ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми дисертації; розкрито

її зв’язок з науковими темами; окреслено мету дослідження і завдання, об’єкт,

предмет і методи; визначено наукову новизну та практичне значення

одержаних результатів.

У першому розділі – «Теоретичні основи управління потенціалом

інноваційного розвитку промислових підприємств» – наведено результати

дослідження теоретичних засад управління потенціалом інноваційного

розвитку промислових підприємств в умовах становлення економіки знань.

Узагальнення наукових думок щодо визначення сутності економічного

розвитку підприємства виявило її зв’язок з появою нового ресурсу, який є

найбільш вагомим у сучасній економіці – зі знаннями. Дослідження еволюції

поняття «інноваційний розвиток підприємства» дозволило визначити

необхідність особливої уваги до процесів системного створення і використання

корпоративних знань у всіх сферах діяльності та за всіма функціями управління

та ступеня їх доступності для окремих працівників. Визначено, що основою

реалізації моделі інноваційного розвитку промислового підприємства є

формування відповідного потенціалу підприємства, а ключовими чинниками є

знання, інтелектуальна власність, якість робочої сили та інвестиції.

Пропонується потенціал інноваційного розвитку розглядати як тип

формування загального потенціалу підприємства, якому притаманне

випереджаюче нарощення інноваційного потенціалу згідно прийнятій на

підприємстві стратегії інноваційного розвитку. В контексті цього підходу

рушійною силою конкурентоспроможності підприємства на ринку виступають

знання та здобуті на їх основі інновації (продуктові, процесові, організаційні

тощо). Визначені принципи формування потенціалу інноваційного розвитку

підприємства (ПІРП), до яких віднесено: відповідність потенціалу підприємства

стратегії інноваційного розвитку; збалансованість розвитку окремих складових

ПІРП; безперервність моніторингу та прогнозування інноваційної ситуації,

формування та оновлення корпоративної бази знань; динамічне попередження

технологічного відставання; системне впровадження нововведень у

взаємопов'язаних сферах підприємницької діяльності; поєднання інвестицій з

інноваціями; поєднання фінансового та технічного аналізу результативності

нововведень.

Формування ПІРП, як правило, ускладнюється наявністю декількох

ймовірних векторів розвитку інноваційного підприємства, що потребують

різного необхідного мінімального рівня ПІРП, який буде нарощуватися з метою

забезпечити конкурентоспроможність підприємства в необхідному напрямку

випереджаючими темпами. Визначення складових потенціалу дозволить

цілеспрямовано оцінювати відповідність їх рівня стратегічним завданням.

Пропонується виділити 8 складових ПІРП (виробничо-технологічна, науково-

дослідна, фінансова, ринкова, кадрова, інформаційна, інтелектуальна і

управлінсько-організаційна) та їх розподіл на дві групи – такі, що можна

наростити ззовні (шляхом покупки, оренди, аутсорсингу, позики та ін.) і такі,

рівень яких неповинен значно залежати від впливу зовнішнього середовища,

7

тому що вони забезпечують розробку та впливають на хід реалізації стратегії

інноваційного розвитку підприємства: інтелектуальна, інформаційна та кадрова

складові. Це дозволяє розставити пріоритети при безперервному формуванні

ПІРП та визначити напрями інноваційного розвитку підприємства.

Рішення по впровадженню інновації зазвичай розглядають на практиці як

інноваційний проект. В контексті формування потенціалу інноваційного

розвитку підприємства пропонується модель управління інноваційним

проектом як елементом безперервного інноваційного процесу. Обґрунтовано,

що розбудова потенціалу інноваційного розвитку підприємства повинна

базуватися на системі управління знаннями підприємства. Запропонована

структура системи знань підприємства та визначені етапи її розробки

(визначення спеціалізованих знань, що мають вирішальне значення для

управління потенціалом підприємства (ідентифікація необхідних знань); оцінка

рівня компетентності працівників, що їх використовують; розробка механізму

моніторингу необхідних знань; придбання і накопичення знань з виявленням

джерел їх здобуття; оцінка бюджету системи та результативності її

використання), надана їх характеристика та визначені умови реалізації етапів.

Доведено, що розбудова ПІРП повинна базуватися на системі управління

знаннями підприємства. Запропонована концептуальна модель формування

потенціалу інноваційного розвитку підприємства, яка характеризує місце

системи управління знаннями у системі управління інноваційною діяльністю

промислового підприємства.

У другому розділі – «Оцінка рівня потенціалу інноваційного розвитку

промислових підприємств» – на основі статистичних даних за 2000–2011р.р.

проведено дослідження сучасного рівня інноваційної активності промислових

підприємств України та Одеської області.

Отримані результати дозволили зробити висновок, що інноваційні

процеси в економіці не набули вагомих масштабів і мають, частково, негативну

динаміку. Так за період 2000–2009рр. питома вага підприємств, що

впроваджували інновації, знизилася до рівня 10,7%, але за 2010–2011рр. зросла

'E7н до 12,8% у загальній кількості промислових підприємств. За досліджуємий

період суттєво змінилися пріоритети інноваційної діяльності промислових

підприємств: рівень освоєння виробництва нових видів продукції знизився у 4,7

рази, але темп приросту впровадження нових видів техніки та технологічних

процесів склав відповідно 42,2% та 78,9%. За період 2000-2010рр. обсяг витрат

на інновації виріс у 4,57 рази, але витрати на придбання нових технологій –

лише у 1,94. У 2011р. частка низько технологічної продукції в структурі

експорту складала 60,8%, а частка реалізованої промислової продукції, яка була

новою для ринку, – не перевищує 5,1%.

За період 2002-2011рр. знизилася частка інвестицій у нематеріальні

активи у загальній сумі капітальних інвестицій з 9,1% до 3,6 %. На наш погляд

це свідчить про зниження рівня інвестиційної привабливості проектів, які

забезпечують значний рівень новизни. Низький рівень витрат на НДР та

придбання інших зовнішніх знань пояснює, чому значного впливу на розвиток

промисловості інноваційні процеси не надали (рис.1).

8

Рис. 1 – Динаміка витрат промислових підприємств,

які забезпечують значний рівень новизни продукції

За період 2006–2010 років простежується чітка негативна динаміка

показників, що характеризують інноваційну активність промислових

підприємств Одеської області: при зростанні кількості інноваційно-активних

підприємств на 26,5% обсяг реалізованої інноваційної продукції знизився на

89,2%, а кількість впроваджених прогресивних технологічних процесів

знизилося на 7,5% на тлі зростання цих показників у національному вимірі на

34,8% та 13% відповідно. Ситуація, що склалася визиває особливе

занепокоєння та свідчить про низький рівень впливу інноваційної діяльності на

розвиток промислових підприємств.

Задача забезпечення інноваційної активності промислових підприємств

потребує у свою чергу цілеспрямованого та збалансованого формування їх

потенціалу інноваційного розвитку. Увага промислових підприємств до

вирішення завдання формування потенціалу інноваційного розвитку може бути

опосередковано охарактеризовано за рахунок аналізу частки підприємств, які

займалися відповідними напрямами інноваційної діяльності (рис.2).

Важливість задачі формування ПІРП робить необхідним удосконалення

методичних інструментів оцінки його рівня. Пропонується до методичних

принципів оцінки потенціалу, до яких відносять об'єктивність,

цілеспрямованість, комплексність, ієрархічність, динамізм, економічність та

інформаційну безпеку, додати оцінку збалансованості формування потенціалу

підприємства на відповідність завданням інноваційного розвитку.

Таке доповнення дозволить виділити складові ПІРП, які значно

відрізняються (відстають) від інших по своєму рівню і стають потенційним

«вузьким місцем» в реалізації стратегії.