БАШМАНІВСЬКА ЯНА ВЛАДИСЛАВІВНА САМОТНІСТЬ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
На правах рукопису
БАШМАНІВСЬКА ЯНА ВЛАДИСЛАВІВНА
УДК 316.62: 364.624.4
САМОТНІСТЬ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Науковий керівник:
Козловець Микола Адамович,
доктор філософських наук, професор
Житомир – 2015

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ САМОТНОСТІ ЛЮДИНИ ЯК СОЦІАЛЬНОЇ
ПРОБЛЕМИ……………………………………………………………..….
10
1.1. Ґенеза розуміння самотності в історико-філософській думці……. 10
1.2. Самотність як об’єкт соціально-філософського аналізу …………….. 52
Висновки до розділу 1……………………………………………………... 66
РОЗДІЛ 2. САМОТНІСТЬ ЛЮДИНИ В СУЧАСНОМУ
ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ…………………..........................................
70
2.1. Діалектика самотності та усамітнення у соціокультурному
просторі глобалізованого світу …………………………………………...
70
2.2. Актуалізація проблеми самотності людини у контексті віртуальної
реальності …………………….…………………………………………….
84
2.3. Самогубство як наслідок самотності людини в реаліях сучасного
глобалізованого світу ……………………………………………………...
99
Висновки до розділу 2……………………………………………………... 114
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА САМОТНОСТІ В КОНТЕКСТІ
СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО
СУСПІЛЬСТВА…………………..………………………………………...
117
3.1. Криза ідентичності та її вплив на самотність людини .……………. 117
3.2. Самотність людини та соціальне відчуження в сучасному
українському суспільстві ………………………………………………….
146
Висновки до розділу 3…………………………………………………….. 164
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...
167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ………………..
174

ВСТУП
Актуальність обраної теми. Однією із характерних ознак сучасного
суспільства є проблема самотності, яка актуалізується не тільки на
індивідуальному, а й на суспільному рівнях буття. Це зумовлено тим, що
феномен самотності впливає на рівень соціальної активності та ефективність
життєдіяльності людини. Самотність породжує відчуженість від суспільних
процесів, нівелювання ініціативної громадянської позиції, в той час, як
відчуття єдності й духовної спорідненості з іншими людьми сприяє
самоактуалізації особи та консолідації суспільства.
За умов стрімких змін, руйнування звичних соціальних форматів,
зростаючої мобільності, людині не просто відшукати й усвідомити свою
ідентичність (національну, культурну, релігійну, професійну тощо). Це
нерідко призводить до амбівалентності її ідентифікації з певними
соціальними групами. Людина, яка не відповіла на питання: "Хто я?", не
зрозуміла власну сутність, не відчула емоційної єдності з іншими
суб’єктами соціальної взаємодії, залишається осторонь відносин між "Я" і
"Ми", а значить, опиняється у стані самотності.
Адаптація людини в соціальному середовищі ускладнюється
розвитком глобалізаційних процесів. Внаслідок мережевизації суспільства,
інформатизації комунікаційного простору виникають дезорієнтація,
безпорадність, незахищеність і стан екзистенційного вакууму. Сучасна
соціальна реальність характеризується тим, що можливості людини знайти
себе та зрозуміти свій внутрішній світ обмежуються тотальністю
глобального, анонімністю і знеособленням. За умов низького рівня
самоконтролю, відсутності соціальної інтеграції, самотності відбувається
підміна соціальної реальності віртуальною, котра начебто компенсує
нестачу душевного комфорту і екзистенційної єдності.
4
Дослідження проблеми самотності притаманне як для художнього, так і
для наукового дискурсу. Зокрема, вагомими у розумінні її сутності є здобутки
філософських, релігійних, психологічних і соціологічних розвідок.
Багатогранність та складність проявів самотності у сучасному глобалізованому
світі зініціювала потребу її цілісного соціально-філософського дослідження як
проблеми індивідуального й суспільного життя.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано в межах наукової програми кафедри філософії
Житомирського державного університету імені Івана Франка "Випробування
людського буття : класичний і посткласичний дискурс" (НДР № 0111U000154).
Метою дисертаційної роботи є соціально-філософський аналіз сутності
та детермінант самотності в сучасному глобалізованому світі.
Відповідно до поставленої мети окреслено такі завдання:
– здійснити аналіз вітчизняних та зарубіжних філософських
інтерпретацій проблеми самотності людини;
– сформулювати теоретико-методологічні засади дослідження
проблеми самотності;
– визначити особливості самотності та усамітнення в умовах глобалізації;
– проаналізувати проблему самотності за умов інформатизації та
мережевизації сучасного суспільства;
– простежити взаємозв’язок проблем самотності та самогубства;
– осмислити самотність людини в контексті кризи її ідентичності;
– з’ясувати взаємозумовленість самотності людини й соціального
відчуження в сучасному українському суспільстві.
Об’єктом дослідження є самотність як соціокультурний феномен.
Предмет дослідження – особливості прояву і подолання самотності в
умовах глобалізації.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є
принципи об’єктивності й історизму, системності й цілісності, єдності
історичного та логічного, розвитку та взаємозв’язку.
5
Специфіка об’єкта дослідження, реалізація мети та завдань
дисертаційної роботи зумовили використання як філософських, так і
загальнонаукових підходів. У дослідженні використано:
міждисциплінарний підхід, у межах якого синтезовано результати та
напрацювання з історії філософії, соціальної філософії, філософської
антропології, соціології, культурології, психології та інших наук; історико-
філософський підхід забезпечив комплексне дослідження проблеми
самотності, що ґрунтуються на європейській та українській філософській
традиціях; компаративістський підхід використано для виявлення
смислових паралелей розуміння самотності у різних соціально-
філософських теоріях.
Метод структурно-функціонального аналізу застосовано для виявлення
структурних елементів самотності та аналізу її особливостей в умовах
глобалізації; діалектичний метод використано під час аналізу самотності на
індивідуальному та суспільному рівнях буття людини; феноменологічний
метод дозволив визначити залежність виникнення самотності від рівня
соціально-психологічного та інтелектуального розвитку людини.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у здійсненні
соціально-філософського аналізу проблеми самотності людини в
глобалізованому світі.
У дисертації сформульовано низку положень, що містять елементи
наукової новизни і виносяться на захист:
– вперше встановлено, що самотність як модус буття людини є
позачасовою і універсальною проблемою, яка має різні формовияви, що
знайшло відображення в еволюції її філософського осмислення. Доведено,
що самотність є результатом соціокультурної й духовної відчуженості
людини; аргументовано, що глобалізація посилює самотність людини,
оскільки вона не завжди може адекватно зорієнтуватися у швидкоплинних
суспільних процесах і свідомо уникає контакту із соціумом через
інформаційне перенавантаження.
6
– обґрунтовано, що теоретико-методологічною засадою аналізу
проблеми самотності є теза про подвійну екзистенційну сутність людини. З
одного боку, людина самотня як індивідуальність і добровільно прагне
усамітнення, а з другого, – їй притаманне намагання подолати самотність
шляхом установлення соціальних зв’язків, духовного контакту з іншими.
Сформульовано авторське визначення понять самотності та усамітнення.
