ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ СУМІСНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено суть проблеми та стан її вивчення, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, теоретико-методологічну основу, розкрито новизну, теоретичне та практичне значення, наведено дані про апробацію роботи, її структуру й обсяг.

У першому розділі «Сучасні теоретичні підходи до проблеми спільної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ» проаналізовано основні теоретичні підходи науковців щодо вивчення сумісності людей у спільній діяльності як психологічного феномену, їх концепції.

Окреслені основні напрямки досліджень психологічної сумісності у різних галузях психологічної науки: соціальній психології (О. Будко, А. Глоточкін, А. Донцов, Л. Карамушка, А. Караяні, Г. Ложкін, Д. Маєрс, М. Обозов, С. Піддубний, М. Полянський, М. Шоу, У. Шутц); психології сім’ї (Н. Аккерман, Ю. Альошина, Л. Гозман, Е. Ейдеміллер, І. Логінова, В. Сисенко, А. Шавлова, В. Юстіцкіс); психології спорту (С. Бринзак, В. Воронова, А. Журавльов, Ю. Коломійцев, О. Кудерміна, О. Пітерева, В. Олефір, І. Синіговець, К. Сергієнко); військовій психології (С. Авдєєв, А. Анцупов, В. Бодров, Ф. Горбов, В. Давидов, С. Кандибович, С. Круткін, М. Крапівін, В. Крук, В. Лазарєв, К. Платонов, В. Пономаренко, Ю. Сулімов); юридичній психології (В. Андросюк, О. Бандурка, С. Бочарова, О. Волошина, О. Землянська, О. Тімченко, В. Хрістенко).

Визначено, що дослідження психологічної сумісності ускладнюються термінологічною різноманітністю, дефініція змістовно перетинається з такими поняттями, як – «групова згуртованість», «соціально-психологічний клімат», «міжособистісні відносини». Дослідниками запропоновані чисельні критерії психологічної сумісності людей (об’єктивні та суб’єктивні), жоден з яких не є достатньо обґрунтованим.

Автором запропоновано власне визначення поняття «професійна сумісність» як багаторівневий феномен, який забезпечує диспозицію людини до підвищення взаємної задоволеності та ефективності праці з конкретним партнером в умовах спільної професійної діяльності за рахунок взаємодії індивідуальних властивостей у ході спілкування.

Проаналізовані теоретичні й емпіричні дослідження феномену психологічної сумісності людей у різних сферах життєдіяльності. У результаті вивчення наукових концепцій щодо прогнозування психологічної сумісності (В. Авдєєв, Г. Айзенк, Р. Акоф, С. Бринзак, А. Калачев, Т. Лірі, В. Рибніков, Л. Собчик, Е. Суріна, У. Шутц та ін.) встановлені значні суперечності у результатах їх емпіричних досліджень. Констатовано, що основними проблемами у дослідженнях є обґрунтування вичерпного набору характеристик, які обумовлюють психологічну сумісність людей, якщо вона розуміється як факторне явище, та складність типізації особистості, якщо сумісність розглядається як диспозиція ефективної взаємодії певних типів особистості.

Виявлено, що структура психологічної сумісності у дослідженнях аналізується на таких різних рівнях як: сумісність у діадних взаємодіях, сумісність особистості та групи, сумісність членів малих груп (Р. Кричевський, О. Дубовська). У просторі діадних відносин найчастіше виділяють такі рівні психологічної сумісності: психофізіологічний, психологічний, соціально-психологічний (Ю. Коломійцев); психофізіологічний, культурно-ціннісний, емоційно-почуттєвий (Е. Суріна, А. Калачев); ціннісно-орієнтаційний, функціонально-рольовий, індивідуально-психологічний (Ю. Фархутдінова).

Узагальнення теоретичного матеріалу дало змогу автору виділити три рівні психологічної сумісності: 1) психофізіологічний (на рівні уроджених якостей нервової та інших систем організму), на якому сумісність досягається контрастністю індивідуальних характеристик партнерів; 2) характерологічний (психологічний, соціально-психологічний, надбаний), на якому психологічна сумісність забезпечується взаємною подібністю характеристик партнерів; 3) емоційний, рівень «зворотного зв’язку», який проявляється у задоволеності спільною взаємодією та одночасно слугує умовою і наслідком психологічної сумісності, підсилюючи її.

Проведений аналіз наукових праць та нормативно-правових документів щодо визначення характеристик адміністративної діяльності та критеріїв придатності до неї працівників органів внутрішніх справ.

Законом встановлено, що адміністративна діяльність органів внутрішніх справ – це виконавчо-розпорядницька діяльність, яка спрямована на організацію та забезпечення функцій та завдань міліції щодо особистої безпеки громадян, боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку та забезпечення особистої безпеки.

Одним із видів адміністративної діяльності органів внутрішніх справ є патрульна служба міліції, що здійснюється спеціально призначеними нарядами, які несуть службу на зовнішніх постах та маршрутах патрулювання. До складу патрульної служби міліції входить особовий склад служби охорони громадського порядку територіальних і транспортних органів внутрішніх справ, підрозділів міліції особливого призначення «Беркут».

