ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧБОВОГО ПРОЦЕСУ ШЕСТИЛІТОК




  • скачать файл:
title:
ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧБОВОГО ПРОЦЕСУ ШЕСТИЛІТОК
Альтернативное Название: ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИНДИВИДУАЛИЗАЦИИ УЧЕБНОГО ПРОЦЕССА шестилеток
Тип: synopsis
summary:

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його предмет, об’єкт, методологічні засади, сформульовано мету і головні завдання роботи, від­значено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, структуру роботи та пуб­лікації за темою дисертації.


 У першому розділі «Психолого-педагогічні підходи до проблеми інди­віду­алізації учбового процесу шестиліток» розкривається зміст поняття «інди­відуалі­зація» учбового процесу в історичній ретроспективі та розглядаються основні психолого-педагогічні підходи до проблеми розвитку особистості, зокрема в шестирічному віці. Аналізуються специфіка і структура учбової діяльності як важливого чинника розвитку дітей та її особливості у шестирічних першокласників.


 Проблема індивідуалізації учбової діяльності була й залишається актуальною і в однаковій мірі цікавить як педагогів, так і психологів. Багато вітчизняних та зарубіжних учених, досліджуючи проблеми розвитку особистості, ролі в цьому процесі провідної діяльності (зокрема, ігрової та учбової), так чи інакше торкалися проблеми індивідуалізації учбового процесу. Наприклад, ця тематика знайшла своє відображення у фундаментальних працях П.П.Блонського, Д.Б.Ельконіна, Л.І.Божо­вич, Г.С.Костюка, С.Д.Максименка, В.О.Сухомлинського та ін. Вони вважали, що індивідуалізація – це динамічне відображення закономірностей формування й розвит­ку особистості. В цілому дослідження індивідуалізації навчання молодших шко­лярів присвячені пошуку ефективних засобів всебічного розвитку дитини і оцін­ці результативності пропонованих розвивальних програм.


 У роботі наголошено, що поняття «індивідуалізація» часто відображало прагнення вчителів підвищити ефективність саме навчальної діяльності – важливої, але не єдиної складової того, що повинна давати школа. Розвитку особистості дитини, розкриттю її неповторності, пошуку шляхів компенсації вад дитини – не надавалось достатньої уваги. Тому, на сьогодні відсутня єдність в розумінні змісту психологічних засад індивідуалізації учбового процесу.


 Узагальнюючи здобутки вчених стосовно змісту поняття «індивідуалізація», можна сформулювати такі твердження. Індивідуалізація навчання – це психолого-педагогічний дидактичний принцип побудови такої системи взаємодії між учас­никами процесу навчання, за якої враховуються й використовуються індивідуальні особливості дитини, визначаються перспективи її подальшого гармонійного роз­вит­ку. За такої організації в процесі навчання у кожного учня формуються і роз­ви­ваються пізнавальна активність, внутрішня мотивація навчання, здібності, нахили, соціальна компетентність і важливі для подальшого життя риси.


 В останні двадцять років у зв’язку з реформуванням системи освіти (зокрема, переходом до шкільного навчання з шести років та процесами гуманізації освіти), виникла і загострилась проблема індивідуалізації учбового процесу шестиліток, бо цей вік є дуже важливим для подальшого розвитку дитини. Дослідники надають великої уваги психологічній готовності дітей до шкільного навчання (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Л.В.Занков, В.В.Давидов, С.Л.Коробко, Г.С.Костюк, С.Д.Макси­менко, М.В.Савчин, О.В.Скрипченко, В.В.Рєпкін та ін.). Цей складний феномен трактується як сукупність морфофізіологічних і психологічних особливостей дитини дошкільного віку, які забезпечують успішний перехід до шкільного навчання.


 У роботі наголошено, що проблема індивідуалізації учбового процесу наймо­лодших школярів є комплексною проблемою, яка поєднує як традиційну для школи проблему недостатнього рівня засвоєння навчальних знань, вмінь та навичок, так і проблему шкільної дезадаптованості. Тобто, індивідуалізація учбового процесу шестиліток виступає, з одного боку, як проблема виявлення чинників (що викли­кають утруднення у просуванні учня в процесі засвоєння навчального матеріалу), а з іншого боку – як проблема пошуку причин дезадаптованості стосовно умов шкільного життя.


 Сучасний стан теоретичної та практичної розробки проблеми індивідуалізації учбового процесу шестиліток дає підстави стверджувати, що в цьому віці фор­муються лише деякі передумови учбової діяльності: високий рівень активності, ініці­ативи, самостійності в учбовій роботі, повага до вчителя, уміння виконувати його завдання, достатньо високий рівень довільності, вміння планувати і кон­тролювати власні дії, зосереджувати увагу. Але саме в процесі навчання відбувається інтенсивний розвиток дитини (засвоюються знання, вміння, навички, відбувається формування довільності психічних процесів, пізнавальних мотивів тощо). Тому індивідуалізація учбового процесу, тобто підбір найоптимальніших засобів для конкретної дитини – є тим фактором, який значно підвищує ефек­тивність навчання і якість розвитку дитини.


 Індивідуалізація учбового процесу шестиліток розглядається як така система взаємодії учителя і учня, завданнями якої є: найповніше виявлення і врахування в процесі навчання індивідуальних особливостей кожної дитини, визначення оптимальних індивідуальних шляхів розвитку можливостей дітей, знаходження ефективних засобів корекції недоліків, забезпечення реальних успіхів дитини в навчанні і її емоційного задоволення від процесу діяльності. Організація інди­відуалізації учбового процесу – це підбір способів, прийомів, темпу навчання (на основі знання індивідуальних особливостей учнів, їх здібностей і рівня розвитку), які забезпечують прогрес у кожному виді роботи і створюють умови для пов­но­цінного розвитку. Найбільшу ефективність індивідуалізація набуває в умовах роз­вивального навчання (яким передбачається організація розумової роботи учнів через пошук та вирішення проблем, через пізнавальні завдання тощо) і реалізації особистісного і діяльнісного підходу до дитини.


 У другому розділі «Психологічні особливості організації індивідуалізації учбового процесу шестиліток» описується організація, методики і хід конста­тувального етапу дослідження. Аналізуються результати емпіричного дослідження індивідуальної готовності до навчання. Проведено порівняльний аналіз результатів дослідження індивідуальної готовності до школи дітей шестилітнього віку, які пішли в перший клас у 1997 і 2006 роках. Розкривається специфіка: психологічних чинників готовності дітей до школи й індивідуалізації учіння шестиліток в орга­нізованій системі навчання.


 


 Методика дослідження включала в себе низку спеціальних завдань, які були спрямовані на вивчення особливостей індивідуальної готовності шестиліток до навчання за такими параметрами: орієнтація у навколишньому та загальна обіз­на­ність; ставлення до школи; розвиток мислення і мови (визначається за якістю виконання завдань: на розуміння граматичної конструкції, на зміну іменників за числами, словесного доручення вчителя, розповіді за картинками, завдань на перевірку фонематичного слуху, словникового запасу, вміння робити елементарні висновки); розвиток уяви; розвиток дрібних рухів; розвиток короткочасної пам’яті.

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины


THE LAST ARTICLES AND ABSTRACTS

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)