ЕТИКА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В СУЧАСНИХ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ : ЭТИКА СРЕДСТВ МАССОВОЙ ИНФОРМАЦИИ В СОВРЕМЕННЫХ ПОЛИТИЧЕСКИХ ПРОЦЕССАХ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

УДК 321.02:172.4
ХЛИСТУН Ганна Юріївна

ЕТИКА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В СУЧАСНИХ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ

Спеціальність 23.00.03 – політична культура та ідеологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
на правах рукопису

Науковий керівник
доктор філологічних наук
професор Мелещенко О.К.

КИЇВ-2005

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження етики засобів
масової інформації………………………………………… 12
1.1 Історико-політичні передумови розвитку медіа-етики у
світі……………………………….…………………… 12
1.2 Політичні імперативи глобальної етики як чинник
етичних засад ЗМІ…………………………………….. 40
1.3 Питання відповідальності засобів масової інформації…56
РОЗДІЛ 2. Етика ЗМІ як фактор політичної культури в
політичних процесах……………………………………… 65
2.1. Етичні медіа-стандарти на рівні міжнародних
організацій ………................................................................ 65
2.2. Етика ЗМІ в країнах Західної Європи та Північної
Америки………..................................................................... 72
2.2.1 Саморегулювання засобів масової комунікації
в Німеччині, Швеції та Великобританії…...................72
2.2.2 Журналістська етика в Сполучених
Штатах Америки…………………………....................101
2.3 Етичні кодекси окремої медіа-організації.............................123
РОЗДІЛ 3. Впровадження етичних стандартів в
українських ЗМІ…………………………….…………. .........137
3.1. Громадська комісія з питань етики в Україні ......................137
3.2 Основні етичні порушення з боку журналістів під час
парламентських виборів 2002 року………………………….152
3.3. “Чи потрібна журналістська етика?”........................................156
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………..160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………….....................163
ДОДАТКИ …………………………………………………………………177

ВСТУП
За даними моніторингу передвиборних конфліктів за участю засобів масової інформації, який щорічно проводиться юридичною службою Фонду захисту гласності, відбувається постійне зростання кількості порушень законодавства окремими журналістами і редакціями ЗМІ. Значною мірою, як показує проведений авторкою аналіз, це напряму пов'язано з недосконалістю і суперечливістю законодавчих актів різноманітних рівнів, що регламентують передвиборну роботу ЗМІ. Головна ціль ЗМІ, з огляду на відведену їм соціальну роль, – на справедливій і неупередженій основі зберегти реальну можливість доступу громадськості до всіх інформаційних матеріалів, що стосуються виборчих перегонів. Крім того, забезпечуючи прозорість виборчого процесу, ЗМІ повинні враховувати принципи захисту персональних даних, комерційної таємниці, конфіденційності джерел інформації та ін. Інакше кажучи, передача інформації громадськості повинна здійснюватися з дотриманням прав і законних інтересів приватних осіб та організацій, які надали інформацію. Тим самим інформаційний супровід виборчих кампаній ставить до засобів масової інформації і журналістів вимоги не тільки творчо поєднувати аналітичну роботу і високий рівень професійної майстерності, а й грамотно поводитись з інформаційними потоками в нестабільному правовому полі України, яке постійно оновлюється і формується за міжнародними стандартами[1,134].
Увага до професійної відповідальності журналістів і етики журналістської професії в усьому світі, а останнім часом і в Україні, пов'язана з постійно зростаючою комунікативною роллю засобів масової інформації в політичному, економічному, культурному і взагалі у повсякденному житті держави, суспільства і окремого громадянина.
Роль особистості журналіста в сучасному світі і соціальна відповідальність ЗМІ поєднуються з низкою інших проблем, зумовлених реаліями життя, в яких дедалі більшою мірою зростає значення засобів масової інформації[2,24].
Незалежно від рівня розвитку законодавства в тій або іншій державі, журналістська професія, як і професія лікаря або юриста, потребує обов’язкового виконання писаного або неписаного кодексу професійної честі як роботи, що несе внутрішній потенціал соціальної відповідальності перед суспільством загалом і перед окремою особистістю. Ці та чимало інших етичних норм покладені в основу кодексів професійної етики журналістів багатьох країн світу, у тому числі й України. Характерною особливістю цих документів є, насамперед, те, що дотримання журналістами викладених у них положень має суто добровільний характер. Процеси демократизування в нашій державі обумовлюють потребу відходу від традиційних відносин між політиками і пресою, за якими перші – діють, а остання – тільки реагує на ці дії. На першому плані мають бути інтереси виборців, чкі не повинні бути пасивними споживачами інформаційної продукції, а рівноправними партнерами у справі висвітлення виборчих процесів та інших суспільно значущих подій політичного і соціального життя суспільства. В цьому сенсі професійна журналістика повинна осмислити як власні проблеми, так і особливості своїх взаємовідносин із громадськістю; перебороти детермінуючий тиск організаційних структур ЗМІ на творчий потенціал і рівень моральності окремого журналіста; навчитися знаходити консенсус у конфліктах між ЗМІ і урядовими організаціями; домагатися вирішення проблеми підвищення ступеня довіри громадськості до засобів масової інформації й окремих журналістів; перебороти скептицизм щодо професійної етики журналістів і невдоволення тим, яку владу здобули в сучасному українському суспільстві[3,46].
Актуальність теми дослідження наукової проблеми етики засобів масової інформації як чинника політичної культури обумовлена розвитком і функціонуванням нових елементів політичної ідеології і культури, трансформаційними процесами політичного розвитку на міжнародному та національному рівнях, сучасними особливостями і тенденціями світового розвитку, зокрема інформаційного; глобалізацією світових процесів та нестандартними шляхами вирішення пов’язаних з цим проблем. Тенденції міжнародного розвитку потребують комплексних міждисциплінарних наукових досліджень, визначення критеріїв етичних засад діяльності засобів масової інформації як чинника політичної культури. Створення власних етичних засад діяльності ЗМІ особливо в політичних процесах (наприклад, у виборах) зумовлюють необхідність з’ясування етичних стандартів ЗМІ на міжнародному рівні. З огляду на це, в роботі проаналізовано різні концепції глобальної етики, загальні принципи глобальної етики, яка пов’язана з діяльністю світового співтовариства; журналістські принципи, концепції саморегулювання засобів масової комунікації європейських країн, національні кодекси професійної етики журналістів, а також загальні принципи етики електронних ЗМІ.
