ЗЛОЧИНИ З ПОХІДНИМИ НАСЛІДКАМИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

Короткий опис

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1.
ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ЗЛОЧИНІВ З ПОХІДНИМИ НАСЛІДКАМИ 10
1.1. Злочини з похідними наслідками, як самостійний вид одиничних злочинів. 10
1.2. Соціальна і юридична обумовленість злочинів з похідними наслідками 40
РОЗДІЛ 2.
ОБ'ЄКТ ЗЛОЧИНІВ З ПОХІДНИМИ НАСЛІДКАМИ 58
РОЗДІЛ 3.
ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНІВ З ПОХІДНИМИ НАСЛІДКАМИ 80
3.1. Діяння (дія, бездіяльність) 80
3.2. Наслідки злочинного діяння (дії, бездіяльності) 92
3.3. Причинний зв'язок між діянням (дією, бездіяльністю) і наслідками 105
РОЗДІЛ 4.
СУБ'ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНІВ З ПОХІДНИМИ НАСЛІДКАМИ 127
4.1. Вступні зауваження 127
4.2. Вина в злочинах з похідними наслідками 131
4.2.1. Вина щодо діяння. 132
4.2.2. Вина щодо проміжного наслідку 136
4.2.3. Вина щодо похідних наслідків. 143
4.3. Мотив і мета в злочинах з похідними наслідками 167

ВСТУП

Прийняття 5 квітня 2001 р. Нового Кримінального Кодексу України ставить перед наукою кримінального права необхідність всебічного дослідження проблем вчення про злочин з метою виробки науково обґрунтованих рекомендацій для правильного його застосування, а також подальшого прогнозування нормотворчої діяльності. У зв’язку з цим безсумнівну актуальність набуває розробка питань, які пов’язані із вивченням різних за конструкцією складів злочинів, передбачених у КК, особливо тих одиничних злочинів, які ускладнені за своїм змістом.
Традиційно (до середини вісімдесятих років) при розгляді цього питання виділялися лише три види таких одиничних злочинів: триваючі, продовжувані і складені. Але вже останнім часом до їхнього числа приєднали і злочини з похідними наслідками, часто іменовані в літературі як “злочини, кваліфіковані за наслідками”, “злочини, що характеризуються наявністю додаткових тяжких наслідків” чи “злочини, що кваліфікуються за наявністю додаткових тяжких наслідків”. До них відносяться, наприклад: такі злочинні діяння як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121), зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки (ч.4 ст.152), умисне знищення або пошкодження майна, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 194), захоплення чи утримання заручника, що спричинило тяжкі наслідки (ч.2 ст. 147), тощо, усього – 29 складів. Так, Б. М. Леонтьєв, А. В. Наумов, Н. О. Ниркова і І. М. Тяжкова зазначають, що ці злочинні діяння є самостійним видом одиничних злочинів. Однак їхню юридичну природу дотепер ще не вдавалося точно визначити. Заслуговує на увагу думка М. І. Бажанова, який відзначив низку особливостей таких злочинів, зазначивши, що в них завжди мають місце два наслідки – основний (проміжний) і додатковий (похідний), і вони (ці наслідки) настають хронологічно, послідовно один за одним в результаті вчиненого особою діяння.
Питання про природу і види одиничних злочинів у певній мірі висвітлювалися в докторських і кандидатських дисертаціях, монографіях, навчальних посібниках і навчальній літературі. Зокрема, А. Н. Трайнін, даючи характеристику особливостей одиничних злочинів, точно зазначив, що “мовне вираження законодавчої думки в них ускладнене привідними моментами”. Однак, якщо продовжувані злочини докладно висвітлені в кандидатській дисертації О. М. Ораздурдиєва, а у нас в Україні - в роботі П. Г. Кривошеєва, складені делікти досліджені в кандидатській дисертації І. О. Зінченко, то зазначені злочини з похідними наслідками будь-якому самостійному дослідженню ще взагалі не піддавалися. І це, незважаючи на те, що існує явна тенденція до збільшення числа таких складів злочинів у кримінальному законодавстві (у новому КК України їх міститься 29, у той час як у КК України 1960 р. за станом на 1 вересня 2001 р. містилося 18, а на момент його прийняття було лише 8 злочинів даного виду). Разом з тим, деякі кроки все ж таки, у цьому напрямку були зроблені. Так, А. В. Наумов, Ю. І. Ляпунов, І. О. Зінченко, досліджуючи складені делікти, торкалися деяких особливостей кваліфікації зазначених діянь, а в підручниках і монографіях питання, пов’язані із злочинами з похідними наслідками, розглядалися і у зв’язку з висвітленням інших проблем: множинності злочинів (М. І. Бажанов, В. П. Малков, О. С. Никифоров, О. М. Яковлєв та ін.), злочинних наслідків (Н. Ф. Кузнєцова), способу здійснення злочину (Н. І. Панов), складної (подвійної) форми вини (А. О. Пінаєв, О. Д. Горбуза, Б. М. Леонтьєв і І. М. Тяжкова, тощо), кваліфікації злочинів (В. М. Кудрявцев, В. О. Навроцький).
