АНГЛОМОВНИЙ СУГЕСТИВНИЙ ДИСКУРС : АНГЛОЯЗЫЧНЫЙ Суггестивный ДИСКУРС



  • Назва:
  • АНГЛОМОВНИЙ СУГЕСТИВНИЙ ДИСКУРС
  • Альтернативное название:
  • АНГЛОЯЗЫЧНЫЙ Суггестивный ДИСКУРС
  • Кількість сторінок:
  • 222
  • ВНЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Рік захисту:
  • 2006
  • Короткий опис:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА



    На правах рукопису

    Ільницька Леся Леонідівна

    УДК 811.111’42:159.964.225



    АНГЛОМОВНИЙ СУГЕСТИВНИЙ ДИСКУРС

    Спеціальність 10.02.04 германські мови


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук


    Науковий керівник:
    Бєлова Алла Дмитрівна,
    доктор філологічних наук,
    професор





    Київ 2006







    ЗМІСТ





    ВСТУП ....................................................................................................


    4




    РОЗДІЛ 1. СУГЕСТІЯ ЯК ВИД МОВЛЕННЄВОГО ВПЛИВУ .


    11




    1.1. Сугестія та сугестивний дискурс ...................................................


    11




    1.2. Сугестія як об’єкт лінгвістики .......................................................


    19




    1.3. Використання сугестії в різних комунікативних сферах ............


    22




    1.3.1. Особливості сугестії в медичному дискурсі ..........................


    22




    1.3.2. Сугестія в релігійному дискурсі .............................................


    29




    1.3.3. Особливості сугестії в політичному дискурсі .......................


    34




    1.3.4. Сугестія в рекламному дискурсі .............................................


    40




    1.3.5. Використання сугестивних технологій в педагогічній діяльності ...........................................................................................................



    48




    1.3.6. Сугестія в новітніх психотехнологіях ....................................


    53




    Висновки до розділу 1 ...........................................................................


    60




    РОЗДІЛ 2. МОВНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ СУГЕСТІЇ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ...........................................................



    64




    2.1. Засоби вираження граматичних категорій в сугестивних текстах ...............................................................................................................



    64




    2.1.1. Категорія негативності ............................................................


    64




    2.1.2. Категорія модальності .............................................................


    74




    2.1.3. Наказовий спосіб та директивні мовленнєві акти .................


    83




    2.2. Стилістичні прийоми в сугестивних текстах ...............................


    89




    2.2.1. Особливості використання образної лексики ........................


    89




    2.2.2. Метафора ...................................................................................


    97




    2.3. Риторичні засоби сугестивного впливу ........................................


    105




    2.3.1. Повтор .......................................................................................


    105




    2.3.2. Протиставлення ........................................................................


    114




    Висновки до розділу 2...........................................................................


    120




    РОЗДІЛ 3. ДИСКУРСИВНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВНОЇ СУГЕСТІЇ ........................................................................................................



    123




    3.1. Мовна компетенція сугестора ........................................................


    123




    3.2. Глибинні і поверхневі структури сугестивного дискурсу ..........


    130




    3.3. Просодичні характеристики сугестивного дискурсу ...................


    140




    3.4. Невербальні компоненти сугестивного дискурсу ........................


    149




    3.5. Комунікативні стратегії і тактики реалізації сугестивного впливу ................................................................................................................



    161




    Висновки до розділу 3....


    175




    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .....


    177




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .....


    182




    СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ..........


    215




    ДОДАТОК. Глосарій .............................................................................


