ОХОРОННА ФУНКЦІЯ ПРАВА ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ПРАВОВИЙ ФЕНОМЕН Автореферат

Актуальність теми. Розвиток теорії держави та права відбувається разом із накопиченням фундаментальних наукових знань, зокрема щодо соціальних правових явищ, серед яких важливе місце посідають функції права. Наукові знання про стан, детермінацію та закономірності розвитку функцій права є необхідною умовою чіткого розуміння сутності і шляхів побудови в Україні ефективної демократичної правової держави, громадянського миру.

Проблематика функціонального призначення права пов’язана з питаннями розвитку правової свідомості та культури, виховання солідарності з правом, сприйняття його у свідомості як неодмінної правової цінності. Функціонування права відбувається у соціальній системі, яка включає, серед іншого, правову ментальність громадян, фахову культуру правників, негативні та позитивні елементи масової правової культури. Важливого значення набуває соціальний образ права, його взаємодія з культурною інфраструктурою суспільства, у якому певним чином культивується охорона суспільних або індивідуальних цінностей.

Теоретичний аналіз охоронної функції права може бути належним чином проведений за визначення сфери охоронного права, яке на сучасному етапі в основному має відомчий або галузевий характер. Державне забезпечення охоронної функції права має будуватися на утвердженні принципів верховенства права, відповідальності держави, правової безпеки особи. Розв’язання проблемних питань щодо сутності, змісту та детермінації охоронної функції права є надзвичайно актуальним у декількох аспектах, зокрема в аспекті розмежування нормативного та інституціонального забезпечення, а також інтегрування державної діяльності у систему охорони прав громадян тощо.

Інституціональне забезпечення охоронної функції права має сприяти сталості та прозорості правового життя, у якому вона реалізується. Про те, як саме відбувається її реалізація, сигналізують певні факти, події, діяння, суспільні тенденції та закономірності. При цьому мають враховуватися рівень правової свідомості українських громадян, їх ставлення до культивування у суспільстві образу охоронної функції права, зокрема, таких її складових як: правова відповідальність, репресія, кара, обвинувальний ухил, обмеження прав, система покарань і санкцій, їх справедливість або жорсткість.

Сучасна історія свідчить, що сфера охоронного права межує із звичайною роботою судових, правоохоронних і правозахисних органів і організацій. На підставі охоронних відносин виникають інші види правових відносин, зокрема кримінально-правові, кримінально-процесуальні, кримінально-виконавчі тощо.

Окремі загальнотеоретичні питання охоронної функції права розглянуті українськими вченими В.Г. Гончаренком, С.Д. Гусаревим, Є.М. Бурлаєм, О.В. Зайчуком, М.І. Козюброю, А.М. Колодієм, О.Л. Копиленком, О.М. Костенком, М.В. Костицьким, Н.Р. Ніжнік, Ю.М. Оборотовим, Н.М. Оніщенко, О.В. Петрішиним, В.Ф. Погорілком, П.М. Рабіновичем, О.Ф. Скакун, А.О. Селівановим, О.В. Скрипнюком, В.Я. Тацієм, О.Д. Тихомировим, Ю.М. Тодикою, В.М. Шаповалом, О.І. Ющиком та іншими. Концептуальні питання охоронного права висвітлюються у наукових працях, які переважно стосуються розвитку окремих галузей: адміністративного права – праці В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, А.І. Берлача, В.К. Колпакова, Т.О. Коломієць, О.І. Харитонової та ін.; кримінального права та кримінології – Ю.В. Бауліна, І.Г. Біласа, В.І. Борисова, В.В. Голини, В.К. Грищука, А.П. Закалюка, В.С. Зеленецького, В.О. Навроцького, В.М. Поповича, П.Л. Фриса, В.І. Шакуна та ін.; фінансового права – Л.К. Воронової, Е.С. Дмитренко, А.Й. Іванського, М.П. Кучерявенка, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківського, Н.Ю. Пришви та ін.; земельного та екологічного права – А.П. Гетьмана, П.Ф. Кулініча, В.Л. Мунтяна, В.В. Носика, Ю.С. Шемшученка та ін.; інформаційного права – Р.А. Калюжного, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, А.І. Марущака та ін.

Суттєвим внеском у розвиток теорії охоронної функції права є праці російських вчених, зокрема, С.С. Алексеєва, А.Ф. Галузіна, В.А. Затонсього, А.В. Малька, Г.В. Мальцева, М.М. Марченка, Є.Я. Мотовіловкера, В.Д. Філімонова, В.Є. Чиркіна та інших.

Функції права привертають певну увагу, але на загальнотеоретичному рівні вони не стали об’єктом дисертаційних монографічних досліджень. У літературних джерелах досить часто розглядають лише окремі питання визначення функцій права, їх систематизації, класифікації тощо. Охоронна функція права як фундаментальна функція взагалі не була піддана теоретичному аналізу, хоча соціальна потреба в обґрунтуванні охорони громадянського миру є нагальною потребою сучасності. Досліджень проблем охоронної функції права бракує не тільки в теорії права – мало узагальнюючих матеріалів і досліджень практики реалізації цієї функції як в Україні, так і в інших країнах СНД. У системі правової політики пріоритетним є розвиток регулятивної функції права, а щодо охоронної функції переважають квазіполітичні підходи, непослідовність державного менеджменту, недотримання конституційних засад реалізації охоронної функції права тощо.

Охоронна функція права чітко виокремлюється у структурі функцій права; необхідно вивчати сучасне уявлення про її природу, склад, закономірності та тенденції впливу на соціум, про соціальну цінність та історичні форми існування на тлі української державності. Вирішення цієї проблеми потребує аналізу законодавства, перегляду деяких традиційних або спрощених підходів до її розуміння. Існуючі на даний час підходи до вирішення питань оптимізації охоронної функції, формування меж і завдань правоохоронної діяльності мають в основному фрагментарний та утилітарний характер. Усе вищевикладене дозволяє стверджувати про актуальність даного дослідження.