У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації; визначені мета і завдання дослідження, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі дисертації «Теорія та практика адаптації підприємств у середовищі невизначеності» основну увагу присвячено діалектичному зв’язку таких властивостей підприємства, як стійкість та адаптивність, розмежуванню категорій «невизначеність» та «ризик», розгляду рівнів та видів невизначеностей середовища господарювання, поділу середовища господарювання на внутрішнє, проміжне та зовнішнє, сформульовано визначення поняття «організаційної адаптації в середовищі невизначеності».
Адаптація, тобто пристосування до чинників середовища функціонування, не може тривати постійно. Процес адаптації повинен завершитися приведенням підприємства у стійкий стан. Якщо підприємство стійке до проявів різних факторів середовища, то потреби в адаптації не виникає. В умовах стійкого стану підприємства можна говорити про підвищення його ефективності. Коли ж підприємство втрачає стійкість або є загроза її втрати, то виникає необхідність адаптації до факторів, які спричиняють втрату стійкості. Термін «стійкість» широко використовується в різних галузях науки та характеризує як здатність системи зберігати поточний стан за наявності зовнішніх впливів, так і можливість повернутися в стан рівноваги, у випадку настання несприятливих відхилень за межі допустимих значень. Оскільки підприємство є відкритою динамічною системою, то можна говорити про його здатність зберігати постійний розвиток за умов впливу і зовнішніх, і внутрішніх чинників, існування високого рівня невизначеності та нестабільності бізнес-середовища. Існує багато видів «стійкості підприємства» і підходів до визначення цієї категорії. На нашу думку, саме фінансова стійкість характеризує одночасно і результат адаптації підприємства до несприятливих чинників і визначає здатність підприємства до адаптації в майбутньому. Проблема полягає в тому, що сьогодні існує велика кількість показників для оцінки фінансової стійкості, які часто дають протилежні сигнали про стійкість підприємства.
Необхідно також розрізняти поняття «невизначеність» та «ризик». Про ризик доцільно говорити тоді, коли певна подія повторюється велику кількість разів за однакових умов, а результат, який спричиняє ця подія, не залежить від попередніх результатів. Відповідно ризик можна оцінити певними статистичними параметрами: середнє значення збитку, ймовірність настання збитку, дисперсія, математичне очікування тощо. Невизначеність характеризується тим, що певна подія залежить від результатів попередніх подій і відбувається за унікальних умов і значної кількості факторів, що призводить до непередбачуваних результатів. Невизначеність не піддається статистичним обрахункам. Проте, при низькому рівні невизначеності, в практиці управління для обґрунтування управлінських рішень часто ситуацію невизначеності зводять до ситуації ризику. Багато науковців ототожнюють ризик та невизначеність, але насправді поняття невизначеності є ширшим. У наш час ризик розуміють не лише як можливість настання збитків, а й як можливість відхилення від цілей, від бажаних, очікуваних результатів, задля досягнення яких власне і приймається рішення. Ризик – це також відсутність позитивних результатів або невикористані можливості. При прийнятті рішення існує певна множина об’єктивних ризиків і особа, яка приймає рішення, може прийняти до уваги тільки певну підмножину цих ризиків. Коли ризиків багато, неможливо прийняти таке рішення, яке б дозволяло уникнути всіх ризиків, тому доводиться частину ризиків не брати до розгляду. Крім того, особа, що приймає рішення, має свій суб’єктивний погляд на ризики, тому прийняте рішення завжди буде враховувати лише частину від усіх об’єктивних ризиків. Коли невраховані об’єктивні ризики стають реальністю, тоді прийняте рішення вимагає змін. Така ситуація є проявом невизначеності і вимагає адаптивних дій. Чим більша кількість неврахованих об’єктивних ризиків при прийнятті рішення, тим більший рівень невизначеності. Статистика свідчить, що сім з десяти рішень вищого керівництва є неправильними. Це означає, що керівництво підприємства в більшості випадків приймає рішення в умовах високої невизначеності і це є нормальною практикою. Всі керівники помиляються, але ефективний керівник повинен вчасно переглядати свої рішення і приймати відповідні адаптивні заходи.
Згідно визначення гарвардської школи вплив невизначеності середовища господарювання на діяльність окремого підприємства проявляється як частота появи та ступінь серйозності проблем у ринковому оточенні, що вимагають негайної реакції керівників інституційного рівня управління підприємством. Існує чотири рівня невизначеності: 1) Достатньо зрозуміле майбутнє. Менеджери можуть розробити один прогноз майбутнього, достатньо точний для вибору стратегії. Іншими словами, на цьому рівні залишкова невизначеність не впливає на вибір стратегічних та тактичних рішень. Використовуються традиційні інструменти розроблення стратегій; 2) Існує декілька альтернативних варіантів, які визначають майбутнє. В такій ситуації менеджери можуть використовувати аналіз рішень, моделі оцінки варіантів, теорію ігор; 3) Існує широкий діапазон варіантів майбутнього, але це ще не справжні сценарії. Менеджери можуть застосовувати дослідження латентного попиту, прогнозування розвитку технологій, сценарне планування; 4) Повна невизначеність. Відсутня база для прогнозування майбутнього. Менеджери можуть застосовувати методи аналогій та розпізнання образів, нелінійні динамічні моделі.
Запропоновано наступне визначення: організаційна адаптація в середовищі невизначеності – це сукупність методів і форм, інструментів та важелів впливу суб’єкта управління на організаційно-технологічну та організаційно-економічну системи підприємства з метою пристосуватися до змінних умов зовнішнього та внутрішнього середовищ, шляхом змін в організаційній структурі управління підприємства. Саме організаційна структура підприємства повинна сприяти досягненню його цілей. Особливістю організаційної адаптації в середовищі невизначеності є те, що вона складається з двох блоків: 1) аналітичний блок – функціонує на підприємстві постійно, основне його завдання вчасно попередити керівництво про можливість настання несприятливих подій у внутрішньому чи зовнішньому середовищах; 2) блок організаційних змін – функціонує тільки у разі потреби в адаптації підприємства до несприятливих чинників внутрішнього чи зовнішнього середовищ підприємства, основне його завдання привести підприємство у стійкий стан.
У другому розділі дисертації «Аналізування стану адаптації підприємства в середовищі невизначеності» аналізуються показники та інформаційні системи їх вимірювання, засоби контролю, які використовуються керівництвом машинобудівних підприємств для обґрунтування і реалізації управлінських рішень в умовах невизначеності.
Для адаптації підприємства в середовищі невизначеності керівництво повинно з’ясувати, які фактори спричинили втрату стійкості підприємства. Більшість науковців поділяє ці фактори на внутрішні та зовнішні. Як правило, керівництво підприємств може швидко впливати на внутрішні чинники, але не може безпосередньо і швидко впливати на зовнішні фактори. За таких обставин аналізування і точне прогнозування факторів зовнішнього середовища є важливою умовою успішної адаптації підприємства в майбутньому. В стабільних умовах розвитку економіки та суспільства прогнозування політико-правових, економічних, соціокультурних, технологічних факторів (PEST-аналіз) дає достатньо точні результати, що дозволяє керівництву підприємств приймати обґрунтовані управлінські рішення на середньострокову і довгострокову перспективи. В умовах значної невизначеності прогнозувати розвиток зазначених факторів неможливо, тому за таких обставин керівництво підприємств не буде приймати стратегічних довгострокових рішень. Відповідно в умовах невизначеності більшість управлінських рішень будуть носити адаптивний характер. Макроекономічне, соціальне, політичне середовища в Україні характеризуються значною невизначеністю, тому керівники машинобудівних підприємств не приймають середньострокових та довгострокових планів розвитку своїх підприємств, а цікавляться в основному короткостроковою кон’юнктурою на своїх ринках машинобудівної продукції. Тому в умовах невизначеності для адаптації машинобудівного підприємства важливою є точність прогнозів короткострокової та середньострокової кон’юнктур ринку.
Виділяють такі методологічні підходи до аналізування внутрішнього середовища функціонування підприємства: аналітичний, інституційний, синергетичний, кібернетичний, рефлексивний. На основі цих підходів розроблено велику кількість методів та показників. Наприклад, існує понад двісті фінансових показників діяльності підприємства, понад сто п’ятдесят методів прогнозування, десятки показників для оцінки організаційної структури підприємства тощо.
