ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ (НА ПРИКЛАДІ АР КРИМ) Статья

Актуальність теми. Реформування господарського комплексу України в період переходу до ринкової економіки принципово змінило положення регіонів у загальній системі управління. Сформувалася об'єктивна необхідність активізації участі держави в управлінні регіоном. Подібна участь, у свою чергу, повинна проявлятися у формуванні такої державної політики, яка б сприяла вирівнюванню рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, подальшому регіональному економічному росту й стійкому соціальному розвитку.

Посилення ролі регіонів у загальнодержавному господарському комплексі, підвищення їхньої самостійності на основі активних процесів децентралізації форм управління й становлення нових методів прийняття управлінських рішень визначає необхідність удосконалення методичного інструментарію управління процесами соціально-економічного розвитку регіонів. Ґрунтуючись на вивченні вітчизняного й закордонного досвіду, можна стверджувати, що визначальна роль в ефективному вирішенні проблем регіонального соціально-економічного розвитку належить програмно-цільовому методу.

Дослідженню проблем регіонального розвитку, програмно-цільового управління присвячені праці таких російських вчених-економістів, як Абалкін Л., Адамеску А., Бандман М., Гранберг О., Ларіна Н., Лексин В., Лобко О., Попов В., Райзберг Б., Федоренко М. і ін.

Певний внесок у дослідження методології програмно-цільового підходу при вирішенні регіональних проблем внесли українські вчені Багров М., Бутко М., Долишний М., Данилишин Б., Дорогунцов С., Куценко В., Лисецький А., Лукінов І., Максимова Т., Міщенко В., Олійник Я., Поповкін В., Симоненко В., Степанов А., Степаненко А., Фащевський М, Федорищева А., Чумаченко М., Чернюк Л. Разом з тим, розгортання соціально-економічних процесів в Україні, зміна ролі й місця регіонального управління вимагає поглиблення теорії й практики програмно-цільового прогнозування, подальшого вдосконалювання механізму програмно-цільового управління: організації розробки цільових програм, моніторингу їх реалізації та інформаційного забезпечення системи управління регіональними програмами.

Актуальність дослідження підсилюється тією обставиною, що використання програмно-цільового підходу в Україні методично не забезпечено на різних рівнях ієрархії адміністративно-територіальних одиниць. Необхідність вирішення цих завдань визначила актуальність дослідження і обумовила вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського у рамках виконання наступних науково-дослідних тем: «Програмно-цільове управління розвитком підприємництва в Автономній Республіці Крим» (2002-2004 р.), номер державної реєстрації 0102 V 001404; «Еколого-економічне забезпечення Схеми планування території Автономної Республіки Крим» (2005 р.), номер державної реєстрації 0105 V 002464. У цих роботах особисто автором розроблені науково-методичні рекомендації з формування програм соціально-економічного розвитку міст і районів, пропозиції щодо вдосконалення інформаційного забезпечення програмно-цільового управління.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обгрунтування теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій по удосконаленню економічного й соціального розвитку регіону на основі формування та реалізації механізму програмно-цільового управління.

Для досягнення зазначеної мети в роботі були поставлені наступні задачі:

визначити взаємозв'язки основних структурних елементів регіону та критерії виділення територій у регіони;
розкрити сутність і визначити елементи механізму управління соціально-економічного розвитку регіону;
обґрунтувати вибір програмно-цільового методу як основного в проблемно-орієнтованому управлінні;
систематизувати етапи вітчизняного та зарубіжного розвитку програмно-цільового управління;
надати оцінку економічного потенціалу Автономної Республіки Крим;
виявити диспропорції соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим у розрізі її адміністративно-територіальних одиниць;
розробити модель оцінки рівнів диференціації соціально-економічного регіонального розвитку;
вдосконалити напрямки подолання територіальних диспропорцій соціально-економічного розвитку регіону;
розробити методичні підходи до формування цільових програм для різних адміністративно-територіальних утворень;
запропонувати шляхи вдосконалення інформаційного забезпечення процесу програмно-цільового управління.

Об'єктом дослідження виступають процеси управління соціально-економічним розвитком регіону.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади з використанням програмно-цільового методу забезпечення економічного і соціального розвитку регіону.

Методи дослідження. Теоретичною основою виконаного дослідження є діалектичний метод пізнання, вимоги об'єктивних економічних законів ринкової економіки, теоретичні положення економічної науки, праці провідних вчених у сфері регіонального розвитку і програмно-цільового управління.

