ПАРАМФІСТОМАТИДОЗИ ЖУЙНИХ ТВАРИН (ЕПІЗООТОЛОГІЯ, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА)

summary

Матеріали та методи досліджень. Експериментальну частину роботи, апробацію та виробничу перевірку результатів досліджень проводили протягом 2003-2006 років на базі кафедри паразитології та тропічної ветеринарії Національного аграрного університету, лабораторії біохімії та ендокринології Інституту онкології Академії медичних наук України, лабораторіях гельмінтології і біохімії Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини  УААН,  відділі  фармако-фізіології  НДІ ім. академіка Петра Богача Національного університету ім. Тараса Шевченка, лабораторії диференційної діагностики Інституту епізоотології УААН та науково-виробничій фірмі «Бровафарма».

Вивчення питань епізоотології парамфістоматидозів великої рогатої худоби та визначення ефективності антигельмінтного препарату здійснювали в умовах сільськогосподарських державних і приватних господарств: навчально-дослідному господарстві Немішаєвського аграрного коледжу Київської області, ПСП «Прогрес», ПСП «Добрий ранок», ПСП ім. Щорса, ПСП ім. Ватутіна, ПСП «Промінь», ПСП «Колос», ЗАТ «Авангард» Щорського району та ПСП ім. Довженка Сосницького району Чернігівської області, СТОВ «Удай» Лубенського району Полтавської області, ПСП «Росія» і ПСП «Червоний Жовтень» Балаклійського району Харківської області.  Рівень годівлі та утримання тварин відповідав зоотехнічним нормам, тобто, у вищезазначених господарствах худоба знаходилась в типових тваринницьких приміщеннях, раціон тварин був повноцінним і не змінювався протягом всього періоду досліджень.

Морфологічні, біохімічні та імунологічні дослідження крові проводили в ННІ ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції АПК НАУ, ІЕКВМ УААН, Інституті онкології Академії медичних наук України.

Об’єктом досліджень були 1730 тварин, в тому числі: 1641 голова великої рогатої худоби чорно-рябої, симентальської, датської, червоної степової та місцевих помісних порід, 3 собаки, 86 білих щурів.

В експериментах були використані фармацевтичні субстанції:

– фенбендазол (метил-5-(феніл-тіо)-бензимідазол-2-карбамат), що відноситься до групи бензимідазолу;

– рафоксанід (3'-хлор-4'-[р-хлорфенокси]-3,5-дийодсаліциланілід) з групи саліциланіліду;

– левамізолу  гідрохлорид   (Д,  L-2,3,5,6-тетрагідро-6феніл-імідазо-(2,1-в)тіазол-гідрохлорид) з групи тетраімідазолів.

Матеріалом для досліджень слугували свіжовідібрані проби фекалій великої рогатої худоби,  що  використовували для копроовоскопічних досліджень, проби крові – для визначення морфологічних, біохімічних та імунологічних показників.

Визначали інтенсивність (ІІ) та екстенсивність гельмінтозної інвазії (ЕІ) (Сидоркін В.А., 2001).

Оцінку ефективності лікарських засобів при дегельмінтизації тварин, хворих на парамфістоматидози, визначали за критеріями інтенсефективність (ІЕ) та екстенсефективність (ЕЕ), які встановлювали за методом «контрольного тесту» (Архіпов І.О. і ін., 2004).

При виконанні роботи всі досліди розбили на 8 серій досліджень.

У першій серії досліджень проводили аналіз епізоотичної ситуації щодо парамфістоматидозів великої рогатої худоби в Україні. Вивчення поширення парамфістоматидозів проводили шляхом аналізу звітів обласних управлінь ветеринарної медицини, що поступали у Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України та звітів обласних державних лабораторій ветеринарної медицини, що надходили у паразитологічний відділ Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини за період з 2000 по 2004 роки.

