ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ МЕДИКАМЕНТОЗНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ НЕСТЕРОЇДНИМИ ПРОТИЗАПАЛЬНИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

summary

З початку другої половини ХХ ст. НПЗЛЗ є однією з основних фармакологічних груп ЛЗ, що широко застосовуються у різних галузях клінічної медицини. У всьому світі щорічно НПЗЛЗ приймають понад 300 млн. осіб. При цьому біля 100 млн. пацієнтів використовують НПЗЛЗ за призначенням лікаря (близько 5% всіх виписаних рецептів), а решта – за безрецептурним відпуском. Згідно з АТС класифікацією НПЗЛЗ належать до терапевтичної групи М01 – протизапальні та протиревматичні засоби. Предметом наших досліджень стала терапевтична підгрупа М01А – НПЗЛЗ, які призначаються перорально та внутрішньом’язево.

Здійснений нами аналіз асортименту НПЗЛЗ країн з різним рівнем розвитку економіки та охорони здоров’я (Великобританія, Польща, Росія та Ліван) показав відмінності у переліках зареєстрованих ЛЗ. У зазначених країнах, окрім Росії, використовують 6 з 7 існуючих груп НПЗЛЗ. У Росії не використовують ЛЗ з групи фенаматів. Найобережніша політика з позиції безпечності ЛЗ – у Великобританії, в якій не зареєстровані дискусійні щодо безпечності НПЗЛЗ з групи коксибів (рофекоксиб, вальдекоксиб, парекоксиб, луміракоксиб) та німесулід. У цих країнах зареєстровані препарати з диклофенаком, мелоксикамом, ібупрофеном, напроксеном, кетопрофеном, піроксикамом, індометацином, флурбіпрофеном та целекоксибом.

Проведений порівняльний аналіз рецептурного статусу НПЗЛЗ у 37 країнах показав, що НПЗЛЗ, за винятком ібупрофену, належить до рецептурних препаратів. З 2001 до 2007 р. спостерігалося 11 переходів ЛЗ з рецептурного у безрецептурний перелік (ЛЗ з напроксеном, диклофенаком, флурбіпрофеном та кетопрофеном) і лише один випадок зворотнього переходу (ЛЗ з кетопрофеном у Австралії). Більшість переходів (64%) відбулися в 2004 р, здебільшого в країнах Європи. Найчастіше у безрецептурний статус переводили препарати з напроксеном. У більшості країн критеріями віднесення до безрецептурних ЛЗ є певні граничні разові дози, кількість доз в упаковці, вік пацієнта або лише окремі препарати та їх комбінації з іншими діючими речовинами. Для ЛЗ з ібупрофеном найчастіше безрецептурним є дозування 200 і 400 мг у віці від 12 років, з диклофенаком – дозування 12,5 і 25мг у віці від 14 років, з кетопрофеном – 25мг, з напроксеном – 200-250мг, з флурбіпрофеном – 8,75 мг. Досвід інших країн щодо надання безрецептурного статусу певним мінімальним дозуванням НПЗЛЗ з обмеженням кількості в упакуванні та віку пацієнта можна рекомендувати для впровадження у вітчизняну практику.

Жодна з державних систем охорони здоров’я не може дозволити собі закупити всі зареєстровані в країні ЛЗ. Для регламентації державних закупівель у країнах світу створені певні переліки ЛЗ. Порівняльний аналіз попередніх та діючих Національного (НП), Бюджетного (БП) і Регулюючого переліків (РП) України показав, що до НП у 2001 р. входили ЛЗ 7 міжнародних непатентованих назв. На даний момент з нього виключені ЛЗ з індометацином і піроксикамом та включено ще 14 терапевтично-хімічних підгруп НПЗЛЗ. У БП входять усі ЛЗ НП, окрім етодолаку, та додатково включено 6 терапевтично-хімічних підгруп НПЗЛЗ. До РП не включений жоден НПЗЛЗ. З метою підвищення доступності ЛЗ та економії бюджетних коштів рекомендовано РП привести у відповідність до БП, а з БП виключити ЛЗ, які не входять в НП.

Обсяг споживання, спектр використання в лікувальній практиці НПЗЛЗ, неузгодженість і невідповідність рекомендаціям світової практики охорони здоров’я, нормативних документів, які регулюють обіг ЛЗ, обумовлюють актуальність проведення комплексного вивчення питань доступності та оптимізації забезпечення населення ЛЗ однією з найчисленніших терапевтичних груп. З огляду на медико-соціальні та географічно-економічні особливості окремих територій вартим уваги є системний аналіз організації лікарського забезпечення на регіональному рівні.

Методи та загальна методика дослідження

Програма організації та виконання наукового дослідження зокрема, його завдання, методи, предмет та обсяг дослідження, наведені в табл. 1.

Моніторинг вітчизняного ринку НПЗЛЗ

На даний момент в Україні зареєстровано понад 500 НПЗЛЗ у вигляді різних лікарських форм та доз. З 2003 до 2007 рр. кількість зареєстрованих НПЗЛЗ зросла в 1,4 рази, а їх кількість на оптовому та роздрібному сегментах ринку – в 1,5 рази. Проте оптові посередники пропонували лише половину, а аптеки близько третини зареєстрованих НПЗЛЗ. За проаналізований період постійно на ринку знаходилися препарати з індометацином, диклофенаком, кеторолаком, піроксикамом, мелоксикамом, ібупрофеном, напроксеном, кетопрофеном, мефенамовою кислотою, ніфлумовою кислотою та німесулідом. У найчисленнішій групі похідних оцтової кислоти та її аналогів найбільша глибина асортименту характерна для препаратів з диклофенаком, однак росту їх пропозицій на ринку не спостерігалося. Найвищий ріст асортименту ЛЗ відзначався у групі диклофенак комбінації, а спад – у групі індометацину. Серед похідних пропіонової кислоти найчисленнішими є препарати з ібупрофеном, однак для них характерний незначний ріст асортименту у державному реєстрі та оптовому ринку і спад на роздрібному. У групі оксикамів найстабільнішими є препарати з мелоксикамом та піроксикамом. Для ЛЗ з мелоксикамом характерний найбільший ріст пропозицій серед усіх НПЗЛЗ, але кількість ЛЗ з піроксикамом зменшується. У групі “Інші НПЗЛЗ” найпопулярнішим на ринку є ЛЗ з німесулідом. Коксиби є новим класом НПЗЛЗ, стосовно безпечності яких ведуться дискусії.