Замовити дисертацію ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В АГРАРНО-ПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ : ОСОБЕННОСТИ развития территориальных общин в аграрно-промышленном РЕГИОНАХ УКРАИНЫ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів; показано зв’язок дослідження з науковими програмами; наведено інформацію щодо впровадження та апробації результатів роботи, загальні відомості про публікації за темою дисертації, її структуру й обсяг. У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади розвитку територіальної громади” – здійснено огляд досліджень щодо забезпечення розвитку територіальної громади в аграрно-промислових регіонах, проаналізовано стан наукової розробленості досліджуваної проблематики, визначено сучасні тенденції і ключові чинники, узагальнено підходи та інструменти щодо забезпечення розвитку територіальної громади. Узагальнення концептуальних засад забезпечення розвитку територіальної громади в аграрно-промислових регіонах здійснено на основі розкриття та аналізу базових для дослідження категорій у такій послідовності та взаємозв’язку: “громада”, “територіальна громада”, “розвиток територіальної громади”, “забезпечення розвитку територіальної громади”, “аграрно- промисловий регіон”. Територіальна громада розглядалася не лише як сукупність жителів на певній території з певними правами щодо місцевого самоврядування, а і як складна система суспільних взаємовідносин, у межах якої узгоджуються інтереси її суб’єктів та приймаються відповідні рішення. Спираючись на міждисциплінарний підхід до розуміння сутності поняття “розвиток”, виявлено, що розвиток територіальної громади як складної системи є процесом її переходу в певний новий стан, який характеризується зміною, у тому числі ускладненням, структури потреб та інтересів територіальної громади. Систематизовано структурні елементи розвитку територіальної громади з позицій управлінського впливу (рис. 1). Обґрунтовано, що наведені на рис. 1 елементи можна використовувати як критерії для аналізу розвитку територіальних громад і справляння відповідних управлінських впливів. При цьому слід враховувати, що в сучасних умовах усе активніше мають використовуватися нематеріальні ендогенні ресурси, що 9 забезпечує сталий та інноваційний розвиток; кількісні зміни поступаються якісним, тобто якість життя членів територіальних громад усе більшою мірою залежить від м’яких чинників; посилюється суб’єктність територіальної громади, а головною метою діяльності органів місцевого самоврядування стає задоволення її потреб та інтересів. Рис. 1. Основні структурні елементи розвитку територіальної громади Спираючись на аналіз наукових джерел доведено, що функціонування всіх територіальних громад сьогодні перебуває під суттєвим впливом загальносвітових тенденцій суспільного розвитку, ключовими з яких є глобалізація, глокалізація та формування “нової економіки”, яка в різних джерелах має різні назви: знаннєва, інтелектуальна, інформаційна, постіндустріальна тощо. Цей вплив на розвиток територіальної громади здійснюється в таких основних площинах: - економічній: трансформуються традиційні економічні галузі і створюються нові, що зрештою забезпечує залучення до територіальних громад додаткових ресурсів, надає нові можливості для подальшого розвитку, хоча водночас загострює різноманітні ризики; - культурній: формується нова уніфікована культура життєдіяльності та підвищуються стандарти якості життя, на противагу виникає проблема збереження ідентичності громад; - соціальній: розвиваються нові соціальні мережі та застосовуються нові форми соціальних комунікацій як у громаді, так і із зовнішнім середовищем. З метою виявлення специфічних факторів розвитку територіальних громад в аграрно-промислових регіонах здійснено узагальнення підходів до типологізації регіонів України за їх виробничою спеціалізацією. На основі аналізу наукових праць з’ясовано, що основними рисами, які відрізняють функціонування аграрно-промислових від інших регіонів, є: значна частка Розвиток територіальної громади Ресурси Напрями забезпечення · Поліпшення умов життя · Стимулювання самоорганізації і соціального капіталу · Удосконалення системи місцевого самоврядування · Прогресивний · Регресивний · Інтенсивний · Екстенсивний Інструменти · Правові · Організаційні · Фінансові · Інституційні · Інформаційні · Інноваційні · Екзогенні · Ендогенні · Вимірювані · Невимірювані Чинники Характер Типи · Соціальний · Економічний · Сталий · Комплексний · Кількісні і якісні зміни · Задоволеність територіальної громади умовами життя Результат · Матеріальні · Фінансові · Природні · Інформаційні · Людські та ін. Задоволення потреб та інтересів людини і спільнот людей