З лютого 2003 по січень 2004 років один раз на місяць проводили дослідження проб фекалій великої рогатої худоби навчально-дослідного господарства Немішаєвського аграрного коледжу Київської області, ПСП «Прогрес», ПСП «Добрий ранок», ПСП ім. Щорса, ПСП ім. Ватутіна, ПСП «Промінь», ПСП «Колос» та ЗАТ «Авангард» Щорського району Чернігівської області.

Поширення гельмінтозу в зоні Лісостепу вивчали в ПСП «Удай» Лубенського району Полтавської області та КСП «Росія» і ДПДМ «Червоний Жовтень» Балаклійського району Харківської області.

Визначали екстенсивність та інтенсивність інвазії. Всього було досліджено 2 355 проб фекалій від великої рогатої худоби.

У другій серії досліджень визначали видовий склад парамфістоматид, відібраних при розтинах тварин з використанням методів повних гельмінтологічних розтинів за К.І. Скрябіним (1928). Досліджували по 50 статевозрілих парамфістоматид від великої рогатої худоби з господарств Київської, Львівської, Полтавської, Чернігівської та Харківської областей. Для визначення видової належності трематод використовували атлас диференціальної  діагностики  гельмінтозів (Черепанов А.А. і ін., 2001) та атлас гельмінтів тварин (Дахно І.С. і ін., 2001).

Всього досліджено 250 статевозрілих гельмінтів.

У третій серії досліджень проводили розробку експериментального зразка комплексного протипаразитарного лікарського засобу «Рафензол» та вивчення фармацевтичної сумісності його складових – біологічно активних речовин (БАР). Цей лікарський засіб розроблено на основі рафоксаніду, фенбендазолу   з  додаванням    імуностимулятору   в  НВФ  «Бровафарма» (м. Бровари).

Дослідження фармацевтичної сумісності його основних діючих складових компонентів проводили у  лабораторії диференційної діагностики Інституту епізоотології УААН. В якості основного методу використовували часопролітну плазмово-десорбційну мас-спектрометрію (ПДМС) за методом А.В. Лисиці і ін. (1998). Ідентифікацію та оцінку стану діючих речовин у сумішах, їх хімічну сумісність, аналіз компонентного складу субстратів різного походження проводили за характером мас-спектрів, інтенсивністю та співвідношенням комплексу піків, аддуктів, асоціатів і їх похідних.

Лікарський засіб та його окремо взяті складові розчиняли в системі етанол-вода (1:1). Мас-спектри лікарського засобу, окремих біологічно активних речовин та їх сумішей знімали в день розведення та через 10 і 36 діб витримки в розчині при кімнатній температурі в темному місці. В процесі роботи використовували прискорюючі напруги +10 кВ або -10 кВ, об’єм накопичуваних даних подій розпаду Cf-252 (стартів) від 6 000 до 10 000, ширина каналу детектування 1 нс/канал, режим віднімання постійного фону.

У четвертій серії досліджень упродовж 2004 року на базі відділу фармако-фізіології НДІ фізіології імені академіка Петра Богача біологічного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка проводили доклінічні випробування експериментального зразка протипаразитарного лікарського засобу.

Визначення гострої токсичності рафензолу проводили на 12-ти групах нелінійних лабораторних білих самців щурів (n=6). Спостереження за станом тварин проводили протягом 14-ти діб після застосування препарату, враховуючи час появи зміни поведінки, ознак отруєння та їх характер. Контрольний забій щурів здійснювали через 14 діб за допомогою внутрішньо очеревинного введення уретану в дозі, що відповідає LD₁₀₀. Середньосмертельну дозу рафензолу (ЛД50) визначали методом пробіт-аналізу за Міллером і Тейлером (1997).

Вплив рафензолу на слизову оболонку шлунку лабораторних тварин проводили на двох групах білих щурів (n=7). Дію препарату оцінювали через сім діб шляхом порівняння шлунків щурів дослідної та контрольної груп.

Моторику шлунку та дванадцятипалої кишки (ДПК) тварин вивчали на собаках методом пневмобалонної електрокінезографії в поєднанні з автоматизованим комплексом програмного забезпечення для вивчення моторики порожнистих органів. Передопераційна підготовка та післяопераційний догляд за тваринами, накладання фістул на шлунок та дванадцятипалу кишку здійснювали за С.О. Шалімовим (1989).

Після введення балонів з метою налагодження апаратури проводили фоновий запис моторної активності травного каналу. Потім тваринам згодовували по 100 г хліба. На фоні травної моторики одноразово вводили рафензол у сумарній дозі ДР 22,5 мг/кг перорально. Після чого запис травної моторики проводили упродовж 3 годин.

Сумарну активність ритмічного компоненту моторики шлунку та ДПК оцінювали за  величиною  моторного  індексу  (МІ),  який  визначали кожні 15 хв. МІ розраховували за формулою Валлера (1999).

Отримані дані досліджень на собаках та щурах відповідно усереднювали, після чого перевіряли за допомогою тесту Шапіро-Уілкса (1999).

У п’ятій серії досліджень  визначали терапевтичні дози експериментального зразка антигельмінтного лікарського засобу рафензол. Дослідження проводили в лабораторії гельмінтології Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН.

Перші випробування провели у липні-серпні 2005 року в КСП «Росія» Балаклійського району Харківської області на спонтанно інвазованих парамфістоматидами 30 коровах місцевих помісних порід з високим ступенем інвазії (від 5 до 32 яєць в 1 г фекалій). Лікарський засіб призначали згідно маси тіла індивідуально і задавали тваринам перорально з теплою водою.

Тваринам  першої групи задали   рафензол  у  сумарній дозі ДР 11,25 мг/кг маси тіла, другої – 15, третьої – 18,75, четвертої – 22, а п’ятої – 26,5 мг/кг маси тіла одноразово. Тварини шостої групи препарат не отримували і служили контролем.

Антигельмінтну ефективність препарату визначали за результатами триразових досліджень проб фекалій через 7, 14 та 21-ну добу після застосування препарату. Упродовж двох діб після дегельмінтизації вели спостереження за загальним станом тварин.

Другий дослід провели на базі ДПДМ «Червоний Жовтень» Балаклійського району Харківської області у серпні-вересні 2005 року на 24 спонтанно інвазованих парамфістоматидами коровах 3-9-річного віку датської породи з дещо нижчим ступенем інвазії (від 2 до 16 яєць в 1 г фекалій).

Тваринам першої групи рафензол вводили в сумарній дозі ДР 22 мг/кг, другої – 26,5 мг/кг маси тіла. Тварини третьої групи лікарський засіб не отримували і служили контролем.

Ефективність випробуваних доз антигельмінтика визначали за результатами досліджень проб фекалій, відібраних індивідуально від дослідних і контрольних тварин через 7, 14 та 21-ну добу і діагностичних забоїв по три тварини з кожної групи на 7-му добу після дегельмінтизації.

У шостій серії досліджень вивчали вплив терапевтичних доз експериментального зразка рафензолу на морфологічні, біохімічні та імунологічні показники крові великої рогатої худоби, хворої на парамфістоматидози у навчально-дослідному господарстві Немішаєвського аграрного коледжу та КСП «Росія» Балаклійського району Харківської області.

Досліди щодо впливу лікарського засобу на морфологічні та біохімічні показники крові проводили на двох групах корів 4-7 річного віку (n=5), спонтанно інвазованих парамфістоматидами.

Визначення показників крові великої рогатої худоби проводили перед дегельмінтизацією та на 7, 14 і 21-шу добу після застосування лікарського засобу.

Гематологічні показники визначали за загальноприйнятими методами (Кондрахін І.П, 1985). Підрахунок кількості еритроцитів та лейкоцитів проводили за допомогою лічильної камери Горяєва. Вміст гемоглобіну визначали гемоглобінціанідним методом (Комаров І.Ф. і ін., 1999). Лейкограму  виводили  методом підрахунку окремих лейкоцитів у фіксованих   мазках  крові,  пофарбованих  за  методом   Романовського-Гімза (Чумаченко В.Ю. і ін., 1990). ШОЕ визначали за методом Т.П. Панчен-кова (1984).

Всього було проаналізовано 360 результатів досліджень морфологічних показників крові від тварин дослідної та контрольної груп.

Біохімічні показники крові визначали за допомогою біохімічного аналізатора «Microlab-200» (Нідерланди) закритого типу з проточним кюветом за загальноприйнятими методами. Підготовку проб і визначення конкретних показників проводили згідно з інструкцією до приладу та рекомендацій з застосування реактивів.

В сироватці крові визначали: вміст загального білку – за біуретовою реакцією, вміст сечовини – уреазним методом, вміст креатиніну – уніфікованим методом за кольоровою реакцією Яффе (Камишніков В.С., 2000), концентрацію глюкози – глюкозооксидазним методом та на біохімічному аналізаторі, рівень білірубіну – за Ендрашиком (Бокуняєва Н.І. і ін., 1975), вміст калію та натрію – за методом променевої фотометрії (Горячковський А.М., 1994), активність лужної фосфатази – за методом гідролізу з бета-гліцерофосфатом (Кондрахін І.П, 1985) та на біохімічному аналізаторі, активність аспартатамінотрансферази (АсАТ) і аланін амінотрансферази (АлАТ) – за методом Ратмана-Френкеля у модифікації А.М. Ошековича (1965) та на біохімічному аналізаторі.

Всього біохімічними методами було проаналізовано 60 проб сироваток крові від хворих на парамфістоматидози тварин.

На 10 коровах з КСП «Росія» місцевих помісних порід, з різним ступенем ураження парамфістоматидами, проводили дослідження з визначення впливу експериментального зразка антигельмінтного препарату рафензол на деякі імунологічні показники крові дегельмінтизованих тварин. Тварин поділили на дослідну та контрольну групи (n=5).

До застосування рафензолу та на 2, 5, 10, 15 і 25-ту добу після дегельмінтизації великої рогатої худоби відбирали проби крові, в плазмі якої визначали: вміст загального білку (за біуретовою реакцією), альбуміни і фракції глобулінів (нефелометричним методом), циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) (по Гриневичу і Алферову, 1981) та серомукоїди (по Weimer A., Moshin, 1952).

Всього було досліджено 60 проб сироваток крові від великої рогатої худоби.

У сьомій серії досліджень на 25 коровах з навчально-дослідного господарства Немішаєвського аграрного коледжу Київської області, які були спонтанно уражені парамфістоматидами, визначали терапевтичну ефективність препаратів бровальзен-емульсїї на основі альбендазолу та експериментального зразка рафензолу.

Тварин поділили на дві дослідні (по 10 голів) та контрольну (5 голів) групи. Коровам першої дослідної групи перорально задавали експериментальний  зразок  рафензолу  в  сумарній  дозі   діючих   речовин 22 мг/кг маси тіла. Тварини другої групи отримували бровальзен-емульсію у дозі 15 мг/кг маси тіла (за ДР).

Ефективність дії антигельмінтних препаратів визначали копроовоскопічними методами через 25 діб після їх застосування. Критерієм оцінки служили показники екстенсивності та інтенсивності гельмінтозної інвазії до і після застосування препаратів та в порівнянні з контролем.

У восьмій серії досліджень на 1191 головах великої рогатої худоби провели виробничі випробування терапевтичної ефективності експериментальної серії комплексного препарату рафензолу. Результати дії рафензолу оцінювали за повторними копроовоскопічними дослідженнями, які проводили через 21-30 діб після його застосування.

Доклінічні та клінічні випробування антигельмінтних лікарських засобів проведені з враховуванням міжнародних принципів Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментів та з іншою науковою метою (Страсбург, 1985).

Отриманий цифровий матеріал обробляли статистично на персональному комп’ютері з використанням табличного процесора Microsoft Excel for Windows 2000, наведений в таблицях і графіках.