Наявні в літературі різні погляди на юридичну і соціальну природу одиничних злочинів з похідними наслідками, неоднозначне тлумачення їх ознак, відсутність єдиної термінології для визначення цих діянь в теорії, дискусійний характер застосування на практиці багатьох питань, пов’язаних з їх кваліфікацією, є достатніми аргументами на користь необхідності самостійного теоретичного дослідження цих злочинів.
Вивчення зазначених деліктів знаходиться на межі відразу декількох великих проблем: а) вчення про одиничний злочин як структурний елемент множинності;
б) визначення законодавчих прийомів (способів) конструювання складів злочинів; в) кваліфікації злочинів. Усе це і визначило тему даної дисертації, її структуру, розміщення матеріалу, прийоми і методи, що використувані в даній роботі. Автор усвідомлює, що висвітлити всі питання, пов'язані із злочинами з похідними наслідками в межах однієї роботи неможливо, тому в ній поставлені і розглянуті лише основні моменти, що вважаються найбільш важливими і мають принципове значення для з'ясування сутності даних діянь, їхнього місця серед одиничних ускладнених злочинів, особливостей об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто ті питання, котрі взагалі не вирішені, або носять дискусійний характер.
Вивчення злочинів з похідними наслідками доцільно почати з визначення їхнього кола, виділення і дослідження юридичних ознак і відмежування їх від інших суміжних понять. Чіткість у вирішенні цього питання дуже важлива, тому з'ясування змісту основних ознак злочинів з похідними наслідками та їх впливу на кваліфікацію має важливе значення як для науки кримінального права, так і для судово-слідчої і правотворчої практики. Крім того, для більш глибокого розуміння сутності даних діянь варто розглянути деякі питання їхньої соціальної і юридичної обумовленості, виявити причини, що спонукають законодавця конструювати в тих чи інших випадках дані ускладнені склади злочинів. Важливе значення має і питання про особливості їхніх об'єктивних і суб'єктивних ознак, тому що це дозволяє показати їх з різних сторін, повніше пізнати характер даних правових явищ, відстежити правила їхньої кваліфікації. Правильність теоретичних висновків варто перевірити на практиці. Тому важливим етапом даного дослідження є з'ясування питань, які пов'язані з особливістю кваліфікації злочинів з похідними наслідками. Звичайно, усе коло проблем кваліфікації таких діянь розглянути неможливо, адже вони “розкидані” по різних розділах Особливої частини Кримінального кодексу, не усі з них однаково часто зустрічаються й у судовій практиці. У цьому зв'язку автор вважав за доцільне обрати для аналізу найбільш поширені випадки і показати на їхньому прикладі типові помилки й труднощі, що виникають при кваліфікації таких злочинів, а також запропонував шляхи вирішення спірних питань.
З кола проблем, що стосуються деліктів даного виду, в роботі свідомо не розглядаються особливості їхньої караності, оскільки стосовно цих злочинів в цілому важко знайти і виділити будь-які загальні, характерні риси, властиві застосуванню за них покарання. Щодо кожного конкретного складу злочину з похідними наслідками такі особливості, безумовно, існують, але оскільки в дисертації ці діяння розглядаються в комплексі, як самостійний вид одиничних ускладнених злочинів, тобто як єдине кримінально-правове явище, розгляд питань призначення покарання в даному контексті, на думку автора, є недоцільним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної комплексної цільової програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності” № 0186.0.07 0883, розрахованої на 1996-2001 роки.
Мета і задачі дослідження полягають у вирішенні загальних питань кримінально-правової характеристики злочинів з похідними наслідками, їхньої кваліфікації, а також у виділенні їх істотних ознак з метою правильного застосування кримінального закону.
Об’єктом дослідження є склади злочинів з похідними наслідками як самостійний вид одиничних ускладнених злочинів.
Предмет дослідження утворюють суттєві ознаки злочинів з похідними наслідками: особливості їхнього об'єкта, об'єктивної сторони, а так само суб'єкта і суб'єктивної сторони.
Методи дослідження, використані в дисертації:
- історико-правовий - при дослідженні та аналізі злочинів з похідними наслідками на різних історичних етапах формування кримінального законодавства;
- порівняльно-правовий - при аналізі різних груп злочинів, що характеризуються настанням похідних наслідків, та їх відмежуванні від суміжних понять;
- метод тлумачення права - при з'ясуванні та роз'ясненні особливостей об'єктивних та суб'єктивних ознак, притаманних злочинам цього виду;
- діалектичний метод - при розгляді соціальної та юридичної обумовленості аналізованих одиничних деліктів, які в процесі розвитку кримінального законодавства зазнавали деяких змін.