Доцільність дослідження пов’язана з потребою формування єдиної концепції етики засобів масової комунікації у світі, а також використання досвіду розвинутих держав в цьому питанні для країн з перехідною економікою, зокрема для України.
Дисертаційна робота “Етика засобів масової інформації в сучасних політичних процесах” є одним з перших системних досліджень, в якому зроблено спробу розглянути етичні стандарти ЗМІ як чинника політичної культури та ідеології, принципи їх використання.
Концептуальний підхід до теми вироблено на основі положень сучасних теорій міжнародних відносин: політичної культури та теорії комунікацій як провідних факторів внутрішньої і зовнішньої політики. Джерельну базу дисертації можна поділити на кілька груп.
Першу складають міжнародні документи в галузі прав людини, глобальної етики, свободи слова та етики, теоретичні дослідження зарубіжних фахівців: Г. Кюнга [4,12], Е. Лоренса [5,9], А. Токвіля [6,47], Ф. Майора [7,8], М. Брайда [8,32] та М. Бангеммана [9,24], Е. Багестрама [10,57], Е. Фіхтеліуса [11,65], У. Карпена [12,13], Д. Берлера [13,45], Б. Турекуля [14,3], Х. Майна [15,31]. Серед них особливо слід виокремити дослідження Г. Кюнга (філософа, теолога) “Глобальна відповідальність. В пошуках нової всесвітньої етики”, зокрема в якому висвітлюються такі поняття, як соціальна етика, глобальна відповідальність; розглядаються три концепції, як мінімальні основи для глобальної етики (ненасильницьке вирішення соціальних конфліктів; дотримання певного кодексу законів; підтримка закладів, які підтримують економічний та законодавчий порядок); підкреслюється, що поняття “глобальна етика” вперше з’явилося в релігійних вченнях. У “Декларації глобальної цивілізації”, як теоретичній основі розвитку цивілізації XXI сторіччя, розглядаються загальні судження, такі, як висування проблеми глобальної цивілізації, значення глобальної цивілізації, джерела глобальної цивілізації, а також приватні судження; філософська ідея та спосіб мислення глобальної цивілізації; ціннісний ідеал та спосіб діяльності глобальної цивілізації, а також духовна сфера та форма вірування глобальної цивілізації. У доповіді Ф. Майора “За культуру мира та діалог між цивілізаціями”, були виголошені дві головні особливості, які характеризують кінець XX сторіччя -- закінчення холодної війни та глобалізація. У доповіді М. Брайра “Багато голосів – один світ” визначаються професійні правила журналістів, їх права та обов’язки, визначаються проблеми, які з цим пов’язані. Також розглядаються норми професійної поведінки, розрізняються 4 види відповідальності журналістів та розглядається можливість створення всесвітнього кодексу етики. Шведський репортер Е. Фіхтеліус у своєму дослідженні “Десять заповідей журналістики” називає 10 принципів шведської журналістики, які визначив в процесі своєї роботи. Це практичні поради для роботи репортера, що дають відповіді на питання етичного характеру. Б. Турекуль (книга “Сила традиції”) називає традиції шведської журналістики, її історію становлення (Швеція прийняла свій перший закон про свободу друку в 1809 році), визначає фактори демократичної журналістики. У. Карпен в тезах “Свобода преси в Німеччині” розглядає механізми саморегулювання преси в Німеччині, роботу Ради німецької преси, кодекс професійної етики та його основні положення. Дослідження Е. Багестрама на тему “Свобода преси в демократичному суспільстві” присвячене професійним правилам журналістів Швеції, етичним принципам для засобів масової інформації у Швеції.
Другу групу становлять наукові праці російських вчених, насамперед, презентантів школи московських університетів та санкт-петербурзьких університетів: Д. С. Авраамова [16,46], Г. В. Лазутіної [17,21], С. Г. Корко-носенка [18,65], О. Л. Вартанової [19,34], Є. П. Прохорова [20,87].
Серед праць вітчизняних вчених заслуговують на увагу наукові доробки таких дослідників, як В. В. Різун [21,6], Т. О. Приступенко [22,7], В. І. Шкляр [23,9], А. З. Москаленко [24,35], О. К. Мелещенко, В. Ф. Іванов [25,24], Г. Г. Почепцов [26,11], Т .І. Петрів [27,13]. Окремо слід зазначити дисертаційне дослідження О.Д. Кузнецової “Ціннісно-етичне регулювання журналістської діяльності в Україні”, в якому розглядаються такі поняття, як етика та етикет, принципи, норми та кодекси, визначається етика журналіста як складова загальної етики[28,25].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дослідження здійснене у рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова державності України” (реєстраційний номер 196015204), пов’язаної з науково-дослідними планами Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в рамках науково-дослідної роботи кафедри міжнародної журналістики цього Інституту.
Мета дослідження - обгрунтувати сучасний етап і тенденції в дослідженні етичних проблем засобів масової комунікації інформаційного суспільства на регіональному та національному рівнях, визначити їх вплив на зовнішню і внутрішню політичну культуру, з’ясувати характер формування ідеологічних систем з врахуванням світового досвіду розвинутих європейських країн у демократизації політичних інститутів і поширення етичних засад ЗМІ як чинників інтеграції України в міжнародну політичну систему. Мета роботи обумовлює наступні завдання:
1. Критично проаналізувати ідеологічні концепції глобальної цивілізації та глобальної етики, обумовлені трансформацією політичного та суспільного розвитку.
2. Дослідити діяльність Організації Об’єднаних Націй та її підрозділів, Ради Європи, Міжнародного центру боротьби з цензурою та Міжнародної організації журналістів у галузі глобальної етики та етики засобів масової інформації.
3. Порівняти особливості національних професійних кодексів засобів масової комунікації країн Західної Європи.
4. Визначити сутність етичних засад діяльності ЗМІ в Україні як чинника політичної культури.
5. Виробити практичні рекомендації з проблеми етики засобів масової інформації для відповідних установ (зокрема, для Міністерства інформації, Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова, Союзу журналістів).
Об’єкт дослідження – масові комунікаційні процеси у глобальному інформаційному суспільстві.
Предмет дослідження – етичні засади діяльності ЗМІ як чинник політичної культури та ідеології.
Для вирішення поставлених завдань використовуються такі методи аналізу: компаративний (порівняльна характеристика кодексів етики), системний (створення рівнів етики, ієрархія моралі), ретроспективний (історичні фактори створення системи етики), структурно-функціональний (функції, які виконують етичні принципи в політичному середовищі), інституційний (розгляд міжнародних організацій, які займаються етикою) та емпіричний (практичні дослідження).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дане дослідження є однією з перших спроб аналізу етики засобів масової інформації як чинника політичної культури та її вплив на політичні процеси, які відбуваються в державі. У дослідженні систематизовано теоретичні і практичні проблеми формування та функціонування глобальної етики та етики ЗМІ. З’ясовано, які етичні порушення найчастіше були зроблені українськими ЗМІ під час парламентських виборів 2002 року. Результати здійсненого дослідження показали, що в українських ЗМІ мало уваги приділяється етичному чинникові матеріалів, які публікуються, особливо під час такого політичного процесу, як вибори. Ця ситуація в Україні, а також дедалі зростаючий вплив журналістської етики на роботу західних видань обумовили актуалізацію отриманих результатів дослідження теми.
У процесі розробки і апробації роботи було сформульовано і розкрито наступні положення, що містять наукову новизну і виносяться на захист:
1. Доведено, що проблема етики засобів масової інформації започаткована в положеннях глобальної етики, дослідником якої є німецький філософ-теолог Ганс Кюнг. Глобальна етика має релігійну основу і пропагує толерантність всіх релігій одна до одної. Показано, що принципи глобальної етики та етики ЗМІ схожі і пропагують одні й ті ж речі. Визначено рольову функцію глобальної етики в суспільстві, а також її вплив на культуру та ідеологію нації.
2. Комплексний аналіз питання міжнародної журналістської етики, тобто етичних принципів, кодексів, хартій, які створювалися різноманітними міжнародними організаціями (ООН, ЮНЕСКО, Рада Європи, а також Міжнародна спілка журналістів та ін.), дає підстави стверджувати, що єдиний етичний кодекс ЗМІ для всього світу неможливий: специфічні питання етики ЗМІ в кожній країні повинні вирішуватися окремо, на рівні професійних організацій.
3. З’ясовано, що ефективним інструментом етики ЗМІ в Європі є система саморегулювання ЗМІ: таким чином не порушується свобода слова засобів масової інформації, тому що немає ніякого контролюючого органу з боку держави. Працівники ЗМІ контролюють себе самі, створивши Ради з питань преси (наприклад, Німеччина) чи омбудсменів з питань преси (Швеція).
4. Розглянуто результати роботи Ради з питань преси в Україні за останні роки та виявлено неефективність її діяльності, а також малу популярність серед українських журналістів. На основі дослідження “Чи необхідна етика ЗМІ?” висунуті рекомендації щодо поліпшення роботи комісії, а також запропоновані інші методи саморегулювання ЗМІ, що є дуже актуальним перед виборами Президента України, які відбулися в грудні 2004 року.
5. Низка порушень етичних принципів деякими виданнями протягом парламентських виборів 2002 року, а також справжня інформаційна війна між виданнями під час президентських виборів 2004 року засвідчують, що слід більш суворо підходити таких порушень. Оскільки етика ЗМІ є одним з вагомих чинників політичної культури суспільства, особливо суспільства перехідного періоду.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання запропонованих рекомендацій для вдосконалення фіксації норм професійної етики журналістів та етики електронних ЗМІ в національному законодавстві, використання досвіду інших країн в цій галузі, що матиме позитивні наслідки для інформаційного простору України ( йдеться про роботу Ради з питань преси в Україні; вдосконалення етичного кодексу українського журналіста, вироблення етичної стратегії його роботи, зокрема під час виборів; ідею створення етичних правил журналістів на базі кожної медіа-організації, як це вже зроблено в західних країнах, але з урахуванням національної специфіки). Для цього на законодавчому рівні потрібно: а) співпрацювати з відповідними органами інших країн стосовно впровадження етики ЗМІ; б) розробити дієве законодавство з питань преси та узгодити його з відповідними міністерствами і комітетами з приводу; в) координувати дії між всіма державними структурами, які займаються засобами масової інформації: відповідні підрозділи Секретаріату Президента України, Міністерства закордонних справ, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Міністерства освіти і науки.
Теоретичні матеріали дисертації можуть бути використані для підготовки фахівців в галузі журналістики, міжнародної інформації, теорії громадської думки та ін.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження були оприлюднені на п’яти міжнародних конференціях Інституту міжнародних відносин Киівського національного університету ім. Тараса Шевченка: “Університети – міжнародні відносини -- ЮНЕСКО” (5-6 грудня 2002 року), “Моделювання міжнародних відносин” (29-30 квітня 2004 року), “Права людини починаються з прав дитини” (14 травня 2004 року), “Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин” (18-19 листопада 2004 року) та “Університети – інформаційне суспільство -- ЮНЕСКО” (2-3 грудня 2004 року). А також на міжнародному семінарі, який проводила організація IREX ProMedia.
У роботі використаний індивідуальний досвід, набутий під час участі в роботі семінарів, які проводила IREX ProMedia, роботи в редакції газети “Факты и комментарии”, а також під час практики в російській та українській редакції радіо “Німецька хвиля” (м. Кельн).
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладені у 4-х наукових публікаціях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.