На думку дослідників (О. Бандурка, Б.Г. Бовін, В. Венедіктов, О. Тімченко, В. Хрістенко, Г. Літвінова), адміністративна діяльність органів внутрішніх справ пред’являє до працівників неординарні вимоги, що обумовлено її специфічними особливостями (ненормований робочий час та робота вночі, значні нервово-психічні навантаження, погане харчування під час служби, надмірна кількість контактів з людьми та ін.). Практично увесь час служби на постах та в нарядах працівники патрульної служби міліції проводять у складі усталених мікрогруп.

У той же час, у нормативних документах МВС відсутня затверджена психограма працівників, які здійснюють адміністративну діяльність, а їх професійно-психологічний відбір на службу здійснюється за переліком негативних критеріїв прогнозу успішності професійної діяльності.

Виявлено, що у нормативних документах МВС щодо здійснення професійно-психологічного відбору та психологічного супроводження працівників, відсутні будь-які вимоги, щодо їх професійної та психологічної сумісності, що може заважати ефективному виконанню адміністративної діяльності.

Автором доведено, що професійна сумісність працівників виступає необхідною умовою і наслідком взаємної задоволеності спільною працею, що є підґрунтям ефективного здійснення підрозділами патрульної служби міліції адміністративної діяльності.

У другому розділі «Психологічні чинники та соціально-психологічні умови професійної сумісності працівників патрульної служби міліції у спільній професійній діяльності» описано методологію, етапи, обґрунтовано вибір методів емпіричного дослідження, дана характеристика груп досліджуваних, автором представлені основні результати емпіричного дослідження.

Встановлено, що поняття професійної сумісності може бути операціоналізовано за допомогою двох емпіричних критеріїв: суб’єктивного (взаємна задоволеність суб’єктів) та об’єктивного (результативність спільної діяльності). Обґрунтовано використання вказаних критеріїв у дослідженні.

Емпіричне дослідження проводилось у двох напрямках: 1) виявлення умов професійної сумісності працівників патрульної служби міліції у горизонтальних діадних відносинах «патрульний – патрульний»; 2) дослідження умов професійної сумісності працівників патрульної служби міліції у вертикальних відносинах «командир – підлеглі».

Для реалізації першого напрямку, досліджувані 83 пари (166 осіб) працівників патрульної служби міліції, зі стажем спільної діяльності від півроку, були розподілені на дві групи: 1) психологічно сумісні працівники (38 пар або 45,8%); 2) частково або повністю психологічно не сумісні працівники (45 пар або 54,2%). Використовувався суб’єктивний критерій взаємної задоволеності працівників спільною службовою діяльністю за бінарною шкалою («повністю задоволений – хоча б частково незадоволений»). У разі часткової незадоволеності спільною працею хоча б одного з членів пари, працівники вважались психологічно несумісними.

Для реалізації другого напрямку, було проведено дослідження 19 командирів рот і взводів патрульної служби міліції, які відмітили задоволеність від роботи в своїх підрозділах. Критерієм психологічної сумісності керівників з підлеглими виступив соціометричний статус керівників за діловими та особистісними якостями, за умови, якщо керівники отримували більше половини позитивних виборів від підлеглих, а кількість позитивних виборів не перевищувала кількість негативних. Виявлено, що 7 командирів (36,8%) є психологічно сумісними з підлеглими працівниками патрульної служби міліції.

Проаналізовані результати інтерв’ювання досліджуваних на питання «Який твій напарник?» та «Яким він повинен бути для ефективної роботи?». На перше питання було отримано 149, а на друге – 124 характеристик-відповідей, подібні за змістом були згруповані, а результати представлені у таблиці 1.

Наведені результати свідчать про збіг уявлень досліджуваних про власних напарників з ідеальним образом, але існують відмінності, які свідчать про наявність певної незадоволеності. Так, досліджувані висувають менше вимог до інтелекту напарників, в основному до їх хитрості і винахідливості. Також менше вимог стосуються професійно важливих якостей напарників. Значно більшою мірою досліджувані воліли б обирати напарників за рисами характеру та особистості, що свідчить про наявність потреби у підвищенні ефективності комплектування постійно діючих груп та нарядів патрульної служби міліції.

Узагальнення характеристик дало змогу виокремити п’ять блоків професійно-важливих якостей працівників патрульної служби міліції в контексті професійної сумісності: 1) зовнішність; 2) інтелектуальні якості; 3) характеристики спілкування; 4) професійні якості; 5) особистісні властивості. Виявлені статистично значимі відмінності між частотами характеристик напарників та їх бажаного образу у досліджуваних. Так, розумність напарника є менш значимою для працівників (р ≤ 0,05), а старанність та працелюбність більш значимі (р ≤ 0,05). Значимі відмінності встановлені також між процентними долями блоків професійно-важливих якостей: інтелекту (р ≤ 0,05) та особистісних властивостей (р ≤ 0,01).

Аналізуючи наведені дані, слід зауважити, що бажаними характеристиками патрульного міліціонера досліджувані працівники вважають не досвід роботи (лише три згадки), а працелюбність та старанність (81 відповідь). Профіль «ідеального працівника патрульної служби міліції» містить чотири основні позиції: відкритість до спілкування, мотивація до служби, високий інтелект, життєва стійкість.

Встановлено, що досліджувані працівники схильні оцінювати своїх напарників у термінах особистісних рис, що практично унеможливлює застосування компетентістного підходу при комплектуванні колективів. Отримані результати у цілому добре узгоджуються з психограмою працівників патрульної служби міліції, розробленою О. Бандуркою та ін., і можуть бути використані в ході психологічного супроводження службової діяльності колективів патрульної служби міліції.