Дисертантом вибірково вивчено більше ста кримінальних справ, розглянутих судами м. Києва і Харківської області, а також понад двохсот касаційних і наглядових рішень вищих судових інстанцій (за період з 1956 по 2001 роки), опублікованих у різних джерелах.
Наукова новизна отриманих результатів. Робота є першим як в Україні, так і на території СНД комплексним дослідженням злочинів з похідними наслідками.
Наукова новизна проявляється в наступному:
1. Вперше сформульовано критерії, що дозволяють виділити дану групу діянь як окремий вид одиничних злочинів, головною ознакою яких є наявність у них проміжного і похідного наслідків.
2. Вперше запропоновано нову термінологію для позначення деліктів розглянутого виду: “злочини з похідними наслідками”, яка заснована на особливостях їх правової природи: наявність проміжного наслідку в них є істотною ознакою цих діянь, і цей проміжний наслідок потім породжує похідний наслідок.
3. Наводяться додаткові аргументи про наявність у злочинах, що розглядаються, двох об'єктів - основного і додаткового. Вперше обґрунтовується, що в даних злочинах додатковий об'єкт завжди є обов'язковим. У диспозиціях статей, в яких сформульовані склади злочинів з похідними наслідками, вказується як один з таких об'єктів, так і декілька, кожному з них шкода може бути заподіяна одночасно. У цьому зв'язку зазначені злочини можуть бути або двооб'єктними, або поліоб'єктними.
4. По-новому вирішено питання про причинний зв'язок в одиничних ускладнених злочинах даного виду. Через специфіку їхньої конструкції існує необхідність окремого встановлення причинного зв'язку до кожного із наслідків: до проміжного і до похідного.
5. Вперше обґрунтований погляд на те, що визначальною умовою для встановлення причинного зв'язку в злочинах з похідними наслідками є саме проміжний наслідок, який створює реальну загрозу настання наслідку похідного.
6. Вперше визначено вплив "привхідних сил" між проміжним і похідним наслідками на розвиток причинного зв'язку в злочинах даного виду.
7. Розвинене положення, що суб'єктивна сторона злочинів з похідними наслідками щодо діяння і проміжного наслідку припускає тільки умисну форму вини. Крім цього, доведено, що при характеристиці психічного відношення особи до похідних наслідків у багатьох випадках принципове значення мають встановлення способу здійснення діяння, а так само рівня знань і досвіду, якими володіє суб'єкт.
8. Вперше обгрунтовані різні комбінації умислу та необережності у злочинах, що розглядаються, стосовно похідних наслідків: 1) об'єднання в межах одного делікту тільки умисного і необережного злочинів (умисел + необережність), тобто наявність подвійної форми вини; 2) можливість вчинення такого злочину як в межах подвійної форми вини, так і в межах однієї – умисної форми вини (умисел + умисел).
9. Наведені додаткові аргументи щодо доцільності використання запропонованого раніше в літературі, але не отримавшого достатнього поширення, терміну "злочин з комбінованою формою вини", який охоплює собою делікти з альтернативними похідними наслідками, до одних із яких психічне відношення особи може характеризуватися умисною формою вини, а до інших - необережною (умисел + умисел + необережність).
10. Запропонована модель кримінально-правової норми про відповідальність особи, яка вчинила злочин з похідними наслідками.
Нормативну базу дисертації склали: Конституція України і Кримінальний кодекс України 2001 року, міжнародно-правові акти (конвенції, пакти), що визначають політику європейських держав і країн СНД у сфері боротьби зі злочинністю, а також нормативно-правові акти інших галузей права.
Практична значимість роботи полягає в тому, що сформульовані в ній положення і висновки можуть бути використані: у науково-дослідній роботі - як методологічна основа при більш поглибленій розробці різних видів одиничних ускладнених злочинів; навчальному процесі - при викладенні курсів Загальної та Особливої частин кримінального права України, спеціальних курсів, присвячених загальним проблемам інституту множинності злочинів; правозастосовчій практиці - при кваліфікації конкретних видів злочинів з похідними наслідками.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (27 грудня 2000 року) та на науковій конференції молодих вчених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (30 червня 2001 року), а також були обговорені на засіданнях кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослав Мудрого та науково-практичних семінарах, що проводились протягом 2000 - 2001 років.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 3 статті і 2 тез виступів на науково–практичних конференціях.
Структура дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів і висновку, де послідовно розглядаються проблеми, пов’язані з одиничними злочинами з похідними наслідками. При підготовці даної роботи використано більше трьохсот першоджерел (монографій, статей, коментарів, навчальних посібників і т.д.). Повний обсяг дисертації складає 177 сторінок.
Дисертація виконана на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого.
Законодавство і література використані за станом на 1 вересня 2001 р.

