ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНУ : ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ПРОДОВОЛЬСТВЕННОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ РЕГИОНА

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ІЛЬЯШЕНКО ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 351.824

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНУ

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
д.е.н., професор
Бодров В.Г.

КИЇВ 2008 ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

14

1.1.Генезис наукової думки щодо дослідження проблеми державного регулювання продовольчого забезпечення

14

1.2.Соціально-економічна сутність, принципи і структура системи продовольчого забезпечення

28

1.3.Принципи, методи та інструменти державного регулювання продовольчого забезпечення в контексті міжнародного досвіду

38

1.4.Регіональний підхід до вирішення проблеми продовольчого забезпечення

58

Висновки до розділу 1

69

РОЗДІЛ2.РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ

72

2.1.Теоретичне обґрунтування необхідності й можливості ефективної взаємодії великого та малого підприємництва в системі продовольчого забезпечення України

72

2.2.Аналіз сучасного стану системи продовольчого забезпечення України

87

2.3.Створення комплексної торгово-виробничої системи в продовольчому секторі регіону

101

Висновки до розділу 2

125

РОЗДІЛ 3.ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

127

3.1.Економічні проблеми розвитку системи продовольчого забезпечення в Україні

128

3.2.Формування цінового механізму впливу на розвиток системи продовольчого забезпечення

146

3.3.Застосування біржового механізму оптимізації ціни продовольчому ринку зерна України

155

Висновки до розділу 3

158

РОЗДІЛ4.МЕХАНІЗМИ СТАБІЛІЗАЦІЇ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ РЕГІОНУ

160

4.1.Державне регулювання продовольчого ринку

160

4.2.Програмна реалізація ефективного функціонування регіонального продовольчого торгово-оптового ринку

181

4.3.Розвиток інфраструктури продовольчого ринку для забезпечення системи продовольчого забезпечення

208

Висновки до розділу 4

221

РОЗДІЛ5.КОНЦЕПЦІЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ

226

5.1.Економічний механізм державного регулювання продовольчого ринку

226

5.2.Методика вибору й обґрунтування моделі координації регіонального продовольчого ринку

