РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, окреслено задачі; розкрито методологічні основи, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, структуру роботи та публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Теоретичні аспекти дослідження соціального інтелекту як комунікативної здатності» розкривається сутність поняття соціального інтелекту, аналізуються підходи до вивчення цієї здатності у історії вітчизняної та зарубіжної психології, розглядаються основні психологічні особливості розвиткy соціального інтелекту у молодшому, середньому та старшому шкільному віці, пропонується модель соціального інтелекту, розробляються основні напрямки подальшого дослідження складових соціального інтелекту дітей шкільного віку тощо.

Досліджуючи розмаїтість підходів до вивчення соціального інтелекту, було встановлено, що більшістю вчених (О. І. Савєнков, Г. П. Геранюшкіна, В. М. Куніцина, Є. С. Михайлова-Альошина та ін.) соціальний інтелект трактується як інтегральна здатність, що виникає на базі комплексу інтелектуальних, особистісних, комунікативних і поведінкових рис (а отже, він пов'язаний з певною діяльністю і є особистісним утворенням) та описується як складне структурне утворення, що складається з декількох здатностей, предметом яких виступає встановлення відносин між подіями, у яких діючими особами є сама людина і її соціальне оточення (наприклад, орієнтація на істотні характеристики комунікативної ситуації і, на основі цього, пошук можливих способів опосередкованого досягнення своїх або загальних цілей).

Кожний віковий період характеризується інтенсивним розвитком не лише інтелектуальних здатностей особистості, а й міжособистісної взаємодії, уявлення про особистість та поведінку. Для дослідників основними аспектами вивчення розвитку соціального інтелекту в онтогенезі стали: способи засвоєння дитиною засобів орієнтування в ситуаціях соціальної взаємодії; специфіка розвитку уявлень про міжособистісні відносини, а також когнітивні структури, що визначають формування таких уявлень (включаючи спроби авторів створити періодизацію етапів становлення та розвитку соціального інтелекту).

Формування соціального інтелекту отримує свій подальший та активний розвиток на початку шкільного навчання. У роботі досліджується соціальний інтелект дітей шкільного віку, а саме такі вікові періоди (згідно з періодизацією Д. Б. Ельконіна): молодший шкільний вік (7/8 – 10/11 років, 2-3 клас); середній шкільний вік, підліток (10/11 – 14/15 років, 6-7клас); старший шкільний вік, старший підліток, рання юність (14/15 – 16/17, 10 клас). Внаслідок дослідження соціального інтелекту дітей шкільного віку та проведення теоретичного аналізу літературних джерел, були визначені характерні показники розвитку соціального інтелекту окремо для кожної з вікових груп – молодших школярів і дітей середнього та старшого шкільного віку.

В ході теоретичного аналізу простежується наявність взаємозв'язку між тими здатностями та типами інтелекту, які полягли у основу створення О. І. Савєнковим концепції соціального інтелекту, на базі якої було запропоновано таку його модель, де поєднані когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти. На відміну від структур соціального інтелекту, запропонованих раніше, модель соціального інтелекту, що подана у роботі, містить когнітивний компонент, який, в свою чергу, включає соціальні знання, пам'ять на імена та обличчя людей, соціальну інтуїцію,

соціальне прогнозування та соціальну перцепцію; емоційний компонент, який складається із соціальної чутливості, здатності до емпатії та здатності до саморегуляції; та поведінкового компоненту, до складу якого входять соціальна взаємодія та соціальна адаптивність.

У другому розділі «Особливості структурної організації соціального інтелекту у дітей різного шкільного віку» обґрунтовано психодіагностичне забезпечення емпіричного дослідження, описано процедуру його проведення, а також подаються результати емпіричного дослідження, внаслідок якого встановлений вплив вікових особливостей школярів на рівень розвитку певних складових компонентів їх соціального інтелекту, виявлені фактори, згідно з якими деякі з компонентів соціального інтелекту мають провідне значення під час формування поведінки учня у його комунікативній сфері.