УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ СТІЙКІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження розглядаються такі основні положення.

1.                 Розділ 1.  Стан та проблеми управління економічною стійкістю  промислових підприємств. Аналіз сучасного стану економіки України дозволяє зробити висновок, що зростання в окремих галузях поки що носить нестабільний характер: середовище функціонування вітчизняних підприємств залежить від впливу значної кількості випадкових чинників, що важко передбачити: недостатньо ефективно функціонує ринкова інфраструктура; керівники сучасних промислових підприємств не завжди мають ринковий тип мислення та не володіють здатністю кардинально впливати на діяльність своїх підприємств.

За результатами  аналізу економічного стану вітчизняних підприємств систематизовано проблеми, які призвели  до негативних наслідків їхньої діяльності. До них належать:  низький виробничо-технологічний рівень виробництва; надлишок виробничих  потужностей; низький рівень якості вітчизняної продукції машинобудування, і, як наслідок цього, зменшення її конкурентоспроможності;  відсутність достатнього попиту на продукцію вітчизняного машинобудування, зокрема, з боку держави; недостатня платоспроможність споживачів продукції; недосконалість механізму    середньо-  та   довгострокового кредитування виробників і споживачів продукції  та  високі  ставки кредитування; нерозвиненість інфраструктури  ринку  (відсутність  реального моніторингу,   дистриб'юторської   системи,  фірмового  технічного обслуговування); невідповідність фінансово-економічних можливостей сучасних підприємств здатності швидко створювати  й  освоювати  серійне виробництво конкурентоспроможної продукції; брак обладнання, придатного до переналагодження; невисокий рівень кваліфікації персоналу; повільна адаптація  підприємств  машинобудування  до роботи в ринкових умовах.

Здатність зберігати стійкість в умовах впливу негативних факторів навколишнього середовища є актуальним і важливішим стратегічним завданням будь-якого господарювального суб'єкта. Перехід вітчизняних  підприємств на модель стійкого функціонування повинен здійснюватися з урахуванням особливостей машинобудування як виду економічної діяльності.

Забезпечення стійкої роботи підприємств – це гарантія запобігання кризовим ситуаціям та економічного розвитку країни. Однак, незважаючи на стабілізацію та зростання основних соціально-економічних показників в окремих галузях економіки України, у цей час більше третини підприємств залишаються в кризовому стані, процес адаптації  до нових  умов господарювання йде  вкрай болісно й неефективно.

У найзагальнішому значенні стійкість характеризує здатність об'єкта, що зазнає вплив зовнішніх і внутрішніх чинників, відновлювати свій початковий стан. Більш стійким є такий об'єкт, що при зовнішніх впливах і внутрішніх зрушеннях піддається меншим змінам, відхиленням від колишнього становища. Узагальнюючи результати вивчення поняття "стійкість"  стосовно соціально-економічних об'єктів, оцінюючи достоїнства та недоліки|нестача| різних трактувань цієї категорії, а також ураховуючи цілі та завдання дослідження, економічна стійкість підприємства  розглядається як його здатність підтримувати основні показники своєї діяльності  при впливі   дестабілізуючих  чинників середовища функціонування за рахунок використання економічного  потенціалу, адаптаційних можливостей та використання методів управління економічною стійкістю в основних сферах діяльності підприємства.