ВИХОВАННЯ ГУМАНІЗМУ В СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТІВ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито ступінь розробленості проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дисертаційного дослідження, його наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження, публікації автора та структуру роботи.

У першому розділі дисертаційного дослідження "Теоретичні засади виховання гуманізму в студентів вищих технічних навчальних закладів" на основі вивчення наукової вітчизняної та зарубіжної літератури аналізуються провідні сучасні тенденції реформування вищої технічної школи, методологічні засади процесу гуманізації в сучасній вищій технічній школі, дається сутнісна характеристика гуманізації педагогічного процесу у вищій технічній школі, розкривається гуманізація як відбиття найвищого морально-етичного закону людського буття, як ідеального зразку високоморального образу особистості.

У розділі на основі вивчення й аналізу філософської літератури охарактеризовані основні методологічні підходи до виховання гуманізму в студентів вищих технічних навчальних закладів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу. Основними методологічними підходами визначені антропологічний, аксіологічний, культурологічний, особистісно-розвивальний, які дозволили визначити гуманізацію педагогічного процесу в технічному вищому навчальному закладі як стратегію набуття студентами системи знань, що мають виховну цінність, духовно-культурного досвіду, моральних почуттів, переконань та ідеалів. Це відповідає світовим гуманістичним тенденціям суспільного розвитку. Підкреслюється, що гуманізація є засобом подолання відчуження знань від особистості і своєрідним транслятором національної та загальнолюдської культури, бо вона спрямована на благо людини, на створення гармонії внутрішнього і зовнішнього світу особистості.

Ми поділяємо точку зору вчених (Ш.Амонашвілі, Г.Балл, К.Гавриловець, С.Гончаренко, Є.Цвєткова, В.Маслов, А.Сманцер, В.Старжинський, Є.Шиянов та інші), які вважають, що гуманізація освіти – це в першу чергу зміна спрямованості всієї системи навчання та його цілей у бік виховання неповторної, яскравої індивідуальності, унікальності духовно-моральної особистості. Вона повинна не тільки компетентно діяти в професійній сфері, але й володіти загальнолюдськими і національними моральними цінностями, сповідувати й стверджувати в повсякденній праці у всіх сферах свого життя ідеї та принципи гуманізму. Тому педагогічний процес повинен розкриватися „у своїй людській, істинно гуманній суті” (Ш. Амонашвілі).

У дисертації представлені погляди сучасних вчених на визначення принципів гуманізації педагогічного процесу. Проаналізувавши принципи, запропоновані різними дослідниками (Ш.Амонашвілі, М.Івановим, Є.Шияновим та іншими), ми дійшли висновку, що провідним принципом гуманізації освіти у вищих технічних закладах є принцип безперервного гармонійного розвитку особистості. Суттєвими є принципи: гуманітаризації змісту освіти, єдності виховання і саморозвитку особистості, взаємодії раціональних і емоційних компонентів навчального процесу, моральної відповідальності викладачів, міжкультурної комунікації, естетизації предметного середовища, створення духовного простору ВНЗ.

Спираючись на ідеї С.Гончаренка, у дослідженні підкреслено, що гуманізація освіти передбачає розвиток загальної культури, самоствердження особистості та утвердження її людської гідності, формування естетичного відношення до природи, мистецтва, людини, праці, створення комфортного освітньо-духовного середовища для гармонійного розвитку особистості.

Необхідність реформування вищої технічної школи в напрямі гуманізації пов’язана, перш за все, з тим, що сучасне суспільство потребує такого фахівця, який свою професійну діяльність органічно пов'язує з духовністю, що проявляється в любові не тільки до своєї праці, але й у любові до людини, до природи, з толерантністю до думок інших людей, з готовністю до синергії та діалогу. Особливої уваги в цьому плані потребує вища технічна освіта, що нині знаходиться у певному кризовому стані, основні ознаки якого проявляються перш за все у технократичній спрямованості, у вузькій прагматичній орієнтації, у недостатній увазі до розвитку критичного і образного мислення, формування морального образу сучасного фахівця.

Підкреслюється, що гуманізація педагогічного процесу в вищій технічній школі на методологічному рівні може забезпечуватися шляхом «вмонтування» в нього «сучасного класичного гуманітарного університету в його європейському варіанті».

Виховання гуманізму студентів вищих технічних закладів здійснюється в процесі гуманітаризації освіти, яка має два аспекти: збільшення загального обсягу навчального часу на предмети гуманітарного циклу та поповнення їх переліку за рахунок введення нових предметів.

У кількісному плані гуманітарні предмети в нашій країні займають 15-18% загального навчального часу. У європейських країнах та США – до 35%. Більша частина навчального часу предметів гуманітарного циклу відведена на самостійну роботу студентів. Цей цикл предметів не має ще необхідного статусу у вищих технічних навчальних закладах, хоча саме вони є системоутворюючими елементами у вихованні гуманізму майбутнього фахівця.

