Мазур Наталія Анатоліївна Соціально-економічні проблеми трудового потенціалу аграрного сектора економіки регіону

summary

У першому розділі – “Наукові основи формування трудового потенціалу села” – розглянуто соціально-економічну сутність, кількісні та якісні параметри категорії “трудовий потенціал”, проведено системний аналіз сутності і компонентної структури трудового потенціалу з нових теоретико-методологічних позицій, що враховують сучасні тенденції його відтворення і глибоке вивчення механізмів його формування, залучення у виробництво і забезпечення ефективного використання як в загальному по країні, так і з виділенням територіального аспекту, обґрунтовано методичні підходи до аналізу якісного та кількісного складу трудового потенціалу.
Залежно від поставленого завдання трудовий потенціал може розглядатися в демографічному, територіально-адміністративному (регіональному), галузевому та іншому аспектах. З позицій конкретного об’єкта дослідження ми повинні виділити різні види трудового потенціалу: 1)індивідуальний (особистісний) трудовий потенціал людини, обумовлений вродженими та набутими якостями особистості в процесі її соціалізації і практичної діяльності; 2)трудовий потенціал колективу, групи, суспільства, що виступають в політико-економічному аспекті в якості сукупного робітника відповідного рівня; 3)трудовий потенціал регіону чи території; 4)трудовий потенціал галузі чи народногосподарського комплексу. На наш погляд, така різноманітність різних видів трудового потенціалу обумовлена диференціацією об’єктів прикладання здатності до праці.
Як обліково-статистична категорія, трудовий потенціал села в широкому розумінні – частина життєвого потенціалу сільського населення, що може бути реалізований в усіх сферах життя, включаючи демовідтворювальні процеси. Його величина залежить від чисельності населення, його статево-вікової структури та рівня зайнятості і смертності. У вузькому розумінні трудовий потенціал села (як обліково-статистична категорія) – це сукупність населення, здатного у процесі виробництва створювати споживні вартості, засоби до життя. Кількісні параметри його визначаються чисельністю працівників усіх підприємств і організацій, розташованих у сільській місцевості, а також кількістю селян, які з певних причин не зайняті у процесі виробництва, але володіють здатністю до праці і при створенні відповідних умов можуть реалізувати цю здатність для створення матеріальних, духовних цінностей або надання суспільно корисних послуг.
Трудовий потенціал села характеризується не тільки кількісними, а й якісними показниками. Основні з них: фізичний стан здоров’я носіїв робочої сили, їх статево-вікова і соціальна структура, загальноосвітній та професійно-кваліфікаційний рівень, зайнятість соціально необхідною та суспільно корисною працею, територіальна і соціальна мобільність та інші.
Вивчення трудового потенціалу як багатогранної соціально-економічної категорії дозволяє: по-перше, більш повно показати формування працівника нового типу, адекватного ступеню розвитку ринкових відносин в аграрному секторі економіки, здатного адаптуватися з найменшими витратами до умов вільного працевлаштування і ринку праці; по-друге, глибше розкривати кількісні і якісні зміни трудового потенціалу в умовах прискорення темпів науково-технічного прогресу, інтенсифікації виробництва; по-третє, здійснювати розробку наукових основ економіки праці в умовах нової економічної політики, послідовної трансформації планово-адміністративної економіки в соціально-ринкову.

В другому розділі – “Особливості формування трудового потенціалу в аграрному секторі економіки Хмельницької області” – здійснено оцінку основних тенденцій соціально-демографічного розвитку трудового потенціалу регіону та впливу соціально-економічних, організаційно-технічних та інших факторів на формування та використання трудового потенціалу на етапі переходу до ринкових відносин.
Протягом останнього десятиріччя демографічні процеси в Хмельницькій області в цілому і її Придністров’ї зокрема, характеризувались різнонаправленими тенденціями. Оскільки відтворення населення формує природні межі трудового потенціалу як у цілому, так і за статтю та віком, то відповідно до загальної тенденції демографічна структура трудового потенціалу також поступово еволюціонувала у бік погіршення, підкорюючись характеру впливу основних демографічних компонентів. Як наслідок, відзначаємо погіршення демографічної якості населення, втрати демографічного потенціалу, деформації у складі трудового потенціалу регіону.
Якщо раніше основною загрозою існування села був відплив жіночої молоді, то тепер – скорочення демогенеративної функції жінок фертильного віку внаслідок зниження життєвого рівня селян. Тобто навіть за умов закріплення молоді в сільській місцевості соціальне становище жінок, зайнятих в аграрній сфері, не дає можливості фертильним жінкам належним чином виконувати наділену їм природою дітородну функцію.
Не може не турбувати той факт, що по кожній віковій групі, починаючи з 15 років, коефіцієнти смертності зростають в динаміці, і найбільше це стосується людей віком 30-34 та 40-44 років. Загальний коефіцієнт смертності до 1997 року мав тенденцію до збільшення, а починаючи з 1997 року почав дещо спадати і в 2001 році складав 15,3 осіб на 1000 жителів. За останні 10 років кількість розлучень в області зросла в 1,3 рази, а кількість шлюбів, в свою чергу, зменшилась в 1,6 раз.
У 2001 році за рахунок міграційного відтоку населення області зменшилось на 3,2 тис. осіб. Найбільше міграційне скорочення відбулось за рахунок міжрегіональної міграції, на яку припадало 58 відсотків відтоку.
За період 1995-2001 рр. чисельність працюючих в аграрній сфері Хмельниччини скоротилася на 4,3 відсотки. На фоні загального скорочення чисельності трудових ресурсів села (табл.1) контингент працездатних сільських жителів у працездатному віці зменшився на 17,4 тис. чол., а осіб старшого віку та підлітків, зайнятих в народному господарстві – збільшився на 0,3 тис. чол.
Негативним фактом розподілу трудових ресурсів є збільшення частки незайнятого працездатного населення у працездатному віці з 0,15 до 6,2 %, а чисельності безробітних в працездатному віці (зареєстрованих в Державній службі зайнятості) – з 0,15 до 0,9 % від загальної чисельності трудових ресурсів.
Головним фактором, що спричинив найбільший тиск на сільський ринок праці, став інтенсивний процес скорочення зайнятості сільського населення у сільському господарстві державних і колективних сільськогосподарських підприємств. Аграрна реформа в області дозволила створити засади багатоукладної економіки сільського господарства, частково здійснити ряд структурних змін в складі товаровиробників і землекористувачів, галузевій та продуктовій структурі виробництва сільськогосподарської продукції та на ринках її збуту. Але, незважаючи на намагання позитивного реформування сільського господарства, результати залишаються невтішними як з точки зору обсягів виробництва, так і фінансових результатів господарювання.