Організаційно-правовий механізм державного управління в сфері ґендерної політики : организационно-правовой механизм государственного управления в сфере гендерной политики

Короткий опис

Одеський регіональний інститут
державного управління
Національної академії Державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

ПОПОВ Микола Петрович

УДК 35.072.2:347.156

організаційно-правовий механізм
державного управління
в сфері ґендерної політики

Спеціальність: 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Гансова Емма Августівна
доктор філософських наук,
професор

ОДЕСА 2006

ЗМІСТ

Вступ
Розділ 1
ґендерна політика як сфера державного управління. науково-теоретичні засади
1.1. Принципи побудови концепції державної ґендерної політики
1.2. Державне управління в сфері ґендерної політики як система
1.3. Критерії оцінювання державного управління ґендерними відносинами
Висновки до першого розділу
Розділ 2
організаційно-правовий МЕХАНІЗМ державного управління у сфері ґендерної політики в контексті європейського вибору україни
2.1. Етапи формування ґендерної політики в Європі
2.2. Досвід країн Європейського Союзу щодо створення організаційно-функціональних структур державного управління в сфері ґендерної політики
2.3. Система правових норм як складовий елемент механізму державного управління у сфері політики в інтересах рівності
Висновки до другого розділу
Розділ 3
Впровадження організаційно-правового МЕХАНІЗМу державного управління у сфері ґендерної політики в Україні
3.1. Пріоритети та напрями реформування системи державного управління у сфері ґендерної політики
3.2. Регіональні особливості функціонування організаційно-правового механізму державного управління ґендерними відносинами

3.3. Ставлення населення до державної ґендерної політики (на матеріалах соціологічних досліджень громадської думки населення м. Одеси)
Висновки до третього розділу
Висновки
Список використаних джерел
Додатки

Вступ
Актуальність теми. Дослідження механізмів державного управління у сфері ґендерної політики в Україні є актуальним напрямом наукових пошуків, що зумовлено демократизацією суспільства, пріоритетністю прав людини для держави, реформуванням соціальної та політичної сфер, процесами глобалізації та європейської інтеграції. Відповідно істотно змінюється роль держави, її функції, що потребує удосконалення системи державного управління та доповнення традиційних механізмів поліпшення становища жінок сучасними механізмами забезпечення ґендерної рівності.
Впровадження ґендерної політики ґрунтується на значній кількості нормативно-правових актів й аналітичних документів, зокрема на Законі України Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”; Указі Президента України Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”; Постанові Верховної Ради України Про Рекомендації парламентських слухань «Становище жінок в Україні: реалії та перспективи»”; Національному плані дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню ґендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 роки; програмі Цілі Розвитку Тисячоліття: Україна”.
Водночас нерозв’язаними залишаються проблеми функціонування організаційно-правового механізму державного управління у сфері ґендерної політики: законодавство має переважно політико-декларативний характер; органи виконавчої влади, які уповноважені реалізовувати державну ґендерну політику, діють без урахування специфіки ґендерних відносин в Україні (дотримання рівноправного статусу жінок і чоловіків у сферах управління, зайнятості тощо).
В світовій та вітчизняній соціально-політичній думці досліджено: теоретичні засади вивчення проблеми рівних прав жінок і чоловіків (Сімона де Бовуар, Джін Бетке Елштайн, Агнешка Графф, Рендал Колінз, Дж.Л.Томпсон, Еліс Кеслер-Херіс, В.Брайсон, П.Ренкін, Дж.Лорбер, белл хукс, Джоан Хубер, С.Фарелл, О.Вороніна, О.Здравомислова, Д.Кандіотті, І.Кон, В.Култигін, М.Малишева, Н.Пушкарьова, А.Тьомкіна, О.Хасбулатова та ін.); роль жінки в українській історії та сучасності (В.Агеєва, М.Богачевська-Хомяк, В.Воронкова, І.Грабовська, В.Крисаченко, С.Павличко, Л.Смоляр, Н.Чухим та ін.); філософські аспекти ґендерного підходу (Д.Біленко, І.Жеребкіна, Д.Коновалов та ін.); ґендерний аналіз соціальної стратифікації (О.Вілкова, О.Стрельник та ін.); організаційно-правові та соціально-політичні засади формування і реалізації ґендерної політики в Україні (О.Балакірєва, Т.Василевська, М.Гінна, Н.Гога, І.Голубєва, Н.Грицяк, О.Катан, О.Кириленко, Л.Кобелянська, А.Комарова, Л.Кормич, О.Кулачек, Н.Лавриненко, К.Левченко, Е.Лібанова, Л.Петришина, М.Пірен, О.Руднева, Н.Хамітов, та ін.); ґендерні аспекти законодавства України (Н.Болотіна, А.Олійник, І.Лаврінчук, Т.Мельник, З.Ромовська, М.Буроменський, О.Костенко, І.Котюк).
