Резван, Оксана Олексіївна ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-РЕФЛЕКСИВНОЇ ПОЗИЦІЇ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНЬОЇ ГАЛУЗІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито ступінь її розробленості; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу й схарактеризовано методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну й практичну значущість дослідження; наведено дані про апробацію й упровадження результатів наукової праці.
У першому розділі «Методологічні основи формування професійно-рефлексивної позиції майбутніх фахівців автомобільно-дорожньої галузі в процесі професійної підготовки» розкрито методологічні основи формування професійно-рефлексивної позиції майбутніх фахівців; виявлено особливості професійної підготовки майбутніх фахівців автомобільної та дорожньо-будівельної галузей у вищому технічному навчальному закладі.
У дисертації зазначено, що методологічними основами дослідження питань професійно-рефлексивної позиції особистості є провідні положення системного, синергетичного, холістичного, аксіологічного, особистісно-діяльнісного, ресурсного, компетентнісного, підходів. У межах системного підходу професійно-рефлексивна позиція особистості визначається як системне утворення в структурі особистості майбутнього фахівця, системний характер її формування, визначає взаємозв’язок структурних елементів системи формування професійно-рефлексивної позиції майбутніх фахівців автомобільно-дорожньої галузі. Особливістю синергетичного підходу в формуванні професійно-рефлексивної позиції особистості є виявлення нелінійності рефлексивних процесів у її розвитку, їх обумовленість кризовими станами, що визначають неврівноваженість рефлексивного середовища та самоорганізацію особистості внаслідок самозміни. Із позицій холістичного підходу формування професійно-рефлексивної позиції особистості актуалізує зв'’язок частини й цілого, заперечує ізольованість дослідження компонентів будь-якого об’єкту, явища. У межах аксіологічного підходу набуття особистістю професійно-рефлексивної позиції сприяє усвідомленню життєвих цінностей майбутніми фахівцями як суспільних орієнтирів у професійній реалізації, актуалізує значущість для фахівців інженерних спеціальностей цінностей моральної відповідальності за результати наукової творчості, втручання у природу. Формування професійно-рефлексивної позиції особистості з позиції особистісно-діяльнісного підходу дозволяє визначити пріоритетність індивідуально значущої сфери майбутнього фахівця, забезпечує суб’єктну позицію його розвитку через усвідомлення себе як особистості, спричиняє можливість спрямувати студента до визначення особистісних потенцій та спроби їх реалізації в різних видах навчально-професійної діяльності. Орієнтація на ресурсний підхід у формуванні професійно-рефлексивної позиції особистості дає можливість ураховувати вимоги зовнішнього середовища та внутрішніх можливостей особистості в межах визначення для неї найбільш ефективних шляхів професійної реалізації, обумовлює значущість для професійної діяльності особистості певних її потенціалів як потужностей, можливостей, активність яких визначає рівень оптимальності дій. Із позицій компетентнісного підходу формування професійно-рефлексивної позиції майбутнього фахівця здійснюється зв’язок сфери освіти зі сферою праці через формування та розвитку в студентів базових та професійно спрямованих компетенцій, що визначають ступінь готовності до діяльності в різних напрямах професійної підготовки.
Зазначені методологічні підходи дають змогу логічної орієнтації в характеристиці особливостей загальної інженерної освіти та, зокрема, підготовки фахівців автомобільно-дорожньої галузі.
Особливостями підготовки фахівців автомобільної промисловості та дорожньо-будівельного господарства слід уважати орієнтацію освітньо-професійних програм відповідно до напрямів інженерної діяльності (конструкторська, раціоналізаторська, технологічна, ремонтна, нормувальна тощо) та їх специфічності для кожного виду промисловості. Особливими вимогами до особистості фахівця зазначеної галузі визначено високий ступінь відповідальності за наслідки технологічного втручання в природні процеси, за безпеку праці робітників, уключених у професійну діяльність, а також обізнаність у змісті роботи фахівців робітничих професій. Саме з цим складним аспектом пов’язане внутрішнє усвідомлення фахівцями автомобільної та дорожньо-будівельної галузей необхідності рефлексії, оскільки вона дозволяє цілеспрямовано працювати над удосконаленням виробництва, розуміючи тенденції еволюції та розвитку галузі, поєднуючи креативність, інтуїцію та прагматизм у професійній діяльності.
Практична спрямованість підготовки фахівців для автомобільної та дорожньо-будівельної галузей визначає необхідність формування в них умінь здійснювати процеси прикладного характеру відповідно до обслуговування та експлуатації автомобільної техніки.