З точки зору сучасних дослідників (М.Токарєв), найбільш дієвим напрямом гуманізації освіти у вищих технічних навчальних закладах є оволодіння студентами іноземними мовами (англійською, французькою, німецькою), які виступають засобом збагачення особистості гуманітарними цінностями й навичками культурного спілкування. В умовах створення єдиного європейського освітнього простору оволодіння студентами міжкультурною комунікацією є важливим фактором входження в повноправне партнерство у сфері вищої освіти.

Проблема гуманізму була достатньо гострою і актуальною в будь-який історичний період, але кожна епоха висувала нові вимоги до типу людини, яка може активно діяти в конкретних культурно-історичних і соціальних умовах, що значно впливало на розуміння сутності гуманізму. Пошуки нового гуманізму особливо помітно активізувалися з другої половини ХХ століття (М.Хайдеггер, Ж.Марітен, А.Печчеї).

На початку третього тисячоліття спостерігається перехід від реального гуманізму до актуального, у якому домінує актуальне життя як вища екзистенціальна цінність і який орієнтований на повноцінне життя людини «тут і тепер», на її гармонійний стан, що поєднує фізичне й духовне здоров’я.

З’явилися світські міжнародні гуманістичні рухи та спілки, було прийнято ряд гуманістичних маніфестів, які проголошують новий універсальний всепланетарний гуманізм, онтологічну, правову й соціальну рівність усіх людей і народів на Землі, повернення до універсальних духовних цінностей, традицій, самоцінність життя, полілог культур як шлях взаємодії, взаєморозуміння й духовної злагоди.

Аналіз наукових джерел засвідчив, що не існує однозначного розуміння понять „гуманізм”, „гуманність”, „гуманізація”, „гуманітаризація”, „гуманізація педагогічного процесу”, існують суттєві розбіжності з питань сутності, змісту, класифікації цих понять.

На теперішній час в соціально-педагогічній і філософській літературі гуманізм розглядається як вид ідеології, принцип світогляду, як одна з форм суспільної свідомості. Гуманізм розглядається як система ідей та поглядів на людину як найвищу цінність, як вільне створіння, суб’єкт пізнання світу, що спирається у своїй діяльності на свій розум і, розвиваючи свій потенціал, активно впливає на створення суспільних форм людського життя. Критерієм гуманізму є благо людини, її права, свобода, справедливість, гуманні відносини між людьми.

У дослідженні висвітлено структуру гуманізму як особистісної якості, яка включає: гуманістичний світогляд, гуманістичні цінності, гуманні якості, гуманну поведінку.

Сучасні дослідники (В.Жукоцький) вбачають основне завдання світського гуманізму в тому, що він має стати світоглядною основою культури й міжкультурних комунікацій. Одним із шляхів гуманізації особистості в освіті є трансляція культури між народами й поколіннями (В.Тарантєй). З точки зору гуманізації особистості не можна не враховувати міжетнічний і міжкультурний простір, у якому проживає людина. Розширення меж трансляції культури значно актуалізує питання міжкультурної комунікації, що обумовлює необхідність «міжкультурної освіти» і створення «міжкультурної» педагогіки.

Освоєння знань є частиною культури, яка з’єднує всіх представників людського роду. Виконання сучасними вищими навчальними закладами їх призначення – інформувати, порівнювати, висувати спільні ідеї й проекти, виховувати людей культури – неможливе без формування у представників різних культур і народів навичок міжкультурної комунікації, здатності вільно спілкуватися між собою.

У дисертації підкреслюється, що в основі гуманності лежить потреба в особливій формі спілкування – діалогічному. Беручи до уваги роль міжкультурних комунікацій у гуманізації суспільного життя, вищої технічної освіти, у дослідженні визначено, що виховання гуманізму в студентської молоді може ефективно здійснюватися в процесі вивчення психології та іноземної мови.

У вищому технічному навчальному закладі великого значення набуває міждисциплінарний комплекс, що забезпечує взаємодію технічних і гуманітарних предметів і сприяє стимулюванню духовних потреб і інтересів студентів (інтелектуальних, моральних і естетичних), які задовольняються в процесі самоосвіти, самовиховання, саморозвитку.

У дослідженні на підставі педагогічної й психологічної літератури проаналізоване поняття «комунікативна компетенція», виділені структурні компоненти комунікативної компетенції майбутнього фахівця: лінгвістичний, соціологічний, соціокультурний, стратегічний, соціальний і дискурсивний. Подана характеристика видів комунікативної компетенції (загальна, соціолінгвістична, соціокультурна, міжкультурна, професійно-інтерактивна), що дало можливість обґрунтувати виховні можливості іноземної мови й психології як предметів гуманітарного циклу.

З точки зору сучасних підходів, іноземна мова як навчальний предмет у вищому технічному навчальному закладі сприяє не тільки розвитку комунікативної культури особистості, але й виховує гуманне відношення й повагу до рідної та інших культур, прищеплює готовність до безконфліктного діалогу, толерантність, повагу й терпимість у міжкультурній взаємодії, тобто моральні якості гуманної людини.

Психологія як навчальний предмет гуманітарного циклу дає можливість розкрити й сформувати у студентів основні елементи гуманного відношення людини до дійсності: моральні потреби, інтереси, моральні почуття й гуманні переживання, знання про гуманізм, гуманістичні цінності, гуманістичні вчинки й поведінку.

Теоретичні основи дисертаційного дослідження базуються на таких концептуальних ідеях:

· гуманізація виховання студентів вищих технічних навчальних закладів обумовлена світовими тенденціями, повязаними з переходом від реального до актуального гуманізму, що вимагає зосередження уваги на людському житті як найвищій цінності, здоров’ї людини, забезпеченні її прав, свобод і розвитку всіх здібностей і обдарувань;

· оскільки гуманізм є універсальною якістю людини планетарної, він має стати світоглядною основою культури;

· освіта повинна бути транслятором гуманістичної культури людства;

· вища освіта має виховувати людину, здатну засвоювати й транслювати загальнолюдську культуру.

Таким чином, реформування вищої технічної освіти, пов’язане з переходом від знаннєвої парадигми до людино- й культуроцентристської, вимагає особливої уваги до формування морального образу особистості студентів, їх моральної й естетичної культури, гармонійної взаємодії логічного й образного мислення, орієнтації студентів саме на цінності гуманістичної культури, що досягається лише за умови використання сучасних науково обгрунтованих підходів до викладання предметів гуманітарного циклу.

У другому розділі "Педагогічні технології виховання гуманізму в студентів вищих технічних навчальних закладів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу" визначені критерії та рівні сформованості гуманізму в студентів вищих технічних навчальних закладів, проаналізовані результати проведеного констатувального експерименту, розкриті педагогічні технології виховання гуманізму в студентів вищих технічних навчальних закладів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу та представлені результати впровадження в практику розроблених педагогічних технологій.

На основі аналізу сутності гуманізму як особистісної якості були визначені узагальнені критерії сформованості гуманізму в студентів вищих технічних навчальних закладів: сформованість гуманістичного світогляду, наявність системи гуманістичних цінностей, сформованість гуманних якостей особистості, гуманна поведінка студента.

У дослідженні на основі виділених критеріїв визначено три рівні сформованості гуманізму в студентів вищих технічних навчальних закладів: високий – рефлексивно-творчий рівень, середній – репродуктивний, низький – емпірично-інтуїтивний.

Високий, рефлексивно-творчий рівень сформованості гуманізму в студентів вищих технічних навчальних закладів характеризується сформованістю компонентів лінгвістичної, комунікативної, професійно-інтерактивної компетенції, орієнтацією на встановлення гуманних відносин з природою, суспільством, окремими людьми, сформованістю спеціальних знань і умінь та їх спрямованістю на самоцінність людини в майбутній професійній діяльності, здатністю створювати гуманістично-рефлексивне середовище, яскраво виражати якості людяності, духовної взаємодії з оточенням. Студенти тяжіють до самопізнання, самооцінки та творчої доброчинної діяльності.

Середній, репродуктивний рівень сформованості гуманізму в студентів вищих технічних навчальних закладів виявляється у загальній компетентності, позитивно-пасивному відношенні до здійснення благодійних акцій, недостатньо виявленому бажанні встановлювати гуманні відносини з іншими людьми в процесі спільної діяльності.

Низький, емпірично-інтуїтивний рівень сформованості гуманізму в студентів вищих технічних навчальних закладів визначається відсутністю чітких знань про сутність гуманізму та його принципи, невизначеністю ціннісних установок особистості, пасивним відношенням до суспільної та майбутньої професійної діяльності.

Дослідно-експериментальна робота проводилася в три етапи: констатувальний, формувальний і контрольний.

В експериментальній роботі брали участь 132 студенти Донбаської національної академії будівництва і архітектури та Донецького інституту залізничного транспорту (64 студенти в контрольних групах та 68 студентів – в експериментальних).

На констатувальному етапі аналіз сформованості гуманізму в студентів названих вище навчальних закладів проводився за визначеними критеріями за допомогою спеціально розробленої діагностичної методики, яка передбачала: педагогічне спостереження, анкетування та інтерв’ювання (за С.П.Тищенко) студентів, тестування (“Методика вивчення професійних мотивів» С.С.Єрмакової), самодіагностика (кодифікаційна самодіагностика Т.Фролової), проведення бесід, аналіз змодельованих ситуацій професійної діяльності.