Структура дисертації. Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації дано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми етики ЗМІ в політичних процесах як чинника політичної культури. З огляду на мету і завдання дослідження отримано наступні висновки:
1. Зрозуміти різні складові глобальної етики особливо важливо сьогодні, коли спостерігається бурхливий розвиток інформаційних технологій. І враховуючи це, розробляються міжнародні етичні принципи, як мас-медіа і журналістів, так і така нова сфера діяльності, як етика інформаційних магістралей. Якщо простежити історію та тенденції формування етичних засад і принципів засобів масової комунікації у світі, можна побачити, що ці засади розвивалися на регіональному та національному рівнях[162,36]. Питання про розробку міжнародного кодексу професійної етики досі залишається спірним, хоча, на думку прибічників такого кодексу, його існування являє собою один з найважливіших факторів встановлення нового міжнародного порядку в галузі інформації та комунікації.
2. Неурядові та міжурядові організації здійснили низку спроб підготувати проекти регіонального та міжнародного кодексів етики. В Організації Об’єднаних Націй це питання розглядалося вперше біля 30 років тому. Деякі міжнародні асоціації ще й зараз проводять роботу в цій галузі. Але, попри всі ці ініціативи, багато журналістів та представників державної влади, які відповідають за рішення питань, пов’язаних з комунікацією, вважають, що у світі, де існують настільки різноманітні концепції ролі журналістів, розробка міжнародного кодексу неможлива через різноманітність ціннісних критеріїв, які могли б вплинути на нього. Поглиблений розгляд питання міжнародної журналістської етики, тобто етичних принципів, кодексів, хартій, які створювалися різноманітними міжнародними організаціями (ООН, ЮНЕСКО, Рада Європи, а також Міжнародна спілка журналістів та ін.) дає підстави стверджувати, що єдиний етичний кодекс ЗМІ для всього світу неможливий[163,27], оскільки надто багато специфічних питань стосовно етики ЗМІ, які в кожній країнї повинні вирішуватися окремо, на рівні професійних організацій.
3. Після розгляду етичних кодексів преси в західних країнах (Німеччина, Швеція, США та інших країнах) можна зробити висновок, що в кодексі ФРН дуже скурпульозно розглядаються питання поведінки преси під час виборів, інтерв’ю з політичними діячами. Швецькі журналісти велику увагу приділяють подарункам для преси, стосункам між прес-службою і журналістими, а в американській журналістиці головну роль відіграє законодавство з преси.
4. Робота Ради з питань преси в Україні показала свою неефективність, а відтак -- малу популярність серед українських журналістів. На основі здійсненого дослідження запропоновані рекомендації щодо поліпшення роботи Комісії журналістської етики, а також механізми саморегулювання ЗМІ, що набуло особливої актуальності перед виборами, а також під час виборів Президента України восени 2004 року. Українські здобутки у сфері етики ЗМІ досить незначні, хоча тривалий час існує Спілка журналістів України, і навіть прийнято український кодекс професійної етики журналіста. Однак на заваді втілення його і низькі професійні стандарти; відсутність загального визнання його основних принципів, тобто готовності дотримуватися їх; відсутність дієвих фахових об’єднань журналістів; відсутність навіть суспільного розуміння ролі мас-медіа в суспільстві.
5. На часті порушення етичних принципів деякими виданнями та окремими журналістами, особливо під час парламентських та президентських виборів впливає ціла низка чинників, як моральних, так і матеріальних, і світоглядних, і професійних. Тим часом етика ЗМІ є одним з вагомих чинників політичної культури суспільства, а для українського на нинішньому етапі розбудови вона відіграє одну з домінатних ролей[164,22].
6. Українські журналісти значною мірою не готові до виконання своїх професійних обов’язків у спосіб, який відповідав би європейським етичним стандартам; відтак ціла низка ключових для суспільства тем висвітлюються у спосіб, що не витримує критики.
7. Етичний кодекс журналіста залишився напівзабутим терміном пострадянських журналістських структур на зразок спілок журналістів; етичні стандарти значної кількості інформаційних служб виглядають як мінімум контрастно порівняно з європейськими. Крім того, інтереси медіаіндустрії України поки що не стали важливими настільки, щоб спричинитись до створення професійних об’єднань журналістів.
Пропозиції
1. Самоорганізація медіа з метою визначення “правил гри” – формування дієвого етичного кодексу журналіста, приведення стандартів роботи журналіста у відповідність до європейських; відстоювання інтересів медіа-індустрії загалом і конкретно в національному контексті[165,3].
2. Практичне адаптування позитивного зарубіжного досвіду застосування етичних принципів у засобах масової інформації до українських реалій.
3. Парадигмальне переосмислення ролі вітчизняних ЗМІ відповідно до основних принципів етичного Кодексу журналістів.
4. Співпраця українських журналістів з міжнародними ЗМІ (зокрема, з тими, що мають українські служби) та неурядовими організаціями, які працюють у сфері мас-медіа у форматі етичного Кодексу[166,53].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вайріх Дітер. Етика і журналістика / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2000. – С. 44.
2. Бекуров Р.В. Этика журналиста в условиях локальных и региональных конфликтов // Журналистика и социология 99. Журналистика и социальный контроль: Материалы науч.-практ. семинара 2 декабря 1999 года / Ред.-сост. С.Г. Корконосенко. – СПб., 2000. – С.75-79.
3. Кін Дж. Мас-медіа і демократія / Ред. О. Гриценко. – К.: К.І.С., 1999. – 134с.
4. Петросян И.П., Согомонов Ю.В. О природе профессиональной этики // Философские науки. – 1969. – №2. – С. 81.
5. Пресса: опыт, проблемы и тенденции / Отв. ред. В.П. Васильев, В.В. Мостовой. – М.: Луч, 1992. – 202 с.
6. Токвиль А. Демократия в Америке. – М.: Прогресс, 1992. – 554 с.
7. Майер В. Права и обязанности журналистов и средства их осуществления на Западе // Международная жизнь. – 1993. – С. 66-67.
8. МакБрайд Шон. Доповідь : Багато голосів – один світ. – Б.м.., 1980.— 8 с.
9. Багдикян Б. Монополия средств массовой информации. – М.: Прогресс, 1987. – 317 с.
10. Багерстам Э. Свобода прессы в демократическом обществе. Настольная книга по этике прессы. – Тарту: Вяллингби, 1992. – 91 с.
