ЗМІСТ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Короткий опис

ЗМІСТ

Вступ...........……………………………...………………………………… 3

Розділ 1
Визначення та елементи фінансових правовідносин..…………….... 11
1.1. Визначення й ознаки фінансових правовідносин.....………………. 11
1.2. Загальна характеристика структури фінансових правовідносин..... 36
1.3. Особливості змісту як елемента структури
фінансових правовідносин…...................................................................... 59
Висновки до 1-го розділу ............................…………………………..... 82

Розділ 2
Зміст фінансових правовідносин як підстава
їх класифікації..................………………………………………………. 89
2.1. Підстави класифікації фінансових правовідносин.....................…... 89
2.2. Правове регулювання фінансових відносин у сфері
доходів фондів............................................................................................ 110
2.3. Правове регулювання фінансових відносин у сфері
розподілу коштів фондів......................…………………………………. 125
2.4. Правове регулювання фінансових відносин при
використанні коштів фондів......................................…………………... 143
Висновки до 2-го розділу……………………………………………… 155

Висновки……………………………………………………………….... 160

Список використаних джерел.......………………………………….... 170

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Об'єктивні потреби громадського життя, пов'язані з необхідністю реформування економічної, соціальної, політичної та інших сфер життєдіяльності України, викликали гостру потребу переосмислення багатьох питань у теорії фінансового права. Так, перехід від адміністративно-командної системи до ринкових відносин, вільний розвиток усіх форм власності, рівність прав господарюючих суб'єктів незалежно від їх організаційно-правових форм, конституційне закріплення місцевого самоврядування, а також низка інших факторів вимагають постійного вдосконалення чинного фінансового механізму, більш повного втілення в ньому якостей, властивих розподільній і контрольній функціям фінансів. Необхідність детального і всебічного врахування чинників, що впливають на виникнення й розвиток фінансових правовідносин, а також шляхи такого вдосконалення в нових економічних умовах можуть бути встановлені тільки за допомогою дослідження змісту відповідних суспільних зв'язків. Це зумовлено важливим значенням фінансових правовідносин для держави, у перебігу здійснення яких створюються, розподіляються, перерозподіляються й використовуються централізовані й децентралізовані фонди коштів, які виступають матеріальним підґрунтям для реалізації державою своїх завдань і функцій, що стоять перед нею на сучасному етапі соціально-економічного розвитку. На порядку денному здійснюваних докорінних структурних перетворень гостро постає завдання уточнення й поглиблення існуючих категорій і визначень як загальної, так і особливої частини фінансового права, що мають першорядне загальнотеоретичне і практичне значення. Аналіз економічного змісту фінансових відносин, виявлення й уточнення їх особливостей сприятимуть удосконаленню правового регулювання фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування. Поділ усього масиву регульованих фінансовим правом суспільних відносин залежно від напрямків фінансової діяльності дозволить краще, детальніше й чіткіше усвідомити особливості окремих груп таких відносин, визначити точки застосування упорядкувального впливу держави на такі зв'язки відповідно до виробленої й закріпленої фінансово-правовими нормами моделі фінансового механізму України.
Ступінь розробленості теми. В Україні ще й дотепер у науці фінансового права не здійснювалося дослідження, присвячене узагальнюючій класифікації фінансових правовідносин, а також їх аналізу з точки зору економічного змісту та його впливу на правове регулювання фінансової діяльності держави. У той же час окремі аспекти цієї проблеми розглядалися деякими вченими, хоча дещо й під іншим кутом зору, оскільки їх праці стосувалися лише окремих груп фінансових правовідносин – податкових, бюджетних, валютних тощо. Низка питань цього комплексу теоретичних проблем, що в основному розроблялися поруч з дослідженням інших, порушені в працях фахівців з фінансового та інших галузей права. Виходячи з цього, ми не можемо вважати, що розробка цієї проблеми не забезпечена певними досягненнями фахівців теорії фінансового права.
Значний внесок в опрацювання проблеми визначення фінансових правовідносин та їх змісту зробили Л.К. Воронова, О.М. Горбунова, М.А.Гуревич, М.В. Карасьова, П.С. Пацурківський, Ю.А. Ровинський, Н.І.Хімічева, С.Д. Ципкін та інші науковці. Причому відзначимо, що неможливо здійснити аналіз названих проблем без звернення до фундаментальних досліджень, які є джерелами розвитку фінансової та фінансово-правової думки, проведених М.М. Алексєєнком, С.Ю. Вітте, В.О.Лебєдєвим, Д.Д. Львовим, М.М. Сперанським та іншими знаними вченими.
Суттєву роль у здійсненні даного дослідження відіграли також роботи таких економістів, як-то: О.М. Бірмана, Є.А. Вознесенського, В.М. Радіонової, М.Г. Сичова та ін.
При здійсненні дослідження нами використані праці науковців у галузі загальної теорії права та інших правових наук, що мають вагоме значення для розкриття теми дисертації, а саме: М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, С.Н.Братуся, В.М. Горшеньова, О.С. Йоффе, С.Ф. Кечек’яна, Ю.К. Толстого, Р.Й. Халфіної, Л.С. Явича та ін.
На підставі аналізу й узагальнення законодавства, трудів вищевказаних авторів, а також робіт інших учених, що послужили науково-теоретичною базою цього дослідження, дисертанткою вироблені, обґрунтовані й викладені певні висновки і пропозиції.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми “Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування” № 0186.0.070865.
Тема кандидатської дисертації “Зміст та класифікація фінансових правовідносин” обговорена на кафедрі фінансового права і затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 28.12.2000р. (протокол № 5).
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу (перерозподілу) й використання централізованих і децентралізованих фондів, їх істотні ознаки.
Предметом дослідження є норми фінансового права, що регулюють відносини у сфері мобілізації, розподілу (перерозподілу) і використання централізованих і децентралізованих фондів.