Список літератури

ВИСНОВОК

У роботі з необхідною для того аргументацією були зроблені висновки щодо юридичної природи злочинів з похідними наслідками, а так само висловлені деякі пропозиції по подальшому удосконаленню кримінального законодавства України. Тут вони наводяться в узагальненому вигляді:
1) головним критерієм, що дозволяє виділити дану групу діянь в якості самостійного виду одиничних злочинів, є наявність у них юридично значущих проміжного (основного) і похідного (додаткового) наслідків, що настають хронологічно (послідовно) один за одним в результаті вчиненого особою діяння. Виходячи з цього, в науковий обіг пропонується для їхнього визначення ввести наступне поняття: "злочини з похідними наслідками";
2) розглядувані злочини мають два безпосередніх об'єкти - основний і додатковий. Додатковий об'єкт у цих деліктах завжди є обов'язковим. У зв'язку з тим, що в них мають місце як один, так і декілька додаткових об'єктів, дані діяння можуть бути як двохоб'єктними, так і поліоб'єктними;
3) причинний зв'язок у злочинах даного виду встановлюється окремо до кожного з наслідків: проміжного і похідного. При цьому, визначальним тут є проміжний наслідок, який створює реальну погрозу настання наслідку похідного;
4) визначаючи ступінь впливу "привхідних сил" на розвиток причинного зв'язку між проміжним і похідним наслідками в злочинах розглянутого виду, варто виходити з наступного правила: якщо привхідні сили володіють високим (значним) ступенем самостійності і здатні втручатися в розвиток причинного зв'язку, то діяння особи хоча і створює реальну можливість настання наслідків, все ж таки не може розглядатися як їхня причина. У цьому випадку причинний зв'язок носить випадковий характер. Якщо ж дії привхідних сил не мають закономірного характеру і позбавлені самостійності, то в цьому випадку саме діяння особи є головною умовою настання наслідку, і свідчить про необхідний причинний зв'язок;
5) суб'єктивна сторона злочинів з похідними наслідками щодо діяння і проміжного наслідку характеризується тільки умисною формою вини. Стосовно похідних наслідків суб'єктивна сторона таких злочинів має різні комбінації (поєднання) умислу і необережності: 1) об'єднання в межах одного делікту тільки умисного і необережного злочинів (умисел + необережність), тобто подвійну форму вини; 2) можливість вчинення злочину як у межах однієї - умисної форми вини (умисел + умисел), так і в межах двох різнорідних форм вини (умисел + необережність) - комбінована форма вини;
6) виходячи із сказаного, пропонується варіант норми, про відповідальність особи, яка вчинила злочин з похідними наслідками: "Відповідальність особи за наслідки, що обтяжують (кваліфікують) злочин, може мати місце лише при встановленні умисного чи необережного до них відношення".

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Харьков: Право, 2000. – 245с.
2. Бажанов М.И. Назначение наказания по совокупности преступлений и совокупности приговоров. – Харьков: ХЮИ, - 1977. – 49с.
3. Бажанов М.И. О различных трактовках некоторых признаков объективной стороны состава преступления в науке уголовного права. // Проблемы Законности № 40– Харьков: НЮАУ, 1999.
4. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 168с.
5. Белогриц-Котляревский Л.С. Учебник русского уголовного права. – Южно-Русское Изд-во, 1886. – 673с.
6. Белогриц-Котляревский Л.С. Учебник Русского уголовного права. Общая и особенная части. – Киев-Петербург-Харьков: Южно-Русское книгоизд-во, 1903. – 616с.
7. Боровых Л.В. Проблемы возраста в механизме уголовно-правового регулирования: Автореф.… канд. юрид. наук: / Екатеринбург, 1993.
8. Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. - К.: Видавництво КДУ, 1964. – 234с.
9. Брынцев В.Д., Чернухин В.Г. Судебный прецедент (неофициальный). Судебная практика Харьковского региона по уголовным делам. – Харьков, 1999г. – 271с.
10. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – К.: Наукова думка, 1983. – 120с.
11. Бюллетень Верховного Суда СССР №3. - М.: Изд-во Известия. - 1963.
12. Бюллетень Верховного Суда СССР №6. - М.: Изд-во Известия. - 1980.
13. Бюллетень Верховного Суда СССР №4. - М.: Изд-во Известия. - 1981.
14. Бюллетень Верховного Суда СССР №2. - М.: Изд-во Известия. - 1985.
15. Бюллетень Верховного Суда СССР №1. - М.: Изд-во Известия. - 1986.
16. Владимиров В.А. Государственные преступления. - М.: Высшая школа, 1961. – 128с.
17. Волков Б.С. Мотивы преступлений. - Издательство Казанского университета, 1982г. – 152с.
18. Воробей П.А. Теорія и практика кримінально-правового ставлення в вину. – Київ: НАВСУ, 1997. – 184с.
19. Галиакбаров Р.Р. Квалификация многосубъектных преступлений без признаков соучастия. – Хабаровск: Хаб. ВШ МВД СССР, 1984. – 131с.
20. Герцензон А.А. Квалификация преступления. – М.: Госюриздат, 1947. – 286с.
21. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127с.
22. Горбуза А.Д. Смешанная форма вины по советскому уголовному праву: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: / Моск. – М., 1972.
23. Горелик А.С. К вопросу о заведомости как признаке вины // Вестник ЛГУ – Л., 1964. – № 5. – Вып.1.
24. Горелик И.И., Тишкевич И.С. Применение уголовного законодательства в судебной практике БССР. - Мн.: Изд-во БГУ, 1982. - 190с.
25. Гродзинский М.М. Преступления против личности. Уголовный Кодекс РСФСР. Практич. коммент. / Под ред. А.М. Винавера, М.Н. Гернета, А.Н. Трайнина – М.: Книгоиздательство “Право и жизнь”, 1924. – 68с.
26. Гуцало О.Н. Противоправность и категория "деяние" в узком и широком смыслах. // Проблеми законностi № 41– К.: НЮА України, 2000.
27. Даль В.И. Словарь. – М.: Мысль, 1998. – 980с.
28. Дагель П.С. Понятие вины в советском уголовном праве // Материалы XIII научной конференции ДВГУ. – Владивосток, 1968. – Часть IV.
29. Дагель П.С. Проблемы вины в советском уголовном праве. Ученые записки вып.21, ч.1. - Владивосток: Дальн. ГУ, 1968г. - 187с.
30. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во Воронежского универ., 1974. – 243с.
31. Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1975. – 182с.
32. Демин В.Ф. Социальная обусловленность законодательного конструирования единого сложного преступления и его квалификация: Автореф. дис. … канд.юрид.наук: / Моск. – М., 1989.
33. Дурманов Н.Д. Понятие преступления. – М.: Изд-во АН СССР, 1948. – 311с.
34. Дурманов Н.Д. Общие основания учения о причинной связи в уголовном праве. // Вопросы уголовного права. - М.: Госюриздат, 1944.
35. Еженедельник советской юстиции. – 1924. – № 38.
36. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат, 1961. - 278с.
37. Загородников Н.И. Преступления против здоровья. - М.: Юрид. лит., 1969. - 166с.
38. Закон о трубопроводном транспорте. Законы Украины. – Киев, 1997. – Т.10.
39. Зинченко И.А. Составные преступления в советском уголовном праве: Дис. … канд. юрид. наук: 02.09.90 / ХЮИ – Харьков, 1990. – 194с.
40. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М.: Юрид. литература, 1972. – 262с.
41. Ісаєв М.М. Уголовное право. Общая часть. – М.: Юр. Из-во - 1948. – 574с.
42. Касынюк В.И. Уголовная ответственность за повреждение путей сообщения и транспортных средств. Курс лекций. – Харьков: Изд-во Юрид. ин-та, 1979. – 57с.
43. Квашис В.Е., Махмудов Ш.Д. Ответственность за неосторожность. – Изд-во “Ирфон”, Душанбе, 1975г. – 107с.
44. Кириченко В. Смешанные формы вины. Советская юстиция – 1966. – № 19.
45. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник Общего уголовного права. Общая часть. – Киев: Изд-во Киев. Ун-та, 1875. – Т.1. – 850с.
46. Кримінальний Кодекс України від 05 квітня 2001 р. – Харків: “Одіссей”, 2000. - 240с.
47. Козаченко И.Я., Костарева Т.А., Кругликов Л.Л. Преступления с квалифицированными обстоятельствами и их уголовно-правовая оценка. Курс лекций. – Екатеринбург: Изд-во Урал. ГЮА, 1994. – 60с.
48. Коржанский М.Й. Нариси уголовного права. – К.: Изд-во Генеза, 1999. – 208с.
49. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 248с.
50. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика. – Владивосток: Дальн. ГУ, 1987. – 267с.
51. Коробеев А.И. Транспортные правонарушения: квалификация и ответственность. – М.: Юрид. лит., 1990. – 128с.
52. Котов Д.П.. Цель и целеполагание в неосторожных преступлениях // Проблемы борьбы с преступностью в условиях научно-технической революции. Темат. сборник. – Владивосток, 1976.
53. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве (Вопросы теории). - Издательство Воронежского университета, Воронеж, 1985г. - 164с.
54. Кругликов Л.Л., Савинов В.Н. Квалифицирующие обстоятельства: понятие, виды, влияние на квалификацию преступлений. - Ярославль, 1989г. - 88с.
55. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юристъ, 1999. – 302с.
56. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, I960. – 244с.
57. Кудрявцев В.Н. О соотношении предмета и объекта преступления по советскому уголовному праву. - Труды Военно-юридической академии. – М., 1951, Вып.13.
58. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 325с.
59. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. – М.: Госюриздат , 1958. – 220с.
60. Куринов Б.А. Уголовная ответственность за хищения государственного и общественного имущества. – М.: Юрид. лит., 1954. – 120с.