Вітчизняними вченими було багато зроблено в теоретичному осмисленні вказаних питань, але розробка проблеми функціонування комплексного організаційно-правового механізму державного управління у сфері ґендерної політики залишилась поза увагою науковців.
Актуальність зазначених вище проблем, недостатня розробленість теоретичних і практичних питань функціонування організаційно-правового механізму державного управління у сфері ґендерної політики і визначили вибір теми дисертаційного дослідження, зумовили його мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах науково-дослідницької теми Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України Система управління і координації політики європейської інтеграції на місцевому та регіональному рівні” (№ 0105U002535). Особистий внесок автора як виконавця зазначеної роботи полягає в проведені аналізу конституційно-правових засад управління соціальним розвитком у країнах Європейського Союзу та в Україні, а також в розробці методології та методики регулювання соціального розшарування на місцевому рівні (на прикладі Одеси та Одеської області), у здійсненні порівняльного аналізу державного управління у сфері ґендерної політики України і в країнах Європейського Союзу.
Мета дослідження науково-теоретичне обґрунтування організаційно-правового механізму державного управління ґендерною сферою в Україні та розроблення методів оцінювання діяльності державних та місцевих органів влади щодо реалізації державної ґендерної політики.
Завдання дослідження:
- дослідити науково-теоретичні засади державного управління ґендерною сферою та досвід реалізації державної ґендерної політики в Україні;
- уточнити сутнісні характеристики й основні поняття ґендерна ідеологія”, ґендерні відносини”, державна політика щодо жінок”, державна ґендерна політика”, організаційно-правовий механізм державного управління в сфері ґендерної політики”;
- виявити особливості державного управління ґендерними відносинами в Україні і в країнах Європейського Союзу та здійснити порівняльний аналіз;
- запропонувати модель організаційно-правового механізму державного управління в сфері ґендерної політики;
- встановити критерії оцінювання організаційно-правового механізму державного управління в сфері ґендерної політики і розробити відповідну методику індексації та експертизи;
- розробити модель організаційно-функціональної структури спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації політики в інтересах ґендерної рівності.
Об’єкт дослідження система державного управління в сфері ґендерної політики в Україні.
Предмет дослідження організаційно-правовий механізм державного управління в сфері ґендерної політики в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що виокремлення ґендерних відносин як самостійного об’єкту державного управління відбудеться за умов впровадження науково обґрунтованого організаційно-правового механізму державного управління в сфері ґендерної політики. Останнє сприятиме: вдосконаленню законодавчої бази; розробці системи спеціалізованих органів державної влади, призначених для здійснення ґендерної політики; створення нових цільових функцій щодо діяльності існуючих інституцій.
Методи дослідження. Основні методи ґрунтуються на принципах дослідження, традиційних для вітчизняної науки з державного управління: порівняння та узагальнення, системності та структурності.
Порівняльний метод використано для зіставлення сучасних міжнародних документів стосовно статусу жінок та чоловіків й Конституції, законів України. Такий підхід дає можливість досліджувати проблеми в єдності їхнього соціального змісту та юридичної форми. Використання структурно-функціонального методу дозволило проаналізувати структуру та функції державного управління в сфері ґендерної політики в Україні та в країнах ЄС. За допомогою системного підходу охарактеризовані особливості функціонування органів державного управління, включених у більш широкий комплекс зв’язків в якості підсистем в межах системи державного управління ґендерними відносинами.
Емпіричною базою дослідження стали: узагальнення практики застосування законодавства з питань формування державної політики щодо жінок та ґендерної політики, дані соціологічних досліджень, соціальна статистика. Статистичні та соціологічні методи, зокрема вивчення громадської думки, дозволили оцінити ефективність діяльності державних владних структур у напрямку захисту прав і свобод представників статевих груп, задоволення їхніх потреб та інтересів. Спираючись на дані цих досліджень, було визначено статус жінки в українському суспільстві. Соціологічне опитування державних службовців показало рівень їхньої обізнаності з питань ґендерної політики.
Дисертантом використано наукові розробки з теорії державного управління, політології, філософії, права, соціології.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні комплексного організаційно-правового механізму державного управління ґендерною сферою та розробці нових методичних підходів до оцінювання діяльності державних та місцевих органів влади із впровадження основних напрямів державної ґендерної політики, зокрема
уперше:
- теоретично обґрунтовано організаційно-правовий механізм державного управління у сфері ґендерної політики в Україні, що дозволило виявити фактори впливу на процес державного управління ґендерними відносинами та сформулювати конкретні пропозиції щодо розробки організаційної структури спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації політики в інтересах ґендерної рівності;
- розроблено методику розрахунків індексу соціального неблагополуччя в ґендерному вимірі, яка дозволить визначити відмінність між становищем жінок і чоловіків та оцінити ефективність ґендерної політики на місцевому рівні.
удосконалено:
- систему державного управління ґендерною сферою на регіональному рівні завдяки впровадженню дорадчого органу при голові обласної державної адміністрації, визначенню його структури та функцій;
- систему оцінювання ефективності ґендерної політики в Україні завдяки методиці розрахунку ґендерного індексу розвитку та показникові розширення можливостей жінок;
- методику експертного оцінювання ґендерного фактору при підготовці й аналізі програм, які розробляються управліннями та відділами місцевих державних адміністрацій.
Уточнено і розширено категоріальний апарат державного управління ґендерною сферою, зокрема введені поняття: ґендерна ідеологія”, ґендерні відносини”; організаційно-правовий механізм державного управління в сфері ґендерної політики” та термінологічно уточнено сутність наступних категорій: державна політика щодо жінок”; державна ґендерна політика”.
Дістали подальшого розвитку концептуальні засади вдосконалення системи державного управління в сфері ґендерної політики.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні наукові розробки доведені до рівня конкретних пропозицій щодо створення нових організаційних структур в системі державного і регіонального управління, призначених для виконання спеціалізованих функцій в ґендерній сфері. Розроблені методики вимірювання ефективності державного управління людським розвитком у ґендерному контексті.
Основні положення дослідження використані у навчальному процесі при підготовці магістрів державного управління та підвищення кваліфікації керівних кадрів, зокрема: методика оцінювання ефективності державного управління у сфері ґендерної політики використана в навчальній дисципліні Управління соціальним та гуманітарним розвитком”, результати дослідження стали основою для розробки практичних занять з ґендерної проблематики для Центру ПКК в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Результати дослідження знайшли практичне впровадження при підготовці та аналізі програм, які розробляються управліннями і відділами у справах сім’ї та молоді місцевих державних адміністрацій.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано та обговорено на кафедрі філософських та соціально-політичних наук Одеського регіонального інституту державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України.
Результати дисертаційного дослідження було впроваджено в процес прийняття регіональних програм, які щорічно розробляються управліннями та відділами у справах сім’ї та молоді місцевих державних адміністрацій Одеської області (довідка про впровадження від 18.08.2005 р. № 0102345/05).
Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в доповідях на науково-практичних конференціях і семінарах, проведених на базі Національної академії державного управління при Президентові України, Одеського регіонального інституту державного управління, Академії публічного управління при Президентові Республіки Молдова, а саме: Актуальні питання соціально-політичного розвитку регіону” (м. Одеса, 24.10.2003р.); Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (м. Одеса, 24.10.2004р.); Державна служба в Україні: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського Союзу” (м. Одеса, 28.04.2005р.); Реалізація ґендерної рівності в умовах соціальних перетворень” (м. Одеса, 23.12.2004р.), Академия публичного управления: курс на открытое, ответственное и демократическое правление” (м. Кишинів, 18.05.2005р.); Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (м. Київ, 31.05.2005р.); Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку” (м. Одеса, 18.10.2005р.)
Публікації. Основні положення роботи викладено у дванадцяти публікаціях, із них п’ять у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 204 сторінки, з них 167 сторінок основного тексту. Список використаних джерел містить 217 найменувань, з яких 5 іноземною мовою. Наведено 8 додатків.

Список літератури

Висновки
У дисертаційній роботі сформульовано низку висновків і пропозицій теоретичного, методичного та практичного характеру.
1. Науково-теоретичне дослідження ґендерної сфери суспільства дозволяє визначити особливості механізмів державного управління ґендерними відносинами. Відповідно до цього запропоновано організаційно-правовий механізм державного управління у сфері ґендерної політики розглядати як систему органів державного управління, створених з метою реалізації ґендерної ідеології у різних сферах суспільного життя та здійснення ґендерних стратегій на основі конституційно-правових норм, прийнятих у державі.
Доведено, що наукова концепція ґендерної політики є передумовою її практичного здійснення на всіх рівнях державного управління. Подальшому розвитку концептуальних засад сприятиме нове розуміння понять: ґендерна ідеологія спеціалізоване знання, що являє собою систему ідей, цінностей та оцінок стосовно соціального статусу двох статевих груп чоловіків і жінок, що відображає їхні загальні та специфічні інтереси; ґендерні відносини слід розуміти як різновид соціальних відносин, що містить у собі державну політику щодо врахування диференційованих та загальних потреб чоловіків і жінок, стосунки між цими групами, діяльність політичних та громадських організацій, які відображають та захищають групові інтереси.
У роботі наведено визначення операційних категорій, які набувають конкретного змісту відповідно до мети даного дослідження, зокрема: державна політика щодо жінок це частина загальної соціальної політики, що стосується інтересів жінок як великої соціально-демографічної групи, формує їхній правовий і соціальний статус, регламентує відносини із суспільством; державна ґендерна політика це діяльність держави, спрямована на врахування диференційованих та спільних інтересів статевих груп, задоволення цих інтересів через надання гарантій рівної участі у всіх сферах публічного життя та створення збалансованої системи соціального захисту для жінок і для чоловіків.
