ВІДТВОРЕННЯ МОВНОСТИЛІСТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРІВ Е.А.ПО В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ : Воссоздания лингвостилистические особенности ПРОИЗВЕДЕНИЙ Е.А.ПО В УКРАИНСКИХ переводов

Короткий опис

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

РИХЛО ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ

УДК 81’255.4+821.111(73)По=161.2

ВІДТВОРЕННЯ МОВНОСТИЛІСТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ
ТВОРІВ Е.А.ПО В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ

10.02.16 перекладознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Волков Анатолій Романович
доктор філологічних наук, професор

Чернівці 2001

ЗМІСТ

ВСТУП.

4

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ПЕРЕКЛАДІВ ТВОРІВ Е.А.ПО УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ....

13

1.1. Жанр віршового перекладу як історична категорія та проблема множинності перекладів ...

13

1.2. Історія відтворення віршових і прозових творів Е.А.По у ХІХ і ХХ століттях .

55

1.3. Історія осягнення творчості Е.А.По у перекладацькому дискурсі перекладач читач критик” ..

70

Висновки до Розділу 1 ....

80

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ПОЕЗІЇ Е.А.ПО УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ...

83

2.1. Відтворення семантико-стилістичної структури оригіналу в українських перекладах поеми Е.А.По Крук” / Ворон” ..

83

2.2. Мовностилістичні засоби перекладацького втілення філософської символіки балади Ельдорадо” ..

101

2.3. Інтерпретаційний діапазон у передачі образів, змісту та авторської концепції Аннабель Лі” .

112

2.4. Перекладацьке освоєння фоносемантичної та структурно-змістовної специфіки поеми Е.А.По Дзвони”

118

2.5. Відтворення смислових, образних та формально-стилістичних домінант у перекладах інших поезій Е.А.По ...

127

Висновки до Розділу 2 ...

142

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ПРОЗИ Е.А.ПО УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ...

144

3.1. Буквалізм і вільність у перекладах прози Е.По українською мовою ...

145

3.2. Лексико-стилістичні вади у перекладах прозових творів Е.По українською мовою ...

161

3.3. Інтерпретація позамовних елементів українськими перекладачами прози Е.По .

176

Висновки до Розділу 3

182

ВИСНОВКИ

184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...

189

Додаток А ......

209

Додаток Б ...

228

ВСТУП

Переклад творів художньої літератури один з важливих засобів збагачення скарбниці національних літератур. Розширення літературних горизонтів відбувається шляхом запозичення моделей, концепцій, мотивів, образів, форм і жанрів. Кожна національна література може запропонувати щось своє, специфічне, притаманне лише їй, або властиве їй в особливому вираженні. Величина такого внеску для кожної літератури, звичайно, неоднакова. Це залежить від багатьох чинників: рівня розвитку суспільства, культури, мови, віку нації, кількості мовців, літературної традиції тощо. Так, зокрема, відносно молода американська література подарувала світові вже в ХІХ столітті чималу плеяду зірок першої величини: Вашінгтон Ірвінг, Фенімор Купер, Натаніель Готорн, Герман Мелвілл, Генрі Лонгфелло, Уолт Уїтмен та багато інших. Серед них далеко не останнє місце посідає й ім’я Едгара Аллана По поета, новеліста, есеїста, критика.
Ознайомлення будь-якого народу зі взірцями світової літератури відбувається лише за наявності перекладів, і тут історія літературних взаємозв’язків двох націй повинна розглядатися окремо. І.Корунець схиляється до думки, що перекладів американської літератури українською мовою до ХІХ століття просто не існувало. По-перше, національна американська література до 1820 р. ще не була остаточно сформованою, та й українська мова того часу з соціально-політичних причин не була в змозі забезпечити переклад великих прозових творів” [73, с.162]. Р.Зорівчак зауважує, що зародження та становлення перекладацької думки й критичних вимог до перекладачів в Україні припадає аж на 70-ті роки ХІХ ст.” [47, с.41]. Що стосується перекладів саме американської літератури, то тут, на думку І.Корунця, під сумнівом залишається навіть перша половина ХІХ століття” [73, с.162]. Тому, безумовно, в другій половині ХІХ ст. необхідність вибірковості так чи інакше поставала з особливою гостротою. Тим вагомішим є звертання українських перекладачів насамперед до творчості Едгара Аллана По, і тим знаменнішим є той факт, що його ім’я фігурує в переліку американських авторів, які першими отримали перекладацьке визнання в Україні. Інтерес до Е.По з більшою чи меншою інтенсивністю виявлявся протягом століття через різноманітні жанри перекладу та інші форми літературної рецепції, однак комплексного вивчення його неоднобічного впливу на українську літературу та й загалом культуру донині не існує.
Актуальність роботи зумовлена інтересом перекладознавців до історії входження перекладів різних авторів у контекст української літературної полісистеми. Це підводить нас до необхідності вироблення загальних критеріїв для розмежування історично і культурно зумовлених жанрів віршового перекладу, а також встановлення ролі перекладів аналізованих авторів для розвитку української літератури.
Освоєння творчості Е.По українськими перекладачами важливий чинник становлення української перекладної думки. Обсяг нагромадженого на сьогодні фактичного матеріалу з даної теми потребує узагальнення і системно-цілісного аналізу багатогранних зв’язків американського поета з українською літературною полісистемою. Їх вивчення поглиблює розуміння художнього стилю Е.По, сприяє подоланню проблем, пов’язаних із відтворенням його художньої спадщини українською мовою. Побутування перекладної традиції протягом десятків років на теренах України природно зачіпає фактори географічно-часової віддаленості перекладів, аспекти їх множинності, а також те, як переклади безпосередньо з Е.По позначились на розвитку української літературної полісистеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у руслі досліджень, які проводяться науковцями філологічного факультету Чернівецького національного університету (№ держреєстрації 0199U001885). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради університету від 27 лютого 1997 р. (протокол №2).
Об'єктом запропонованої роботи є творчість Е.По в українських перекладах.
Предметом дисертації є мовностилістичні особливості перекладів Е.По українською мовою та своєрідність їх сприйняття в Україні.
Матеріалом дисертації є оригінальні поетичні та прозові тексти творів Е.По та їхні українські переклади, здійснені протягом ХІХ та ХХ століть і критичні праці, пов’язані із їх сприйняттям в Україні.
Мета дисертації провести комплексний аналіз поетичних і прозових перекладів творів Е.По українською мовою, здійснених у ХІХ та ХХ сторіччях, встановити їх особливості та форми входження в українську літературну полісистему.
Зазначена мета передбачає вирішення таких завдань:
1. Виявити шляхи та засоби відтворення лексико-семантичних, образно-стилістичних та формально-структурних компонентів віршових творів Е.А.По в українських перекладах.
2. Провести аналіз українських перекладів поезії Е.А.По в світлі сучасних наукових парадигм про диференціацію жанрів віршового перекладу.
3. Встановити особливості відтворення стилістичних домінант прозових творів Е.А.По в плані діахронії.
4. Дослідити історію перекладів творів Е.А.По як складову частину історії українського художнього перекладу.
На захист виносяться такі положення:
1. Художній переклад був засобом збагачення виражальних можливостей і розширення лексико-стилістичних регістрів української мови та формою синхронізації національної літератури зі світовим літературним процесом, рушійною силою модернізації української культури.
2. Активне перекладацьке засвоєння творів чужомовної літератури, в тому числі й Е.А.По, спричинило появу параперекладних” явищ: вільних перекладів, версій, вільних варіацій, переспівів, наслідувань, стилізацій, травестій тощо, різницю між якими слід розглядати у межах парадигми адекватність прийнятність” із врахуванням ступеня наближення до цих опозицій.
3. Ранні переклади поезії Е.По мали характер вільних перекладів і версій. Переклади пізнішої доби відзначаються високим ступенем дотримання змістовно-концептуальних і версифікаційних параметрів. Переклади творів Е.По відіграли значну роль у виявленні потенцій української мови для відтворення особливостей евфонії та фоносемантики. Іншими жанрами віршового перекладу при засвоєнні поетичної спадщини Е.По є вільна варіація, наслідування і пародійне наслідування або стилізація.
4. Перекладам прози Е.По кінця ХІХ першої третини ХХ ст. притаманні розходження з оригіналом, які виявляються на лексичному, синтаксичному, стилістичному, фактичному щаблях і суттєво знижують, особливо з погляду сьогодення, їхній художній рівень. Переклади прози кінця ХХ ст. завдяки адекватному відтворенню стилістичних домінант та імплікаціоналу відповідають сучасним вимогам до художніх перекладів.
5. Переклади віршових і прозових творів Е.А.По відображають історію еволюції принципів українського художнього перекладу від переспівів і переробок до адекватних відтворень.
6. Переклади творів Е.А.По були чинником інтенсифікації розвитку української літератури, мобілізації її внутрішніх ресурсів, а також важливим фактором піднесення рівня стилістичної та версифікаційної майстерності українських перекладачів.
Методологічною базою дослідження є основні засади вітчизняної та зарубіжної теорії перекладу і порівняльного літературознавства, зокрема, праці А.Волкова, О.Гайнічеру, Ґ.Ґачечиладзе, Д.Дюришина, І.Евен-Зохара, Р.Зорівчак, В.Карабана, І.Кашкіна, В.Коміссарова, В.Коптілова, І.Лєвого, А.Лілової, А.Науменка, М.Новикової, В.Радчука, Я.Рецкера, І.Рєвзіна, М.Рильського, В.Розенцвейґа, П.Топера, Г.Турі, С.Флоріна, А.Федорова, О.Чередниченка, О.Швейцера та інших.
Основними методами дослідження є системний метод, який покладено в основу першого розділу і який дозволяє, спираючись на принципи теорії полісистемності, розлядати перекладну літературу в макроконтексті культурної взаємодії. В основі другого та третього розділів роботи лежить комплексний (цілісний) підхід до проблем художнього перекладу, який ґрунтується на зіставному аналізі і спирається, головним чином, на структурно-типологічний та історико-порівняльний методи.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше досліджена перекладацька рецепція творчої спадщини Е.По, визначені жанрові різновиди перекладу, через які вона входила в українську літературну полісистему, встановлена роль перекладів Е.По для її розвитку. Вперше проведено цілісний аналіз та встановлено художньо-естетичну вартість усіх знаних нами віршових перекладів творів Е.По, починаючи з кінця ХІХ до завершення ХХ століття. Вперше комплексно дослідженні переклади прозової спадщини Е.По, здійснені у ХІХ ХХ сторіччях. У роботі вводяться в обіг маловідомі переклади, які до цього часу з різних причин залишалися в тіні чи не ставали об’єктом належної уваги.
Теоретичне значення роботи полягає у визначенні жанрових різновидів і естетичних критеріїв українських перекладів Е.По, у встановленні масштабів і рівня їх засвоєння українською літературною полісистемою, у розширенні діапазону українсько-американських літературних зв’язків.
Практична цінність проведеного дослідження випливає з можливостей використання її результатів для практичного вирішення проблем, пов’язаних з перекладом творів Е.По українською мовою. Результати дослідження можуть знайти практичне застосування в університетських курсах теорії, історії та практики перекладу, підготовці навчальних та методичних посібників, бібліографічних покажчиків з перекладознавства та історії україно-американських літературних взаємин і творчості Е.По. Додатком до роботи є антологічне зведення всіх наявних поетичних перекладів у єдиний текстологічний корпус, котрий може стати основою для майбутнього видання першої збірки віршів Е.По в Україні.
Апробація роботи і публікації:
Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури та кафедри англійської мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, її основні положення були виголошені на міжнародних конференціях Переклад на межі ХХІ століття: історія, теорія, методологія” (Київський університет імені Тараса Шевченка, 1997), Лінгвістика і вербальна комунікація у 21-му столітті: тенденції і перспективи” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2000), Іноземна філологія на межі тисячоліть” (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2000).
Основні положення дисертації відображені в публікаціях автора:
1. Рихло О.П. Варіативність перекладів рефрену Nevermore” з поеми Е.А.По The Raven” // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. Чернівці: ЧДУ, 1997. Вип.12 (3). С.171-177.
2. Рихло О.П. Творчість Едгара Аллана По в українському літературному контексті // Гуманітарний вісник: Іноземна філологія (Проблеми сучасної зарубіжної літератури, проблеми сучасної лінгвістики). Черкаси, 1999. №3. С.35-44.
3. Рихло О.П. Дзвони” Е.А.По в перекладі В.Коптілова // Вісник Харківського Національного університету ім.В.Н.Каразіна: Романо-германська філологія. Харків: Константа, 1999. №461. С.240-245.
4. Рихло О.П. Оповідання Едгара Аллана По в українських перекладах Майка Йогансена // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. Чернівці: Рута, 1999. Вип.68. С.37-46.
5. Рихло О.П. Освоєння поеми Едгара Аллана По The Raven” в українській літературі // Питання літературознавства. Чернівці, 1997. Вип. 4 (61). С.89-97.
6. Рихло О.П. Балада Едгара Аллана По Аннабель Лі” в українських перекладах // Питання літературознавства. Чернівці, 2000. Вип.6 (63). С.115-120.
7. Рихло О.П. Недосяжність таємничого Ельдорадо: чотири спроби наближення до Едгара Аллана По // Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. 1999. № 4. С.110-119.
8. Рихло О.П. The Raven” Едгара По в українських перекладах // Міжнар. конф. Переклад на межі ХХІ століття: історія, теорія, методологія”. Київ: Київський університет ім.Т.Шевченка. 1997. С.64-65.
9. Рихло О.П. Проза Едгара Аллана По в українських перекладах // Тези доповідей міжнар. наук. конф. Іноземна філологія на межі тисячоліть”. Харків: Константа. 2000. С.258-259.
10. Рихло О.П. Проблема буквалізму в перекладах прози Е.А.По // Матеріали конф. Лінгвістика і вербальна комунікація у 21-му столітті: тенденції і перспективи”. К.: Київський Національний університет ім.Т.Шевченка. 2000. С.83-84.
Структура роботи. Мета та завдання дослідження зумовили наступну структуру роботи: Вступ, три розділи, Висновки, Бібліографію, Додаток А (ілюстративний матеріал) і Додаток Б (антологічне зведення віршових перекладів); загальний обсяг дисертації 303 сторінки (з них 188 сторінок основного тексту). Список використаних джерел охоплює 245 позицій.
У Вступі обґрунтовано актуальність і новизну теми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами кафедри, визначено ступінь опрацювання проблеми галузями філологічної науки, окреслені об’єкт, предмет, матеріал, мета та завдання роботи, викладені методологічні засади, сформульована теоретична та практична цінність дисертації, розкрита її структура. Окрім того, вказано на апробацію дослідження та подано перелік авторських публікацій, які передають його основний зміст.
Розділ 1 Історія перекладів творів Е.А.По українською мовою” розкриває фундаментальні теоретичні положення науки про переклад, котрі лягли в основу дисертації: поняття полісистемності, репертуару, канонізованих / неканонізованих, першорядних / другорядних текстів і моделей, центру й периферії, а також перекладності, адекватності, множинності перекладів, жанрів віршового перекладу. Обґрунтовано доцільність застосування комплексного (цілісного) підходу до аналізу перекладних художніх творів. Простежено також історію українських перекладів Е.По, проаналізовано сприйняття та засвоєння образу і творчої спадщини письменника в українській літературній полісистемі, починаючи від кінця ХІХ до завершення ХХ століття, що знайшло свій вияв як у літературно-критичному осягненні.
У Розділі 2 Особливості перекладу поезії Е.А.По українською мовою” проаналізовано українські переклади віршованої спадщини Е.По (П.Грабовський, В.Щурат, Л.Мосендз, С.Гординський, Г.Кочур, В.Коптілов, Д.Павличко, Г.Гордасевич, Є.Крижевич, А.Онишко, М.Тупайло, М.Стріха). Особлива увага приділена найбільш відомим поезіям Е.По, які нерідко представлені кількома українськими перекладами (Крук”, Аннабель Лі”, Ельдорадо”, Дзвони” та ін.). Розділ складається з п’яти підрозділів, заголовки яких відповідають назвам творів поета, наявних в українських перекладах: Крук” (Ворон”), Ельдорадо”, Аннабель Лі”, Дзвони”, Інші поезії” (тут вміщено аналіз перекладів менш відомих поезій).
У Розділі 3 Особливості перекладу прози Е.А.По українською мовою” розглядаються українські переклади оповідань, новел і повістей американського письменника (І.Петрушевич, П.Карманський, В.Королів-Старий, І.Мисик, М.Йогансен, Б.Ткаченко, Г.Лужницький (Меріям), Р.Доценко та ін.), які виходили свого часу в українських (львівських, київських, харківських та ін.) видавництвах.
У Висновках відображені головні результати дослідження, яке спирається на зіставний аналіз поетичних і прозових творів Е.По та їхніх перекладів українською мовою, а також на системно-історичне дослідження контактних та типологічних зв’язків Едгара По з українською літературою.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Теорія полісистемності дає змогу встановлювати співвідношення між оригінальною та перекладною літературою на різних етапах їх історичної еволюції. Через несприятливі умови свого розвитку (бездержавність української нації, численні заборони української мови, асиміляційні процеси тощо) українська оригінальна література тривалий час займала всередині літературної полісистеми периферійні позиції, натомість перекладні твори заповнювали центральну частину полісистемного спектру. Це призводило до суттєвих спотворень літературного процесу, внаслідок чого зростали роль і значення художнього перекладу, що перебирав на себе функції оригінальної літератури. Саме тому надзвичайно важливою ставала проблема вибірковості авторів і текстів, які стають об’єктами перекладацької діяльності. Літературний прогрес, таким чином, пов’язується з рівнем інновативності перекладних творів. Тому рецепція творчості Е.По, який відомий як оновлювач багатьох літературних форм і жанрів, об’єктивно сприяла подоланню застарілих стереотипів і модернізації української літератури.
Однак при такому інтенсивному засвоєнні лексико-семантичних, стильових, структурних та інших особливостей чужомовних літератур виникають не тільки адекватні переклади, але й численні параперекладні” явища вільні переклади, переспіви, версії, вільні варіації, травестії, наслідування, стилізації. Вони розрізняються за рядом таких диференційних ознак, різницю між перекладом і переробкою слід розглядати через протиставлення адекватності і прийнятності, тоді як відмінність переспіву і вільного перекладу полягає у наявності чи відсутності етномовних заміщень композиційних компонентів, а переспів і травестія, яким притаманні елементи онаціональнення, різняться наявністю пародійно-бурлескного забарвлення в останній. Версія відрізняється від вільного перекладу вилученням кількох смислових домінант першоджерела або їх додаванням до оригінальної смислової структури. У вільній варіації, порівняно з вільним перекладом і версією, кількість залучених смислових домінант першотвору мінімальна. Крім того, вільна варіація супроводжується авторським підкресленням, на зразок епіграфу чи назви. Авторське підкреслення властиве і наслідуванням та стилізаціям, проте в цьому випадку акцентуються не смислові домінанти оригіналу, а запозичення поетичних канонів літератури-джерела, які слугують засобом оновлення приймаючої літературної полісистеми або використовуються як канонізовані вже моделі з метою створення особливого ефекту (наприклад, пародійного).
Назагал, для освоєння поетичної спадщини Е.По характерні наступні жанри віршового перекладу: вільний переклад (Крук”, Аннабель Лі”, Ельдорадо” П.Грабовського), версія (Дзвони” В.Щурата), вільна варіація (Ельдорадо” Ю.Покальчука), наслідування (Подзвіння” Г.Чупринки), стилізація (Крук або ж Ворон” О.Ірванця) і власне переклад (Г.Гордасевич, С.Гординський, Г.Кочур, Є.Крижевич, Л.Мосендз, А.Онишко, Д.Павличко, М.Стріха, М.Тупайло).
На фоні численних жанрових різновидів особливо гостро постає проблема адекватності перекладу. Її основоположними детермінантами є діалектична єдність форми і змісту, цілого й частини, гносеологічного й естетичного, авторського й індивідуально-перекладацького. Спільним знаменником для всіх цих перекладацьких принципів служить структурно-типологічний підхід, який уможливлює найповніше відтворювати в перекладі семантико-стилістичну, ідейно-образну та формально-композиційну структуру першотвору. Цілісний (комплексний) підхід забезпечує, у свою чергу, врахування при перекладі не тільки суто мовних, але й екстралінгвальних чинників.
Разом з тим Е.По давно уже став об’єктом пильної уваги української критичної і перекладознавчої думки (П.Грабовський, М.Йогансен, В.Коптілов, М.Новикова, В.Радчук, К.Шахова та інші). Вплив американського романтика на українську літературу відчутний в українському символізмі, наприклад, у представників літературних угрупувань Молода Муза” чи Українська хата”, які запозичують у своїх віршах мотиви і настрої туги, смутку, меланхолії, містичних поривань (П.Карманський) чи наслідують звукові образи Е.По (образ дзвонів у Г.Чупринки). Осмислення постаті американського поета зустрічаємо у письменників української діаспори (Л.Мосендз, Є.Маланюк, Ю.Косач).
Перші переклади, які належали перу П.Грабовського (Крук”, Ельдорадо”, Аннабель Лі”) і В.Щурата (Дзвони”) позначені характерними для відповідного жанрового різновиду особливостями на різних рівнях художньої структури тексту: невідповідністю метричних характеристик оригіналу, недотриманням вимог еквілінеарності, наявністю елементів одомашнення, змістовної та стилістичної декоративності. Ранні переклади виникали у несприятливих умовах. Наприклад, перекладаючи Крука”, Ельдорадо” й Аннабель Лі”, П.Грабовський, який перебував у сибірському засланні, можливо, не завжди мав під рукою оригінальні тексти і великою мірою орієнтувався на російські переклади. Це засвідчує подібність віршових структур, калькування семантики окремих висловів і образів, запозичених у російських перекладачів. Проте і П.Грабовський, і В.Щурат намагалися в цілому зберегти концептуальне наповнення творів, демонструючи при цьому високий рівень мовної культури. Так, при перекладі поеми Дзвони”, одного з найскладніших за своїми фоносемантичними характеристиками творів світової поезії, В.Щурат зумів у багатьох випадках відтворити евфонічний лад оригіналу, впоравшись із численними алітераційно-асонансними елементами.
Подальший розвиток перекладацького мистецтва в Україні став запорукою нових інтерпретацій поезій Е.По, які відзначаються якісно вищим рівнем у відтворенні адекватності. Деякі з елементів, з якими не могли впоратися попередники, знайшли тепер своє втілення. Це стосується, наприклад, рефрену Nevemore” з поеми Ворон” (Не вернуть” Г.Кочура), досконалішого володіння ономатопеїчними ресурсами мови (Дзвони” В.Коптілова, Ворон” А.Онишка), більшою вправністю у передачі образних елементів та метричних особливостей. Високу перекладацьку майстерність засвідчили інтерпретації Г.Гордасевич, С.Гординського, Є.Крижевича, Л.Мосендза, Д.Павличка, М.Стріхи, М.Тупайла, які зберігають ідейно-естетичні, образні та формально-структурні параметри першотворів, демонструюючи при цьому зрослий авторитет української перекладацької школи.
Переклади прозових творів Е.По, на відміну від поетичних, виходили декілька разів окремими виданнями. Перші з них з’явилися наприкінці ХІХ ст., останні зовсім недавно. Загалом українські перекладачі відтворили значну частину прозового доробку американського письменника. Проте ранні спроби донести до українського читача його оповідання і новели позначені численними недоліками, характерними для тогочасних підходів до прозових перекладів. Тому при їхній об’єктивній оцінці необхідно враховувати даний момент.
Незважаючи на ту обставину, що переклади оповідань та новел Е.По здійснювалися як у Східній (Радянській), так і в Західній Україні, їм притаманні спільні вади. Так, найсуттєвішим недоліком українських прозових перекладів І.Петрушевича, П.Карманського, М.Кобєрського, Ф.Белея, І.Мисика, М.Йогансена, Б.Ткаченка, Г.Лужницького (Меріяма) є буквалізм у різних його виявах граматичний, лексичний, фразеологічний. Водночас українські перекладачі схильні й до вільностей, крайнім і часто механічним проявом яких стали банальні недогляди і неуважність до фактичної інформації.
Синхронний зріз мови цих перекладів, насичених регіоналізмами, архаїчною лексикою і застарілими синтаксичними конструкціями, видається нині в багатьох випадках неадекватним.
До найбільш типових лексико-стилістичних вад належать уведення чужих за контекстом реалій українського життя, невідтворення прихованої іронії промовляючих імен, невідповідність стилістичного забарвлення окремих складників оригіналу і перекладу, недостатня увага до відтворення гри слів та контамінованої мови.
Найчастіше перекладачам бракувало відповідних фонових знань, що іноді призводило до невідтворення або спотворення специфічних термінів, особливо морських, якими рясніють оповідання і повісті американського письменника.
Повноцінніші переклади прози Е.По з’являються в 70-ті роки з-під пера Р.Доценка. Завдяки адекватному відтворенню стилістичних домінант та імплікаціоналу, уважності до художніх деталей, словесному нюансуванню вони відповідають сучасним вимогам.
Нове двотомне видання прози Е.По, яке з’явилося у 2001 році у видавництві Дніпро” і зібрало ціле гроно першокласних перекладачів (Ю.Лісняк, Р.Доценко, А.Онишко, О.Мокровольський, В.Шовкун, М.Габлевич та інші) вже стало фактом української перекладної літератури і чекає на своїх майбутніх дослідників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Науково-теоретичні праці

1. Абызов Ю.И. Рецензия хлеб насущный критики // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1988. Вип.15. С.33-35.
2. Аллен, Герви. Эдгар По. М.: Молодая гвардия, 1987. 334 с.
3. Амбрасас-Саснава К.И. Лелеять переводчика // Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1989. Вип.16. С.80-84.
4. Аннинский Л.А. Выявлять взаимодействие национальных духовных космосов // Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1989. Вип.16. С.84-86.
5. Бархударов Л.С. И снова «Эльдорадо» // Тетради переводчика (под ред. Л.С.Бархударова). М.: Высшая школа, 1982. Вып.19. С.53-60.
6. Бельгер Г.К. С пользой осмыслить опыт переводчиков // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1988. Вип.15. С.35-41.
7. Білецький, Олександр. В мастерской художника слова // Зібрання праць: В 5 т. К.: Наукова думка, 1966. Т.3:Українська радянська література. Теорія літератури. С.274-489.
8. Білецький, Олександр. Микола Вороний // Зібрання праць: В 5 т. К.: Наукова думка, 1965. Т.2: Українська література ХІХ початку ХХ століття. С.596-624.
9. Білецький, Олександр. [На порозі мирного часу] // Зібрання праць: В 5 т. К.: Наукова думка, 1966. Т.3:Українська радянська література. Теорія літератури. С.37-48.
10.Білецький, Олександр. Переводная литература на Украине // Зібрання праць: В 5 т. К.: Наукова думка, 1966. Т.5: Зарубіжні літератури. С.591-607.
11.Білецький, Олександр. Про переклади і переспіви П.Грабовського // Зібрання праць: В 5 т. К.: Наукова думка, 1965. Т.2: Українська література ХІХ початку ХХ століття. С.579-585.
12.Болтовская Л.Н. К вопросу изучения творчества Эдгара По (Эдгар По в России) // Вопросы русской, советской и зарубежной литературы. Хабаровск: Изд-во Хабаровского гос. пед. ин-та, 1973. Т.2. С.99-122.
13.Братко В.О. Привиди Оселі суму” // Зарубіжна література в навчальних закладах. 1998. №8. С.35-38.
14.Брюсов В. Фиалки в тигеле // Брюсов В. Собрание сочинений: В 7 т. М.: Художественная литература, 1975. Т.6: Статьи и рецензии 1893-1924. С.103-109.
15.Бэлза, Святослав. Комментарии // По Э.А. Собрание сочинений: В 4 т. М.: Пресса, 1993. Т.1: Стихотворения и поэмы. С.367-381.
16.Винов, Игорь. Основы и принципы поэтики Эдгара По // Art Line. 1997. №4. С.48-49.
17.Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. Издательство Московского университета, 1978. 174 с.
18.Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. М.: Международные отношения, 1980. 342 с.
19.Волков А.Р., Гайнічеру О.І., Мегела І.П. Проблема художнього перекладу з неслов’янських мов на слов’янські // ІХ Міжнародний з’їзд славістів. Слов’янські літератури. Доповіді. К.: Наукова думка, 1983. С.203-224.
20.Волков А.Р. Переробка як особливий вид міжлітературної взаємодії // Радянське літературознавство. 1984. №6. С.13-24.
21.Волков А.Р. Переспів // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври, 2001. С.407.
22.Волков А.Р. Форми літературних взаємозв’язків та взаємодій // Радянське літературознавство. 1962. №4. С.29-44.
23.Вороний, Микола. Відкритий лист до українських письменників // Літературно-науковий вісник. 1901. Кн.9. С.14.
24.Габлевич М.Б. Більше вимогливості! // Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1989. Вип.16. С.92-102.
25.Гаврилюк А.М. Эдгар-Аллан По // Эдгар По. Рассказы. Львов: Вища школа, 1985. С.245-253.
26.Гайнічеру О.І. Поезія і мистецтво перекладу. К.: Дніпро, 1990. 212 с.
27.Гайнічеру О.І. Про комплексний підхід до проблеми поетичного перекладу // Радянське літературознавство. 1980. №10. С.54-63.
28.Гак В. Коверкание” или подделка”? // Тетради переводчика (под ред. Л.С.Бархударова). М.: Международные отношения, 1966. №3. С.38-44.
29.Галь, Нора. Слово живое и мертвое. М.: Книга, 1972. 176 с.
30.Гачечиладзе, Гиви. Введение в теорию художественного перевода. Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1970. 285 с.
31.Гачечиладзе Г. Художественный перевод и литературные взаимосвязи. М.: Советский писатель, 1972. 264 с.
32.Гетман И.М. Анализ ключевых слов исходного текста и перевода (На материале рассказа Э.По Золотой жук”) // Аспектология и контрастивная лингвистика. 1988. С.18-22.
33.Гордасевич Г. Перлини американської поезії // Поезія. К.: Рад. письменник, 1985. Вип.2. С.184-185.
34.Гординський, Святослав. [Післямова] // Сучасність (Мюнхен). 1961. №8. С.40.
35.Грабовський, Павло. Примітки // Зібрання творів: В 3 т. К.: Вид-во АН УРСР, 1959. Т.1. С.639-671.
36.Грабовський, Павло. Примітки // Зібрання творів: В 3 т. К.: Вид-во АН УРСР, 1959. Т.2. С.575-601.
37.Данчицький Б. Едґар Алян По // По Е.А. Елєонора (Пер. П.Карманського та ін.). Львів: Наклад В.Боберського, 1912. С.3-13.
38.Дзера О.В. Індивідуально-авторське трактування біблійних мотивів як перекладознавча проблема: Автореф дис канд-та филол. наук: 10.02.16 / Київський нац. ун-т. Київ, 1999. 21 с.
39.Дима, Александр. Принципі сравнительного литературоведения. М.: Прогресс, 1977. 229 с.
40.Динамов С.С. Эдгар По художник смерти и разложения // Октябрь. 1934. №4. С.160-171.
41.Дудченко М.М. Метафорика першотвору і індивідуальність перекладача // Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1979. Вип.1. С.93-97.
42.Дюришин, Диониз. Теория сравнительного изучения литературы. М.: Прогресс, 1979. 320с.
43.Євшан, Микола. Критика; Літературознавство; Естетика /Упор. Н.Шумило. К.: Основи, 1998. 658 с.
44.Єфремов, Сергій. Історія українського письменства. К.: Феміна, 1995. 688 с.
45.Жулинський, Микола. Григорій Чупринка // Історія української літератури ХХ століття: В 2 т. К.: Либідь, 1998. Т.1: Перша половина ХХ століття. С.94-97.
46.Зеров, Микола. Твори: В 2 т. К.: Дніпро, 1990. Т.2: Історико-літературні та літературознавчі праці. 601 с.
47.Зорівчак, Роксоляна. Внесок Івана Франка в розвиток перекладознавчої думки в Україні // Іван Франко письменник, мислитель, громадянин: Матеріали Міжнародної наукової конференції (Львів, 25-27 вересня, 1996). Львів: Світ, 1998. С.41-46.
48.Зорівчак, Роксоляна. Дбаймо про засади // Літературна Україна. 1985. №22 (30 травня). С.3, 6.
49.Зорівчак Р.П. До методології вивчення фразеологічних одиниць у контрастивних дослідженнях // Нариси з контрастивної лінгвістики. К.: Наукова думка, 1979. С.59-65.
50.Зорівчак Р.П., Лисенко І.М. Лужницький Григор Леонідович // Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. К.: Українська енциклопедія” ім.М.Бажана, 1995. Т.3: К-Н. С.234-235.
51.Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. Львів: Вища школа, 1983. 175 с.
52.Иваненко, Владимир. Критика перевода и переводческий процесс // Радуга. 1982. №11. С.161-165.
53.Іваненко, Володимир. Розвиток методології українського радянського перекладознавства // Хай слово мовлено інакше”: Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу /Упоряд. В.Коптілов/. К.: Дніпро, 1982. С.176-200.
54.Иванов В.В. Лингвистические вопросы стихотворного перевода // Машинный перевод. М., 1961. Вып.2. С. 369-395.
55.Ільницький, Микола. Краси свічадо // Розсипані перли: Поети Молодої Музи”. К.: Дніпро, 1991. С.5-17.
56.Історія української літератури (Перші десятиліття ХІХ століття) /За ред. П.П.Хропка/. К.: Либідь, 1992. 511 с.
57.Йогансен М. Вступна стаття // По Е.А. Вибрані твори (Пер. М.Йогансена та Б.Ткаченка). Харків: Державне видавництво України, 1928. С.3-23.
58.Карабан В.И. Косвенные речевые акты в переводе // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1986. Вип.13. С.100-108.
59.Каpабутенко, Іван Ів. Дивний талант Едгаpа По // Всесвіт. 1984. №2. С.113-116.
60.Кашкин, Иван. Для читателя-современника. М.:Сов. писатель, 1977. 560 с.
61.Кашкин И. О методе и школе советского художественного перевода // Поэтика перевода. М.: Радуга, 1988. С.21-28.
62.Келдыш Ю. Рахманинов и его время. М.: Музыка, 1973. 472 с.
63.Ковалев Ю. Эдгар Аллан По: Новеллист и поэт. Л.: Худ. лит., 1984. 296 с.
64.Ковалів, Юрій. Майк Йогансен // Історія української літератури ХХ століття: В 2 т. К.: Либідь, 1998. Т.1: Перша половина ХХ століття. С.155-157.
65.Коломієць Л.В. Переклад як автономний твір оригінальної літератури: проблема канонізації маргіналізації перекладу // Тези доповідей міжнар. наук. конф. Іноземна філологія на межі тисячоліть”. Харків: Константа, 2000. С.126-128.
66.Комиссаров В.Н., Рецкер Я.И., Тархов В.И. Пособие по переводу с английского языка на русский: В 3 т. М.: Высшая школа, 1965. Т.2: Грамматические и жанрово-стилистические основы перевода. 287 с.
67.Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). М.: Высшая школа, 1990. 253 с.
68.Конрад Н.И. Запад и Восток: Статьи. М.: Главная редакция восточной литературы, 1972. 496 с.
69.Коптілов В.В. Актуальні питання укpаїнського художнього пеpекладу. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1971. 131 с.
70.Коптілов В. Першотвір і переклад: Роздуми і спостереження. К.: Дніпро, 1972. 215 с.
71.Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу: Посібник для студентів філологічних факультеів університетів. К.: Вища школа, 1982. 165 с.
72.Коптилов В. Этапы работы переводчика // Вопросы теории художественного перевода: Сборник статей. М.: Художественная литература, 1971. С.148-166.
73.Корунець, Ілько. З мови Твена та Уїтмена. (Художня література США в українських перекладах) // Хай слово мовлено інакше”: Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу /Упоряд. В.Коптілов/. К.:Дніпро, 1982. С.162-175.
74.Кочуp, Гpигоpій. Дебют пеpекладача // Жовтень, 1972. №3. С.17.
75.Кочур, Григорій. З творчої майстерні перекладача: відповіді на запитання анкети // Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1992. Вип.18. С.169-189.
76.Кравців Б. Перекладна література // Енциклопедія Українознавства. Львів: НТШ, 1996. Т.5. С.1987.
77.Кулик І.Ю. Сучасна поезія Північної Америки // Антологія американської поезії (1855-1925). Харків: Державне видавництво України, 1928. С.9-38.
78.Кундзіч, Олексій. Слово і образ: літературно-критичні статті. К.: Рад. письменник, 1966. 331с.
79.Кухалашвілі В.К., Кабкова О.В. Укpаїна і США: Літеpатуpні контакти // Укpаїнська літеpатуpа в загально-слов’янському і світовому літеpатуpному контексті: В 5 т. К.: Наукова думка, 1988. Т.3: У взаєминах з літературами Заходу і Сходу. С. 334-366.
80.Ладыгин М.Б. К вопросу о жанровом и идейном своеобразии Повести Артура Гордона Пима” Эдгара Аллана По // Проблемы метода и жанра в зарубежной литературе. 1979. Вып.3. С. 122-134.
81.Лебле Л.О. Статистический анализ значимости буквенной формы в поэме Эдгара По «Колокола» // Проблемы мотивированности языкового знака. Калининград, 1976. С.82-88.
82.Левин Ю. Национальная литература и перевод // Актуальные проблемы теории художественного перевода (Материалы Всесоюзного симпозиума, 25.02-2.03.1966). Т.1. С.79-91.
83.Левин Ю.Д. Об исторической эволюции принципов перевода (к истории переводческой мысли в России) // Международные связи русской литературы. М., Л.: Изд-во АН СССР, 1963. С.5-63.
84.Левин Ю.Д. Русские переводы Шекспира // Мастерство перевода. М.: Советский писатель, 1968. С.5-25.
85.Левый, Иржи. Искусство перевода. М.: Прогресс, 1974. 397с.
86.Лилова А. Введение в общую теорию перевода. М.: Высшая школа, 1985. 256 с.
87.Лорие М. Уловки переводчиков // Мастерство перевода. М.: Советский писатель, 1970. №7. С.334-358.
88.Лучук, Володимиp. Святослав Гоpдинський повеpтається додому // Гоpдинський, Святослав. І пеpеливи баpв, і динамічність ліній... Львів: Каменяp, 1990. С.17-23.
89.Львовская З.Д. Теоретические проблемы перевода. М.: Высшая школа, 1985. 232 с.
90.Марчук Ю.Н. Проблемы машинного перевода. М.: Наука, 1983. 233 с.
91.Маттисен Ф.О. Эдгар Аллен По // Ответственность критики. М.: Прогресс, 1972. С.25-57.
92.Микитенко О. В червоних лавах. К.: Дніпро, 1974. 215 с.
93.Микушевич В.Б. Вечное осмысление культуры // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1989. Вип.16. С.86-91.
94.Микушевич В. К вопросу о романтическом переводе // Актуальные проблемы теории художественного перевода: В 2 т. М.: Союз писателей СССР, Совет по художественному переводу, 1967. Т.1. С.69-79.
95.Миньяр-Белоручев Р.К. Общая теория перевода и устный перевод. М.: Воениздат, 1980. 237с.
96.Миронюк Н.П. Про культуру українського слова в художніх перекладах з англійської мови // Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1993. №19. С.99-103.
97.Москаленко, Михайло. Тисячоліття: переклад у державі слова // Тисячоліття: Поетичний переклад України-Русі. К.: Дніпро, 1995. С.5-38.
98.Мурадханян І.С. Функція фантастики в художньому світі Е.По та її рецепція у Ф.Достоєвського // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. Чернівці: Рута, 1999. Вип.68. С.18-27.
99.Назарець В.М., Васильєв Є.М. Птах на ймення Не вернуть”, або Біль душі Едгара По // Зарубіжна література в навчальних закладах. 1999. №4. С.10-15.
100. Наєнко М.К. Дмитро Чижевський і його Історія української літератури” // Чижевський Д.І. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). Тернопіль: МПП Презент”, за участю ТОВ Феміна”, 1994. С.3-15.
101. Найда, Юджин А. К науке переводить. Принципы соответствий // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. М.: «Международные отношения», 1978. С. 114-137.
102. Наливайко Д.О. Незрадливе мистецтво перекладу // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1984. Вип.11. С.73-79.
103. Науменко А.М. Аналіз-зіставлення // Нові підходи до вивчення й викладання філології у вищій школі: Наукова монографія. Запоріжжя: ЗДУ, 1998. Т.3. С.51-66.
104. Непорожній, Олександр. Окрилені мелодії: Передмова // Співець. Із світової поезії кінця XVIII першої половини XIX сторіччя: Збірка /Упорядкував Г.Кочур/. К.: Веселка, 1972. 5-26 с.
105. Нестерова Е. Примечания // По, Эдгар Аллан. Стихотворения. М.: Радуга, 1988. С.392-414.
106. Нестеpова Е.К. Pусские пеpеводы стихотвоpения Э.А. По "Воpон" // Тетpади пеpеводчика (Под pедакцией Л.С. Баpхудаpова). М.: Междунаp. отношения, 1976. С.22-37.
107. Нефедова Т.М. Поэтика експериментально-психологических новелл Эдгара По: Автореф дис канд-та филол. наук: 10.01.08 / Донецкий гос. ун-т. Донецк, 1974. 23 с.
108. Неупокоева И.Г. Некоторые вопросы изучения взаимосвязей и взаимодействия национальных литератур // Взаимосвязи и взаимодействие национальных литератур. М.:Изд-во Академии наук СССР, 1961. С.13-51.
109. Новикова, Маpина. Пеpекладацький світ Гpигоpія Кочуpа // Гpигоpій Кочуp. Дpуге відлуння: Пеpеклади. К.: Дніпpо, 1991. С. 5-22.
110. Новикова, Марина. Прекрасен наш союз. Литература переводчик жизнь: Лит.-крит. Очерки. К.: Рад. письменник, 1986. 224с.
111. Новикова, Марина. Хусточка // Всесвіт. 1990. №12. С.130-135.
112. Новиченко, Леонід. Поет недоспіваної пісні // Влизько, Олекса. Вибрані поезії. К.: Рад. письменник, 1963. С.3-31.
113. Павличко, Соломія. Дискурс модернізму в українській літературі: Монографія. К.: Либідь, 1999. 447 с.
114. Побережная Г. Эдгар По [Гороскоп] //Art Line (Київ). 1997. №4. С.50-51.
115. Приходько И.С. Эльдорадо” Э.По в переводе В.Брюсова (К проблеме метода) // Метод, стиль, поэтика русской литературы ХХ в. Владимир, 1977. Вып.11. С.83-99.
116. Проненко, Владислав. Краплини з чистої криниці // Прапор. 1989. №1. С.95-96.
117. Радчук В.Д. Концепция функционально-эстетического равнодействия // Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1979. Вип.1. С.42-60.
118. Радчук, Віталій. На жертовнику мистецтва // Хай слово мовлено інакше”: Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу /Упоряд. В.Коптілов/. К.: Дніпро, 1982. С.19-40.
119. Радчук В.Д. Наукову основу практиці перекладання // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1984. Вип.11. С.68-73.
120. Радчук В.Д. Перевод как отражение и эстетическая задача // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1986. Вип.13. С.40-50.
121. Радчук В.Д. Художественная адекватность перевода // Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1979. Вип.2. С.118-122.
122. Ревзин И.И., Розенцвейг В.Ю. Основы общего и машинного перевода. М.: Высшая школа, 1964. 243 с.
123. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. М.: Международные отношения, 1974. 216 с.
124. Рильський, Максим. Мистецтво перекладу. К.: Радянський письменник, 1975. 343с.
125. Рихло О.П. Варіативність перекладів рефрену Nevermore” з поеми Е.А.По The Raven” // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. Чернівці: ЧДУ, 1997. Вип.12. С.171-177.
126. Рубчак, Богдан. Пробний лет // Розсипані перли: Поети Молодої Музи”. К.: Дніпро, 1991. С.18-41.
127. Рудницький, Леонід. Матеріали до бібліографії праць Григора Лужницького // Записки наукового товариства ім.Шевченка. Львів-Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1996. Т.CCXII. Філологічна секція: Збірник праць і матеріялів на пошану Григорія Лужницького (1903-1990) . С.11-39.
128. Савковський Я.Ю. Роль оповідача в оповіданні Е.А.По Лігея” // Гуманітарний вісник: Іноземна філологія. Черкаси, 1999. Вип.3. С.49-52.
129. Сисін Ю. Важелі вчинків великих нишпорок: Матеріали до вивчення творчості Едгара По та Конан Дойля (7 клас) // Зарубіжна література в навчальних закладах. 1998. №3. С.8-9.
130. Сорока М.І. Українська мова і переклад // Українська мова та література. 1999. №40 (152). С.5.
131. Співак В.Л. Стилістичні особливості новел Едгара По // Іноземна філологія. Львів: Вища школа, 1983. Вип.72. С.121-127.
132. Старий В. [Передмова] // Американські оповідання: Едгар Пое, Фр.Брет-Гарт, Джек Лондон, Марко Твен (Пер. В.Старого). К.: Видання Товариства Час”, 1918. С.ІІІ-Х.
133. Стріха, Максим. Американський класик та українські перекладачі // Всесвіт. 1998. №7. С.132-133.
134. Ткаченко С.І. Перевод как творческое познание подлинника // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1983. Вип.9. С.3-10.
135. Топер П.М. О переводческой критике // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1988. Вип.15. С.26-33.
136. Торпакова В.П. Несколько слов о фантазии // Тетради переводчика (под ред. Л.С.Бархударова). М.: Международные отношения, 1978. Вып.19. С.31-40.
137. Удальцова Э.Д. «Аннабель Ли» Э.По и перевод К.Бальмонта // Анализ стилей зарубежной литературы. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1987. Вып.5. С.139-143.
138. Удальцова Э.Д. Функционирование стилистических эквивалентов в стихотворении Э.По Эльдорадо” и в переводе К.Бальмонта // Стилистический анализ художественного текста: Межвузовский сб. науч. трудов. Смоленск, 1988. С.57-65.
139. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. М.: Высшая школа, 1968. 396 с.
140. Федоров А. Ценить мастерство // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1989. Вип.16. С.74-80.
141. Федоров А.В. Ще раз до питання про перекладність (Ідея перекладності в сучасній теорії перекладу) // Хай слово мовлено інакше”: Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу /Упоряд. В.Коптілов/. К.: Дніпро, 1982. С. 5-19.
142. Филипович, Павло. Літературно-критичні статті. К.: Дніпро, 1991. 270 с.
143. Флорин, Сидер. Муки пер