    220







    ВСТУП

    У другій половині ХХстоліття цілеспрямований вплив на підсвідомість та настанови особистості, можливість і необхідність аналізувати, передбачати і корегувати поведінку людини стали предметом дослідження вчених у різних галузях науки психології, медицині, психоаналізі, психотерапії, нейро-лінгвістичному програмуванні, соціології, політології та ін. Аналіз вербальних засобів, які використовуються для здійснення сугестії, показує, що ця проблема є не лише медичною (психологічною), але й лінгвістичною і потребує лінгвістичного дослідження.
    Сучасній лінгвістиці притаманний підвищений інтерес до людини і людських стосунків. Особлива увага при цьому приділяється раціональній стороні комунікативної діяльності, зокрема аргументації. Поряд з раціональним підходом існує й інша сфера комунікативної діяльності, пов’язана зі сферою психоемоційного впливу на особистість, яка реалізується в акті навіювання (сугестії).
    Складність вивчення сугестивного дискурсу полягає в тому, що необхідно враховувати його вплив на підсвідомість адресата, тоді як методи сучасної лінгвістики орієнтовані, переважно, на вивчення мовних факторів, опосередкованих свідомістю. Однак, останнім часом з’явилися ґрунтовні наукові роботи, в яких досліджується лінгвістичний аспект сугестії [34; 43; 115; 221; 248; 268; 269; 270; 282]. Особливу увагу дослідники приділяють використанню сугестивних технологій у ЗМІ [50; 60; 94; 229; 231]. Незважаючи на те, що з’являється все більше робіт, присвячених вивченню лінгвістичних аспектів навіювання, вони не мають комплексного характеру й зосереджуються лише на окремих аспектах сугестії. Крім того, численні питання все ще залишаються поза увагою дослідників.
    Сугестія може бути складовою різних типів інституціонального дискурсу, а може виступати і як спеціально організований вид комунікації, що формується за допомогою лінгвальних та позалінгвальних засобів. Визнання сугестії видом комунікативної діяльності і засобом мовленнєвого впливу дає підстави для виокремлення сугестивного дискурсу як типу. Сам сугестивний дискурс відповідає розумінню дискурсу як мовлення, що розглядається в якості цілеспрямованого соціального впливу й складової людських стосунків і механізмів їх свідомості (когнітивних механізмів)” [9, с.136-137].
    Актуальність дослідження визначається необхідністю розробки теоретичних основ і методик вивчення мовленнєвого сугестивного впливу, а також підвищеним інтересом суспільства до проблем сугестії в медико-психологічній сфері у зв’язку зі зростанням ролі психотерапії і методів немедикаментозного лікування як засобів психокорекції соматичних структур організму. Проблема сугестивного впливу за допомогою природних мов приваблює також спеціалістів у галузі політики, виборчих технологій зокрема, реклами і ЗМІ. Таким чином, у роботі досліджується явище мовної сугестії та засоби її реалізації в англомовній комунікації.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми Європейські мови та культури у контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 047 01), яка розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка і була затверджена Міністерством освіти і науки України.
    Об’єктом дослідження є сучасний англомовний сугестивний дискурс як складне багатоаспектне явище в комунікативному континуумі, що охоплює лінгвальні та позалінгвальні компоненти.
    Предметом дослідження є граматичні категорії, лексико-стилістичні засоби, риторичні прийоми, за допомогою яких здійснюється свідомий сугестивний вплив на адресата.
    Мета дослідження виявлення та опис сугестивних мовних механізмів в англомовній комунікації зумовила низку завдань:
    · визначити характерні риси англомовного сугестивного дискурсу;
    · встановити граматичні, риторичні та лексико-стилістичні прийоми, за допомогою яких здійснюється вплив на адресата сугестивного дискурсу;
    · проаналізувати основні комунікативні стратегії і тактики адресанта сугестивного впливу;
    · дослідити роль просодичних та невербальних засобів комунікації в англомовному сугестивному дискурсі.
    Матеріалом дослідження обрано тексти з медичних наукових, науково-популярних та Інтернет видань, що були спеціально створені й заздалегідь розраховані на навіювання, а саме: формули аутотренінгу та гіпнозу, тексти психотерапевтичного впливу, НЛП-тексти (загальним обсягом 5500 сторінок). В пошуках однорідності матеріалу підібрано тексти, що характеризуються єдністю змісту, але є різними за типом створення навіювання (ауто- і гетеросугестивний типи впливу).
    Змістовна єдність обраних текстів визначається єдиною кінцевою метою впливу на організм людини шляхом переходу навіяних позитивних змін з ментального рівня в соматичні структури. Для дослідження було свідомо дібрано тексти, що відображають толерантне ставлення до адресата, й кінцевою метою яких є навіювання позитивних настанов.
    Методологічною основою дослідження є антропоцентрична когнітивно-дискурсивна парадигма в лінгвістиці, теорія мовленнєвої діяльності, теорія функціоналізму, теорія дискурсу, що з урахуванням інтеграції мовознавчих підходів надає комплексності та системності аналізу сугестивного дискурсу. Основними методами дослідження є дескриптивний метод, що дозволяє визначити характерні риси англомовного сугестивного дискурсу; метод системно-функціонального аналізу вербальних одиниць у їх взаємодії з невербальними під час сугестивного впливу; семантико-синтаксичний та контекстуально-інтерпретаційний метод, а також дослідницькі прийоми лінгвістичного спостереження, класифікації і систематизації.
    Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше здійснено дослідження сугестивного потенціалу одиниць сучасної англійської мови та їх використання для свідомого впливу як на одну людину, так і на численного адресата; визначено лексико-граматичні, риторичні та стилістичні особливості оформлення англомовного сугестивного дискурсу; описано й систематизовано комунікативно та когнітивно сприятливі мовні засоби з метою забезпечення оптимальності та ефективності акту комунікації, раціоналізації комунікативного процесу.
    Наукова новизна одержаних результатів може бути узагальнена у наступних положеннях, що виносяться на захист:
    1. Сучасний англомовний сугестивний дискурс є складним багатоаспектним явищем і вимагає поліпарадигматичного аналізу. Сугестивний вплив здійснюється під час взаємодії сугестора (суб’єкта сугестивного впливу) та сугеренда (об’єкта сугестивного впливу) за допомогою лінгвальних та позалінгвальних засобів. Успішність такої взаємодії залежить від особливостей структурування сугестивного повідомлення та комунікативної компетенції мовців.
    2. Здатність лексичних одиниць викликати у свідомості адресата образи умисне застосовується у процесі сугестивного впливу. Цим пояснюється широке використання в англомовному сугестивному дискурсі порівнянь, евфемізмів, сталих виразів, гіпербол і метафор. Саме метафора відіграє особливу роль в сугестивному насиченні тексту. Її сугестивний потенціал використовується на всіх етапах сугестивного впливу.
    3. Основними риторичними прийомами сугестивного впливу є повтор і протиставлення, які утворюють багатошаровість сугестивного повідомлення та є ефективними засобами впливу на підсвідомість адресата. Для англомовного сугестивного дискурсу актуальними є однотипні лексичні, синтаксичні повтори, паралельні конструкції, які, окрім засобу когезії, перетворюються в інструмент навіювання.
    4. Ритмічна структура сучасного англомовного сугестивного тексту має багаторівневу будову, і будь-який його сегмент здатен бути ритмічною одиницею: склад, ритмічна група, слово, синтагма, надфразова єдність. Ритмічна організація сугестивного тексту забезпечується характерним розташуванням мовних одиниць, що збільшує їх текстову силу і, як наслідок, посилює сугестивний вплив на сугеренда.
    5. Сугестивний вплив має сталу структуру. На різних етапах сугестивного впливу вербальні та невербальні засоби використовуються для встановлення та підтримання психологічного контакту, приєднання до реальності іншої людини і ведення її за собою, утилізації свідомості та отримання доступу до несвідомого. Вибір мовних засобів реалізації сугестивного впливу на кожному етапі спрямований на оптимізацію взаємодії сугестора і сугеренда.
    Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що результати та висновки дослідження є внеском у вирішення сучасних проблем сугестивної лінгвістики, теорії мовленнєвого впливу, лінгвосеміотики, лінгвостилістики, сугестопедії, нейролінгвістичного програмування, теорії інформації та сучасних комунікативних технологій. Аналіз такого часто вживаного явища як сугестія може допомогти у вивченні загальної системи мови, а також механізмів розвитку й функціонування мови в соціумі. Йдеться, зокрема, про використання сугестії у нових комунікативних технологіях з урахуванням технічних і технологічних можливостей ЗМІ.
    Практична цінність роботи полягає в можливості використання результатів дослідження в курсах з теоретичної граматики (розділ Синтаксис”) та лексикології (розділ Семасіологія”) англійської мови, теорії дискурсу, теорії комунікації, лінгвістики тексту, риторики, спеціальних курсах з психолінгвістики, сугестивної лінгвістики, невербальної комунікації; у наукових дослідженнях студентів і аспірантів; у процесі підготовки професійних комунікаторів (спічрайтерів, спеціалістів у галузі реклами і паблік рилейшнз, політиків, менеджерів, психотерапевтів, психологів).
    Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації було обговорено на міжнародній науковій конференції Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (м.Київ, 2003р.); на наукових конференціях аспірантів і студентів в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ 2003р.; 2004р.; 2005р.); на міжнародній науково-практичній конференції Наука та інновації ‘2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).
    Дисертацію обговорено на засіданні кафедри англійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (червень 2006 року).
    Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в семи одноосібних наукових публікаціях, із них шість у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
    Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 222 сторінки (181 сторінка основного тексту) складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури (387 джерела, з них 96 іноземною мовою), списку джерел ілюстративного матеріалу, глосарія.
    У вступі обґрунтовується актуальність вибору теми дисертації, визначаються мета та завдання дослідження, його методологічна основа, розкривається теоретичне значення та практична цінність роботи, формулюються основні положення, що виносяться на захист.
    У першому розділі викладені загальні теоретичні положення про феномен навіювання, традиційні медичні й психологічні погляди на сугестію; аналізуються погляди лінгвістів, психологів, соціологів, які досліджували лінгвістичну складову сугестивного впливу; розглядається використання навіювання в сучасних психотехнологіях, а також в педагогічному, політичному, рекламному та релігійному дискурсах.
    У другому розділі розглядаються мовні засоби реалізації сугестивного впливу; подається аналіз лексико-граматичних засобів впливу на індивідуальну та масову свідомість; визначаються різнорівневі мовні засоби та основні риторичні й стилістичні прийоми, які використовуються в сучасному англомовному сугестивному дискурсі.
    У третьому розділі визначається роль мови і мовлення в сугестивному дискурсі; аналізуються комунікативні стратегії і тактики, які обирають сугестори для впливу на свідомість сугеренда; розглядаються умови ефективного комунікативного акту навіювання; вивчаються просодичні характеристики та невербальні компоненти сучасного англомовного сугестивного дискурсу.

    У висновках узагальнюються основні теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження, підбиваються підсумки роботи, окреслюються перспективи подальших досліджень з обраної проблеми.
  • Список літератури:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    Комплексний аналіз комунікативних ситуацій, в яких реалізується акт навіювання, дозволяє стверджувати, що сугестія як вербальний та невербальний емоційно забарвлений вплив на психіку людини, що сприймається без критичної оцінки, і є важливою складовою як повсякденного спілкування, так і професійного дискурсу, здійснюється під час взаємодії сугеренда та сугестора. Ефективність такої взаємодії визначається соціостатусом сугестора, особливостями психіки сугеренда, стосунками, що складаються між ними, особливостями конструювання сугестивного повідомлення та комунікативною компетенцією мовців.
    Визнання факту єдності вербальних і невербальних складових сугестивного впливу доводить логічність та доцільність вивчення явища сугестії в рамках дискурсу, тобто мовлення, зануреного в життя учасників сугестивного процесу.
    Отримані результати дослідження сучасного англомовного сугестивного дискурсу дали підстави сформулювати таке його визначення: сугестивний дискурс цілеспрямована комунікативна дія з метою здійснення впливу на підсвідомість адресата для зміни його психоемоційного та фізіологічного стану, що є сукупністю процесу й результату і включає як лінгвальний, так і позалінгвальний компонент.
    Явище сугестії спостерігається у найрізноманітніших сферах комунікації: побутовому спілкуванні, навчальному процесі, професійній комунікації, сфері соціального спілкування. Порівняльний аналіз сугестивного дискурсу та інших різновидів дискурсу дозволив встановити, що сугестивний дискурс має спільні зони з декількома різновидами дискурсу за сферами комунікації: психотерапевтичним, психологічним, політичним, рекламним, педагогічним, релігійним.
    Акт сугестивного впливу здійснюється в царині мови і мовлення, а саме мовлення є основним інструментом сугестора. Однак, поряд із провідною роллю мовлення, важливою особливістю сугестії є її безпосередній зв’язок із підсвідомістю. Тому при вивченні сугестивного дискурсу слід враховувати результати психолінгвістичних, нейрофізіологічних, нейролінгвістичних досліджень.
    Дослідження вербальної діяльності психотерапевтів, НЛП-консультантів, психологів дозволило виділити характерні риси мовлення сугестора:
    1. Мовлення сугестора, який є професійним комунікатором, не є спонтанним, а всі мовні конструкції, якими він послуговується під час впливу, ретельно продумані і несуть певне функціональне навантаження в процесі сугестивного впливу.
    2. Формули ауто- та гетеросугестії позитивно сформульовані. Мінімалізація використання негативних сугестем у мовленні сугестора пояснюється тим фактом, що у будь-яких комунікативних ситуаціях введення в речення заперечення сповільнює й ускладнює процес його опрацювання реципієнтом.
    3. Оскільки сугестивний дискурс є процесом і результатом психологічних, емоційних і соціальних факторів, важливе значення для ефективності та успішності навіювання має факт впевненості адресанта у своїй позиції. Тому в мовленні сугестора широко використовуються модальні слова і фрази з предикатами пропозиційного відношення, модальні конструкції, прислівники, а також модальні дієслова в епістемічному значенні, що дозволяють здійснювати додатковий вплив на підсвідомість адресата.
    4. У своєму мовленні сугестор надає перевагу непрямим директивам, подвійним інструкціям та вставним командам, оскільки вони є більш ефективними з точки зору подолання опору свідомості та впливу на підсвідомість адресата сугестивного впливу.
    5. Здатність мови викликати образи і впливати на психоемоційний стан реципієнта реалізується в мовленні сугестора завдяки широкому використанню лексичних одиниць з абстрактним значенням, емоційно забарвлених лексичних одиниць, художніх порівнянь, парафраз, евфемізмів та метафор.
    6. Велика кількість ідентичних повторів у сугестивному дискурсі базується на природному захисному механізмі, який убезпечує мозок від надмірного перевантаження. Якщо повтори засвоєної інформації продовжуються, то відбувається вплив не на свідому, а на підсвідому складову людської психіки, тобто повтори, окрім засобу когезії, перетворюються в інструмент навіювання. В мовленні сугестора повтори реалізуються на всіх мовних рівнях: фонетичному, граматичному, лексичному і синтаксичному.
    7. Характерною рисою мовлення сугестора визнані протиставлення, що виражаються в англомовному сугестивному дискурсі переважно антонімічними за значенням лексичними одиницями і мовленнєвими конструктами та бінарними структурами.
    8. Мовлення сугестора є грамотним і змістовним, оскільки без семантичного наповнення повідомлення навіювання неможливе. Під час сеансу сугестор орієнтується на ключові слова клієнта, використовує лексику та образи, що відповідають індивідуальним особливостям клієнта.
    9. Просодія є потужним латентним засобом сугестії. Характерною рисою мовлення сугестора є свідома ритмізація, яка реалізується на всіх мовних рівнях. Ритмічна узгодженість, насамперед, лексичного і фонетичного рівнів формує глибинний пласт мовленнєвого впливу, що не контролюється свідомістю. На адресата навіювання впливають лексичні ритми, що підсилюються ритмізацією звукової структури тексту.
    10. Невербальна поведінка сугестора є не лише додатком до вербальної поведінки, але й окремим засобом впливу на підсвідомість сугеренда. Надзвичайно важливим фактором ефективності сугестивного впливу є когерентність мовної і немовної поведінки сугестора.
    Мовлення сугеренда залежить від його психоемоційного стану і характеризується великою кількістю емоційно забарвленої лексики, негативних конструкцій, а також узагальнень (модальні оператори необхідності та можливості, квантори загальності), перекручувань (каузальні зв’язки, комплексні еквіваленти, техніка читання думок, опущення перформатива) та опущень (прості опущення, порівняльні опущення, номіналізації, відсутність референтного індексу).
    Комунікативна стратегія сугестора це комплексна, цілеспрямована мовленнєва поведінка, яка має індивідуальну типову форму і служить вербалізації змісту. Притаманна їй специфіка визначається індивідуальним мовленнєвим досвідом та особливостями інтерпретації особистісної присутності у діалозі. Мовленнєві стратегії можуть виявлятися в окремій фразі або в комплексі фраз, схожих за своїм змістом, структурою та формою, їх аналіз і конструювання відбуваються на всіх мовних рівнях.
    Сугестивний вербальний вплив виявляє ряд стратегій і тактик, за допомогою яких реалізується його мета вплив на підсвідомість адресата. Проведений аналіз дозволяє виділити три основні етапи сугестивного впливу, які реалізуються за допомогою певних мовних засобів: 1) встановлення та підтримання психологічного контакту (звернення до адресата на ім’я, використання займенника you, лексичних одиниць з позитивним оцінним значенням); 2) приєднання до реальності іншої людини і ведення її за собою (використання предикатів, що відповідають різним репрезентативним системам, віддзеркалення вербальної та невербальної поведінки клієнта); 3) утилізація свідомості та отримання доступу до несвідомого (використання неоднозначностей, пресупозицій; перенасиченість мовлення термінами, числами, датами; надзвичайно складна псевдонаукова манера висловлювання; складні синтаксичні структури).
    Отже, сугестивний дискурс є складним симбіозом вербальних та невербальних засобів, які при взаємодії здійснюють вплив на підсвідомість адресата, а їх використання вимагає від сугестора високого рівня комунікативної компетентності.
    Загалом, досліджений корпус матеріалу дозволяє якісно визначити найхарактерніші патерни сугестії та з’ясувати лінгвістичні кореляти навіювання. Серед перспективних напрямків дослідження слід визнати порівняльний аналіз вербальних механізмів сугестії в різних мовах (з позицій компаративного мовознавства). Заслуговує на увагу дослідників також роль сугестії в судовому, побутовому, релігійному та інших видах дискурсу.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. АвдеенкоО.Ю. Заговорные формулы в системоцентрическом и антропоцентрическом аспектах: Дис. канд. филол. наук: 10.02.19. Комсомольск-на-Амуре, 2005. 223с.
    2. АгееваГ.А. Религиозная проповедь как специфический вид языковой коммуникации (на материале современных немецкоязычных проповедей): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Иркутский гос. лингв. ун-т. Иркутск, 1998. 18с.
    3. АдорноТ.В. Исследование авторитарной личности / Под общ. ред. В.П.Култыгина. М.: Серебряные нити, 2001. 416с.
    4. АлексієвецьО.М. Просодичні засоби інтенсифікації висловлювань сучасного англійського мовлення (експериментально-фонетичне дослідження): Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. Тернопіль, 1999. 215с.
    5. АлиевХ.М. Ключ к себе: Этюды о саморегуляции. М.: Молодая гвардия, 1990. 223с.
    6. АнанкоТ. Взаємодія вербальних і невербальних компонентів комунікації в англомовному корпоративному дискурсі // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: ЛОГОС, 2004. №10. С.1-6.
    7. АнтиповаА.М. Ритмическая организация английской речи: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. ин-т иностр. языков им.М.Тореза. М., 1980. 36с.
    8. Арістотель. Риторика // СагачГ.М. Риторика. К.: Видавничий Дім Ін Юре”, 2000. С.301-307.
    9. АрутюноваН.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Большая Российская энциклопедия, 2002. С.136-137.
    10. АрутюноваН.Д. Метафора // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Большая Российская энциклопедия, 2002. С.296-297.
    11. АхромовичВ. Школа молитвы // Наука и религия. 1991. №10. С.24-27.
    12. БадракВ.В. Фактори ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.08 / Київ. нац. ун-т ім.Т.Шевченка. Ін-т журналістики. К., 2000. 24с.
    13. БарановА.Н. Лингвистическая теория аргументации (когнитивный подход): Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.01; 10.02.19 / АН СССР. Ин-т рус. яз. М., 1990. 48с.
    14. БарановА.Н., КазакевичЕ.Г. Парламентские дебаты: традиции и новации. М.: Знание, 1991. 64с.
    15. БаронинА.С. Этнопсихология: Учеб. пособие. К.: Изд-во МАУП, 2000. 80с.
    16. БарташеваГ.І. Взаємодія невербальних та вербальних компонентів ситуації комунікативного домінування в англомовному дискурсі: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Харк. нац. ун-т ім.В.Н.Каразіна. Харків, 2004. 21с.
    17. БахтинМ.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424с.
    18. БацевичФ.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: ВЦ Академія, 2004. 344с.
    19. БекетоваО.В. Фігури повтору як лінгвостилістичні засоби аргументації // Взаємодія одиниць різних рівнів германських та романських мов: Вісник КДЛУ, 1997. Вип.3. С.3-7.
    20. БєловаА.Д. Індивідуальна картина світу: інтерпретація і використання лінгвістичних ідей в НЛП // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: ЛОГОС, 2002. №7. С.36-43.
    21. БєловаА.Д. Комунікативні стратегії і тактики: проблеми систематики // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: ЛОГОС, 2004. №10. С.11-16.
    22. БєловаА.Д. Поняття стиль”, жанр”, дискурс”, текст” у сучасній лінгвістиці // Іноземна філологія. К., 2002. Вип.32-33. С.7-14.
    23. БеловаА.Д. Дискурс тэтчеризма (на материале речей Маргарет Тэтчер 1968-1996) // Вісник Харківського державного університету. Романо-германська філологія. Харків: Константа, 2000. №430. С.22-29.
    24. БеловаА.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: Изд-во ЛОГОС, 2003. 304с.
    25. БеляеваЕ.И. Грамматика и прагматика побуждения: английский язык. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1992. 168с.
    26. БеляеваЕ.И. Достоверность // Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность. Ленинград: Наука, 1990. С.157-170.
    27. БернЭ. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных. Мн.: Попурри, 1998. 528с.
    28. БернЭ. Трансакционный анализ и психотерапия. СПб.: Братство, 1992. 224с.
    29. БехтеревВ.М. Объективная психология. М.: Наука, 1991. 480с.
    30. БишукГ.В. Ритмічна модель англомовного художнього тексту (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі соціально-психологічних оповідань письменників XX століття): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2003. 177с.
    31. БирюлинЛ.А., КордиЕ.Е. Основные типы модальных значений, выделяемых в лингвистической литературе // Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность. Л.: Наука, 1990. С.67-71.
    32. БожкоГ. Репертуар невербальних засобів спілкування в комунікативній ситуації примирення” // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: ВПЦ Київський університет, 2003. Випуск 9. С.30-33.
    33. БойкоЮ.П. Актуальне членування речення крізь призму пресупозиції // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: Збірник праць та доповідей Всеукраїнської наукової конференції. 12-13 травня 2005р. Хмельницький: ХНУ, 2005. С.67-68.
