Замовити дисертацію ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ МОРАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ТА ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ (НА МАТЕРІАЛАХ КРОС-КУЛЬТУРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ) : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ СТАНОВЛЕНИЯ МОРАЛЬНОГО СОЗНАНИЯ В ПОДРОСТКОВОМ И ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ (НА МАТЕРИАЛАХ КРОС-КУЛЬТУРНОГО ИССЛЕДОВАНИЯ)

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження. Розкрито методи дослідження моральної свідомості у підлітковому та юнацькому віці, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Наведені дані про апробацію, впровадження результатів дослідження, структуру дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні засади дослідження проблеми становлення моральної свідомості особистості» розкрито вплив філософських підходів на дослідження моральної свідомості у психології. Теоретичний аналіз літературних джерел дозволив з’ясувати зміст моральної свідомості, її компоненти та рушійні сили. Розкрито погляди вчених на розвиток моральної свідомості у підлітковому та юнацькому віці.

Теоретичний аналіз засвідчив, що у психології немає єдиного погляду на сутність такого складного утворення як моральна свідомість, що зумовлюється відсутністю єдиного розуміння природи та сутності людини. На нашу думку, це спричинено впливом різних філософських підходів на психологію. Серед них найбільш помітними є деонтологічний та класичний (пізніше християнський) підходи (К.Войтила, С.Вітек, С.Камінскі, М.Кромпєц, А.Кураєв, Т.Сліпко, В.Слободчиков, Т.Стичень, В.Татаркевич, А.Швейцер, А.Шостек,). Згідно з деонтологічним філософським підходом, людина – це об’єкт виховних впливів, а її моральна свідомість – це продукт впливу законів, культури, родини тощо. Згідно з класичним і християнським підходами людина розуміється, у першу чергу, як духовна конструктивна істота, що здатна виходити за межі власного буття, бути суб’єктом власного життя, а моральна свідомість має своє джерело у гідності людини, що породжує її моральні зобов’язання. При цьому повинна враховуватись «діалектична взаємодія суб’єктивного, особистісного і об’єктивного, суспільного» (І. Булах).

У наукових працях, що безпосередньо стосуються проблеми моральної свідомості, вивчають ті чи інші її аспекти, відсутнє, на жаль, достатньо повне її представлення. Особливе місце у моральній свідомості посідає моральна самосвідомість (Ю.Алексєєва, Л.Барцалкіна, І.Булах, О.Дробницький, А.Разін, В.Розін, О.Спіркін, Д.Шимановський та ін.). Центром самосвідомості, її ядром є “Я-концепція”. Основну складову “Я-концепції” часто називають “образом Я” (Р.Бернс, І.Бех, В.Столін та ін.). Зміст “Я-концепції” становлять особисті цінності суб’єкта (С.Бубнова, Н.Гуслякова, Г.Прихожан, Н.Толстих). Вищим рівнем самосвідомості, її серцевиною є совість (М.Боришевський, В.Демиденко, Б.Братусь, О.Дробницький, М.Кромпєц, Ф.Селіванов, Е.Фромм, А.Шостек).

Необхідно звернути увагу на те, що для кожного суспільства характерні певні моральні уявлення, звичаї і традиції, цінності і норми, що знаходить своє відображення у моральній свідомості кожної людини і становить зміст її моральної свідомості. В індивідуальному житті особистості зміст моральної свідомості виражається у моральних знаннях, переконаннях, ідеалах та вчинках.

Недостатньо чітким є розуміння структури моральної свідомості особистості. На думку багатьох вчених, компонентами моральної свідомості є: когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий (І.Бех, Б.Братусь, І.Булах, Л.Сокол), або раціональний, емоційний та вольовий (М.Боришевський). У нашому дослідженні моральна свідомість розглядається за наступними компонентами: когнітивний (усвідомлення, розуміння, розмірковування), емоційний (ставлення, переживання) та вольовий (саморегуляція, зусилля, дії, поведінка).

