ФОРМИ ТА МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

summary

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Одним із важливих критеріїв оцінки стану законності у державі є виконання рішень органів і посадових осіб щодо реалізації юрисдикційних повноважень. Примусове виконання таких рішень покладено на Державну виконавчу службу.

Своєю діяльністю вона покликана відновлювати пору­шені права та свободи, забезпечувати невідворотність юридичної відповідальності. Якість примусового ви­конання рішень висвітлює рівень дієвості механізму правового регулювання. Від неї безпосередньо залежить рівень виховання громадян у дусі поваги до закону, юридична цінність рішень, які приймаються від імені держави. Особливого значення набуває діяльність виконавчої служби з огляду на входження української держави до міжнародних (світових і європейських) організацій.

Між тим, у програмних документах (Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів) відзначається, що існуюча система  виконання  рішень є малоефективною. Підкреслюється, що Європейський суд з прав людини в рішеннях проти України найчастіше констатує порушення права на справедливий суд саме внаслідок невиконання рішень національних судів. Констатується фактична відсутність системи контролю за діяльністю державної виконавчої служби.

Узагальнення інформації щодо реального стану виконання рішень показує, що чинне законодавство (закони України “Про Державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження”) значною мірою вичерпало свій потенціал, який був закладений лише як перехідний на шляху до створення дійової європейської моделі системи примусового виконання судових рішень, а робота 7000 виконавців протягом майже десяти років не змогла забезпечити гарантування результатів правосуддя. Наявні недоліки є наслідком застарілого підходу до виконавчого процесу, спробою застосовувати традиційні механізми до сучасної моделі суспільних відносин. Таким чином, налагодження функціонування державної виконавчої служби і організація її діяльності відповідно до сучасних стандартів здійснюється з певними труднощами і потребує поглибленого аналізу наявних проблем та визначення концептуальних напрямів реформування складових механізму примусового виконання рішень.

Передусім, це стосується форм та методів, які використовуються в діяльності державної виконавчої служби щодо реалізації покладених на неї головних функцій і завдань. Саме дослідження особливостей форм та методів у діяльності зазначеної структури, їх правове удосконалення та можливість ефективного вико­ристання у повсякденній діяльності дадуть змогу запропонувати заходи щодо удосконалення організації і змісту функціонування державної виконавчої служби.

За таких умов виникає потреба в дослідженні адміністративно-правової природи діяльності державної виконавчої служби, використання нею відповідних форм та методів для своєчасного, повного й неупередженого виконання рішень.

У ХХ столітті діяльність державної виконавчої служби, використання нею відповідних форм та методів досліджувалося у контексті виконавчого провадження на рівні коментарів та практичних посібників М.Г. Авдюковим, Р.Х. Валєєвим, Ю.Г. Гриньком, М.А. Гурвичем, Н.Д. Зейдером, П.П. Заворотьком, В.П. Пастуховим, Н.А. Чечиною, Д.М. Чечотом, А.М. Ширшиковим, М.Й. Штефаном, М.К. Юковим. За останні п’ятнадцять років проблему примусового виконання рішень досліджували В.В. Афанасьєв (1995 р.), С.В. Щербак (2002 р.), А.І. Перепелиця (2005 р.), Р.В. Ігонін (2007 р.) тощо.

Значний вплив на це дослідження мали теоретичні праці таких правників: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Н.Р. Нижник, О.В. Петришина, А.О. Селіванова, Ю.С. Шемшученка, які зумовили необхідність на новому рівні розглядати  питання форм та методів діяльності державної виконавчої служби.

При підготовці дисертаційного дослідження також були використані праці дослідників адміністративного права та цивільного процесу, зокрема: Д.М. Бахраха, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, А.Т. Комзюка, Т.О. Коломоєць, С.Я. Фурси, С.В. Шестакова, Н.В. Янюк, В.В. Яркова.

Проте проблеми форм та методів діяльності державної виконавчої служби спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджено фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики виконавчого провадження, без відповідного комплексного підходу. Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах здійснення в Україні судово-правової реформи.

Таким чином, глибоке дослідження проблем правового регулювання і практичної реалізації форм та методів діяльності державної виконавчої служби набуває особливого змісту й актуальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України на 2005–2010 роки”) і Київського національного університету внутрішніх справ (“Основні напрями наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005–2010 роки”). Її проблематика безпосередньо стосується  Концепції адміністративної реформи в Україні, упровадженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810.