ПРАВОВА ОХОРОНА ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК В УКРАЇНІ : ПРАВОВАЯ ОХРАНА ТОРГОВЫХ МАРОК В УКРАИНЕ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

НЕМЕШ Петро Федорович

УДК 347.772

ПРАВОВА ОХОРОНА ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.03 цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Бошицький Юрій Ладиславович,
кандидат юридичних наук,
професор

Ужгород 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ1. Загальна характеристика правової охорони торговельних марок

11

1.1. Історія становлення правового регулювання торговельних марок

11

Поняття, сутність та зміст правової охорони торговельних марок

30

1.3. Роль та значення правової охорони торговельних марок в економічному розвитку держави

48

Висновки до розділу1

63

РОЗДІЛ2. Практичні особливості правової охорони торговельних марок в Україні

66

2.1.Виникнення та припинення правової охорони торговельних марок

66

2.2.Система правової охорони торговельних марок в Україні

90

2.3.Міжнародно-правові засади охорони торговельних марок

106

Висновки до розділу2

120

РОЗДІЛ3. Порівняльна характеристика правової охорони торговельних марок в Угорщині, республіці Польща, Словаччині, Російській Федерації та республіці Білорусь

126

3.1. Система правової охорони торговельних марок в Угорщині

126

3.2.Правова охорона торговельних марок в Республіці Польща та Словаччині

148

3.3. Система правової охорони торговельних марок в Російській Федерації та Республіці Білорусь

157

Висновки до розділу3

183

ВИСНОВКИ

187

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

198

ВСТУП.

Актуальність теми. Становлення та розвиток правової системи України, насамперед, потребує негайного оновлення та модернізації системи правової охорони об’єктів інтелектуальної власності, що надає змогу забезпечити та гарантувати інтелектуальний потенціал українського суспільства. Центральне місце в системі об’єктів інтелектуальної власності займають торговельні марки, що виконують систему гарантуючих та захисних функцій по відношенню до певного кола товарів та послуг, що виготовляються, реалізуються або надаються певними суб’єктами права.
Торговельні марки як засоби індивідуалізації товарів та послуг мають тривалу історію як свого становлення і розвитку, так і розвитку їх правової охорони з метою недопущення порушення прав та законних інтересів їх власників та законних користувачів. Таким чином, розвиток економічних відносин, в рамках яких функціонує та розвивається система зареєстрованих торговельних марок, потребує адекватної їх правової охорони, що визначатиметься якістю законодавчої бази, наявністю системи інституцій охорони марок, науково обґрунтованими концепціями розвитку системи охорони марок тощо.
На сьогодні спостерігається значне підвищення інтересу до торговельних марок не лише зі сторони правознавців, але і зі сторони міжнародної спільноти, підприємців, державних діячів, засобів масової інформації тощо. Причому така активізація уваги до торговельних марок зумовлена не лише їх особливим значенням у розвитку ринкових відносин, але і наявністю суттєвих прогалин у чинному законодавстві України з питань забезпечення правової охорони торговельних марок. Це, безумовно, потребує адекватної активізації і наукових досліджень теоретичних та практичних аспектів правової охорони торговельних марок.
Юридична наука, в тому числі наука цивільного права, налічує значну кількість наукових робіт, які торкаються питань правової охорони торговельних марок. Предмет дисертаційного дослідження вивчався наступними науковцями:
- радянськими вченими: А.І.Адуєв, Е.А. Арієвич, Е.М.Бєлогорська, Е.П. Гаврилова, С.А.Горленко, В.А. Дозорцева, П.Ф.Єлісейкін, Т.Н.Ілларіонова, Ю.І.Кулаков, І.Е.Маміофа, А.П.Павлінська, С.І.Раєвич, Ю.І.Свядосц, Г.Я.Стоякін, Г.І.Тицька, А.М.Шахназаров;
- сучасними українськими науковцями: Г.О.Андрощук, І.А. Безклубий, Д.В.Бойко, Д.В.Боброва, Ю.Л.Бошицький, О.Б.Бутнік-Сіверський, Т.С.Демченко, М.К.Галянтич, А.С.Довгерт, Л.Г.Запорожець, О.Ю.Кашинцева, А.О.Кодинець, О.О.Козлова, П.П.Крайнєв, В.В. Кривенко, Р.А.Майданик, М.В.Мельников, О.М. Мельник, О.П.Орлюк, М.В.Паладій, О.А.Підопригора, О.О.Підопригора, О.В.Піхурець, О.Д.Святоцький, Я.М.Шевченко, Р.Б.Шишка;
- російськими цивілістами: Т.Е.Абова, С.С.Алексєєв, Н.О.Гершанова, Е.Л.Головльова, В.В.Голофаєв, В.П.Грибанов, Ю.Т.Гульбин, В.Н.Дементьєва, В.Ю.Джермакян, І.А.Зенін, В.О.Калятін, Л.О.Комаров, Є.І.Конюшенко, П.Б.Меггс, А.М.Мінков, С.В.Одінцов, І.Я.Петров, А.П.Рабец, Н.А.Радченко, Є.В.Сальникова, А.П.Сергеєв, С.А.Суханов, Н.В.Успенська, С.Б.Феліцина;
- іноземними науковцями, як Г.Боденхаузен, М.Барицький, Е.Н.Беляєва, І.Богнар, Дж.Бурст, К.Дж.Веркман, С.Віда, Б.Вілмос, М.Р.Доронин, Ч.Дьердь, Б.Е.Кубряков, Е.Мілісітс, М.Немех, Дж.Траут, М.Турі, М.Фіксор, A.Чаван.
Однак на сьогодні відчувається гостра необхідність переосмислення існуючих поглядів вчених з позиції концептуалізації розвитку правової охорони торговельних марок. Окрім того, чинне законодавство України на сьогодні налічує значну кількість ратифікованих міжнародних договорів та нормативно-правових актів, які регламентують питання правової охорони торговельних марок в Україні, проте вони мають хаотичний характер свого розвитку, що призводить до виникнення колізій та протиріч в ньому. Подальший розвиток законодавчої бази в сфері правової охорони торговельних марок потребує вироблення єдиної концепції її розвитку, яка б мала науково обґрунтований характер.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільно-правових дисциплін Закарпатського державного університету „Політико-правові та організаційні проблеми адаптації системи права України до ринкових умов” (наказ № 334 від 23.12.2005).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення загальнотеоретичних та практичних основ правової охорони торговельних марок в Україні. Реалізація вказаної мети пов’язується із виконанням наступних завдань:
- проаналізувати особливості історії становлення правового регулювання торговельних марок та провести її періодизацію;
- узагальнити підходи до розуміння поняття та сутності правової охорони торговельних марок, обґрунтувати власне бачення сутності правової охорони торговельних марок;
- визначити роль та значення правової охорони торговельних марок в економічному розвитку держави;
- дослідити природу правової охорони торговельних марок, а також з’ясувати і охарактеризувати особливості виникнення та припинення правової охорони торговельних марок;
- провести системний аналіз правової охорони та захисту торговельних марок в Україні, на підставі чого встановити її структуру;
- узагальнити міжнародно-правові засади охорони торговельних марок в Україні, встановити їх значення, а також охарактеризувати їх співвідношення із національними засадами охорони торговельних марок в Україні;
- провести порівняльну характеристику систем правової охорони торговельних марок в іноземних країнах.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері правової охорони торговельних марок.
Предметом дослідження є система цивільних правовідносин щодо охорони торговельних марок в Україні.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання правових явищ, що сприяло комплексному дослідженню предмету дисертаційної роботи. Автором особлива увага приділена діалектичному методу, що надав змогу дослідити та охарактеризувати систему правової охорони торговельних марок як явище, яке має динаміку свого розвитку та відображає в собі певний етап розвитку суспільства, держави та правової системи в цілому.
Беручи до уваги особливість предмету та об’єкту дослідження, в роботі було застосовано також низку спеціально-наукових методів, а саме: історико-правовий метод, результатом застосування якого стала періодизація розвитку системи правової охорони торговельних марок, характеристика основних періодів її розвитку; системно-структурний метод, що надав змогу виокремити положення щодо поняття, ознак та сутності правової охорони торговельних марок як складного багатоаспектного явища; логічний, що дозволив встановити проблематику сутності, ролі та значення правової охорони торговельних марок в економічному розвитку держави, питання виникнення та припинення правової охорони торговельних марок; соціологічний, що надав можливість встановити питання правової охорони та захисту торговельних марок як засобу індивідуалізації товарів та послуг; моделювання та прогнозування, які в роботі були застосовані для характеристики тенденцій розвитку систем правової охорони торговельних марок як на національному, так і на міжнародному рівнях; структурно-функціональний, що надав змогу встановити значення правової охорони торговельної марки; порівняльно-правовий метод, що надав змогу проаналізувати особливості правової охорони торговельних марок в іноземних країнах.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється тим, що дана робота є першим у вітчизняній науці цивільного права комплексним дослідженням особливостей правової охорони торговельних марок в Україні. Наукова новизна роботи визначається системою висновків, положень та рекомендацій, що зроблені автором за результатами проведеного наукового дослідження, зокрема:
вперше:
- виокремлено основні ознаки правової системи охорони торговельних марок, а саме: суб’єкту надається монопольне право на використання торговельної марки в певних територіальних межах, протягом певного часу; для встановлення або закріплення такого монопольного права вводиться державна реєстрація торговельних марок по явочній або перевірочній системі з відповідним сповіщенням про реєстрацію, що відбулася; порушенням права на торговельну марку є використання її іншим суб’єктом, що має тотожність або схожість з торговельною маркою, яка охороняється; на вимогу володаря права на торговельну марку порушення його права може бути припинено владою держави, а порушник має бути притягнений до кримінальної або цивільної відповідальності; можливість міжнародної охорони та захисту прав на торговельні марки;
- з’ясовано, що виникнення цивільних правовідносин щодо правової охорони торговельної марки пов’язується із настанням певного юридичного факту, а саме її реєстрації або її публічного використання;
- встановлено, що у переважній більшості країн романо-германської правової системи право на торговельний знак і на його правову охорону виникає, переважно, на підставі його реєстрації у патентному відомстві, тобто за умови та з моменту офіційного оформлення даного права відповідно до встановленого законом порядку. Реєстрація обумовлює саме існування права на товарний знак, вона носить конститутивний, правовстановлюючий характер;
- визначено, що у переважній більшості країн англо-саксонської правової системи право на знак виникає у силу використання та не потребує державного визнання. Реєстрація підтверджує факт використання знака та створює презумпцію, що заявник виступає його уповноваженим правоволодільцем, відповідно і правова охорона надається торговельному знаку з моменту його офіційного використання;
удосконалено:
- визначення поняття «правова охорона торговельної марки», що являє собою сукупність правових заходів, способів та методів, спрямованих на забезпечення нормальної реалізації прав на торговельну марку відповідно до волевиявлення її власника або законного експлуатанта, а також на захист вказаних прав у випадку їх порушення або оспорювання;
- визначення змісту цивільно-правового захисту порушених прав на торговельну марку, який полягає в тому, що її власник може, по-перше, вимагати офіційного визнання цих прав, причому позов про визнання прав на торговельну марку може бути заявлено особою, яка претендує на охорону прав на її марку на підставі того, що вона добре відома в Україні; по-друге, вимагати припинення подальшого використання марки, причому ця вимога може заявлятися також і з метою недопущення правопорушення, що готується, коли незаконно маркований чужим позначенням товар лише готується до реалізації або ввезення на територію країни; по-третє, вимагати вилучення з товару або його упаковки незаконно використовуваної торговельної марки схожого з ним до ступеня змішування; вимагати знищення вже виготовлених зображень марки;
дістало подальшого розвитку:
- правове значення торговельної марки, яке може бути визначено як сукупність правовідносин щодо виникнення, реєстрації, володіння, використання, розпорядження, охорони та захисту торговельної марки; соціально-економічне значення торговельної марки, що характеризується як певне уявлення суб’єкта про торговельну марку як знаку виробника чи особи, яка надає послуги, про приналежність товару чи послуги та специфічний набір якостей та цінностей самого товару або послуги;
- положення про те, що загальною тенденцією розвитку законодавства про охорону торговельних знаків є гармонізація, тобто зближення норм різних держав у даній сфері правового регулювання. Зазначена обставина пояснюється не лише інтеграційними процесами у світовій економічній та політичній системах, а усвідомленням необхідності подолання суперечностей між правовими актами різних держав шляхом створення збалансованої системи нормативних правил, які б забезпечували існування єдиного механізму правової охорони торговельних марок незалежно від особливостей, функціонуючого у межах відповідної держави правового масиву;
- характеристика особливостей правовідносин з приводу охорони товарних знаків, що полягає в їх подвійній сутності, а саме: це правовідносини, що мають абсолютно визначений характер, оскільки позначення, тотожне товарному знакові (або подібне з ним до ступеня змішування) у відношенні товарів, включених у реєстраційний перелік товарів може використовуватися будь-якою особою лише за згодою власника товарного знаку; це правовідносини, що мають негативний зміст, тобто за відсутності згоди власника знака усі зобов'язані утримуватися від зазіхань на права власника товарного знаку.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження дозволяють визначити підходи до вирішення цілої низки теоретичних і практичних проблем правової охорони торговельних марок. Обґрунтовані в дисертаційній роботі положення та висновки являють собою певний доробок в науці цивільного права та націлені на вдосконалення практики правової охорони торговельних марок. Результати дисертації можуть бути:
- по-перше, використані в подальших загальнотеоретичних та практичних наукових дослідженнях проблем правової охорони торговельних марок;
- по-друге, застосовані в процесі вдосконалення законодавства України про інтелектуальну власність;
- по-третє, покладені в основу подальшої наукової розробки питань правової охорони торговельних марок, написання монографій та навчальних посібників;
- по-четверте, використані в процесі викладання відповідних спеціальних навчальних курсів для студентів вищих навчальних закладів юридичного профілю.
Апробація результатів дисертації. Отримані результати апробовані на міжнародних наукових конференціях, зокрема на ІІ міжнародній науково-практичній студентській конференції „Європейська юридична освіта і наука: студентський вимір” (22-25 жовтня 2007р., м. Ужгород); ІХ міжнародній науково-практичній конференції „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (27-31 січня 2008р., м. Косів); Х міжнародній науковій конференції „Європейська та Євроатлантична інтеграція України: стан і перспективи” (жовтень 2008 р., м. Ужгород).

Публікації. Основні теоретичні положення й практичні пропозиції дисертаційного дослідження опубліковано в трьох статтях у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України, а також у тезах трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На завершення проведеного дисертаційного дослідження можливо зупинитися на наступних підсумкових положеннях, що будуть складати результати дослідження. В межах дисертації нами було поставлено загальну мету - дослідити особливості правової охорони торговельних марок, що було здійснено шляхом вивчення:
· по-перше, історії становлення правового регулювання торговельних марок; поняття, сутності та змісту правової охорони торговельних марок; ролі та значення правової охорони торговельних марок в економічному розвитку держави;
· по-друге, особливостей виникнення та припинення правової охорони торговельних марок; специфіки системи правової охорони та захисту торговельних марок в Україні; питань міжнародно-правових засад охорони торговельних марок в Україні;
· по-третє, специфіки систем правової охорони торговельних марок в Угорщині, Польщі, Словаччини, Російської Федерації та Республіки Білорусь.
На підставі проведеного аналізу поглядів вчених, що сформувалися в літературних джерелах, в роботі було уточнено зміст ряду правових понять, а саме:
- правова охорона торговельної марки, що являє собою сукупність правових заходів, способів та методів, спрямованих на забезпечення нормальної реалізації прав на торговельну марку відповідно до волевиявлення її власника або законного експлуатанта, а також на захист вказаних прав у випадку їх порушення або оспорювання;
- «захист прав на торговельну марку», що являє собою систему заходів, спрямованих на визнання та/або відновлення прав на торговельну марку, а також припинення їх порушень, що застосовуються правомочним суб’єктом прав інтелектуальної власності та/або компетентним органом (включаючи застосування до порушників заходів відповідальності).
Підсумовуючи результати наукового дослідження, що було проведено у першому розділі дисертації, було обґрунтовано наступні висновки:
1. З розвитком суспільства виникає необхідність сформувати і користувався безліччю різноманітної символіки в цілях ідентифікації - як на індивідуальному рівні (самоідентифікація, інформування про себе або про свій ранг або статус), так і на рівні групи (щоб виділити якими-небудь знаками свою сім'ю, плем'я і, пізніше, свій народ).
2. Історія розвитку торговельних позначень потребує своєї періодизації відповідно до певного критерію, що надасть змогу уявити цей процес в контексті певних завершених стадій. На нашу думку, основою або критерієм для періодизації історії розвитку торговельних марок мають стати умови правового забезпечення цього процесу. Відповідно до зазначеного критерію можливо виокремити доправовий та правовий періоди розвитку торговельних марок.
3. Виокремлено основні ознаки правової системи охорони торговельних марок, а саме: суб’єкту надається монопольне право на використання торговельної марки в певних територіальних межах, протягом певного часу; для встановлення або закріплення такого монопольного права вводиться державна реєстрація торговельних марок по явочній або перевірочній системі з відповідним сповіщенням про реєстрацію, що відбулася; порушенням права на торговельну марку є використання її іншим суб’єктом, що має тотожність або схожість з торговельною маркою, яка охороняється; на вимогу володаря права на торговельну марку порушення його права може бути припинено владою держави, а порушник має бути притягнений до кримінальної або цивільної відповідальності; можливість міжнародної охорони та захисту прав на торговельні марки.
4. Розвиток системи правової охорони торговельних марок в Україні має багатоаспектне підґрунтя, що зумовлене: по-перше, дефіцитом сучасних наукових правових досліджень проблем правової охорони торговельних марок, що відображали б потреби розвитку сучасної економічної системи в Україні та особливості охорони об’єктів інтелектуальної власності; по-друге, необхідністю вироблення єдиних концептуальних наукових засад розвитку системи правової охорони торговельних марок в Україні; по-третє, потребою гармонізації засобів та способів правової охорони торговельних марок в Україні із світовими традиціями правової охорони торговельних марок.
5. Сутність права на захист торговельної марки полягає у наступному: є можливістю уповноваженої особи використовувати незаборонені законом правоохоронні заходи безпосередньо чи за допомогою державних та інших органів, націлених на відновлення порушених прав або недопущення їх порушення; має матеріально-правовий характер та може реалізуватися у відповідній процесуальній формі; не обмежується лише діяльністю держави та можливістю застосування заходів примусового характеру; постійно супроводжує суб’єктивне цивільне право та продовжує існувати у випадку його припинення; будучи невід’ємним атрибутом суб’єктивного права, зберігає відносну самостійність у рамках системи цивільних прав.
6. Сутність торговельної марки може бути визначена у:
- правовому значенні, змістом якого є сукупність правовідносин щодо виникнення, реєстрації, володіння, використання, розпорядження, охорони та захисту торговельної марки;
- в соціально-економічному значенні, що характеризується як певне уявлення суб’єкта про торговельну марку як знаку виробника чи особи, яка надає послуги, про приналежність товару чи послуги та специфічний набір якостей та цінностей самого товару або послуги.
Досліджуючи практико-прикладні основи правової охорони торговельних марок в Україні було підсумовано.
1. Виникнення правової охорони торговельної марки пов’язується із настанням певного юридичного факту, а саме її реєстрації або її публічного використання. Закономірність виникнення зазначених фактів надає змогу узагальнити законодавство країн англосаксонської й романо-германської правових систем та зробити висновок про те, що:
· у країнах романо-германської системи права виключне право на торговельний знак і на його правовому охорону виникають, переважно, на підставі його реєстрації у патентному відомстві, тобто за умови та з моменту офіційного оформлення даного права відповідно до встановленого законом порядку. Реєстрація обумовлює саме існування права на товарний знак, вона носить конститутивний, правовстановлюючий характер. Водночас, правова охорона надається також незареєстрованим знакам, які отримали широку відомість серед споживачів навіть у разі, якщо тотожне чи схоже позначення було пізніше зареєстровано як торговельний знак;
· у країнах англосаксонської правової системи право на знак виникає у силу використання та не потребує державного визнання. Реєстрація підтверджує факт використання знака та створює презумпцію, що заявник виступає його уповноваженим правоволодільцем. Відповідно і правова охорона надається торговельному знаку з моменту його офіційного використання.
2. Встановлено, що загальною тенденцією розвитку законодавства про охорону торговельних знаків є гармонізація, зближення норм різних держав у даній сфері правового регулювання. Зазначена обставина пояснюється не лише інтеграційними процесами у світовій економічній та політичній системах, а в усвідомленій необхідності подолання суперечностей між правовими актами різних держав шляхом створення збалансованої системи нормативних правил, які б забезпечували існування єдиного механізму правової охорони торговельних марок незалежно від особливостей, функціонуючого у межах відповідної держави правового масиву.
3. Узагальнюючи положення чинного законодавства України, підсумовано, що законодавчі підстави припинення дії свідоцтва на торговельну марку можна диференціювати на:
А) ті, що зумовлюють припинення правової охорони торгівельної марки як об'єкта цивільних прав, в результаті чого припиняється правова охорона об'єкта торговельної марки. До них можливо віднести: рішення суду про визнання недійсною правову охорону торговельної марки; рішення суду про перетворення марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг;
Б) ті, що спричинять припинення суб'єктивного права на торговельну марку, але не пов'язані з припинення правової охорони самого засобу індивідуалізації, в результаті чого втрачається лише право конкретного суб'єкта на торговельну марку. До них можливо віднести: рішення суду про припинення права на торговельну марку у зв'язку з її невикористанням протягом трьохрічного терміну; добровільна відмова уповноваженого суб'єкта; несплата збору за продовження дії правовстановлюючого документа (свідоцтва України на знак для товарів і послуг); ліквідація юридичної особи чи смерть фізичної особи; закінчення строку дії правової охорони; передача права на торговельну марку іншій особі.
4. Свідоцтво на торговельну марку забезпечує його володільцю необмежену в часі можливість для позначення своїх товарів і послуг. Однак, у деяких випадках дія права на торговельну марку може бути припинена. Це може відбутися у вигляді анулювання прав на торговельну марку Держдепартаментом у разі: втрати чинності реєстрації прав на торговельну марку у зв'язку із закінченням строку дії свідоцтва на нього, якщо власник прав вчасно не подбав про продовження цього строку; на підставі рішення суду; коли знак не використовується без поважних причин безперервно протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли використання знака було припинено; якщо реєстрація торговельної марки відбулася з порушенням встановлених законом вимог; перетворення торговельної марки в позначення, яке ввійшло до загального вжитку як позначення товарів певного виду (па підставі рішення суду); відмови від неї власника прав на цей знак.
5. Система правової охорони торговельних марок в Україні має багаторівневу структуру, яка, на нашу думку, складається з наступних рівнів:
- перший рівень Конституція України, що має найвищу юридичну силу у сфері правової охорони інтелектуальної власності;
- другий рівень складають міжнародні конвенції, учасницею яких є Україна та міжнародні угоди. Зокрема, Конвенція про утворення ВОІВ, Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883р., Угода ТРІПС, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р. тощо;
- третій рівень складають закони, насамперед Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закони України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про захист економічної конкуренції», «Про рекламу» тощо. Слід наголосити, що переважно це норми матеріального права. Норми процесуального права також застосовуються до відносин у галузі права інтелектуальної власності, основні з яких: Цивільно-процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України та Кримінально-процесуальний кодекс України. Норми процесуального права забезпечують належний механізм захисту порушених прав чи інтересів.
- четвертий рівень це підзаконні нормативно-правові акти, які запроваджують механізми реалізації зазначених законів, більш детальніше регламентують правовідносини у цій сфері, роз’яснюють деякі їх положення тощо;
- п’ятий рівень документи, що фіксують домовленість сторін у вигляді договорів, які встановлюють індивідуальний режим для певного об’єкта права інтелектуальної власності та його суб’єктів. Зазначимо, що саме цей рівень зараз потребує вдосконалення, позаяк, якщо на законодавчому рівні все ж таки працюють фахівці, то на рівні правозастосування діють особи, які можуть не мати юридичної освіти.
6. Встановлено, що цивільно-правовий захист порушених прав на торговельну марку полягає в тому, що її власник може:
- вимагати офіційного визнання цих прав. Такі спори виникають при реорганізації юридичних осіб, якщо під час такої реорганізації нечітко визначені права та обов'язки знов утворених організацій. Позов про визнання прав на торговельну марку може бути заявлено особою, яка претендує на охорону прав на її марку на підставі того, що вона добре відома в Україні;
- вимагати припинення подальшого використання марки. Ця вимога може заявлятися також і з метою недопущення правопорушення, що готується, коли незаконно маркований чужим позначенням товар лише готується до реалізації або ввезення на територію країни;
- вимагати вилучення з товару або його упаковки незаконно використовуваної торговельної марки схожого з ним до ступеня змішування;
- вимагати знищення вже виготовлених зображень марки.
За результатами дослідження порівняльних аспектів правової охорони торговельних марок було підсумовано.
1. Система правової регламентації охорони прав інтелектуальної власності в Угорщині, в тому числі і прав на торговельну марку, може бути структурована три ланки, а саме: система національного законодавства Угорської Республіки, предметом регулювання якого є охорона інтелектуальної власності; система міжнародних договорів, які ратифіковані уповноваженими органами держави та становлять частину національного законодавства Угорщини; система регіональних міжнародних угод, учасниками яких є Угорська Республіка та які націлені на регламентацію окремих питань охорони інтелектуальної власності враховуючи регіональні умови розвитку Угорщини.
2. Особливістю правовідносин з приводу охорони товарних знаків є їх подвійна сутність, а саме: це правовідносини, що мають абсолютний визначений характер, оскільки позначення, тотожне товарному знакові (або подібне з ним до ступеня змішання) у відношенні товарів, включених у реєстраційний перелік товарів може використовуватися будь-якою особою лише за згодою власника товарного знаку; це правовідносини, що мають негативний зміст, тобто при відсутності згоди власника знака усі зобов'язані утримуватися від зазіхань на права власника товарного знаку.
3. Можливо провести узагальнення стану і тенденцій розвитку правової охорони товарних знаків в Угорщині. Серед таких характерних аспектів, на нашу думку, жливо зупинитися на наступних:
- впроваджено єдині стандарти захисту прав інтелектуальної власності та припинення недобросовісної конкуренції, що ґрунтуються на рішеннях суду Європейського Співтовариства, актах ЄС, котрі уніфікують митне законодавство. Джерела права ЄС щодо яких повинно відповідати законодавство країн-партнерів, включають акти різних галузей права, рішення суду ЄС тощо;
- забезпечено високий рівень захисту товарних знаків, що відповідає існуючим у Співтоваристві стандартам;
- здійснено оновлення національного законодавства відповідно до вимог актів ЄС. Забезпечення дотримання прав власників і користувачів товарними знаками здебільшого покладається на компетенцією Угорщини як держави-члена ЄС;
- Угорщина бере активну участь в роботі міжнародних організацій, діяльність яких націлена на забезпечення ефективності правової охорони товарних знаків;
- забезпечено відкритість доступу всіх зацікавлених осіб до патентної інформації;
- створено систему єдиних принципів недопущення правопорушень в сфері охорони прав власників і користувачів товарних знаків.
4. Стан системи правової охорони товарних знаків в Республіці Польщі та Словацький Республіці характеризується наступними положеннями:
а) законодавчі бази Польщі та Словаччини в сфері охорони товарних знаків на сьогодні мають комплексний, завершений характер, що гармонічно поєднують в собі:
- міжнародні засади реєстрації, використання та охорони товарних знаків;
- національні традиції реєстрації, стимулювання розвитку і популяризації товарних знаків, що підтверджуються інститутами національної реєстрації знаків, передачі прав на них, правового статусу колективних знаків, системою національних гарантій захисту марок, в тому числі і в судовому порядку;
б) система правової охорони товарних знаків Польщі та Словаччини об’єднує в собі засоби правової регламентації статусу товарних знаків і засоби їх захисту;
в) система правової охорони товарних знаків Польщі та Словаччини відповідає традиціям та тенденціям розвитку правової охорони товарних знаків провідних країн Європи;
г) система правової охорони товарних знаків Польщі та Словаччини гармонічно поєднує в собі основи правової охорони як національних товарних знаків, так і тих, що мають міжнародний реєстраційний статус;
д) система правової охорони товарних знаків Польщі та Словаччини націлена на гармонізацію національних та міжнародних засад охорони товарних знаків.
5. Враховуючи вищевикладені аспекти особливостей правової охорони товарних знаків та знаків обслуговування в Російській Федерації і в Республіці Білорусь, можливо узагальнити наступні її закономірності:
· по-перше, системи правової охорони товарних знаків та знаків обслуговування в Російській Федерації і в Республіці Білорусь мають спільні традиції розвитку, що обумовлено специфікою пануючої ідеології, що існувала протягом ХХ століття;
· по-друге, системи правової охорони товарних знаків та знаків обслуговування в Російській Федерації і в Республіці Білорусь переважно закладають в собі націленість на охорону знаків, що пов’язані із виробництвом, обігом та споживанням товарів;
· по-третє, системи правової охорони товарних знаків та знаків обслуговування в Російській Федерації і в Республіці Білорусь націлені, насамперед, на забезпечення національних інтересів в сфері охорони товарних знаків і знаків обслуговування, що підтверджується інститутом національної реєстрації марок, їх захисту та поширення в межах території держави;
· по-четверте, системи правової охорони товарних знаків та знаків обслуговування в Російській Федерації і в Республіці Білорусь зумовлені поточними процесами гармонізації національних та міжнародних систем правової охорони марок.
6. Резюмуючи питання особливостей розвитку системи правової охорони товарних знаків та знаків обслуговування в Російській Федерації і в Республіці Білорусь можливо акцентувати увагу на наступних традиціях та тенденціях її розвитку:
- мають загальний національний характер та відображають особливості історичного та національного розвитку системи економічних відносин в цих державах;
- системи правової охорони товарних знаків та знаків обслуговування в Російській Федерації і в Республіці Білорусь закріплені на законодавчому та підзаконному рівнях;
- правова охорона товарних знаків та знаків обслуговування в Російській Федерації і в Республіці Білорусь має характер до розширення систем та методів охорони, що пов’язано із поступовим збільшенням кількості зареєстрованих товарних знаків як за національною системою реєстрації, так і за міжнародною;
- спостерігається гармонічне поєднання національних та міжнародних засад правової охорони товарних знаків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АбоваТ.Е. Возникновение гражданских прав и обязанностей, осуществление и защита гражданских прав // Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть первая. Научно-практический комментарий / [Отв. ред. Т.Е.Абова, А.Ю. Кабалкин, В.И. Мозолин]. М.: Бек, 1996. С.240-264.
2. АдуевА.И., БелогорскаяЕ.М. Товарный знак и его значение / А.И.Адуев, Е.М.Белогорская. М.: Прогресс, 1972. 76с.
3. АндрощукГ.А. Защита общеизвестных товарных знаков (анализ международной практики) /Г.А.Андрощук // Проблеми науки. Інтелектуальна власність. 2000. - №5. С.37-39.
4. АндрощукГ.О.Правова охорона товарних знаків у країнах СНД: стан і тенденції / Г.О.Андрощук // Проблеми науки. 2002. - №10. С.31-33.
5. АндрощукГ.О.Товарні знаки і захист від недобросовісної конкуренції / Г.О.Андрощук // Конкуренція. 2004. - №12. С.48-52.
6. БеловВ.В., ВиталиевГ.В., ДенисовГ.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика его применения [Учеб. пособие] / В.В.Белов, Г.В.Виталиев, Г.М.Денисов. М.: Юристъ, 1999. - 288 с.
7. Беляева Е.Н., Доронин М.Р., Кубряков Б.Е. Рынок Республики Беларусь и товарный знак / Е.Н.Беляева, М.Р.Доронин, Б.Е.Кубряков // Юстиция Республики Беларусь. - №4. 2005. С.11-15.
8. БигичО. Охоронні правовідносини // Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10-ти т. / [відп. ред. Ю.І.Римаренко, Я.І. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С.Шемшученко]. К.: Концерн Видавничий Дім Ін Юре”, 2003. Т. 1. С.500-501.
9. БобровскийЙ. Развитие международного законодательства по товарным знакам / Й.Бобровский // ИС. Промышленная собственность. 2001. - №2. С.24-29.
10. БоденхаузенГ. Парижская конвенция об охране промышленной собственности [Комментарий] / пер. с франзуцского Н.А.Тумановой. М.: Прогресс, 1977. 310с.
11. БойкоД.В.Правова природа доменних імен Інтернет: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Бойко Дмитро Віталійович. Х., 2005. 244с.
12. БошицькийЮ.Л., КозловаО.О., АндрощукГ.О. Комерційні найменування: основні правові аспекти [Наук.-практ. вид.] / Ю.Л.Бошицький, О.О.Козлова, Г.О.Андрощук / [за заг. ред.Ю.С.Шемшученка]. К.: Вид-во Юрид. думка, 2006. 216с.
13. Бошицький Ю.Л. Право інтелектуальної власності [Навчальний посібник] / Ю.Л.Бошицький. К.: Логос, 2007. 488с.
14. Бошицький Ю.Л. Право інтелектуальної власності як матеріальна база інноваційної діяльності в агропромисловому комплексі України / Ю.Л.Бошицький // Часопис Київського університету права. 2008. - №4. С.158-164.
15. БошицькийЮ.Л. Роль права в охороні комерційних позначень та інших об’єктів інтелектуальної власності // www.apcourtkiev.gov.ua /control/uk/publish/article?artid =37293&cat_id=37278
16. БошицькийЮ.Л. Торговельна марка // Юридична енциклопедія в 6 Т. - К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. Т.6. С. 104.
17. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность / С.Н.Братусь. М: Юрид. лит., 1976. 214с.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [yклад. і гол. ред. В.Т. Бусел]. К.: Ірпінь: ВТФ Перун”, 2002. 1440с.
19. Веркман К.Дж. Товарные знаки: содержание, психология, восприятие / пер. с англ. Боброва В.Б.; общ. ред. и предисл. Карпова Б.Г. - М.: Прогресс, 1986. 518с.
20. ВетровА.А.Семиотика и её основные проблемы / А.А.Ветров. М.: Изд-во Политической литературы, 1968. 127с.
21. Віденський договір про реєстрацію товарних знаків (TRT) 1973р. // www.hpo.hu
22. Галянтич М.К. Співвідношення правових категорій "охорона" та "захист" промислової власності / М.К.Галянтич // Промислова власність в Україні. - 2001. - С. 479-501.
23. ГейкоС., КапшукА., НасибуллинаВ. Торговая марка и фирменный знак / С.Гейко, А.Капшук, В.Насибуллина // Юридическая практика. 2003. - №9. С.7.
24. ГершановаН.О. Актуальные вопросы охраны товарных знаков в России / Н.О.Гершанова // www.iprgroup.ua
25. ГоловлеваЕ.Л. Торговая марка: теория и практика управления. [Учебное пособие] / Е.Л.Головлева. - М.: «Вершина», 2003. 159с.
26. ГолофаевВ. Содержание и структура фирменных наименований субъектов предпринимательства / В.Голофаев // Хозяйство и право. - № 4. 2000. С.12-19.
27. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // www.rada.gov.ua
28. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листопада 1991 р. № 1798 ХІІ // www.rada.gov.ua
29. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под ред. Е.А. Васильева. М.: Норма, 1993. 554с.
30. Гражданское право. В 2-х томах: Учебник / Под ред. Е.А.Суханова. М.: Бек, 1993. - Т. 1. 403с.
31. Гражданское право [Учебник в 2- ч.] / [Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева]. М.: Изд-во ТЕИC,1996. - Ч1. 283с.
32. ГрибановВ.П. Осуществление и защита гражданских прав / В.П.Грибанов. М: Статут, 2000. 399с.
33. ГуевА.Н.Гражданское право [Ученик в 3 т.] / А.Н.Гуев. М.: Инфра М, 2003. - Т. 1 403с.
34. ГульбинЮ.Т. Правовая охрана и защита интеллектуальной собственности / Ю.Т.Гульбин. М.: Вершина, 2006. 488с.
35. ГураМ. Система правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності / М.Гура // Юридична газета 2004. - №7 (19) // www.yur-gazeta.com/oarticle/656/
36. ДахноІ.І. Право інтелектуальної власності [Навч. посібник] / І.І.Дахно. - К.: Либідь, 2001. 200с.
37. ДемченкоТ.С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз) [Монографія] / Т.С.Демченко. К.: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України. 2004. 181с.
38. ДемченкоТ.С. Проблеми гармонізації законодавства України про товарні знаки з міжнародно-правовими нормами / Дис. канд. юрид. наук: 12.00.03./ Демченко Тетяна Сергіївна. К., 2002. 217с.
39. Державний департамент інтелектуальної власності // www.patent.km.ua/ukr/news/ group8/i1570
40. Державно-правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин: Монографія / За заг. ред. проф. Ю.Л.Бошицького. К.: Вид-во Юридична думка, 2009. 536с.
41. Джермакян В. Противоречие общественным интересам как основание для отказа в регистрации товарных знаков / В.Джермакян // Интеллектуальная собственность. 1997. - № 5-6. С. 11-16.
42. Директива Совета ЕС от 21 декабря 1988 г. // Сборник законодательства стран Европы в сфере ох