Інтелектуальний розвиток дитини у системі дошкільного виховання Німеччини Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, розкрито стан її наукової розробки, визначено мету й завдання дослідження, сформульовані об’єкт та предмет дисертаційної роботи, схарактеризовано джерельну базу, методологічну основу, методи дослідження, визначена його наукова новизна та практичне значення.

У першому розділі – ”Інтелектуальний розвиток дитини -дошкільника як психолого-педагогічна проблема” – з’ясовано ступінь дослідженості проблеми; проаналізовано ґенезу ідеї розумового розвитку дітей у світовій та вітчизняній психолого-педагогічній думці; обґрунтовані особливості функціонування дошкільних закладів Німеччини та місце інтелектуального складника в їхньому змісті освіти.

У ході дослідження з’ясовано, що на сучасному етапі в українській педагогічній науці актуалізуються дослідження в рамках порівняльної педагогіки, позаяк вони дають можливість вивчити, узагальнити та обґрунтувати науковий доробок зарубіжних вчених і знайти можливості для його використання в сучасному українському освітньому полі. Такі дослідження корисні з огляду на те, що дають можливість на основі зіставлення визначити основні освітні тенденції і концепції; ознайомитися із практичними аспектами їхньої реалізації в різних країнах світу та визначити можливості апробації і використання в сучасній українській системі освіти.

Українськими та зарубіжними вченими активно досліджуються вальдорфська школа як самобутній педагогічний феномен; концепція Бременської школи; використовуються ідеї відомого італійського педагога М. Монтессорі; вивчається та впроваджується технологія раннього інтелектуального розвитку Г. Домана тощо. У розділі проаналізовані головні ідеї відомих українських педагогів, які активно працюють у сфері дошкільного виховання та освіти, порівняльної педагогіки. Це роботи Н. Абашкіної, С. Бєлової, А. Василюк, В. Гаманюк, І. Дичківської, В. Кравця, Л. Пуховської, Т. Мойсеєнко, С. Титович, І. Сташевської, Т. Поніманської, Н. Яковець та ін. Доробок німецьких педагогів-дошкільників І. Бекера, M. Текстора, М. Бергера, Е. Боппа, В. Брецінки, В. Штерна, В. Ганса, Й. Кірша, В. Мюллера допоміг нам спроектувати цілісну картину процесу інтелектуального розвитку дитини дошкільного віку та екстраполювати його на українське дошкілля.

У дисертаційному дослідженні на основі аналізу педагогічних, психологічних та філософських джерел з’ясовано, що елементи дошкільної педагогіки почали з’являтися ще в рабовласницьку епоху у зв’язку із назрілими потребами античного суспільства і набули перманентного характеру розвитку аж до сьогодення. Інтелектуальний розвиток дитини-дошкільника тією чи іншою мірою завжди становив обов’язковий компонент цілісної системи дошкільного виховання. Для з’ясування історичного тла проблеми, що досліджується в роботі, проаналізовані праці філософів (Демокрита, Платона, Аристотеля, Квінтіліана та ін.); педагогів (Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Ф. Фребеля, М. Монтессорі, О. Декролі, Дж. Локка, К. Ушинського, Л. Шлегер, Є. Тихеєвої, С. Русової та ін.); психологів (Ж. Піаже, Л. Виготського, О. Запорожця, М. Поддьякова, Л. Венгера, Г. Костюка та ін.) та обґрунтовані концепції і погляди на процес інтелектуального розвитку дитини-дошкільника.

Завданнями розумового виховання на сучасному етапі є формування у дітей нового обсягу знань про навколишні предмети і явища (суспільне життя, працю дорослих, живу й неживу природу тощо) та способи мисленнєвої діяльності – уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, робити прості узагальнення тощо.

У розділі також розглянуто особливості функціонування дошкільних закладів Німеччини та місце інтелектуальної складової у змісті освіти. Пріоритетним завданням у царині інтелектуального розвитку дитини дошкільного віку німецькі педагоги вважають виховання компетентної, свідомої, всебічно розвиненої особистості, яка цілком і повністю відповідає за власні дії та вчинки. Дошкільна освіта має на меті надати дитині найкращі стартові можливості для подальшого життя та отримання освіти. Важливе педагогічне завдання полягає в тому, щоб не лише доступно подати дітям систематизовані знання, що відображають суттєві зв’язки і залежності явищ дійсності, з якими вони зустрічаються у своєму житті, а й навчити дитину самостійно їх здобувати, засвоювати, систематизувати і використовувати в повсякденній діяльності. Найбільш істотні зрушення в розумовому розвитку дитини є результатом засвоєння не якихось окремих знань і вмінь, а певної системи та загальних форм розумової діяльності, що лежать в її основі.

Для Німеччини, як і для інших розвинених європейських країн, провідними тенденціями розвитку дошкільної освіти виступають розширення мережі дошкільних закладів; орієнтація на планомірну підготовку до навчання у школі; сприяння психологічній адаптації дошкільнят до наступного шкільного життя; розвиток системи психолого-педагогічного та соціально-педагогічного консультування майбутніх та молодих батьків; формування знань, умінь та життєво важливих компетенцій.

Наше дослідження доводить, що в Німеччині спостерігається тенденція подальшого зростання кількості дітей у різних типах дошкільних закладів; дошкільне виховання стає престижним, часто обов’язковим елементом усієї системи освіти у країні; відбувається об’єднання дошкільних закладів із початковою школою і створення специфічних дидактичних комплексів для підготовки дитини до шкільного навчання. Саме з огляду на ці причини сфера інтелектуального розвитку дитини-дошкільника розглядається німецькими вченими та педагогами-практиками як важливий і необхідний компонент загального розвитку особистості. Цей аспект є невід’ємною частиною усіх державних, альтернативних та творчих програм у царині дошкілля. У Німеччині в умовах сьогодення відбувається активний пошук нових, ефективних, гуманних, дитиноцентричних концепцій і програм розвитку дитини дошкільного віку. Особливий акцент поставлено на формування компетенцій особистості та її активну соціалізацію.

У другому розділі − ”Теоретичні основи організації інтелектуального розвитку дитини у системі дошкільного виховання Німеччини“ − з’ясовано сутність змісту та принципів інтелектуального розвитку дитини в системі німецького дошкілля; проаналізовано чинники інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку; на основі аналізу широкої джерельної бази визначено роль вихователів дошкільних установ у реалізації завдань інтелектуального розвитку особистості.

На підставі аналізу наукових джерел встановлено, що німецькі педагоги-дошкільники обстоюють дитиноцентричний та суспільно-зумовлений підхід до процесу організації інтелектуального розвитку дитини. Для оптимізації шляхів розвитку дитини-дошкільника, зокрема інтелектуального, у німецькому дошкіллі сьогодні широко використовується ситуаційно-орієнтована концепція, представники якої вважають, що у формуванні змісту, мети, форм та методів навчання дітей дошкільного віку не слід орієнтуватися на наукові дисципліни, що презентують основні галузі наук або певні види людської діяльності, натомість важливо керуватися умовами конкретних ситуацій, окремих вихованців, групи, певної особистості і суспільства вцілому. Дитина повинна вчитися оптимальної поведінки у міру своїх можливостей і без проблем опановувати різні життєві ситуації. Метою і завданнями цієї концепції є розвиток у дітей знань, здібностей, нахилів та формування компетенцій.

Для реалізації завдань інтелектуального розвитку дитини-дошкільника німецькі педагоги звертають увагу на необхідність дотримання цілої низки принципів – основних, вихідних положень, які становлять підґрунтя для розбудови змісту, вибору форм та добору методів у роботі з дитиною дошкільного віку. Серед них найважливішими виступають: принцип наочності, принцип активності, принцип зв'язку з життям, принцип самодіяльності, принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей, принцип послідовності, принцип індивідуалізації та диференціації, принцип добровільності навчання.

У розділі також знайшло відображення обґрунтування чинників інтелектуального розвитку в дітей дошкільного віку. Один із найважливіших із них – мовний. Розвиток мовлення (поповнення і активізація словника, виховання фонетичної культури, зв’язного мовлення) – важливий напрям розумового виховання. Пріоритетним аспектом інтелектуального та соціального розвитку дитини дошкільного віку німецькі педагоги вважають формування комунікативних здібностей та спілкування. Суттєвий вплив на інтелектуальний розвиток дитини дошкільного віку, як свідчить наше дослідження, мають оточення, середовище, телебачення тощо.

У дисертаційному дослідженні відображено процес підготовки педагогів-вихователів до роботи в дитячих садках. У сучасних умовах освіта вихователя в Німеччині викликає багато дискусій і перебуває на стадії розвитку. Кожна федеральна земля має різні можливості для підготовки вихователя дошкільного закладу. Цей процес може варіюватися від передпрактики в соціально-педагогічному закладі до закінченої професійної освіти.

У третьому розділі − “Практичні аспекти організації інтелектуального розвитку дитини в дошкільних закладах Німеччини“ − проаналізовано методи та засоби інтелектуального розвитку дитини-дошкільника; визначено специфіку диференціації та індивідуалізації інтелектуального розвитку дитини дошкільного віку; окреслені можливості та перспективи творчого використання досвіду німецької дошкільної педагогіки й освіти в контексті завдань сучасного українського дошкілля.

Для оптимізації роботи німецького дошкілля продукуються програми, які визначають зміст та пріоритетні напрями спільної з дітьми діяльності і відображають усі сфери практичної діяльності педагога. Такі документи формуються Міністерством у справах культури, молоді та спорту кожної землі – основної адміністративної одиниці країни. Над їхньою розробкою працюють провідні фахівці галузі, обов’язковою є фаза апробації в дитячих садках різних типів.

У роботі з дошкільниками в контексті інтелектуального розвитку педагогами всіляко вітаються стихійні ідеї, фантазія і спроби оригінального оформлення ідеї чи діяльності, у яких вихователю відводиться роль партнера, консультанта, товариша. Німецька дошкільна педагогіка послуговується значним арсеналом методів для інтелектуального розвитку дошкільнят: важливим і результативним вважається гра у різних її формах (імпровізації, рольові, фантазійні, дидактичні, рухливі, конструктивні, виробничі ігри; ігри зображувального й творчого характеру тощо); пильна увага приділяється спостереженню; доцільним у роботі щодо інтелектуального розвитку дошкільників виступає також експеримент; особливі вимоги німецькими педагогами ставляться до методично правильного застосування різних дитячих вправ; використовується метод безпосереднього спілкування з навколишнім середовищем та предметами навколишньої дійсності (по-іншому його називають “предметною зустріччю“). У процесі інтелектуального розвитку дитини важливе місце посідають такі дослідницькі методи, як класифікація, ранжування (розташування у певній послідовності), порівняння (наприклад, понять простору і часу). Особливу увагу у роботі з дітьми німецькі педагоги звертають на різноманітні наочні засоби: зображення, моделі, предмети, діапозитиви, малюнки, натуральні об’єкти тощо.

Специфічною і науково-виваженою є робота вихователів з дітьми, що мають особливі потреби − обдарованими дітьми, дітьми-інвалідами, з відхиленнями в емоційно-вольовій сфері та соціальній поведінці, дітьми з соціально занедбаних сімей тощо. Цей аспект німецької дошкільної педагогіки розробляють M. Текстор, П. Тітце, І. Бекер та ін. Означена проблема визначається як інтердисциплінарна і передбачає тісну співпрацю вихователів, психологів, соціальних педагогів, лікарів, батьків, громадськості. Такі діти розглядаються як звичайні, нормальні, здорові, лише з тією заувагою, що іноді потребують додаткової уваги чи допомоги від друзів або дорослих. Це також цілком стосується їхнього розумового розвитку.

Важливе місце в дошкільних закладах відводиться формуванню груп. Групи часто є гетерогенними, вони складаються із дітей, що мають різні таланти і здібності, в інтелектуальній сфері в тому числі. Німецька дошкільна педагогіка обстоює думку про те, що чим більшою є група, тим простіше можна реалізувати диференціацію, проте складніше здійснити індивідуальний підхід. Для тих дітей, що мають особливі потреби, німецькі педагоги використовують так звані персональні заняття. Вихователь повинен забезпечити простір свободи, у якому дитина почувається захищеною.

З огляду на проведене дослідження та його компаративний характер ми визначили головні напрями удосконалення системи українського дошкілля з урахуванням новітніх досягнень німецьких науковців. Зважаючи на ситуацію тривалої руйнації українського дошкілля, науковці та вихователі-практики апробують нові підходи, концепції, методи та засоби для гармонійного розвитку дитини-дошкільника. Інтелектуальний розвиток особистості в цей період є особливо важливим, а зволікання з розвитком розумових резервів та можливостей може накласти негативний відбиток на майбутнє життя людини.

Сьогодні українські дитячі садки та ясла тяжіють до удрібнення, розвивається приватне дошкілля, модернізуються зміст і форми освітнього процесу в системі дошкілля. Особливого значення набуває формування в дошкільника активно-пізнавального ставлення до світу, уміння успішно орієнтуватися в розмаїтті предметів і явищ, здатності довільно регулювати свою пізнавальну діяльність. Розумовий розвиток дитини розглядається не лише як отримання певного обсягу знань, а як розвиток сприймання, пам'яті, уяви, пізнавальних здібностей, оволодіння способами та прийомами пізнавальної діяльності. Дошкільна освіта трактується сьогодні як дитиноцентрична, із зосередженням на питаннях удосконалення наукових концепцій щодо формування елементарних мислительних навичок у дітей, впевненості у своїх силах, самостійності та незалежності. Центральними також залишаються проблеми розвитку мовленнєвих і комунікативних здібностей дітей; допитливості та ініціативи. При цьому їхнє розв’язання не повинно порушувати безпосередність природного розвитку дитини.