Мета та завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є поглиблення наукових знань про правову природу фінансових правовідносин шляхом вивчення і визначення на підставі комплексного аналізу їх змісту, а також виявлення особливостей правового регулювання фінансової діяльності залежно від спрямованості таких соціальних зв'язків, розкриття їх сутності й вироблення пропозицій щодо усунення існуючих недоліків чинного фінансового законодавства України.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження здійснено спробу вирішити наступні завдання:
- визначити поняття фінансових правовідносин за допомогою розкриття їх істотних ознак;
- виявити ознаки і розкрити поняття централізованих і децентралізованих фондів як об'єктів фінансових правовідносин;
- дослідити сутність і специфіку змісту як елемента структури фінансових правовідносин;
- проаналізувати зміст фінансових правовідносин і уточнити напрямки фінансової діяльності держави з урахуванням такого аналізу;
- провести класифікацію фінансових правовідносин залежно від їх змісту;
- на підставі здійсненого дослідження змісту фінансових правовідносин та їх класифікації виробити пропозиції по вдосконаленню фінансового законодавства України.
Логіка дослідження порушених у дисертації проблем полягає у визначенні і розкритті змісту й істотних ознак фінансових правовідносин, виявленні напрямків фінансової діяльності держави, у виробленні поняття й окресленні підстав класифікації таких соціальних зв'язків. У перебігу досягнення стратегічної мети дослідження вирішувалися також питання, що стосуються низки значущих проблем правового регулювання фінансової діяльності держави. Відповідно до цього проаналізовані й узагальнені різні точки зору щодо цих проблем, а також законодавство України, Російської Федерації й колишнього СРСР.
Методологічну основу дисертації становить сукупність прийомів і методів наукового пізнання, а саме: діалектичного, формально-догматичного (спеціально-юридичного), методу системного аналізу й синтезу, порівняльно-правового та ін. Діалектичний метод став основним при здійсненні дослідження, за допомогою якого визначається сутність досліджуваних явищ у єдності їх матеріального змісту та юридичної форми; порівняльно-правовий було використано при аналізі українського законодавства і порівнянні його з іноземним (у першу чергу з російським), а також визначенні основних категорій теорії фінансового права – фінансової діяльності держави, фінансових правовідносин тощо. Застосовувався також метод інтегрального аналізу результатів досліджень, проведених ученими щодо вищезазначених проблем. Усі ці загальнонаукові і спеціальні методи комплексно використовувалися для повного і всебічного дослідження змісту фінансових правовідносин.
Основним теоретичним фундаментом цього дослідження виступили сучасні концепції, викладені правниками в галузі теорії держави і права, фінансового, адміністративного та інших галузей права.
Інформаційною й емпіричною базою дисертації стали довідкова й наукова література, норми Конституції України, законодавчі та інші нормативно-правові акти України та інших держав, публікації в періодичних виданнях з фінансового права, практика правозастосування у сфері фінансової діяльності держави.
Наукова новизна роботи. Дисертація є першим в Україні узагальненим дослідженням ознак фінансових правовідносин з метою вивчення і визначення на підґрунті комплексного аналізу змісту таких правовідносин, а також виявлення особливостей правового регулювання фінансової діяльності залежно від спрямованості цих соціальних зв'язків, вироблення пропозицій по усуненню існуючих недоліків чинного фінансового законодавства України.
Елементи наукової новизни містяться в наступних положеннях, що виносяться на захист:
- по-новому охарактеризовано зміст фінансових правовідносин через аналіз сукупності їх суттєвих і несуттєвих ознак;
- обґрунтовано авторське уявлення щодо місця і змісту відносин, що регулюють перерозподіл фінансових ресурсів між централізованими і децентралізованими фондами, а також співвідношення перерозподільних відносин з фінансовими правовідносинами у сфері мобілізації й використання грошових фондів;
- по-новому розглянуто зміст об'єкта фінансових правовідносин як сукупності централізованих і специфічних децентралізованих фондів фінансових ресурсів;
- уперше проведено порівняльну характеристику змісту централізованих і децентралізованих фондів, виділено основні ознаки, що відрізняють їх один від одного, на підставі чого запропоновано авторське визначення централізованих і децентралізованих фондів;
- уперше зроблено спробу розкрити зміст і дати визначення категорії “фінансові ресурси”, здійснено порівняльну їх характеристику з централізованими і децентралізованими фондами, грошовими коштами;
- уточнено поняття змісту фінансових правовідносин з позицій місця окремого структурного елемента, що виражає взаємозв'язок юридичного і фактичного їх змісту;
- обґрунтовується авторський підхід щодо класифікації фінансових правовідносин з точки зору їх змісту і виділяються фінансові правовідносини: а) в галузі доходів фондів; б) при розподілі коштів фондів; в) при перерозподілі коштів фондів; г) у сфері використання коштів фондів;
- по-новому аналізується зміст суб'єктивного права та його місце у фінансових правовідносинах як об'єктивно властивого владним і зобов'язаним суб'єктам;
- запропоновано авторські варіанти проектів зміни низки статей Бюджетного кодексу України та інших законодавчих актів.
Теоретичне і практичне значення дослідження. Результати цієї роботи обумовлені положеннями наукової новизни першого узагальнюючого дослідження змісту фінансових правовідносин, значення якого полягає в наступному:
- у сфері науково-дослідницької діяльності матеріали дисертації можуть бути використані як підґрунтя для подальшої розробки проблем фінансового права;
- у правотворчій діяльності висновки і пропозиції, сформульовані в роботі, можна застосувати при вдосконаленні існуючого й розробці нового фінансового законодавства. Основні теоретичні висновки підкріплені пропозиціями щодо зміни й доповнення чинного законодавства України;
- у правозастосовчій сфері – дозволять удосконалити діяльність стосовно мобілізації, розподілу, перерозподілу й використання коштів централізованих і децентралізованих фондів, ретельно і всебічно контролювати здійснення фінансової діяльності суб'єктами;
- у навчальному процесі отримані результати дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і підручників з фінансового права, у процесі викладання курсу фінансового права, у науково-дослідницькій роботі студентів;
- у правовиховній сфері положення дисертації можуть послужити матеріалом у роботі з підвищення рівня правової культури фізичних осіб - суб'єктів фінансового права.
Апробація, реалізація і публікація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі її положення доповідалися авторкою на науково-практичній конференції “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” (м. Ірпінь, 1-2 грудня 2000 р.), науково-практичної конференції “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (м. Харків, 27 грудня 2000 р.), наукової конференції “Актуальні проблеми юридичної науки” (м. Харків, 30 червня 2001 р.), науково-практичної конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (м. Харків, 4-5 грудня 2001 р.), наукової конференції “Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності” (м. Харків, 20-21 грудня 2001 р.), конференції “Тобі Харківщино – пошук молодих” (м. Харків, 19-20 березня 2002 р.).
Основні положення й теоретичні висновки дисертації викладено в 4-х наукових публікаціях (3 з яких опубліковано у фахових наукових виданнях), виданих автором самостійно у 2001-2002 роках. Окремі положення й висновки, отримані в перебігу дисертаційного дослідження, запропоновані для використання у навчальному процесі при викладанні курсів фінансового і податкового права в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Належне практичне здійснення завдань і функцій державою у фінансовій сфері неможливо без глибокого теоретичного вивчення підвалин фінансового права в цілому, що передбачає дослідження змісту відносин, регульованих цією галуззю права. Розвиток фінансових правовідносин визначається змінами економічних, соціальних і політичних умов, що відбуваються сьогодні в Україні, реформуванням і вдосконаленням регулюючих їх фінансово-правових норм, а також мінливістю сфери фінансової діяльності держави, що тягне за собою і зміну самого поняття фінансових правовідносин. Розкриття змісту останніх здійснюється як за допомогою виявлення необхідно належних їм істотних ознак, без яких вони не можуть існувати і які виражають їх природу, так і аналізу структури таких соціальних зв'язків.
Фінансові правовідносини являють собою юридичну форму вираження і закріплення фінансових (економічних) відносин. Для держави такі відносини мають першорядне значення, оскільки їх реалізація матеріально забезпечує можливість виконання нею своїх завдань і функцій і тому вона за допомогою норм права прагне організувати й урегулювати їх належним чином, додає ним відповідної форми і змісту, в результаті чого вони стають фінансово-правовими.
Фінансовим правовідносинам притаманні наступні суттєві ознаки: а) їх виникнення, зміна і припинення у сфері фінансової діяльності держави; б) майновий характер; в) однією зі сторін завжди виступає держава чи уповноважений нею державний орган; г) їх виникнення, зміна і припинення завжди відбувається на підставі закону, що є загальновизнаним у доктрині фінансового права.
Фінансова діяльність держави є первісною причиною, першоосновою виникнення (зміни і припинення) фінансових правовідносин. Однак, характеризуючи зміст такої діяльності, необхідно виділяти як самостійний її напрямок перерозподіл коштів, оскільки сьогодні, коли Україна прямує шляхом розвитку й удосконалення соціальних і економічних відносин, усе частіше фінансові ресурси, що акумулюються у відповідних фондах і розподілені по окремих напрямках і цілях (статтях видатків) для наступного їх використання, перерозподіляються в рамках міжбюджетних і внуртрішньобюджетних відносин. Такий перерозподіл є вторинним розподілом, який викликаний об'єктивними потребами розвитку соціально-економічних відносин у державі. Крім того, публічний характер фінансової діяльності визначає її мету – безперебійне грошове функціонування держави для задоволення загального інтересу, для досягнення якого необхідно найефективніше і найдоцільніше використовувати мобілізовані кошти, що можливо здійснити шляхом подальшого розподілу вже раніше розподілених фінансових ресурсів, тобто перерозподілом. Міжгалузевий характер фінансової діяльності також передбачає перерозподіл коштів, що здійснюється: між відповідними галузями господарства з метою розвитку його пріоритетних галузей (наприклад, при існуванні надлишків в одній галузі і дефіциті коштів в іншій, що виникли в результаті подій, не передбачених на початку бюджетного періоду), окремими територіями й регіонами держави в інтересах найбільш ефективного і раціонального їх використання (наприклад, у випадках стихійного лиха тощо); між різними бюджетами у вигляді бюджетних трансфертів для досягнення першочергових цілей і т.д. Процес регламентації фінансових відносин, що виникають у такому напрямку фінансової діяльності держави, є необхідною умовою подальшого їх удосконалення й активізації з метою найбільш ефективного, раціонального й доцільного використання коштів централізованих і децентралізованих фондів, важливим завданням зміцнення державного суверенітету України.
Дійовий фінансовий контроль – один з невід'ємних елементів фінансової діяльності, що пронизує всі сфери життя держави й суспільства і виступає необхідною умовою позитивної поведінки суб'єктів при реалізації фінансових правовідносин у напрямках мобілізації, розподілу, перерозподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих фондів. Дієвість фінансово-правових норм, реалізованих у фінансових правовідносинах, багато в чому визначається можливістю застосування різних видів відповідальності.
На сучасному етапі фінансову діяльність держави необхідно визначати як врегульований нормами права планомірний процес мобілізації, розподілу, перерозподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів з метою виконання задач і функцій державою. Детальне окреслення напрямків такої діяльності сприятиме більш чіткому правовому регулюванню фінансо¬вих відносин, оскільки фінансово-правові норми, що відображають імператив¬ні засади державного регулювання у сфері економіки, повинні враховувати специфіку таких зв'язків, чітко визначати коло прав та обов'язків їх суб'єктів, мати конкретну цільову спрямованість дій у розглядуваних напрямках.
У характеристиці фінансових правовідносин як майнових вбачається доцільним використовувати термін “фінансові ресурси”, які з урахуванням положень чинного законодавства необхідно розуміти як матеріальні активи у вигляді коштів і цінних паперів.
Однією із сторін фінансових правовідносин завжди виступає держава або уповноважений нею державний орган (орган місцевого самоврядування). Це положення зумовлюється сутністю фінансової діяльності і імперативним методом правового регулювання, притаманним фінансовому праву. З огляду на сутність імперативного методу регулювання, у фінансових правовідносинах не може бути рівності сторін, оскільки держава для досягнення загального, публічного інтересу змушена підкорювати своїй волі інших суб'єктів цих соціальних зв'язків. Однак це положення не виключає реалізації принципу взаємної відповідальності сторін у фінансових правовідносинах, тобто держава в особі уповноважених органів виступає не тільки носієм влади, а й суб'єктом відповідальним за свої дії перед іншими (зобов'язаними) учасникам цих відносин.
Враховуючи важливість фінансових відносин, держава на конституційному рівні закріплює, що регулювання таких соціальних зв'язків повинно здійснюватися шляхом видання саме закону – акта, який має найвищу юридичну чинність, відповідно й зміна їх має відбуватися теж тільки таким правовим актом. При цьому не слід забувати, що норми фінансового права органічно пов'язані з нормами інших галузей правової системи України і їх реалізація у фінансових правовідносинах багато в чому визначається останніми. Виходячи з цього, законодавцеві, який приймає той чи інший закон у сфері фінансів, належить досліджувати їх зв'язок і відповідність нормам інших галузей правової системи України, а також своєчасно вносити зміни до інших чинних законів, що гарантуватиме однакове розуміння і застосування норм права на всій території України, неприпустимість розходження в практичній реалізації цих норм і забезпечить ефективніше правове регулювання фінансових відносин.
Фінансові правовідносини можна визначити як урегульовані нормами фінансового права економічні відносини, що виникають, змінюються і припиняються в процесі мобілізації, розподілу, перерозподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів і мають державно-владний і майновий характер.
Фінансові правовідносини мають наступну структуру: суб'єкт, об'єкт, юридичний і фактичний зміст. Саме ці елементи дозволяють найповніше розкрити специфіку досліджуваного явища, зумовлену тими суттєвими ознаками, які дають можливість вирізнити ці правові зв'язки з усього різноманіття відносин, що складаються в суспільстві.
Суб'єкти фінансових правовідносин забезпечують той практичний ефект, на досягнення якого спрямована норма фінансового права. Відсутність у правовідносинах конкретно визначених суб'єктів не дозволяє чітко окреслити їх права й обов'язки у сфері фінансів, а значить, і фактично здійснювати фінансову діяльність. Однак при виділенні суб'єктів відносин, що здійснюють фінансову діяльність у сфері місцевих фінансів, на наш погляд, варто враховувати положення чинного законодавства, його особливості, згідно з якими в Україні місцеве самоврядування здійснюють територіальні громади в особі відповідних органів. Тому самостійним суб'єктом фінансових правовідносин варто виділити територіальну громаду, в інтересах і від імені якої діють органи місцевого самоврядування, формуючи, розподіляючи, перерозподіляючи і використовуючи фонди фінансових ресурсів.
Об'єктом фінансових правовідносин є централізовані й децентралізовані фонди, а безпосередньо зв'язаним з ним предметом – фінансові ресурси (кошти). Чітке визначення об'єкта в теорії фінансового права дозволить здійснити його сприйняття і наступне закріплення законодавством, що забезпечить більш ретельне правове регулювання відносин, виникаючих при здійсненні фінансової діяльності держави. Для розмежування фондів коштів на централізовані і децентралізовані потрібно виділити наступні їх відмінні ознаки: 1) обсяг повноважень держави по участі у формуванні (розподілі, перерозподілі й використанні) таких фондів; 2) роль держави в регулюванні їх діяльності; 3) форма їх утворення; 4) рівень, територіальні межі, у яких вони утворюються й діють; 5) спрямованість на задоволення різних цілей і завдань, тобто різні масштаби задоволення суспільних потреб з таких фондів; 6) організаційне становище таких утворень.
У фінансових правовідносинах необхідно завжди вбачати взаємозв'язок їх юридичного і фактичного змісту , тобто прав і обов'язків учасників цих правових зв'язків і їх поведінки, спрямованих на досягнення певного результату – на мобілізацію, розподіл, перерозподіл і використання фондів коштів. Так, юридичний зміст припускає низку можливих варіантів розвитку цих правових зв'язків залежно від їх спрямованості – мобілізації, розподілу, перерозподілу і використання, а матеріальний зміст свідчить про конкретну поведінку суб'єктів, про той з варіантів поведінки, який передбачено юридичним змістом фінансових правовідносин.
Дослідження фактичного змісту фінансових правовідносин дозволяє мати чітке уявлення про ефективність та адекватність чинного фінансового законодавства: як і в якому обсязі й порядку реалізуються передбачені правовими нормами права й обов'язки суб'єктами таких відносин. При цьому без чітко встановлених суб'єктивних прав та обов'язків учасників досліджуваних правових зв'язків, що становлять юридичний зміст фінансових правовідносин, фактичний зміст – не буде визначено, що виключає позитивну фактичну поведінку їх учасників, чим усувається споконвічна обов'язковість реалізації приписів, закріплених нормами фінансового права. Юридичний зміст розкриває юридичну природу фінансових правовідносин, підкреслює їх правовий характер. Права й обов'язки суб'єктів повинні відповідати тій моделі поведінки, що була закладена фінансово-правовою нормою. Фактичний зміст фінансових правовідносин виявляє конкретні життєві обставини, з огляду на які законодавець має розробити дійовий механізм реалізації фінансово-правових норм.
Аналіз взаємодії юридичного і фактичного змісту фінансових правовідносин дає можливість визначити відповідність фінансово-правових норм життєвим реаліям, покликаним їх урегулювати, показує на досягнення яких оптимальних результатів ці норми мають бути спрямовані, а також як необхідно вдосконалити фінансово-правове регулювання з метою його найбільшої ефективності й доцільності.
При аналізі взаємозв'язку змісту як елемента фінансових правовідносин та їх суб'єктів чітко проглядається публічно-правовий підхід, що виявляється в переважному становищі, а також у закріпленні насамперед прав та інтересів держави як суб'єкта цих зв'язків. Як вбачається, саме тому правове регулювання фінансових відносин відбувається передусім за допомогою першочергового закріплення обов'язків суб'єктів, що протистоять державі.
Необхідність чіткого правового регулювання фінансових відносин передбачає зрозумілість, ясність формулювання окремих правових норм і визначеність редакції актів законодавства, а також їх уніфікацію, що не повинно припускати вільного поводження з теоретичними категоріями. Тому важко погодитися з ототожненням понять “зобов'язання” і “обов'язок” і недоцільно використовувати зобов'язання як фінансово-правову категорію навіть у сполученні з прикметником типу “податкове” чи “фінансове”, оскільки в такому випадку має місце підміна тлумачень цих категорій.
Суб'єктам фінансових правовідносин належить мати чітко встановлений комплекс прав та обов'язків, що повинні визначатися не договором або іншою формою узгодження, не підзаконним актом, а тільки законом.
Практичною реалізацією прав та обов'язків суб'єктів у фінансовій сфері (результатом такої діяльності) є утворення і функціонування фондів. Фінансові ресурси зазвичай фондуються, тобто розподіляються по визначених відносно відособлених групах, що мають цільове призначення, свій порядок використання, джерела надходження коштів та орган, що ними управляє і розпоряджається.
У фінансових правовідносинах права й обов'язки, що належать конкретному суб'єктові, їх характер, природа й особливості будуть обумовлюватися й визначатися насамперед спрямованістю дій таких суб'єктів, тобто здійсненням дій у тому чи іншому напрямку фінансової діяльності держави. Ось чому, очевидно, необхідно стверджувати, що специфіка змісту фінансових правовідносин залежить від того, у якому з напрямків фінансової діяльності виникають, змінюються і припиняються ці правові зв'язки. Особливо важливим є та обставина, який фонд фінансових ресурсів – централізований чи децентралізований – є об'єктом цих правових зв'язків. З урахуванням наведених міркувань, вважаємо, що класифікацію фінансових правовідносин можна здійснити залежно від їх змісту. Звідси можна виділити наступні види фінансових правовідносин: 1) у галузі формування доходів фондів; 2) при розподілі коштів фондів; 3) при їх перерозподілі; 4) у сфері використання коштів фондів.
Зміст фінансових правовідносин у галузі доходів фондів має спрямованість на зосередження (акумуляцію) фінансових ресурсів у відповідних фондах. Держава ретельно регламентує і вказує способи й методи акумулювання фінансових ресурсів у централізованих фондах, наприклад, бюджетах, тоді як щодо децентралізованих фондів держава надає право суб'єктам, у чиєму віданні знаходяться такі фонди, самостійно забезпечувати надходження в них коштів, але в рамках, не заборонених законом.
Держава в імперативному порядку детально встановлює, у якій формі, у якій сумі та у які строки повинні бути внесені кошти в централізовані фонди. Застосування компромісу при реалізації фінансових (податкових) правовідносин суперечить самій їх природі й сутності, оскільки, будучи викликаними до життя об'єктивними потребами (а саме – необхідністю надходження фінансових ресурсів у фонди для здійснення державою її завдань і функцій) і усвідомленими законодавцем, податкові правовідносини виступають засобом досягнення цілей, закріплених у нормах права. Такі відносини не можуть бути змінені угодою сторін. Правом на прийняття цього рішення, на нашу думку, має володіти тільки суд (господарський суд).
Фінансово-правові норми, що регулюють фінансові відносини у сфері доходів централізованих фондів, являють собою певну систему, що включає комплекс різних правових актів, покликаних забезпечувати регулярність, систематичність та обов'язковість надходження коштів у відповідні фонди. Однак це не повинно стати гальмом у розвитку виробництва (економіки), а навпаки, має служити стимулом для цього.
У фінансових правовідносинах щодо розподілу коштів їх зміст характеризується спрямованістю на розподіл фінансових ресурсів, зосереджених у фондах, здійснюваний по статтях видатків відповідно до бюджетної класифікації і нормативно закріплений у додатках до Законів про Державний бюджет на поточний рік. Права й обов'язки суб'єктів таких відносин пов'язані з визначенням умов і цілей, на підставі яких здійснюватиметься їх подальше використання.
Фінансові правовідносини у сфері перерозподілу спрямовані на перерозподіл фінансових ресурсів, оскільки виникає необхідність, наприклад, фінансування видатків, не передбачених статтями бюджету або ж передбачених, але не в достатньому обсязі. Ця потреба зумовлена також особливостями фінансування різних галузей господарства. У такому разі використовуються прийоми і способи бюджетного регулювання і здійснення різного роду трансфертів.
Коло осіб, які беруть участь у розподілі й перерозподілі коштів у централізованих фондах, є більш вузьким, оскільки такими суб’єктами можуть бути тільки спеціально уповноважені органи.
Основними напрямками правового регулювання фінансових відносин при розподілі й перерозподілі коштів фондів, на наш погляд, необхідно виділити: по-перше, точність термінологічного визначення використовуваних понять і категорій, у зв’язку з тим, що без чіткого розуміння сутності таких понять як “трансферти”, “міжбюджетні трансферти”, “міжбюджетні відносини” тощо, неможливо здійснювати й реалізовувати закріплені у праві положення. По-друге, у разі виникнення нових, раніше не вивчених механізмів слід здійснити їх правове закріплення, виключаючи неоднозначні тлумачення, для чого треба використовувати категорії й поняття, що матимуть однакове трактування стосовно різних галузей права, а також провести їх комплексне дослідження. По-третє, вирішати конфліктні ситуації й проблеми шляхом чіткого встановлення прав та обов'язків учасників фінансових відносин. Це, у свою чергу, дозволить взагалі запобігти їх появі. По-четверте, здійснювати постійний дійовий фінансовий контроль і закріпити чітку відповідальність за порушення чинного фінансового законодавства.
Зміст фінансових правовідносин у сфері використання коштів фондів характеризується відповідною спрямованістю прав та обов'язків на конкретну реалізацію й виконання тих завдань і функцій, що стоять перед державою і суспільством на певному етапі розвитку.
Практична цінність вивчення загальних теоретичних питань фінансового права вбачається насамперед у їх тісному взаємозв'язку зі здійсненням завдань і функцій державою, задоволенням державних і суспільних потреб та інтересів, що припускає розробку й застосування найбільш ефективних і доцільних форм і методів фінансової діяльності в напрямках мобілізації, розподілу, перерозподілу і використання фондів фінансових ресурсів і належного врегулювання цих процесів у праві. Це сприятиме подоланню фінансової кризи в Україні, вдосконаленню всієї нормативно-правової бази, яка регулює фінансові відносини в таких напрямках і яка неодмінно повинна ґрунтуватися на загальновизнаних теоретичних положеннях, але з урахуванням специфіки розвитку соціально-економічного потенціалу держави і суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву: Учен. тр. ВИЮН. – Вып. 3. – М.: Юрид. лит., 1940. – 190 с.
2. Алексеев С.С. Общая теория права: Учебник: В 2-х т. – Т 2. – М.: Юрид. лит., 1982. – 359 с.
3. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2-х т. – Т. 1. – Свердловск, 1972. – 297 с.
4. Алексеенко М.М. Конспект финансового права. Теория. – Харьков: Литогр. А.И. Степанова, 1894. – 297 с.
5. Алісов Є.О. Грошовий обіг і екстраординарні фінансові правовідносини // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту: Зб. наук. пр. – Вип. 103: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 84-86.
6. Алисов Е.А. Незаконные денежные опереции в теневой экономике Украины // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред.
В.Я. Таций. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 87-91.
7. Алисов Е.А. Правовое регулирование валютных отношений в Украине. – Харьков: Консум, 1998. – 142с.
8. Алисов Е.А. Финансовое право Украины: Учеб. пособие. – Харьков: Эспада, 2000. – 288 с.
9. Баскакова М.А. Толковый юридический словарь: Бизнес и право (русско-английский, англо-русский). – М.: Финансы и статистика, 1998. – 688 с.
10. Бельский К.С. Финансовое право: наука, история, библиография. – М.: Юристъ, 1995. – 208 с.
11. Берендтсъ Э.Н. Русское финансовое право: Лекции. – СПб.: Тип. СПб. одиноч. тюрьмы, 1914. – 453 с.
12. Берлин С.И. Теория финансов: Учеб. пособие. – М.: Приор,
2000. – 256 с.
13. Бесчеревных В.В. Компетенция Союза ССР в области бюджета. – М.: Юрид. лит., 1976. – 176 с.
14. Бех Г.В. Правове регулювання непрямих податків в Україні: Дис. ...канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 189 с.
15. Бирман А.М. Очерки теории советских финансов. Сущность и функции финансов. – М.: Финансы, 1968. – 208 с.
16. Босий О.Д. Фінансово-правові норми та соціальні інтереси // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту: Зб. наук. пр. – Вип. 147: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 74-77.
17. Братусь С.Н. К вопросу об объекте правоотношения по советскому гражданскому праву // Сов. государство и право. – 1950. – № 9.
18. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Юрид. лит., 1950. – 376 с.
19. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 37-38. – Ст. 189.
20. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За ред.
О.В. Турчинова і Ц.Г.Огня. – К.: Парламент. вид-во, 2002. – 320 с.
21. Бюджетный кодекс Российской Федерации // Собр. зак-ва Рос. Федерации. – 1998. – № 31. – Ст. 3823.
22. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. – М.: Норма, 2000. –192 с.
23. Витте С.Ю. Конспект лекций о государственном хозяйстве. – 3-е изд. – СПб.: Тип. акционер. об-ва Брокгауз-Ефрон, 1914. – 154 +8 с.
24. Вознесенский Э.А. Дискуссионные вопросы теории социалистических финансов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. – 158 с.
25. Воронова Л.К. Бюджетно-правове регулювання в СРСР. – К.: Вища шк., 1975. – 183 с.
26. Воронова Л.К. Правовые основы расходов государственного бюджета в СССР. – К.: Вища шк., 1981. – 223 с.
27. Гега Т.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посібник. – К.: Знання, КОО, 2001. – 215 с.
28. Годме П.М. Финансовое право / Пер. и вступ. ст. Р.О. Халфиной. – М.: Прогресс, 1978. – 429 с.
29. Горбунова О.Н. Вопросы системы финансового права. // Вопр. адм. и фин. права в совр. период. – М.: ВЮЗИ, 1990. – С. 88-95.
30. Горшенёв В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256 с.
31. Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право: Учеб. пособие. – М.: Юриспруденция, 2000. – 304 с.
32. Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. – 82 с.
33. Гриммъ Д.Д. Лекции по догме римского права: Пособие для слушателей. – 3-е изд. – Спб.: Тип. Ю.Н. Эрлихъ,1910. – 421 с.
34. Гурвич М.А. Советское финансовое право: Учебник. – М.: Юрид. лит, 1954. – 356 с.
35. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка (Т 1-4). – Т 4. – М.: Рус. яз., 1980. – 683 с.
36. Дегесты Юстиниана: Избр. фрагменты в пер. и с прим. И.С. Беретерского / Отв. ред. Е.А. Скрипилев. – М.: Наука, 1984. – 456 с.
37. Дмитрик О.О. Елементи змісту податкового правовідношення. // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту: Зб. наук. пр. – Вип. 121: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 100-102.
38. Додаток № 3 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” від 07.12. 2000р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 2-3. – Ст. 10.
39. Докладная записка Главного управления апелляций № 25 от 10.10.2002р. о состоянии работы по рассмотрению жалоб налогоплательщиков // Бухгалтерия. – 2002. – № 45 / 1-2. – С. 40.
