ЧИННИК СЛУХАЧА В АНГЛОМОВНОМУ НЕОФІЦІЙНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ : ФАКТОР СЛУШАТЕЛЯ В англоязычном неофициальном диалогическом дискурсе



  • Назва:
  • ЧИННИК СЛУХАЧА В АНГЛОМОВНОМУ НЕОФІЦІЙНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ
  • Альтернативное название:
  • ФАКТОР СЛУШАТЕЛЯ В англоязычном неофициальном диалогическом дискурсе
  • Кількість сторінок:
  • 205
  • ВНЗ:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА
  • Рік захисту:
  • 2006
  • Короткий опис:
  • МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
    ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА


    На правах рукопису

    УДК 811.111’42

    Козирева Марія Сергіївна

    ЧИННИК СЛУХАЧА В АНГЛОМОВНОМУ НЕОФІЦІЙНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    філологічних наук


    10.02.04 германські мови

    Науковий керівник доцент,
    кандидат філологічних наук
    І.Є. Фролова


    ХАРКІВ 2006










    ЗМІСТ

    СПИСОК СКОРОЧЕНЬ .........................................................................................5
    ВСТУП .....................................................................................................................6
    РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ЧИННИКА СЛУХАЧА В АНГЛОМОВНОМУ НЕОФІЦІЙНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ.............................................................................................................15
    1.1. Проблема чинника слухача в лінгвістиці.................................................15
    1.2. Методологічні засади вивчення чинника слухача...................................24
    1.3. Теоретичний апарат дослідження чинника слухача в англомовному неофіційному діалогічному дискурсі .......................................................29
    1.3.1.Поняття та типологія дискурсу.................................................................29
    1.3.2. Поняття неофіційного діалогічного дискурсу..........................................33
    1.3.3. Проблеми структурної організації діалогічного дискурсу......................41
    1.3.4. Адресатність одиниць діалогічного дискурсу......................................... 46
    1.4. Персонажне мовлення художніх творів як матеріал дослідження.........51
    1.5. Статус слухача учасника комунікативного процесу................................54
    1.6. Аспекти аналізу чинника слухача в англомовному неофіційному діалогічному дискурсі ..........................................................................................62
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І ....................................................................... .......66
    РОЗДІЛ ІІ. ЧИННИК СЛУХАЧА Й КОМУНІКАТИВНО-ІНТЕРАКЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НЕОФІЦІЙНОГО ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ.......70
    2.1 Тип мовленнєвої взаємодії за участю слухача.............................................70
    2.2 Чинник слухача й структурно-інтеракційні характеристики неофіційного діалогічного дискурсу..................................................... .....................................78
    2.2.1. Варіювання інтеракційних моделей дискурсу за участю слухача....................................................................................................................78
    2.2.2. Інтеракційні типи слухачів.........................................................................84
    2.3. Чинник слухача й розвиток теми в неофіційному діалогічному дискурсі.................................................................................................................98
    2.4 Допоміжні комунікативно-інтеракційні й основні стратегії ....................101
    2.4.1. Типи слухачів й інтеракційні стратегії. ...............................................101
    2.4.2. Типи слухачів і тематичні стратегії...................................................... . 106
    2.4.3. Кореляції допоміжних інтеракційних і тематичних й основних стратегій ....................................................................................................109
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ ............................................................................115
    РОЗДІЛ ІІІ. ЧИННИК СЛУХАЧА ТА КОМУНІКАТИВНО-ЗМІСТОВНІ Й МОВНО-МОВЛЕННЄВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НЕОФІЦІЙНОГО ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ ..........................................................................119
    3.1. Нетематизований слухач і комунікативно-змістовні характеристики неофіційного діалогічного дискурсу.................................................................120
    3.1.1. Чинник слухача та вибір теми ..............................................................121
    3.1.2. Чинник слухача й інформативний аспект подання теми.......................123
    3.1.3. Чинник слухача та змістовний і мовний аспекти подання теми ..........128
    3.1.4. Нетематизований слухач і допоміжні комунікативно-змістовні й основні стратегії..................................................................................................134
    3.2. Тематизований слухач та мовно-мовленнєві характеристики неофіційного діалогічного дискурсу.......................................................144
    3.2.1. Експліцитний спосіб позначення слухача..............................................144
    3.2.1.1. Структурні та граматико-морфологічні характеристики мовних засобів ...................................................................................................144
    3.2.1.2. Семантичні характеристики мовних засобів... ................................ 147
    3.2.1.3. Прагматичні характеристики мовних засобів...................................150
    3.2.2. Імпліцитний спосіб позначення слухача................................................152
    3.2.3. Тематизований слухач і допоміжні мовленнєві й основні стратегії......................................................................................................156
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ ...........................................................................166
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ....................................................................................169
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ....................................................174
    СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ..............................204










    СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

    С слухач
    М мовець
    А адресат
    НДД неофіційний діалогічний дискурс
    КПС комунікативно-позиційний статус
    КПСМ комунікативно-позиційний статус мовця
    КПСА комунікативно-позиційний статус адресата
    КПСС комунікативно-позиційний статус слухача
    МА мовленнєвий акт
    МХ мовленнєвий хід
    МО мовленнєвий обмін
    МЗПС мовні засоби позначення слухача








    ВСТУП

    Антропоцентризм, що є провідною рисою сучасних лінгвістичних досліджень, уможливлює якісно новий підхід до об’єктів мовознавчого аналізу. Вивчення останніх як складних систем, що перебувають в інтерактивній взаємодії з навколишнім світом, опосередкованим свідомістю людини, потребує формування нових лінгвістичних теорій. До таких на сьогодні належить дискурсологія, яка зазнає активного розвитку у вітчизняних і зарубіжних студіях [26; 36; 73; 74; 146; 155; 239; 240; 326 таін.].
    Невід’ємною складовою досліджень дискурсу є аналіз аспекту комунікантів, що сягає корінням у прагмадискурсивні розвідки, теорію тексту, теорію діалогу, комунікативно-функціональну стилістику, де поставлено та вирішено низку важливих питань щодо чинника адресата в мовленнєвому спілкуванні [13; 20 та ін.], комунікативної типології адресата [30; 179; 238 та ін.], категоріальної сутності адресованості [47; 48 та ін.], засобів оцінки адресата мовцем [131] тощо. Аналіз дискурсу з необхідністю передбачає вивчення чинників адресанта й адресата, конфігурацій, утворюваних соціальними, міжособистісними, психологічними ознаками комунікантів у взаємозв’язку із суттєвими характеристиками вербального плану [25; 44; 47; 81; 121; 155].
    Увага лінгвістів також спрямована на комуніканта, який має статус відмінний від адресанта, чи мовця, та адресата слухача [107; 179 та ін.]. Висловлюються думки щодо комунікативних прав і обов’язків слухачів [253; 256]; визначаються характеристики осіб, яких слід вважати слухачами [107; 271; 297]; досліджується вплив слухачів на організацію діалогічної взаємодії [273; 288; 289]; зазначається можливість їхнього впливу на інші параметри мовлення [180]. Наявні дослідження свідчать, що накопичені знання про учасника-слухача наразі ще не складають цілісної наукової концепції, внаслідок чого антропокомпонент комунікативного процесу залишається недостатньо вивченим” [180, с. 28].
    Актуальність роботи визначається антропоцентричною спрямованістю сучасної лінгвістики та важливістю всебічного аналізу людського фактору” в мові та мовленні; підвищеною увагою до вивчення дискурсу як мисленнєво-комунікативного феномена, який поєднує мовно-мовленнєві та позамовні чинники. Наше дослідження стимулюється значно меншою увагою, що дотепер приділялась у лінгвістиці чиннику слухача порівняно з чинниками мовця й адресата, й формуванням дискурсивної парадигми, яка інтегрує низку антропоорієнтованих теорій і дозволяє перейти від дослідження окремих характеристик слухача як об’єкта лінгвістичного аналізу до комплексного вивчення цього складника антропокомпонента мовленнєвого спілкування. З огляду на засадні принципи дискурсивної парадигми інтеракціоналізм і соціальний конструктивізм назрілим є якомога повніший аналіз аспекту комунікантів дискурсу, зокрема дослідження слухача як одного із чинників мовленнєвого спілкування, що становить наукове завдання роботи.
    Зв’язок роботи з науковими темами. Тема дисертації відповідає профілю досліджень, що проводяться на факультеті іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна в рамках наукової бюджетної теми Когнітивні й комунікативні проблеми дискурсу та навчання іноземних мов”, номер держреєстрації 0103 U 004255.
    Метою дослідження є комплексне вивчення чинника слухача в англомовному неофіційному діалогічному дискурсі, що включає розробку моделі слухача шляхом аналізу варіювання дискурсивних характеристик (комунікативно-інтеракційних, комунікативно-змістовних, мовно-мовленнєвих, стратегічних) у поєднанні з екстралінгвальними умовами спілкування.


    Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
    · уточнення поняття статусу слухача як учасника комунікативного процесу;
    · уточнення типу мовленнєвої взаємодії за участю слухача;
    · вибудовування комунікативно-інтеракційних моделей за участю слухача в неофіційному діалогічному дискурсі;
    · вивчення варіювання тематично-змістовного аспекту неофіційного діалогічного дискурсу за участю слухача;
    · вивчення варіювання мовно-мовленнєвих характеристик неофіційного діалогічного дискурсу за участю слухача;
    · виявлення стратегій комунікантів в англомовному неофіційному діалогічному дискурсі за участю слухача;
    · встановлення типології слухача в неофіційному діалогічному дискурсі.
    Об’єктом дослідження є фрагменти англомовного неофіційного діалогічного дискурсу за участю слухача.
    Предметом аналізу є різнопланові характеристики слухача, що визначають його основні типи й співвідносяться із екстралінгвальними, лінгвоментальними, стратегічними, комунікативно-інтеракційними, комунікативно-змістовними, мовно-мовленнєвими характеристиками англомовного неофіційного діалогічного дискурсу.
    Матеріалом дослідження слугувало персонажне мовлення сучасних англійських й американських творів художньої літератури загальним обсягом 14836 сторінок; корпус вибірки містить 3057 мінімальних діалогів. Персонажне мовлення художніх творів вважається моделлю англомовного неофіційного діалогічного дискурсу [55, с. 355; 335, с. 124] згідно традиції вітчизняних комунікативно спрямованих лінгвістичних розвідок [25; 97; 155; 238 та ін.].
    Методологічною основою дослідження є антропоцентризм, що в загальнонауковому сенсі базується на теорії складних систем, а в суто лінгвістичному синтезує прагмалінгвістику, когнітивну лінгвістику, теорію тексту, конверсаційний аналіз тощо у якісно нову сутність методологію аналізу дискурсу.
    Методами дослідження є метод когнітивно-дискурсивного моделювання, використаний для визначення статусу слухача; елементи методів аналізу тексту та конверсаційного аналізу для вивчення характеристик мовленнєвої взаємодії за участю слухача й розробки типології слухачів у комунікативно-інтеракційному аспекті; метод прагматичного аналізу, елементи методів функціонально-семантичного й структурного аналізу для дослідження впливу чинника слухача на варіювання комунікативно-змістовних і мовно-мовленнєвих характеристик неофіційного діалогічного дискурсу; метод контекстуального аналізу й метод аналізу дискурсу для вивчення стратегій комунікантів.
    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено комплексний аналіз чинника слухача на матеріалі англомовного неофіційного діалогічного дискурсу. Уперше із застосуванням поняттєвого апарату теорії дискурсу визначено статус слухача як учасника комунікативного процесу; розроблено типологію слухача в англомовному неофіційному діалогічному дискурсі; проаналізовано вплив чинника слухача на побудову комунікативно-інтеракційних моделей, на комунікативно-змістовні та мовно-мовленнєві характеристики неофіційного діалогічного дискурсу; вивчено стратегії мовця, що орієнтовані на слухача. У роботі також уточнено визначення типу діалогічної взаємодії за участю слухача.
    Наукова новизна одержаних результатів може бути узагальнена в таких положеннях, що виносяться на захист:
    1. Слухач є учасником комунікації, знання про присутність якого наявні в ментальному просторі інших комунікантів. Слухач сприймає повідомлення мовця й розуміє, що мовленнєва дія на нього безпосередньо не спрямована, що й визначає статус слухача сукупність його комунікативних прав та обов’язків; визначення статусу є результатом ідентифікації: продукування мовцем вербальних і/або невербальних сигналів, їхнє сприйняття іншими комунікантами та формування у свідомості цих комунікантів моделей: Я ЗАРАЗ КАЖУ ЩОСЬ ТОБІ адресат; Я ЗАРАЗ КАЖУ ЩОСЬ НЕ ТОБІ слухач.
    2. Мисленнєво-комунікативна природа дискурсу визначає діалогічну взаємодію за участю слухача як полілог незалежно від кількості сторін, що роблять вербальний внесок.
    3. У неофіційному діалогічному дискурсі чинник слухача виявляє себе найбільш повно та різноманітно, зокрема в таких аспектах:
    - структурно-інтеракційні моделі різняться залежно від збереження/зміни (санкціонованої/несанкціонованої) комунікантом статусу слухача;
    - тема обирається мовцем з урахуванням її цікавості/нецікавості для слухача;
    - тема подається експліцитно/імпліцитно; імпліцитне подання теми є повністю/неповністю інформативним для слухача;
    - прагматично-оцінний компонент змісту, релевантний слухачу, відсутній/наявний (маркований позитивно/негативно);
    - мовні засоби подання теми відповідають/не відповідають мовленнєвим конвенціям спілкування з урахуванням екстралінгвальних характеристик мовця та слухача;
    - слухач тематизується/не тематизується у висловлюванні, що продукує мовець; при тематизації слухач позначається в експліцитний/імпліцитний спосіб, що різняться: а) потенціалом структурно-морфологічних, семантичних, тематичних, комунікативно-функціональних ознак мовних засобів позначення слухача; б) характером взаємодії мовних і невербальних засобів позначення слухача.
    4. Варіювання дискурсивних характеристик визначає типи слухача:
    - слухач з постійним статусом, слухач з перемінним статусом (за санкціонованої/несанкціонованої зміни статусу);
    - тематизований слухач, нетематизований слухач.
    5. Варіювання дискурсивних характеристик, релевантних слухачу, визначається стратегіями комунікантів. Допоміжні слухачево орієнтовані стратегії мовця співпраця/дискримінація включають: інтеракційні мовець сприяє/не сприяє зміні статусу учасника (слухач --> адресат); тематичні мовець обирає цікаву/нецікаву для слухача тему; інформативні мовець подає тему в спосіб повністю/не повністю інформативний для слухача; змістовні мовець не висловлює прагматичної оцінки слухача, висловлює позитивну/негативну прагматичну оцінку слухача; мовні мовець використовує мовні засоби, що відповідають/не відповідають мовленнєвим конвенціям спілкування із слухачем. Мовні засоби позначення слухача функціонують як маркери мовленнєвих стратегій мовця ввічливість/неввічливість. Стратегії слухача є інтеракційними активність/пасивність: слухач ініціює/не ініціює зміну свого статусу.
    6. Основні стратегії гармонія/конфронтаційність, що конструюють в англомовному неофіційному діалогічному дискурсі міжособистісні стосунки мовця та слухача, по-різному співвіднесені із допоміжними стратегіями: стратегії мовця інтеракційна, тематична співпраця/дискримінація, інформативна дискримінація, ввічливість/неввічливість; стратегії слухача інтеракційна активність/пасивність характерні для гармонійного й конфронтаційного спілкування залежно від варіювання екстралінгвальних чинників; тематична дискримінація, інформативна, змістовна й мовна співпраця корелюють із гармонією; змістовна та мовна дискримінація із конфронтаційністю.
    Теоретичне значення роботи. Результати дослідження чинника слухача в англомовному неофіційному діалогічному дискурсі є внеском у теорію дискурсу, теорію тексту, інтегративну прагматику, теорію комунікації. Комплексний аналіз, проведений у роботі, сприяє поглибленню знань про аспект комунікантів неофіційного діалогічного дискурсу; різнобічні характеристики діалогічної взаємодії; дискурсивні стратегії, що конструюють міжсуб’єктну взаємодію як гармонійну чи конфліктну. Отримані результати також сприяють поглибленню розуміння етнокультурної специфіки впливу слухача в неофіційному діалогічному спілкуванні англомовних комунікантів.
    Практична цінність роботи в тому, що її теоретичні положення й емпіричні результати можуть знайти застосування в курсі теоретичної граматики англійської мови (розділ „Прагматика речення”), спецкурсах з теорії комунікації, теорії тексту, теорії діалогу, лінгво- й соціопрагматики, у практиці викладаня англійської мови, у наукових дослідженнях студентів й аспірантів.
    Особистий внесок дисертанта полягає в теоретичному обґрунтуванні статусу слухача як учасника комунікативної взаємодії; уточненні типу діалогічної взаємодії за участю слухача; у розробці типології слухачів; аналізі впливу чинника слухача на різнопланові характеристики англомовного неофіційного діалогічного дискурсу; вивченні стратегій мовця, зорієнтованих на слухача.
    Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри перекладу та англійської мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (Харків, 2006р.); міжнародних наукових конференціях Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика на шляху до інтеграції” (Харків, 2003р.); Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування” (Харків, 2006р.); на всеукраїнських науково-методичних конференціях Підготовка фахівців у галузі іншомовної комунікації у вищих навчальних закладах” (Харків, 2002р.); Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи” (Харків, 2003р.); Всеукраїнському науковому форумі Сучасна англістика: стереотипність і творчість” (Харків, 2006р.); Міжвузівській науковій конференції Лінгвістика. Методика. Переклад” (Харків, 2006р.); Міжвузівській конференції молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004).
    Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, бібліографії, списку джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг дисертації 205 сторінок, обсяг основного тексту 173 сторінки. Бібліографія включає 342 найменування, список джерел ілюстративного матеріалу - 34 позиції.
    У вступі обґрунтовується актуальність дослідження; визначаються його мета, завдання, об’єкт і предмет; описується методологія, методи, матеріал дослідження; розкривається наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи, особистий внесок дисертанта; формулюються положення, що виносяться на захист; наводяться дані про апробацію роботи та публікації.
    У першому розділі викладено теоретичні й методологічні засади дослідження; визначено статус слухача як учасника комунікації, встановлено напрями аналізу чинника слухача в англомовному неофіційному діалогічному дискурсі.
    У другому розділі уточнено тип мовленнєвої взаємодії за участю слухача, встановлено типологію слухачів у взаємозв’язку із структурними моделями комунікативної інтеракції; досліджено стратегії комунікантів, пов’язані з організацією діалогічної взаємодії, проаналізовано взаємозв’язки допоміжних й основних стратегій.
    У третьому розділі вивчено варіювання комунікативно-змістовних і мовно-мовленнєвих характеристик англомовного неофіційного діалогічного дискурсу; встановлено типологію слухачів у взаємозв’язку із цими характеристиками; досліджено стратегії комунікантів, пов’язані з релевантними слухачу дискурсивними смислами; проаналізовано взаємозв’язки допоміжних й основних стратегій.

    У загальних висновках подано основні теоретичні та практичні результати дисертації, окреслено перспективи подальших досліджень за зазначеною проблемою.
  • Список літератури:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    Увага до учасників комунікації характерна для низки антропоорієнтованих лінгвістичних напрямів. На сучасному етапі розвитку мовознавства ця увага значною мірою спрямована на аспект комунікантів дискурсу. При цьому як у попередніх, так і в сучасних розвідках найменш вивченим є чинник слухача факультативного учасника діалогічної взаємодії, подібного до адресата в плані адресованості мовлення, але відмінного за своїми комунікативними правами й обов’язками, що визначають його комунікативно-позиційний статус.
    У цьому дослідженні, виходячи з розуміння комунікації як лінгвоментального процесу, комунікативно-позиційний статус слухача визначаємо як результат спільної діяльності комунікантів: мовця, який прямо або опосередковано позначає слухача, та слухача, який сприймає засоби позначення. Залишаючи поза межами цього дослідження випадки нечіткої ідентифікації, аналізуємо чітко ідентифікованих слухачів. Обравши як пріоритетний критерій когнітивні підвалини комунікативного процесу, виділяємо основних слухачів, наявність яких відома мовцю, і периферійних, наявність яких йому невідома. Концентруємо увагу на основних, оскільки саме ці учасники впливають на мисленнєво-комунікативну діяльність, на різнорівневі характеристики дискурсу.
    Оперуючи поняттям дискурсу, що спирається на інтеракційну модель комунікації, вивчаємо взаємодію чинника слухача з дискурсивними характеристиками, враховуючи як харктеристики вербального плану інтеракційні, комунікативно-змістовні, мовно-мовленнєві, так і характеристики екстралінгвального плану соціальні, міжособистісні особливості комунікантів, їхній психологічний стан, характер відносин між ними, що конструюються у дискурсі (гармонійні/конфронтаційні); також простежуємо взаємозв’язки екстралінгвальних і вербальних ознак.
    Дискурсивний підхід сприяє уточненню поняття полілог”: його вважаємо підтипом діалогу (разом з діадою), причому за провідний критерій обираємо не кількість осіб, які роблять вербальний внесок, а кількість учасників, які мають різні комунікативно-позиційні статуси в межах мінімального діалогу, незалежно від наявності/відсутності їхнього вербального внеску. На користь такого визначення свідчать розвідки, присвячені аналізу слухача в прагмалінгвістиці, теорії мовленнєвих актів і розуміння мисленнєво-комунікативної, інтерактивної природи дискурсу.
    З усього розмаїття типів дискурсивної діяльності для аналізу було обрано неофіційний діалогічний дискурс як такий, що завдяки своїм властивостям демонструє найбільш повний і різнобічний вплив чинника слухача.
    Керуючись принципом додатковості, розглядаємо послідовно інтеракційний, комунікативно-змістовний, мовно-мовленнєвий аспект неофіційного діалогічного дискурсу під кутом зору чинника слухача.
    Варіювання інтеракційних моделей неофіційного діалогічного дискурсу в тріаді мовець-адресат-слухач має достатньо великий потенціал. Інвентарізація та систематизація цих моделей, з одного боку, доповнює характеристику інтеракційного аспекту неофіційного діалогічного дискурсу, а з другого сприяє встановленню типології слухачів: слухач з постійним статусом, слухач з перемінним статусом (за санкціонованої/несанкціонованої зміни комунікативно-позиційного статусу). У цьому аспекті слухач потенційно має найбільші можливості активного впливу: він може змінювати свій комунікативно-позиційний статус і робити внесок у мовленнєву взаємодію або зберігати свій статус, тобто виявляти інтеракційну активність чи пасивність. У разі наявності мовленнєвого внеску, пов’язаного зі зміною комунікативно-позиційного статусу, комунікант може виступати як тематично-кооперативний учасник, підтримуючи тему, або тематично-конфліктний учасник, не підтримуючи тему.
    Варіювання комунікативно-змістовних характеристик неофіційного діалогічного дискурсу виявляється в декількох аспектах: тематичному, інформативному, змістовному, мовному. Ці характеристики варіюються за наявності слухача певного типу нетематизованого. Урахування чинника слухача дає цікаві й новітні результати: тема обирається мовцем таким чином, щоб слухач був у ній зацікавлений або незацікавлений. Імпліцитний спосіб подання теми може надавати слухачеві інформацію в повному обсязі або залишати частину інформації закритою для слухача, може також бути обраний з метою повного інформування саме слухача й лише часткового інформування адресата. Прагматично-оцінний компонент змісту за його наявності може бути релевантним саме слухачеві й мати позитивну або негативну маркованість. Мовні засоби подання теми можуть підбиратися мовцем таким чином, щоб відповідати/не відповідати нормам спілкування, враховуючи наявність слухача й екстралінгвальні характеристики учасників.
    Варіювання мовно-мовленнєвих характеристик неофіційного діалогічного дискурсу пов’язане з іншим типом слухача тематизованим. Вивчення цього аспекту неофіційного діалогічного дискурсу свідчить про різницю між засобами ексліцитного й імпліцитного позначення слухача. Ця різниця виявляється на формально-структурному, граматико-морфологічному, семантичному, прагматико-функціональному рівнях. Крім того, за імпліцитного способу позначення слухача використання невербальних компонентів комунікації набуває значної питомої ваги. Дослідження мовно-мовленнєвих характеристик неофіційного діалогічного дискурсу з точки зору чинника слухача суттєво доповнює знання про дискурсивні характеристики цього рівня.
    Аналіз варіювання комунікативно-інтеракційних, комунікативно-змістовних, мовно-мовленнєвих характеристик неофіційного діалогічного дискурсу також проводився із залученням екстралінгвальних чинників, що дало змогу встановити в низці випадків їхню релевантність: певні характеристики вербального плану неофіційного діалогічного дискурсу співвіднесені з типовим набором характеристик екстралінгвального плану, водночас інші таких кореляцій не демонструють.
    У варіюванні характеристик неофіційного діалогічного дискурсу вирішальна роль належить стратегіям комунікантів, до яких на підставі отриманих результатів відносимо допоміжні стратегії:
    · інтеракційні інтеракційна співпраця, інтеракційна дискримінація;
