Зінько Назарій Ярославович. Удосконалення банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні

Короткий опис

Зінько Назарій Ярославович. Удосконалення банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні : Дис... канд. наук: 08.00.08 2007

Зінько Н.Я. Удосконалення банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 Гроші, фінанси і кредит / Інститут регіональних досліджень НАН України. Львів, 2007.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних положень фінансування інноваційної діяльності в Україні, розробленню методичних та практичних рекомендацій щодо активізації банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні.
У роботі досліджено та уточнено теоретичні положення фінансування інноваційної діяльності та класифікацію інноваційних проектів; здійснено огляд нормативно-правового регулювання в цій сфері та визначено напрями удосконалення чинного законодавства; проаналізовано світовий досвід фінансування інноваційної діяльності та визначення ролі банківського кредитування в ньому. У дисертації визначено ключові проблеми та побудовано модель розвитку банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні; досліджено методичні та практичні аспекти оцінки кредитних ризиків при кредитування інноваційних проектів та запропоновано модель їх кількісної оцінки та на цій основі визначення ставки на кредити на інноваційні проекти; запропоновано низку заходів зниження кредитних ризиків за інноваційними проектами; побудовано модель створення Банку розвитку та Бюро кредитних історій; визначено організаційні засади державного стимулювання банківського кредитування інноваційної діяльності.

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення важливого науково-практичного завдання, яке полягає в наднизькому рівні банківського і небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні та недостатньому теоретичному і методичному обґрунтуванні цих процесів.
Проведене дослідження дало можливість зробити такі висновки і пропозиції.
1. Теоретико-методичні основи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності є недостатньо розробленими, особливо їх методична складова. Так, немає ефективних та придатних до практичного застосування методів оцінювання кредитних ризиків щодо інноваційних проектів, ефективних моделей співпраці держави та приватного сектора тощо. Практика банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні також свідчить про необхідність пошуку шляхів удосконалення цих процесів: основним джерелом фінансування інноваційних проектів в Україні залишаються власні кошти, процентні ставки за кредитами залишаються неприйнятно високими для інноваційно-активних підприємств, небанківські фінансові посередники розміщують свої активи на банківських депозитах та в недооцінених цінних паперах вітчизняних компаній традиційних галузей. Традиційно високодохідна інноваційна діяльність в Україні відчуває гострий брак фінансових ресурсів.
2. У контексті прийняття рішення про вибір оптимальних форм фінансування інноваційних проектів у роботі запропоновано їх авторську класифікацію за критерієм рівня комерційного ризику. В її основу покладено параметри проекту, які обумовлюють рівень комерційного ризику, а саме: 1) стадію життєвого циклу ринку, на якому реалізовуватиметься інноваційний продукт; 2) стадію життєвого циклу інноваційного продукту, на якій залучається кредит; 3) ступінь новизни інноваційного продукту. Залежно від комбінації значень цих трьох параметрів формується рівень комерційного ризику інноваційного проекту, що значною мірою впливає на вибір оптимального джерела фінансування. Застосування цієї класифікації у практиці банківської діяльності може спростити аналітичні процедури щодо прийняття рішення про доцільність фінансування конкретного інноваційного проекту. Так, попереднє формулювання політики банку щодо фінансування інноваційних проектів (наприклад, фінансування усього спектра проектів або лише найменш ризикованими) дозволить відкидати неприйнятні проекти вже на попередньому етапі та не витрачати ресурси на їх аналіз.
3. На основі методу експертних оцінок розроблено методику кількісної оцінки кредитного ризику інноваційного проекту, яка ґрунтується на визначенні відношення середньоквадратичного відхилення експертних оцінок показника,можливого за основних проектних умов показника, до величини дисконтованого сумарного грошового потоку за роками реалізації проекту.З урахуванням кількісної оцінки інноваційного проекту в дисертації запропоновано методику формування кредитної ставки інноваційного проекту, використання якої дасть можливість проводити розрахунки базових параметрів без застосування складних аналітичних процедур.
4. У результаті проведеного дослідження сформульовано фактори, які стримують розвиток банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні: 1) високий ступінь ризику довгострокових інноваційних проектів, який додатково підсилюється впливом нестабільного законодавства у сфері підприємницького права; браком попиту на продукцію НДДКР; низьким престижем інженерної та наукової діяльності; низькою ринковою грамотністю населення та відсутністю необхідної інфраструктури; 2) низька якість банківських ресурсів, яка визначається нестачею довгострокових коштів та їхньою високою вартістю 3) нерозвиненість фондового ринку; 4) несприятливий інвестиційний клімат.
У роботі розроблено структурно-організаційну модель активізації банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні: 1) заходи, спрямовані на формування попиту на фінансові ресурси з боку інноваційно-активних підприємств; 2) заходи, спрямовані на формування пропозиції фінансових ресурсів на ринку для фінансування інноваційних проектів; 3) заходи, спрямовані на підвищення ефективності фінансування інноваційних проектів банками та небанківськими посередниками.
5. Важливою складовою моделі розвитку банківського та небанківського фінансування інноваційних проектів є створення державного Банку розвитку. Для ефективного використання інноваційних ресурсів такого Банку в роботі запропоновано надавані ним послуги розподілити за видами інноваційних проектів. Основними інструментами підтримки інноваційних проектів Банком розвитку є: фінансові (системи грантів, пільгові ставки за інноваційними кредитами; гарантування та страхування інноваційних кредитів) та консультаційні (проведення експертизи проектів; забезпечення консультаційної підтримки проектів).
Запропоновано також нову ефективну форму проектного та консорціумного фінансування в Україні, яка ґрунтується на співпраці Банку розвитку з іншими банками і реалізація якої забезпечить: 1) усунення перешкод, що стримують банківське кредитування інноваційних проектів; 2) розв’язання проблем державного кредитування інноваційних проектів; 3) підтримку в реалізації інноваційних проектів суб’єктам інноваційної діяльності з боку потужних та впливових структур.
6. Установлено, що основним напрямом зниження кредитних ризиків інноваційних проектів є ефективне їх прогнозування на етапі прийняття рішення про фінансування інноваційного проекту. Обґрунтовано, що основною перешкодою розробки аналогів скорингових моделей для вітчизняних банків щодо мінімізації ризиків інноваційних проектів є відсутність відповідної статистичної бази. Для вирішення цієї проблеми в дисертації розроблено систему організаційних заходів щодо створення Бюро кредитних історій та запропоновано методику оцінки ефективності їх діяльності. Накопичена Бюро кредитних історій статистична база дасть можливість: кількісно оцінювати кредитні ризики інноваційних проектів; визначати фактори, які обумовлюють рівень таких ризиків; точно проводити аналіз кредитоспроможності інноваційних проектів; розробляти скорингові моделі для використання вітчизняними банківськими установами.
Сукупна реалізація всіх розроблених заходів забезпечить синергетичний ефект, а отже, суттєве підвищення ефективності банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні.