МЕХАНІЗМИ СТАБІЛІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ Автореферат

У першому розділі – «Теоретичні засади механізмів стабілізації діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах фінансово-економічних криз» – визначено сутність фінансово-економічних криз та об’єктивну необхідність подолання їх наслідків, вивчено теорії стабілізації в умовах криз макро- та мікроекономічного ґенезу, наведено теоретичні підходи до формування комплексних механізмів стабілізації діяльності сільськогосподарських підприємств.

Фінансово-економічні кризи являють собою злам економічної динаміки з підвищуючої хвилі та понижуючу, відбиваються на фінансах та економіці сільськогосподарського підприємства, супроводжуються погіршенням умов ведення діяльності та унеможливлюють подальше функціонування на передкризовому рівні. Вони виникають внаслідок регулярних і іррегулярних коливань економічної динаміки, сезонності, подовженого операційно-фінансового циклу, специфіки сільськогосподарського виробництва та інших причин. Їхній прояв і наслідки у діяльності сільськогосподарських підприємств вирізняються значними особливостями, зокрема щодо інтенсивності та спрямованості, синхронності, негативних соціально-демографічних наслідків, погіршення продовольчої безпеки держави та структури зовнішньої торгівлі, посилення ланцюгової реакції, виснаження природного ресурсу ґрунтів тощо. Доцільно вирізняти такі різновиди фінансово-економічних криз: джерел фінансування, формування активів, ефективності, платоспроможності.

За результатами вивчення, узагальнення та творчого переосмислення надбань наукової думки щодо теорій подолання впливу криз макро- та мікроекономічного ґенезу з’ясовано, що для сільськогосподарських підприємств необхідне формування комплексних механізмів стабілізації. Такі механізми являють собою сукупність організаційних і функціональних компонентів, що у процесі взаємодії захищають підприємство від впливу фінансово-економічних криз різної природи походження, забезпечують стабільне функціонування та умови розвитку у перспективі. Організаційні компоненти механізмів стабілізації включають внутрішню складову, що реалізується на засадах антикризового управління підприємством, та зовнішню, яка забезпечується на основі державного антикризового регулювання. Із функціональної точки зору механізми стабілізації – це система заходів, методів та інструментів економічного впливу на діяльність підприємства з метою забезпечення стабілізації, збереження виробничого, земельного і трудового капіталу.

Визначено, що антикризове управління сільськогосподарським підприємством, як внутрішня компонента механізмів стабілізації, являє собою сукупність принципів, методів і прийомів спеціального управління, у процесі якого реалізується комплекс взаємоузгоджених заходів, спрямованих на виявлення, оцінювання, усунення та профілактику фінансово-економічних криз, а також їх причин з метою забезпечення розвитку та/або стабільного й ефективного функціонування підприємства у перспективі. Антикризове управління доцільно розглядати як науку, мистецтво, функцію, процес і апарат. Як наука воно є системою упорядкованих знань щодо сутності, природи походження, механізмів перебігу фінансово-економічних криз, а також принципів, методів і інструментів їх подолання, недопущення чи мінімізації негативного впливу на життєдіяльність господарюючих суб’єктів. Як мистецтво – це спроможність ефективно застосовувати сукупність наукових знань в умовах загрози або безпосереднього впливу фінансово-економічної кризи, що забезпечує збереження життєздатності господарюючого суб’єкта. Як функція – являє собою цілеспрямований інформаційний вплив на працівників та спеціалістів підприємства, а також на пов’язаних із підприємством осіб, що здійснюється з метою забезпечення їх ефективної та злагодженої роботи за складних умов криз, погіршення морального клімату та підвищення ризиків, спрямування діяльності колективу на недопущення посилення проявів кризи та мінімізацію негативного впливу її наслідків. Як процес – це сукупність послідовних управлінських дій, що в умовах загрози виникнення або під час поширення фінансово-економічної кризи забезпечують збереження життєздатності підприємства, відновлення його фінансового стану та результатів діяльності або формування якісно нового рівня функціонування і розвитку. І нарешті, як апарат антикризове управління являє собою сукупність структур підприємства, його керівників, спеціалістів і працівників, а також сторонніх залучених осіб, які у процесі своєї взаємодії забезпечують реалізацію антикризових заходів, ефективність використання виділених на ці заходи ресурсів та досягнення їх цілей.

Доведено необхідність державної підтримки процесів стабілізації діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах фінансово-економічних криз на засадах антикризового регулювання в сільському господарстві, що являє собою усвідомлений вплив держави на функціонування галузі та аграрного ринку в умовах виникнення і поширення фінансово-економічних криз або їх загрози, спрямований на стабілізацію виробничих, збутових, фінансових, соціальних, правових та інших процесів, утворення умов для мінімізації негативного впливу кризи та подолання її наслідків, формування предикторів майбутнього розвитку.

Запропоновано поділ механізмів стабілізації діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах фінансово-економічних криз за п’ятьма класифікаційними ознаками: залежно від стадії кризи – на превентивні (упереджуючі), реактивні (підтримуючі), посткризові (відновлювальні); за організаційною ознакою – з домінуванням внутрішньої або зовнішньої організаційної компоненти; за сферою застосування – виробничо-збутові, фінансові, організаційно-правові, управлінські, соціальні; за інструментами стабілізації – комбіновані, інвестиційні, кредитні, цінові, митно-тарифні й інші сегментні; за строками реалізації – коротко-, середньо- та довгострокові.

У другому розділі – «Методологічні основи механізмів стабілізації діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах фінансово-економічних криз» – досліджено методологію оцінювання зовнішніх умов виникнення фінансово-економічних криз, вивчено методи діагностики впливу криз, визначено методичний інструментарій оцінювання стабілізаційного потенціалу сільськогосподарського підприємства та ефективності його антикризової програми.

У процесі досліджень встановлено, що аналітично-моніторингова складова антикризового регулювання як елементу формування механізмів стабілізації діяльності сільськогосподарських підприємств за своєю насиченістю і спрямованістю має відрізнятися у періоди макроекономічної стабільності та в умовах виникнення і поширення криз. За стабільності моніторинг покликаний виявити загрози настання кризи та її джерела, оцінити відповідність методів і механізмів антикризової політики потребам сільськогосподарських підприємств. У разі виникнення і поширення фінансово-економічних криз моніторинг має забезпечувати оцінювання тенденцій економічної динаміки, прогнозування варіантів перебігу кризи, визначення першочергових пріоритетів антикризового регулювання, моделювання результатів запровадження стабілізаційних заходів та оцінювання їх ефективності.

Індикатори поширення фінансово-економічних криз доцільно оцінювати шляхом використання розроблених методичних рекомендацій, що включають 47 аналітичних, динамічних і порівняльних показників, поєднаних у дев’ять груп оцінювання: інтенсивності діяльності, ефективності використання капіталу, продовольчої безпеки країни та експортного потенціалу сільського господарства, ризиків фінансування, інтенсивності інвестиційних процесів та рівня забезпеченості інвестиційних потреб, стану основного капіталу, платіжних проблем, цінової кон’юнктури, безробіття. Такий підхід забезпечує вивчення стану, динаміки та порівняльної характеристики поширення криз, визначення їх локалізації, що в кінцевому рахунку уможливлює розробку і впровадження найбільш ефективних стабілізаційних заходів.

Виявлено, що аналітична складова антикризового управління сільськогосподарським підприємством, як елемент механізмів стабілізації, містить три відокремлені і водночас взаємопов’язані напрями оцінок: діагностику і прогнозування впливу криз на фінансовий стан і результати діяльності; визначення стабілізаційного потенціалу підприємства; оцінювання ефективності антикризової програми. З метою діагностики впливу криз на фінансовий стан підприємства необхідно аналізувати склад, структуру і динаміку фінансових джерел та активів, основних засобів і грошових коштів, оборотність, прибутковість та рентабельність, оцінювати маневреність капіталу, тривалість операційного і фінансового циклів, рівні покриття зобов’язань та фінансову стійкість.

Стабілізаційний потенціал сільськогосподарського підприємства являє собою сукупність засобів і умов, необхідних для упередження негативного впливу кризи, подолання його наслідків та відновлення ефективності й інтенсивності господарювання до передкризового рівня чи виведення підприємства на якісно новий щабель розвитку. У процесі його оцінювання необхідно використовувати як фінансові, так і не фінансові індикатори та обґрунтовувати оптимізаційні моделі основних показників стану і роботи сільськогосподарського підприємства.

Доведено, що визначення ефективності антикризової програми сільськогосподарського підприємства слід здійснювати шляхом аналізу переваг і недоліків альтернативних антикризових заходів; прогнозування й оцінювання ефекту від їх запровадження; аналізу ефективності використання альтернативних джерел фінансування; оцінювання наслідків впливу стабілізаційних антикризових заходів на фінансовий стан підприємства, що дозволяє скоригувати систему стабілізаційних заходів й сформувати антикризову програму.

У третьому розділі – «Оцінка впливу фінансово-економічних криз на діяльність сільськогосподарських підприємств» – вивчено соціально-економічні умови та закономірності виникнення і перебігу фінансово-економічних криз, оцінено їх види, стадії і динаміку, виявлено чинники виникнення і поглиблення, досліджено вплив галузевих і територіальних умов господарювання на ефективність та фінансову стабільність.

Виявлено, що будь-які деструктивні економічні процеси, негативно позначаються на умовах і результатах господарювання на селі. В табл. 1 наведено оцінку найважливіших індикаторів поширення фінансово-економічних криз, здійснене на основі запропонованих у дисертації методичних підходів.