11. Фихтелиус Эрик. Десять заповедей журналистики. – Стокгольм: Вэрнамо, 1999. – С. 23-45.
12. Лучинский Ю.В. Очерки истории зарубежной журналистики. – Краснодар: ООО "Флер-1", 1996. – 140 с.
13. Itule Bruce D., Anderson Douglas A. Workbook for news writing and reporting for today’s media. – N.Y.: Random House, 1987. – 182 p.
14. Турекуль Бертіль. Сила традиции, или возможности журналистики в демократических системах. – Гетеборг: FOJO 1995.
15. Майн Х. Средства массовой информации в Федеративной Республике Германии. – Штутгард: Коллоквиум, 1996. – С.144-145.
16. Авраамов Д.С. Профессиональная этика журналиста. – М.: Мысль, 1991. – 253 с.
17. Лазутина Г.В. Профессиональная этика журналиста. – М.: Аспект Пресс, 2000. – с.208.
18. Корконосенко С.Г. Правовая и этическая культура журналиста // Основы творческой деятельности журналиста / Ред.-сост. С.Г. Корконосенко. – СПб.: Знание, СПбИВЭСЭП, 2000. – с.343.
19. Вартанова Е.Л. Финская модель на рубеже столетий. Информационное общество и СМИ в европейской перспективе. – М.: Высшая школа, 1999. – 125с.
20. Прохоров Е.П. Введение в журналистику. – М.: Высшая школа, 1988. – 279 с.
21. Кузнецова О.Д. Журналістська етика та етикет: основи теорії, методики, дослідження трансформації незалежних видань України, регулювання моральних порушень. – Львів: Світ, 1998. – 412 с.
22. Мелещенко О.К. Сучасна періодика: тон, стиль і мова // Язык и культура. – К.: 1994. – Т.2. – С. 129-130.
23. Приступенко Т.О. Становлення професійної етики журналіста України на сучасному етапі // Засоби масової інформації і становлення національної армії України: Зб. наук. праць. – К., 1994. – С. 107—109.
24. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра / За заг. ред. проф. В.І.Шкляра. – К.: Центр вільної преси, 1998. – 180 с.
25. МоскаленкоА.З., Губерський Л.В., Іванов В.Ф. Основи масово-інформаційної діяльності. – К.: Правда Ярославичів, 1999. – С. 23-27.
26. Іванов В.Ф., Іванова Т.В. Професійна культура майбутнього журналіста // Вісн. Киів. ун-ту. Сер. Журналістика. – 1995. – Вип.2. – с.128—136.
27. Почепцов Г.Г. Проблемы масс-медиа // Політична думка. – 1993. – №1. – С. 33-36.

28. Історія української преси ХХ століття: Хрестоматія / Ред. Н. Тимошик, уп. О.Г. Мукомела. – К.: НВЦ "Наша культура", 2001. – 350 с.
29. Свитич Л.Г. Профессия: журналист. – М.: Мысль, 1996. – С. 11-26.
30. Блюм Роже. Етика засобів масової інформації: проблематика та практика // Сучасне і майбутнє журналістики в плюралістичному суспільстві: Матеріали наук.-практ. укр.-швейцарськ. семінару. – К.: ЦВП, 1999. – С.82-86.
31. Коренной А.А. Информация и коммуникация.– К.: Наук. думка, 1986.–144 с.
32. Шатуновский О.Б. Печать как средство развития представительной и прямой демократии (на материалах прессы Узбекистана): Автореф. дис... кандидата филол. наук: 23.00.02 / Рос. акад. управления. – М., 1992. – 21 с.
33. Современные буржуазные теории журналистики: Сб. ст. / Ред. Л.Н. Засурский. – М.: Изд-во Московского государственного университета, 1967. – 191 с.
34. Сагындыков К. Призвание журналиста. – Алма-Ата: Казахстан, 1986. –286 с.
35. Борев В.Ю., Коваленко А.В. Культура и массовая коммуникация. – М.: Наука, 1986. – 303 с.
36. Шерковин Ю.А. Проблема ценностной ориентации и массовые информационные процессы // Психологический журнал. – 1982. – Т.3. – №5. – С. 137-140.
37. Уэбстер Д. Создание свободных и независимых средств массовой информации // Материалы о свободе. – М.: Права человека, 1995. – С. 15-21.
38. Гусейнов А.А. Этика и плюрализм // Этическая мысль: Науч.-публ. чтения, 1991. – М., 1992. – С.10-11.
39. Keane J. The Media and Democracy. – Basil Blackwell, 1991. – 202 p.
40. Витгенштейн Л. Лекция об этике // Историко-философский ежегодник. – М.: Наука, 1989. – 228 с.
41. Wimmer Roger D., Dominic Joseph R. Mass media research: An introduction. – Belmont, Calif.: Wadsworth, 1987. – 514 p.
42. Жолудь Р.В. Влияние христианской публицистики на формирование этической парадигмы журналистики // Журналистика в 2000 году: реалии и прогнозы развития: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. 30 января – 3 февраля 2001 года. – В 9 ч. – М., 2001. Ч.3. – С. 43-44.
43. Етичні засади роботи журналіста: західний досвід: Міжнар. конференція 12-14 листопада 2001 р. – К.: Інститут масової інформації, Міжнародна організація захисту свободи слова “Репортери без кордонів”, 2002. – 79 с.
44. Журналист и общество: Сб. науч. работ / Ред. Г.С. Мельник. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургский государственный университет, 1993. – 86 с.
45. Журналистика и идеология / Т.А. Беневоленская, Л.И. Калашникова, В.С. Кожемяко / Под ред. В.В. Ученовой. – М.: Изд-во Московского государственного университета , 1985. – 184 с.
46. Журналістика в умовах гласності / А.З. Москаленко, В.А. Качкан, І.Г. Мащенко. – К.: Либідь, 1991. – 192 с.
47. Журналістика й проблеми формування нової політичної еліти в посткомуністичних державах: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – К.: ЦВП, 1996. – 45 с.
48. Шайхитдинова С.К. Профессиональная этика как культурный феномен // Средства массовой информации в современном мире. 2000: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. – СПб., 2000. – С. 209-211.
