УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВ МОЛОКОПРОДУКТОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ АПК Автореферат

У першому розділі «Теоретико-методичні основи розвитку економічних взаємовідносин підприємств молокопродуктового підкомплексу АПК» обґрунтовано сутність поняття економічних взаємовідносин у молокопродуктовому підкомплексі АПК, досліджено роль інтеграційних процесів у формуванні економічних відносин підприємств, запропоновано методику аналізу стану економічних взаємовідносин у молокопродуктовому підкомплексі АПК, сформовано систему показників для оцінювання ефективності економічних відносин підприємств молочної галузі.

Вивчаючи означення суті економічних відносин, що його дають вітчизняні вчені-економісти, ми дійшли висновку, що економічні взаємовідносини — це сукупність фінансово-економічних, виробничо-технологічних й організаційно-управлінських зв’язків, спрямованих на забезпечення інтересів підприємств, технологічно пов’язаних між собою, розвиток яких регулюється спеціально створеними організаційними структурами, що мають на меті підвищення економічної ефективності роботи молокопродуктового підкомплексу в цілому.

При дослідженні проблеми формування економічних відносин підприємств важливе місце приділяється з’ясуванню складу галузей матеріального виробництва та видів діяльності, які правомірно можна віднести до агропромислового комплексу. Найбільшого поширення набула думка, згідно якої галузі, що входять до АПК, можна об’єднати у три сфери: сільськогосподарське виробництво, переробна промисловість і торгівля кінцевою продукцією. Часто до складу агропромислового комплексу відносять комбікормову промисловість та зооветеринарне обслуговування. Вважаємо, що саме трьохсферна структура молокопродуктового підкомплексу АПК є найбільш конкретнішою, так як вона дає можливість зробити поглиблений аналіз процесів формування і використання ресурсного потенціалу та його перспективне прогнозування.

Оскільки всі сфери агропромислового комплексу економічно, технологічно та організаційно взаємопов’язані між собою та мають динамічну систему, яка дозволяє формувати та моделювати міжгалузеві взаємозв’язки, то при порушені роботи однієї зі сфер виникає ланцюгова реакція, яка впливає на ефективність функціонування інших сфер. Це, в свою чергу, призводить до послаблення економічних взаємовідносин між підприємствами молокопродуктового підкомплексу АПК, а, іноді, і до повного їх розриву.

В результаті аналізу інтеграційних й організаційно-правових форм об’єднань підприємств виявлено, що найбільш прийнятною та оптимальною з економічної точки зору формою їх взаємовідносин є контрактація, при якій переробні підприємства виступають в ролі інтегратора. Основними принципами при такій формі взаємовідносин є добровільність, збереження виробничо-господарської, юридичної та фінансової самостійності усіх учасників за досить високого рівня інтеграції між ними. До основних недоліків контрактації можна зарахувати нееквівалентний обмін між учасниками договору та опортуністичну їх поведінку. Послабити негативну сторону таких взаємовідносин могла б держава шляхом встановлення мінімальних та максимальних рівнів цін на молоко та молочну продукцію, що гарантувало б товаровиробникам отримання прибутку, а споживачам — доступні молочні вироби.

В роботі досліджено питання оцінювання рівня ефективності економічних взаємовідносин підприємств. Для цього, перш за все, необхідно сформувати систему показників, яка б всебічно характеризувала всі сторони цих відносин в ланцюгу «виробництво – переробка – реалізація». Спираючись на численні думки експертів молочної галузі, висновки науковців та власні результати досліджень, було сформовано узагальнюючу систему показників для оцінювання рівня ефективності економічних взаємовідносин підприємств молокопродуктового підкомплексу АПК