НАЙДА Инна Владимировна МЕХАНИЗМЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ В СФЕРЕ ТРУДОУСТРОЙСТВА МОЛОДЫХ СПЕЦИАЛИСТОВ
Тип:
synopsis
summary:
У вступі розкрито сутність і стан досліджуваної проблеми та ступінь її розробленості, обґрунтовано вибір та актуальність обраної теми, вказано на зв’язок роботи з напрямами досліджень Національної академії; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження; охарактеризовано елементи наукової новизни, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації й публікацій за темою дисертації, її структури та обсягу. У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження процесу регулювання зайнятості молодих спеціалістів” – аналізуються основні підходи до дослідження проблем державного регулювання у сфері працевлаштування молодих спеціалістів, що відображені в наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених; висвітлюється ступінь наукової розробки теми. На основі аналізу джерельної бази розглянуто стан теоретичних і методологічних розробок вітчизняних і зарубіжних науковців щодо існуючих механізмів державного регулювання у сфері працевлаштування молодих спеціалістів. Наведено загальну характеристику понятійно-категорійного апарату теми дослідження, а також державної політики у сфері працевлаштування молодих спеціалістів. Наголошено на тому, що розбудова правової держави та перехід до ринкової економіки в нашій країні є однією з найактуальніших проблем сьогодення, що передбачає реальне забезпечення кожного працездатного громадянина роботою, оскільки право людини на працю є одним з найважливіших, а способи його реалізації значною мірою характеризують рівень розвитку суспільства. Зазначено, що право на працю належить до групи соціально-економічних прав, відображає необхідність задоволення потреб людини у створенні суспільних благ та забезпеченні джерелами існування себе та своєї сім’ї, передбачає наявність умов для особистого розвитку та реалізації власного творчого потенціалу. З використанням широкого спектра трактувань поняття права на працю вітчизняними (С.Вавженчук, Н.Зінкевич, О.Кайтанський, А.Клочко, 7 Н.Ковальська, Е.Красовська, М.Пурей та ін.) і зарубіжними дослідниками (Р.Дж.Ерінберг, Ю.Кокін, І.Татаров, К.Уржинський, А.Чаянов, А.Шебанова та ін.) у дисертаційному дослідженні запропоновано розглядати право на працю як одне з фундаментальних прав людини, яке встановлене міжнародно-правовими актами, визнане всіма державами та гарантоване Конституцією України. У розділі з’ясовано, що працевлаштування можна розглядати в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні працевлаштування – це система економічних та організаційно-правових заходів щодо забезпечення трудової зайнятості населення, яка передбачає забезпечення працівника себе роботою самостійно або за допомогою відповідних державних і недержавних органів, у вузькому – діяльність відповідних державних і недержавних органів влади, головною метою яких є забезпечення трудової зайнятості населення. Оскільки об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері працевлаштування молодих спеціалістів в Україні, у дисертації сформульовано авторські визначення понять “молоді спеціалісти” та “працевлаштування молодих спеціалістів”: молоді спеціалісти – це випускники професійно-технічних та вищих навчальних закладів, що були підготовлені за рахунок державних або власних коштів і працюють за фахом після закінчення навчального закладу безпосередньо на виробництві або ще шукають роботу; “працевлаштування молодих спеціалістів” – система економічних, соціальних та організаційно-правових заходів щодо забезпечення трудової зайнятості цієї категорії населення, яка включає як самостійне працевлаштування, так і забезпечення роботою відповідними державними і недержавними інституціями. Проаналізовано становлення державного регулювання у сфері працевлаштування молоді в Україні на різних етапах її історичного розвитку. Передусім слід зауважити, що впровадження нормативно-правового механізму регулювання зайнятості в Російській імперії почалося пізніше, ніж у європейських країнах, і нормативно-правова база у цій сфері відрізнялася від європейської великою кількістю проектів законів, які тривалий час обговорювалися й доповнювалися, але так і не набирали чинності. У перші ж роки радянської влади було створено спеціальний орган із забезпечення контролю за виконанням трудового законодавства, особливо щодо молоді. Аналіз тогочасних нормативно-правових документів та джерел, які регламентували умови праці, свідчить про те, що в Російській імперії законодавче регулювання трудової діяльності молоді мало переважно декларативний характер, тоді як законодавство Радянського Союзу досить чітко регламентувало питання забезпечення зайнятості різних категорій молоді та містило цілу низку нормативно-правових актів, спрямованих на поліпшення працевлаштування молоді взагалі. У другому розділі – “Характеристика механізмів державного регулювання у сфері працевлаштування молодих спеціалістів в Україні” – здійснено аналіз сучасного стану працевлаштування молодих спеціалістів, з’ясовано основні суперечності та фактори впливу на цей процес; виявлено проблеми працевлаштування молодих спеціалістів в Україні, основні недоліки 8 нормативно-правового та організаційно-функціонального забезпечення регулюючої діяльності з питань працевлаштування. Здійснено аналіз правового регулювання працевлаштування випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів. За останні роки в державі було прийнято низку нових нормативно-правових актів у сфері працевлаштування молоді, проте й досі не розроблено чіткої термінології у цій сфері. Нормативно-правова регламентація правовідносин щодо працевлаштування випускників здійснюється відповідно до законів України та підзаконних нормативно-правових актів. Однак згадані нормативно-правові акти є недосконалими. Це підтверджує відсутність дієвого механізму відшкодування збитків, заподіяних неприбуттям молодого спеціаліста на місце роботи за направленням, а також недосконалість статистичного спостереження у забезпеченні необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень тощо. Показано, що на розв’язання проблеми працевлаштування молодих спеціалістів в Україні негативний вплив справляє також недосконалість освітнього процесу, оскільки на законодавчому рівні не врегульовано питання переорієнтації навчальних закладів на набуття студентами відповідних теоретичних знань і практичних умінь. Сучасний етап планування підготовки необхідних спеціалістів у навчальних закладах України ускладнюється через нестабільність економічної ситуації, невизначеність пріоритетів соціально- економічного розвитку та зовнішньополітичної орієнтації, відсутність ефективного механізму державного регулювання освітньої сфери в ринкових умовах. Проаналізовано правові норми, які регламентують процедуру працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів. Відповідно до чинного законодавства випускники таких закладів, яким присвоєно робітничу професію певної кваліфікації і які працевлаштовані на підставі посвідчення про направлення на роботу, вважаються молодими спеціалістами протягом двох років з моменту укладення з ними трудового договору. Така норма є не досить обґрунтованою і потребує перегляду щодо збільшення тривалості цього терміну, оскільки в чинному законодавстві України передбачено, що молодим спеціалістам – випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше від трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
