ЗМІНИ В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ ТА ФУНКЦІОНУВАННІ МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.ПДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

Кабиш Оксана Олександрівна
УДК 811.161.2’37

ЗМІНИ В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ ТА ФУНКЦІОНУВАННІ МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ

10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Шевчук Світлана Володимирівна,
кандидат філологічних наук, професор

Київ 2007
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ................................................................. 4
ВСТУП... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СЕМАНТИЧНОГО АНАЛІЗУ МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ .......... 13
1.1. Лексичне значення слова в системі наукових досліджень ............... 13
1.2. Компонентний склад лексичного значення слова.............................. 19
1.3. Типи лексичних значень слів ............................................................... 24
1.4. Семантична структура слова................................................................. 27
1.5. Вплив лінгвістичних і соціолінгвістичних чинників на
зміни в лексичному складі сучасної української мови.................. 33 1.6. Типи семантичних модифікацій............................................................ 37
Висновки до розділу 1 .......................................................................................... 39
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.................................................................... 42
2.1. Поняття маркованої лексики.................................................................... 42
2.2. Критерії класифікації слів, диференційованих у вживанні.................... 46
2.3. Стилістично маркована лексика сучасної української мови.................. 50
2.3.1. Класифікація та склад функціонально маркованих
лексичних одиниць ........................................................................................... 50
2.3.2. Конотативно маркована лексика української мови ............................ 60
2.4. Територіально, хронологічно та соціально маркована лексика.............. 68
Висновки до розділу 2....................................................................................... 72
РОЗДІЛ 3. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ПРОЦЕСИ В МАРКОВАНІЙ ЛЕКСИЦІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ..................................................................... 76
3.1. Актуалізація та пасивізація окремих груп слів, обмежених
у вживанні.......................................................................................................... 76
3.2. Зміни денотативно-конотативного статусу маркованих
лексичних диниць............................................................................................. 91
3.3. Ускладнення семантичної структури маркованих слів..................... 109
3.3.1. Особливості ускладнення семантики різних груп
стилістично маркованих слів...................................................................... 111
3.3.1.1. Розширення значеннєвої структури функціонально
маркованих номенів...................................................................................... 111
3.3.1.2. Нарощення семантичної структури конотативно
маркованих лексичних одиниць .................................................................... 145
3.3.1.3. Розвиток неосемантів у семантичних структурах
хронологічно маркованих лексем................................................................. 153
3.3.1.4. Ускладнення семантики територіально маркованих слів............... 167
3.4. Спрощення семантичної структури маркованих лексем ...................... 172
3.5. Процеси утворення та зникнення омонімії в маркованих
словах, що належать до різних груп............................................................... 179
3.6. Модифікації значення маркованих номенів через субституцію.......... 186
3.7. Особливості семантичного розвитку соціально маркованих
лексичних одиниць......................................................................................... 189
Висновки до розділу 3.......................................................................................... 195
ВИСНОВКИ.......................................................................................................... 200
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ................................................... 207
СПИСОК ДОВІДНИКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................................................ 232
ДОДАТОК (Класифікація маркованої лексики сучасної
української мови) ................................................................................................. 234

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВТССУМ-2001 Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. 1440 с.
ВТССУМ-2005 Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2005. 1728 с.
КСЖЛУМ Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови: Містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполучень. К.: Критика, 2003. 336 с.
РУС-24-33 Російсько-український словник. Т. 1 3. К., 1924 1933.
СГ Словарь української мови / За ред. Б. Грінченка. Т. 1 4. К.: Довіра Рідна мова, 1997.
СІС-85 Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. Вид. друге, випр. і доп. К.: Головна редакція УРЕ, 1985. 966 с.
СІС-2000-МШ Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М.Морозов, Л.М.Шкарапута. К.: Наук. думка, 2000. 680 с.
СІС-2000-П Словник іншомовних слів / Уклад. Л.О.Пустовіт та ін. К.: Довіра, 2000. 1018 с.
ССУМ Словник синонімів української мови: Т. 1 2. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І.Головащук та ін. К.: Наук. думка, 1999 2000.
СУЖ Ставицька Л. Український жаргон. Словник: Містить близько 4070 слів і понад 700 стійких словосполучень. К.: Критика, 2005. 496 с.
СУМ Словник української мови / І. К. Білодід (гол. ред.) та ін. Т. 1 11. К.: Наук. думка, 1970 1980.
БТСРЯ-98 Большой толковый словарь русского языка / Сост. и гл. ред. С.А.Кузнецов. СПб.: Норинт, 1998. 1536 с.
ТСРЯ-98 Толковый словарь русского языка конца ХХ века. Языковые изменения / Под ред. Г.Н.Скляревской. СПб.: Фолио-Пресс, 1998. 700 с.
ВСТУП

Мова, як відомо, є однією з форм духовної культури народу, безпосереднім виразником його ментальності. Акумулюючи досвід суспільства, забезпечуючи зв’язок між поколіннями та зберігаючи багатовікову пам’ять народу, вона водночас перебуває в постійному русі, змінюється в просторі й часі, реагуючи на всі зрушення в соціумі й мовній свідомості її носіїв. Найбільш чутливим до модифікацій є лексико-семантичний рівень, на якому позначається дія інтеграційних, глобалізаційних процесів у суспільному житті. З огляду на це проблема лексико-семантичних процесів та семантичної структури слова постійно перебуває в колі інтересів багатьох науковців. Вивченням проблем лексичної семантики в різний час займалися такі лінгвісти, як О.Потебня [178], Г.Пауль [171], С.Ульман [250; 291 292], Є.Найда [162], В.Виноградов [40], Л.Васильєв [30 31], В.Звегінцев [91 93], Й.Стернін [212 214], О.Смирницький [202], Д.Шмельов [274 277], Г.Уфімцева [251 255], Ю.Апресян [3 5], Ю.Караулов [101], Л.Новиков [165], Е.Кузнецова [130] та ін.
В українському мовознавстві дослідженню лексичного значення, історичних змін у словниковому складі, семантичних зв’язків між словами присвятили свої праці Л.Булаховський [2627], В.Ващенко [34], В.Русанівський [184 186], Л.Лисиченко [140 141], О.Тараненко [235 236; 240], М.Кочерган [118 122], К.Ленець [136 138] та ін.
Постійний і безперервний розвиток лексичного складу мови, його кількісні та якісні зміни (актуалізація й пасивізація, неологізація й архаїзація, з’ява й зникнення слів та окремих значень) особливо активізуються в періоди докорінних змін у суспільстві. В українській мові ці процеси активно відбувалися як на початку, так і в кінці ХХ століття, продовжуються модифікації національного лексикону й нині, адже лексико-семантична система зазнала впливу екстралінгвальних чинників перетворень у соціально-політичному, економічному, науково-технічному, культурному житті суспільства; відбулася зміна масової свідомості й переоцінювання попередньої історії. Переорієнтація суспільної свідомості, звільнення від ідеологічних штампів і нашарувань, піднесення соціального престижу української мови сприяли розширенню її комунікативних функцій та актуалізували нові тенденції мовного розвитку. Унаслідок цих процесів відбувається стилістичне й семантичне переосмислення багатьох груп лексичних одиниць, які з різних причин перебували на периферії функціонування. Українська мова відроджує слова, що силоміць були вилучені з мовного вжитку, оскільки вони репрезентували природний національний образ нашої мови на всіх її структурних рівнях, та усуває з обігу штучно нав’язані, невластиві українській мові лексичні одиниці.
Останнім часом дослідження проблем функціонування різних груп лексики посідає чільне місце в українському мовознавстві. Помітно зростає кількість публікацій із проблем лексичної семантики, що стали випробою нових концепцій і наукових пошуків. Вивчаються якісні зміни в лексико-семантичній системі сучасної української мови, зокрема явища семантичної деривації (В.Жайворонок [86 87], І.Самойлова [188 189], Т.Бевз [16 17], Д.Мазурик [147 150] та ін.), актуалізація та пасивізація лексики (О.Стишов [216; 218 219], Л.Струганець [220; 222] та ін.), ревіталізація, або відродження слів, які перебували на периферії лексико-семантичної системи (Л.Мацько [154], О.Муромцева [159], М.Дудик [74]), внутрішньомовні й позамовні чинники, що детермінують мовні зміни (С.Семчинський [193] ).
Актуальність дослідження. Сучасні тенденції до відтворення лексики української мови відповідно до літературних норм, інтелектуалізація й демократизація суспільного життя зумовили активне вживання різних груп маркованої лексики, актуалізація яких на сучасному етапі цілком закономірне явище, адже процеси відродження мови вимагають нових лексичних засобів, а також переоцінювання й відтворення вже наявних у мові слів. Саме в групах маркованих лексем унаслідок семантичного й стилістичного переосмислення відбуваються активні міграції лексичних одиниць від периферії до ядра, і навпаки від ядра до периферії лексичної системи, за рахунок маркованих слів збагачується національний лексикон.
Проте, незважаючи на актуальність цієї проблеми, і дотепер відсутні наукові праці, які б достатньо повно висвітлювали ці процеси, а предметом вивчення стали не окремі групи слів, обмежених у вживанні (О.Тараненко [238], Л.Ставицька [208 210], Р.Бесага [20], Г.Гайдученко [45], Б.Коваленко [105], Н.Пуряєва [179 180], В.Товстенко [248], Н.Шовгун [279] та ін.), а маркована лексика загалом. Зокрема існує нагальна потреба системного аналізу стилістичних і семантичних модифікацій маркованих лексем та визначення тенденцій у зміні їх функціонування шляхом зіставлення загальномовних лексикографічних праць української мови ХХ початку ХХІ століття.
Актуальність обраної теми зумовлена ще й тим, що в сучасному мовознавстві чітко не визначено поняття „маркована лексика”, що можна пояснити різноплановістю підходів до її тлумачення в мовознавчих дослідженнях, невпорядкованістю стилістичних позначень у словниках, відмінностями у виділенні тих чи інших груп маркованих слів, їх ієрархії та складу. Це зумовлено більш швидкими, у порівнянні з іншими (граматичними, орфографічними, фонетичними), змінами стилістичних норм, оскільки стилістична норма нестабільне, константно змінне явище, що знаходиться під впливом екстра- та інтралінгвальних чинників і у зв’язку з цим потребує постійної обсервації та фіксації [265, с. 2].
Цим викликана потреба теоретично осмислити, доповнити й узагальнити наявні рекомендації щодо стилістичної кваліфікації лексичних одиниць та належності їх до певних груп маркованих слів, а також простежити й дослідити зміни в їх семантичній структурі та функціонуванні. Дослідження шарів лексики, обмеженої з певних причин у вживанні, дасть змогу виявити шляхи лексико-семантичного збагачення української мови, визначити тенденції еволюції лексики, простежити її семантичне наповнення за різних умов функціонування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження відповідає науковій проблемі кафедри культури української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова „Українська мова в процесі національно-культурного відродження”. Тему дисертації затверджено вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 2 від 28 вересня 2000р.) та узгоджено бюро Наукової ради „Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 1 від 31 жовтня 2000 р.).
Мета дисертаційного дослідження полягає в системному аналізі змін у семантичній структурі й функціонуванні маркованої лексики на основі зіставлення реєстрів найважливіших загальномовних лексикографічних праць української мови ХХ початку ХХІ століття із застосуванням актуальних понять і методів сучасної лінгвістики.
Досягнення зазначеної мети передбачає розв’язання низки конкретних завдань:
· з’ясувати зміст поняття „маркована лексика”;
· визначити чинники, що зумовлюють вживання маркованих слів у мовленні;
· скласифікувати марковану лексику й визначити її функціональні параметри;
· встановити мовні й позамовні чинники, які впливають на мовну еволюцію, детермінують якісні зміни в семантичній структурі маркованих лексем та лексики української мови в цілому;
· висвітлити явища актуалізації, пасивізації та денотативно-конотативної переорієнтації окремих груп маркованих номенів;
· проаналізувати модифікації, що відбуваються в семантичних структурах досліджуваних груп слів;
· з’ясувати напрями змін функціонування та стилістичної транспозиції маркованих лексичних одиниць, виявити зміни їх стилістичних характеристик у нормативних словниках української мови.
Об’єктом дослідження стали марковані лексичні одиниці, вилучені шляхом суцільної вибірки зі Словника української мови в 11-ти томах (К.: Наук. думка, 1970 1980) та інших словників української мови, що виходили друком упродовж ХХ початку ХХІ століття. Для визначення маркованих слів за основу взято репрезентацію лексем у СУМі, оскільки в ньому найповніше представлено стилістичну характеристику й подано семантизацію лексичних одиниць, що дає змогу виокремити марковані номени з-поміж інших слів і простежити зміни їхнього стилістичного статусу, функціонування та семантичного наповнення. Маркованими вважали лексичні одиниці, подані з відповідними стилістичними ремарками й коментарями, а також лексеми, сферу функціонування та конототивне забарвлення яких розкрито в тлумаченнях і цитатах-ілюстраціях.
Картотека дослідження становить 3000 карток.
Предмет дослідження семантичні й стилістичні процеси, що відбуваються в маркованій лексиці української мови, актуалізована, пасивізована та переорієнтована маркована лексика.
Джерела фактичного матеріалу. Для встановлення семантичних та стилістичних модифікацій маркованих лексичних одиниць послуговувалися такими лексикографічними працями: Словником української мови: В 11 тт. (К.: Наукова думка, 1970 1980); Великим тлумачним словником сучасної української мови (К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001); Великим тлумачним словником сучасної української мови (з дод. і допов.) (К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2005); Словарем української мови за редакцією Бориса Грінченка: У 4-х тт. (К.: Довіра Рідна мова, 1996); Словником іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука (К.: Головна редакція УРЕ, 1985); Словником іншомовних слів C.М.Морозова й Л.М.Шкарапути (К.: Наук. думка, 2000); Словником іншомовних слів за редакцією Л.О.Пустовіт (К.: Довіра, 2000); Коротким словник жаргонної лексики української мови Л.Ставицької (К.: Критика, 2003) та ін.
В окремих випадках враховували мовну практику суспільства, оскільки, як відомо, типовим недоліком будь-якого словника є певне відставання у фіксуванні сучасного мовного стану, словникові статті та стилістичні ремарки не завжди повністю відображають динаміку семантичного та стилістичного потенціалу слова.
Методи і прийоми аналізу. Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи й прийоми дослідження: описовий метод, діахронно-зіставний, метод компонентного аналізу, прийоми класифікації та систематизації лексичного матеріалу. Названі методи й прийоми послідовно залучалися під час зіставлення словникових статей реєстрів різних лексикографічних праць за окремими чи кількома параметрами, для встановлення типології змін семантичної структури маркованого слова, напрямів змін його стилістичного статусу та функціонування.
Наукова новизна полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні вперше ґрунтовно, максимально повно описано марковану лексику: подано її визначення, здійснено функціонально-стилістичну класифікацію, з’ясовано функціональні параметри маркованих слів. Досліджено й проаналізовано зміни, які відбуваються в семантичній структурі та функціонуванні окремих груп маркованих лексем, обґрунтовано внутрішньомовні й позамовні чинники, що визначають ці модифікації та впливають на активізацію, переорієнтацію, пасивізацію лексики, перегрупування словника національної мови.
Теоретичне значення. Дисертаційна робота сприяє розв’язанню теоретичних питань лексикології, стилістики, семасіології й культури української мови, систематизації термінологічного апарату розділів українського мовознавства, розвиває вчення про семантичну структуру слова положеннями, які репрезентують сучасні погляди на структурування семантики повнозначного слова. Запропонована методологія досліджень семантичних та стилістичних процесів на основі кодифікаційних праць, на наш погляд, є перспективною для подальших ґрунтовних лексикографічних студій.
Практичне значення. Матеріали дисертації можуть бути використані під час підготовки підручників і посібників з лексикології й стилістики сучасної української літературної мови для вищої школи, а також для створення спеціальної наукової літератури. Розкриття через тлумачення основних значень і відтінків значень й опис функціонування маркованих слів може використовуватися в лексикографічній практиці під час укладання словників різних типів.
Апробація роботи. Окремі розділи й усю дисертацію обговорено на засіданнях кафедри культури української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Основні результати дослідження висвітлено у доповідях на звітних науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, наукових семінарах кафедри культури української мови (2001 2007 рр.), на Всеукраїнській науковій конференції „Сучасні тенденції розвитку слов’янських мов” (присвяченій пам’яті М.М.Пилинського) (Київ, 18 19 грудня 2002 р.), на Міжнародному конгресі „Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі” (Київ, 20 21 жовтня 2005 р.), на ІХ Міжнародній науковій конференції „Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 26 28 вересня 2006 р.), на ІІ Всеукраїнській науковій конференції „Сучасні орієнтири філологічної науки” (Херсон, 17 18 травня 2007 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень та дидактичні особливості викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі” (Львів, 31 травня 1 червня 2007р.).
Матеріали дисертаційного дослідження було використано під час викладання української мови студентам Педагогічного коледжу при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 51 від 28.03.2007), студентам Київського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 19.04.2007), учням спеціалізованої школи № 214 м. Києва (довідка про впровадження № 42 від 27.03.2007).
Публікації. Зміст роботи викладено у 8 одноосібних публікаціях, з них 7 надруковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаної й довідникової літератури (314 найменувань) та додатка. Обсяг основного змісту дисертації 206 с., загальний обсяг роботи 234 с.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Лексика української мови поділяється на дві групи слів, які вступають між собою в певні опозиції. До першої групи належать загальновживані, стилістично нейтральні (міжстильові), активні лексичні одиниці, що вживаються усіма носіями мови без будь-яких обмежень, у будь-якому різновиді мовлення. Другу групу репрезентують марковані слова, обмежені з певних причин у функціонуванні й протиставлені своїми диференційними ознаками активному, загальновживаному, стилістично нейтральному номінативному фонду мови. Марковані лексеми несуть супровідну, додаткову інформацію (до лексичного й граматичного значення) про сфери вживання, часову віднесеність та функціонально-стилістичне використання лексичних одиниць. Уживання в мовленні маркованих слів залежить від багатьох чинників: форми мовлення (усне чи писемне), сфери спілкування (офіційна чи неофіційна), характеру мовлення (нейтральне повідомлення чи емоційно забарвлене висловлювання) та соціальних характеристик мовців (віку, рівня культури, освіченості, виховання).
2. Дослідження стилістичної кваліфікації лексичних одиниць сучасної української мови на матеріалі аналізу лексикографічних стилістичних позначень, коментарів, цитат-ілюстрацій, тлумачень, що використовуються в нормативних словниках, зокрема в СУМі, дає можливість за певними ознаками об’єднати марковані слова й виокремити такі їх групи: 1) за належністю до певних функціональних стилів та наявністю емоційно-експресивного забарвлення стилістично марковані. Ця група охоплює найбільшу кількість лексичних одиниць. У її складі виділяються функціонально марковані лексичні одиниці, що співвідносяться з функціональними стилями української мови: науковим (загальнонаукові та галузеві терміни, науково-технічні професіоналізми), офіційно-діловим (адміністративно-управлінська, юридична, дипломатична лексика й термінологія), публіцистичним (публіцистична, суспільно-політична лексика й термінологія), конфесійним (конфесійна лексика й термінологія), художнім (поетичні, народно-поетичні та фольклорні слова), розмовним (власне розмовні лексичні одиниці), й загальнокнижні слова. А також та конотативно марковані лексичні одиниці, що не тільки називають певні явища, поняття та реалії, а й певним чином характеризують їх, відображають емоційне, експресивне, оцінне ставлення людей до названого (урочисті, високі, риторичні, пестливі, жартівливі, іронічні, вульгарні, зневажливі, лайливі, фамільярні). 2. З погляду історичної перспективи виділяються хронологічно марковані (архаїзми, історизми, дореволюційні слова, неологізми). 3. З погляду територіальної обмеженості - територіально марковані (діалектизми). 4. За ознакою віднесеності лексичних одиниць до словникового запасу певних соціальних груп людей - соціально марковані (лексичні одиниці із арго, жаргонів, сленгу, професійної лексики (професійно-виробничої та професійно-жаргонної), неекспресивного просторіччя та суржику).
У складі маркованої лексики також виділяємо комбіновані марковані лексеми багатозначні слова, в семантичних структурах яких об’єднуються значення, що репрезентують різні групи маркованої лексики.
3. Активна взаємодія екстра- та інтралінгвістичних чинників сприяє розширенню й збагаченню словникового складу української мови та його функціональному перегрупуванню. Досліджувані джерела переконливо засвідчують, що в сучасній українській літературній мові останніх десятиліть проходять два протилежні процеси: переміщення значної кількості маркованих лексичних одиниць з периферії лексико-семантичної системи (стилістично, територіально, хронологічно, соціально забарвлених) до її ядра й одночасно пересування на периферію мовного вжитку неактуальних лексичних номінацій (здебільшого функціонально й конотативно маркованих слів, так званих радянізмів, радянських ідеологем, що позначали властиві радянському суспільству реалії, явища й поняття, та окремих хронологічно маркованих лексичних одиниць).
Актуалізація маркованих слів у сучасній українській мові пов’язана з різними за своєю природою тенденціями: прагненням до інтелектуалізації мови, що зумовлює активне вживання книжної стилістично маркованої лексики (як функціонально, так і конотативно забарвленої: економічної, суспільно-політичної, юридичної, медичної, спортивної, військової, конфесійної), з одного боку, та посиленою увагою до лексики, яка є виразником української національної ідентичності й самобутності (територіально та хронологічно маркованої, а також розмовної функціонально маркованої (з ознаками природної своєрідності фонетичної, морфологічної та словотвірної будови української мови), з другого боку. Останнім часом спостерігаються й негативні тенденції до надмірної лібералізації та демократизації літературної норми, до „орозмовлення” української літературної мови, у зв’язку з чим почали активно вживатися соціально знижені, конотативно й функціонально марковані розмовні лексичні одиниці. На активізацію слів, обмежених у вживанні, певною мірою впливає зміна мовних смаків та мовна мода.
Результати процесів актуалізації та пасивізації вже частково відображено в сучасних лексикографічних працях: деякі актуалізовані на сучасному етапі марковані лексичні одиниці кодифікуються без обмежувальних ремарок (відбувається нейтралізація маркованих лексем), а ті, що перемістилися до пасивного словника, здебільшого репрезентуються зі стилістичними позначеннями (простежується перехід до хронологічно маркованої лексики).
4. Відомо, що в періоди різких соціальних перетворень спостерігаються інтенсивні пошуки необхідних назв для позначення явищ, реалій, процесів та понять, що з’являються та поширюються в суспільстві. Одним із способів номінації є використання переорієнтованих слів, тобто лексем, які вживалися в українській мові для позначення зарубіжних, найчастіше західних та дореволюційних денотатів. Зіставлення тлумачень слів у лексикографічних кодексах часів Радянського Союзу та сучасних лексикографічних праць уможливило вияв цих змін. Відсутність у тлумаченнях посилань „в імперіалістичних державах”, „у капіталістичних країнах”, „у буржуазних країнах”, „ у класових антагоністичних державах”, „у західній Європі”, „в ряді країн”, „у буржуазному суспільстві”, „в багатьох країнах”, „у дореволюційній Росії”, „в царській Росії” є свідченням того, що слова переосмислилися щодо сучасних реалій і позначають характерні для нинішньої ситуації явища й поняття. Процеси денотативної переорієнтації зачепили хронологічно та стилістично (функціонально й конотативно) марковані лексичні одиниці, які позначають економічні, суспільно-політичні, наукові явища та поняття, а також слова, що є назвами реалій і понять зі сфери освіти, навчання, виховання, культури, побуту.
Одночасно відбувається й інший процес поступове звільнення конотативно маркованих лексем від штучно прищеплених (унаслідок ідеологізації в радянський період) несхвальних, негативних, пейоративних або позитивних, схвальних конотацій та перехід їх до функціонально маркованої чи нейтральної лексики. Деякі марковані слова внаслідок дії процесу деідеологізації змінили конотативний негативний чи позитивний статус на кардинально протилежний. Про зміну конотативного статусу свідчить відсутність (чи з’ява) у сучасних лексиконах оцінних слів: „буржуазний”, „реакційний, „прогресивний”, „капіталістичний”, „соціалістичний”, „комуністичний”, „ідеалістичний”, „матеріалістичний” та ін.
5. Порівняльний аналіз лексикографічних праць української мови, що виходили друком упродовж ХХ на початку ХХІ ст., свідчить про стійку тенденцію до зміни значень маркованих лексичних одиниць. Модифікації семантичних структур маркованих лексем зумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками й виявляються в процесах ускладнення та спрощення семантичної структури, розвитку та зникненні омонімії, модифікації значення через субституцію. Здебільшого ці семантичні трансформації значеннєвого наповнення слів не відбуваються автономно, а поєднуються з іншими семантичними та стилістичними перетвореннями. Трансформація значеннєвого обсягу лексичних одиниць є виразним показником динаміки у мові.
6. Продуктивним видом розвитку семантики маркованих слів є процес ускладнення семантичної структури. Семантичних модифікацій, унаслідок яких виникли нові значення чи відтінки значень, найчастіше зазнають марковані лексичні одиниці, актуальні й важливі на певному етапі розвитку суспільства. Процеси ускладнення семантичної структури характерні для всіх груп маркованих слів, однак найактивніше вони проходять у книжних функціонально та конотативно маркованих лексемах, що функціонують у науковому, офіційно-діловому, публіцистичному, конфесійному стилях сучасної української мови, та хронологічно маркованих лексичних одиницях.
Найпродуктивнішим різновидом лексико-семантичної деривації є метафоризація. Розвиток лексичних значень маркованих слів відбувається і за рахунок метонімічних переносів. За нашими спостереженнями, метонімічні відношення найбільш характерні для функціонально маркованої лексики, що становить термінологію певних галузей суспільної діяльності. Під час аналізу виявлено, що на основі цього виду перенесень здебільшого з’являються значення, що вживається в тій самій терміносистемі, або в терміносистемах інших галузей знань. Досить продуктивними є перенесення на основі суміжності й для соціально маркованих лексичних одиниць.
Значну частку семантичних інновацій у маркованих словах становлять переносні значення. Перенесення значень на основі подібності чи суміжності предметів та ознак сприяє розширенню засобів номінації та експресивного вираження.
Ускладнення семантичної структури слів зазвичай супроводжується різнотипними семантичними та стилістичними модифікаціями: процесами розширення або звуження значеннєвого обсягу лексеми, термінологізації, ретермінологізації або детермінологізації спеціальних слів. З’ява нового значення може зумовити аутування (вилучення) з семантичної структури лексичної одиниці неактуальних застарілих значень або до перегрупування його ЛСВ.
7. Активним в українській літературній мові є процес архаїзації ЛСВ, однак порівняно з кількістю неосемантів, що розвинулися в маркованих лексичних одиницях, лексем, що зазнали спрощення семантичної структури, значно менше. Під час дослідження встановлено, що особливо активно цей процес проходить у хронологічно та територіально маркованих лексичних одиницях, проте такі зміни характерні й для інших груп слів, обмежених у функціонуванні. Зменшення кількості значень відбувається за рахунок вилучення з семантичної структури одного або кількох ЛСВ. У результаті звуження семантичної структури зазвичай звужується і семантичний обсяг лексеми. У деяких випадках цей процес супроводжується такими семантичними модифікаціями, як розширення семантичного обсягу, інтродукцією нового значення, перегрупуванням ЛСВ у семантичній структурі, об’єднанням кількох значень в одне. Утративши низку значень, більшість маркованих лексичних одиниць зберегли пряме номінативне значення, що є характерним для лексики української мови в цілому.
8. Під час зіставлення словників різних темпоральних зрізів виявлено значну кількість омонімів, які належать до маркованої лексики. Лексикографічні праці кодифікують комбіновані омонімічні слова, що репрезентують різні групи лексики, обмеженої у функціонуванні, та частково марковані омоніми, серед яких один загальновживане слово, а інший марковане.
Розвиток омонімії в маркованих лексичних одиницях відбувається шляхом трансформації семантичної структури слова, що вже функціонує в мові, та творення нових слів. На основі зіставлення лексикографічних джерел простежується й зворотний процес зникнення омонімії в маркованих лексичних одиницях унаслідок злиття семантичних компонентів омонімічних слів в одній семантичній структурі та вилучення з лексикографічних реєстрів одного з омонімів, не тільки хронологічно, а й стилістично, територіально чи соціально маркованого.
У процесі функціонування деякі марковані слова повністю (або частково) втратили своє значення й закріпилися з новим. Ці процеси відображено в лексикографічних джерелах, що виходили в різні періоди розвитку української мови.
9. Дослідження змін у семантичному наповненні та функціонуванні маркованої лексики сучасної української мови на матеріалі аналізу лексикографічних праць виявило взаємозв’язок та взаємозумовленість цих процесів. Значна частина лексичних одиниць, зазнавши певних семантичних модифікацій, змінила сферу свого вживання, а зміщення у функціонуванні слів переважно спричинили перебудову їх семантичних структур.
Порівняльний аналіз лексикографічних джерел виявив і стилістичні процеси, що відбуваються в маркованій лексиці: нейтралізацію маркованих лексем, обмін між множинами маркованих слів, переміщення до розряду комбінованої маркованої лексики (в результаті розвитку неосемантів, що належать до різних груп слів, обмежених у вживанні) та частково маркованих номенів (унаслідок з’яви загальновживаних, стилістично нейтральних лексичних значень та нейтралізації окремих ЛСВ). Усі ці процеси маніфестують лексикографічні стилістичні позначення, подані біля слів або ЛСВ, та тлумачення лексем.