Значущим для професійної реалізації майбутніх інженерів автомобільної та дорожньо-будівельної галузей є їхня орієнтація на динаміку вимог роботодавців, обґрунтованих потребами сучасного користувача. Урахування цього аспекту підготовки фахівців спричинило появу нових галузевих інженерних спеціальностей: транспортний менеджмент та логістика, промисловий дизайн, технічний переклад, туристична логістика.
Таким чином, зазначені особливості дозволяють нам визначити дієвість рефлексивних процесів у корекції освітніх програм профільних вищих навчальних закладів.
У другому розділі «Теоретичне обґрунтування суті професійно-рефлексивної позиції особистості майбутнього фахівця автомобільно-дорожньої галузі» представлено суть ключових понять дослідження: «позиція», «рефлексивна позиція особистості», «професійно-рефлексивна позиція особистості майбутнього фахівця»; розкрито роль рефлексії у становленні особистості майбутнього фахівця автомобільно-дорожньої галузі; обґрунтовано зміст блоків компонентів професійно-рефлексивної позиції майбутніх фахівців.
У процесі наукового пошуку було визначено тісний зв’язок понять «особистість» та «позиція» в концепті «особистісна позиція», формування якої відбувається через освоєння людиною відповідного типу стосунків шляхом їх осмислення, оцінювання – і на цій основі формування ставлення до навколишньої дійсності й до себе у цій реальності. Установлено, що цей процес є актуальним для формування особистості в цілому й фахівця будь-якої спеціальності зокрема.
Особистісна позиція розглядається науковцями у зв’язку з багатогранністю структурних утворень особистості, різновидами діяльності, особливостями поведінки людини в соціумі та пов’язується з поняттями соціального статусу та соціальної ролі (О. Гринів, І. Кон, О. Пилипенко, Р. Шакуров); ціннісних орієнтирів та установок людини (Б. Ананьєв, В. М’ясищев, О. Романюк, Н. Шемігон та ін.); кризових періодів життя людини, які визначаються низками суперечностей у системі ставлень до життя (Є. Головаха, В. Маркін); ступенем активності у виявленні власних ставлень до життєвих явищ та об’єктів (К. Абульханова-Славська, О. Ігнатюк, О. Киричук, С. Рубінштейн та ін.).
Аналіз підходів науковців дозволив визначити особистісну позицію як стійке ставлення особистості до певних життєвих явищ, об’єктів, норм, що виявляється в адекватній особистісній ціннісній системі поведінки.
Визначальним чинником у характеристиці особистісної позиції людини можна вважати те, наскільки вона домагається умов, в яких її потенціал може розвиватися найбільш ефективно. Тобто якщо людина перебуває в несприятливих для розвитку умовах, наприклад, замість того, щоб працювати за покликанням, витрачає життя на заробляння коштів важкою некваліфікованою працею, але при цьому частину цих коштів витрачає на саморозвиток (читає книжки, відвідує культурні заклади, займається спортом тощо), то її життєву позицію можна вважати активною й особистісно спрямованою.
Ототожнення особистісної позиції із соціальною активністю людини, розвитком її соціальної суб’єктності представлено в працях О. Ігнатюк та О. Чаплигіна. При цьому науковці спільні в тому, що суб’єктність є не просто присутньою у всіх відносинах, усіх видах діяльності індивіда, всіх сферах його буття, але й може «нарощуватись», розвиватись у процесі виховання, що забезпечує реалізацію людини у професійному становленні, знаходженні нею життєвої позиції.
Отже, визначаючи суб’єктну позицію майбутнього фахівця як «позицію особистісного й професійного саморозвитку, гармонію зовнішнього й внутрішнього в позиції майбутнього фахівця», зауважуємо на необхідній умові такої гармонії: узгодженості зовнішніх педагогічних впливів із внутрішньо особистісним потенціалом студента. Така ідея гармонії професійної та життєвої особистісної позиції людини не є новою для педагогічної науки, адже вона достатньо чітко перегукується з класичним принципом «сродності праці», визначеним Г. Сковородою.
Позиція є таким утворенням особистості, що постійно розвивається, при цьому її зрілість виявляється у відносній стабільності та несуперечливості поведінки людини та її переконань. Набуття нового досвіду, знань про світ спричиняє зрушення у потребово-мотиваційній системі пріоритетів людини, результатом чого стає зміна її ціннісної системи, а значить, слід наголосити на значущій характеристиці прогресивної життєвої позиції – неперервному зворотному впливові результатів попереднього етапу (рішень, вчинків) на наступний. Отже, необхідністю стає обов’язкове проведення постійного аналізу результатів особистої діяльності, знань, досвіду, мотивів із метою корекції особистих життєвих пріоритетів, і відповідно – особистісної позиції. Об’єктивною характеристикою особистісної позиції людини є ті соціальні умови, в яких вона існує, а їх сприятливість або несприятливість визначає ступінь сформованості якості рефлексії.