61. Куринов Б. А. Квалификация транспортных преступлений. - М.: Изд-во МГУ, 1965. - 234с.
62. Курс уголовного права. Общая часть. Учение о преступлении. В 2т. / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой и И.М. Тяжковой – М.: Изд-во “Зерцало”, 1999. – Т.1 – 592с.
63. Курс уголовного права. Общая часть. Учение о преступлении. В 2т. / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой и И.М. Тяжковой – М.: Изд-во “Зерцало”, 1999. – Т.2 – 400с.
64. Курс советского уголовного права (Часть общая) / Под ред. М.Д. Шаргородского, И. И. Солодкина, С.А. Домахина. - Т.1. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. – 648с.
65. Ляпунов Ю. И. Квалификация составных (сложных) преступлений // Соц. Законность. – 1982. – № 2.
66. Ляпунов Ю.И. Реформа уголовного законодательства и пробелы права // Сов. юстиция. – 1989. – № 3.
67. Макашвили В. Г. Некоторые вопросы вины в советском уголовном законодательстве // Советское государство и право. – 1958. – № 1.
68. Малков В.П. Множественность преступлений и ее формы по советскому уголовному праву. – Казань: Изд-во Казанского универс., 1982. – 174с.
69. Малков В.П. Совокупность преступлений. – Казань: Изд-во Казанского ГУ, 1974. – 308с.
70. Матышевский П.С. Ответственность за преступления против социалистической собственности. – Киев: Вища школа, 1983. – 176с.
71. Матышевский П.С. Советское уголовное право. Часть особенная. - Харьков. 1962. – 341с.
72. Михлин А. С. Последствия преступления. М. Изд-во Юрид. лит., 1969. - 104с.
73. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – Київ: Атіка., 1999. – 464с.
74. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть. – М.: БЕК, 1996. – 560с.
75. Наумов А.В. Уголовное право. Общая часть. Курс лекций. – М., 1996. – 456с.
76. Немировский Э.Я. Основные начала уголовного права. - Одесса: Типография “Техникъ”., 1917. - 645с.
77. Никифоров Б.C. Объект преступления по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат, 1960. – 229с
78. Основания уголовно-правового запрета. / Ответств. ред. В.Н. Кудрявцева – М.: Наука, 1982 – 303с.
79. Ораздурдыев А.М. Продолжаемое преступление по советскому уголовному праву. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Казань, 1984.
80. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харьков: Изд-во Хар. ун-та, 1983. – 161с.
81. Панов Н.И., Тихий В.П. Уголовная ответственность за создание опасности// Пробл. законности. - Вып.32. - Харьков, 1997.
82. Пермяков Ю.Е. О механизме преступного воздействия на систему общественных отношений. // Уголовная ответственность и ее реализация. – Куйбышев: Куйбышевский ГУ, 1985. – 184с.
83. Пинаев А.А. Особенности составов преступлений с двойной и смешанной формами вины. Учебное пособие. – Харьков, Юридический институт, 1984г. – 51с.
84. Пинаев А. А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. Харьков: Изд-во Харьковского ун-та, 1975. - 189с.
85. Пионтковский А.А. Вопросы общей части уголовного права в практике судебно-прокурорских органов. – Госюриздат, Москва, 1954г. – 131с.
86. Пионтковский А.А. Уголовное право РСФСР. Общая часть. – М.: Госюриздат, 1925. – 216с.
87. Пионтковский А.А. Уголовное право РСФСР. Часть Общая. – М.: Госюриздат, 1924. – 228с.
88. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1961. – 666с.
89. Пионтковский А.А. Советское уголовное право. Особенная часть. – М.-Л. Госиздат, 1928. - Т.2. – 252с.
90. Познышев С. В. Основные начала науки уголовного права. Общая часть уголовного права. – М.: Из-во Карцева А.А. - 1912. – 654с.
91. Полячек Ф. Состав преступления в чехословацком уголовном праве. - М.: Иностр. лит., 1960 - 318с.
92. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1993 р., №2 із змінами, від13 січня 1995р. №3 та від 3 грудня 1997 р. № 17 "Про судову практику в справах про злочини, пов'zзані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі"// Вісник Верховного Суду України № 12 1997.
93. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р., №4 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 4 червня 1993 р. № 3, від 3 грудня 1997 р. № 12 "Про судову практику по справах про згвалтування та інши статеві злочини "// Вісник Верховного Суду Украіни № 12, 1997.
94. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 1976 р., №4 (в редакції постанови від 3 березня 2000 р. № 3), "Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки" // Вісник Верховного Суду Украіни № 2 2000.
95. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985р., №12 (в редакції постанови від 3 грудня 1997р. № 12), "Про судову практику в справах про прервищення влади або посадових повноважень" // Вісник Верховного Суду Украіни № 12 1997.
96. Рарог А.И. Вина в советском уголовном праве. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1987г. - 186с.