49. Шайхитдинова С.К. Сетевая этика и достоверность информации // Журналистика в 2000 году: реалии и прогнозы развития: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. 30 января – 3 февраля 2001 года. – В 9 ч. – М., 2001. – Ч.9. – С. 46-47.
50. Шиллингер Э. Проблемы и перспективы развития журналистской этики в России. – М.: Прогресс, 1996. – С. 23-43.
51. Этическая мысль: Науч.-публ. чтения, 1991. – М., 1992. – 34 с.
52. Этические аспекты функционирования СМИ (круглый стол) // Невский наблюдатель: Региональный научный и профессиональный альманах журналистов Санкт-Петербурга и Северо-Запада Российской федерации. – СПб.: СПбГУ, 1998. – №1. – С. 5-9.
53. Горохов В.М. Основы журналистского мастерства. – М.: Высшая школа, 1989. – 119 с.
54. Теплюк В.М. Социальная ответственность журналиста. – М.: Мысль, 1984. – 207 с.
55. Григораш Д.С. Журналістика в термінах і виразах. – Львів: Вища школа, 1974. – 295 с.
56. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика. – М.: Мысль, 1998. – 201 с.
57. Декларация глобальной цивилизации. – М.: Прогресс, 2001. – 10 с.
58. Рикер П. Герменевтика. Этика. Политика. – М.: Высшая школа, 1995. – С. 23-35.
59. Лазутина Г.В. Технология и методика журналистского творчества. – М.: Прогресс, 1988. – С. 72-75.
60. Кузнецова О.Д. Ціннісно-етичне регулювання журналістської діяльності в Україні: Автореф. дис. …д-ра філол. наук: 10.01.08 – журналістика / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1999. – 40 с.
61. Федотова О.В. Системность журналистской морали // Средства массовой информации в современном мире. 2000: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. – СПб., 2000. – С. 208-209.
62. Прохоров Е.П. Введение в теорию журналистики. – М.: Изд-во “РИП-холдинг”, 2001. – 307 с.
63. Дмитриев А.В., Латынов В.В., Хлопьев А.Т. Неформальная политическая коммуникация. – М.: РОССПЭН, 1996. – 197 с.
64. Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації: соціокультурний аспект. – К.: Наук. думка, 1993. – 131 с.
65. Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. – Мюнхен: Львів, 1995. – С. 126-139.
66. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность / Ред. Н.В. Мотрошилова. – М.: Academia, 1995. – 247 с.
67. Habermas J. The structural Transformation of the Public Sphere. – Boston: MITPress, 1962. – 190 p.
68. Золотухина-Аболина Е.В. Современная этика: истоки и проблемы. – Ростов Н/Д.: МарТ, 1998. – 448 с.
69. Ильин М.В. Политический дискурс: слова и смыслы // Полис. – 1994. – №1. – С. 127-140.
70. Ильин М.В. Слова и смыслы: Опыт описания ключевых политических понятий. – М.: РОССПЭН, 1997. – 432 с.
71. Ионкина Е.Н. Журналистская этика в “информационных войнах” // Средства массовой информации в современном мире. 2000: Тезисы междунар. науч.-практ. конф. – СПб., 2000. – С. 114-115.
72. Ким М.Н. Профессиональная этика журналиста // Социальное функционирование журналистики / Под ред. С.Г. Корконосенко. – СПб.: Час пик, 1994. – С. 44-62.
73. Ворошилов В.В. Право и этика в журналистике // Журналистика – 20-й век: эволюция и проблемы: Тезисы междунар. науч.-практ. конф. / Отв. ред. Г.В.Жирков. – СПб., 1996. – 34 с.
74. Ворошилов В.В. Правовые и этические нормы журналистики: Конспект лекций. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. – 48 с.
75. Макаренко Є.А. Інформаційна політика ЮНЕСКО і перспективи глобальної комунікації 21ст. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 13. К.1999. – С. 12-20.
76. Макаренко Є.А. Міжнародне співробітництво у сфері комунікації. Зб.: Роль ЗМІ у суспільно-культурному процесі в Україні. К.: Вільна думка, 1995. – 236 с.
77. Теплюк В.М. Свобода и ответственность в деятельности журналиста. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1985. – 74 с.
78. Корконосенко С.Г. Социальное управление и печать. – Л.: Ленинградский государственный университет, 1989. – 82 с.
79. Корконосенко С.Г. Право и этика СМИ: Метод. Указания. – СПб., 1998. – 12 с.
80. Коростина П.В. Профессиональная этика журналиста: история и современность // Журналистика в 2000 году: реалии и прогнозы развития: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. 30 января – 3 февраля 2001 года. – В 9 ч. – М., 2001. – Ч.7. –С. 8-11.
81. Апель К.-О. Етноетика та універсалістська макроетика: суперечність чи доповнювальність? // Політична думка. – К: 1994. – №3. – С. 115-119; №4. – С. 85-92.
82. Дзялошинский И.М. Творческая индивидуальность в журналистике. – М.: Изд-во Московского государственного университета , 1984. – 80 с.
83. Киричек П.Н. Публицистика и политология: Природа альянса. –Саранск: Изд-во Мордов. ун-та, 1995. – 82 с.
84. Курьянов Е.И. Англо-русский словарь по средствам массовой информации. – М.: Московская международная школа переводчиков, 1995. – 319 с.
85. Любимова Г.П. Общественно-политическая печать как фактор политической социализации и нравственного воспитания молодёжи: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. Доктора филол. наук / Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. – М., 1995. – 10 с.
86. Макаренко Є.А. Європейська комунікація у контексті глобального міжнародного розвитку. Вісник КУ. №11 К., 1999. – С. 34-41.
87. Малахов В.А. Етика. – К.: Либідь, 1996. – 304 с.
88. Мельник Г.С. Mass Media: Психологические процессы и эффекты. – СПб.: Час пик, 1996. – 160 с.
89. Мельник Г.С. Профессиональная этика журналиста: кризисные факторы // Средства массовой информации в современном мире. 2000: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. – СПб., 2000. – с.203-204.
90. Методы журналистского творчества / Ред. В.М. Горохов, Е.П. Прохоров. – М.: Изд-во Московского государственного университета, 1982. – 151 с.
91. Минибаев Т.Х. Преобразующая журналистика: Пресса как субъект политического творчества. – Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1990. – 134 с.
92. Info-Ethics, First International congress on Ethnical, legal and societal aspects of digital information (provisional programme), 1997.
93. Infoethics’98 Ethical, legal and Societal challenges of Cyberspace Second International Congress (provisional programme), 1998.
94. Infoethics’2000 Ethical, legal and Societal challenges of Cyberspace Third International Congress (provisional programme), 2000.
95. Inforights committee of European Experts on communication and copyright in the information society, 1998.
96. Ученова В.В. Беседы о журналистике. – М.: Молодая гвардия, 1985. – 205 с.
97. Хлистун Г.Ю. Політичні імперативи інфоетики / Монографія Аналітика, експертиза, прогнозування під ред. Є.А.Макаренко та ін. – К.: Наша культура і наука, 2003. – 614 с.
98. Скуленко М.И. Убеждающее воздействие публицистики. – К.: Киевский государственный университет, 1986. – 175 с.
99. Современное право средств массовой информации в США / Под ред. А.Г.Рихтера. – М.: Право и СМИ, 1997. – 256 с.
100. Соколов В.С., Виноградова С.М. Периодическая печать Великобритании. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 2000. – 112 с.
101. Сорос Дж. Утвердження демократії. – К.: Основи, 1994. – 224 с.
102. Телень Э.Ф. Газета в современном мире. – М.: Высшая школа, 1991. – 158 с.
103. Томас Б. Частная жизнь немецкого политического деятеля и его прошлое // Журналист и этика. – М., 1995. – Вып.3. – С.24-28.
104. Бауэр Я. Законы о печати в Канаде // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. – М.: Права человека, 1995. – С. 72-73.
105. Беглов С.И. Империя меняет адрес: Британская печать на рубеже тысячелетий. – М.: Изд-во Московского государственного университета, 1997. – 136 с.
106. Берка У. Законы о печати в Австрии // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. – М.: Права человека, 1995. – С. 25-34.
107. Вартанова Е.Л. Северная модель в конце столетия: Печать, ТВ и радио стран Северной Европы между государственным и рыночным регулированием. – М.: Изд-во Московского государственного университета, 1997. – 183 с.
108. Вільна преса в демократичній державі: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 25-28 квітня 1995 р. – К.: ЦВП, 1995. – 24 c.
109. Власть, зеркало или служанка? Энциклопедия жизни современной российской журналистики: В 2 т. – М.: Мысль, 1998. – 47 с.
110. Волланд С. Законы о прессе в Норвегии // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. – М.: Права человека, 1995. – С. 94-95.
111. Декларация обязанностей и прав журналистов // Франция: общие сведения о праве по вопросам печати. Рос.-француз. сер. Информационные и учебные материалы. – 1995. – №37. – С. 102-104.
112. Загальні відомості про Швецію. Стокгольм: Шведський інститут, 1995р. – 6 с.
113. Законы и практика СМИ в Европе, Америке и Австралии: Артикль 19. – М.: Права человека, 1996. – С. 23-29.
114. Законы и практика СМИ в одиннадцати демократиях мира (сравнительный анализ) / науч. ред. под общ. рук. М.А.Федотова. – М.: Права человека, 1996. 125 с.
115. Кодекс професійної етики українського журналіста // Журналіст України. – 1997. – №5-6. – С. 5-7.
116. Кодекс профессиональной этики Общества профессиональных журналистов // Проблемы журналистской этики в теории и практике СМИ посткоммунистической России // Материалы международной конференции (18-19 апреля 1998). – СПб.: Общественная правозащитная организация "Гражданский контроль", 1998. – Приложение 2. – С. 13-26.
117. Кузнецова Л. Отложенный блокнот // Журналист. – 1986. – №6. – С. 50-54.
118. Международные принципы журналистской этики // Право и этика в работе журналиста / Сост. Б.Н.Лозовский. – Екатеринбург, 1996. – С.198—201.
119. Мур Дж.З. Принципы этики. – М.: Прогресс, 1984. – 326 с.
120. Мюллер Йорг Пауль. Что такое этика масс-медиа // Сучасне та майбутнє журналістики в плюралістичному суспільстві: Матеріали наук.-практ. укр.-щвейцарськ. семінару. – К.: ЦВП, 1999. – С. 57—65.
121. Нарушители журналистской этики // Независимая газета. – 2000. – 23 ноября.
122. Никол Э., Бауман К. Законы о прессе в Великобритании // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. – М.: Права человека, 1995. – С. 34-35.
123. Посібник з питань свободи вираження. – К.: IREX ПроМедіа/Україна, 1999. – С. 12-20.
124. Потятынык Б.В. Социально-психологические аспекты влияния СМИ на аудиторию: Автореф. дис. Кандидата филол. наук: 10.01.10 / Киевск. гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко. – К., – 1991. – 16 с.
125. Приступенко Т.О. Якщо беретесь за перо – подумайте про відповідальність // Журналіст України. – 1995. – №3-4.
126. Проект програми і бюджету ЮНЕСКО на 2000-2001 рр. Париж.: Б.м., 1999. – 28 с.
127. Правовое поле журналиста: настольная справочная книга М.: Прогресс, 1997. – 106 с.
128. Проблемы Восточной Европы 45-46 Вашінгтон: Б.м., 1996. – 25 с.
129. Проблемы журналистской этики в теории и практике СМИ посткоммунистической России // Материалы международн. конф. 18-19 апреля 1998, Санкт-Петербург – СПб.: Общественная правозащитная организация "Гражданский контроль", 1998. – 228 с.
130. Профессиональная этика журналиста: Документы и справочные материалы / Сост. Ю.В. Казаков. – В 2-х т. – М.: Мысль, 1999. – 23 с.
131. Пую А.С. Политический плюрализм: опыт Франции: Автореф. дисс. …д-ра социол. наук. – СПб., 1993. – 24 с.
132. Пшеничный Э., Синеок А. Судебная палата по информационным спорам: от прошлого к будущему // Законодательство и практика СМИ. – 2000. – №10 (74). – С. 12-16.
