УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТУВАННЯМ У БАНКАХ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність розроблення теоретичних положень і

методико-практичних рекомендацій щодо удосконалення управління бюджету-

ванням у банках, встановлено рівень їхнього розв’язання вченими-еконо-

містами, виділено питання, які досі не знайшли достатнього висвітлення в

економічній науці.

У першому розділі «Теоретико-методичні засади управління бюдже-

туванням у банках» розкрито сутність бюджетування, наведено характе-

ристики розвитку банків із позиції системного підходу, конкретизовано

принципи управління бюджетуванням у банках.

Бюджетування є технологією фінансового планування, яка пов’язана з

усіма без винятку загальними функціями менеджменту і підсистемами

управління. Її інтегрованість у функції і підсистеми управління вказує на те, що

рішення суб’єктів бюджетування, які формалізовані у вигляді бюджетів, не

можуть базуватися на суб’єктивних, інтуїтивних баченнях, а повинні мати

об’єктивний характер, тобто формуватися виключно на основі наукового,

діалектичного підходу. Це зобов’язує суб’єктів бюджетування здійснювати

акумулювання й обробку управлінської інформації на основі загальних

принципів і методів пізнання дійсності. Слід визнати, що в банках окремі

бюджетні позиції визначаються як прогноз попиту, пропозиції і цін на активи,

5

що перебувають в обігу на конкурентних фінансових ринках, динаміка яких

змінюється не лише під впливом об’єктивних, а й суб’єктивних чинників.

Очевидно, що загальновідомих наукових методів для складання прогнозів на

цих ринках і формування відповідних бюджетних позицій недостатньо, проте

узагальнення матеріалів досліджених банків, а також позицій науковців із цієї

проблематики дозволяють стверджувати, що діалектика у бюджетуванні ви-

магає виключно наукового підходу до формування бюджетів, а їхнє оперативне

регулювання – комбінування наукового та інтуїтивного підходів.

В умовах постійних змін, які мають місце на світовому і національному

фінансових ринках, найбільш перспективним способом забезпечення високого

рівня конкурентоспроможності банків і протидії негативним факторам зовніш-

нього середовища є реалізація стратегії розвитку, яка базується на нетради-

ційних банківських послугах (інноваціях). Незважаючи на ризиковість її реа-

лізації, значні затрати коштів та інтелекту для досягнення очікуваних ефектів,

немає сумніву в тому, що вона себе виправдовує. Проведені дослідження

показали, що для перетворення цієї стратегії розвитку із декларації в комплекс

прикладних механізмів потрібно у структурі управління банку створити

систему розвитку, яка є сукупністю таких компонентів, як підсистема цілей

управління розвитком; керуюча і керована підсистеми управління розвитком;

підсистема об’єктів управління розвитком; інформаційно-комунікаційна під-

система управління розвитком. Система розвитку банку є складною системою,

оскільки побудована на основі взаємодії компонентів, що є окремими

локальними підсистемами. Ця система, у свою чергу, є компонентою системи

вищого порядку. З іншими локальними підсистемами управління банком

система розвитку пов’язана через взаємодії (координації), перетворення, побу-

дови (структурні зв’язки), функціонування.

Особливість бюджетування в системах розвитку банків полягає в тому,

що інноваційні продукти і технології, на відміну від традиційних, неможливо

точно параметризувати на етапі формування програм розвитку.

Дослідження показали, що досягнення очікуваних ефектів від бюдже-

тування в банках вимагає від суб’єктів управління дотримання низки взаємо-

пов’язаних принципів, а саме: термінологічності; балансової рівності та фінан-

сової стійкості активів, а також їхньої прибутковості; декомпозиції (ієрархіч-

ності); економічної безпеки; автоматизації. Дотримання цих принципів спри-

ятиме адекватності вибору методів бюджетування цілям розвитку, обґрунто-

ваності управлінських рішень щодо вибору альтернатив під час планування та

організування фінансових потоків, мотивування виконавців бюджетів до

повного і своєчасного виконання фінансових планів, ретельного контро-

лювання і своєчасного регулювання бюджетів тощо.