40. Емельянов А.С. Понятие фонда денежных средств в российском праве // Фин. право. – 2002. – № 1. – С. 49-56.
41. Ермакова Т.С. О системе советского финансового права // Правоведение. – 1975. – № 2. – С. 72-79.
42. Ермакова Т.С. Финансовые правоотношения (теоретические проблемы): Учеб. пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – 33 с.
43. Європейська хартія місцевого самоврядування // Бюл. зак-ва і юрид. практики. – 2002. – № 10. – С. 10.
44. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 2-ге вид. – Львів: Центр Європи, 1997. – 576 с.
45. Зобов’язальне право: Навч. посібник / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком, 2000. – 912 с.
46. Иванкина Т.В. Проблемы правового регулирования распределения общественных фондов потребления. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 101 с.
47. Иловайский С.И. Учебник финансового права / Под ред. Н.Т. Яснопольского. – Вып. 1. – Одесса: Тип. Л.С.Шутака, 1912. – 604 с.
48. Иоффе О.С. Обязательственное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
49. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1949. – 141 с.
50. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Юрид. лит., 1961. – 380 с.
51. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1984. – 144 с.
52. Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті: Пост. правління Нац. банку України від 29.03.2001 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 18. – Ст. 794.
53. Інструкція про складання і виконання розпису Державного бюджету України: Наказ Мін-ва фінансів України від 09.01.2001р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 5. – Ст. 194.
54. Карасева М.В. Финансовое право: Общ. часть: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 256 с.
55. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – М.: Норма, 2001. –288 с.
56. Карасева М.В., Крохина Ю.А. Финансовое право: Учеб. пособие. – М.: Норма, 2001. – 288 с.
57. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 186 с.
58. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник. – М.: Высш. шк., 1982. – 262 с.
59. Кобильнік Д.А. Правове регулювання пільг при оподаткуванні. Дис. ...канд. юрид. наук. – Харків, 2002. – 176 с.
60. Козлов Ю.Н. Предмет советского административного права. – М.: Юрид. лит., 1967. – 116 с.
61. Комментарий к Бюджетному кодексу Российской Федерации / Под ред. М.В. Романовского и О.В. Рублевской. – М.: Юрайт-М, 2001. – 297 с.
62. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М.: Наука, 1975. – 720 с.
63. Конституция (Основной Закон) УССР. – К.: Политиздат Украины, 1989.
64. Конституція України // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
65. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – 8-е изд. – Спб.: Изд. юрид. кн. маг. Н.К. Мартынова, 1909. – 354 с.
66. Криницкий І.Є. Правове регулювання оподаткування майна: Автореф. Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07 – Харків, 2001. – 20 с.
67. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Легас,
2001. – 583 с.
68. Кушнарьова Т.Е. Податкові органи в системі суб’єктів податкових правовідносин: Дис. ...канд. юрид. наук. – Харків, 2000. – 191 с.
69. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М.: Юрид. лит., 1972. – 179 с.
70. Лебедев В.А. Финансовое право: Курс лекций. – Спб.: Тип. А.М. Вольфа, 1882. – 722 с.
71. Левкович В. Збори до державних цільових фондів // Вісн. Львів. ун-ту: Серія юридична:– Вип. 34. – Львів: Львів. держ. ун-т, 1999. – С. 101-106.
72. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. – Т. 36. – М.: Полит. лит., 1969. – 741 с.
73. Львов Д. Курс финансового права: Учебник. – Казань: Тип. Император. ун-та, 1887. – 521 с.
74. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – Т.4. – М.: Полит. лит., 1955. – 615 с.
75. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – Т.9. – М.: Полит. лит., 1957. – 701 с.
76. Миллионщиков А. Неналоговые доходы. – М.: Финансы, 1967.– 107 с.
77. Назаров Б.Л. Социалистическое право в системе социальных связей. – М.: Юрид. лит., 1976. – 312 с.
78. Налоги: Учеб. пособие / Под ред. Д.Г. Черника. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 656 с.
79. Налоговое право: Учеб. пособие / Под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2000. – 608 с.
80. Недбайло П.Е. Советские социалистические правовые нормы. – Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1959. – 169 с.
81. Нечай А.А. Динамика финансовых отношений и новый подход к категориям финансового права. // Государство и право. – 2000. – № 12. – С. 33-38.
82. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Юрид. лит., 1950. – 416 с.
83. Общая теория советского права / Под ред. С.Н. Братуся и И.С. Самощенко. – М.: Юрид. лит., 1966. – 491 с.
84. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 23-е изд. – М.: Рус. яз., 1991. – 917 с.
85. Основин В.С. Советские государственноправовые отношения. – М.: Юрид. лит., 1965. – 168 с.
86. Пацуркивський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці: Чернівецьк. ун-т, 1997. – 244 с.
87. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансового права. – Чернівці: Чернівецьк. ун-т, 1998. – 276 с.
88. Перепелица М.О. Правове регулювання статусу платників податків та зборів в Україні. Дис. ...канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 181 с.
89. Петров Г.И. Сущность советского административного права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – 184 с.
90. Положення про Державне казначейство: Пост. Кабміну України від 31.07.1995р. // Зібр. пост. уряду України. – 1995. – № 11. – Ст. 262.
91. Положення про Державний фонд фундаментальних досліджень: Пост. Кабміну України від 25.03.1992р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 52. – Ст. 2344.
92. Положення про Загальнодержавний позабюджетний фонд енергозбереження: Пост. Кабміну України від 07.02.1996р. // Зібр. пост. уряду України. –1996. – № 6. –Ст. 203.
93. Положення про Міністерство фінансів України: Указ Президента України від 26.08.1999 р. // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 35. – Ст. 1785.
94. Положення про Пенсійний фонд України: Указ Президента України від 1.03.2001 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 9. – Ст. 350.
95. Положення про Республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища: Пост. Кабміну України від 13.01.1992р. // Зб. зак-ва України (серія 2). – 1998. – № 1. – Ст. 23.
96. Порядок виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи: Наказ Держ. казначейства України від 10.08.2001р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 37. – Ст. 1712.
97. Порядок виконання Державного бюджету за доходами: Наказ Держ. казначейства України від 19.12.2000 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 5. – Ст. 201.
98. Порядок використання кошів Державного бюджету, залучених під час передачі об’єктів соціальної інфраструктури з державної у комунальну власність: Пост. Кабміну України від 6.01.2000р. // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 2. – Ст. 33.
99. Порядок застосування податкового компромісу органами Державної податкової служби в рамках адміністративної апеляційної процедури: Наказ Держ. подат. адміністрації України від 26.04.2001 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 22. – Ст. 1007.
100. Порядок касового виконання державного бюджету за видатками: Наказ Держ. казначейства України від 22.01.2001р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 6. – Ст. 256.
101. Порядок обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства: Наказ Держ. казначейства України від 12.10.2001р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 44. – Ст. 2000.
102. Порядок перерахування податків та зборів (обов’язкових платежів), які справляються митними органами та включаються до розрахунку дотацій вирівнювання обласним та Севастопольському міському бюджетам, до Державного бюджету України: Наказ Мін-ва фінансів України від 10.02.2001р. // Бюл. зак-ва і юрид. практики. – 2002. – № 2. – С. 290.
103. Порядок складання, розгляду, затвердження й основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ: Пост. Кабміну України від 28.02.2002р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 9. – Ст. 414.
104. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
105. Про бюджетну класифікацію та її запровадження: Наказ Мін-ва фінансів України від 27.12.2001р. // Бюл. зак-ва і юрид. практики. – 2002. – № 2. – Ст. 182.
106. Про бюджетну систему України: Закон України від 29.06.1995 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 26. – Ст. 195.
107. Про вдосконалення системи головних розпорядників коштів Державного бюджету: Пост. Кабміну України від 08.01.2000р. //Офіц. вісн. України. – 2000. – № 2. – Ст. 36.
108. Про вищу освіту: Закон України від 17.01.2002 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 20. – Ст. 134.
109. Про Державний бюджет України на 1994 рік: Закон України від 4.02.1994р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 20. – Ст. 120.
110. Про Державний бюджет України на 1995 рік: Закон України від 6.05.1995р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 16.– Ст. 111.
111. Про Державний бюджет України на 1996 рік: Закон України від 22.03.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 16. –Ст. 71.
112. Про Державний бюджет України на 1998 рік: Закон України від 30.12.1997р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 21. – Ст. 109.
113. Про Державний бюджет України на 1999 рік: Закон України від 31.12.1998 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 8. – Ст. 59.
114. Про Державний бюджет України на 2000 рік: Закон України від 17.02.2000р.// Відом. Верхов. Ради України.–2000.–№ 14-15-16.– Ст. 121.
115. Про Державний бюджет України на 2001 рік: Закон України від 7.12.2000 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 2-3. – Ст. 10.
116. Про Державний бюджет України на 2002 рік: Закон України від 20.12.2001р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 12-13. – Ст. 92.
117. Про державний внутрішній борг України: Закон України від 16.09.1992р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 41. – Ст. 598.
118. Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.1993 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110.
119. Про Державну податкову службу в Україні: Закон України від 24.12.1993р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.
120. Про джерела фінансування органів державної влади: Закон України від 30.06.1999 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 274.
121. Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття: Закон України від 2.03.2000 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 22. – С. 171.
122. Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України від 22.02.2000 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 20. – Ст. 148.
123. Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом: Закон України від 28.11.2002р. // Уряд. кур’єр. – 2002. – № 231. – С. 1.
124. Про запровадження режиму твердого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі: Указ Президента України від 21.01.1998 р. // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 3. – Ст. 93.
125. Про затвердження Бюджету Пенсійного фонду на 2002 рік: Пост. Кабміну України від 28.12.2001р. // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 1. – Ст. 19.
126. Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету: Наказ Мін-ва фінансів України від 28.01.2002р. // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 6. – Ст. 257.
127. Про затвердження механізму обмежень витрачання бюджетних коштів: Наказ Мін-ва фінансів України від 27.02.1998р. // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 9. – Ст. 369.
128. Про затвердження Положення про позабюджений фонд приватизації: Пост. Кабміну України від 27.01.1993р. // Зб. зак-ва України (серія 2). – 1998. – № 3. – Ст. 187.
129. Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту: Закон України від 22.12.1998р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – №12-13. – Ст. 80.
130. Про заходи щодо додаткового залучення коштів у Пенсійний фонд: Пост. Кабміну України від 31.08.1996р. // Право і практика. – 2001. – № 16. – С. 5.
131. Про заходи щодо погашення заборгованості по заробітній платі, пенсіях, стипендіях та інших соціальних виплатах: Пост. Кабміну України від 23.09.1996р. // Людина і праця. – 1996. – № 9-10. – С. 75.
132. Про заходи щодо упорядування бюджетних видатків: Пост. Кабміну України від 18.02.1998 р. // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 8. – Ст. 297.
133. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 24. – 170.
134. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1992р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.
135. Про нову редакцію форми № 7мбд “Звіт про кредиторську заборгованість бюджетних установ” та форми № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ”: Наказ Мін-ва фінансів України від 31.12.1998р. // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 5. – Ст. 179.
136. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.1997р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
137. Про освіту: Закон України від 23.03.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 21. – Ст. 84.
138. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21.03.1991 р. // Зібр. зак-ва України (серія 3). – 2000. – № 2. – Ст. 16.
139. Про підприємництво: Закон України від 07.02.1991р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
140. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.1991р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 24. – Ст. 272.
141. Про податковий облік трансфертів (дотацій, субсидій), наданих з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності: Лист Держ. подат. адміністрації України від 19.05.2000р. // Податки і бух. облік. – 2000. – № 25. – С. 14.
142. Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів: Закон України від 18.02.1997р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 15. – Ст. 117.
143. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.07.1997 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 21. – Ст. 2.
144. Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування: Закон України від 14.10.1998р. // Відом. Верхов