Самотність – складний внутрішній та соціальний стан людини, що
характеризується її відчуженням від процесів суспільного буття, суттєвим
зниженням рівня соціальної активності, емоційною пригніченістю,
зменшенням або втратою соціальних контактів, відсутністю духовної
спорідненості з іншими людьми. Усамітнення – це процес добровільного,
тимчасового уникнення соціальних контактів з метою активної внутрішньої
діяльності, спрямованої на самопізнання та духовний розвиток. Встановлено,
що стан самотності притаманний для людини репродуктивного типу
характеру, тоді як відчуття гармонізації та єдності зі світом властиве
продуктивному типу орієнтації характеру.
– з’ясовано, що розвиток інформаційних технологій і глобальної
мережі, позначений інтенсифікацією та трансформацією комунікативних
процесів (анонімність, зменшення безпосередніх міжособистісних контактів і
зростання опосередкованих форм спілкування, неоднозначність ідентифікації
індивідів тощо). Індивідуалізація суспільства призводить до легітимізації
самотності як найбільш адекватного втілення способу життя
індивідуалізованої особистості, до занурення людини у світ віртуальної
реальності. Доведено, що інтенсивне включення індивіда у віртуальний світ
зумовлює "інтерактивну" самотність, загострює екзистенційні переживання
та нерідко руйнує реальні зв’язки суб’єкта з соціальним середовищем. В
дійсності, віртуальна реальність є ілюзією порятунку від самотності та
засобом втечі від життєвих проблем;
– уточнено теоретичне осмислення взаємозв’язку самотності,
усамітнення та єдності як суперечливих модусів буття людини в
7
глобалізованому світі. Багаторівневість і незавершеність сучасних соціальних
процесів є однією з причин зростання самотності людини. Водночас процес
глобалізації веде не просто до генерації нової індивідуальності, а й до
становлення нового креативного типу особистості, здатної до самостійного
подолання самотності. Констатовано, що процес усамітнення постає
позитивним чинником самовдосконалення і розвитку особистості;
– аргументовано положення про те, що егоцентричний спосіб життя,
відчуженість, втрата духовної єдності зі світом породжують самотність та
екзистенційний вакуум, що, у свою чергу, спонукає людину вчиняти акт
самогубства. Встановлено, що фундаментальною умовою подолання
самотності та запобігання самогубству є формування відчуття єдності
людини із певною спільнотою, нацією, світом, на основі переходу від
монологічності до діалогічності в соціальних відносинах;
– отримало подальший розвиток твердження про те, що проблема
самотності є наслідком кризи ідентичності людини, оскільки відсутність
чіткого розуміння власного внутрішнього світу й неспроможність усвідомити
своє місце і роль у системі соціальних взаємовідносин призводять до
нездатності ідентифікувати себе з певними соціальними групами та втрати
відчуття глибокого внутрішнього зв’язку з ними.
– визначено, що подолання соціального відчуження є однією з умов
усунення стану самотності. Аргументовано, що людина повинна зміцнювати
почуття єдності із суспільством, його культурою, спрямовувати свої здібності
на її збагачення й проявляти високий рівень соціальної активності.
Обґрунтовано, що важливою передумовою подолання соціального
відчуження й самотності є залучення людини до процесу розробки й
прийняття рішень у виробничій, суспільно-політичній діяльності та їх
безпосередньої реалізації в різних сферах громадського життя.
Теоретичне значення дисертації визначено сукупністю положень, які
сприяють збагаченню та конкретизації понятійно-категоріального апарату
соціальної філософії; уточненню методологічних основ соціально-
8
філософського аналізу проблеми самотності; обґрунтуванню ролі віртуальної
реальності як чинника виникнення та загострення самотності; виявленню
самотності людини як однієї з детермінант самогубства; визначенню
основних причин самотності та виробленню засобів її подолання. Ключові
положення та висновки дисертації можуть слугувати підґрунтям для
подальших досліджень проблеми самотності в умовах глобалізації.
Практичне значення отриманих результатів зумовлено
можливістю використання основних положень та висновків дисертації
при розробці форм і засобів адаптації сучасної людини в світі; у процесі
формування шляхів та методів подолання самотності людини й
обґрунтування практичних рекомендацій і засобів щодо боротьби із
соціальною проблемою суїциду.
Окремі положення можуть знайти застосування під час підготовки
нормативних курсів і спецкурсів із соціальної філософії, історії філософії,
філософської антропології, комунікативної філософії, соціології, для
написання підручників і навчальних посібників, дипломних і
магістерських робіт.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною авторською
науковою працею. Висновки, узагальнення й положення новизни одержані
дисертантом самостійно на основі результатів, отриманих у процесі дослідження.
Апробація дослідження. Основні положення, принципові ідеї та
висновки дисертації обговорено на методологічних семінарах і засіданнях
кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана
Франка, а також апробовано в доповідях на наукових конференціях і
семінарах: І Всеукраїнській науково-практичній конференції
"Придніпровські соціально-гуманітарні читання" (Кривий Ріг, 2012);
ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Філософія та соціологія
трансформаційного суспільства" (Сімферополь, 2012); Міждисциплінарному
теоретичному семінарі "Екзистенціалізм у філософській та художній
творчості" (Житомир, 2012); Відкритій регіональній науково-практичній
9
конференції "Соціальна робота: шляхи забезпечення ефективності"
(Луганськ, 2013); Міжнародній науковій конференції "Дні науки
філософського факультету – 2013" (Київ, 2013); Міжнародній науково-
практичній конференції "Розвиток сучасного суспільства в умовах глобальної
нестабільності" (Одеса, 2014); Науковій конференції "Соціально-політична та
медійна комунікація в сучасному світі" (Сєвєродонецьк, 2014).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного
дослідження висвітлено в 11 публікаціях: 5 статтях, з яких 4 надруковано у
фахових виданнях України, 1 – у закордонному науковому періодичному
виданні та 6 тезах доповідей, опублікованих у матеріалах наукових
конференцій. Усі роботи написані без співавторів.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи,
висновки до кожного з них, загальні висновки, список використаних джерел
та літератури (250 найменувань на 22 сторінках). Обсяг роботи складає
173 сторінки основного тексту.

bibliography

світ. Усамітнення має позитивне
значення: людина залишається наодинці та пізнає свій внутрішній світ,
наближається до Бога, замислюється над смислом свого життя.
Теоцентризм епохи середньовіччя зумовив процес переосмислення
проблеми самотності. Бог створив не суспільство як цілісність, а
поодиноких людей, щоб таким чином сильніше спонукати їх до єдності,
продовження людського роду. Отже, в епоху середньовіччя людина мала
прагнути не до самотності, а до єдності з іншими людьми, як того велів
Бог (Аврелій Августин).
168
В епохи Відродження та Нового часу продовжується традиція
розуміння усамітнення як позитивного чинника задля духовного розвитку
людини та самопізнання (М. Монтень, Б. Паскаль).
Проблема людської самотності набуває особливого значення у творчості
філософів-екзистенціалістів (М. Бердяєв, А. Камю, с. К’єркегор, Ж.-П. Сартр).
З їхнього погляду, людина сприймає самотність як страждання, що виникає
внаслідок переживання відчаю, нестачі спілкування з іншими й прагнення
лише до світу об’єктів. Зокрема, причиною цього, за М. Бердяєвим, є те, що в
її життєдіяльності превалює егоцентричний спосіб життя: людина занурюється
у світ власного "Я" та відчужується від інших суб’єктів діяльності. Шляхом же
подолання самотності є пошук єдності з іншими суб’єктами на основі любові,
боротьби чи духовно-божественного спілкування.
Е. Фромм наголошує, що на людину свідомо й підсвідомо тисне страх
залишитися самотньою, тому єдиною формою подолання самотності є
любов, у якій дві особи стають єдиним цілим, але зберігають при цьому
власну індивідуальність.
У ХХ–ХХІ столітті екзистенційні проблеми людського буття
загострюються, що призводить до поширення проблеми соціального
відчуження та його наслідків (самотності та самогубства). Незважаючи на
стрімкий технологічний, економічний, матеріальний та інформаційний поступ,
сучасна людина схильна до переживання таких екзистенційних та соціальних
проблем, як відсутність мети та сенсу життя, втрата свободи, любові, дружби й
можливості самореалізації, відчай і тривога перед майбутнім, самотність.
Остання особливо загострюється в умовах глобалізації.
Поширення та нашарування одна на одну різноманітних культур,
взаємозумовлений характер складних соціальних процесів, стрімкий поступ
інформаційних технологій та розгалуженість соціальних зв’язків – усе це
заважає сучасній людині адаптуватися в соціальному середовищі, зрозуміти
власну ідентичність. Унаслідок цього людина опиняється в розгубленому
стані та почувається самотньою.
169
У процесі соціально-філософського дослідження встановлено, що
основними причинами виникнення стану самотності є егоцентричний спосіб
життя, відчуженість від суспільства та криза ідентичності. Самотність
визначається як негативний стан, що руйнує суспільне буття й людську
психіку. Шляхом подолання самотності є відновлення економічної,
політичної, духовної єдності із соціумом. Простежено тенденцію
використання поняття "усамітнення" й трактування його як тимчасового,
добровільного поривання контактів з іншими та заглиблення у свій
внутрішній світ з метою власного духовного розвитку.
2. Сформульовано теоретико-методологічні основи аналізу проблеми
самотності. Методологічною засадою дослідження проблеми самотності є
твердження про подвійну екзистенційну сутність людини. З одного боку,
кожна людина самотня як індивідуальність, яка потребує усамітнення, а з
іншого, – їй властиве намагання подолати власну самотність шляхом
установлення духовної єдності з іншими. Друга властивість є сильнішою, ніж
перша, а тому, коли індивід не здатний відчувати єдності із соціумом, він
переживає гострий стан самотності, який, як правило, негативно
позначається на психіці. Самотність ми визначаємо негативним станом для
більшості людей, водночас усамітнення є необхідним благом для всіх.
Здатність індивіда відчувати духовну єдність з іншими залежить від
його соціально-психологічних установок та спонукань до діяльності, а відтак,
проблема самотності тісно пов’язана з певними соціально-психологічними
типами людини. На основі концепції Е. Фромма проаналізовано
непродуктивний та продуктивний типи орієнтацій людини у взаємозв’язку з
проблемою самотності. Серед непродуктивного типу виокремлено такі
орієнтації в життєдіяльності людини: "рецептивна", "експлуататорська",
"скупа" та "ринкова". Істотною характеристикою індивідів з такою
соціально-психологічною орієнтацією є те, що вони ведуть егоцентричний
спосіб життя, відчужуючись від суспільства, а тому часто переживають стан
самотності. Індивіди продуктивного типу орієнтації характеру, навпаки,
170
спрямовують свою енергію на якісне перетворення соціуму, відчувають
духовну єдність з іншими суб’єктами діяльності, ідентифікують себе з тією
чи тією соціальною групою, а відтак, не почуваються самотніми.
Сформульовано авторське визначення понять самотності та
усамітнення. Самотність – складний внутрішній та соціальний стан людини,
що характеризується її відчуженням від процесів суспільного буття, суттєвим
зниженням рівня соціальної активності, емоційною пригніченістю,
зменшенням або втратою соціальних контактів, відсутністю духовної
спорідненості з іншими суб’єктами діяльності, котрий виникає внаслідок
егоцентричного способу життя та відчуженості від соціуму. Усамітнення – це
процес добровільного та тимчасового уникнення соціальних контактів з
метою активної внутрішньопсихологічної діяльності, спрямованої на
самопізнання та духовний розвиток.
3. Проаналізовано проблеми самотності й усамітнення як діалектичних
суперечливих екзистенційних проблем людини в умовах глобалізації. На
основі філософських праць І. Леппа, с. Франка, К. Хорні та інших
дослідників доведено, що кожній людині органічно властиві протилежні й
суперечливі потреби – усамітнення та єдність. Установлено, що людина в
певні періоди свого життя прагне до усамітнення, яке допомагає їй
проаналізувати свою життєву ситуацію, ефективніше проходити шлях
самопізнання, усвідомлювати свою ідентичність.
Доведено, що людині властиве лише прагнення до усамітнення, а
глибокий стан самотності є негативним. Виходячи з такої позиції,
установлено, що людині також природньо шукати комунікативної, емоційної
та духовної єдності з іншими суб’єктами діяльності. На підставі
філософських висновків І. Леппа обґрунтовано, що автентичними формами
єдності можна вважати солідарність, релігію, любов та дружбу.
Особливої значущості проблеми усамітнення та єдності набувають у
сучасних умовах глобалізації, коли людина, з одного боку, опиняється під
тиском інформаційного середовища й прагне усамітнення та спокою, а з
171
іншого, – у вирі різноманітних соціальних явищ і розгалуженості соціальних
зв’язків намагається віднайти та відчути справжнє почуття духовної єдності з
іншими суб’єктами соціуму.
4. Однією з характерних ознак сучасного світу є поява віртуального
простору. Визначено, що сучасний індивід постає активним користувачем
комп’ютерних технологій, а тому може потрапляти в залежність від
віртуальної реальності. Будучи активним суб’єктом суспільних
взаємовідносин і не відчуваючи стану самотності, але маючи низький рівень
самоконтролю та не витримуючи високих фізичних і психологічних
навантажень, людина нерідко вдається до світу віртуальної реальності. Як
наслідок – втрата соціальних зв’язків та відчуття єдності з реальним
навколишнім світом, що обумовлює згодом стан самотності.
Незважаючи на значний прогрес у сфері комунікацій, сучасна людина
схильна до переживання таких екзистенційних та соціальних проблем, як
відсутність мети та сенсу життя, втрата свободи, любові, дружби й
можливості самореалізації, тривога перед майбутнім, стан самотності, що
змушує її шукати психологічного комфорту у віртуальній реальності. Однак
занурення у віртуальну реальність – це не вирішення проблеми самотності, а
лише тимчасова втеча від неї.
5. На основі соціологічних досліджень Е. Дюркгейма, соціально-
філософських висновків М. Бердяєва та Е. Фромма щодо проблеми суїциду
встановлено, що стан самотності є одним із основних чинників його
виникнення. Водночас доведено, що причиною самотності є втрата людиною
духовного зв’язку із суспільством, нацією, культурою, природою. Відтак,
егоцентричний спосіб життя, відчуженість від соціуму та відсутність почуття
єдності з навколишнім середовищем породжує стан самотності,
екзистенційний вакуум, який, урешті-решт, часто підштовхує людину
вчинити акт самогубства. Е. Фромм аргументує, що фундаментальною
умовою подолання самотності й запобігання самогубству є формування
відчуття єдності зі світом, яке можливе через почуття любові до нього.
172
А. Камю досліджує взаємозв’язок самогубства з абсурдністю буття людини,
причому абсурдними є не світ і не сама людина, а ставлення її до світу.
Здійснено соціально-філософський аналіз проблеми самогубства у світі
на основі статистичних даних Усесвітньої організації охорони здоров’я.
Суїцид є глобальною проблемою людства, що характеризується численними
внутрішніми та зовнішніми факторами виникнення. Проаналізовано
показники рівня самогубств у різних країнах світу за такими аспектами:
географічний, гендерний, релігійний та економічний.
6. Суттєва проблема, що виникає в сучасному глобалізованому світі, і в
українському суспільстві зокрема, – це криза ідентичності, яку зумовлюють як
соціальні (науково-технологічний поступ, поширення процесів глобалізації,
зростання ролі та значення ЗМІ), так і внутрішньопсихологічні чинники
(несамостійність, відчуженість від суспільства, відсутність вольових якостей,
саморефлексії). Нездатність усвідомити власну Я-концепцію призводить до
того, що людина не може зайняти своє місце в системі суспільних
взаємовідносин та ідентифікувати себе з певною соціальною спільнотою,
відчувати з нею духовний зв’язок. Установлено, що першим кроком на шляху
до подолання кризи ідентичності є зізнання собі в наявності кризи та глибоке
усвідомлення своєї найважливішої місії, призначення в суспільстві.
7. Поряд з високим рівнем громадянської активності в Україні має
місце відчуження людини від суспільного життя, що призводить до руйнації
соціальних контактів з іншими суб’єктами діяльності, а також до втрати
почуття єдності із суспільством, нацією, наслідком чого є стан самотності. На
основі статистичних даних Усесвітньої організації охорони здоров’я
доведено, що суспільно-політичні трансформації та кризові періоди в Україні
в 90-х рр. детермінували в її громадян дезадаптацію, соціальну відчуженість,
що, у свою чергу, обумовило збільшення кількості самогубств.
Відтак, людина має долати соціальну відчуженість, бути вкоріненою в
буття, відчувати духовну єдність з іншими. Це твердження змістовно
обґрунтовано Е. Фроммом, який доводить, що поруч із вродженим почуттям
173
свободи в кожної людини є інстинктивний потяг до єдності із зовнішнім
світом. Утім, сучасна людина для подолання соціального відчуження та
самотності не шукає шляхів до конструктивної єдності зі світом, а займає
позицію автоматизованого конформізму – вона розчиняється у масі,
демонструє таку соціальну поведінку, що схвалюється суспільством, приймає
певні форми спілкування та самовираження, маскуючи тим самим свою
самотність. При цьому людина не відчуває любові, емоційної єдності,
органічного взаємозв’язку з іншими суб’єктами діяльності.
У процесі соціально-філософського дослідження встановлено, що
українці повинні знаходити духовну єдність у трьох екзистенціалах
національного буття: "Дім – Поле – Храм". Українці задля подолання
соціального відчуження, уникнення екзистенційного вакууму та самотності
мають відчувати духовну єдність зі своєю родиною, Батьківщиною, Богом та
самореалізовуватися у спорідненій праці, ідентифікуючи себе з певною
соціальною групою та встановлюючи з нею органічні комунікативні зв’язки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
1. Абишева А. К. Проблема "Я" в философии и психологии /
А. К. Абишева // Философские науки. – 2002. – № 6. – С. 90 – 99.
2. Августин Блаженний А. О граде Божием / Августин Блаженний
Аврелій – К. : Алетейя, 1998. – 555 с.
3. Августин Блаженний А. Сповідь / Августин Блаженний Аврелій;
пер. з лат. Ю. Мушака. – К. : Основи, 1996. – 319 с.
4. Аврелий М. Наедине с собой. Размышления / М. Аврелий. – Ростов
н/Д : кн. изд-во, 1991. – 176 с.
5. Алданов М. Самоубийство / М. Алданов. – М. : Панорама, 1993. – 414 с.
6. Алексеев А. Ю. Проблема другого в компьютерных
коммуникациях / А. Ю. Алексеев // Философские науки : Научный образов.
просв. жур. – 2008. – № 4. – С. 69 – 86.
7. Аляєв Г. Є. Особистість у відносинах "Я-Ти" і "Я-Ми". С. Франк і
філософія діалогу / Г. Є. Аляєв // Філософські обрії. – 2009. – № 22. – С. 3 – 19.
8. Андрос Є. І. Комунікативний вимір буття як фундаментальне
опосередкування колізії сутності та існування / Є. І. Андрос // Людина в
есенційних та екзистенційних вимірах. – К. : Наукова думка, 2005. – С. 155 – 202.
9. Андрущенко В. П. Соціальна філософія. Історія, теорія,
методологія // В. П. Андрущенко, Л. В. Губерський, М. І. Михальченко. –
[Вид. 3-є, випр. та доп]. – К. : Генеза, 2006. – 656 с.
10. Аринушкина Н. С. Об определении и типах идентичности /
Н. С. Аринушкина // Мир психологии. – 2004. – № 2 (38). – С. 48 – 54.
11. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель // Сочинения : в 4 т. –
М. : Мысль, 1983. – Т. 4. – С. 53 – 295.
12. Аристотель. Політика / Аристотель; пер. з давньогр. та передм.
О. Кислюка. – К. : Основи, 2005. – 239 с.
175
13. Арьес Ф. Человек перед лицом смерти / Арьес Ф. – М. : Прогресс,
Прогресс-Академия, 1992. – 528 с.
14. Барский Ф. И. Представления об идентичности в рамках
нарративного подхода / Ф. И. Барский, Д. А. Кутузова // Мир психологии. –
2004. – № 2 (38). – С. 67 – 77.
15. Барулин B. C. Основы социально-философской антропологии /
В. С. Барулин. – М. : ИКЦ Академ-книга, 2002. – 455 с.
16. Батищев Г. С. Найти и обрести себя, особенности культуры
глубинного общения / Г. С. Батищев // Вопросы философии. – 1995. – №3. –
С. 103 – 129.
17. Баткин Л. М. Европейский человек наедине с собой. Очерки о
культурно исторических основаниях и пределах личного самосознания /
Л. М. Баткин. – М. : Российск. гос. гуман. ун-т, 2000. – 1005 с.
18. Бауман З. Текучая современность / З. Бауман. – СПб. : Питер,
2008. – 240 с.
19. Бердяев Н. А. Дух и реальность / Н. А. Бердяев. – М. : ООО АСТ ;
Харьков : Фолио, 2003. – 679 с.
20. Бердяев Н. А. О самоубийстве / Н. Бердяев. – М. : Изд.-во Моск. ун-
та, 1992. – 24 с.
21. Бердяев Н. А. Самопознание. Опыт философской автобиографии /
Н. А. Бердяев. – М. : Мысль, 1990. – 220 с.
22. Бердяев Н. А. Судьба человека в современном мире /
Н. А. Бердяев // Новый мир. – 1990. – № 1. – С. 207 – 232.
23. Бердяев Н. А. Философия свободного духа / Н. А. Бердяев. –
М. : Республика, 1994. – 480 с.
24. Бердяев Н. А. Я и мир объектов / Н. А. Бердяев // Философия
свободного духа. – М. : Республика, 1994. – С. 230 – 318.
25. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р. Бернс. – М. :
Прогресс, 1986. – 416 с.
176
26. Бодалев А. А. Личность и общение / А. А. Бодалев. – М. :
Педагогика, 1983. – 272 с.
