У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання дисертації, визначено об’єкт і предмет наукового дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі «Теоретичні засади ефективної діяльності туристичних підприємств»досліджено теоретико-методичні засади ефективності діяльності туризму та здійснено компонентний аналіз дефініцій, релевантних до туристичної діяльності. В результаті дослідження було проаналізовано дефініції туризму в українських та зарубіжних джерелах та виявлено, що туризм переважно асоціюється з відпочинком і дозвіллям, а також бізнесом. Результати дослідження дозволяють стверджувати, що туризм – це процес організації бізнесу з метою отримання прибутку, зорієнтованого на задоволення потреб туристів шляхом створення високоякісних туристичних продуктів, спрямованих на екорозвиток та забезпечення соціо-культурно-освітньої активізації у глобалізованому суспільстві.
Туризм безпосередньо виступає ключовим фактором поєднання відпочинку та бізнесу.Туристична галузь охоплює діяльність традиційних домінантів ділової активності, а саме туристичних підприємств, зокрема туристичних операторів та туристичних агентів, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і послуг та обслуговуванням ринку збуту продукції туристичної індустрії. Узагальнюючи здійснені дослідження можна стверджувати, що в роботі туристичних підприємств на сучасному етапі є такі проблеми, що стримують їх розвиток: наслідки світової фінансово-економічної кризи; політична нестабільність; відсутність фінансової підтримки діяльності туристичних підприємств; недосконале податкове законодавство; порівняно неефективна система підготовки та перепідготовки кадрів; проблема тіньової економіки; недосконала нормативно-правова база зовнішньоекономічної діяльності у сфері туризму; невідповідність транспортної інфраструктури вимогам західних і вітчизняних туристів; відсутність туристичних бізнес-центрів. Важливою проблемою для туристичних підприємств постає становлення системи самостійного онлайн-бронювання на ринку виїзного туризму, що стрімко розвивається в сучасних умовах. Для туристичного бізнесу з'являється конкурент, який стимулює клієнтів подорожувати самостійно без допомоги туристичної компанії. Необхідно підвищувати професійний рівень надання послуг туристичними фірмами, аби не втратити свої позиції на ринку.
Проаналізувавши поняття ефективності в туризмі, можна зробити висновки, що при дослідженні ефективності діяльності туристичних підприємств важливе значення надається оцінці економічної, соціальної та екологічної ефективності та важливими є подальші наукові розробки оцінки критеріїв виміру економічної, соціальної та екологічної ефективності туристичної діяльності. Для визначення діагностики ефективності туризму в умовах різноманіття форм власності необхідна система взаємозалежних показників, яка включала б індикатори, що відображають синергію інтересів суб’єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у життєздатному економічному розвитку регіону. У загальному вигляді така система повинна включати параметри ефективності діяльності туристичних підприємств на мікро- та мезорівнях, які будуть віддзеркалювати ситуацію в туристичній сфері регіону.Діагностика ефективності туристичних підприємств базується на твердженні, щорозвитоктуристичного бізнесу охоплює аспекти економічного (рівень мікро- та мезорівнів), соціального та екологічного характеру. Автором запропоновано серед показників економічної ефективності туризму на рівні регіону розглядати такі показники, як частка туризму у ВДВ, фонд оплати праці у туризмі, платежі до бюджету, обсяг прямих іноземних інвестицій в галузі туризму, величина імпорту туристичних послуг, відношення обсягу наданих турпослуг до прямих інвестицій. Серед показників економічної ефективності туризму на рівні туристичних підприємств важливо брати до уваги рівень рентабельності, продуктивності праці, відношення дебіторської заборгованості до оборотних активів. Набір соціо-культурно-освітніх показників охоплює зайнятість населення, середньомісячну заробітну плату, відношення кількості туристів по виїзному потоку до кількості населення, відношення кількості туристів по внутрішньому потоку до кількості населення, відношення кількості екскурсантів до кількості населення, відношення мережі ресторанного господарства до кількості населення, відношення кількості туристів з метою бізнесу та навчання до кількості населення. Екологічні показники охоплюють відношення обсягу наданих турпослуг до витрат електроенергії в туризмі.
У другому розділі «Аналіз діяльності туристичних підприємств Закарпатської області» здійснено аналіз тенденцій розвитку туризму в регіоні, проаналізовано фінансово-економічну ефективність діяльності підприємств сфери туризму та досліджено ефективність діяльності туристичних підприємств основних організаційно-правових форм. У цілому кількість туристів, обслуговуваних вітчизняними суб’єктами туристичної діяльності, в Закарпатській області зменшилася за 2000-2010 роки на 64%, по внутрішньому та виїзному туризму відбулося скорочення туристичних потоків відповідно на 21,7% та 88,2%, кількість екскурсантів зменшилася на 62,6%. Наслідки світової фінансової кризи негативно вплинули на діяльність туристичної сфери в Закарпатській області. Якщо проаналізувати післякризовий період, то у 2010 році порівняно з 2008 роком відбулося скорочення туристичних потоків на 32,3%. Найбільша кількість іноземних туристів у 2010 році була зафіксована із сусідніх країн – країн Європи (59,6%) та країн колишнього Союзу (37,7%). Туристичний потік іноземних туристів із країн Європи в Закарпатську область зріс у 2010 році порівняно з 2009 роком на 205 осіб, тобто темп зростання складає 4,3%. Розвиток в’їзного туризму в Закарпатській області за рахунок туристів з країн Європейського Союзу позитивно впливає на посилення ролі України на світовому туристичному ринку. Кількість туристичних потоків іноземних туристів із країн-членів ЄС у 2010 році порівняно з 2009 роком в Закарпатській області збільшилася на 231 особу або темп зростання складає 104,9%. Насамперед переважно за рахунок збільшення кількості тих, хто приїхав із Чехії, Угорщини, Словаччини, Польщі, Німеччини, Австрії. У 2010 році найбільша частка іноземних туристів, які прибули із країн ЄС, належить Угорщині, Чехії, Словачинні. Із країн-членів ЄС найбільше туристів приїздить із Угорщини (37,4%), Чехії (22%), Словаччини (14,6%), Польщі (4,4%), Німеччини (5,1%), Австрії (5,8%). Із країн колишнього Союзу - із Білорусії (2072 осіб), РФ (867 осіб). Найпотужніші потоки виїзду зорієнтовані на сусідні держави. Країни Європи займають 61,1% (в основному це Угорщина, Словаччина, Польща), країни Азії - 23,5% (відповідно Туреччина та ОАЄ - 2681 особа), країни Африки - Єгипет та Туніс -1747 осіб. Динаміка основних економічних показників розвитку туристичної галузі економіки України та Закарпатської області протягом 2001-2010 років є позитивною. Щорічні темпи зростання показників розвитку туристичної галузі в Україні є вищими за аналогічні показники по регіону (табл.1).
