ВІРОГІДНІСТЬ ЯК ПАРАМЕТР КОНСТАТИВНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ВИРАЖЕННЯ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

summary

Розділ 1. “Вірогідність констативного висловлювання в сучасній англійській мові”. Згідно постулату якості (П.Грайс), вірогідність повідомлення складає ідеальну норму спілкування. Однак вивчення мовленнєвого спілкування свідчить про те, що надійність чи ненадійність повідомлення, яке передається слухачеві, повинна бути застереженою мовцем:

(1) “We had heard from a fully reliable source that the one thousand Jews recently evacuated from Berlin had been massacred in the Rumbuli Forest in Poland” (Harris, 301).

(2) “I’ve got the information you wanted, M. Poirot. I’m afraid though, it can’t be regarded as reliable. The papers vary a good deal in their accounts. I shouldn’t like to guarantee that the facts as stated are more than sixty per cent accurate” (Christie, 317).

Мовець подає інформацію як надійну (приклад 1) або сумнівну (приклад 2), тобто як таку, яка не потребує/потребує верифікації.

Слухач оцінює вірогідність інформації за допомогою констативу – типової прагматичної одиниці вираження раціонально-оцінювального змісту, яка належить до основних функціональних типів висловлювання про події/явища об’єктивної дійсності. Констативи також відбивають епістемічний стан мовця – впевненість, сумнів тощо, залежно від чого мовленнєвий акт констатації ускладнюється ствердженням або припущенням існування того чи іншого факту.

Відповідно до ступеня ілокутивної сили констативного висловлювання виокремлюються такі його функціональні варіанти, як інформатив, декларатив та супозитив. Інформатив є таким ілокутивним актом, який зводиться до подання мовцем фактуальної інформації; декларатив - це проголошення істинності інформації; супозитив – це ілокутивний акт, суть якого полягає у поданні ймовірнісної інформації. Сутнісні ознаки інформатива та декларатива нерівнозначні. Мовленнєвий акт декларатива є вторинним по відношенню до інформатива і може бути поданий таким чином: декларатив = інформатив + істиннісна оцінка пропозиції. Аналогічно, мовленнєвий акт супозитиву як вторинний щодо інформативу може бути відображений формулою: супозитив = інформатив + ймовірнісна оцінка пропозиції. Кожний із зазначених видів констативу має відповідний набір МВ, які перебувають у складних стосунках зі структурною та семантичною основами констативних висловлювань і являють собою, користуючись терміном З.М.Байкової, “модальну рамку”, що представляє пропозицію як знання чи припущення мовця.