27. Бойко О. П. Процеси симуляції та роль симулякрів у сучасному
житті / О. П. Бойко // Філософські обрії. – 2009. – № 22. – С. 85 – 96.
28. Большой психологический словарь / [под ред. Б.Г. Мещерякова,
В.П. Зинченко]. – [3-е изд., доп. и перераб.]. – СПб. : ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК,
2006. – 672 с.
29. Бубер М. Два образа веры / М. Бубер // Два образа веры. – М. : АСТ,
1999. – С. 301 – 440.
30. Бубер М. Проблема человека / М. Бубер // Два образа веры. – М. :
АСТ, 1999. – С. 202 – 301.
31. Бубер М. Я и Ты / М. Бубер. – М. : Высшая школа, 1993. – 175 с.
32. Буева Л. П. Человек: деятельность и общение / Л. П. Буева. – М. :
Мысль, 1978. – 216 с.
33. Вейс Р. С. Вопросы изучения одиночества / Вейс Р. С. //
Лабиринты одиночества / [Под ред., Н. Е. Покровского]. – М. : Прогресс,
1989. – С. 114 – 128.
34. Велло Серма. Некоторые ситуативные и личностные корреляты
одиночества / Велло Серма // Лабиринты одиночества. – 1989. – С. 227 – 242.
35. Власенко Ф. П. Віртуальна реальність як простір соціалізації
індивіда / Ф. П. Власенко // Гуманітарний вісник ЗДІА. – 2014. – № 56. –
С. 208 – 217.
36. Вольтер Ф. М. А. О самоубийстве / Ф. М. А. Вольтер //
Философские трактаты и диалоги. – М. : Эксмо, 2005. – 432 с.
37. Воропаєва В. Г. Проблема кризи ідентичності в умовах глобалізації
та інформаційного суспільства / В. Г. Воропаєва // Гуманітарний вісник
ЗДІА. – 2011. – № 46. – С. 84 – 95.
38. Всемирная энциклопедия: Философия / Гл. научн. ред. и сост.
А. А. Грицанов. – М. : ACT, Харвест, Современный литератор, 2001. – 1312 с.
177
39. Габитова P. M. Человек и общество в немецком экзистенциализме /
Р. М. Габитова. – М. : Наука, 1972. – 222 с.
40. Гагарин А. С. Экзистенциалы человеческого бытия : одиночество,
смерть, страх: от античности до нового времени / А. С. Гагарин. –
Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та, 2001. – 372 с.
41. Гаджиев К. С. Национальная идентичность : концептуальный
аспект / К. С. Гаджиев // Вопросы философии. – 2011. – № 10. – С. 3 – 15.
42. Гессен Й. Сенс життя / Й. Гессен; пер. із нім. М. Маурітссона. – К. :
Пульсари, 2009. – 136 с.
43. Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу
жизнь / Э. Гидденс. – М. : Весь мир, 2004. – 120 с.
44. Глотов Б. Б. Культурно-цивілізаційна ідентифікація українського
народу : монографія / Б. Б. Глотов. – Дніпропетровськ : Регіон. ін-т держ.
упр., 2002. – 216 с.
45. Гнатенко П. И. Идентичность : философский и психологический
анализ / П. И. Гнатенко, В. Н. Павленко. – К. : Арт-Пресс, 1999. – 466 с.
46. Гоббс Т. Основы философии / Т. Гоббс // Собр. соч. : в 2 т. – М. :
Мысль, 1989. – Т. 1. – С. 66 – 506.
47. Горбатюк С. Проблема соціального відчуження в умовах суспільних
трансформацій / С. Горбатюк // Вісник національної академії державного
управління. – 2011. – С. 204 – 211.
48. Гримак Л. П. Общение с собой / Л. П. Гримак. – М. : Изд-во
политической литературы, 1991. – 320 с.
49. Гримак Л. П. Резервы человеческой психики: введение в
психологию активности. – М. : Политиздат, 1989. – 319 с.
50. Грицанов А. А. Человек и отчуждение / А. А. Грицанов,
В. И. Овчаренко. – М. : Выш. шк., 1991. – 128 с.
51. Гусейнов А. Что же мы такое? / А. Гусейнов // Человек. – 2001. –
№ 2. – С. 5 – 19.
178
52. Гусейнова Н. О. Самотність як суб’єктивне переживання /
Н. О. Гусейнова // Науковий вісник Херсонського державного університету. –
2013. – Випуск 1. – С. 17 – 19.
53. Гутнер Г. В. Отчуждение в коммуникативных практиках /
Г. В. Гутнер // Человек. – 2008. – № 5. – С. 5 – 9.
54. Давыдова М. А. Как преодолеть одиночество: Многообразие видов
одиночества. Материнство как способ преодоления одиночества /
М. А. Давыдова, И. А. Агапова. – М. : Айрис-Пресс : Рольф, 2001. – 285 с.
55. Демичев А. В. Дискурсы смерти: Введение в философскую
танатологию. – СПб. : Инапресс, 1997. – 144 с.
56. Дилигенский Г. Г. В защиту человеческой индивидуальности /
Г. Г. Дилигенский // Вопросы философии. – 1990. – № 1. – С. 31 – 45.
57. Довбуш О. І. Феномен самогубства як об’єкт сучасного
теоретичного пізнання / О. І. Довбуш // Мультиверсум. Філософський
альманах : зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. – Вип. 37. – К. : Український
центр духовної культури, 2003. – С. 193 – 203.
58. Долгинова О. Б. Изучение одиночества как психологического
феномена / О. Б. Долгинова // Прикладная психология. – 2000. – № 4. –
С. 28 – 36.
59. Дубовцев В. А. Эволюция идеи отчуждения в европейской мысли в
контексте проблематики преступности и зла / В. А. Дубовцев // Философия и
общество. – 2007. – № 1 (45).
60. Дупак В. Г. Віртуальна реальність як простір соціокультурних
взаємодій / В. Г. Дупак // Гілея : науковий вісник : зб. наук. праць. – Вип. 67.
Філософія. – К., 2012. – С. 340 – 345.
61. Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя : Тотемна система в
Австралії / Е. Дюркгайм. – К. : Юніверс, 2002. – 424 с.
62. Дюркгейм Э. Самоубийство : Социологический етюд /
Э. Дюркгейм; пер. с фр. с сокр.; под ред. В. А. Базарова. – М. : Мысль,
1994. – 399 с.
179
63. Емельянова Н. Н. Виртуальность реального и реальность
виртуального / Н. Н. Емельянова // Концепт реальності у філософії,
літературі й науці : матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Суми : СДУ, 2011. –
С. 14 – 16.
64. Ермакова М. Одиночество / М. Ермакова // Социальное
обеспечение. –2006. – № 2. – С. 36 – 37.
65. Життєві кризи особистості : наук.-метод. посіб. : у 2 ч. / за ред.
В. М. Донія. – К. : ІЗМН, 1998. – 355 с.
66. Зимбардо Ф. Застенчивость / Ф. Зимбардо. – М. : Педагогика,
1991. – 208 с.
67. Иванов Д. В. Виртуализация общества / Д. В. Иванов. – СПб. :
Петербургское Востоковедение, 2000. – 224 с.
68. Іщенко А. М. Творчість як подолання відчуження / А. М. Іщенко //
Вісник НТУУ "КПІ". Серія : Філософія. Психологія. Педагогіка. Випуск 2,
2011. – С. 63 – 67.
