РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, відображено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, ступінь їх апробації та можливості практичного застосування.

У першому розділі – «Теоретичні основи системи пенсійного забезпечення» - розкрито сутність пенсій та пенсійного забезпечення, структуру системи пенсійного забезпечення України та її місце в системі соціального захисту населення.

Теоретична сутність пенсійного забезпечення розглядається у чотирьох аспектах: соціальному, економічному, фінансовому і правовому. Соціальна сутність пенсійного забезпечення полягає у створенні всеохоплюючої та універсальної системи захисту непрацездатної частини населення від соціальних ризиків (невизначеної тривалості життя, інвалідності, втрати годувальника). При цьому ефективна система пенсійного забезпечення повинна не лише захищати від бідності, але й забезпечувати гідний рівень життя пенсіонерам після завершення трудової діяльності, при настанні інвалідності, втраті годувальника. За економічним змістом пенсійне забезпечення є частиною національного доходу, яка використовується на споживання з метою утримання непрацездатних осіб при настанні названих вище страхових випадків.

Через механізми пенсійного забезпечення здійснюється перерозподіл доходів від активного працездатного покоління на користь покоління пенсіонерів. Фінансова складова пенсійного забезпечення полягає у використанні механізмів для формування відповідних державних і недержавних пенсійних фондів та забезпечення регулярних виплат пенсіонерам.

Пенсійне забезпечення можна охарактеризувати як систему суспільних відносин, що існують для створення достатніх умов життя осіб при настанні пенсійного віку, інвалідності, втраті годувальника за рахунок коштів загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, накопичувальної (обов’язкової і добровільної) системи, бюджетної підтримки, неформальної фінансової і нефінансової підтримки людей похилого віку за рахунок родини або громадських організацій. Оскільки пенсійне забезпечення може здійснюватися і за рахунок неформальних джерел в межах родини або громади, то його не слід ототожнювати з пенсійною системою.

Пенсійне забезпечення є основною складовою системи соціального захисту і виступає як базова і важлива гарантія стабільного розвитку суспільства, оскільки охоплює одночасно інтереси як працездатного, так і непрацездатного населення.

Система пенсійного забезпечення є одним із найскладніших об’єктів управління і перебуває під впливом низки факторів (економічних, інвестиційних, демографічних, соціально-трудових, історично-правових).

Реалізація цілей пенсійного забезпечення в окремих державах здійснюється в пенсійній системі, під якою розуміють комплекс інститутів, відносин і механізмів, за допомогою яких здійснюється формування фінансових ресурсів та їх розподіл серед непрацездатного населення при настанні соціальних ризиків. Визначення пенсійної системи як сукупності інститутів вимагає їх структуризації з точки зору їх функціонального призначення. Тому необхідно визначити, по-перше, складові частини (рівні), через які здійснюється пенсійне забезпечення, по-друге, установи, що здійснюють управління цими рівнями, по-третє, структуру і джерела фінансування пенсійних виплат.

Для виконання поставлених перед пенсією цілей і завдань вона наділена ознаками, до яких можна віднести: періодичність (регулярність, як правило щомісячність) або разовість виплати; індивідуалізований характер нарахування; грошовий вираз виплати; одержувачів пенсії; джерела виплати та умови їх формування; страхові випадки, при настанні яких проводиться виплата; умови та порядок виплати. Узагальнюючи аналіз всіх ознак, під пенсією слід розуміти передбачені законодавством грошові виплати разового або щомісячного характеру за рахунок страхових внесків громадян і підприємств, доходу від інвестування пенсійних нагромаджень, а також державного бюджету в зв’язку з настанням страхових випадків – пенсійного віку, інвалідності або втрати працездатності.

У дисертаційній роботі для з’ясування механізмів функціонування різних пенсійних систем виділено їх характерні ознаки, до яких віднесено, насамперед, спосіб фінансування. Багаторічний досвід функціонування пенсійних систем зарубіжних країн дає змогу виділити основні критерії їх класифікації, до яких можна віднести: тип (спосіб) фінансування, форму власності, спосіб визначення виплат, обов’язковість участі працівників, рівень охоплення населення пенсійним забезпеченням (табл. 1).

У процесі дослідження встановлено, що основними критеріями класифікації пенсій є: джерела фінансування; спосіб призначення; економічне значення; форма виплати; тривалість отримання; спосіб виплати; спосіб розрахунку; тип соціальних ризиків, що покриваються.

У роботі доведено, що пенсійне забезпечення є дієвим інструментом, організація якого уможливлює досягнення цілей соціальної політики. Пенсійне забезпечення виступає як базова і важлива гарантія стабільного розвитку суспільства, оскільки охоплює одночасно інтереси як працездатного, так і непрацездатного населення.