2. Аналіз досвіду реалізації ґендерної політики в країні в цілому та на місцевому рівні показує, що конституційні засади щодо ґендерної політики в Україні, по-перше, не повною мірою відповідають вимогам Європейського Союзу та інших міжнародних організацій; по-друге, вони залишаються декларативними.
Наприклад, в ґендерному аспекті сама Конституція України є непослідовною у викладенні положень щодо рівних можливостей чоловіків і жінок. Так, у частині третій статті 24 Конституції України закладена ґендерна асиметрія, оскільки встановлено рівні можливості тільки у громадсько-політичній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї”, але не передбачено рівних можливостей у сімейній та всіх інших сферах життя.
Текст Закону України Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” також свідчить про переважно політико-декларативне, а не нормативне наповнення його положень, зокрема стосовно питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі”, у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування”, у праці та одержанні винагороди за неї”, під час укладання колективних договорів та угод”, у сфері підприємництва”, у сфері соціального захисту” тощо, у зв’язку з чим без вирішення відповідних організаційних, фінансових, кадрових та інших питань фактично унеможливлюється його реалізація на практиці.
3. У роботі доведено, що ґендерна спрямованість державної політики може бути зрозуміла тільки в контексті соціальної політики. Вирішення питань зайнятості населення, сім’ї, материнства, дитинства, демографічної ситуації в суспільстві залежить від ґендерної компетентності відповідних органів державної влади.
Аналіз організаційних складових механізму державного управління ґендерною сферою на місцевому рівні свідчить, що регіональні органи влади займаються головним чином поліпшенням становища жінок, а не сприянням ґендерній рівності у сферах управління, зайнятості, освіти тощо. Це підтверджують дані соціологічних досліджень в Одеській області. Результати опитувань показали наявність таких проблем, як досить великий відсоток непрацюючих жінок й тих, хто вважають себе бідними; несвоєчасність одержання соціальних виплат, низький рівень суспільно-політичної активності жінок, дискримінація жінок при скороченні працюючих і в оплаті праці та іншому. Володіння цією інформацією необхідне для вироблення обґрунтованих програм соціального розвитку та для здійснення постійного моніторингу стану ґендерних відносин.
4. Зіставлення досвіду державного управління у сфері ґендерної політики України та країн Європейського Союзу дозволило ідентифікувати існуючі сьогодні в Україні моделі державного управління ґендерними відносинами та визначити ґендерні стандарти й показники.
У дисертації були розглянуті патріархальна, патерналістська, ліберальна, егалітарна ґендерні моделі суспільства. В результаті аналізу цих моделей обґрунтовано, що Україні притаманний змішаний патерналістсько-ліберальний тип державної ґендерної політики. Для нього характерними є, з одного боку, декларування рівних прав і можливостей чоловіків і жінок, з іншого фактична дискримінація за ознакою статі в сферах зайнятості, політики і управління.
Егалітарна модель державної політики, на нашу думку, може стати перспективою для України. Проте, стратегія егалітарної політики повинна доповнюватися такими діями держави, які б враховували інтереси жінок як специфічної соціально-демографічної групи населення, котра відрізняється від групи чоловіків. Політика егалітаризму зв’язана зі сферою прав людини, тоді як врахування специфіки статевих груп має здійснюватись у сфері соціальної політики (соціального захисту).
Орієнтирами для державного управління можуть стати європейські гендерні стандарти та показники. До них слід віднести: тривалість життя (82,5 років для чоловіків і 87,5 для жінок); рівень освіти; рівень доходу (40 000 дол. США); участь у прийнятті рішень у сферах економіки та політики (50% жінок 50% чоловіків).
5. Державне управління ґендерною сферою (як показав аналіз досвіду європейських країн) здійснюється на підставі національних законодавств, що базуються на міжнародних та європейських актах, зокрема: Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод, Європейська соціальна хартія, Декларація про рівність між жінками і чоловіками та ін. Організаційно-функціональні структури призначені втілювати в життя положення цих правових документів. Таким чином організаційно-правовий механізм державного управління ґендерними відносинами функціонує як єдине ціле.
Проведений аналіз надав можливість запропонувати модель організаційно-правового механізму державного управління політикою в інтересах ґендерної рівності в Україні та зробити висновок щодо доцільності створення принципово нового спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади щодо реалізації ґендерної політики Міністерства (Департаменту) з питань політики в інтересах ґендерної рівності. У дисертації запропоновані повноваження окремих його підрозділів, зокрема Міністра (Голови Департаменту), Секретаріату, Комітету з питань ґендерної дискримінації, Національного центру досліджень та інформації з питань політики в інтересах рівності.
Доведено, що створення нового спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади щодо реалізації ґендерної політики у складі Міністерства праці та соціальної політики України на даному етапі державотворення повністю відповідає національним особливостям формування ґендерної ідеології в нашій державі.
6. Враховуючи місцеву специфіку, доцільно створити Координаційну раду з ґендерної політики при голові обласної державної адміністрації. Такий орган може здійснювати ґендерну експертизу проектів нормативно-правових актів, які видаються всіма органами публічної влади на території області, на предмет їхньої відповідності міжнародним правовим актам з питань ліквідації усіх форм дискримінації та Закону України Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків”.
7. З метою розробки методики оцінювання державного управління у сфері ґендерної політики в роботі пропонується використання міжнародних показників індексу людського розвитку, ґендерного індексу розвитку та показника розширення можливостей жінок. Для вимірювання ефективності управління ґендерними відносинами на місцевому рівні нами був розрахований показник індекс соціального неблагополуччя в ґендерному вимірі”. Загальна формула індексу соціального неблагополуччя в ґендерному вимірі має вигляд середнього арифметичного чотирьох рівномірно розподілених показників: смертності, безробіття, правопорушень, купівельної спроможності заробітної плати.
У роботі обґрунтовується власна методика врахування ґендерного фактору при підготовці програм, що розробляються управліннями та відділами місцевих державних адміністрацій, яка передбачає здійснення наступних етапів: ідентифікація проблеми; визначення очікуваних результатів; збирання необхідної інформації; розробка та аналіз альтернативних рішень; розповсюдження інформації; оцінювання результатів управління. У дисертації доведено, що ця методика сприятиме визначенню соціальних наслідків реформ для статевих груп населення.
Запропоновані методики можуть застосовуватися при розробці регіональних програм та при здійсненні регіонального моніторингу за показниками індексу розвитку з урахуванням ґендерного фактору та розширення можливостей жінок.
Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні умов впровадження в практику державного управління запропонованого організаційно-правового механізму та методик оцінювання ефективності його функціонування.

Список використаних джерел
1. Аверьянов А.Н. Системное познание мира: Методол. проблемы. М.: Политиздат, 1985. 263 с.
2. Алісон Е. Вудвард. На шляху до ґендерної рівноваги. К., 2002.
3. Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений: Моногр. М.: Высш. школа”, 1977. 328 с.
4. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональной системы: Избр. тр. М.: Наука, 1978. 400 с.
5. Антология гендерной теории: Сб. пер./ Сост. и коммент. Е.И. Гаповой и А.Р.Усмановой. Минск: Пропилен, 2000. 384 с.
6. Арістотель. Політика. К.: Основи. 239 с.
7. Атаманчук Г.В. Государственное управление: проблеми методологии правового исследования. М.: Юрид. лит.”, 1975. 239 с.
8. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит, 1997. 400 с.
9. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учеб. пособие. М.: ОАО НПО” Экономика, 2000. 302 с.
10. Бакуменко В., Сурмін Ю. Проблема різноманітності методології державного управління // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеґрації: Матеріали наук. практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М.Князєва. К.: НАДУ, 2003. Т.1. С. 61 - 64.
11. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: УАДУ, 2000. 328 с.
12. Бакуменко В.Д., Надолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навчальний посібник. К.: Міленіум, 2003. 256 с.
13. Бакуменко В.Д., Грицяк Н.В. Теоретико-методологічні засади ґендерної політики: закономірності та фактори вибору / Зб. наук. пр. НАДУ. 2004 № 1. С. 14 - 23.
14. Балакірєва О.М., Лавріненко Н.В., Левченко К.Б. та ін. Проблеми розвитку демократії та забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків в Україні трансформаційного періоду. К.: Столиця, 1997. 180 с.
15. Балакірєва О.М., Якубова Ю.М., Левченко К.Б. та ін. Про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок: Доповідь про виконання в Україні Конвенції ООН: Четверта та п’ята (об’єднана) періодична доповідь (подана відповідно до ст. 18 Конвенції). К.: Столиця, 1998. 246 с.
16. Балакірєва ОМ., Лібанова Е.М., Левченко К.Б. та ін. Проблеми розвитку демократії та забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків в Україні трансформаційного періоду. К.: Столиця, 1998. 188 с.
17. Богачевська-Хомяк М. Ґендер довкола ґендеру // Критика. 1998. березень. С. 21 - 23.
18. Богачевська-Хомяк М. Історія без жінок, фемінізм без ідеології // Виднакола. Internet видання Київського Інституту Ґендерних досліджень. Число № 2 // http://www.vidnakola.kiev.ua.
19. Балашов А.М., Безверхнюк Т.М., Зінкевичус В.О., Надолішній П.І., Пойченко А.М., Приходченко Л.Л. Державні організації як складова механізму держави: Навчальний посібник / За загальною редакцією П.І. Надолішнього. Одеса: ОРІДУ НАДУ, Optimum, 2005. 228 с.