253

5.3.Екологічна експертиза продовольчого ринку

273

Висновки до розділу 5

280

ВИСНОВКИ

285

ДОДАТКИ

294

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

307

ВСТУП

Актуальність теми. Забезпеченість населення достатньою кількістю та якістю продовольством є однією зі складних глобальних проблем людства. Особливо актуальною вона є для країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою, де через слабку розвиненість і неефективність сільськогосподарського виробництва, низьку платоспроможність населення душове споживання корисних продуктів харчування значно нижче від прийнятих медичних норм. Ця обставина значною мірою загострює проблеми здоров’я людей, провокує соціальну напруженість, формує залежність країни від імпортних постачань продовольства. Нестача продовольства підриває основи державної безпеки, суперечить доктрині захисту військових і політичних інтересів. Цілі, методи й форми продовольчої політики тієї чи іншої країни щодо різних груп суспільства визначають гостроту продовольчої проблеми. Продовольча залежність будь-якої країни виникає й посилюється в кризових ситуаціях. Вона зумовлена не тільки відсутністю необхідних запасів продовольства, недостатніми стратегічними запасами ресурсів, зокрема мінеральних добрив, сільськогосподарської техніки, організованої та кваліфікованої робочої сили, а й несправедливістю в питаннях розподілу цих ресурсів.
В умовах подальшого становлення ринкових відносин в Україні особливої актуальності набуває регіональний аспект продовольчої проблеми. Масштабне розмежування повноважень центру та регіонів значною мірою підвищило роль і відповідальність останніх за вирішення багатьох соціально-економічних питань, включаючи продовольче забезпечення населення. У зв’язку із цим виникає необхідність дослідження та розробки організаційно-економічного механізму продовольчого забезпечення регіону як системи державної продовольчої політики.
Важливе місце у вирішенні продовольчої проблеми відводиться агропромисловому комплексу, від ефективності діяльності якого безпосередньо залежить рівень і якість продовольчої забезпеченості населення. АПК має сприяти значному збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції з метою сталого постачання населенню продуктів місцевого виробництва, удосконалення структури раціону харчування, забезпечення завезення необхідного продовольства ззовні, встановлення регіональних зв’язків.
Вагомий внесок в теоретичне розроблення проблем державного управління та становлення економічної думки зроблено такими зарубіжними вченими, як Е.Вайнінг, Д.Веймер, Д.Кейнс, Ф.Кене, К.Маркс, А.Маршал, Д.Норт, Д.Рікардо, П.Самуельсон, А.Сміт, М.Фрідман, Й.Шумпетер.
Питання продовольчого забезпечення, формування та функціонування ринків агропромислової продукції є предметом досліджень багатьох науковців, зокрема українських учених: О.М.Алимова, О.Ю.Амосова, І.К.Бистрякова, В.І.Бойка, П.П.Борщевського, Б.М.Данилишина, Л.В.Дейнеко, М.Я.Дем’яненка П.І.Гайдуцького, О.Ю.Лебединської, М.А.Латиніна, В.Я.Месель-Веселяка, М.М.Паламарчук, Б.Й.Пасхавера, П.Т.Саблука, С.К.Харічкова, М.А.Хвесика, А.А.Чухна, Л.О.Шепотько, А.Е.Юзефович, В.В. Юрчишина та ін.
Вагомий внесок у дослідження механізмів державного управління, складові теорії та історії державного управління, у тому числі на місцевому й регіональному рівнях, зробили такі вітчизняні вчені, як В.Б.Авер’янов, В.Д.Бакуменко, М.М.Білинська, В.Г.Бодров, М.І.Долішній, С.І.Дорогунцов, О.М.Іваницька, М.Х.Корецький, О.Г.Мордвінов, В.Мунтіян, П.І.Надолішній, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенський, В.М.Рижих, І.В.Розпутенко, В.П.Тронь, В.О.Шамрай, О.І.Шапоренко та інші, дослідження яких містять як концептуальний, так і локальний підходи.
Визначаючи безумовну цінність та значущість наукових досліджень згаданих авторів, все ж зауважимо, що продовольче забезпечення має свої особливості розвитку на регіональному рівні, що не знайшло належного відображення працях учених. Водночас необхідно постійно коригувати та вдосконалювати стратегію й тактику, методи й інструментарій державного управління, що робить оптимальним тематику нашого дослідження.
Концепція посилення ролі держави та її регіональних агентів на продовольчому ринку країни є однією з найважливіших на сучасному етапі розвитку української держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає стратегічним підходам і програмам держави щодо формування ефективно діючого ринкового економічного механізму в цілому й продовольчого зокрема.
Дисертаційна робота узгоджується з напрямом досліджень Національної академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту «Державне управління та місцеве самоврядування» (номер державної реєстрації ДО ОК 0101U002829). Отримані результати були частиною реалізації науково-дослідної роботи автора на посаді докторанта кафедри економічної теорії та історії економіки НАДУ за темою «Механізми регулювання ринкової економіки» (номер державної реєстрації ДР ОК 0101U003345).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад і практичне обґрунтування цілісної концепції сутності, напрямів, механізмів державного регулювання продовольчого забезпечення регіонів.
Відповідно до мети були поставлені такі завдання:
визначити соціально-економічну сутність, принципи і структуру системи продовольчого забезпечення;
конкретизувати принципи, методи, інструменти державного регулювання продовольчого забезпечення в контексті вітчизняного та міжнародного досвіду;
розкрити сутність та завдання регіонального підходу до вирішення проблеми продовольчого забезпечення;
визначити місце та роль регіональної системи продовольчого забезпечення в економічній системі держави, у структурі її ринків, інститутів та інституцій;
теоретично обґрунтувати напрями ефективної взаємодії великого і малого підприємництва в системі продовольчого забезпечення;
провести аналіз сучасного стану продовольчого ринку України;
дослідити особливості вирішення економічних проблем у системі розвитку АПК;
запропонувати підхід до формування цінового та біржового механізмів впливу на розвиток системи продовольчого забезпечення;
удосконалити економічний механізм державного регулювання продовольчого ринку;
