Особистісні чинники соціально-психологічної адаптації першокурсників до умов вищих навчальних закладів : Личностные факторы социальнопсихологической адаптации первокурсников к условиям высших учебных заведений

Короткий опис

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

На правах рукопису

Бохонкова Юлія Олександрівна

УДК 316.62:378

Особистісні чинники соціально-психологічної адаптації першокурсників до умов вищих навчальних закладів

спеціальність 19.00.05 - соціальна психологія,
психологія соціальної роботи

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник:
Третьяченко Вікторія Віталіївна
доктор психологічних наук, професор

Луганськ, 2005

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади вивчення соціально-психологічної адаптації першокурсників ДО УМОВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ....................................................
1.1.Проблема соціально-психологічної адаптації в науковій літературі ............................................................................................
1.2. Соціально-психологічні особливості юнацького віку.....................
1.3. Соціально-психологічна адаптація студентства в умовах вищих навчальних закладів............................................................................
Висновки до першого розділу................................................................

РОЗДІЛ 2. Організація та методичне забезпечення емпіричного ДОслідження..........................................................
2.1.Концептуальні засади вивчення соціально-психологічної адаптації першокурсників вищих навчальних закладів..................
2.2. Організація дослідження....................................................................
2.3. Методи дослідження адаптованості і особистісних чинників соціально психологічної адаптації....................................................
2.3.1. Методи дослідження соціально-психологічної адаптованості і стратегій соціально-психологічної адаптації...................
2.3.2. Методи дослідження особистісних чинників соціально-психологічної адаптації..........................................................
2.3.3. Методи математичної обробки і аналізу даних......................
2.4. Модель психокорекційної роботи подолання проявів соціально-психологічної дезадаптації.................................................................
Висновки до другого розділу..............................................................
РОЗДІЛ 3. Результати дослідження особистістних чинників соціально-психологічної адаптації Першокурсників.................................................................................
3.1. Особистісні чинники соціально-психологічної адаптації першокурсників вищих навчальних закладів.................................
3.2. Методологічні засади і процедура психокорекційної роботи підвищення рівня соціально-психологічної адаптованості першокурсників вищих навчальних закладів...................................
3.3. Результати психокорекційної роботи, спрямованої на подолання соціально-психологічної дезадаптації у першокурсників...............
3.4. Комплексна програма діагностики і формування соціально-психологічної адаптованості першокурсників до умов вищих навчальних закладів............................................................................
Висновки до третього розділу................................................................

ВИСНОВКИ.......................................................................................................... СПИСок використанОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................
Додатки...................................................................................

ВСТУП

Актуальність дослідження. Значні зміни загальної ситуації функціонування сучасного українського суспільства максимально актуалізують роль і значення соціально-психологічних факторів діяльності людини. Саме тому завдання вивчення особливостей і можливостей особистості, умов цілеспрямованого впливу на розвиток її творчих потенцій стали предметом аналізу багатьох галузей наукового знання філософії і соціології, педагогіки і соціальної психології.
Розробка соціально-психологічної взаємодії особистості і суспільства, умов функціонування особистості у великих і малих соціальних групах, пошук дієвих методів впливу на процес соціалізації особистості представлений в роботах як зарубіжних (Ч.Кулі, Г.Мід, Дж.Морено, Г.Тард, Дж.Хоуманс), так і вітчизняних психологів (А.Г.Асмолов, Г.М.Андрєєва, О.І.Донцов, М.Н.Корнєв, Е.С.Кузьмін, Р.Л.Кричевській, Р.С.Нємов, Л.Е.Орбан-Лембрик, Б.Д.Паригін , А.В.Петровській, М.І.Пірен, А.Л.Свеницький, В.Т.Циба, О.В.Шорохова).
Відповідність суспільно регламентованої поведінки і діяльності внутрішній структурі особистості, її інтересам, ціннісним орієнтаціям, особливостям темпераменту досягається у ході соціальної адаптації.
Процеси соціально-психологічної адаптації і соціалізації щільно пов’язані. Соціальна адаптація людини передбачає формування активної особистісної позиції, усвідомлення власного соціального статусу. Умовою і результатом адаптації особистості є сформованість соціально і професійно-значущих засобів спілкування, поведінки та діяльності, які визнані у суспільстві і підтримуються ним.
Розробка наукових принципів соціальної адаптації молоді та соціальних перспектив її функціонування є важливим завданням соціальної психології. В Україні окремі аспекти проблеми розроблялись в рамках психофізіології, загальної психології, соціальної психології, педагогіки (І.І.Бондаренко, О.І.Борисенко, О.М.Васильченко, П.Б.Зільберман, О.Б.Каганов, О.М.Кокун, С.М.Кулик, В.М.Невмержицький, В.І.Розов, А.В.Скрипко, В.М.Струкуленко). Але практично не розробленими залишаються питання соціально-психологічної адаптації студентської молоді, зокрема, на перших курсах навчання у ВНЗ. Хоча вища школа має специфічні засоби і ресурси впливу на особистість, які досить детально описані в науковій літературі, проте питання соціально-психологічної адаптації першокурсників залишаються мало розробленими.
Соціально-психологічна адаптація першокурсників розгортається у двох взаємно пов’язаних напрямках. Це, по-перше, адаптація до нових форм і методів навчальної діяльності і, по-друге, адаптація, пов’язана з перебудовою поведінки і діяльності в нових умовах життя.
Значущість адаптаційного періоду на перших курсах вищих навчальних закладів зумовлює актуальність вивчення механізмів регуляції процесів соціальної адаптації і вимагає розробки соціально-психологічних засобів формування й корекції соціальної адаптованості студентів перших курсів вищих навчальних закладів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені В.Даля і є складовою дослідницької теми Життєві стратегії молоді в умовах суспільства, що трансформується”. Номер держреєстрації - №0102U002220.

Об’єкт дослідження процес соціально-психологічної адаптації першокурсників до умов вищих навчальних закладів.
Предмет дослідження особистісні чинники соціально-психологічної адаптації першокурсників до умов вищих навчальних закладів.

Виходячи з аналізу науково-теоретичної та практичної актуальності проблеми і міри її розробленості в психологічній літературі, сформульовано мету, гіпотезу та завдання дослідження.
Мета дослідження: науково обґрунтувати й емпірично дослідити вплив особистісних характеристик на процес соціально-психологічної адаптації; розробити соціально-психологічну модель корекційної роботи подолання проявів соціально-психологічної дезадаптації у першокурсників вищих навчальних закладів і експериментально довести її ефективність.
Основна гіпотеза полягала у припущенні існування залежності поведінкових стратегій соціально-психологічної адаптації від особистісних чинників, тому соціально-психологічна адаптованість може бути поліпшена шляхом корекції неефективних поведінкових стратегій психорекційними засобами
Для досягнення мети та перевірки гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:
1. Теоретично обґрунтувати концептуальні засади емпіричного дослідження. Визначити емпіричні референти соціально-психологічної адаптації.
2. Визначити особистісні чинники соціально-психологічної адаптації і соціально-психологічної дезадаптації першокурсників вищих навчальних закладів.
3. З’ясувати критерії соціально-психологічної адаптованості першокурсників вищих навчальних закладів і визначити відповідний діагностичний інструментарій.
4. Розробити комплексну програму підвищення рівня соціально-психологічної адаптованості першокурсників до умов вищих навчальних закладів і експериментально довести її ефективність.

Методологічною й теоретичною базою дослідження є:
- загальнонаукові принципи соціокультурної детермінації психічних процесів і явищ: принципи системності, розвитку, єдності зовнішнього і внутрішнього (О.О.Бодальов, Л.С.Виготський, В.П.Зінченко, Г.С.Костюк, А.В.Петровський);
- психологічні концепції особистості (К.А.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, І.С.Кон, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, В.В.Столін, А.Маслоу);
- теорії загальних особливостей регуляції поведінки і теорії акцентуацій характеру (П.К.Анохін, А.Е.Лічко, К.Леонгард).
Методи дослідження: теоретичний аналіз проблеми на базі вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, емпіричне дослідження, що включає такі методи: анкетування, спостереження, самооцінювання; статистичні методи обробки даних. В емпіричному дослідженні були застосовані - методики, спрямовані на вивчення особистісних чинників соціально-психологічної адаптації: методика дослідження самоставлення (С.Р.Пантелєєва); методика діагностики самоактуалізації особистості (у модифікації Н.Ф.Каліної САМОАЛ); тест-опитувальник Шмішека; методики, спрямовані на визначення соціальної адаптованості і стратегій адаптивної поведінки: методика діагностики соціально-психологічної адаптації К.Роджерса і Р.Даймонда; опитувальник Адаптивні стратегії поведінки” (АСП) Н.М.Мельникової; анкета Особливості сприйняття соціальної ситуації першокурсниками вищих навчальних закладів” (авторська розробка).
Наукова новизна дослідження полягає у визначенні ролі особистісних характеристик у процесі соціально-психологічної адаптації першокурсників вищих навчальних закладів, з’ясуванні ролі зовнішніх і внутрішніх факторів соціально-психологічної адаптованості.
Визначені соціально-психологічні засоби, які стимулюють якісні зміни характеру і рівня адаптації (від соціально-ситуативної до особистісної самоадаптації).
Запропоновано комплексний соціально-психологічний підхід до формування соціальної адаптованості першокурсників до вищих навчальних закладів за допомогою психотехнічних засобів.
Теоретична значущість роботи - полягає у поглибленні знань про особистісні чинники соціально-психологічної адаптації; психологічному поясненні й обґрунтуванні ролі особистісних характеристик у процесі соціально-психологічної адаптації на початковому етапі навчання у вищих навчальних закладах. Результати дослідження поглиблюють розуміння особливостей та механізмів процесу соціально-психологічної адаптації в юнацькому віці.
Практична значущість дослідження. Встановлені у досліджені факти і сформульовані на їх основі висновки можуть бути використані науковцями у подальшій розробці теорії соціально-психологічної адаптації. Запропонований комплексний підхід інтенсифікації процесу соціально-психологічної адаптації першокурсників до умов вищих навчальних закладів сприяє покращенню якості життя першокурсників, зменшує девіації поведінки та підвищує рівень академічної успішності, і може бути рекомендований психологічним службам для застосування у вищих навчальних закладах, коледжах і ліцеях при проведені психокорекційної роботи, спрямованої на допомогу першокурсникам; соціальним працівникам і практичним психологам центрів соціально-психологічної допомоги для формування у молоді професійного й особистісного самовизначення.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується: методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій; використанням сукупності надійних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних; репрезентативністю вибірки.

Апробація результатів роботи. Основні теоретичні положення та результати емпіричного дослідження доповідались на засіданнях кафедри психології Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля, на Міжнародних науково-практичних конференціях „Соціально-економічні і психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства”(м. Луганськ, 2000-2004 рр.), на науково-практичній конференції „Тенденції та сучасні психолого-педагогічні проблеми підготовки фахівців у вищій школі” (м. Луганськ, 24-25 квітня 2002 р.), на Другій міжнародній науковій конференції „Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту” (м. Донецьк, 25 жовтня 2002 р.), на науково-практичній конференції Психолого-педагогічні проблеми розвитку сучасних освітніх технологій” (м. Луганськ, 2004 р.), на ІV міжнародній конференції молодих вчених „Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (м. Київ, 28 жовтня 2004 р.), на науково-практичній конференції „Соціально-психологічні проблеми гендерної стратифікації суспільства” (м. Луганськ, червень 2004 р.); на науково-практичній конференції „Університет і регіон” (м. Луганськ, 16-17 листопада 2004 р.).
Відображення змісту дисертації в публікаціях. Основний зміст дисертації викладено у 11 одноосібних публікаціях. Роботи опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації зумовлені логікою дослідження і складаються зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Повний обсяг дисертації становить 207 сторінок. Текст дисертації містить: таблиць 22, гістограм 4, циклограм 1, схем 2. Список використаної літератури складається з 308 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми детермінації процесу соціально-психологічної адаптації студентської молоді. На основі теоретичного аналізу і результатів власного емпіричного дослідження зроблено такі висновки.

1. Оптимальний процес соціально-психологічної адаптації є особливим типом взаємодії систем, у ході якої здійснюється побудова нової, більш складної і високоорганізованої системи, в яку вихідні об'єкти (індивід і середовище) входять як підсистеми, зберігаючи достатню частку автономії. Нова система виникає в результаті активної взаємодії індивіда і середовища і передбачає взаємні, двосторонні зміни. Ця система має нові, відсутні у вихідних об'єктів властивості і функції, корисні для нової системи і вищу загальну продуктивність її підсистем. Принципом побудови оптимальної системи взаємодії є розвиток і ускладнення як індивіда, так і середовища.
Адаптивна поведінка завжди запускається в умовах непогодженості між взаємодіючими системами і має на меті досягнення деякої координації між ними. Поведінку індивіда можна вважати адаптивною лише в тому випадку, якщо основною кінцевою її метою є встановлення продуктивної взаємодії між індивідом і середовищем.
Теоретичний аналіз та загальна методологічна база соціальної психології дозволили обрати в якості адекватних емпіричних референтів соціально-психологічної адаптації поведінкові стратегії. При такому розумінні принцип адаптивності полягає у виборі такої стратегії, яка у даній конкретній ситуації дає максимально можливий позитивний ефект. Для кожної стратегії існує своє коло ситуацій, де вона буде найбільш ефективною або навіть єдино можливою; у той же час, у визначених умовах кожна стратегія може грати дезадаптивну і навіть деструктивну роль. Адаптивну функцію стратегія виконує тоді, коли сприяє розвитку і удосконаленню взаємодіючих сторін, або ж забезпечує збереження цілісності особистості або соціального середовища при погрозі їх порушення.
Адаптивний потенціал стратегії поведінки визначається через діапазон ситуацій, у яких її використання приводить до позитивного результату: чим більше таких ситуацій, тим більш універсальною є стратегія, і тим вище її адаптивний потенціал.

2. Шляхом теоретичного аналізу виділено п’ять типів порушення адаптації на початковому періоді навчання у ВНЗ: психофізіологічний, ментально-інформаційний, особистісно-психологічний, соціально-психологічний.
Визначено найбільш розповсюджені види соціально-психологічної дезадаптації студентів-першокурсників: порушення навчання, порушення поведінки, порушення контактів та змішані форми соціально-психологічної дезадаптації. Всі вони пов’язані з особистістними характеристиками та рівнем їх вираженості.
Встановлено, що надзвичайно високе значення для організації адаптивної поведінки мають особистісні характеристики, які належать до класу соціально опосередкованих. В результаті емпіричного дослідження видокремлені особистісні характеристики, значимі для процесу адаптації, дезадаптивні характеристики і практично нейтральні стосовно нього.
Адаптивні особистісні якості високий рівень самоставлення, в якому особливу вагу мають такі модальності, як самокерування, самовпевненість і віддзеркалене самоставлення; високі показники самоактуалізованості; самоприйняття та прийняття інших; емоційна комфортність; підвищення акцентуйованості за гіпертимним і екзальтованим типами.
Дезадаптивні особистісні якості занижений рівень самоставлення, з вираженими модальностями внутрішньої конфліктності та самозвинувачення; підвищений рівень контактності без відповідного підвищення гнучкості у інтеракціях; підвищення акцентуйованості за тривожним, неврівноваженим та збудливим типами.

3. Були визначені внутрішні детермінуючи критерії процесу соціально-психологічної адаптації першокурсників: конструктивне ставлення до критики інших; відкритість; адекватне самоставлення; мотивована критика власного сценарію і стратегій поведінки; здатність будувати конструктивні взаємини; здатність керувати своїм емоційним станом; розвинуті комунікативні здібності; сформованість культури емоційного самовираження; розвинені механізми саморефлексії; висока мотивація самоактуалізації.
На основі відокремлених критеріїв соціально-психологічної адаптації та визначених вікових особливостей респондентів сформовано діагностичний комплекс, який є невід’ємною складовою розробленої програми підвищення соціально-психологічної адаптованості першокурсників до умов вищих навчальних закладів.

4. Результатом діагностичного етапу емпіричного дослідження став висновок про необхідність пошуку нових шляхів підвищення ефективності адаптаційної роботи в умовах ВНЗ. На основі теоретичних та емпіричних узагальнень розроблена комплексна програма діагностики і формування соціально-психологічної адаптації першокурсників до умов ВНЗ. Одним із шляхів адаптаційної роботи є психологічний супровід, що полягає у своєчасному виявлені методами психодіагностики проявів соціально-психологічної дезадаптованості з подальшою корекцією особистісних характеристик, значущих для процесу соціально-психологічної адаптації.
Адаптивна поведінка більшою мірою залежить від класу соціально опосередкованих характеристик, тому існують широкі можливості для підвищення адаптивного потенціалу особистості шляхом формування і корекції соціально опосередкованих характеристик особистості. Загальний адаптивний потенціал особистості визначається, з одного боку, можливістю використовувати найбільш продуктивні стратегії, а, з іншого, - умінням свідомо і вільно застосовувати кожну з них у відповідній ситуації.
Адекватними і ефективними методами корекції особистісної дезадаптованості першокурсників в умовах ВНЗ визнано активне соціально-психологічне навчання та соціально-психологічний тренінг.
Основою для інтенсифікації процесу соціально-психологічної адаптації першокурсників є комплекс лабільних особистісних утворень:
- здатність студента аналізувати ситуації міжособистісної взаємодії, визначаючи причини і наслідки, реакції партнера;
- здатність самостійно набувати досвіду, необхідного для успішного спілкування та діяльності;
- здатність ставити задачі самозміни в спілкуванні і поведінці, вирішувати їх, використовуючи отриманий досвід;
- здатність до адекватного самооцінювання.
Аналіз результатів формуючого експерименту, проведеного за розробленою комплексною програмою психокорекції, показав її ефективність в усвідомленні студентами характерних поведінкових стереотипів своєї поведінки, підвищенні обізнаності про способи їх зміни, формуванні внутрішньої готовності до практичного експериментування по зміні індивідуальних поведінкових схем і стратегій соціально-психологічної адаптації.

5. Застосування загальної теорії систем до теоретичного аналізу соціально-психологічної адаптації дозволило визначитись з проблемним полем означеного феномену, що дало можливість розробити модель соціально-психологічної адаптації першокурсника до умов ВНЗ, позбавлену елементів еклектизму і адекватну практичним вимогам ефективності забезпечення навчально-виховного процесу в закладах освіти.
Згідно з запропонованим теоретичною базою та результатами аналізу отриманих емпіричних даних, процес соціально-психологічної адаптації розуміється нами як складна ієрархічно організована система, кожен рівень якої детермінований різним ступенем взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів.
Теоретична модель оптимальної адаптації передбачає активне перетворення двох систем (особистості і середовища) у процесі їх взаємодії з метою побудови нової, більш складної і продуктивної системи взаємодії.
Підвищення адаптивності пов'язане з розширенням потенціалу особистості, з її збагаченням. При цьому компенсація відбувається за рахунок появи нових особистісних утворень.
Передбачається цілеспрямована зміна рівня вираженості особистісних характеристик, визнаних значущими в процесі соціально-психологічної адаптації. Необхідною умовою ефективності процесу соціально-психологічної адаптації є засвоєння високоадаптивних поведінкових стратегій та реалізація їх у власній життєдіяльності. Інтегральне засвоєння адаптаційних стратегій можливо лише на основі розвинених компонентів рефлексії: інтенції, конструювання; соорганізації; схематизації; об'єктивації; креативності.
Цілеспрямований процес соціально-психологічної адаптації передбачає зміни когнітивної, афективної і конативної підструктур особистості. Механізмами здійснення змін є:
- розширення сфери усвідомлення своєї ролі у виникненні різних конфліктних ситуацій, причин виникнення тих чи інших утруднень у стосунках;
- емоційне відреагування, вільне виявлення власних емоцій, розуміння й розкриття своїх проблем з відповідними переживаннями, емоційна підтримка, емоційна корекція своїх стосунків; модифікація способу переживання та емоційного реагування, виховання почуттів;
- опанування нових прийомів і способів поведінки, що сприятимуть оптимальному функціонуванню, корекція реакцій і форм поведінки на основі змін у пізнавальній та емоційних сферах.
Результатом інтеграції набутих на попередніх етапах знань, умінь і навичок в цілісні поведінкові стратегії буде підвищення рівня соціально-психологічної адаптованості та формування адаптованості як особистісної риси.

Перспектива подальшого дослідження полягає в розробці узагальненої моделі підвищення соціально-психологічної адаптації в навчальному процесі; потребують дослідження та розробки інтегративні навчальні програми, що містять специфічні блоки, спрямовані на формування механізмів соціально-психологічної адаптації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абульханова К.А. О субъекте психической деятельности. - М.: Наука, 1973. 288 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности // Психология формирования и развития личности. - М.: Наука, 1981. - С. 19 -44.
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1991. - 302 с.
4. Адлер А. Понять природу человека. - Спб.: Питер, 1997.- 256 с.
5. Айдаралиев А.А., Максимов А.Л. Адаптация человека к экстремальным условиям. - Л.: Наука, 1988. - 124 с.
6. Алексеева В.А. Развитие самосознания на рубеже подросткового и юношеского возрастов: Автореф. дис канд. психол. наук. М., 1983. 19 с.
7. Алексеева О.Ф. Индивидуально-психологический фактор адаптации субъекта учебной деятельности. Дисс. ... канд. психол. наук. - М.: РГПУ, 1994. 139 с.
8. Алёшина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. - М.: изд-во Московского университета, 1987.- С. 91-114.
9. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. - Л.: Наука, 1968. - 339 с.
10. Ананьев Б.Г. О человеке как объекте и субъекте воспитания // Избранные психологические труды: В 2-х т. М.: Педагогика, 1980. Т. 2. С. 9-102.
11. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Аспект пресс”, 1998. - 368 с.
12. Андреева Д.А. Проблемы адаптации студентов // Молодежь и образование. - М.: Высшая школа, 1972. - С. 194-203.
13. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. - М.: «Медицина», 1975. - 447 с.
14. Анохин П.К. Принципиальные вопросы общей теории функциональных систем. - М.: Изд-во АН СССР, 1971. - 61 с.
15. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных ситуациях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал. - 1994. - Т.15.- № 1. - С. 3-18.
16. Анцыферова Л.И. Психология повседневности: жизненный мир личности и "техники" её бытия // Психологический журнал. - 1993. - № 2. - С. 3-16.
17. Архангельский Л.М. Социально-этические проблемы теории личности. - М.: Мысль, 1974. - 221 с.
18. Асмолов А.Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа. - М.: изд-во МГУ, 1990. - 367 с.
19. Ахмеров Р.А. Биографические кризисы личности. Дисс. ... канд. психол. наук. - М.: Институт психологии, 1994. - 210 с.
20. Балл Г.О. До розробки теоретичної моделі вільної особистості // Психологія суб’єктивної активності особистості. К.: видавництво Київського національного університету, 1993. С.12 13.
21. Балл Г. А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии .- 1989. - № 1. - С. 92-100.
22. Балл Г.О. Види наукової діяльності і предмет практичної психології // Практична психологія: теорія, методи, технології: Матеріали наукового семінару 9-10 червня 1997 р. К.: Ніка - центр, 1997. С. 28-32.
23. Балл Г.О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. 1994.- № 2. С.3-12.
24. Баранова С.В. Профессиональная ответственность как социально-значимое качество личности // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: Збірник наук праць. - Луганськ: вид-во СНУ ім.. В.Даля, 2002. - № 3. - С. 28-31.
25. Барская О. Л. Социальное самочувствие: методологические и методические проблемы исследования. Автореферат дисс. ... канд. филос. наук.- М., 1989.- 20 с.
26. Блонский П.П. Педология: книга для преподавателей и студентов вузов. М.: Владос, 1934. 236 с.
27. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия / Пер. с англ. - Спб.: изд-во «Братство», 1992.- 224 с.
28. Бех І.Д. Ядро особистості у фокусі виховання // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників П’ятих Костюківських читань: В 3 т. - К.: Гнозис, 1998. - Т. 1. - С. 135-144.
29. Біла О.Г. Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання на матеріалі підготовки психологів практиків. - Дис. ... канд. психол. наук. - Черкаси., 2002.- 241 с.
30. Битянова М.Р. Адаптация ребенка в школе: диагностика, коррекция, педагогическая поддержка: Сб. метод, мат. для админ., педагогов и шк. психол. - М.: Педагогический поиск, 1997. - 112 с.
31. Бовть О.Б. Психокорекційна робота з попередження агресивності у дітей молодшого шкільного віку // Практична психологія та социальна робота. 1998. - № 1. С. 18 20.
32. Богомаз М.Н. Самоанализ как условие профессионального самоопределения учащихся (на материале сельских школ БССР): Автореф.дис канд.психол.наук. М., 1988. 19 с.
33. Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. М.: Педагогика, 1983. 271 с.
34. Бодалев А.А., Обозов Н.Н., Столин В.В. О службе семьи // Психологический журнал. 1981. - № 4.- С. 12-16.
35. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1979. - № 4. С. 23-34.
36. Большаков В.Ю. Психотренинг, социодинамика, упражнения и игры. СПб.: Питер, 1996. 379 с.
37. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпрес, 1997. 216 с.
38. Борисенко О.Г. Психологічна адаптація слухачів - іноземців підготовчого факультету вищого медичного закладу освіти. - Дис. ... канд. психол. наук. - Вінниця, 2000. - 244 с.
39. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников: Автореф.дис д-ра психол.наук. К., 1992. 77 с.
40. Боришевский М.И. Саморегуляция поведения школьников // Советская педагогика. 1991. - № 3.- С. 63-67.
41. Боришевский М.И. Теоретические вопросы самосознания личности// Психологические особенности самосознания подростка. Киев: Лебедь, 1980. С. 5-38.
42. Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у становленні особистості громадянина // Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. К.: Любіть Україну, 1999. С.14-15.
43. Боришевський М.Й. Теоретико-методологічні основи дослідження психологічних закономірностей виховання громадянської свідомості та самосвідомості особистості // Актуальні проблеми психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка / За ред. С.Д.Максименка. - К., 1999. Вип. 19. С.36-44.
44. Бочарова В.Г. Педагогика социальной работы. - М.: АРГУС, 1994. - 208 с.
45. Бохонкова Ю.А. Антиципирующая коррекция как одно из средств психологической помощи подросткам, наделенным акцентуированными чертами // Теоретичні і прикладні проблеми психології і педагогіки. - Луганськ: Вид-во СНУ, 2002. - № 3 (3). - С.50-53.
46. Бохонкова Ю.А. Клинико-психологические аспекты нарушений поведения у подростков // Теоретичні і прикладні проблеми психології і педагогіки. - Луганськ: Вид-во СНУ, 2002. - № 2 (4). - С.52-56.
47. Бохонкова Ю.А. Социально-психологическая адаптация студенчества в условиях вуза // Теоретичні і прикладні проблеми психології. - Луганськ: Вид-во СНУ, 2004. - № 2 (7). - С.138-150.
48. Бохонкова Ю.О. Діагностика соціально-психологічної адаптованості студентів-першокурсників до нових умов діяльності і спілкування у ВНЗ// Теоретичні і прикладні проблеми психології. - Луганськ: Вид-во СНУ, 2004. - № 3 (8). - С. 6-14.
49. Брюдаль Л. Психические кризисы в новой перспективе. - СПб.: Питер, 1998.- 165с.
50. Бубер М. Веление духа. Иерусалим: изд. Р. Портной, 1981. 360 с.
51. Буева Л.П. Личность и ее социальная деятельность // Очерки методологии познания социальных явлений. - М.: Мысль, 1970. - С. 160-214.
52. Бурлачук Л. Ф., Коржова Е. Ю. Психология жизненных ситуаций. - М., 1998.- 263 с.
53. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. Санкт-Петербург Москва Харьков - Минск: «Питер», 1999. 528 с.
54. Бюлер К. Что такое пубертатный период? // Педология юности. М. Л., 1931. - С.56-64.
55. Васильченко О.М. Роль етнічної ідентичності в соціальній адаптації молоді: Вісник Харк. держ. ун-ту, серія Психологія”. Х.: видавництво Харьковского держ. ун-ту, 2001. - №. 568. - С.29-31.
56. Василюк Ф. Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. - М.: Смысл, 1984. - 200 с.
57. Вачков И.В. Основы технологии групового тренинга. Психотехники. Учебное пособие. М.: Ось-89”, 1999. 176 с.
58. Вереина Л.В. Использование групповой дискуссии в социально-психологическом тренинге // Проблеми педагогіки вищої школи на сучасному етапі: Збірник наукових праць СНУ ім. В. Даля.- Луганськ: Вид-во СНУ ім.. В. Даля, 2000. - С. 11-12.
59. Вереина Л.В. Принципы и формы психологического воздействия в современной психологии // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім.. В. Даля, 2001. - № 2 (2). - С. 16-20.
60. Викторова B.C. Об адаптации студентов-первокурсников в педагогическом ВУЗе // Пути совершенствования профессиональной направленности в педагогическом ВУЗе. - Саратов: СарГПИ, 1975. - С. 34-39.
61. Витенберг Е. В. Социально-психологические факторы адаптации к социальным и культуральным изменениям. - Дисс. ... канд. психол. наук. СПбГУ, 1994. - 190 с.
62. Волженцева И.В. Психологические состояния студентов как результат воздействия стрессовых ситуаций учебной деятельности // Теоретичні і прикладні проблеми психології: Збірник наук. праць.- Луганськ: Вид-во СНУ ім.. В.Даля, 2004. - С. 45-52.
63. Выготский Л. С. История развития высших психических функций / Собр. соч. - М.: Педагогика, 1983.-Т. 3. - 504 с.
64. Выготский Л.С. Психология. - М.: Апрель- Пресс, Эксмо-Пресс, 2000. -1007с.
65. Выготский Л.С. Собр. соч.. Т.2. - М.: Педагогика, 1982.- 504 с.
66. Гезелл А. Педология раннего возраста. М.: Наука, 1932. С. 46-60.
67. Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема // Вопросы психологии .- 1994. - № 3. - С. 43-52.
68. Гласс Дж.,Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии.- М.: «Прогресс», 1976. - 496 с.
69. Головатенко И., Лидерс А. Исследование влияния социально-психологического тренинга на подростков с проблемой в сфере межличностного общения // Журнал практического психолога. 1999. -№ 12.- С. 63 81.
70. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. К.: Наукова думка, 1988. 142 с.
71. Горностай П.П., Васьковськая С.В. Теория и практика психологического консультирования: проблемный подход. К.: Наукова думка., 1995. 128 с.
72. Грановская P.M. Элементы практической психологии. - Л.: ЛГУ, 1984.- 380с.
73. Грибенникова Э.А. Саморегуляция личности в индивидуальном стиле жизнедеятельности. - Автореферат дисс. ... канд. психол. наук. - М., 1995.23с.
74. Групповая психотерапия / Под ред. Карвасарского Б.Д., Ледера С. М.: Медицина, 1990. 384 с.
75. Гуманістична психологія: Антологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів: У 3-х т. / Упорядники й наукові редактори Роман Ткач (США) і Георгій Балл (Україна). К.: Університетське видавництво Пульсари”, 2001. - Т.1: Гуманістичні підходи в західній психології ХХ ст. 252 с.
76. Гурлева Т.С. Метод психологического тренинга в формировании ответственности у подростков // Практична психологія та соціальна робота. 2000. - № 8. С. 3 7.
77. Давыдова Е. В. Влияние возрастных кризисов на социальное самочувствие молодёжи. - Дисс. ... канд. социол. наук. - М., 1993. - 134 с.
78. Давыдова Т.Б., Шпалинский В.В., Туревский М.А. К вопросу о параметрах адаптации студентов к условиям учебно-воспитательного процесса в ВУЗе // Комплексная проблема профориентации, адаптации и повышения квалификации кадров: Сб. докладов и выступлений. - Минск, 1976. - С. 147-150.
79. Данилова Е.Н. Идентификационные стратегии: российский выбор // Социологические исследования. - 1995. - № 6. - С. 120-130.
80. Дерманова И. Б., Коростылёва Л. А. Некоторые аспекты феномена самореализации / Психологические проблемы самореализации личности. Под ред. Крылова А. А., Коростылёвой Л. А. - СПб.: изд-во СПбГУ, 1997. - С.20-37.
81. Десятникова Ю. М. Психологические условия адаптации старшеклассников к новой социальной действительности. - Дисс. ... канд. психол. наук. - Л., 1987. - 138 с.
82. Дильтей В. Понимающая психология //Хрестоматия по истории психологии.- М.: изд-во МГУ, 1980. - 301 с.
83. Дмитриева М. А. Психологические факторы профессиональной адаптации / Психологическое обеспечение профессиональной деятельности. - СПб.: Питер, 1991. - С. 43-60.
84. Дмитриева М.С. Управление процессами адаптации студентов к обучению в высшей школе // Научная организация труда студентов: Сб. научных трудов. Вып.З. - М.: МГУ, 1971. - С. 15-21.
85. Дмитрова Т.В. Образ Я” як регулятор міжособистісних стосунків у ранній юності. - Дис... канд. психол. наук. - К., 1993. - 187 с.
86. Долинська Л.В., Максимчук Н.М. Розширення системи ціннісних орієнтацій майбутнього вчителя активними методами навчання // Психологія: Зб. наук праць НПУ ім. М.П. Драгоманова. Випуск 3 (10). 2000. С. 273 283.
87. Донцов А.И., Емельянов Т.П. Концепция социальных представлений в современной французской психологии. - М.: МГУ, 1987. - 128 с.
88. Дорохина Т. Социальная адаптация специалистов к рыночной экономике: исследование методом «устной истории» // Вопросы экономики. - 1994.- № 6.- С. 132-139.
89. Дугинец В.М. Профессионально-педагогическая адаптация студентов младших курсов педвузов. Автореф. дис... канд. пед. наук. - Челябинск, 1988.-20 с.
90. Дьюи Д. Школа и общество. - М.: Наука, 1925.- 135 с.
91. Емельянов Ю.Н., Кузьмин Е.С. Теоретические и методические основы социально-психологического тренинга. - Л.: ЛГУ, 1983. - 103 с.
92. Жмыриков А.Н. Диагностика социально-психологической адаптированности личности в новых условиях деятельности и общения.- Дисс. ... канд. психол. наук. - М., 1989. - 249 с.
93. Журавлев А.Л. Социальная психология личности и малых групп: некоторые итоги исследования // Психологический журнал.- 1993.- Т. 14.- № 4. С.25-29
94. Завацька Н.Є. Емоційні показники дезадаптованості особистості // Теоретичні і прикладні проблеми психології: Збірник наук. праць .- Луганськ: Вид-во СНУ ім.. В.Даля, 2004. - № 2 (7). - С. 26-33.
95. Завьялова Е. К. Социально-психологическая адаптация женщин в современных условиях (профессиональный аспект). Автореферат дисс. ... доктора психол. наук. - СПб., 1998. - 37 с.
96. Зайганов Р. М. Психолого-педагогические основы преодоления кризисных ситуаций (на материале спортивной деятельности). Автореферат ... дисс... д-ра психол. наук. - СПб., 1992. - 29 с.
97. Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологии. - М.: МГУ, 1982.- 128 с.
98. Зинкевич-Евстигнеев Т.Д., Грабенко Т.М. Парктикум по креативной терапии.- СПб.: Изд-во «Речь»; «ТЦ Сфера», 2001. 400 с.
99. Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся. - М.: Наука, 1994. - 304 с.
100. Игры - обучение, тренинг, досуг / Под ред. Петрусинского В.В. - М.: Наука, 1994. - 368 с.
101. Игры для интенсивного обучения / Под ред. В.В. Петрусинского.- М.: Наука, 1991. - С.26-50.
102. Исурина Г. Груповая динамика в тренинговых групах // Журнал практического психолога. 1999. - № 3. С. 28-37.
103. Каган В.Е. Семейные и полоролевые установки у подростков // Вопросы психологии. 1987. - № 2. С. 54-62.
104. Калайков И.Д. Цивилизация и адаптация. - М.: Прогресс, 1984. - 240 с.
105. Калина Н. Ф. Вопросник самоактуализации личности // Журнал практического психолога. - М., 1998. - № 1 - С. 65-75.
106. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. М.: Рефл-бук”; К.: Ваклер”, 1997. 272 с.
107. Карамушка Л.М. Модель психологічного консультування керівників в контексті культур. К.: Ніка-Центр, 1998. С.125-146.
108. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. Київ: Ніка-Центр, 2000. 332с.
109. Карцева Т. Б. Личностные изменения в ситуациях жизненных перемен // Психологический журнал. - 1988. - № 5. - С. 120-128.
110. Кісарчук З.Г. Теоретико-методологічні проблеми діяльності практикуючого психолога // Практична психологія: теорія, методи, технології. К.: Ніка-Центр, 1997. - С.18-27.
111. Кісарчук З.Г., Журавльова Н.Ю., Онищенко Г.І., Юрченко Т.П. Спеціалізована психологічна служба: основні види психологічної допомоги населенню: Метод. рекомендації для психологів-практиків. К.: Мінчорнобиль, 1995. 46 с.
112. Кирильцева А.А. Психологические особенности производственной адаптации выпускников профессионально - технических училищ и средней школы // Вопросы психологии. - 1980. - № 4. - С. 118-123.
113. Кле М. Психология подростка: Психосексуальное развитие / Пер. с франц.- М.: Педагогика, 1991. 176 с.
114. Ковалев А.Г. Активное социальное обучение как метод коррекции психологических характеристик субъекта обучения. Автореф. дис. ...канд. психологических наук. М.: НИИОП, 1980. - 19 с.
115. Ковалёв Г. А. Психическое развитие ребёнка и жизненная среда // Вопросы психологии - 1993. - № 1. - С. 13-23.