Головна мета10 продукції сільського господарства в економіці регіону; природно-кліматичні умови, які сприяють вирощуванню сільськогосподарських культур і визначають їх виробничу спеціалізацію регіону; невисока диверсифікація виробництва; невисокий інноваційний потенціал; нерозвинена інфраструктура (за всіма категоріями); менш глибокі, ніж у промислових регіонах зовнішньоекономічні зв’язки (зумовлено специфікою продукції регіону); екологічна ситуація. Отже, тип виробничої спеціалізації регіону та пов’язані з цим особливості його функціонування є важливими чинниками розвитку територіальних громад. Ці особливості необхідно враховувати в процесі формування відповідної державної, регіональної і місцевої політик соціально- економічного розвитку та вибору конкретних інструментів її реалізації в регіонах із різною виробничою спеціалізацією. У другому розділі – “Аналіз сучасного стану забезпечення розвитку територіальних громад в регіонах України” – досліджено сучасний стан розвитку регіонів України; на основі методу групування із застосуванням інтегрованого підходу до визначення виробничої спеціалізації регіонів, що включає в себе аналіз структури економіки регіонів, співвідношення зайнятості населення в сільськогосподарському виробництві і промисловості та рівня урбанізації регіонів, виділено такі типи регіонів України: - аграрно-промислові: Вінницький, Волинський, Кіровоградський, Рівненський, Тернопільський, Херсонський, Чернівецький (7 регіонів); - промислово-аграрні: Житомирський, Закарпатський, Івано- Франківський, Київський, Львівський, Одеський, Полтавський, Сумський, Харківський, Хмельницький, Черкаський, Чернігівський (12 регіонів); - промислові: Дніпропетровський, Донецький, Запорізький, Луганський та Харківський (5 регіонів). Аналіз розвитку регіонів різних типів виробничої спеціалізації виявив, що з часом виробнича спеціалізація регіонів змінюється. Так, у 2001 р. Закарпатська і Хмельницька області належали до аграрно-промислових, а на сьогодні змінили свою виробничу спеціалізацію, ставши промислово- аграрними. Натомість Херсонська та Рівненська області, навпаки, розвинули агропромислову галузь. Крім того, ще 10 регіонів поглибили агропромислову спеціалізацію, а промислову – 6 регіонів. Для визначення кількісних меж та особливостей розвитку регіонів із різною виробничою спеціалізацією проаналізовано співвідношення мінімальних і максимальних показників соціального та економічного розвитку регіонів різних типів виробничої спеціалізації. Установлено, що регіони доволі чітко розмежовуються за групами виробничої спеціалізації за відповідними граничними значеннями показників, крім частки сільського населення, яка не завжди вища в регіонах із аграрно- промисловою спеціалізацією (табл. 1). Виявлено ключові особливості сучасного розвитку територіальних громад в аграрно-промислових регіонах України, які класифіковано як позитивні, негативні та відносно нейтральні. До позитивних особливостей можна віднести кращу ніж у регіонах інших типів демографічну ситуацію, у тому числі більшу кількість народжених, нижчі показники злочинності, високі 11 індекси соціального середовища та кращу екологічну ситуацію. Як негативні класифікуються такі особливості: більша частка безробітних, найнижчий рівень доходів населення, найменший показник інвестицій в основний капітал, нижчий рівень інвестування в людський розвиток, нижчий рівень бюджетної забезпеченості. Нейтральними особливостями, що характеризують структурні параметри регіональних соціально-економічних систем, визначено невисокий рівень урбанізації, найвищу частку зайнятих у сільськогосподарському виробництві, а також кращі показники інвестицій у сільське господарство. Таблиця 1 Порогові значення окремих показників розвитку регіонів України з різною виробничою спеціалізацією (станом на 2011 р., %) Регіони за типом виробничої спеціалізації Частка у валовому регіональному продукті Частка в загальній чисельності населення регіону Частка зайнятих у галузі Промис- ловість Сільське господар- ство Міське населення Сільське населення Промисло- вість Сільське господар- ство Промислові 18,1-45,6 3,4-7,3 80,0-90,5 9,5-20 26,8-42,8 3,0-6,2 Промислово- аграрні 12,1-37,0 6,1-18,4 37,2-67,4 32,6-62,8 13,7-28,7 1,7-13,3 Аграрно- промислові 9,4-15,9 15,2-21,2 42,1-62,0 38,0-57,9 14,4-22,8 4,4-12,4 З’ясовано вплив органів публічної влади аграрно-промислових регіонів на розвиток територіальних громад, про стан і напрями якого яскраво свідчать видатки місцевих бюджетів. Аналіз структури видатків обласних бюджетів аграрно-промислових регіонів на 2012 р. виявив украй обмежені можливості в забезпеченні життєдіяльності їх населення, оскільки основна частина коштів використовується