запропонувати методику вибору та обґрунтувати необхідність застосування моделі координації регіонального продовольчого ринку.
Об’єктом дослідження є розвиток системи продовольчого забезпечення України та її регіонів в умовах становлення засад ефективного функціонування ринкової економіки.
Предмет дослідження система державних стимулів і механізмів, що відповідають цілям формування й розвитку системи продовольчого забезпечення регіонів для досягнення економічного зростання держави та її продовольчої незалежності.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що за умов використання ефективних механізмів державного регулювання й управління системи продовольчого забезпечення на рівні країни та окремого регіону, визначення напрямів випереджального розвитку АПК у регіонах продовольчий ринок України досягне оптимального стану та забезпечить сталий економічний розвиток держави.
Методи дослідження. Методологія роботи базується на загальнотеоретичному осмисленні й окресленні об’єктивних закономірностей формування та розвитку системи продовольчого забезпечення окремих регіонів як іманентної частини системи соціально-економічного розвитку держави в умовах національних ринкових трансформацій та глобальних змін в економічному середовищі.
У процесі дослідження було використано загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: абстрактно-логічний, історичний, індукції та дедукції, системний, моделювання, метод аналізу ієрархій.
Абстрактно-логічний метод застосовано при визначенні структури роботи і схеми побудови дослідження, найбільш суттєвих понять, класифікацій, розробці загальної концепції продовольчого ринку та з’ясуванні його ролі в забезпеченні поступового соціально-економічного розвитку. В історичному аспекті розглянуто формування поглядів на проблему забезпечення продовольством людства, еволюцію окремих методів та інструментів державного регулювання функціонування продовольчих ринків. За допомогою методу дедукції було виокремлено складові інфраструктури системи продовольчого забезпечення, з’ясовано його сутність. Метод індукції застосовувався при висуванні й перевірці наукової гіпотези, узагальненні практики функціонування продовольчих ринків в Україні та інших країнах, визначенні тенденцій розвитку регіональних продовольчих ринків. Системний підхід дав змогу комплексно та всебічно розглянути поняття і явище продовольчого забезпечення, виявити найбільш суттєві зв’язки між його елементами та продовольчою системою держави загалом. При встановленні ключових ринків, учасників, інституцій та інститутів, визначенні головних видів продовольчої інфраструктури та інструментів впливу на її розвиток використано метод аналізу ієрархій. У роботі застосовано графічний метод для аналізу тенденцій продовольчого забезпечення в Україні та її регіонах, а також метод моделювання при формуванні моделі координації регіонального продовольчого ринку.
Інформаційною базою дослідження є основні досягнення зарубіжної та вітчизняної економічної наукової думки, що були творчо опрацьовані та осмислені; законодавчі та нормативно-правові акти з питань становлення й розвитку продовольчого ринку в Україні, нормативні акти, статистичні матеріали міністерств та відомств.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі систематизовано подано наукову концепцію, що полягає в окресленні цілепокладаючої ролі держави в системі продовольчого забезпечення, а також в обґрунтуванні необхідності застосування механізмів та інструментів державного регулювання для досягнення випереджальних темпів забезпечення населення продовольством.
У контексті розробки концепції були досягнуті конкретні результати. Їх значущість визначається тим, що:
вперше:
-запропоновано цілісну Концепцію розвитку системи продовольчого забезпечення в Україні, яка включає виділення пріоритетів досягнення продовольчої безпеки, розвитку підприємницьких засад, поєднання централізованих та децентралізованих механізмів управління;
-обґрунтовано й конкретизовано поняття системи продовольчого забезпечення як сукупності підсистем виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, розподілу, обміну, кінцевого споживання і взаємозв'язків між ними на основі платоспроможного попиту населення на продукти харчування з метою задоволення їх потреб і забезпечення продовольчої безпеки країни (регіону), що дають змогу виділити пріоритети органів державної влади з регулювання та розвитку системи продовольчого забезпечення;
-у моделі регіональної системи продовольчого забезпечення в підсистемі кінцевого споживання запропоновано включити підсистему продовольчого імпорту та продовольчого резерву, що дасть змогу визначити ступінь залежності регіону від постачання імпортної продукції;
- розроблено й реалізовано методику ситуаційного аналізу продовольчого ринку регіону, що включає регіональні оцінки обсягів і структури виробництва, реалізації та споживання продуктів харчування, доходів і витрат населення, споживчих цін, експорту й імпорту, що дає змогу визначити рівень збалансованості продовольчого забезпечення регіону;
- обґрунтовано модель управління забезпеченням продовольством регіону, що включає організаційну структуру системи продовольчого забезпечення регіону, органи управління АПК й торгівлі, інформаційно-консультаційну службу, маркетингову структуру, наукову інфраструктуру, спеціальні органи управління харчової та переробної промисловості, що дає змогу обґрунтувати нові напрями регіональної продовольчої політики;
виділено принципи побудови системи продовольчого забезпечення регіонів, серед яких можна виокремити принцип підвищення реальних доходів населення; стимулювання розвитку підприємницької діяльності в АПК; підтримки агробізнесу; захисту інтересів споживачів продовольства; контролю якості продовольства;
удосконалено:
-механізм взаємодії підприємства-виробників продовольчих товарів і підприємств роздрібної торгівлі шляхом створення комплексної продовольчої торгово-виробничої системи;
-координаційний механізм функціонування елементів системи продовольчого забезпечення через створення регіонального маркетингового Центру, який включає розробку балансів виробництва-споживання продуктів харчування за їх товарними групами, ознаками товаровиробників, регіонів споживання;
набули подальшого розвитку:
