ГРУНТОВО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ЗЕМЕЛЬ (НА ПРИКЛАДІ ЗАДНІСТРОВ\'Я УКРАЇНИ)

summary

Методологічні основи вивчення антропогенного впливу на ґрунти.

У першому розділі  проаналізовано сучасні уявлення про антропогенний вплив на ґрунти. Аналіз сучасних наукових публікацій дозволяє констатувати існування технопедогенезу, тобто ґрунтоутворювального процесу, що формується під впливом діяльності людини, вплив якої можна порівняти не з окремими факторами, а з усім середовищем ґрунтоутворення. Проблеми антропогенного впливу на ґрунтовий покрив та його оцінка найбільш повно освітлені в працях В.А.Ковди (1986), М.А.Глазовської (1999), І.М.Гоголєва (1992), Г.В.Добровольського (1985), Б.Г.Розанова (1989), Б.А.Зімовця (1998), І.А.Соколова (1990), В.В.Медведєва (1998), С.П.Позняка (1997), А.Ф.Урсу (1987), І.М.Волошина (1998), Н.Б.Хітрова (1998),  С.А.Балюка (1992), В.В.Снакіна (1995), П.І.Кукоби (1992) М.І.Полупана (2000), А.С. Фріда (1999) та ін.. Відзначаючи множинність змін ґрунтів за напрямками, швидкостями, глибинами, площами, більш узагальнено зміни стану ґрунтів можна підрозділити на 2 групи: деградацію ґрунтів як деяке погіршення властивостей ґрунтів у порівнянні з попереднім чи ідеальним їх станом, і забруднення ґрунтів як зміну їх хімічного складу за рахунок включення хімічних елементів, невластивих природним ґрунтам.

Для аналізу антропогенного впливу на ґрунтові ресурси найбільш підходить  експертний метод, який широко  використовується в наукових дослідженнях, зокрема в працях М.Ф.Реймерса (1990), Е.А.Позаченюк (1996, 1999), Г.М.Лаппо (1987), і виявляється у виді аналізу ситуації, наукового дослідження й оцінки, з наступним вирішенням проблеми шляхом вибору найбільш аргументованих рішень професіоналами – фахівцями в конкретних областях наук. Грунтово-екологічна експертиза (ГЕЕ) - є компонентною екологічною експертизою, має своє особливе місце у вирішенні екологічних проблем і оптимізації процесів землекористування і є новим науковим напрямком, заснованим на інтеграції екології, ґрунтознавства, технології природокористування й експертології. ГЕЕ розглядається нами як комплексна система аналізу деградованих і забруднених земель з оцінкою ступеня їхньої деградації і/чи забруднення та встановленням причин, що викликали порушення, деградацію чи забруднення земельних угідь. У зв'язку з реально існуючою загрозою деградації природних об'єктів обґрунтовано необхідність створення і ведення Червоної книги ґрунтів, де повинно бути передбачено виділення двох розділів – еталонні і рідкісні ґрунти, які повинні використовуватися як еталон при проведенні грунтово-екологічної експертизи.

.

У цьому розділі проаналізована нормативно-правова база, на підставі якої повинна проводитись ГЕЕ. Встановлені терміни та умови проведення ГЕЕ. Обґрунтовано необхідність використання методу пластики рельєфу при картографуванні забруднених і деградованих земель. Виділені періоди робіт при проведенні ГЕЕ, порядок їх проведення та основні  задачі.

Оцінка деградованих ґрунтів і земель.

У третьому розділі подано методологічні основи оцінки деградації ґрунтів. Розглянуто сукупність властивостей, завдяки яким досягається стійкість ґрунтів при впливі зовнішніх факторів. Виділено 4 типи деградації ґрунтів та земель з урахуванням їх природи, реального розповсюдження і природно-господарської значимості наслідків: 1) технологічна (експлуатаційна) деградація, що включає наступні підтипи: а) порушення земель, б) фізична (землеробська) деградація ґрунтів, в) агровиснаження земель; 2) ерозія; 3) засолення, що включає: а) власне засолення, б) осолонцювання; 4) заболочування. Для кожного типу й підтипу деградації виділені основні специфічні діагностичні і додаткові показники, які дають інформацію для оцінки стану ґрунтів, з'ясування причин деградації, а також характеризують наслідки деградації. Оцінку деградації пропонуємо проводити за наступними етапами: 1 етап. Ступінь деградації за кожним діагностичним показником для ґрунту (табл. 1) характеризується п’ятьма рівнями з присвоєнням їм бала (Б_і). 2 етап. Виявляється конкретний тип деградації за відповідними діагностичними показниками. Оцінка ступеня типу деградації проводиться за індикаторним показником, що встановлює максимальний рівень. 3 етап.. Заключний етап включає визначення інтегральної оцінки деградації (ІОД), яку одержуємо як суму балів стану ґрунту за всіма показниками (Б_і). Величина ІОД визначається за таблицею 2. Приведена в цій таблиці шкала у своїй основі має інформаційну шкалу 2ⁿ. Якщо ІОД = 0, тобто за кожним показником з табл. 1 Б_і = 0, що відповідає нормальному стану, то деградація відсутня. Якщо ІОД = 1, тобто лише за одним з показників у табл. 3.2 ґрунт має низький рівень несприятливого стану, а за всіма іншими - нормальний стан, то деградація вже починається і можна говорити про дуже слабий її ступінь. Верхньою межею для цієї градації прийнято 2² = 4. Іншими словами, при дуже слабому ступені деградації можливі різні поєднання до чотирьох показників, що вказують на низький рівень несприятливого стану, чи навіть високий рівень (Б = 3) за будь-яким одним показником. При збільшенні ІОД до 8 (2³) (слабкий ступінь деградації) можливо вже досить велика розмаїтість поєднань, коли за різними показниками ґрунт має несприятливий стан від низького до високого рівня. При подальшому збільшенні числового значення ІОД до 16 (2⁴), 32 (2⁵) і більше, збільшуються як число поєднань, так і число показників, що характеризують більш високі рівні несприятливого стану ґрунту. Відповідно до цього збільшується і ступінь інтегральної деградації ґрунту (табл. 2).