Сучасні філософські дослідження рефлексії (В. Лефевр, А. Огурцов, Г. Щедровицький) розглядають її у двох аспектах: як характеристику природних процесів, що мають «зворотний» рух (подібно до явища в оптиці: відображення світла від поверхні), та як спосіб людського мислення, що досліджує себе, властивість мислення «повертатись до себе» (у цьому аспекті поняття «рефлексія» ототожнюється з поняттям «розмірковування»). Науково-психологічні теоретичні та прикладні дослідження (І. Бех, А. Карпов, І. Семенов, С. Степанов) визначають основну ознаку рефлексії як здатність людини стати на позицію ставлення до власного способу життя, вийти за межі поглинання життям, зробивши при цьому «рефлексивний вихід» – тобто здійснювати постійний аналіз, осмислення себе та діяльності, способів досягнення певного результату. У педагогічних працях, зокрема у дослідженні М. Марусинець, обґрунтовується функціональність рефлексії, що визначається не лише як зворотний зв’язок, подібний до відображення в дзеркалі зовнішності людини, але й як засіб, за допомогою якого цей зворотний зв’язок можна здійснити й усвідомити. Цей процес науковець пов’язує із внутрішнім перетворенням (осмисленням і переосмисленням стереотипів та їх евристичним перетворенням), що виявляється в контролювальній функції. Таку свою думку автор обґрунтовує тим, що, перебуваючи в зовнішній щодо самої себе позиції, людина не лише думає, а й спостерігає за тим, як вона думає, не лише робить щось, а й контролює свої дії.
Рефлексія, з одного боку, пов’язана з самосвідомістю, коли людина аналізує особисті думки, діяльність, вчинки відносно інших людей, а з другого, – визначає переймання тим, яким є уявлення про неї в кожного з її соціального оточення, тож розвиток рефлексії відбувається за умови наявності вербального й невербального зв’язку, що визначає оцінку оточуючих, порівняння себе з іншими, самоспостереження за своїми думками, почуттями, вчинками (того, що відбулося) для подальшого управління собою, зіставлення свого «Я» у певний момент життя з «Я – вчорашнім».
Отже, рефлексія виявляє здатність людини до самоспостереження, самопізнання, самоаналізу та усвідомлення зовнішньої оцінки особистісних особливостей іншими людьми, результатом чого є критичне оцінювання власних досягнень, ресурсів, особистісних якостей та, за необхідності, їх корекція.
За умови сформованості рефлексивності особистості, об’єктом самопізнання стає власне «Я», тож рефлексію можна вважати необхідним компонентом у формуванні особистісної позиції людини для досягнення нею успіху в соціальних відносинах. Підґрунтям рефлексії є процес порівняння отриманих результатів із тими, які передбачалися, внаслідок чого відбувається корекція як самої діяльності, так і самооцінки ресурсів, залучених до неї, а тому акцентуємо увагу на прикладному характері цього утворення.
У наукових дослідженнях функціональність рефлексії розглядається в аспекті розвитку мислення суб’єкта в навчальній діяльності (С. Кожушко, А. Хуторський, П. Щедровицький) як результату засвоєння нової інформації. Зокрема, П. Щедровицький акцентує увагу на ефективності засвоєння внаслідок рефлексивної діяльності суб’єкта навчання порівняно з систематичним повторенням, оскільки «той, хто повторює, не вчиться…. Освоєння відбувається лише тоді, коли спрацьовує спрямована рефлексія, за рахунок якої виділяються схеми діяльності – способи вирішення завдань чи розмірковування».
У сучасних педагогічних дослідженнях виокремлюється рефлексивний компонент у структурі формування певного утворення як окремий блок здібностей, що визначають рівень самопізнання особистості відповідно до сформованості досліджуваного утворення (О. Кравців, Л. Рибалко, Т. Яблонська). Проблему рефлективності особистості в масштабі виконання професійної діяльності представлено в працях Ж. Вірної, В. Давидова, О. Деркач, Т. Кудрявцева, М. Савчина, Н. Темченко, І. Тичиної, В. Шегурової та інших науковців. Зокрема, визначається роль рефлексії в здійсненні професійного вибору; порівнянні особистісних можливостей з тим, чого вимагає професія, у тому числі з існуючими про неї уявленнями; виокремлюються функціональні рефлексивні механізми, що діють у процесі утворення основних і допоміжних цілей, уточнення попередньої оцінки цілей і засобів для їх досягнення, реалізації, перевірки адекватності та корекції оцінки кінцевих результатів.
У дослідженнях А. Крохмаль, Н. Недвиги рефлексивний компонент представлений відповідно до дослідження процесу підготовки фахівців технічного профілю: як умова професійного зростання, що зумовлюється усвідомленням необхідності самозміни відповідно до вимог професії; як особливе мислення, яке передбачає відсторонений погляд на реальність, на власну особистість як носія певної професійної позиції. Отже, спираючись на дослідження науковців визначаємо рефлексивну особистісну позицію майбутнього фахівця як постійну свідому психофізіологічну активність, що сприяє самоспостереженню, самопізнанню, самоаналізу особистих ресурсів і дій з метою їх корекції задля підвищення ефективності професійної діяльності.
Така особистісна рефлексивна позиція майбутнього фахівця певним чином відображується в його професійній позиції, у змісті якої науковці визначають професійні цінності (Л. Вязнікова, О. Темченко), професійну ідентифікацію (Е. Еріксон, І. Каплун,), професійну зрілість (А. Маркова). Науковці (С. Безсонов, Н. Волкова, О. Ісаєва, К. Муздибаєв, В. Слободчиков) пов’язують професійну позицію з інтерналізацією своїх офіційних ролей у професійному колективі (ставлення фахівця до професійних обов’язків, нормативів, а також суб’єктивне уявлення про особистісні риси, необхідні для успішного виконання посадових обов’язків). Г. Коваленко доповнює таке бачення досліджуваного концепту згідно з особливостями педагогічної позиції вчителя, яку визначає як ставлення до об’єктивної соціально-педагогічної реальності, до самореалізації та особистісного розвитку; здатність актуалізувати внутрішній потенціал та можливості, розвивати суб’єктивну життєву позицію й стратегію життя, відповідальність за життя іншої людини. Отже, основними положеннями змісту професійної позиції вважаємо визначення її проективності відповідно до життєвої позиції фахівця (набутих знань, умінь, системи мотивів, життєвих цінностей, рефлексивних умінь); професійно-особистісної характеристики, що відображує ціннісні ставлення особистості до професійної діяльності та її результатів, а також учасників професійної діяльності (зокрема і до себе), забезпечує умови для реалізації професійно-рольових функцій у процесі вирішення фахових завдань; рівня активності фахівця в його професійно-особистісній реалізації; відносної стабільності, що виявляється в самозміні під впливом зміни мотивів нового досвіду, навчання, саморозвитку, а також спеціальних коригувальних впливів.
Узагальнюючи наукові підходи до поняття «професійна позиція особистості майбутнього фахівця», розглядаємо її як його ціннісне ставлення до професійної діяльності, засноване на стійких переконаннях щодо її результатів, учасників, а також форм та засобів її здійснення, що має виявлення в адекватній ціннісній системі поведінки.
На підставі аналізу наукової літератури (С. Безсонов, А. Бізяєва, І. Каплун, Г. Коваленко, М. Марусинець, К. Муздибаєв, М. Савчин, О. Темченко, А. Троянська та ін.) констатуємо, що відсутній єдиний цілісний підхід до розкриття суті поняття «професійно-рефлексивна позиція», оскільки воно визначається інтегративністю та містить два концепти: «професійна позиція», яку науковці ототожнюють із ставленням до професійної діяльності та із здатністю актуалізувати внутрішній потенціал і особистісні можливості в межах професії, та «рефлексивна позиція», що пов’язується зі здатністю усвідомлювати та осмислювати професійні проблеми, знаходити шляхи їх вирішення, порівнювати особистісні можливості з вимогами обраної професії.
Оскільки професійна позиція виявляється насамперед у діяльності людини, її ефективність залежить від уміння фахівця здійснювати рефлексію всіх чинників цієї діяльності, а також особистісного ставлення до неї, отже, визначаємо тісний зв’язок понять «рефлексивна особистісна позиція» та «особистісна професійна позиція» в понятті «професійно-рефлексивна особистісна позиція», що зумовлює його бінарність. У процесі наукового пошуку встановлено, що рефлексія визначається динамічністю, оскільки унаслідок усвідомлення проблеми відбувається зміна поглядів на неї, корекція діяльності, і нарешті – зміна системи цінностей. Водночас позиція особистості є сформованою системою цінностей людини, згідно з якою вона реалізується в будь-якій діяльності. Таким чином, актуалізуючи увагу на принциповому антагонізмі змісту цих двох понять – динамічній природі рефлексії та статичній – особистісної позиції – вважаємо актуальним визначити зміщення акценту в понятті «рефлексивна позиція» саме на рефлексію, що дозволяє розглядати цю життєву позицію як динамічний стан.