    · комунікативно-змістовні тематична співпраця, тематична дискримінація; інформативна співпраця, інформативна дискримінація; змістовна співпраця, змістовна дискримінація; мовна співпраця, мовна дискримінація;
    · мовленнєві ввічливість, неввічливість.
    Ці стратегії співвіднесені з інтеракційними, комунікативно-змістовними, мовно-мовленнєвими аспектами неофіційного діалогічного дискурсу, але їхня співвіднесеність не завжди однозначна. З одного боку, тематична співпраця/дискримінація, наприклад, корелює із цікавою/нецікавою для слухача темою; з другого, наприклад, інформативна співпраця/дискримінація подібних кореляцій не демонструє: співпраця, що полягає у повному інформуванні слухача, можлива за експліцитного й імпліцитного способу подання теми, інформативна дискримінація, що полягає у неповному інформуванні слухача, наявна тільки в частині випадків імпліцитного способу подання теми.
    Варіювання допоміжних інтеракційних, комунікативно-змістовних, мовленнєвих стратегій також було вивчене у плані їхньої співвіднесеності з основними стратегіями гармонії та конфронтації. Результати дослідження свідчать, що в переважній більшості допоміжні й основні стратегії не мають безпосередніх зв’язків: гармонійні/конфронтаційні стосунки конструюються в дискурсі як за рахунок варіювання інтеракційних, комунікативно-змістовних, мовленнєвих стратегічних ознак, так і у зв’язку з варіюванням чинників екстралінгвального виміру. Ці результати є, на наш погляд, важливими, оскільки вони підтверджують інтерактивну, соціально-конструктивну природу дискурсу та доводять, що дискурсивна взаємодія включає всіх її учасників.
    Дослідження чинника слухача в англомовному неофіційному діалогічному дискурсі також дозволяє встановити релевантні слухачу загальнокультурні й національно-специфічні характеристики цього різновиду дискурсу. До перших належать правила спілкування в полілозі: залежність приєднання до мовленнєвої взаємодії третього учасника від статусних характеристик комунікантів, стратегічних намірів тощо; до других слід віднести специфіку мовних засобів позначення слухача, використання імпліцитного способу подання релевантного слухачу негативно маркованого прагматично-оцінного компоненту змісту тощо.
    Достовірність й об’єктивність висновків забезпечується використанням традиційних і сучасних методів аналізу, надійністю та достатнім обсягом фактичного матеріалу.
    З огляду на недостатню увагу, що дотепер приділялася чиннику слухача, перспективи його дослідження досить широкі й різноманітні. До основних напрямів подальшого аналізу відносимо такі: вивчення взаємодії допоміжних слухачево орієнтованих стратегій мовця в реалізації основних стратегій гармонії й конфронтації; вивчення чинника слухача щодо реалізації інших основних стратегій; детальний аналіз взаємодії ознак комунікантів (гендерних, вікових, професійних тощо), типів комунікативних ситуацій із чинником слухача; дослідження актомовленнєвих характеристик неофіційного діалогічного дискурсу у взаємозв’язку із чинником слухача; аналіз чинника слухача в інших дискурсивних типах.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Адмони В.Г. Система форм речевого высказывания. СПб.: Наука, 1994. 245 с.
    2. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: Изд-во «Фан» Узбекск. ССР, 1988. 121 с.
    3. Андриенко Т.П. Речевой акт иронии в английском языке (на материале худ.лит. 16-20 вв.): Дис...канд. филол. наук: 10.02.04. Харьков, 2002. 208с.
    4. Антропоцентризм в языке и речи: Межвуз. сб./ Отв. редактор ЧахоянЛ.П. СПб.: Изд-во СПб. ун-та. 2003. 268 с.
    5. Апресян В.Ю. Имплицитная аргессия в языке. 2003. www.dialog-21.ru/Archive/2003/Apresian.htm#_ftn1.
    6. Аристов С.А. Прагмалингвистическе моделирование мены коммуникативных ролей: Автореф. дис канд.филол. наук: 10.02.19 / Твер. гос. ун-т Тверь, 2001. 19 с.
    7. Аристов С.А. Ситуированная модель мены коммуникативных ролей. 2000. http://homepages.tversu.ru/~ips/index.html
    8. Аристов С.А., Сусов И.П. Коммуникативно-когнитивная лингвистика и разговорный дискурс // Лингвистический вестник. Ижевск, 1999. №1. http://homepages.tversu.ru/~ips/index.html
    9. Арнольд И.В. Современные лингвистические теории взаимодействия системы и среды // Вопросы языкознания. 1991. №3. С.118-126.
    10. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Сов. энцикл., 1990 С. 136-137.
    11. Арутюнова Н.Д. Речь // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Сов. энцикл., 1990. С. 414-416.
    12. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения // Аспекты семантических исследований. М.: Высшая школа, 1980. С.156-250.
    13. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Известия АН СССР. Сер. Л-ра и язык. 1981. Т.40. № 4. С. 356-367.
    14. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс. 1985. Вып. 16. С. 3-42.
    15. Баранов А.Н., Крейдлин Г.Е. Структура диалогического текста: лексические показатели минимальных диалогов // Вопросы языкознания. 1992. № 3. С. 84-93.
    16. Барташева А.И. Взаимодействие невербальных и вербальных компонентов ситуации коммуникативного доминирования в англоязычном дискурсе: Дисканд.филол.наук: 10.02.04. Харьков, 2004. 199 с.
    17. Бацевич Ф. Основи комунікативної девіатології. Львів: Вид-во Львівського нац. ун-ту ім. І. Франка, 2000. 236 с.
    18. Бацевич Ф. Термінологія комунікативної лінгвістики: аспекти дискурсивного підходу // Вісник нац. ун-ту Львівська політехніка”. 2002. № 453. С. 30-34.
    19. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров // Литературно-критические статьи. М.: Художественная литература, 1986. С. 428-473.
    20. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423 с.
    21. Безуглая Л.Р. Историческая динамика речевого акта квеситива в немецком и английском языках: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Х., 1998. 215с.
    22. Безуглая Л.Р. К вопросу об исследовательском корпусе в прагмалингвистике // Вісник Харків. нац. ун-та ім. В.Н. Каразіна. 2004. №635. С. 3-7.
    23. Безуглая Л.Р. Прагматические импликации на пропозициональном уровне (на материале немецкого языка) // Нова філологія. 2004. №1(20). С. 64-70.
    24. Безуглая Л.Р. Пропозиция и прагматические импликации // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 2003. № 586. С. 44-47.
    25. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: Киев. нац. ун-т им. Т.Г. Шевченко, 1997. 298 с.
    26. Бєлова А.Д. Поняття стиль”, жанр”, дискурс”, текст” у сучасній лінгвістиці // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Іноземна філологія. 2002. Вип. 32. С. 11-14.
    27. Бергельсон М.Б. Межкультурная коммуникация как исследовательская программа: Лингвистические методы изучения кросс-культурных взаимодействий. 2001. http://www.ffl.msu.ru/staff/mbergelson/16.doc
    28. Беркнер С.С. Проблемы развития английского языка в 16-20 веках. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1978. 228 с.
    29. Бобырева Е.В. Семантика и прагматика инициальных и финальных реплик диалога: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.19 / Волгоград. гос. ун-т. Волгоград, 1996. 21 с.
    30. Богданов В.В. Коммуниканты // Вестник Харьков. гос. ун-та. 1989. №339. С. 7-10.
    31. Богданов В.В. Молчание как нулевой речевой акт и его роль в вербальной коммуникации // Языковое общение и его единицы: Межвуз. сб. науч. тр. Калинин: Калин. гос. ун-т. 1986. С. 12-18.
    32. Богданов В.В. Речевое общение: прагматические и семантические аспекты. Л.: ЛГУ, 1990. 88 с.
    33. Богданов В.В. Текст и текстовое общение. СПб: Изд-во СПб ун-та, 1993. 250 с.
    34. Будагов Р.А. Писатели о языке и язык писателей. М.: Изд-во Московского гос. ун-та, 1984. 280 с.
    35. Бурбело В.Б. Лінгвопоетика французької словесності 9-18 століть. К.: ВЦ Київський університет”, 1999. 25 с.
    36. Бурбело В.Б. Сучасні концепції дискурсу та лінгвопрагматичні засади дискурсології // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Іноземна філологія. 2002. Вип. 33. С. 79-84.
    37. Бырдина Г.В. Динамическая структура русской диалогической речи. Тверь: Тверской гос. ун-т, 1992. 85 с.
    38. Вальсинер Я., Миккин Х. Невербальная коммуникация в диадах (По материалам экспериментальных исследований за рубежом) // Ученые записки Тартуского гос. ун-та. Труды по психологии III. Тарту: Тартутский гос. ун-т, 1974. Вып.335. С. 110-127.
    39. Валюсинская З.В. Вопросы изучения диалога в работах современных лингвистов // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С. 299-313.
    40. Васильев Л.Г. О понимании речевых сообщений // Языковое общение и его единицы: Межвуз. сб. науч. тр. Калинин: Калин. гос. ун-т. 1986. С. 82-88.
    41. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая школа, 1990. 176 с.
    42. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М: Языки русской культуры, 1999. 776 с.
    43. Виноград Т. К процессуальному пониманию семантики // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1983. Вып. 12. C.123-170.
    44. Винокур Т. О. Говорящий и слушающий: Варианты речевого поведения. М.: Наука, 1993. 171 с.
    45. Воробьева О.П. К вопросу о таксономии адресата художественного текста // Текст и его категориальные признаки: Сб.науч.тр. К.: Изд-во ГПИИЯ. 1989. С. 39-46.
    46. Воробьева О.П. Лингвистические аспекты адрессованости художественного текста (одноязычная и межязычная коммуникация): Дис. д-ра филол. наук. М., 1997. 382 с.
    47. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
    48. Высоцкая А.В. Функционально-адаптивная система вопрос-ответ в англоязычном разговорном дискурсе: Дис канд. филол наук: 10.02.04. Харьков, 2004. 219 с.
    49. Габідуліна А.Р., Андрієнко Т.П., Кузема Н.В. Основи теорії мовної комунікації: навчальний посібник. Донецьк: Видавниче підприємство КП Регіон”, 2000. 196 с.
    50. Гаузенблаз К. О характеристике и классификации речевых произведений // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1978. Вып. 8. С.57-78.
    51. Герасимов В.И., Ромашко С.А. Прагматика успешного общения // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. 1982. Т. 41. №4. С. 173-217.
    52. Герасимова О.И. Прагматическая детерминированность ответных реплик // Языковое общение и его единицы: Межвуз. сб. науч. тр. Калинин: Калин. гос. ун-т. 1986. С. 44-48.
    53. Гетьман З.О. Поняття інтеракції” в текстолінгвістиці // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київ. держ. лінгв. ун-ту. Сер. Філологія, педагогіка і психологія. 2000. Вип. 3А. С. 325-329.
    54. Гніздечко О.М. Авторизація наукового дискурсу: комунікативно-прагматичний аспект: Дис... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2005. 203с.
    55. Головин Б.Н. Вопросы социальной дифференциации языка // Вопросы социальной лингвистики. Л.: Наука, 1969. С. 343-355.
    56. Гольдин В.Е., Сиротинина О.Б., Ягубова М.А. Русский язык и культура речи. М.: УРСС, 2002. 226 с.
    57. Горбаневский М.В. Язык конфликта. 2002. http://www.expertizy.narod.ru/books/lang/0002.htm
    58. Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. М.: Наука, 1980. 104 с.
    59. Городецкий Б.Ю., Кобозева И.М., Сабурова И.Г. К типологии коммуникативных неудач // Диалоговое взаимодействие и представление знаний. Новосибирск: Изд-во Новосиб. гос. ун-та, 1985. С. 64-79.
    60. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс. 1985. Вып.16. С. 217-237.
    61. Грицанов А.А., Можейко М.А. Постмодернизм. Энциклопедия. Минск: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2001. 1040 с.
    62. Гришина О.Н. Уровни коммуникации и информационная структура высказывания // Коммуникативные единицы языка и принципы их описания. М.: МГИИЯ им. М. Тореза. 1988. Вып. 312. С.39-49.
    63. Гураль Л.П. Интонационная организация ДЕ (на материале предложений-сообщений в современном английском языке): Автореф. дис канд. філол. наук.: 10.02.04 / Киев. ун-т им. Т.Г. Шевченка. К., 1972. 24 с.
    64. Данилов Ю.А. Роль и место синергетики в современной науке // Онтология и эпистемология синергетики. М.: ИФРАН, 1997. С. 5-11.
    65. Девкин В.Д. Немецкая разговорная речь: синтаксис и лексика. М.: Международные отношения, 1979. 256 с.
    66. Дейк Т.А. ван. Вопросы прагматики текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1978. Вып. 8. С. 319-336.
    67. Дейк Т.А. ван. К определению дискурса. 1998. http://www.nsu.ru/psych/internet/bits/vandijk2.htm
    68. Дейк, ван. Анализ новостей как дискурса: Пер. с англ./ Сост. В.В.Петрова; Под ред. В.И. Герасимова. М.: Прогресс, 1989. С.111-160.
    69. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ./ Сост. В.В.Петров. Под ред. В.И. Герасимова. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
    70. Дементьев В.В. Лингвистический аспект светскости // Вестник Омского ун-та. 1999. Вып. 4. С.85-88.
    71. Демьянков В.З. Прагматические основы интерпретации высказывания // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т.40. №4. С. 268-377.
    72. Демьянков В.З. // Язык и наука конца 20 в. М.: Изд-во РГГУ, 1995 . С.239-320.
    73. Дискурс іноземномовної комунікації / Під загальн. ред. Кусько К.Я. Львів: Вид-во Львівського нац. ун-ту ім. І. Франка, 2001. 495 с.
    74. Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен / Під загальн. ред. Шевченко І.С. Харків: Константа, 2005. 356 с.
    75. Дмитрук О.В. Маніпулятивні стратегії в сучасній англомовній комунікації: Автореф. дис канд. філол. наук.: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. К., 2006. 19 с.
    76. Долинин К.А. Имплицитное содержание высказывания // Вопросы языкознания. 1983. № 6. С. 34-47.
    77. Дресслер В. Синтаксис текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1978. Вып.8 С. 111-137.
    78. Дьячкова И.Г. Способы выражения интенционального смысла высказывания в речевых жанрах похвала и порицание. 1998. http://www.univer.omsk.su/trudy/fil_ezh/n2/soderg.html
    79. ЕйгерГ.В., ЮхтВ.Л. К построению типологии текстов // Лингвистика текста. Мат-лы научн. конф. М.: МГПИИЯ. 1974. С. 103-110.
    80. Есперсен О. Философия грамматики / Пер. с англ. М.: Изд-во иностp. лит-ры, 1958. 404 с.
    81. Ємельянова О.В. Мовленнєвий статус адресата в англомовному художньому дискурсі: Дис... канд. філол. наук: 10.02.04. Суми, 2006. 219с.
    82. Жалагина Т.А. Коммуникативный фокус в английской диалогической речи: Дис. ...канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленингр. гос. ун-т им. А.А.Жданова Л., 1988. 192 с.
    83. Зайцев А.К. Малтилог. М.: Academia, 2001. 284 с.
    84. Засекін С.В. Дискурсивні маркери когерентності англомовного ділогічного тексту: когнітивний та прагматичний аспекти: Дис....канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2001. 174 с.
    85. Земская Е.А. Язык как деятельность: Морфема. Слово. Речь. М.: Языки славянской культуры, 2004. 688 с.
    86. Зернецкий П.В. Единицы речевой деятельности в диалогическом дискурсе // Языковое общение: Единицы и регулятивы. Калинин: Изд-во Калинин. гос. ун-та, 1987. с. 89-95.
    87. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. Москва-Воронеж: НПО «МОДАК», 2001. 428 с.
    88. Зыкова И. В. Специфика гендерной маркированности английских идиом // Доклады Второй международной конференции «Гендер: язык, культура, коммуникация». М.: Рудомино. 2002. С. 150-159.
    89. Инубуси Й. Феномен молчания как компонент коммуникативного поведения: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.19 / Моск. гос. линг. ун-т. М., 2003. 24 с.
    90. Иссерс О.С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. М.: Едиториал УРСС, 2003. 284 с.
    91. Калита А.А. Система фонетичних засобів актуалізації смислу висловлювання (експериментально-фонетичне дослідження англійського емоційного мовлення): Автореф. дис. ... докт. філол. наук: 10.02.04 / Київ. держ. лінгв. ун-т. К., 2003. 32 с.
    92. Калита А.А. Акустичні параметри голосних в англійському висловленні, що передає негативні емоції мовця // Вісник Харків. нац. ун-ту ім.В.Н.Каразіна. 2003. № 611. С. 92-96.
    93. Каменская О.Л. Теория языковой личности инструмент гендергетики // Доклады Второй международной конференции «Гендер: язык, культура, коммуникация». М.: Моск. гос. линв. ун-т. 2002. С. 184-188.
    94. Капанадзе Л.А. О жанрах неофициальной речи // Разновидности городской устной речи. М.: Наука, 1988. С. 230-234.
    95. Карабан В.И. Адресатность простых и сложных речевых актов // Вестник Харьков. гос. ун-та. 1989. №. 339. С. 51-54.
    96. Карабан В.И. Речевые шаги как сложные элементы речевого материала // Вестник Харьков. гос. ун-та. 1991. № 352. С. 13-17.
    97. Карабан В.И. Сложные речевые единицы: прагматика английских асиндетических полипредикативных образований. К.: Вища школа, 1989. 131 с.
    98. Карасик В.И. Ритуальный дискурс // Жанры речи 3. Саратов: Колледж, 2002. - http://www.vspu.ru/~axiology/vikar.htm
    99. Карасик В.И. Язык социального статуса. М.: Ин-т языкознания РАН; Волгогр. гос. пед. ин-т, 1992. 330 с.
    100. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. Волгоград: Перемена, 2002. 477 с.
    101. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: УРСС, 2002. 264 с.
    102. Караулов Ю.Н. Что же такое «языковая личность» // Этническое и языковое самосознание / Отв. ред. В.П.Нерознак. М.: Ин-т народов России, 1995. С. 63-65.
    103. Карпчук Н.П. Адресованість в офіційному та неофіційному англомовному дискурсі (комунікативно-прагматичний аналіз): Дис... канд. філол. наук: 10.02.04. Харків, 2004. 217 с.
    104. Касевич В.Б. Семантика. Синтаксис. Морфология. М.: Наука, 1988. 311 с.
    105. Кибрик А.Е. Диалог // Энциклопедия кругосвет. 2002. - http://www.krugosvet.ru/scripts/template.dll
    106. Кибрик А.Е. Когнитивные исследования по дискурсу // Вопросы языкознания. 1994. №5. С. 126-139.
    107. Кларк Г.Г., Карлсон Т.Б. Слушающие и речевой акт // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1986. Вып. 17. С. 271-290.
    108. Князева Е.Н. Случайность, которая творит мир (Новые представления о самоорганизации в природе и обществе) // Философия и жизнь. М.: Знание, 1991. № 9. С. 3-31.
    109. Коваленко Г.І. Реалізація принципу доповнення у взаємодії вербальних і невербальних елементів комунікації // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. Черкаси: ЧДТУ, 2002. С.131-134.
    110. Ковшикова Е.В. Категория коммуникативной точности: Автореф. дис.... канд. филол. наук: 10.02.19 / Волгоград. гос. пед. ун-т. Волгоград, 1997. 23 с.
    111. Козирева М.С. Вплив чинника слухача на стратегічний аспект неофіційного діалогічного дискурсу // Матеріали міжнародної наукової конференції Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування”. Харків: Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. 2006. С.76-80.
    112. Козирева М.С. Діалогічна дискурсивна взаємодія за участю слухача // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2006. №725. С. 109-111.
    113. Козирева М.С. Динамічний аспект мовленнєвої взаємодії при варіюванні кількості учасників // Матеріали ІІ Міжвузівської конференції молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (12-13 лютого 2004 р.). Донецьк: ДонНУ. 2004. С. 151-153.
    114. Козирева М.С. Слухач і варіювання тематичного аспекту дискурсу // Вісник Житомирського держ. ун-ту ім. І.Франка. 2006. №28. С.141-144.
    115.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины