АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ГРОМАДЯН У СУЧАСНИХ УМОВАХ

summary

Актуальність теми дослідження. Кожна країна формує свій правопорядок, а необхідність його зміцнення обумовлюється інтересами громадянського суспільства та держави. Усвідомлення комплексності проблеми забезпечення необхідного рівня правопорядку у суспільстві зумовлює необхідність вироблення якісно нової концепції організації та діяльності органів державної влади. З метою удосконалення правопорядку вельми актуальним постає завдання активного та свідомого залучення громадськості у цей процес, вирішення якого безпосередньо пов’язано зі створенням сприятливих умов життєдіяльності суспільства, зокрема, гарантованим забезпеченням необхідного і достатнього рівня громадської безпеки та громадського порядку у громадських місцях. Реалізація подібного завдання можлива лише шляхом вироблення системи продуманих, взаємопов’язаних, послідовних заходів стратегічного і тактичного характеру з боку органів державної влади, що мають базуватися на глибокому науковому вивченні реального сучасного стану суспільних відносин. Усе це вимагає від державних службовців владних структур, науковців нових ідей та рішень, запровадження ефективних організаційних структур та правових механізмів забезпечення громадського порядку та безпеки громадян в Україні.

Безумовно, нові дослідження з порушених питань повинні базуватися на теоретичних та практичних результатах досліджень провідних вчених та практиків. Науковою розробкою проблем зміцнення законності та правопорядку, що мають важливе значення і для удосконалення загальнодержавної системи охорони громадського порядку, присвятили свої праці вчені з різних галузей права: В. Б. Авер’янов, С. С. Алексєєв, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, О. К. Безсмертний, В. Т. Білоус, Ю. П. Битяк, І. І. Веремеєнко, А. П. Головін, І. П. Голосніченко, Є. В. Додін, О. П. Калаянов, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, О. П. Клюшніченко, Л. В. Коваль, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, Б. П. Кондрашов, А. П. Коренєв, М. В. Лошицький, Н. П. Матюхіна, О. В. Негодченко, Є. Б. Ольховський, В. П. Пєтков, Г. О. Пономаренко, О. П. Рябченко, А. В. Серьогін, В. Ф. Сіренко, І. І. Сидорук, В. К. Шкарупа та ін.

Віддаючи належне досягненням вказаних вчених і використовуючи їх у своєму дослідженні, автор не тільки певним чином розвиває ці положення, але враховуючи нові реалії сьогодення, здійснює постановку нових завдань та обґрунтовує шляхи їх оперативного та якісного вирішення. Автор вважає за доцільне акцентувати свою увагу на особливій ролі органів державної влади, зокрема, органів внутрішніх справ України, під час охорони громадського порядку, реального забезпечення безпеки особи, суспільства та держави.

На сьогодні у науковому середовищі немає єдності у визначенні понять «правопорядок», «громадський порядок», «охорона громадського порядку»; недостатньо досліджено нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян; не розроблена повною мірою законодавча база діяльності підрозділів міліції громадської безпеки як одного із провідних суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян; фрагментарно проаналізовано особливості взаємодії зазначених суб’єктів.

Таким чином, назріла потреба у багатоаспектному дослідженні проблеми охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян в Україні. Розкриттю цієї проблеми у організаційному та адміністративно-правовому аспекті присвячено дисертаційне дослідження, що і визначає його актуальність. Досягненню цього результату буде сприяти комплексне вивчення наріжних питань у сфері охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян з позицій адміністративного права, а також розробка відповідних організаційно-правових механізмів діяльності громадських об’єднань щодо активного сприяння громадському порядку та безпеці громадян.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на замовлення Департаменту міліції громадської безпеки МВС України та в рамках плану наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.п. 1.1, 1.2, 2.6 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755). Обраний напрям роботи відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні (затверджено указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810), а також спрямований на реалізацію основних положень Програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку ІІІ тисячоліття (затверджено рішенням колегії МВС України від 28 грудня 1999 р. № 8 км/1) та Програми розвитку партнерських відносин між міліцією та населенням на 2000-2005 рр. (затверджено рішенням колегії МВС України від 16 грудня 1999 р.).