133. Резолюція 1003 (1993) про етику журналістики Парламентської Асамблеї Ради Європи.
134. Резолюція 428 (1970), яка містить декларацію про комунікаційні засоби масової інформації та захист прав людини Парламентської Асамблеї Ради Європи.
135. Рікер П. Етика і мораль: Навколо політики. – К.: Д.Л., 1995. – С. 122-247.
136. Семенко Л.А. Пресса в системе нравственно-правового воспитания. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1982. – 191 с.
137. Сидоров В.А. Политическая культура средств массовой информации: Автореф. дис... д-ра филол. наук: 09.00.11 / Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. – М.: 1995. – 44 с.
138. Симонов А. Нам нужны высокие этические стандарты и высокий профессионализм // Контроль гражданского общества за информационной открытостью власти: Теория и практика: Материалы науч.-практ. конф. / Сост. И.Дзялошинский. – М., 1998. – 85 с.
139. Bruun L. Contemporary Codex // A Review in Professional Codex in Journalism. – Prague: 1979. – P. 27-36.
140. Davis R. The Press and American Politics. The New Mediator. – Longman, 1992. – 305 p.
141. Shwarzlose Richard A. Newspapers // Handbook of American Popular Culture. – N.Y.: 1989. – P. 817-850.
142. Эффективность журналистской строки / Ред. В.А. Моисеев, В.П. Бакуменко. – К.: Высшая школа, 1987. – 80 с.
143. Москаленко А.З. Етика журналіста: між боротьбою за тираж і об’єктивною інформацією // Українська журналістика-97: Матеріати наук.-практ. конф. – К.:ЦВП, 1997. – С.6.-10.
144. Павлюк І.З. Митець. – Влада. – Преса. – Луцьк: Надстир’я, 1997. – 112 с.
145. Приступенко Т.О. Моральна шкода // Журналіст України. – 1999. – №2. – С.8-10.
146. Приступенко Т.О. Деякі аспекти етичної діяльності вітчизняних журналістів під час виборчих баталій // Публіцистика і політика: Зб. наук. праць / За заг. ред. В.І. Шкляра. – К., 2001. – Вип.2. – С.78—84.
147. Резолюція 9-го з’їзду Спілки журналістів України від 18 квітня 1997 р. // Журналіст України. – 1997. – №5--6. – С. 3-4.
148. Україна: засоби масової інформації. Довідник / Упор. Л. Павлюк, О. Крук. – К.: Національний Прес-клуб, 1993. – 113 с.
149. Українська періодика: історія і сучасність. Доп.і повідомл. Другої Всеукр. наук.-теор. конф. 21-22 грудня 1994. – Львів, 1994. – 214 с.
150. Українська періодика: історія і сучасність. Доп.і повідомл. Третьої Всеукр. наук.-теор. конф. 22-23 грудня 1995. – Львів, 1995. – 292 с.
151. Українська періодика: історія і сучасність. Доп.і повідомл. Четвертої Всеукр. наук.-теор. конф. 19-20 грудня 1997. – Львів, 1997. – 295 с.
152. Цісак В. Етика ЗМІ і свобода преси в Україні: на шляху демократизації // Публіцистика і політика: Зб. наук. праць / За заг. ред. В.І. Шкляра. – К., 2000. – Вип.1. – С. 51-53.
153. "Четверта колона": Свобода та незалежність мас-медіа в Україні / Український незалежний центр політичних досліджень / В. Піховшек – К.: Агентство Україна, 1997. – 257 с.
154. Бебик В.М., Сидоренко О.І. Засоби масової інформації посткомуністичної України. – К.: Либідь, 1996. – 124 с.
155. Декларація про державний суверенітет України (від 16 липня 1990 року) // Закони України / Ред. кол. В.Ф. Опришко, Я.Є. Горьовий, А.І. Осауленко, М.О. Теплюк. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. – Т.1. – С. 5-10.
156. Документи 8-го позачергового з’їзду Спілки журналістів України // Журналіст України. – 1992. – №2,5.
157. Закон "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (від 2 червня 1995 року) // Закони України / Ред.кол. В.Ф. Опришко, Я.Є. Горьовий, А.І. Осауленко, М.О. Теплюк. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. – Т.9. – С.3-12.
158. Закон "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (від 16 листопада 1992 року) // Закони України / Ред.кол. В.Ф. Опришко, Я.Є. Горьовий, А.І. Осауленко, М.О. Теплюк. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. – Т.4. – С. 172-186.
159. Закон "Про інформацію" (від 2 жовтня 1992 року) // Закони України / Ред.кол. В.Ф. Опришко, Я.Є. Горьовий, А.І. Осауленко, М.О. Теплюк. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. – Т.4. – С. 72-88.
160. Закон "Про телебачення і радіомовлення" (від 21 грудня 1993 року) // Закони України / Ред.кол. В.Ф. Опришко, Я.Є. Горьовий, А.І. Осауленко, М.О. Теплюк. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. – Т.6. – С. 263-283.
161. Конституція України. – К.: Вид-во Інституту законодавства Верховної Ради України, 1996. – 250 с.
162. Кузнецова О.Д. Правові гарантії незалежної преси // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. і повідомл. четвертої Всеукр. наук.-теор. конф. 19-20 грудня 1997. – Львів: 1997. – С. 142-145.
163. Кузнецова О.Д. До проекту Кодексу етики журналіста України // Українська журналістика: історія і сучасність: Вісник Львів. ун-ту: Сер. Журналістика. – 1997. – Вип.20. – С. 21—25.
164. Матеріали 9-го з’їзду Спілки журналістів України // Журналіст України. – 1997. – №3-4.
165. Приступенко Т.О. Авторське право і журналістика // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. і повідомл. четвертої Всеукр. наук.-теор. конф. 19-20 грудня 1997. – Львів, – 1997. – С. 145-151.
166. Приступенко Т.О. Кодекс етики українського журналіста // Сучасне та майбутнє журналістики в плюралістичному суспільстві: Матеріали наук.-практ. укр.-щвейцарськ. семінару. – К.: ЦВП, 1999. – с.87—94