на забезпечення потреб “першої необхідності” (соціальний захист, освіта та охорона здоров’я), а не на розвиток (будівництво, інфраструктура, культура, фізкультура і спорт тощо). Тобто видатки в основному спрямовані на забезпечення конституційних гарантій громадянам, тоді як місцеве самоврядування покликане вирішувати набагато ширше коло питань місцевого значення. Установлено, що головним проблемним напрямом впливу органів місцевої публічної влади на розвиток територіальних громад в аграрно- промислових регіонах України є підтримка їх становлення як самоорганізованих спільнот. Сучасна державна політика щодо розвитку місцевого самоврядування також недостатньо враховує самоорганізацію як ресурс місцевого і регіонального розвитку, що визначає потребу в розробці і правовому закріпленні норм щодо вдосконалення статусу територіальних громад, зокрема надання їм ширшого кола повноважень, а також визначенні заходів із підтримки самоорганізації територіальних громад як пріоритетних для місцевих і регіональних органів публічної влади.12 Дослідження виявило, що суттєвий внесок у нарощування потенціалу самоврядування територіальних громад в Україні нині роблять недержавні структури, у тому числі міжнародні інституції відповідного спрямування. У третьому розділі – “Підходи до забезпечення розвитку територіальних громад в аграрно-промисловому регіоні” – обґрунтовано концептуальні основи, підходи, пріоритетні напрями та інструментарій щодо забезпечення розвитку територіальної громади в аграрно-промисловому регіоні. Наголошено, що ключовою умовою адекватності політики розвитку територіальної громади в аграрно-промисловому регіоні є надійне науково- методичне підґрунтя. Класифіковано підходи до забезпечення розвитку територіальної громади (загальні, соціальні та економічні), що можуть слугувати основою для аналізу стану територіальної громади і розробки заходів з її розвитку. Підхід, що базується на синтезі моделей екологічних систем, самоорганізації та сталого розвитку, визначено автором як провідний, а всі інші як зумовлені, допоміжні, які слугують цілям структурного аналізу розвитку територіальної громади. Для з’ясування потенційних можливостей територіальних громад в аграрно-промисловому регіоні необхідно врахувати якомога більше складних взаємозв’язків і взаємозалежностей, що дасть змогу представити найбільш важливі чинники, які впливають на її функціонування. Таке твердження стало основою розробленого автором науково-методичного підходу до аналізу стану розвитку територіальної громади, основні складові якого представлені на рис. 2. Рис. 2. Підхід до аналізу стану розвитку територіальної громади аграрно- промислового регіону Для аграрно-промислових регіонів України напрями діяльності органів публічної влади щодо розвитку територіальних громад визначаються, з одного боку, існуючими специфічними проблемами життєдіяльності і життєзабезпечення територіальних громад, а з другого – перевагами їх соціально-економічних характеристик. Визначено завдання щодо розвитку територіальних громад в аграрно- промисловому регіоні: диверсифікація структури місцевої економіки поряд із збереженням виробничої спеціалізації території; створення умов для інвестування агропромислового сектору, у тому числі інноваційних технологій, Аналіз стану і тенденцій розвитку регіону, зміни його виробничої спеціалізації Аналіз стану і тенденцій розвитку територіальної громади Визначення взаємозв’язків у розвитку агропромислового сектору регіону і територіальної громади Визначення ключових факторів розвитку територіальної громади в аграрно-промисловому регіоні – об’єктів управління13 які б не вивільняли працівників, а навпаки, залучали висококваліфікованих фахівців до цих територій і громад; збереження в належному стані довкілля та якості земельних ресурсів; розвиток агропромислової і соціальної інфраструктури; формування і реалізація соціального капіталу територіальної громади; реновація сільського стилю життя та ін. З урахуванням того, що територіальні громади аграрно-промислових регіонів мають більші ніж в інших регіонах проблеми із забезпеченням життєдіяльності і водночас вищий рівень соціального капіталу, встановлено основні завдання (рис. 3), що можуть слугувати основою для визначення заходів місцевої та регіональної політики. Рис. 3. Основні завдання щодо розвитку територіальної громади аграрно- промислового регіону Важливою умовою реалізації зазначених завдань є формування компетентних органів місцевого самоврядування, здатних розробляти узгоджену політику місцевого і регіонального розвитку. Її реалізації сприятимуть також спеціально створені інституції при обласних радах, обласні програми розвитку територіальних громад та