97. Российское уголовное право. Общая часть: Учебник. / Под ред. Кудрявцева В.Н. и Наумова А.В. - М.: Изд-во “Спарк”, 1997. – 454с.
98. Рішення Верховного Суду України. Щорічник. Київ. 1997.
99. Сахаров А.Б. Ответственность за должностные злоупотребления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1956. – 212с.
100. Сборник постановлений Президиума и определений Судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда РСФСР 1964-1972 гг. – М.: Юрид. лит, 1974. – 648с.
101. Сборник постановлений Пленума и определений коллегии Верховного суда Союза ССР за 1938 г. - М. - 1940.
102. Сборник постановлений Президиума и определений судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда РСФСР (1974 - 1979 гг.) под ред. А. К. Орлова. – М.: Юрид. лит., 1981 – 400с.
103. Сборник постановлений Президиума и определений судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда РСФСР (1961 - 1963 гг.) под ред. Л. Н. Смирнова. – М.: Юрид. лит., 1964 - 415с.
104. Сборник постановлений пленума Верховного Суда Украины по уголовным делам (1973 - 1994). / Под ред. В.И. Тютюгина и А.И. Перепелицы. Харьков. 1995.
105. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – Киев: Наукова думка, 1978. – 304с.
106. Свинкин А.И. Уточнение оценочных понятий - путь к повышению эффективности уголовно-правового воздействия // Некоторые вопросы эффективности уголовного законодательства. / Сб. уч. трудов Свердл. Юрид. ин-та. – Свердловск, 1974.
107. Сергеевский Н.Д. Русское уголовное право. Часть общая. Пособие к лекциям. – СПб: Т-фия М.М.Стасюлевича,1913. – 451с.
108. Советская юстиция. – 1966. – № 19. – С. 13 -15; 1967 – № 3. – С. 5-7; 1969. – № 7.
109. Советская юстиция. – 1979. – № 20. – С. 4-6; 1980. – № 22. – С. 28-29; № 23 – С. 24-26, 26-28; № 24.
110. Советское уголовное право: Общая часть / Под ред. М.И. Ковалева, М.А. Ефимова – М.: Изд-во МГУ, 1969. – 412с.
111. Советское уголовное право. Часть Особенная. / Под ред. М.Д. Шаргородского и Н.А. Беляева. - М.: Юрид. лит-ра. 1962. – 478с.
112. Соц. Законность № 3. Изд-во Известия. 1970.
113. Социалистическая законность. – 1986. – № 4.
114. Соц. Законность № 8. Изд-во Известия. 1966.
115. Спасович В. Д. Учебник уголовного права. – СПб.: Т-фия Иосифата Огрызко, 1863. – Т.1. – Вып.1. – 428с.
116. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Харьков: Вища школа, 1981. – 216с.
117. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: “Таврида”, 1996. – 236с.
118. Судебная практика Верховного суда СССР. Вып. 1. 1947.
119. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. В 2-х т. – М.: Наука, 1994. – Т.1 – 380с.
120. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. В 2-х т. – М.: Наука, 1994. – Т.2. – 396с.
121. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. – СПб: Государственная типография - 1902. – Т.1. – 815с.
122. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. – СПб: Государственная типография - 1902. – Т. 2. – 639с.
123. Таганцев Н.С. О преступлениях против жизни по русскому праву. - С.-Петербург., 1873. – Т.1. – 576с.
124. Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления. – Киев, Изд-во при Киевском гос. университете, Изд-во объединения “Вища школа”, 1977г. – 151с.
125. Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву. Учебное пособие. – Харьков: ХЮИ, 1982. – 100с.
126. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Харьков, 1988. – 112с.
127. Тер-Акопов А. А. Бездействие как форма преступного поведения. - М., Юрид. лит., 1980. – 152с.
128. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов н/Д.:Изд-во Рост. Ун-та. 1977. – 216с.
129. Тихонов К.Ф. Субъективная сторона преступления. - Приволжское книжное издательство, Саратов, 1967г. - 104с.
130. Ткешелиадзе Г.Т. Судебная практика и уголовный закон. - Издательство “Мецниереба”, Тбилиси, 1975г. - 175с.
131. Трайнин А.М. Общее учение о составе преступления. - М.: Юриздат, 1957. – 363с.
132. Трайнин АН. Учение о составе преступления. - М.: Юрид. изд-во Мин.юс. СССР, 1946. - 183с.
133. Трайнин А.Н. Состав преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1951. – 384с.
134. Уголовный Кодекс Украины. Официальный перевод на русский язык. – К.: Голос Украины № 17 от 19. 06. 2001.
135. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий. / Под ред. С.С. Яценко и В.И. Шакуна – К.: Правовi джерела, 1998. – 1088с.
136. Уголовное право. Общая часть. – М.: Юрид. издат., 1948. – 574с.
137. Уголовное право: Общая часть. Учебник. / Под ред. Н.И. Ветрова, Ю.В. Ляпунова – М.: Новый Юрист, КноРус, 1997. – 592с.