10. Зміщення семантичного наповнення, зміни у вживанні й стилістичній кваліфікації маркованих лексичних одиниць свідчать про повновартісні функціональні можливості української мови. Лексико-семантичні та стилістичні процеси, що відбуваються в українській мові, як і в інших мовах, безперервні, бо мова динамічна система, вона постійно змінюється, розвивається, вдосконалюється як у своїй структурній організації, так і в плані змісту, адаптується до нових запитів, потреб та соціальних умов, в яких перебуває суспільство та мовці.
Результати проведеного дослідження дають змогу прогнозувати тенденції змін у значеннєвому наповненні й функціонуванні різних груп слів і можуть стати підґрунтям для подальшого вивчення семантичних та стилістичних модифікацій лексичного складу української мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ажнюк Б.М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації // Мовознавство. 2001. №3. С. 48 54.
2. Андрусяк І.В. Англійські неологізми кінця ХХ століття як складова мовної картини світу: Автореф. дис. канд. філол. наук / КНУ імені Тараса Шевченка. К., 2003. 20 с.
3. Апресян Ю.Д. Избранные труды. М.: Школа „Языки русской культуры”, Изд. Фирмса „Восточная литература” РАН, 1995. Т. 1. Лексическая семантика. 472 с.
4. Апресян Ю.Д. Интегральное описание языка и толковый словарь // Вопросы языкознания. 1986. № 2. С. 57 70.
5. Апресян Ю.Д. Значение и оттенок значения // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1974. Т. 33. № 4. С. 320 330.
6. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. статей. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. 444 с.
7. Арнольд И.В. Интерпретация художественного текста: типы выдвижения и проблемы экспрессивности // Экспрессивные средства английского языка. Л., 1975. С. 11 20.
8. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка: Стилистика декодирования. Л.: Просвещение, 1973. 303 с.
9. Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика его исследования (на материале имен существительных). Л.: Просвещение, 1966. 192 с.
10. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения // Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. С. 156 249.
11. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
12. Ахманова О.С. О стилистической диференциации слов // Сб. статей по языкознанию. Проф. МГУ академику В.В.Виноградову (в день его 60-летия). М.: Изд МГУ, 1958. 371 с.
13. Баранник Д.Х. Українська мова на межі століть // Мовознавство. 2001. № 3. С. 40 47.
14. Баранник Д.Х. Українська мова на порозі ХХІ століття // Дослідження з лексикології і граматики української мови. Т. 2. Дніпропетровськ: Навч. книга, 2000. С. 6 15.
15. Бацевич Ф. Основи комунікативної девіатології. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. 326 с.
16. Бевз Т.О. Семантичні інновації, структурні моделі та функції педагогічної лексики: Дис канд. філол. наук: 10.02.01. Вінниця, 1996. 289 с.
17. Бевз Т. Загальні закономірності семантичної деривації // Наукові записки. Вип. 35. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. С. 3 7.
18. Беликова О. О вхождении жаргона в литературный язык: Автореф. дис. кандидата филол. наук: 10.02.01 / Ленинград. гос. ун-т. Ленинград, 1992. 23 с.
19. Бережан С.Г. Семантическая еквивалентность лексических единиц. Кишинев: Штиинца, 1973. 372 с.
20. Бесага Р.В. Нестандартизовані елементи в українській літературній мові: Автореф. дис... канд. філол.. наук: 10.02.01/ Ужгородський держ. ун-т. Ужгород, 1996. 20 с.
21. Бессонова О.Л. Оцінка як семантичний компонент лексичного значення слова: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.19 / Донецький держ. ун-т. Донецьк, 1996. 22 с.
22. Бєліцька Є.М. Конотонімізація онімів як лексико-семантичний процес: Автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.15. Горлівка, 2000. 24 с.
23. Богорад Т.О. Актуальні проблеми конотації // Іноземна філологія. Львів, 1991. Вип. 102. С. 28 32.
24. Бойко Н.І. Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний і функціональний аспекти: Монографія. Ніжин: ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф”, 2005. 552 с.
25. Бойко Н.І. Емотивний компонент у семантиці експресивного слова// Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць. К.: НПУ імені М.Драгоманова, 2001. С. 211 217.
26. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. К.: Рад. школа, 1955. 247 с.
27. Булаховський Л.А. Вибрані праці у 5-ти томах. К.: Наук. думка, 1975. Т.1. 495 c.
28. Бурячок А.А. Емоційно знижена лексика й фразеологія в побутовому мовленні // Усне побутове літературне мовлення. К.: Наук. думка, 1970. С. 58 63.
29. Бурячок А.А. Функціонально-стилістична оцінка слів у Словнику української мови // Лексикологія та лексикографія. К.: Наук. думка, 1969. Випуск ІІІ. С. 87 95.
30. Васильев Л. М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая школа, 1990. 176 с.
31. Васильев Л.М. Теория значения в лингвистической литературе // Филологические науки. 1971. - № 4. С. 5 12.
32. Васильева Н.В. Термин // Большой энциклопедический словарь. Языкознание / Гл. ред. Ярцева В.Н. 2-е изд. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. С. 508 509.
33. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Харків.: Вид-во Харківського ун-ту, 1958. 228 с.
34. Ващенко В.С. Слово та його значення: Посібник з лексикології. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпроп. ун-ту, 1976. 40 с.
35. Вейнрейх У.О семантической структуре языка // Новое в лингвистике: Языковые универсалии. Вып. 5. М.: Прогресс, 1983. С. 163 250.
36. Вейхман Г.А. О стилистической классификации современного английского языка. НДВШ. Филологические науки. № 4, 1958. С. 97 110.
37. Винник В.О. Арго // Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко (співголови), М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С. 31.
38. Винник В.О. Жаргон // Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко (співголови), М.П. Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С. 167 168.
39. Винник В.О. Професіоналізм // Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О.О. Тараненко (співголови), М.П. Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С. 500.
40. Виноградов В.В. Избранные труды: Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 312 с.
41. Висоцький А.В. Склад та структура лексико-семантичних груп якісних прикметників в українській мові: Автореферат дис ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Нац. педаг. ун-т імені М.П.Драгоманова. К, 1998. 18 с.
42. Воїнов В.В., Семенець О.Є. Оцінний компонент значення і його прагматична функція // Мовознавство. 1989. № 1. С. 47 51.
43. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
44. Воробьева О.И. Политическая лексика. Ее функции в современной устной и письменной речи. Архангельск: Поморск. гос. ун-т, 2000. 120 с.
45. Гайдученко Г.М. Семантико-стилістична характеристика хронологічно маркованої лексики (на матеріалі української історичної прози другої половини ХХ століття): Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.01 / Нац. педаг. ун-т імені М. П. Драгоманова. К., 1999. 19 с.
46. Гак В.Г. К проблеме гносеологических аспектов семантики слова // Вопросы описания лексико-семантичееской системы язика: Тез. докл. научн. конф. М., 1971. Ч. 1. С. 95.
47. Галкина-Федорук Е.М. Слово и понятие. М.: Учпедгиз, 1956. 54 с.
48. Гальперин И.Р. К проблеме дифференциации стилей речи // Проблемы современной филологии: Сборник статей к 70-летию акад. В.В.Виноградова. М.: Наука, 1965. С. 68 73.
49. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка. Изд. 3-е. М.: Просвещение, 1965. 408 с.
50. Гвоздев А.Н. Современный русский литературный язык. М.: Просвещение, 1973. Ч. 2. 349 с.
51. Гепнер Ю.Р. Очерки по общему и русскому языкознанию. Харьков, 1959. 370 с.
52. Говердовский В.И. Диалектика коннотации и денотации (Взаимодействие эмоционального и рационального в лексике) // Вопросы языкознания. 1982. № 2. С. 71 78.
53. Говердовский В.И. Идеологическая коннотация, речевая практика и лексикография // Язык и общество. Отражение социальных процессов в лексике. Межвуз. сб. науч. трудов. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1986. С. 56 69.
54. Говердовский В.И. Коннотация как предмет изучения стилистики // Проблемы функционирования языка в его разновидностях. Пермь, 1981. С. 163 168.
55. Говердовский В.И. История понятия коннотация // Филологические науки. 1979. № 2. С. 83 86.
56. Говердовский В.И. Коннотемная структура слова. Харьков: Изд-во при ХГУ, 1989. 95 с.
57. Говердовский В.И. О предпосылках создания коннотационного словаря // Теоретические проблемы семантики и ее отражение в одноязычной лексикографии. Кишинев: Штиинца, 1982. С. 211 214.
58. Голованевский А.Л. Оценочность и ее отражение в политическом и лексикографическом дискурсах (на материале русского языка)// Филологические науки. 2002. № 3. С. 78 87.
59. Голованевский А.Л. Социальная и идеологическая дифференциация и оценочность общественно-политической лексики русского языка // Вопросы языкознания. 1987. № 4. С. 35 42.
60. Голод О.Є. Особливості семантики та функціонування пейоративної лексики в сучасній німецькій мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук / Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка Львів, 2001. 18 с.
61. Голод О.Є. До питання лексичної конотації // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. Чернівці: Вид-во Чернів. ун-ту, 1996. Вип. 1. С. 38 44.
62. Горбач О. Українська народна релігійно-християнська термінологія й лексика (1988) // Статті до 1000-ліття християнізації Руси-України. Мюнхен, 1991. С. 99 146.
63. Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма: Автореф. дис. доктора филол. наук / Московський гос. унт . М., 1975. 22 с.
64. Городецький Б.Ю. К проблеме семантической типологии. М., 1969 564 с.
65. Григорьева О.Н. Стилистика русского языка: Учеб. пособие для иностранцев. НВМ ТЕЗАУРУС, 2000. 164 с.
66. Гриценко П.Ю. Діалектизм // Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С. 135 136.
67. Даниленко Л. І. Лексико-семантичні інновації в сучасній чеській мові // Мовознавство. 2001. № 3. С. 104 112.
68. Денисов П.Н. Лексика русского языка и принципы ее описания. М.: Рус. яз., 1980. 253 с.
69. Денисов П.Н. О понятии синхронного среза и синхронного состояния языка в лексике и ле