-методичні підходи щодо організації взаємодії великого, середнього й малого підприємництва у виробництві, збуті, розподілі та реалізації продовольчої продукції;
-узагальнення досвіду державного регулювання виробництва продовольства в економічно розвинених країнах і перенесення його з подальшим використанням в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання у процесі формування та вдосконалення системи управління продовольчого забезпечення, розробці концепцій і конкретних програм державного економічного розвитку регіону, проектів та рішень щодо розвитку складових і елементів інфраструктури продовольчого ринку на національному, регіональному та міжнародному рівнях управління. Розроблена концепція включає конкретні механізми реалізації державних завдань у галузі регулювання системи продовольчого забезпечення, містить засади запровадження конкретних інструментів державного впливу на різних рівнях державного управління.
Рекомендації та пропозиції, сформульовані дисертантом на підставі аналізу державного регулювання продовольчого забезпечення, можуть бути використані структурами Верховної Ради України, Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування при опрацюванні нормативно-правових документів, розробці загальнонаціональних і регіональних програм поліпшення продовольчого забезпечення та якості харчування населення.
Результати наукового дослідження запроваджені під час виконання теми «Механізми регулювання ринкової економіки» в НАДУ при Президентові України.
Окремі результати наукових пошуків, теоретичні узагальнення та практичні результати застосовуються в навчальному процесі при викладанні курсів: «Державне регулювання економіки», «Розміщення продуктивних сил», «Економіка та ціноутворення в галузі», «Інфраструктура товарного ринку», «Регіональна економіка» в Класичному приватному університеті (довідка від 19 грудня 2007 р. №661).
Положення дисертаційної роботи використані при розробці положень Закону України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 15 жовтня 2005 р. № 2982-ІV в Комітеті Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (довідка № 06-8/12-133 від 05 травня 2006 р.), у КМУ при підготовці Концепції розвитку системи продовольчого забезпечення в Україні (довідка № 07-8/15 від 17 вересня 2008р.).
Запорізькою обласною державною адміністрацією (довідка від 2 вересня 2008 р. № 35/2-01) та Харківською обласною державною адміністрацією (довідка від 09.09.2008 р. №01-2/2463/2) при розробці проекту створення торгово-оптового ринку. Торгово-промисловою палатою Запорізької області результати дослідження використані при проведенні екологічної експертизи на регіональному продовольчому ринку (довідка від 5березня2007р. № 18).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що виносяться на захист, отримані дисертантом особисто й відображені в опублікованих наукових працях.
Апробація результатів дослідження. Окремі питання й результати дисертації доповідались і обговорювались на міжнародних і всеукраїнських наукових конгресах, семінарах, науково-практичних конференціях, зокрема: на міжнародних і республіканських науково-практичних конференціях: «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2005); «Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні» (Дніпропетровськ, 2005); «Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства» (Дніпропетровськ, 2005); «Актуальні проблеми державного управління: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку» (Одеса, 2005); «Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах» (Черкаси, 2005); «Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні» (Львів, 2006); «Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования» (Минск, 2006); «Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування» (Київ, 2007); «Развитие инновационной экономики региона в условиях глобализации» (Саранск, 2007); «Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития» (Минск,2007) та ін.
Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у 52 наукових працях. Зокрема, підготовлено 1 монографію, 28 статей у фахових виданнях, 18 тез до матеріалів науково-практичних конференцій, 5 статей у нефахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 30 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Дисертація викладена на 437 сторінках, містить 21 рисунок, 14 таблиць, 10 додатків. Список використаних джерел складається з 383 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дисертація містить нове вирішення складної наукової проблеми державного регулювання продовольчого забезпечення регіонів. У результаті проведеного в дисертаційній роботі дослідження сутності продовольчого забезпечення, його складових і визначення механізмів державного регулювання процесів його формування та розвитку в Україні підтверджено гіпотезу, що була покладена в її основу. Отримані результати дали змогу сформулювати такі висновки й рекомендації.
1.Аналіз вітчизняної та світової літератури, що становила теоретико-методологічну основу дослідження сутності продовольчого забезпечення та механізмів державного регулювання його формування і розвитку, виявив існування двох основних підходів до вивчення цього складного явища. Розвиток наукової думки щодо проблеми державного регулювання продовольчого забезпечення відбувався відповідно до виникнення нових проблем суспільного розвитку людства. Якщо до ХІХ ст. продовольча проблема і її вирішення були зумовлені зростанням чисельності населення і збільшенням його потреб у продуктах харчування, природно-географічними і кліматичними умовами та пов’язаною з ними наявністю природних ресурсів, то в ХХ ст. ця проблема отримала якісно нове бачення і була зумовлена наявністю спеціальних засобів виробництва, поширенням НТП, рівнем продуктивних сил, подальшим поглибленням системи суспільного поділу праці та спеціалізації. У ХХІ ст. домінуючими факторами, що впливають на рівень продовольчого забезпечення, є якість харчування, його екологічна складова, ступінь контролю та запровадження спеціальних стимулів з боку держави.