138. Уголовное право. Общая часть: Учебник. / Под ред. В.Н. Петрашова – М.: ПРИОР, 1999. – 544с.
139. Уголовное право: часть Общая, часть Особенная / Под ред. Л.Д. Гаухмана, Л.М. Колодкина, С.В. Максимова – М.: Юриспруденция, 1999. – 782с.
140. Уголовное право. Общая часть. Учебник для ВУЗов / Под ред. И.Я. Козаченко и 3.А. Незнамова – М.: Норма – Инфра, 1998. – 516с.
141. Уголовное право России: Общая часть / Под ред. А.И. Рарога – М.: ИМПЭ, 1998. – 320с.
142. Уголовное право Российской Федерации: Общая часть. / Под ред. Б.В. Здравомыслова – М.: Юристъ, 1999. – 480с.
143. Уголовное право России. Особенная часть. / Под ред. В.Н. Кудрявцева и А.В. Наумова – М.: Юристъ, 1999. – 492с.
144. Уголовное право Украины. Общая часть. / Под ред.: М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. – Харьков: Право. 1998. – 400с.
145. Уголовное право УССР. Особенная часть. / Под ред. М.И. Бажанова, П.С. Матышевского, В.В. Сташиса – Киев: Выща школа, 1989. – 503с.
146. Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть особенная. – Киев, Наукова думка, 1985г. – 455с.
147. Уголовное уложение 1903 г. Свод законов Российской империи. С изм. на 1908 г. / Под ред. А.М. Нюренберга. - М.: Т-во Скоропечати, 1908.
148. Угрехелидзе М. Проблема неосторожной вины в уголовном праве. – Тб.: Мецниереба, 1976. – 131с.
149. УК Германии по состоянию на 1996 год.
150. УК Польши 1997 года.
151. УК Российской Федерации 1996 года.
152. Указания о порядке квалификации нарушений безопасности движения в поездной и маневренной работе // Сборник нормативных актов о транспорте. Ч.1. М., 1983.
153. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1845 года – раздел "посягательства на телесную неприкосновенность".
154. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. – М.: Юрид. литература, 1950 – 320с.
155. Учебник уголовного права: Общая часть / Под ред.В.Н.Кудрявцева и А.В.Наумова, - М.: Спарк, 1996. – 532с.
156. Фейербах А. Уголовное право. Сочинение. – С.-Петербург: Изд-во. Медицинской т-фии, 1810. – 329с.
157. Фельдштейн Г.С. Учение о формах виновности в уголовном праве. – М.: Тип-фия Владимиръ Чичеринъ, 1902 г. – 569с.
158. Филановский И.Г. Социально-психологическое отношение субъекта к преступлению. - Издательство Ленинградского университета, 1970г. - 173с.
159. Фролов Е.А. Объект уголовно-правовой охраны и его роль в организации борьбы с посягательствами на социалистическую собственность: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: / Свердловск, 1971.
160. Фролов Е.А. Объект уголовно-правовой охраны и общее понятие хищения социалистического имущества: Сб. уч. трудов Свердл. Юрид. ин-та. - Свердловск, 1969, Вып. 9.
161. Фролов Е.А. Спорные вопросы общего учения об объекте преступления: Сб. учен. тр. Свердл. Юрид. ин-та – Свердловск, 1969, Вып. 9.
162. Фролов Е.А., Галиакбаров Р. Р. Множественность преступных деяний как институт советского уголовного права. Курс лекций. – Свердловск, 1967. – 20с.
163. Фролов Е.А., Свинкин А.И. Двойная форма вины // Советская юстиция. – М., 1969. – № 7.
164. Церетели Т. В. Причинная связь в уголовном праве. – Тбилиси: Изд-во Тбилисского универ. 1957 - 276с.
165. Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве. М., Госюриздат, 1963. - 382с.
166. Шаргородский М. Д. Преступления против жизни и здоровья. М. Юрид. издат. 1947. - 511с.
167. Шаргородский М.Д. Вина и наказание в советском уголовном праве. – М.: Юриздат, 1945. – 312с.
168. Шнейдер М.А. Советское уголовное право. Часть Особенная. – М.: МГУ – 1964. – 448с.
169. Яковлев А.М. Совокупность преступлений по советскому уголовному праву. – М.: Юрид. лит., 1960. – 119с.
170. Ярмыш Н.Н. Уголовная ответственность за доведение до самоубийства. Авториф. дисс. … канд. юрид. наук: 10.11.92. / Укр. юридич. академия – Харьков, 1992 – 15с.
171. Яшинова Н.Ф. Вопросы назначения наказания при совокупности преступлений по советскому уголовному праву. Автореф. канд. дисс. – Харьков, 1951.
172. Яшинова Н.Ф. О назначении наказания при совокупности преступлений по советскому уголовному праву. – “Учен. зап. Харьковского юрид. ин-та”, вып. VI. – 1955.