20. Болотіна Н.Б. Соціальне законодавство України: Ґендерна експертиза / Відп. ред. Т.М. Мельник. К.: Логос, 2001. 82 с.
21. Буроменський М. Можливості адаптування українського законодавства до міжнародних стандартів забезпечення рівності політичних прав чоловіків і жінок // Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України: Зб. наук. ст. / АПН України, ХЦЖД; Наук. ред. д-р філос. наук, проф. В.О. Лозовий. X., 1997. С. 56-63.
22. Буроменський М.В. Міжнародне право: Ґендерна експертиза / Відп. ред. Т.М.Мельник. К.: Логос, 2001. 40 с.
23. Валевський О.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження: Моногр. К.: НІСД, 2001. 242 с.
24. Василевська Т., Грицяк Н. Патріархальна традиція в політичній думці // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2003. Вип. 3(15). С. 270-276.
25. Василевська Т.Е. Маскулінність під тиском сучасних реалій // Формування ґендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень: Матеріали міжнар. наук.-пракг. конф. (м. Київ, 5-7 груд. 2002 р.). К.: Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді; Укр. ін-т соц. дослідж. 2002. С. 39-41.
26. Василевська Т.Е., Грицяк Н.В. Роль ґендерної політики в становленні демократичних засад державного управління в Україні // Парламентсько-президентська форма правління: Україна та німецький досвід: Зб. наук. пр. / За наук. ред. І.В. Розпутенка. К.: К.І.С.”, 2003. С. 124-135.
27. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ Перун”, 2001. 1440 с.
28.Виборчі списки кандидатів від партій (блоків) // http://www.cvk.gov.ua.
29. Виступ Глави держави на відкритті Перших Президентських слухань // http://www.president.gov.ua.
30. Власенко Н.С., Виноградова Л.Д., Калачова І.В. Ґендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків. К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. 56 с.
31. Воронина О. А. Женщина в мужском обществе” // Социс. 1988. №2. С. 32-41.
32. Воронина О.А. Категории пол/гендер в философии феминизма // Философские исследования. 1995. № 4.
33. Воронина О.А. Клименкова Т. Гендер и культура. // Женщины и социальная политика. М., 1992.
34. Воронина О.А. Теория и методология гендерных исследований. М.: МЦГИ, 2001.
35. Впровадження ґендерних підходів у діяльність органів виконавчої влади: Практичний посібник для державних службовців. К.: К.І.С., 2004. 180 с.
36.Гансова Е. А. Оцінка населенням Одеси соціально-економічної і соціально-політичної ситуації в місті // Актуальні питання соціально-політичного розвитку регіону: Матер. наук.-практ. конф. 24 жовт. 2003 р. / гол. ред. О.П. Якубовський. Одеса, 2003. С. 172-184.
37. Гансова Е.А. Значення європейських та міжнародних стандартів для розуміння співвідношення економічних та політичних факторів соціального розвитку суспільства // Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку: Матер. наук.-практич. конф. 18 жовт. 2005 р. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. С. 4-8.
38.Гансова Е.А. Соціальні послуги як функція державної служби // Державна служба в Україні: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського Союзу: Матер. наук.-практ. конф. 28 квіт. 2005 р. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. С. 49-56.
39. Ґендер і державна політика: Пер. з англ. / Упоряд. П. Ренкін. К.: Основи, 2004. 394 с.
40. Ґендерна демократія стратегія XXI ст.: Від Пекіна до Нью-Йорка: 1995 - 2000 рр. / Уклад., пер. з англ. Л. Смоляр. Одеса: Друк, 2000. 231 с.
41. Гендерна демократія стратегія XXI століття: від Пекіна до Нью-Йорка. 1995-2000 рр.: Матер. конф. Одеса: Друк, 2000. 52 с.
42. Ґендерна експертиза українського законодавства. Концептуальні засади // Відп. ред. і кер. авт. кол. кандидат юридичних наук, доцент Т.М. Мельник. К.: Логос, 2001. 120 с.
43. Ґендерний аналіз українського суспільства / За ред. Т. Мельник. К., 1999. 293 с.
44. Ґендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства / Г. Алексеєва, О. Балакірєва, В. Бондоровська, та ін.; Ред.: Тележенко Т.М.; Канадсько-український ґендерний фонд, Укр. ін-т соц. досл., 2-ге вид., доп., уточ. К.: Укр. ін-т соціальних досліджень, 2003. 129 с.
45. Ґендерний розвиток в Україні: Реалії і перспективи. United Nations Development Programmer, UN in Ukraine, 2003. 103 с.
46. ґендерні аспекти державної служби: Монографія / М. Пірен, Н. Грицяк, Т. Василевська, О. Іваницька; За заг. ред. Б. Кравченка. К.: Основи, 2002. 335 с.
47. Гендерный калейдоскоп: Курс лекций / Под общ. ред. д-ра эконом. наук М.М. Малышевой. М.: Асаdemiа, 2002. 520 с.