Моральні знання, як елемент моральної свідомості, можуть бути різного ступеня правильності, повноти, глибини, чіткості вираження у них певної моральної норми. Деякі моральні знання стають особистими переконаннями (Н.Апетік, М.Боришевський, Б.Братусь, Л.Виготський, Г.Залесській, А.Запорожець, Е.Козлов, І.Краснобаєв, Є.Легков, В.Мясищев, А.Раєв, Л.Рувінський, О.Титаренко, Г.Шарікова, С.Якобсон). Про фактичну сформованість моральних переконань свідчать дії у ситуації вибору. Серцевиною морального вибору є вчинок, він відображає ставлення людини до моральних цінностей (С.Анісімов, І.Бех, В.Блюмкін, Л.Божович, І.Булах, Г.Гумницький, В.Гурін, Л.Запорожець, Є.Колесніков, М.Савчин, Т.Сідорова, О.Титаренко).

У моральній свідомості розум, як домінуюча рушійна сила когнітивного компоненту, дає нові інтелектуальні знаряддя до пізнання світу моралі. Категорією психології розуму є знання, які тісно пов’язані зі свідомістю і підлеглою стосовно неї самосвідомістю (Ж.Піаже, П.Ліндсей, Д.Норман, Ц.Носаль, Р.Пенроус). Розвиток знань тісно пов’язаний із формуванням ієрархічної структури свідомості, зокрема моральної. Чи стане свідомість високоморальною залежить також від розвитку почуттів і волі суб’єкта.

Почуття є джерелом мотиваційної та спонукаючої функції морального переконання. Про різнорідність і властивості почуттів свідчать, головним чином, дві складові: афективна і пізнавально-емоційна. Залежно від впливу афективних чи пізнавальних чинників можна говорити про нижчі і вищі почуття. Наявність вищих і нижчих почуттів при дослідженні становлення моральної свідомості може слугувати визначенню її рівнів і специфіки (Г.Бреслав, Ф.Василюк, Р.Зайонц, К.Ізард, М.Кромпєц, Г.Мельникова, В.М’ясіщев, Б.Ніколаічев, Е.Печерська, Р.Плютхік, Я.Рейковський).

Воля є головною рушійною силою діяльності, вона несе безпосередню відповідальність за вчинок. Розвиток волі полягає у переході від імпульсивності до передбачення, до цільової волі. Вміння людини володіти емоційними переживаннями, усвідомити себе як “Я”, тобто здатність до рефлексії, характеризує вищий ступінь розвитку волі. Воля є вирішальним фактором складного механізму саморегуляції. У вольовій дії суб’єкт орієнтується на основні особисті цінності. Воля формує цілісну особистість, оскільки вона гармонізує емоційність людини (Н.Апетік, І.Бех, І.Булах, Л.Виготський, В.Іванніков, Є.Ільїн, І.Кон).

Усталеною є думка про те, що моральна свідомість характеризується певною своєрідністю в залежності від віку, статі і конкретної особистості. Підлітковий та ранній юнацький вік є сенситивними для становлення моральної свідомості (Г.Абрамова, В.Аверін, М.Боришевський, І.Булах, О.Власкін, Л.Виготський, Л.Висотіна, І.Гоян, Н.Гуслякова, Г.Зайцев, В.Землянухін, Н.Кириллова, М.Кле, І.Кон, В.Лозовцева, Л.Осьмак, Ф.Райс, Л.Сапожнікова, В.Татенко, О.Толстих, Е.Еріксон та ін.), яку у нашому дослідженні ми розглядаємо як моральні уявлення, моральні переживання та переконання, моральні дії та вчинки.

Дані теоретичні положення і було покладено в основу експериментального дослідження особливостей моральної свідомості у підлітковому та юнацькому віці.

У другому розділі «Методичний інструментарій дослідження моральної свідомості у підлітковому та юнацькому віці» представлено методику дослідження рівнів та специфіки моральної свідомості у підлітковому та юнацькому віці. Описано обрані та модифіковані методики, визначено ряд об’єктивно існуючих показників, за допомогою факторного аналізу сформовано шкали для дослідження рівнів та специфіки моральної свідомості і доведено їх надійність та валідність, а також охарактеризовано кожен з визначених рівнів.

Дослідження проводилось у загальноосвітніх школах № 42, № 78 та № 98 міста Києва (Україна) та загальноосвітніх школах № 72, № 54 та № 26 міста Кракова (Польща). Досліджуваними були учні 8-х та 11-х класів – всього 334 особи. Серед них українців: 8-го класу – 98 учнів (46 дівчат та 52 хлопці); 11-го класу – 110 учнів (58 дівчат та 52 хлопці); поляків: 8-го класу – 79 учнів (44 дівчини та 35 хлопців); 11-го класу – 47 учнів (28 дівчат та 19 хлопців). Всього у дослідженні взяли участь 177 учнів 8-го класу; 157 – 11-го класу. Дівчат – 176, хлопців – 158, українців – 208, поляків – 126.

Для дослідження рівня та специфіки моральної свідомості у підлітковому та юнацькому віці використовувалися чотири методики, представлені у роботі Л.Фрідмана, Т. Пушкіної, І. Каплунової. Методики модифіковані та адаптовані відповідно до предмета дисертаційного дослідження. Методика «Що добре і що погано?» була спрямована на з’ясування уявлень досліджуваних про моральні якості особистості. Методикою «Що ми цінуємо у людях?» вивчались моральні якості, які досліджувані найбільше і найменше цінують в інших людях. Методика «Що таке щастя?» досліджувала моральні ідеали особистості. Методика «Як вчиниш?» була спрямована на дослідження зорієнтованості учнів на норми моральної поведінки та їх дієвість у ситуації вибору.

До застосованих нами методик були визначені показники, що вимірюють ознаки, які об’єктивно присутні у відповідях досліджуваних. Фактично методики перетворені на об’єктивний тест. Зібрана інформація була занесена у базу даних програми статистичної обробки Spsswin v13.

На основі відповідей досліджуваних за методикою «Що добре і що погано?» складено список названих ними 547 позитивних та негативних понять, які відображають моральні якості особистості. У кожного учня було досліджено, які із 547 понять він називав, а які не називав. Поняття, які досліджуваний називав і пояснював, були оцінені за рядом показників. Відповідно, окремий учень отримав оцінку кожного поясненого або проілюстрованого прикладом поняття за всіма визначеними показниками.

За методикою «Що ми цінуємо у людях?» був складений список із 735 понять. Для оцінювання понять, які досліджувані пояснили, а інколи й ілюстрували прикладами, нами були використані ті ж показники, що і в попередній методиці.

У методиці «Що таке щастя?» був запропонований лише один показник «Ефективність виконання завдань методики» (перерахування обраних афоризмів із десяти запропонованих чи спроба висловити своє розуміння щастя або просто невиконання завдання).

У методиці «Як вчиниш?» кожен досліджуваний отримав оцінку за трьома показниками: «Альтернативні можливості» (здатність розуміти іншу можливу поведінку, ніж та, яка вочевидь нав’язується ситуацією), «Амбівалентні почуття та моральний конфлікт» (конфлікт між бажаннями та моральними почуттями, пов’язаний із совістю та сформованістю моральних переконань), «Уявлення про моральне вирішення проблемної ситуації» (дієвість моральної свідомості).

В процесі математичної обробки даних була виявлена тісна взаємозалежність між показниками чотирьох запропонованих завдань - методик. Проведена серія факторних аналізів показників і понять дозволила ідентифікувати найбільш сутнісні характеристики моральної свідомості, за якими були створені окремі шкали, які відображають розвиток та специфіку моральної свідомості.

Валідизація запропонованих шкал дослідження розвитку моральної свідомості проведена на вибірці 52 учнів. Вона полягала у порівнянні результатів за експериментальними шкалами з даними за трьома іншими методиками: особистісний опитувальник Р.Кеттелла, опитувальник дослідження відповідальності М. Осташевої, опитувальних ціннісних орієнтацій за М.Гінзбург та Л.Коп’єєл.

Шкали дослідження рівнів моральної свідомості

Шкала «Активна моральна позиція» відображає розвиток системи моральних цінностей; розвиток сумління, емпатійного ставлення, активності та ініціативності, в яких особливо виявляє себе вольовий компонент. За даними, отриманими при валідизації, досліджуваним з несформованою моральною позицією властиві такі якості: черствість та байдужість у ставленні до оточуючих, авантюризм, схильність до невиконання доручень, порушення правил. Важливе місце у структурі їх ціннісних орієнтацій посідає відпочинок після навчання.

Шкала «Розвиток переконань» з’ясовує, якою мірою поняття, які називає досліджуваний, інтегровані в його особистість та визначають оцінку проблемних ситуацій у моральному аспекті. Тобто дана шкала досліджує, чи є ці уявлення переконаннями. Дана шкала при валідизації показала тісний зв’язок з емоційністю, здатністю до емпатії, цінностями кохання та створення родини. Досліджувані з нерозвиненими переконаннями можуть бути охарактеризовані як жорсткі та черстві у стосунках з оточуючими, вони відчужені від колективу, у них простежується пріоритет відпочинку.

Шкала «Уявлення про моральне вирішення проблемної ситуації» досліджує дієвість моральної свідомості, в якій проявляє себе вольовий компонент. Валідизація виявила, що досліджувані, які демонстрували послідовний моральний вибір, добросовісні та відповідальні. Досліджувані, які не обирали моральне рішення у проблемних ситуаціях, схильні до непостійності, на їхню поведінку впливають почуття та обставини, вони прагматичні у своєму житті.

Шкала «Особиста або соціальна система моральних цінностей» досліджує два протилежні за своїм змістом осередки цінностей: особисті цінності (справедливість, працьовитість, ввічливість, толерантність) та соціальні цінності (співчуття та підтримка, розуміння та товаришування). При валідизації встановлено, що досліджувані з соціальною системою цінностей схильні до непостійності, на їхню поведінку впливають почуття та обставини, вони добре соціально взаємодіють, але їх поведінка майже не регулюється моральними принципами. Досліджувані з особистою системою цінностей добросовісні, відповідальні, стабільні, совісливі, мають розвинене почуття обов’язку та відповідальності.

Шкали дослідження специфіки моральної свідомості

Шкала «Власна система оцінки» досліджує об’єднання цінностей у єдину взаємопов’язану систему, використання цієї системи норм для оцінки поведінки оточуючих, уважне ставлення до них, намагання зрозуміти та пояснити причини їх особливостей. При валідизації встановлено, що досліджувані з високими балами за шкалою схильні брати на себе відповідальність за колектив, критично його оцінювати, для них характерна емоційна стриманість, обережність, делікатність та уважність до оточуючих, натомість досліджуваним з низькими балами – навпаки.

Шкала «Абстрактні або конкретні типи понять, якими оперують досліджувані» з’ясовує здатність цілісно бачити проблему та виділяти найбільш суттєве, або мислення конкретними поняттями, що пов’язано з безпосередньою афективною реакцією і легкістю виділяти прості конкретні ознаки. Можна виокремити також змішаний тип. При валідизації встановлено, що досліджувані, які оперують конкретними понятійними категоріями, легше дотримуються правил, мають чіткі життєві цілі. Досліджувані, які оперують абстрактними понятійними категоріями, ініціативні, але мають низьку дисциплінарну відповідальність.

Шкала «Домінування когнітивного або емоційного компонента» досліджує домінування розсудливості, розуміння, або перевагу безпосередніх емоційних реакцій на добре чи зле. При валідизації встановлено, що у першому випадку досліджувані прагнуть до спілкування з обмеженим колом людей, вважають саморозвиток важливим життєвим пріоритетом. Досліджувані емоційного типу доброзичливі, терпимі, обов’язкові, відкриті. Рівномірна присутність обох компонентів характеризує досліджуваних як достатньо обов’язкових, орієнтованих на соціальне схвалення, але водночас досить автономних. Про розвиток вольового компонента висновок зроблено на основі інших шкал.

Шкала «Розвиток системи моральних уявлень щодо правди» досліджує актуальність цінностей групи Чесність (позитивні: щирість, правдивість, чесність; негативні: лицемірство та обман). При валідизації встановлено, що досліджувані з розвиненими моральними уявленнями про чесність є емоційно стриманими, сором’язливими, делікатними у стосунках з іншими, мають високу соціальну автономність. З нерозвиненими – є більш рішучими, активними, поступливими, готові до ризику, здатні до самостійних та неординарних рішень, їм властиве почуття власної незначущості.

Шкала «Пріоритет допомоги або доброти» досліджує актуальність цінностей групи Допомога (допомога, толерантність та дружба, засудження лінощів та жадібності) або Доброта (доброта, щедрість, засудження егоїзму). При валідизації встановлено, що з пріоритетом Допомоги пов’язананий розвиток вольових якостей і особистісної відповідальності. З пріоритетом Доброти пов’язане більш емоційне співчуття, ніж конкретні дії, схильність брати на себе відповідальність за інших людей, готовність ігнорувати власні потреби, колективізм.