2.Сукупність факторів і чинників, які впливають на формування системи державного регулювання продовольчого забезпечення країни, які мають виробничий, економічний, соціальний, політичний характер, тісно між собою пов’язані, і на різних етапах розвитку суспільства на передній план у справі вирішення продовольчої проблеми може виходити та чи інша група або їх сукупність залежно від сформованого історичного розвитку.
3.В Україні виділено два періоди теоретичного обґрунтування проблеми продовольчого забезпечення: до набуття незалежності держави й після встановлення ринкових засад функціонування агропродовольчого сектора.
У перший період у наукових дослідженнях і численних програмах і проектах значна увага приділялась формуванню АПК і паритетних відносин усередині комплексу, розвитку нових технологій, підвищення родючості ґрунтів і збільшенню виробництва потрібної країні сільськогосподарської продукції.
Для України періоду переходу до ринкової економіки та її формування характерним було відображення невідповідності виробництва продовольчої продукції потребам суспільства, виявлення причин різкого спаду сільськогосподарського виробництва, деградації соціальної сфери села, зниження рівня науково-технічного обслуговування виробництва, зростання диференціації доходів населення, погіршення якості продуктів харчування через їх екологічне забруднення. Водночас незначну увагу було приділено організаційно-економічним питанням вирішення проблем продовольства і становлення ефективних продовольчих ринків.
4.Запропоновано авторське поняття системи продовольчого забезпечення як сукупності підсистем виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, розподілу, обміну, кінцевого споживання і взаємозв'язків між ними, які базуються на платоспроможному попиті населення на продукти харчування, задоволенні зростаючих потреб і забезпеченні продовольчої безпеки країни (регіону). Система продовольчого забезпечення є складовою системи державного управління, яка функціонує на засадах пріоритетності, соціальної відповідності, доступності для усіх верств населення, організаційно-економічній ефективності та динамічності, виділення спеціального апарату органів державної влади з регулювання та розвитку системи.
5.Систематизація міжнародного досвіду державного регулювання виробництва та споживання продовольчих товарів, зроблених по регіонах Європи, Північної Америки, Азії дає змогу виділити такі напрями державного регулювання, як: прямі державні платежі для підтримки доходів виробників на належному рівні, цінове втручання для підвищення платоспроможного попиту на продовольство, застосування механізму страхового забезпечення товаровиробників, компенсація витрат, пов’язаних із використанням засобів виробництва, розвиток ринкових відносин і виробничої інфраструктури продовольчого ринку, пріоритетність регіональних програм з розвитку продовольчих комплексів, здійснення ефективної макроекономічної політики.
6.Регіональний підхід є визначальним з позиції державного регулювання продовольчої системи. Це зумовлено територіальним поділом праці, різною виробничою структурою виробництва й переробки сільськогосподарської продукції та споживання, підвищенням самостійності регіонів при започаткуванні та розвитку економічного механізму господарювання та регулювання продовольчих ринків. Регіональний підхід до розвитку ринку продовольства дасть змогу оптимально поєднувати механізми й заходи державного управління на макрорівні з підвищенням рівня самостійності формування політики регіону тощо забезпечення його продовольством.
7.Аналіз системи продовольчого забезпечення довів, що існують досить серйозні проблеми в організації споживчого раціону, побудови раціональної системи харчування, доступності до продуктів харчування тощо. Існуюча система характеризує диспропорції у споживанні харчових продуктів. Це дає змогу зробити висновок щодо того, що державним органам досить важко впливати на попит на продукти харчування. Державні заходи в цьому напрямі потребують тривалого періоду формування категорії «раціонального споживача». На сьогодні перед системою державного управління постає першочергове завдання змінити структуру пропозиції продовольства. Діяльність держави та її уповноважених органів має бути спрямована на оптимальне поєднання виробництва та розвиток мережі торговельних підприємств, інтегрованих комплексів.
8.На регіональному рівні гостро стоїть питання рівня споживання основних груп продуктів харчування. У зв’язку з нерівномірністю економічного розвитку регіонів та різним рівнем доходів населення споживча активність, особливо щодо деяких продуктів харчування, є різною. Значні відмінності мають місце і в традиціях харчування. Отже, державні органи мають поліпшити організаційно-економічні умови доступу до системи продовольства незалежно від територіальних відмінностей.
9.На рівні регіону пропонується створити комплексну продовольчу торгово-виробничу систему, яка вирішує проблеми відновлення місця роздрібної торгівлі в структурі національного господарства шляхом створення ефективного механізму взаємодії підприємства-виробників продовольчих товарів і підприємств роздрібної торгівлі, зниження рівня витрат обігу і, як наслідок, надання покупцям продовольства за нижчими цінами з гарантовано високою якістю обслуговування.
10.У ринкових умовах необхідні державні заходи зі створення й розвитку системи продовольчого забезпечення, які сприяють подоланню дефіциту продовольчих ресурсів і підвищенню платоспроможного попиту населення. У зв'язку з чим доцільно прийняття регіональні цільові програми розвитку системи продовольчого забезпечення, що включають заходи щодо стимулювання розвитку оптових продовольчих ринків, внутрішної й міжрегіональної торгівлі, підвищенню рівня самозабезпечення регіону окремими видами продовольчих ресурсів. Реалізація регіональних цільових програм розвитку системи продовольчого забезпечення сприятиме усуненню важкого становища в малозабезпечених групах населення із забезпеченням продовольчими ресурсами, виведе регіональну продовольчу політику на якісно новий рівень як частину регіональної економічної політики.
11.Формування економічного механізму передбачає поєднання централізованих і регіональних заходів та інструментів продовольчого забезпечення. На централізованому рівні застосовуються правові, фінансові, законодавчі важелі. На регіональному рівні враховуються обмеження та норми, встановлені щодо споживання продовольства на централізованому рівні. Водночас, саме на регіональному рівні здійснюється прямий вплив на економічні важелі попиту населення на продукти харчування, підприємницьку активність та сумлінність товаровиробників, а також можливості регіону щодо імпорту та експорту продовольства. На регіональному рівні активно проводиться політика регулювання доходів фізичних осіб. Вона здійснюється через застосування механізму соціальної допомоги й додаткового залучення до трудової діяльності молоді, осіб пенсійного віку тощо.
12.Одним з дієвих інструментів регіональної та загальнодержавної політики виступає ціновий. У системі державного регулювання продовольчої системи застосовується широке розмаїття цін та цінових важелів попиту. Держава може диференціювати величину ціни, встановлюючи розмір заставної ціни. Регіон може диференціювати торговельну націнку залежно від особливостей харчового попиту в регіоні. У дисертаційній роботі запропоновано механізм застосування складських розписок, який дасть змогу зменшити ставку за кредитом і поліпшити економічну ситуацію товаровиробників регіону. Ефективність використання цього механізму пов’язана з легкістю застосування такого механізму, виключенням тіньових схем тощо.
13.В основу концепції регулювання регіональних продовольчих ринків покладено такі положення: концепція має ґрунтуватися на довгостроковому прогнозі соціально-економічного розвитку регіону щодо: макроекономічної ситуації; зміни економічної структури; динаміки виробництва та споживання товарів і послуг; тенденцій науково-технічного прогресу; міжрегіональних ринкових зв’язків; рівня життя населення й розвитку соціальної сфери. Науковий рівень концепції регулювання регіональних ринків залежить від повноти і змістовності нагромаджених знань й інформації, їх відповідності вимогам всебічного обґрунтування тенденцій і закономірностей розвитку економіки регіону, підвищення якості й надійності прийнятих управлінських рішень. Концепція включає: оцінку ринкових процесів на основі кількісних і якісних характеристик; оцінку отриманої інформації з погляду розвитку різних типів регіональних ринків; інтегральну оцінку, що враховує взаємодію і взаємозалежність окремих типів ринків та економіки області; кількісну і якісну характеристики системи регіональних ринків у цілому і її елементів; прогнозування можливих змін.
14.Реалізація ефективного регіонального продовольчого торгово-оптового ринку в період інституційних перетворень включає створення ефективної системи захисту прав власників; приведення регіональних програм у відповідність до державних; створення інститутів інтеграційної економічної політики регіону; стимулювання розвитку інститутів громадськості (асоціації підприємців, банків, профспілок, союзів споживачів, наукових співтовариств). Міжрегіональний продовольчий ТОР, сформований на біржі, сприяє надходженню коштів до місцевого бюджету за рахунок легалізації торгівлі. Розміщення державного й регіонального замовлення через відкриті біржові аукціони дає змогу забезпечити взаємне проникнення ринку продовольства, організовуваного виробниками і споживачами продукції, у ринок державного й регіонального замовлення, забезпечує прозорість цінових показників розміщення такого замовлення та саморегулювання з урахуванням узагальненого попиту й пропозиції.
15.На регіональному рівні державного управління пропонується створити маркетинговий центр, який має забезпечити координацію функціонування елементів системи продовольчого забезпечення й відповідність їх виробничо-комерційній діяльності ринкової кон'юнктури. До основоположних принципів функціонування маркетингового Центру нами віднесено: регулювання і координація стратегії і тактики виробничо-комерційної діяльності агропромислових товаровиробників з метою проведення ефективної продовольчої й аграрної політики, формування та стимулювання споживчого попиту; забезпечення фінансово-економічної результативності господарювання суб'єктів системи продовольчого забезпечення на основі інноваційного підходу до модернізації виробництва і збуту продукції; підвищення ефективності використання наявних в АПК виробничих ресурсів з урахуванням кон'юнктури аграрного і продовольчого ринку та реструктуризації підприємств у напрямі зростання їх економічного потенціалу. Функції регіонального маркетингового Центру включають розробку балансів у натуральному вираженні виробництва споживання продуктів харчування по їх товарних групах, як по товаровиробниках, так і по регіону в цілому. Центр розробляє також цільові програми по основних продуктах харчування: «Хліб», «Овочі і фрукти», «Картопля», «М'ясо», «Молоко», включаючи їх переробку і збут, здійснює розрахунок агропромислового бюджету, регулює й контролює його виконання.
16.На підставі узагальнення практики організації та функціонування продовольчого ринку в Україні і його державного регулювання з метою подальшого вдосконалення ринкових відносин в аграрній сфері та підвищення його ефективності доцільно було б вжити таких організаційно-правових заходів:
-розробити й затвердити Державну програму розвитку сільськогосподарського виробництва і продовольчого ринку в Україні на десять років та їх правового забезпечення;
-забезпечити реальну державну підтримку зростання валового виробництва сільськогосподарської конкурентоспроможної продукції високої якості, його стабільність та підвищення рівня рентабельності сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності. Державне регулювання ринкових відносин у сільськогосподарському виробництві спрямувати на розвиток ринкової інфраструктури, підтримку стабільних доходів сільськогосподарських товаровиробників та підвищення рівня життя сільського населення;
-забезпечити регулювання ринкових відносин в АПК з дотриманням ринкових принципів, спрямовуючи його на розвиток аграрних бірж, аукціонів, агроторгових домів та інших форм організаційної торгівлі продовольчою продукцією, а також на вільне ціноутворення шляхом становлення тарифів, пільгового оподаткування, створення аграрних і страхових фондів без втручання у внутрішню діяльність учасників ринкових відносин та без надмірного, необґрунтованого адміністративного впливу на формування попиту та пропозиції на продовольчу продукцію;
-здійснити організаційні заходи щодо стабілізації продовольчого ринку, зокрема з питань ціноутворення та вирівнювання доходів усіх учасників ринкової діяльності;
-створити сприятливі умови для розвитку експорту вітчизняної продовольчої продукції та захисту вітчизняних товаровиробників продовольчої продукції від демпінгового імпорту зарубіжної продовольчої продукції;
-розробити систему заходів, спрямованих на значне стабільне збільшення виробництва якісної конкурентоспроможної продовольчої продукції, щоб уникнути її перевиробництва, на завоювання зарубіжних ринків продовольчої продукції.
17.Важливим напрямом державної підтримки розвитку продовольчого ринку має стати забезпечення більш значної ролі кооперації у сфері виробництва та реалізації продовольчої продукції, наданні пільг товаровиробникам та іншим учасникам продовольчого рикну. У першочерговому порядку в цьому напрямі доцільно було б вжити таких заходів:
-зробити порівняльний аналіз аграрного законодавства й законодавства про продовольчий ринок України із законодавством Європейського Союзу та розробити наукові рекомендації щодо його гармонізації з метою створення правових умов для вступу України до Європейського Союзу;
-забезпечити реалізацію права власників земельних ділянок у сільськогосподарських виробничих кооперативів для спільного виробництва сільськогосподарської продукції;
-розробити методичні рекомендації для створення сільськогосподарських виробничих та обслуговуючих кооперативів на засадах міжнародних кооперативних принципів;
-вивчити та узагальнити досвід участі сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів та організацій споживчої кооперації в продовольчому ринку й вирішити питання про поширення кращого досвіду;
-створити умови для об’єднання в сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи фермерських господарств, особистих селянських господарств та надати державну підтримку діяльності таких кооперативів як неприбуткових організацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. Роль государства и борьба с экономическими догмами // Экономист. 1998. №9. С. 34.
2. Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку (1990-2000) / За ред. П.Т. Саблука, М.Я. Дем'яненка, М.Ф. Кропивка. К.: ІАЕ УААН, 1999. 335 с.
3. Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр./ Ред. кол.: О.П.Якубовський, А.Г.Ахламов, З.В.Балабаєва, В.Д.Бакуменко, В.М.Князєв та ін. О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. 326 с.
4. Алексеев В.В. Разработка программы совершенствования системы управления АПК с ис­пользованием экспертных оценок. М., 1990. 90 с.
5. Амбросов В.Я. Економічна основа концепції розвитку АПК регіону // Економіка АПК. 1995. № 5. С. 3439.
6. Андреева Н. Размещение отраслей сельского хозяйства и пищевой промышленности США // Экономика с-х и перерабатывающих предприятий. 1988. № 6. С. 6062.
7. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країни: теорія і механізм реалізації. К.: КНЕУ, 2004. 275 с.
8. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность/ В.Б.Авер'янов, В.В. Цветков, Н.Р. Нижник и др. К.: Наук. думка, 1993. 165 с.
9. Аржевітін С.М., Кірпот О.І., Лебединська О.Ю. Концентрація виробництва і малий бізнес в харчовій промисловості. К.: ГРОТ, 1999. 108 с.
10. Артикульний Л.О. Розвиток аграрної реформи в Україні // Економіка АПК. 1998. № 7. С. 37.
11. Бабич А. О., Побережна А.А. Народонаселення і продовольство на рубежі другого і третього тисячоліть. К.: Аграрн. наука, 2000. 158 с.
12. Бажал Ю., Кілієвич О., Мертенс О. та ін. Ефективність державного уп­равління / За заг. ред. І.Розпутенка. К.: К.І.С., 2002. 420 с.
13. БакуменкоВ.Д. Формування державноуправлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Моногр./ Редкол.: В.М.Князєв, П.І.Надолішній, М.І.Мельник та ін . К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
14. Балъцерович Л. Свобода і розвиток: економія вільного ринку/ Пер. з пол. А. Павлишин. Л.: Арсенал, 2000. 332 с.
15. Батигіна О. Правове забезпечення реалізації сільськогосподарської продукції та сировини за допомогою оптового ринку сільськогосподарської продукції // Підприємництво, господарство і право. 2005. № 7.
16. Белєнький П. Механізми розвитку ринкової інфраструктури в Україні // Вісник НАН України. 2002. №8. С.15.
17. Беренштейн Б.Л., Комарніцька О.П. Напрями активізації біржового ринку // Економіка АПК. 2005. №8. C.112.
18. Бернал Д. Мир без войны. М.: Издво иностр. лит., 1960. 540с.
19. Беседін В.Ф., Беседін І.В., Дідур С.В., Щукін Б.М. Про вдосконалення методів розробки балансів попиту і пропозиції окремих видів продукції // Формування ринкових відносин в Україні. 2003. №11(30). С.31.
20. Білик Ю.Д. Продовольча безпека України: стан та перспективи використання потенційних резервів// Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України в ХХІ столітті. - К.: ІАЕ, 2001. С.139-148.
21. Білозір Л.М. Деякі аспекти до вимог ГАТТ/СОТ щодо лібералізації і протекціонізму у сфері зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією // Економіка АПК. 2005. №8. С.146.
22. Блаж И.Д. Экономико-математическое моделирование пищевой промышленности. М.: Агропромиздат, 1986. 202 с.
23. БодровВ.Г.,ЛеоненкоА.І.,КредисовП.М. Соціальне ринкове господарство: Навч. посіб. / За ред. А.І.Кредисова. К.: Либідь, 1995. 126с.
24. Бондар О.С. Формування регіонального споживчого ринку // Аграрний вісник Причорномор’я. Вип. 22. Одеса: Астропринт, 2003. С.78-83.
25. Бондар І.Ю. Про здійснення контролю у сфері державних закупівель // Вісник державних закупівель. 2002. № 17(81).
26. Боева Т. Субсидирование и кредитование сельского хозяйства во Франции // Междунар. с-х журн. 1992. № 5. С. 51-53.
27. Борщевський П.П., Ушкаренко В.О., Чернюк Л.Г. та ін. Регіональні АПК України. К.: Наук. думка, 1996. 262 с.
28. Борщевський П.П. Економіко-екологічні аспекти розвитку продовольчої сфери в світовому та регіональному вимірах // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Економіка та менеджмент. 2001. №2. С. 26-30.
29. Будущее мировой экономики. Доклад группы экспертов ООН во главе с В.Леонтьевым/Пер. с англ.М.: Международные отношения, 1979.216 с.
30. Булатов Д. Ресурсы продовольственной дипломатии США // Междунар. с-х журн. 1995. № 2. С.47-51.
31. Буханцева М. Заставні закупки важіль регулювання ринку зерна в Україні // Вісник податкової служби України. 2002. № 46. С.49.
32. Варченко О. До питання поєднанння державного і ринкового регулювання продовольчої безпеки//Економіка України. 2004. №7 С.53.
33. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. М.: Айрис-пресс, 2001. 575с.
34. Вернадский В.И. Живое вещество и биосфера. М.: Наука, 1994. 671с.
35. Власов B.I. Система державних програм підтримки фермерів США // Економіка АПК. 1995. № 2. С. 79-81.
36. Врядування у Сполучених Штатах. Нарис: Пер. з англ. Вашингтон: Інформ. аген. США, 1991. 128 с.
37. Волошин В.В., Трегобчук В.М. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України // Регіональна економіка. 2002. №1. С. 7-22.
38. Галушко В.П., Білик Ю.Д., Даниленко А.С. та ін. Формування ринку землі в Україні. К.: Урожай, 2002. 280 с.
39. Гайдуцький П.І.Формування та розвиток аграрного ринку // Економіка АПК. 2004. № 3. С.4.
40. Гайдуцький П., Григоренко Є, Лупенко Ю. та ін. Україна за роки незалежності. 1991-2002. 4 вид., переробл. та доп. К.: Нора-Друк, 2002. 366 с.
41. Гайдуцький П.І., Лобас М.Г. Відродження МТС (організація машиннотехнологічних станцій в ринкових умовах). К.: Поліграфкнига, 1997. 508 с.
42. Гайдуцький П.І., Юрчишин В.В. Досвід реформування сільського господарства у Східній Німеччині та можливості його використання в Україні // Економіка України. 1994. № 12. С. 39-43.
43. Галанець В.Г., Шульський М.Г. Вплив управлінських структур на проведення реформ на селі // Економіка АПК. 1998. № 2. С. 6-14.
44. Галушко В.П., Ковтун О.А. Ціноутворення і маркетинг в АПК розвинутих країн // Економіка АПК. 1995. № 9. С. 89-93.
45. Гальчинський А.С. Суперечності реформ: у контексті цивілізаційного процесу. К.: Укр. пропілеї, 2001. 320 с.
46. Гатаулина Е. Тенденции развития крупных сельских хозяйств США // АПК. Экономика. Управление. 2000. №6. С. 56-63.
47. Геєць В. Соціогуманітарні складові перспективи переходу до соціальне орієнтованої економіки України // Економіка України. 2000. № 1. С. 4-11.
48. Геєць В.М. Політична й економічна реформи: питання синхронізації // Економіка прогнозування. № 4. 2001. С. 9-23.
49. Гетман А. Аграрная политика Швеции: роль государства в регулировании рыночных от­ношений // АПК: экономика, управление. 1998. № 8. С. 41-47.
50. Гладій М.В. Використання виробничо-ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки України: питання теорії, методології і практики. Л.: ІРД НАН України, 1998. 294 с.
51. Гладій М.В. Основні концептуальні положення аграрної політики в Україні // Економіка АПК. 1999. № 9. С. 3-7.
52. Глушков В.М. Проблемы управления научно-техническими программами. К.: ИК, 1979. - 98 с.
53. Гойчук О.І. Продовольча безпека як системна категорія //Аграрна наука і освіта. - Київ, НАУ 2002. - Т.3. - № 1-2. С.87-91.
54. Господарський механізм продовольчого комплексу в ринкових умовах: 3б. наук. пр. К.: ІЕ НАНУ, 1997. 102 с.
55. ГрейК. Государственное регулирование сельскохозяйственного производства СССР и США: сравнительный анализ// Вест. с-х науки. 1992. № 1. С. 5766.
56. Губенко В.І. Реалізація експортного потенціалу АПК України в умовах глобальної світової економіки // Економіка АПК. 2003. № 10. С.124.
57. Губерная Г.К. Украина на пути в мировое хозяйство. Донецк: ИЭП, 1995. 27с.
58. Губин Е.П. Действие экономических законов в условиях агропромышленной интеграции. М.: Мысль, 1980. 243 с.
59. Гудзинський О.Д. Харчова промисловість у формуванні продовольчої безпеки України //Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. К.:ІАЕ УААН, 2001. С.296-299.
60. Гудзтський С. Концептуальні положення державної політики зайнятості на сучасному етапі реформування аграрного сектора // Упр.сучас. містом. 2001. № 1-3. С. 15-20.
61. Гута І. Поєднання ринкового і державного регулювання ціноутворення в АПК // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Випуск 13. 2003. С.56.
62. Данилишин Б.М., Боженар В.Я., Лисецький А.С. Сільське господарство України: сучасний стан і перспективи розвитку. К.: РВПС, 1998. 26 с.
63. Дейнеко Л.В. Розвиток харчової промисловості України в умовах ринкових перетворень: Проблеми теорії і практики. К.: Т-во „Знання України”, 1999. 331 с.
64. Демографічні перспективи України до 2026 року / Стешенко В., Рудницький О., Хомра О, Стефановський А. К.: Інститут економіки НАН України, 1999. 55 с.
65. Демьяненко В., Рылько Д. Мировая аграрно-продовольственная система // МЭ и МО. 1998. №8. С. 31-37.
66. Дем'яненко С. Напрями розбудови фінансових ринків в АПК // Економіка України. 2001. № 8. С. 53-59.
67. Дем’яненко С., Немченко Г. Ліквідність ціни зернових передумова для формування аграрного ф’ючерсного ринку в Україні // Економіка України. 2005. № 6. 23.
68. Дем’яненко С., Свідерська І. До питання про стратегію розвитку аграрної політики України // Економіка України. 2004. № 8. С. 18.
69. Державна цінова підтримка сільського господарства в США і країнах Європи / За ред. О.М. Шпичака. К, 1995. 58 с.
70. Державне регулювання економіки / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін. К.: КНЕУ, 2000. 316 с.
71. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України/ Вакуленко В.М., Ігнатенко О.С., ЛебединськаО.Ю. та ін. К.: Ви-во УАДУ, 2002. 112 с.
72. Державне управління: Словн.довід. / Уклад.: В.Д.Бакуменко, Д.О.Безносенко, І.М.Варзар та ін.; За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка; Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України; Інт пробл. держ. упр. та місц. самоврядування. К.: Ви-во УАДУ, 2002. 228 с.
73. Державне управління: теорія і практика / Ред. В.Б.Авер'янов. К.: Юрінком Інтер, 1998. 431 с.
74. Джеймс Райян, Чарльз Бернард, Роберт Колллендер. Вплив урядових виплат фермерам на зростання ціни на землю // Пропозиція. 2001. № 11. С. 109-111.
75. Дієсперов В. Злободенні проблеми сільськогосподарської праці // Економіка України. 2001. № 9. С. 62-67.
76. Доклад о развитии человека за 2000 год/ Пер. с англ. - Нью-Йорк: Оксфорд юнивесити пресс, 2000. 290 с.
77. Долішній М., Даниленко А., Мицишин С., Подольський М. Інтегровані територіальні агропромислові комплекси: концептуальний аспект формування // Економіка України. 1997. № 4. С. 61-67.
78.