48. Гілко В.І., Кормич Л.І, Гансова Е.А. Соціальні орієнтири державної політики. Діагностика соціального розвитку Одеського регіону: Моногр. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. 376 с.
49. Гінна М. Жінки на державній службі історія розвитку за останні 30 років // Вісн. УАДУ 1999. - № 3. С. 76-81.
50. Грицяк Н. ґендерна система управління проект нової моделі реалізації ґендерної політики // Управління сучасним містом. 2004. № 1-3 (9). С. 84-91.
51. Грицяк Н. Формування ґендерної політики в Україні: проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: НАДУ, 2004. 384 с.
52. Грицяк Н.В. Ґендерний фактор як наукова категорія і соціально-політичний феномен // Зб. наук. пр. НАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: НАДУ, 2003. Вип. 2. С. 73-83.
53. Грицяк Н.В. Ґендерні підходи у теорії та практиці державного управління // Вісн. держ. служби України. 2003. № 4. С. 71-76.
54. Грицяк Н.В. Проблеми правового забезпечення ґендерної рівності в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М. Серьогін (голов. ред.) та ін. Дніпропетровськ: ДРІДУ УАДУ, 2003. Вип. 1(11). С. 31 - 39.
55.Грицяк Н.В. Теоретико-методологічні засади формування й реалізації державної гендерної політики в Україні: Автореф. дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 / Національна академія державного управління при Президентові України. К., 2005. 36 с.
56. Грицяк Н.В. Теоретичні засади ґендерної політики // Вісн. НАДУ. 2004. № 1 С. 322-328.
57.Громадські організації в Одеській області (районний аспект) Одеса: Держкомстат України, 2005. 54 с.
58. Декларація про соціальний прогрес // http://zakon.rada.gov.ua
59. Департамент з питань сім’ї Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту // http://www.mms.gov.ua/departments/
60. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. пр. / Кол. авт.; наук. кер. Н.Р. Нижник. К.: УАДУ, 2000. Ч. 2. 312 с.
61. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посібн. / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Львів: Нац. ун-т Львівська політехніка”, 2002. 352 с.
62. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навч. посібн. / Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко, В.І. Мельниченко та ін.; за заг. ред. проф. Н.Р.Нижник. К.: УАДУ, 2002. 164 с.
63. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Моногр. / Кол. авт.; відп. ред. проф. Н.Р. Нижник. К.: УАДУ, 1997. 448 с.
64. Державне управління: Навч. посібн. / А.Ф. Мельник, Ю.О. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Годієнко; за ред. А. Мельник. К.: Знання Прес, 2003. 343 с.
65. Державне управління: Словн.-довід. / Уклад.: В.Д. Бакуменко (кер. творчого кол.), Д.О. Безносенко, І.М. Варзар, В.М. Князев, С.О. Кравченко, Л.Г. Штика; За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. К.: УАДУ, 2002. 228 с.
66. Державне управління: теорія і практика: Навч. посібн. / За ред. В. Авер’янова. К.: Юрінком-Інтер, 1998. 431 с.
67.Доклад о развитии человека 2004. Культурная свобода в современном многообразном мире. / Пер. с англ. М.: Весь Мир”, 2004. 328 с.
68.Доклад о развитии человека 2005. Международное сотрудничество на перепутье: помощь, торговля и безопасность в мире неравенства. / Пер. с англ. М.: Весь Мир”, 2005. 416 с.
69. Доповідь про виконання Україною Конвенції ООН Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” / Держ. комітет України у справах сім’ї та молоді. Програма Розвитку ООН. К.: ТОВ Навчальна книга”, 2003. 221 с.
70. Доручення Кабінету Міністрів України щодо доцільності створення інституту радників з ґендерних питань в органах виконавчої влади від 12.05.03р. № 14454.
71. Дубенко С.Д.. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посібн. / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.Р. Нижник. К.: Ін Юре, 1999. 244 с.
72. Європейська соціальна хартія (переглянута) // http://zakon.rada.gov.ua.
73. Жеребкина И. Женское. Политическое. Бессознательное: Проблема гендера и женское движение в Украине. Х.: Ф-Пресс, 1996. 376 с.
74. Жінка в Україні. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Міжвід. наук. зб. / За ред. А.І. Комарової, І.Є. Голубєвої, В.П. Пустовойтенка, С.Р. Станік, Н.І.Карпачової, В.І. Цибуха, Т.В. Мотренка, В.І. Лугового, С.В. Ківалова, У.А.Устенка, В.В. Костицького. К., 2001. Т. 23. 648 с.
75. Жінка в Україні. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Аналітичні розробки, пропозиції наук. і практ. працівників: Міжвід. наук. зб. / За ред. А.І.Комарової, В.В. Тітова, І.Є. Голубєвої, Л.Ф. Кириченко, У.А. Устенка, С.В.Ківалова, З.І. Тимошенко. К., 2004. Т. 30. 536 с.
