ЭКОНОМИКО-ПОЛИТИЧЕСКИЙ МЕХАНИЗМ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ ЕСТЕСТВЕННЫМИ МОНОПОЛИЯМИ

summary

Розділ 1. Механізми державного управління природними монополіями. У розділі здійснено теоретичне обґрунтування механізмів державного управління природними монополіями, які забезпечують ефективність поведінкової стратегії країни. Для цього визначено сутність та детермінанти поведінкової стратегії країни, проведено аналіз залежності процесу реалізації стратегії країни від формування цін на продукцію базових галузей промисловості, розглянуто та проаналізовано державне регулювання діяльності природних монополій у контексті стратегічного управління.

Визначено також, що стратегія зовнішньої політики країни являє собою принципи і технології поведінки країни в зовнішньому середовищі. Іншими словами, це стратегія адаптації суспільства до зовнішнього середовища, що забезпечує в остаточному підсумку досягнення його цілей. Адаптаційна домінанта стратегії зовнішньої політики країни дозволяє провести аналогію з поведінковою стратегією виробничої системи і визначити її як поведінкову стратегію країни.

Таким чином, поведінкова стратегія країни являє собою стратегію адаптації країни до впливів зовнішнього середовища з метою збереження і збільшення "імунітету" суспільства.

Детермінанти поведінкової стратегії країни розглянуто із залученням теоретичного апарату геополітики і вимог до адаптації, які стоять перед сучасними державами.

Доведено, що на сучасному етапі розвитку цивілізації положення класичної геополітики з необхідністю повинні бути відкоректовані. Це обумовлено зміною умов існування сучасних держав у зовнішнім середовищі, зміною акцентів існуючих у ньому можливостей та загроз.

Нова якість світової цивілізації на початку третього тисячоріччя характеризується такими процесами: глобалізацією, що виявляється в об'єднанні фінансових ресурсів і розширенні інформаційного простору; збільшенням значимості впливу антропогенного чинника на екологічну складову зовнішнього середовища; стрімким техногенним розвитком цивілізації.

Глобалізація приводить до зниження важливості критерію просторово-географічного положення при формуванні типу поведінки суспільства в зовнішнім середовищі, посилення антропогенного чинника визначає збільшення важливості культурно-цивілізаційного критерію, а техногенний розвиток актуалізує критерій енергозабезпечення суспільства.

Виходячи з особливостей зазначених процесів, основними детермінантами стратегії зовнішньої політики країни в цей час можна вважати її просторово-географічне положення, рівень культурно-цивілізаційного розвитку і забезпеченість енергетичними ресурсами.

В економічному аспекті внутрішня і зовнішня стратегія країни визначається типом її конкурентної переваги і ступенем залежності від зовнішніх джерел сировини й енергії.

Тип конкурентної переваги економіки країни визначається складом базових галузей економіки, які можна розділити на два види: галузі, частка яких у ВВП країни є максимальною, і галузі сировинної бази, частка яких у собівартості продукції базових галузей першого виду є досить значною. Ефективність реалізації поведінкової стратегії країни пов'язана з ціновою політикою підприємств базових галузей економіки. Координація цінової політики підприємств базових галузей ґрунтується на наявності такого взаємозв'язку (рис. 1).

Ціна продукції будь-якого підприємства визначається відповідно до його фінансової стратегії, що констатує очікувані обсяги реалізації продукції в заданий період часу. У свою чергу фінансова стратегія підприємства розробляється з урахуванням його виробничих можливостей, передбачених маркетингових зусиль, кваліфікації персоналу, тобто – відповідно до ділової стратегії розвитку підприємства.