69. Каган М. С. Мир общения. Проблема межсубъектных отношений /
М. С. Каган. – М. : Политиздат, 1988. – 319 с.
70. Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство /
А. Камю. – М. : Политиздат, 1990. – 415 с.
71. Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде / А. Камю //
Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство. – М. : Политиздат,
1990. – С. 23 – 101.
72. Каневський В. І. Події життя і парасуїцидальна поведінка /
В. І. Каневський // Наукові праці. Соціологія. – Вип. 133. – Т. 146. – 2010. –
С. 99 – 102.
73. Карандашев В. Н. Жить без страха смерти / В. Н. Карандашев. – М. :
Смысл; СПб. : Питер, 2005. – 336 с.
74. Кивенко Н. В. Философско-психологическая концепция проблемы
социального общения: монография / Н. В. Кивенко. – К. : ДІЯ, 2014. – 290 с.
180
75. Киселиця С. Відчай, сумнів та віра в екзистенційній діалектиці
С. Кіркегора / С. Киселиця // Філософсько-антропологічні студії 2001. – К. :
Стилос, 2001. – С. 189 – 198.
76. Ковадло Г. П. Моральність в екзистенційному та есенційному
вимірах / Г. П. Ковадло // Людина в есенційних та екзистенційних вимірах. –
К. : Наукова думка, 2004. – С. 202 – 209.
77. Коваленко И. Самоубийство – проблема общества / И. Коваленко //
Організація самодостатності промислового регіону : проблеми ринку,
економіки і бізнесу : Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Луганськ : ЛІПСТ,
2008. – С. 157 – 161.
78. Ковальчук І. Л. Некласичні різновиди відчуження як перевтілена
форма саморозвитку сутнісних сил людини / І. Л. Ковальчук //
Мультиверсум. – № 37. – 2003. – С. 9 – 14.
79. Козловець М. А. Глобальна модель віртуальної реальності /
М. А. Козловець // Концепт реальності у філософії, літературі й науці : матер.
міжнар. наук.-практ. конф. – Суми : СДУ, 2011. – С. 16 – 18.
80. Козловець М. А. Ідентичність: поняття, структура і типи /
М. А. Козловець // Вісник Житомирського державного університету імені
Івана Франка. – Вип. 57. – С. 3 – 9.
81. Козловець М. А. Ідентичність у глобалізованому світі /
М. А. Козловець // Практична філософія. – 2011. – № 4. – С. 46 – 53.
82. Козловець М. А. Національна ідентичність як соціокультурний
феномен / М. А. Козловець // Вісник ЖДУ ім. Івана Франка. – Вип. 60. –
С. 3 – 11.
83. Козловець М. А. Феномен національної ідентичності : виклики
глобалізації : монографія / М. А. Козловець. – Житомир : Вид-во ЖДУ
ім. І. Франка, 2009. – 558 с.
84. Колесникова Л. А. Пространство смерти в измерениях одиночества /
Л. А. Колесникова // Фигуры Танатоса : Искусство умирания. Сб. статей /
181
Под ред. А. В. Демичева, М. С. Уварова. – СПб. : Издательство СПбГУ,
1998. – C. 95 – 102.
85. Кон И. С. В поисках себя: Личность и ее самосознание / И. С. Кон. –
М. : Политиздат, 1984. – 335 с.
86. Кон И. С. Открытие "Я" / И. С. Кон. – М. : Политиздат, 1978. – 367 с.
87. Кочемасов Г. Одиноки ли мы во Вселенной (Человек и Космос) /
Г. Кочемасов // Наука и религия. – 2006. – № 2. – С. 12 – 13.
88. Кримський С. Б. Заклики духовності ХХІ століття /
С. Б. Кримський. – К. : КМ Академія, 2003. – 32 с.
89. Кримський С. Б. Під сигнатурою Софії / С. Б. Кримський. – К. :
Києво-Могилянська академія, 2008. – 718 с.
90. Кросбі Дж. Персоналізм Івана Павла ІІ як основа його підходу до
вчення humanaevitae / Дж. Кросбі // Вибрані документи католицької церкви
про шлюб та сім’ю. Від Лева ХІІІ до Івана Павла ІІ. – Львів : Вид-во ЛБА. –
Т. 2. – С. 73 – 105.
91. Кузнецов О. Н. Личность в одиночестве / О. Н. Кузнецов,
В. И. Лебедев // Вопросы философии. – 1971. – № 7. – С. 114 – 125.
92. Курбатов С. В. Виртуальная реальность : по направлению к "третьей
природе" человека? / С. В. Курбатов // Концепт реальності у філософії,
літературі й науці: матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Суми : СДУ, 2011. –
С. 33 – 35.
93. Кьеркегор С. Болезнь к смерти / Кьеркегор С. Страх и трепет. – М. :
Республика, 1993. – С. 249 – 350.
94. Кьеркегор С. Страх и трепет / С. Кьеркегор. – М. : Республика,
1993. – 383 с.
95. Лабиринты одиночества. – [под. ред. Н. Е. Покровского]. – М. :
Прогресс, 1989. – 624 с.
96. Лебедев В. И. Личность в экстремальных условиях / В. И. Лебедев. –
М. : Политиздат, 1989. – 304 с.
182
97. Лебедев В. И. Психология и психопатология одиночества в
групповой изоляции / В. И. Лебедев. – М. : Юнити-Дана, 2002. – 407 с.
98. Левицький В. С. Ідентифікація як спроба віднайдення себе /
Левицький В. С. // Наука. Релігія. Суспільство. – 2008. – № 1. – С. 66 – 71.
99. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада / Ж. Ле Гофф. –
М. : Прогресс, Прогресс-Академия, 1992. – 376 с.
100. Ленгле А. Person. Экзистенциально-аналитическая теория
личности / А. Ленгле. – М. : Генезис, 2008. – 159 с.
101. Лепп І. Християнська філософія екзистенції / І. Лепп. – Пульсари,
2004. – 148 с.
102. Лукас К. Молчаливое горе : жизнь в тени самоубийства / К. Лукас,
Г. Сейден. – М. : Смысл, 2000. – 180 с.
103. Людина і культура в умовах глобалізації // Збірник наукових
статей. – К. : ПАРАПАН, 2003. – 400 с.
104. Льовкіна О. Г. Альтернативні шляхи розвитку суспільства в
умовах сучасного глобалізованого світу / О. Г. Льовкіна // Практична
філософія. – 2006. – № 3 (№ 21). – С. 105 – 109.
105. Льовкіна О. Г. Проблема відчуження у світлі сучасних
глобалізаційних тенденцій : політико-економічний аспект / О. Г. Льовкіна //
Практична філософія. – 2006. – № 2. – С. 37 – 41.
106. Льовкіна О. Г. Проблема відчуження у фрейдизмі та
фрейдомарксизмі : особистісний вимір / О. Г. Льовкіна // Практична
філософія. – 2005. – № 4 (№ 18). – С. 101 – 106.
107. Ляпіна Л. А. Етнічна і національна ідентичності: характеристика
теоретико-методологічних підходів / Л. А. Ляпіна // Політичні науки. –
2004. – Вип. 20. – С. 78 – 81.
108. Майленова Ф. Г. Два лика одиночества / Ф. Г. Майленова //
Человек. – 2002. – № 2. – С. 129 – 135.
183
109. Макаренко Н. Ю. Національна ідентичність : особливості
формування / Н. Ю. Макаренко // "Політологічні студії" : зб. наук. пр. –
2010. – Випуск 1. – С. 188 – 196.
110. Мамардашвили М. К. Как я понимаю философию /
М. Мамардашвили; сост. Ю. П. Сенокосов. – М. : Прогресс, 1990. – 368 с.
111. Мамардашвили М. К. Одиночество – моя профессия…
[Електронний ресурс] / М. К. Мамардашвілі. – Режим доступу :
http://philosophy.ru/library/mmk/odinoch.html. – Назва з екрана.
112. Марійко С. В. Віртуалізоване інформаційне суспільство у дискурсі
Постмодерну / Марійко С. В. // Концепт реальності у філософії, літературі й
науці : матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Суми : СДУ, 2011. – С. 89 – 90.
113. Маркузе Г. Одномерный человек / Г. Маркузе. – М. : REFL-book,
1994. – 368 с.
114. Мармуров В. В. Любов та дружба в інформаційному суспільстві /
В. В. Мармуров // Наука. Релігія. Суспільство. – 2008. – № 3. – С. 105 – 111.
115. Марсель Г. "Я" і інший // Марсель Г. Homo viator. – К. : КМ
Academia, Пульсари, 1999. – С. 18 – 35.
116. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. – СПб. : Еврознак,
1999. – С. 46 – 72.
117. Матеев Д. А. Феномен одиночества и проблема нарушения
коммуникации : социально-философский аспект : [монография] /
Д. А. Матеев. – Новосибирск : СИБ-ПРИНТ, 2012. – 183 с.
118. Мелибруда Е. Я. Я–Ты–Мы. Психологические возможности
улучшения общения / Е. Я. Мелибруда. – М. : Прогресс, 1986. – 254 с.
119. Метатеорія менеджменту життя (самогубство : причини, наслідки
та методи його попередження) / за ред. Б. М. Андрушків. – Тернопіль :
Терно-граф, 2008. – 816 с.
120. Мильдон В. И. Индивидуализм и эгоизм (введение в современную
этику) / В. И. Мильдон // Вопросы философии. – 2008. – № 6. – С. 43 – 55.
184
121. Миргородский А. А. Дружба как истинная любовь в философии
отца Павла Флоренского / А. А. Миргородский // Наука. Релігія.
Суспільство. – 2011. – № 1. – С. 17 – 23.
122. Миронов А. В. Самотність як ірраціональний розвиток особистості
у філософії С. Кіркегора / А. В. Миронов // Філософські обрії. – 2010. –
№ 23. – С. 33 – 45.
123. Мовчан М. М. Самотність як феномен буття особистості :
[монографія] / М. М. Мовчан. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2009. – 265 с.
124. Мовчан М. Ця багатогранна самотність… Філософський аспект /
М. Мовчан // Мандрівець. – 2005. – № 1. – С. 76 – 81.
125. Монтень М. Опыты. Избранные главы / М. Монтень ; пер. с фр. /
Сост., вступ. ст. Г. Косикова; примеч. Н. Мавлевич. – М. : Правда, 1991. – 656 с.
126. Муляр В. І. Самореалізація особистості як соціальна проблема
(філософсько-культурологічний аналіз) / В. І. Муляр. – Житомир : ЖІТІ,
1997. – 214 с.
127. Ницше Ф. Веселая наука / Ф. Ницше. – СПб. : Азбука-классика,
2007. – 352 с.
128. Ницше Ф. Генеалогия морали / Ф. Ницше. – СПб. : Азбука-
классика, 2008. – 224 с.
129. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла / Ф. Ницше // По ту сторону
добра и зла : Сочинения. – М. : Эксмо ; Харьков : Фолио, 2010. – С. 557 – 749.
130. Ницше Ф. Сумерки идолов или как философствуют молотом /
Ф. Ницше // По ту сторону добра и зла : Сочинения. – М. : Эксмо ; Харьков :
Фолио, 2010. – С. 749 – 837.
131. Ницше Ф. Так говорил Заратустра / Ф. Ницше. – М. : Мартин,
2005. – 416 с.
132. Ницше Ф. Утренняя заря : Мысли о моральных предрассудках /
Ф. Ницше. – М. : Академический проект, 2008. – 334 с.
185
133. Ницше Ф. Человеческое, слишком человеческое / Ф. Ницше // По
ту сторону добра и зла : Сочинения. – М. : Эксмо ; Харьков : Фолио, 2010. –
С. 11 – 294.
134. Ницше Ф. Eccehomo. Как становятся самим собой / Ф. Ницше. –
Харьков : Фолио, 2013. – 222 с.
135. Новейший философский словарь / Сост. А. А. Грицанов. – Минск :
Скакун, 1998. – 896 с.
136. Ночевник М. Н. Человеческое общение / М. Н. Ночевник. – М. :
Политиздат, 1988. – 127 с.
137. Ортега-и-Гассет Х. Углубление в себя и обращенность вовне /
Х. Ортега-и-Гассет // Философские науки. – 1991. – № 5. – С. 158 – 173.
138. Осетрова О. А. О природе философского самоубийства //
Філософія, культура, життя. – Дніпропетровськ. – 2003. – Вип. 22. –
С. 113 – 121.
139. Осетрова О. О. Самотність як суїцидний чинник // Філософія і
соціологія в контексті сучасної культури. – Дніпропетровськ : РВВ
Дпіпропетр. ун-ту, 2006. – C. 45 – 52.
140. Осетрова О. А. Феномен суицида в истории западноевропейской
философии / О. А. Осетрова. – К. : Вища освіта, 2007. – 351 с.
141. Панов Е. Н. Бегство от одиночества. Индивидуальное и
коллективное в природе и человеческом обществе / Е. Н. Панов. – М. :
Лазурь, 2001. – 637 с.
142. Паскаль Б. Мысли / Б. Паскаль; пер. с фр. Ю. А. Гинзбург. – М. :
Изд-во имени Сабашниковых, 1995. – 480 с.
143. Пепло Л. Э., Мицели М., Мораш Б. Одиночество и самооценка /
Пепло Л. Э., Мицели М., Мораш Б. // Лабиринты одиночества / 1989. –
С. 169 – 191.
144. Переломов А. Ю. Віртуальна реальність як філософська проблема
сучасного світу / А. Ю. Переломов // Концепт реальності у філософії,
186
літературі й науці : матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Суми : СДУ, 2011. –
С. 79 – 81.
145. Печерских Н. А. Отчуждение как феномен коллективности /
Н. А. Печерских // Вопросы философии. – 2003. – № 5. – С. 14 – 17.
146. Повторева С. М. Реальне, гіперреальне та віртуальне в
дискурсивному полі сучасної культури / С. М. Повторева // Концепт
реальності у філософії, літературі й науці: матер. міжнар. наук.-практ.
конф. – Суми : СДУ, 2011. – С. 45 – 47.
147. Покровский Н. Е. Универсум одиночества : социологические и
психологические очерки / Н. Е. Покровский, Г. В. Иванченко. – М. :
Университетская книга, Логос, 2008. – С. 63 – 75.
148. Полисаєв О. П. Архітектоніка сучасного міфу : Монографія /
О.П.Полисаєв. – Тернопіль : Астон, 2008. – 336 с.
149. Полисаєв О. П. Трансісторичність соціального міфу :
монографія / О. П. Полисаєв. – К. : Промінь, 2010. – 384 с.
150. Поляничко О. М. Феноменологічний підхід до вивчення
механізмів становлення цінностей особистості / О. М. Полянченко //
Проблеми сучасної психології. Зб. наук. пр. Кам’янець-Подільського
національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім.
Г. С. Костюка НАПН України. – Вип. 13. – 2011. – С. 260 – 269.
151. Помазова О. В. Самотність як психологічний феномен /
О. В. Помазова // Наукові записки. Серія "Психологія і педагогіка". –
2013. – Вип. 23. – С. 206 – 214 с.
152. Попелюшко Р. П. Самотність – як проблема соціалізації
особистості в суспільстві / Р. П. Попелюшко // Зб. наук. пр.
Хмельницького інституту соціальних технологій Університету
"Україна". – 2013. – № 2 (8). – С. 212 – 216.
153. Попович М. В. Раціональність і виміри людського буття
М. В. Попович. – К. : Сфера, 1997. – 290 с.
187
154. Пузанова Ж. В. Одиночество = Loneliness : (Опыт социально-
философского анализа) / Ж. В. Пузанова. – М. : Уникум Центр, 1998. – 85 с.
155. Пузанова Ж. В. Философия одиночества и одиночество
философа / Ж. В. Пузанова. – М. : Вестник РУДН, серия Социология,
2003. – № 4 –5. – С. 47 – 58.
156. Рассел Д. Измерение одиночества / Рассел Д. // Лабиринты
одиночества. – [Под ред., Н. Е. Покровского]. – М. : Прогресс, 1989. –
С. 192 – 226.
157. Рашидов С. Ф. Смысл жизни и страх смерти как обнаружение
феномена самосознания / С. Ф. Рашидов // Фигуры Танатоса : Символы
смерти в культуре. – СПб. : Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1991. – С. 39 – 46.
158. Рівень самогубств. Показники в країнах [Електронний ресурс] //
Всесвітня організація охорони здоров’я. – 2012. – Режим доступу до ресурсу :
http://apps.who.int/gho/data/view.main.MHSUICIDEv. – Назва з екрана.
159. Рівень самогубств. Україна, 1981 – 2009 (на 100000).
[Електронний ресурс] // Всесвітня організація охорони здоров’я. – Режим
доступу до ресурсу : http://www.who.int/mental_health/media/ukra.pdf. – Назва
з екрана.
160. Рогова Е. Е. Возрастные кризисы и проблема одиночества /
Е. Е. Рогова, Е. И. Рогов // Наука и образование. – 2002. – № 2 – С. 93 – 94.
161. Розанов В. В. Уединенное / В. В. Розанов. – Харьков : Фолио,
2010. – 222 с.
162. Розанов В. В. Цель человеческой жизни / В. В. Розанов. Собрание
сочитений. – М. : Республика, 2009. – Т. 28. – С. 1 – 44.
163. Розен Д. Депрессия и суицид / Д. Розен // Психоанализ депрессий. –
СПб. : Восточно-Европейский ин-т психоанализа, 2005. – С. 75 – 83.
164. Розин В. М. Культурно-историческая обусловленность
жизнедеятельности человека и его идентичность / В. М. Розин // Мир
психологии. – 2004. – № 2 (38). – С. 12 – 28.
188
165. Розлуцька А. М. Суперечливість впливів глобалізованого світу на
людину / А. М. Розлуцька // Освіта регіону. – 2010. – № 4. – С. 28 – 33.
166. Романюк Л. В. З історії дослідження цінностей: аналіз цінностей
особистості / Л. В. Романюк // Проблеми сучасної психології. Зб. наук. пр.
Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка,
Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. – Вип. 13. – 2011. –
С. 333 – 344.
167. Рубинстайн К. Одиночество в двух городах Северо-Востока /
К. Рубинстайн, Ф. Шейвер // Лабиринты одиночества. – [Под ред.,
Н. Е. Покровского]. – М. : Прогресс, 1989. – С. 320 – 342.
168. Рязанцев С. Танатология – наука о смерти / под общ. ред.
М. М. Решетникова, А. И. Белкина. – СПб. : Восточно-Европейский институт
психоанализа, 1994. – 183 с.
169. Сабадуха В. О. Українська національна ідея та концепція
особистісного буття : монографія / В. О. Сабадуха. – Івано-Франківськ :
Фоліант, 2011. – 176 с.
170. Сабат Н. В. Самогубство : причини і методи запобігання // Зб.
наук. праць: філософія, соціологія, психологія. – 2000. – Вип. 4. – Ч. 2. –
С. 218 – 225.
171. Самохвалова В. И. Идентичность, норма и пределы
толерантности / В. И. Самохвалова // Философские науки. – 2008. – № 4. –
С. 27 – 45.
172. Саракун Л. П. Криза національної ідентичності : причина та
прояви / Л. П. Саракун // Гуманітарний часопис. – 2012. – № 4. – C. 70 – 74.
173. Сартр Ж.-П. Буття і ніщо / Ж.-П. Сартр. – К. : Основи, 2001. – 854 с.
174. Сартр Ж.-П. Тошнота / Ж.-П. Сартр. – СПб. : Азбука-классика,
2006. – 106 с.
175. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм / Ж.-П. Сартр //
Сумерки богов / Сост. и общ. ред. А. А. Яковлева. – М. : Политиздат, 1990. –
С. 319 – 344 с.
189
176. Саух П. Ю. Україна на межі тисячоліть : трансформація духу і
випробування національним буттям / П. Ю. Саух. – Рівне, 2001. – 219 с.
177. Сенека. Моральні листи до Луцілія / Сенека ; пер. з латин.
А. Содомори. – К. : Основи, 2005. – 603 с.
178. Сковорода Г. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі.
Прозові переклади. Листи / Г. Сковорода. – К. : Наукова думка, 1983. – 542 с.
179. Слюсар В. М. Духовна культура суспільства як чинник
самореалізації особистості / В. М. Слюсар // Вісник Житомирського
державного університету імені Івана Франка. – 2009. – № 47. – С. 8 – 12.
180. Соціальна філософія: Короткий Енциклопедичний Словник; [за
ред. В. П. Андрущенко, М. І. Горлач]. – Київ – Харків : Рубікон, 1997. – 400 с.
181. Спасибенко С. Г. Социальная идентичность человека /
С. Г. Спасибенко // Социально-гуманитарные знания. – 2000. – № 1. –
С. 53 – 75.
182. Співак Л. М. Проблема співвідношення між феноменами
"національна самосвідомість" і "національна ідентичність" у психолого-
соціологічній проекції / Л. М. Співак // Проблеми сучасної психології. Зб.
наук. пр. Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана
Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. – Вип. 13. –
2011. – С. 445 – 454.
183. Степико М. Т. Українська ідентичність: феномен і засади
формування : монографія / М. Т. Степико. – К. : НІСД, 2011. – 336 с.
184. Табачковський В. Г. Криза буржуазного раціоналізму та
проблема людської особистості / В. Г. Табачковський. – К. : Наукова
думка. – 1974. – 159 с.
185. Табачковський В. Г. Людина – Екзистенція – Історія : [Текст] /
В. Г. Табачковський. – К. : [б. в.], 1996. – 123 с.
186. Труфанова Е. О. Идентичность и Я / Е. О. Труфанова // Вопросы
философии. – 2008. – № 6. – С. 95 –