фонд підтримки розвитку територіальних громад регіону. Як інструмент міжрегіональної співпраці, що призначений для формування політики розвитку саме агропромислових регіонів, доцільним є створення Фонду підтримки розвитку агропромислових регіонів. Відповідні заходи відображені в запропонованій Дорожній карті модернізації системи управління розвитком територіальних громад аграрно- промислового регіону (табл. 2). Розвиток соціальної інфраструктури та надання якісних послуг населенню Формування сприятливого інформаційного середовища для розвитку співпраці співпра Стимулювання участі громадян у розв’язанні місцевих проблем Основні завдання щодо розвитку територіальної громади Життєзабезпечення територіальної громади Стимулювання самоорганізації і соціального капіталу Стимулювання економічного розвитку адміністративно- територіальної одиниці Система життєзабезпечення і життєдіяльності територіальної громади14 Таблиця 2 Дорожня карта модернізації системи управління розвитком територіальних громад аграрно-промислового регіону Етап Відповідальні виконавці Заходи Результати реалізації заходів Підготов- чий ·Обласна рада ·Органи місцевого самоврядування регіону ·Науково-дослідні установи (за згодою) ·Недержавні структури (за згодою) ·Фахівці (за згодою) · Створення Координаційно-дорадчої ради з питань забезпечення розвитку територіальних громад регіону при обласній раді · Організація і проведення конкурсу на дослідження стану розвитку територіальних громад у регіоні, що включає визначення методології, організація соціологічних та експертних опитувань, системний аналіз тощо · Створена Координаційно-дорадча рада з питань забезпечення розвитку територіальних громад регіону при обласній раді ·Підготовлений аналітичний звіт про стан розвитку територіальних громад регіону ·Обізнаність заінтересованих сторін стосовно формування нової спеціальної політики щодо розвитку територіальних громад регіону Інституці- ональний ·Обласна рада та її керівники ·Органи місцевого самоврядування регіону ·Науково-дослідні установи (за згодою) ·Окремі фахівці (за згодою) ·Громадські об’єднання та інші структури (за згодою) · Створення банку даних передових досліджень і практики щодо розвитку аграрно-промислових регіонів та їх територіальних громад ·Розробка цільової регіональної програми щодо забезпечення розвитку територіальних громад · Розробка та обґрунтування механізмів реалізації заходів програми · Пошук партнерів, залучення заінтересованих громадських об’єднань до розробки і виконання заходів програми щодо забезпечення розвитку територіальних громад регіону · Інформаційна діяльність стосовно стану, тенденцій розвитку та напрямів політики регіону щодо територіальних громад · Розроблена і затверджена програма розвитку територіальних громад регіону ·Узагальнені та упорядковані заходи щодо забезпечення розвитку територіальних громад регіону, їх реалізація ·Виділені кошти з обласного бюджету для реалізації заходів програми · Підписані угоди про партнерство і взаємодію обласної ради та інституцій щодо забезпечення розвитку територіальних громад регіону · Якісне висвітлення інформації про політику регіону щодо територіальних громад Інфра- структур- ний ·Обласні ради аграрно- промислових регіонів України · Створення фондів підтримки розвитку територіальних громад регіону · Створення Фонду підтримки розвитку агропромислових регіонів на засадах міжрегіонального партнерства (для розв’язання спільних проблем агропромислових регіонів) · Створений фонд підтримки розвитку територіальних громад регіону ·Створений Фонд підтримки розвитку агропромислових регіонів на засадах міжрегіонального партнерства (угоди щодо партнерства)15 Аргументовано, що для України необхідною є спеціальна державна політика щодо розвитку аграрно-промислових регіонів, насамперед у зв’язку з високим ступенем ризиків для економіки цих регіонів, пов’язаних із погодними умовами і міграційними процесами, що зумовлює непередбачувані економічні результати, нерозвиненістю соціальної та інших інфраструктур, а також важливістю завдань продовольчої безпеки держави і якісного харчування населення. Також для забезпечення духовного, соціального й економічного збагачення українських територіальних громад необхідна нова регіональна політика, цілеспрямовані дії самих територіальних громад та органів місцевого самоврядування, що ґрунтуються на нових концептуальних засадах та передбачають застосування оновленого управлінського інструментарію. ВИСНОВКИ У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання в галузі науки “Державне управління”, що полягає в уточненні теоретичних засад розвитку територіальних громад, обґрунтуванні концептуальних основ, підходів і практичних рекомендацій щодо його забезпечення з урахуванням особливостей функціонування аграрно-промислових регіонів України. Отримані в процесі дослідження результати дали можливість автору сформулювати такі висновки. 