76. Жінки і чоловіки в Одеській області: Статистичний збірник. Одеса, 2002. 42 с.
77. Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні: Моногр. / За загальн. ред. Л.О. Смоляр. Одеса: Астропринт, 1999. 440 с.
78. Загальна декларація прав людини // http://zakon.rada.gov.ua.
79. Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України: Указ Президента України від 12.03.96 р. № 179/96 // http://zakon.rada.gov.ua.
80. Закон України Про місцеві державні адміністрації // http://zakon.rada.gov.ua.
81. Закон України про державну службу // http://zakon.rada.gov.ua
82. Закон України Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” // http://zakon.rada.gov.ua.
83. Зауваження Головного юридичного управління від 05.07.2005 до проекту Закону України Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” (реєстраційний № 6074-1) // http://www.rada.gov.ua.
84. Здравомыслова Е., Темкина А. Социальное конструирование гендера как феминистская теория // Женщина. Гендер. Культура / Под ред. З. Хоткиной и др. М.: МЦГИ, 1999. С. 46-65.
85.Использование квотирования при выборах в парламентах мира.Аналитическая справка / http://www.owl.ru/content.
86. Кириленко О. Политика, социальное развитие и женщина // Персонал. 2001. № 3. С. 4-8.
87. Кобелянська Л. С. Співпраця органів влади та жіночих організацій в утвердженні рівності чоловіка і жінки: З досвіду України // Рівність: проблеми ґендерної дискримінації: Матеріали Всеукр. семінару Механізми забезпечення рівноправності жінок та чоловіків в Україні”. К., 1998. С. 81-88.
88. Кобелянська Л.С. Від Пекінських стратегій до стратегій взаємовідносин державних структур і громадських жіночих організацій в Україні // Матеріали Всеукр. конф. Стратегії Четвертої Всесвітньої конференції зі становища жінок і програма дій в Україні”. Київ, 20 22 черв. 1996 р. К., 1996. С. 24-27.
89. Кодекс законів про працю // http://zakon.rada.gov.ua.
90. Коментар до Конституції України. К., 1996. 378 с.
91. Комплексный подход к проблеме равенства женщин и мужчин. Концептуальные рамки, методология и ознакомление с позитивным опытом”: Заключительный доклад о деятельности Группы специалистов по вопросу о комплексном подходе к проблеме равенства женщин и мужчин (ЕG-S-МS / (Пер. с англ.). Страсбург, май 1998 г. 129 с.
92. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок // http://zakon.rada.gov.ua
93. Конституція України Основний Закон суспільства, держави, людини: Наук.-метод. реком. / Кол. авт. під кер. проф. І.Ф. Надольного. К.: УАДУ, 1998. 224 с.
94. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верхов­ної Ради України 28 черв. 1996 р. // http://zakon.rada.gov.ua.
95. Кормич Л.І. Правовий статус жінок в Україні: ґендерний вимір // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць / Голов. ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. Одеса: ПП Фенікс”, 2005. Вип. 24. С. 3-24.
96. Котюк І.І., Костенко О.М. Кримінальне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче право України: Гендерна експертиза. К., 2004. 128 с.
97. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX ст.: Пер. з англ. К.: Основи, 1997. 423 с.
98.Круглова Н.Ю., Круглов М. И. Стратегический менеджмент. Учебник для вузов. М.: РДЛ, 2003. 464 с.
99. Кулачек О. Роль жінки в державному управлінні: старі образи, нові обрії / Моног. К.: Основи, 2005. 301с.
100.Кулачек О., Супруненко А. Ґендерний аналіз політики // Проблемні питання аналізу державної політики / Укл. В. Романов. Донецьк: Центр економічної освіти, 2002. С. 45-53.
101.Кулачек О.І. Ґендерна паритетність у державному управлінні: становлення та тенденції розвитку в Україні: Автореф. дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.01 К.: Вид-во УАДУ, 2003. 20 с.
102.Култыгин В.П. Феминизм в современной мировой социологической теории. М.: ИСПИ РАН, 2005. 188 с.
103.Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управлення / Отв. ред. М.И. Пискотин; АН СССР, Ин-т государства и права. М.: Наука, 1987. 292 с.
104. Лавриненко Н. Ґендерний аспект соціально-економічного статусу // Українське суспільство 2003. Соціологічний моніторинг / За ред. д.е.н. В. Ворони, д.с.н. М. Шульги. К.: Ін-т соціології НАН України, 2003. С. 97105.
105. Лавриненко Н. Ґендерний аспект структур влади // Укр. сусп-во на порозі третього тисячоліття. К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. С. 380 - 396.
106. Лаврінчук І.П. Трудове законодавство України: Ґендерна експертиза / Відп. ред. Т.М. Мельник. К.: Логос, 2001. 70 с.