| summary: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми дисертації, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, об’єкт і предмет роботи, методологічні засади дослідження, формулюється наукова новизна одержаних результатів, висвітлюються їх практичне значення й апробація.
Розділ 1 «Юридична природа загальнообов’язкового державного медичного страхування» містить 2 підрозділи.
У підрозділі 1.1 «Поняття й ознаки загальнообов’язкового державного медичного страхування» зауважується, що одностайності в підходах як науковців, так і нормотворців до тлумачення загальнообов’язкового державного медичного страхування немає, що не випадково, адже бракує однозначного розуміння природи цього юридичного явища. Одні виступають за пріоритет цивільно-правового регулювання відповідної групи відносин, інші віддають перевагу соціально-захисній регламентації. При цьому має місце безпідставне запозичення доробку інших галузей наукового пізнання. Ось чому завданням фахівців у сфері юриспруденції є вдосконалення існуючих, формування й обґрунтування нових правових понять. Натомість необґрунтоване запозичення категорій з інших суспільних наук призводить до логічних непорозумінь, теоретичної плутанини, що негативно позначається на процесах правотворчості і правореалізації. До розгляду й дослідження загальнообов’язкового державного медичного страхування потрібно підходити з позицій впливу права на відповідну групу суспільних відносин.
Установлено, що до суттєвих ознак загальнообов’язкового державного медичного страхування належать такі: а) воно є окремим видом соціального страхування; б) забезпечує можливість реалізації громадянами конституційного права на охорону здоров’я; в) його суб’єктами виступають застраховані особи, страхувальники, страховики й надавачі медичних послуг; г) воно передбачає матеріальне забезпечення витрат на надання необхідного обсягу медичних послуг; д) здійснюється за рахунок цільового використання коштів Фонду медичного страхування, що формуються шляхом сплати обов’язкових страхових внесків, а також надходжень з інших джерел, передбачених законом.
У підрозділі 1.2 «Функції загальнообов’язкового державного медичного страхування» підкреслюється, що функціональне дослідження – це найбільш вдалий шлях розкриття змісту й сутності загальнообов’язкового державного медичного страхування. Адже, застосовуючи функціональний принцип, ми розглядаємо ціле як результат взаємодії системи із середовищем, як властивість відносин між системою і середовищем. Функціональний підхід дозволяє більш глибоко вивчити процес виникнення, розвитку, зміни, організації й модернізації різних моделей, типів, видів загальнообов’язкового державного медичного страхування. Функції втілюються у своєрідні форми, тісно пов’язані з організаційною структурою цього виду соціального страхування. Будучи більш динамічним його проявом, аніж його організаційна структура, вони породжують значно більше розмаїття. Саме функції, як змістовна характеристика медичного страхування, виявляються розмаїттям форм його розвитку, в тому числі й організаційних структур. Функціональний підхід не просто передбачає розгляд страхування як певної статичної системи, а висуває вимогу дослідження останньої у процесі різного роду цілеспрямованої діяльності. При цьому вивченню підлягає як діяльність окремих елементів, які становлять відповідний соціально-страховий механізм, так і цілеспрямована діяльність усієї системи загальнообов’язкового державного медичного страхування у цілому, яка зводиться до вирішення найважливіших завдань і досягнення глобальних цілей, виникаючих у даний історичний період.
До суттєвих функцій загальнообов’язкового державного медичного страхування належать:
а) захисна, що полягає у його спрямованості на збереження життя і здоров’я людини, попередження і зниження захворюваності, інвалідності і травматизму. Держава забезпечує створення і функціонування системи загальнообов’язкового державного медичного страхування населення шляхом визначення: його принципів; кола осіб, які підлягають страхуванню; платників страхових внесків, їх прав та обов’язків; умов набуття права на отримання страхових виплат; мінімального розміру страхової виплати; порядку здійснення страхових виплат; організації й порядку управління медичним страхуванням;
б) економічна, яка знаходить втілення в (а) заміщенні доходу, втраченого особою у зв’язку зі страховим випадком, (б) в існуванні мінімального розміру страхової виплати й (в) у фінансуванні розвитку галузі охорони здоров’я;
в) компенсаційна, що виявляється у вчиненні щодо особи, з якою трапився страховий випадок, дій, спрямованих на усунення або ж послаблення впливу на неї негативних станів і процесів. Програмою обов’язкового медичного страхування населення встановлюються основні засади надання медичних послуг застрахованим особам у цій системі й визначаються: перелік видів медичної допомоги застрахованим особам; порядок відшкодування витрат, пов’язаних з наданням їм медичних послуг; умови реалізації прав застрахованих осіб на отримання медичної допомоги;
г) реабілітаційна, яка відбивається в сукупності медичних заходів, що надаються в рамках загальнообов’язкового державного медичного страхування і спрямовані на відновлення фізичного, психологічного й соціального стану застрахованих осіб;
ґ) профілактична, що полягає у формуванні в населення медико-соціальної активності, особистісної мотивації до збереження й поліпшення здоров’я, а також установки на здоровий спосіб життя;
д) демографічна, спрямована на підвищення рівня народжуваності й розвиток сім’ї, поліпшення здоров’я, зниження рівня смертності і збільшення тривалості життя населення, подолання негативних наслідків його старіння шляхом створення умов для забезпечення доступу широких верств до засобів збереження й покращення здоров’я, якісного медичного й санаторно-курортного обслуговування.
Розділ 2 «Міжнародні й зарубіжні правові витоки загальнообов’язкового медичного страхування» охоплює 2 підрозділи.
У підрозділі 2.1 «Міжнародно-правові стандарти загальнообов’язкового медичного страхування» відзначається, що основними розробниками міжнародно-правових стандартів обов’язкового медичного страхування є міжнародні організації універсального (Організація Об’єднаних Націй), спеціалізованого (Міжнародна організація праці) й регіонального характеру (Європейський Союз, Рада Європи).
Наводяться основні міжнародно-правові стандарти обов’язкового медичного страхування: інтереси і благополуччя окремої людини, що превалюють над інтересами всього суспільства; рівноправний доступ до медичної допомоги; комплексний характер права на охорону здоров’я; солідарність і субсидіарність; установлення мінімальних страхових виплат; будь-яке втручання у сферу здоров’я здійснюється згідно з професійними стандартами; підвищення особистої відповідальності у питаннях здоров’я;
Більшість конвенцій МОП у царині загальнообов’язкового медичного страхування Україною не ратифіковано, хоча відповідні питання неодноразово обговорювалися на офіційному рівні. Чимало норм, закріплених у документах МОП, за існуючого рівня економічного розвитку не можуть бути виконані, а прийняття їх зараз зробить їх фактично декларативними. Проте є й такі закріплені в конвенціях положення, до впровадження яких держава загалом готова. Оскільки ж ті чи інші приписи містяться в одному документі з тими положеннями, виконання яких з об’єктивних причин є неможливим, ратифікація відповідних конвенцій затримується. Дійсно, прагнення досягти повної зайнятості, забезпечити гідні умови для гідної праці, гарантувати достойний рівень соціального захисту для всього населення потребує значних економічних затрат. У цій ситуації виваженою є позиція ратифікації міжнародних документів у розглядуваній сфері з певними застереженнями. У цьому Україна буде наслідувати практику європейських держав, які за часів економічних труднощів не поспішали брати на себе зобов’язання, які, на їх думку, вимагали значних фінансових витрат. Такого роду підхід, особливо в поєднанні із суворим дотриманням міжнародних норм і стандартів, – одна з умов успішної реалізації загальноцивілізаційних прагнень України, що вимагає конструктивного співробітництва Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади і сторін соціального діалогу.
У підрозділі 2.2 «Зарубіжний досвід правового регулювання загальнообов’язкового медичного страхування» установлено, що останнім часом у переважній більшості держав відмічається зростання витрат на охорону здоров’я, що зумовлено: зростанням реального обсягу медичних послуг; демографічними чинниками; упровадженням нових, дорожчих медичних технологій і медикаментів; розширенням прав пацієнтів; підвищенням заінтересованості громадян у власному здоров’ї; збільшенням оплати праці медичного персоналу та ін. Беручи до уваги цю тенденцію, поліпшення діяльності системи охорони здоров’я слід вбачати не лише в нарощуванні витрат на охорону здоров’я, а в істотному реформуванні всієї системи, найважливішою формою якого є пошуки додаткових джерел фінансування, зокрема, завдяки запровадженню обов’язкового медичного страхування. |