    34. БолтаеваС.В. Ритмическая организация суггестивного текста: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Урал. гос. ун-т им.А.М.Горького. Екатеринбург, 2003. 24с.
    35. Большая книга афоризмов / Сост. К.Душенко, изд.7. М.: ЭКСМО, 2003. 1055с.
    36. БондаренкоВ.Н. Отрицание как логико-грамматическая категория. М.: Наука, 1983. 212с.
    37. БондиС.М. О ритме // Контекст 1976. М., 1977. С.100-129.
    38. БорисовА.Ю. Роскошь человеческого общения. М.: Менеджер, 2000. 176с.
    39. БраунДж. Психология Фрейда и постфрейдисты. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1997. 304с.
    40. БраунДж. Техніки впливу: від пропаганди до промивання мозків// ПочепцовГ.Г. Паблік рилейшнз. К.: Т-во Знання, 2000. С.445-447.
    41. БулыгинаЕ.Ю., СтексоваТ.И. Проявление языковой агрессии в СМИ // Юрислингвистика-2: русский язык в его естественном и юридическом бытии: Межвуз. сб. науч. тр. / Под ред. Н.Д.Голева. Барнаул: Изд. АГУ, 2000. www.dere.ru/library/buligina/yazik_agres/html
    42. БурбелоВ.Б. Сучасні концепції дискурсу та лінгвопрагматичні засади дискурсології // Іноземна філологія. К., 2002. Вип.32-33. С.79-84.
    43. БушевА.Б. Языковые особенности текстов, используемых в психотерапевтической коммуникации: Дис. канд. филол. наук: 10.12.19. Тверь, 1999. 199с.
    44. БэйлиР. НЛП-консультирование. М.: КСП+, 2000. 320с.
    45. БэндлерР., ЛавалльДж. Искусство убеждать. К.: София, М.: ИД Гелиос, 2002. 224с.
    46. ВандриесЖ. Язык // ВоронинС.В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании. Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. С.146-153.
    47. ВаршавскийК.М. Гипносуггестивная терапия (Лечение внушением в гипнозе). Л.: Медицина, 1973. 192с.
    48. ВасікЮ. Ритм і семантика політичного дискурсу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Випуск 11, книга 1. С.77-80.
    49. ВасильевА.Д. Слово в телеэфире: Очерки новейшего словоупотребления в российском телевещании. Красноярск: Сибирский юридич. ин-т МВД России, 2000. 167с.
    50. ВертянкинаН.В. Суггестивные параметры прагмонимического рекламного дискурса в современных средствах массовой информации: Дис. канд. филол. наук: 10.02.19. Тюмень, 2005. 195с.
    51. ВинокурТ.Г. Говорящий и слушающий (Варианты речевого поведения). М.: Наука, 1993. 172с.
    52. ВитгенштейнЛ. Логико-философский трактат. М.: ИЛ, 1958. 134с.
    53. ВишневскаяЭ.С., КошкинС.Л., ВишневскийВ.А. Психические расстройства у принимавших сеансы телепсихотерапии // Обозрение психиатрии и медицинской психологии им.В.М.Бехтерева. Л., 1991. №1. С.40-47.
    54. ВоркачевС.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Филологические науки. М.: Нефтяник, 2001. №3. С.64-73.
    55. ВоронинС.В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании: Очерки и извлечения. Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. 199с.
    56. ВундтВ. К вопросу о происхождении языка. Звукоподражания и звуковые метафоры // ВоронинС.В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании. Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. С.58-66.
    57. ВыготскийЛ.С. Мышление и речь. М.: Лабиринт, 1999. 352с.
    58. ВыготскийЛ.С., ЛурияА.Р. Этюды по истории поведения: Обезьяна. Примитив. Ребенок. М.: Педагогика-Пресс, 1993. 224с.
    59. ГеоргієваН.Ю. Просодія переконування в англійському діалогічному мовленні (експериментально-фонетичне дослідження): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Одес. нац. ун-т ім.І.І.Мечникова. Одеса, 2005. 20с.
    60. ГермановВ.Г. Вплив ЗМІ на підсвідомість: Дис. канд. філол. наук: 10.01.08. К., 2003. 174с.
    61. ГиппенрейтерЮ.Б., КарягинаТ.Д., КозловаЕ.Н. Феномен конгруэнтной эмпатии // Вопросы психологии. 1993. №4. С.61-68.
    62. ГончаровГ.А. Суггестия: теория и практика. М.: КСП, 1995. 320с.
    63. ГореловИ.Н. Авербальные следы в тексте // ГореловИ.Н. Избранные труды по психолингвистике. М.: Лабиринт, 2003. С.123-145.
    64. ГореловИ.Н. Проблема функционального базиса речи в онтогенезе // ГореловИ.Н. Избранные труды по психолингвистике. М.: Лабиринт, 2003. С.15-104.
    65. ГореловИ.Н. Соотношение невербального и вербального в коммуникативной деятельности // ГореловИ.Н. Избранные труды по психолингвистике. М.: Лабиринт, 2003. С.146-181.
    66. ГоринС.А. А вы пробовали гипноз? (Практическое руководство по применению гипнотических психотехник в бизнесе и медицине, рекламе пропаганде, торговле и повседневной жизни). СПб.: Лань, 1995. 208с.
    67. ГрановскаяР.М. Элементы практической психологи (2-е изд.). Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1988. 560с.
    68. ГримакЛ.П. Общение с собой: Начала психологии активности. М.: Политиздат, 1991. 320с.
    69. ГримакЛ.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. М.: Политиздат, 1987. 286с.
    70. ГриндерДж., БэндлерР. Транс-формации. Нейро-лингвистическое программирование и структура гипноза. Сыктывкар: Флинта, 1999. 296с.
    71. ГрофС. За пределами мозга (2-е изд.). М.: Изд-во Трансперсонального Института, 1993. 504с.
    72. ГрофС. Области человеческого бессознательного. М.: ИТИ, 1994. 278с.
    73. ГультяеваН.В. Язык русского заговора: лексика: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Урал. гос. ун-т. Екатеринбург, 2000. 19с.
    74. ГумбольдтВ.фон. Язык и философия культуры. М.: Прогресс, 1985. 451с.
    75. ГуменюкГ.В. Образ як специфічна особливість антиципації // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред. МаксименкаС.Д. К., 2004. Т.VІ, в.5. С.76-82.
    76. ГуроваО.В. Сучасна музична терапія: види та напрямки // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред. МаксименкаС.Д. К., 2005. Т.VІІ, в.6. С.109-115.
    77. ГэймонД., БрэгдонА. Аэробика для ума. М.: Эксмо, 2002. 352с.
    78. ДаниловА.С. Язык как диагностическое и терапевтическое средство // История Сабуровой дачи: Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии: Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы №15 (Сабуровой дачи). Харьков, 1996. Т.3. С.183-184.
    79. ДарвинЧ. Выражение эмоций у человека и животных. СПб.: Питер, 2001. 384с.
    80. ДемьянковВ.З. Политический дискурс как предмет политологической филологии // Политическая наука. Политический дискурс: История и современные исследования. М.: ИНИОН РАН, 2002. №3. С.32-43.
    81. ДейкТ.А.ван. Язык. Познание. Коммуникация: Сб. работ / Сост. В.В.Петров. М.: Прогресс, 1989. 310с.
    82. ДенисюкЕ.В. Манипулятивное речевое воздействие: коммуникативно-прагматический аспект: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Урал. гос. ун-т им.А.М.Горького. Екатеринбург, 2004. 24с.
    83. ДерксЛ., ХолландерЯ. Сущность НЛП. Ключи к изменению личности. М.: КСП+, 2000. 704с.
    84. ДилигенскийГ.Г. Социально-политическая психология: Учеб. пособие для вузов. М.: Наука, 1994. 304с.
    85. ДилтсР. Моделирование с помощью НЛП. СПб.: Питер, 2001. 276с.
    86. ДилтсР. Фокусы языка. Изменение убеждений с помощью НЛП. СПб.: Питер, 2001. 320с.
    87. ДмитрукО.В. Маніпулятивні прийоми у сучасних ЗМІ // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: ЛОГОС, 2002. №7. С.143-150.
    88. ДмитрукО.В. Маніпулятивні стратегії в сучасній англомовній комунікації (на матеріалі текстів друкованих та Інтернет-видань 20002005 років): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім.Т.Шевченка. Київ, 2006. 19с.
    89. ДобровичА.Б. Общение: наука и искусство. М.: Знание, 1978. 144с.
    90. ДобровичА.Б. Фонарь Диогена: Из дневников психотерапевта. М.: Знание, 1981. 119с.
    91. ДороховаМ.В. К вопросу о сложной ритмогруппе (на материале американского варианта английского языка) // Вопросы языкознания. 1996. №3. С.67-83.
    92. ДубровА.П., ПушкинВ.Н. Парапсихология и современное естествознание. М.: СП Соваминко, 1989. 280с.
    93. ДьяконоваІ.Л. Невербальні засоби комунікації у жіночому флірті// Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: ЛОГОС, 2004. №10. С.145-149.
    94. ЖелтухинаМ.Р. Тропологическая суггестивность масс-медиального дискурса: о проблеме речевого воздействия тропов в языке СМИ. Монография. М.: Ин-т языкознания РАН; Волгоград: Изд-во ВФ/МУПК, 2003. 656с.
    95. ЖовтянськаВ.В. Реклама: міфологія сьогодення? // Актуальні проблеми психології. Том І: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, 2002. Частина 7. С.57-64.
    96. ЖольК.К. Язык как практическое сознание: Философский анализ. К.: Выща школа, 1990. 236с.
    97. ЖуковецьГ.Л. Лінгво-риторичні особливості сучасного лейбористського дискурсу Великої Британії: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім.Т.Шевченка. К., 2001. 21с.
    98. ЗагніткоА.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2001. 662с.
    99. ЗалевскаяА.А. Значение слова и возможности его описания //
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины