СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ НОРМ В СТУДЕНТСЬКИХ ГРУПАХ Автореферат

У вступі аргументується вибір теми, обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, формулюються: гіпотеза, мета, завдання, об’єкт, предмет, розкривається новизна, практична та теоретична значущість результатів впровадження та апробації.

В першому розділі «Соціально-психологічний аналіз групової норми: теоретико-методологічні засади» розглянуто теоретичні й методологічні концептуальні підходи до групового нормотворення. В результаті порівняльного аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду вивчення групової норми в соціальній психології показано, що даний феномен варто інтерпретувати в рамках певної системи і тих динамічних процесів, які тут відбуваються. Аналізується зміст категорії «групова норма», простежується співвідношення цього поняття з іншими, такими як: «соціальна норма», «нормативна база», «звичаї», «традиції».

Вивчення історичних витоків, пов’язаних з груповим нормотворенням, проводилось через дослідження сфери основних дослідницьких інтересів наукових шкіл: американської (С. Аш, Г.Блумер, М.Дойч, Г.Джерард, Р. Зайонс, Ф.Знанецький, Дж.Каарбо, Н.Керр, М.Кун, К.Левін, В. Меде, Дж. Мід, С.Мілграм, Г.Московітц, Т.Ньюком, Ф.Олпорт, В. Томас, Н.Тріплетт, М.Шериф та ін.), європейської (С.Волпато, Нанне К.де Врієс, Карстен К. В.де Дрю, Е.Лажа, А.Маас, В.Мак-Дугалл, С.Московічі, А.Муччі-Фаіна, М.Нафршу, В.Персонназ, Ж. Пешеле, Г.Тедшфел та ін.), колишньої радянської і сучасної російської (М.І.Бобнєва, О.І.Донцов, К.М.Дубовська, С.І.Жигульов, Р.Л.Кричевський, Я.Л.Коломинський, Г.С.Миролюбова, Б.Д.Паригін, Є.М.Пеньков, А.В.Петровський, В.Д.Плахов, К.К.Платонов, А.П.Сопіков, Д.М.Узнадзе, В.Е.Чудновський, В.А.Ядов та ін.) та української (Г.О.Балл, Л.Л.Балабанова, М.С.Журов, Д.Карпілянський, Л.М.Карамушка, В.В.Москаленко, С.Д.Максименко, О.В.Ніколаєнко, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, В.А.Семиченко, Л.В.Сохань, Т.М.Титаренко, В.В.Третьяченко, Н.В.Чепелєва, Ю.М.Швалб та ін.).

Теоретичний аналіз соціально-психологічної літератури щодо вивчення феномену «групова норма» показав відсутність єдиного підходу до розуміння даної дефініції та її функціонального навантаження. Зокрема, більшість досліджень, проведених американськими вченими, пов’язані з проблемою виникнення та формування групових норм в лабораторних умовах і стосуються питань конформізму, нонконформізму, впливу більшості, механізмів групової динаміки, проблем лідерства, нормативного та інформаційного впливів, вивчення референтного і формального членства в групі. Суттєва відмінність європейської школи полягає в тому, що її представники намагалися дослідити вплив меншості на формування групових норм та виокремлення умов, за яких цей вплив відбувається. В контексті західноєвропейської парадигми група стала розглядатися не як скупчення індивідів, а як якісно своєрідне цілісне утворення, колективний суб’єкт, де індивід є носієм системної якості, якою володіє група.

Репрезентанти колишньої радянської наукової школи акумулювали свої наукові пошуки навколо вивчення: психологічної теорії колективу (А.В.Петровський); конформної поведінки (В.Е.Чудновський), її типів (зовнішнє та внутрішнє підкорення індивіда групі) (В.Е.Чудновський).

Здобутки вітчизняної соціальної психології щодо вивчення групової норми концентруються навколо наступних проблем: теоретичні та прикладні аспекти взаємодії, спілкування, умови виникнення та динаміка соціальних спільнот, нормативна регуляція поведінки індивіда у соціальних групах, дослідження впливу меншості на формування групових норм, на динаміку групи та її повноцінне функціонування, специфіка інновацій та інноваційної діяльності (М.Й.Боришевський, В.П.Казміренко, Л.М.Карамушка, В.В.Клименко,С.Д.Максименко, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, В.А.Семиченко, Т.М.Титаренко, В.В.Третьяченко, Ю.М.Швалб та ін.).

Загалом, проведений аналіз соціально-психологічних досліджень з проблем групового нормотворення дозволяє розглядати формування та розвиток групових норм у конкретних соціально-історичних умовах, які самі по собі виступають чинниками детермінації, опосередкування суспільно визначеної міри, взірця, обмеження, межі конкретно-історичної практики, а тому групова норма розуміється як своєрідна призма, через яку проходить відображення соціальних норм, як складова соціальної нормативної бази (Г.М.Андреєва, С.Московічі, А. Тедшфел), як порядок або як міра, середня величина чого-небудь, як взірець або стандарт, як щось звичне і середнє (М.І.Бобнєва), як усталена форма діяльності, яка склалася стихійно або встановлена ким-небудь (Є.М.Пеньков).

Таким чином, детальний аналіз концепцій й моделей групового нормотворення, описаних у зарубіжній і вітчизняній фаховій літературі, дав підстави констатувати, що жодна з них не є довершеною і має відповідний пояснювально-перспективний потенціал лише на певному етапі розвитку соціуму. Саме тому в дисертації робиться висновок про те, що суттєвою особливістю з позицій сучасних дискурсів є нове вивчення групової норми як системного соціально-психологічного явища. Пропонується системно-концептуальна модель групового нормотворення в студентських групах (Рис.1) у вигляді двох блоків, які в різному співвідношенні, взаємодії та взаємовпливах опосередковують формування прогресивних і регресивних групових норм.