У процесі дослідження були використані розрахунково-конструктивний метод і метод угрупувань для оцінки соціально-економічної ситуації в АР Крим; монографічний і експертний методи - для дослідження існуючих механізмів програмно-цільового прогнозування й управління в АРК; економіко-статистичний - для встановлення диспропорцій у розвитку регіонів; метод моделювання - для розробки ефективних механізмів програмно-цільового прогнозування й управління; методи прогнозування й програмування - для розробки інформаційного забезпечення процесу програмно-цільового прогнозування.

У дослідженні використано матеріали Головного управління статистики в АР Крим, Міністерства економіки АР Крим, цільові програми різних рівнів, реалізовані на території АР Крим.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації сформульовано теоретико-методологічні засади соціально-економічного розвитку регіону на основі використання програмно-цільового методу.

Вперше:

обгрунтовано методологічні підходи до формування цільових програм, що дозволяють урахувати особливості соціально-економічного розвитку та програмно-цільового управління як на регіональному, так і на локальному рівні (місто, район);
організаційну модель формування і реалізації цільових регіональних програм та контролю за їх бюджетним фінансуванням.

Удосконалено:

категорійний апарат регіональної економіки, де поняття «регіон», на відміну від наявного, розглядається як відносно самостійна адміністративна одиниця зі специфічними проявами стадій відтворення й особливостями протікання соціальних і економічних процесів;
зміст та структуру цільових програм, що на відміну від існуючих, доповнюється паспортом цільової програми, де враховуються основні відомості з питань розробки, фінансування та реалізації;
методи аналізу динаміки регіональної соціально-економічної ситуації, на підставі яких виявляються диспропорції у розвитку регіонів, проблемні зони та пріоритетні напрямки їх розвитку;
система інформаційного забезпечення процесу програмно-цільового прогнозування й управління на основі розробки паспортів адміністративно-територіальних утворень;
методичні підходи відбору пріоритетних проблем розвитку регіону, критерієм яких є визначення алокативної ефективності регіональних пропорцій їх відтворювального розвитку.

Дістали подальший розвиток:

теоретичні й методичні підходи формування системи розробки планів і прогнозів розвитку регіонів та їх ув'язки з цільовими програмами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в дисертаційному дослідженні методичні підходи щодо забезпечення соціально-економічного розвитку регіону на основі використання програмно-цільового методу представлені у формі, зручній для впровадження в практику. Пропозиції щодо формування паспортів соціально-економічного розвитку міста (району) були використані в Управлінні стратегії регіонального розвитку й розміщення продуктивних сил Міністерства економіки АР Крим, у міських і районних радах (довідка № 030-3/865 від 28.10.05р.). Науково-методичні рекомендації щодо розвитку механізму програмно-цільового регулювання й управління на регіональному рівні, основою яких є методичне й інформаційне забезпечення розробки цільових програм різних рівнів, знайшли застосування в Управлінні економічної стратегії регіонів Ради міністрів АР Крим і в Управлінні економіки й регіональної політики Сімферопольської міської ради при розробці щорічних програм соціально-економічного розвитку міст і районів (довідка № 25 від 28.10.05р., довідка № 02-01/315-0 від 28.10.05р.). Окремі положення дисертаційного дослідження використовуються при читанні лекцій з курсу “Розміщення продуктивних сил та регіоналістика” у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського (акти впровадження результатів НДР у навчальний процес від 2 грудня 2005р.).

Особистий внесок здобувача. Отримані наукові, методичні, практичні результати, що виносяться на захист, є особистими розробками автора. До найважливіших здобутків варто віднести методичні підходи до формування цільових програм на регіональному рівні, а також на рівні районів і міст, що дозволяють враховувати особливості програмно-цільового управління малими територіальними одиницями в умовах місцевого самоврядування; удосконалювання системи інформаційного забезпечення процесу програмно-цільового управління на основі запропонованих паспортів адміністративно-територіальних утворень і організаційної моделі центру координації розробки й реалізації цільових програм на рівні регіону.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, висновки й пропозиції дисертації доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Менеджмент підприємницької діяльності» (м.Алушта, травень 2004р.), Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції (м. Сімферополь, травень 2004р.), щорічних конференціях професорсько-викладацького складу ТНУ ім. В.І. Вернадського (м.Сімферополь, квітень 2002р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 11 наукових праць, з них 7 – одноосібно, загальним обсягом 4,7 др. арк., з них 3,9 друк. арк. належить особисто автору. Із загальної кількості наукових праць 8 статей опубліковано у наукових фахових виданнях, 3 – у збірниках науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 203 сторінки, у тому числі 24 таблиці і 23 малюнки. Список використаних джерел зі 169 найменувань викладено на 15 сторінках.