1. Для осмислення проблематики розвитку територіальної громади здійснено огляд теоретико-методологічних напрацювань вітчизняних і зарубіжних учених за двома блоками. У першому блоці виявлено концептуальні погляди вчених на сутнісні ознаки понять “громада” і “територіальна громада”. Відповідно територіальну громаду пропонується розглядати як складну соціальну систему, сукупність багатьох різних за своєю природою підсистем та багатогранне явище, що характеризує рівень розвитку суспільних відносин у державі, хоча й проявляється на локальному рівні. У другому блоці досліджено такі категорії, як “розвиток територіальної громади” та “забезпечення розвитку територіальної громади”, визначено складові цього розвитку, які мають бути об’єктами постійного й виваженого державного і муніципального впливу, а саме: чинники, типи, характер, результати, ресурси, цілі, напрями та інструменти впливу на нього. Установлено, що особливості розвитку територіальної громади в аграрно-промисловому регіоні на сьогодні не стали предметом широкого обговорення в науковому середовищі й потребують теоретичного осмислення та методологічного обґрунтування. Ключовими особливостями розвитку територіальної громади в аграрно- промисловому регіоні є такі: цей розвиток суттєво зумовлюється особливим зовнішнім соціально-економічним середовищем територіальної громади, яке визначає напрями економічної діяльності і форми соціальної взаємодії на її території, зв’язком агропромислового виробництва, фінансових умов, способу життя, традицій і професійної діяльності населення, а також специфічною виробничою та соціальною інфраструктурою. Загалом він забезпечується16 безпосередньо самою територіальною громадою, діяльністю органів публічної влади всіх рівнів, бізнесу, недержавних структур та інших суб’єктів. 2. Здійснене в дисертаційній роботі групування регіонів України за їх виробничою спеціалізацією на аграрно-промислові, промислово-аграрні та промислові, а також аналіз показників соціально-економічного розвитку регіонів дали змогу виявити ключові особливості розвитку аграрно- промислових регіонів, зокрема ті, які відображають взаємозв’язки між типом виробничої спеціалізації і основними перевагами та суперечностями їх функціонування. На сучасному етапі аграрно-промислові регіони мають найнижчу частку міського населення та найвищу частку зайнятих у сільськогосподарському виробництві, а також кращі показники інвестицій у сільське господарство. Як позитивні особливості відзначено кращу ніж у регіонах інших типів демографічну ситуацію, у тому числі більшу чисельність народжених, найнижчі показники злочинності, розвинене соціальне середовище та екологічну ситуацію. Проте в аграрно-промислових регіонах більша ніж у регіонів інших типів частка безробітних, нижчий рівень доходів населення та інвестицій в основний капітал, а також украй недостатньо фінансується людський розвиток. Загалом встановлено, що чим більш промислово розвинений регіон, тим більш урбанізованим та інноваційно розвиненим він є, має вищий рівень життя населення і кращі можливості для зайнятості, проте має більше проблем щодо злочинності, забрудненості довкілля та якості соціального середовища. 3. Узагальнення та аналіз практичного досвіду забезпечення розвитку територіальних громад органами публічної влади і суб’єктами недержавного сектору свідчить, що в Україні на державному і регіональному рівнях досі чітко не визначено відповідних завдань та механізмів. Діяльність органів публічної влади в цьому напрямі має переважно ситуативний і непослідовний характер, її аналіз не виявив чітких проявів усвідомленого стимулювання інтегрального розвитку територіальних громад регіональними органами влади. Водночас суттєво впливають на розвиток територіальних громад недержавні організації (світові, європейські, загальнодержавні, регіональні, місцеві), найпоширенішими інструментами яких є інформаційно-просвітницька діяльність та організаційно- фінансова підтримка місцевих проектів. Сьогодні вони більш активно, ніж місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування впроваджують інноваційні підходи та застосовують інструменти проектного менеджменту для розвитку територіальних громад. Це суттєво трансформує діючу модель місцевого самоврядування з домінуванням ролі органів місцевого самоврядування у модель, що базується на активній ролі територіальних громад. 4. У дисертації узагальнено, проаналізовано та класифіковано підходи до забезпечення розвитку територіальної громади в аграрно-промисловому регіоні. Запропоновано алгоритм їх використання, що включає структурні і функціональні блоки, у тому числі мету та напрями співвіднесення стану й тенденцій розвитку територіальної громади з відповідними підходами. Водночас аналіз стану територіальної громади аграрно-промислового регіону має включати також аналіз специфічних чинників, а саме: співвіднесення 17 соціального, інфраструктурного та економічного потенціалу регіону з відповідними показниками територіальної громади, тенденцій їх розвитку, зміни виробничої спеціалізації тощо, що вимагає розробки комплексу спеціальних індикаторів та відповідного наукового супроводу. 5. Обґрунтовано концептуальні основи та розроблено комплексний підхід до забезпечення розвитку територіальної громади в аграрно- промисловому регіоні з урахуванням виявлених особливостей функціонування регіонів цього типу. З’ясовано, що підхід, який передбачає стимулювання переважно економічного розвитку аграрно-промислових регіонів, призводить до поглиблення соціального розшарування населення, що зрештою справляє негативний вплив на територіальні громади через загострення соціальних проблем, розмивання традицій і цінностей місцевого населення, посилення індивідуалізації та деконсолідації. На сучасному етапі органам публічної влади слід приділяти суттєву увагу розвитку соціальних відносин у межах територіальних громад та духовному збагаченню їх людей, що, у свою чергу, забезпечує поліпшення в усіх сферах життєдіяльності. 6. Визначено пріоритетні напрями забезпечення розвитку територіальних громад в аграрно-промислових регіонах України, що зумовлені існуючими проблемами життєдіяльності територіальних громад та їх перевагами, а також зовнішніми соціально-економічними умовами й управлінським впливом. Основними серед цих напрямів є такі: - підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору; - диверсифікація місцевої економіки; - збереження і покращення стану довкілля; - формування сучасної соціальної та виробничої інфраструктури; - реалізація потенціалу соціального капіталу щодо вирішення питань місцевого значення. Обґрунтовано, що ключова роль у запровадженні цих напрямів на сучасному етапі має належати обласному рівню управління, на якому варто застосовувати такі перспективні інструменти: координаційно-дорадчі ради з питань забезпечення розвитку територіальних громад регіону, обласні програми розвитку територіальних громад, фонди підтримки розвитку територіальних громад регіону та загальнодержавний Фонд підтримки розвитку агропромислових регіонів України, призначений для формування й реалізації політики розвитку всіх агропромислових регіонів держави. 7. Виходячи з результатів дослідження автором сформульовано такі практичні рекомендації: - Верховній Раді України: розглянути можливість доповнити Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” положеннями про необхідність здійснення аналізу та визначення напрямів удосконалення виробничої спеціалізації регіону у програмах економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим та областей; - Кабінету Міністрів України та центральним органам виконавчої влади: ураховувати особливості та потреби розвитку регіонів різних типів виробничої 18 спеціалізації в процесі розробки програм розвитку галузей економіки, секторів і територій; розробити механізм координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування стосовно удосконалення виробничої спеціалізації територій та організації їх життєзабезпечення; - обласним радам: розробити та забезпечити фінансування цільових програм щодо стимулювання комплексного розвитку територіальних громад регіону, пріоритетним напрямом яких стало б нарощування соціального капіталу, зокрема в контексті вирішення питань місцевого значення; - обласним радам аграрно-промислових регіонів: розглянути можливість створення на засадах міжрегіонального партнерства Фонду підтримки розвитку агропромислових регіонів України для розв’язання спільних проблем територіальних громад аграрно-промислових регіонів; - місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування: здійснювати планування розвитку територіальних громад з урахуванням стратегічних орієнтирів щодо збереження або зміни виробничої спеціалізації регіону; посилити науковий супровід процесів планування і реалізації програм розвитку територіальних громад. Отримані в дисертаційному дослідженні наукові результати створюють теоретико-методологічне підґрунтя для удосконалення планування розвитку регіонів і територіальних громад, зокрема з урахуванням специфічних ендогенних та екзогенних чинників, а також подальших досліджень щодо побудови ефективних моделей функціонування і розвитку територіальних громад в Україні.