РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Автореферат

Актуальність теми. В умовах інтеграції України в загальноєвропейські та світові структури й посилення впливу глобалізації на внутрішньо економічні процеси загострюється проблема формування ефективної державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Системна фінансово-економічна криза світової економіки суттєво вплинула на економіку України. Важка ситуація склалася в галузевих підкомплексах національної економіки внаслідок значного спаду обсягів виробництва та погіршення ситуації майже на всіх ринках продукції. У зв’язку з цим набувають актуальності дослідження питань, пов'язаних із розробкою на рівні державного управління антикризових механізмів формування конкурентних стратегій, що забезпечують виживання та надійний захист вітчизняних підприємств.

Разом із тим, розвиток ринкових відносин диктує необхідність використання нових методів і підходів державного управління та врахування досвіду країн з розвиненою ринковою економікою. Останній переконливо свідчить, що теоретичною і практичною концепціями вдосконалення забезпечення конкурентоспроможності національної економіки є активізація інноваційної діяльності, мобілізація інноваційних, ресурсних та інформаційно-знаннєвих факторів розвитку економіки.

Сучасні теорії управлінської думки щодо забезпечення конкурентоспроможності базуються на працях представників школи наукового управління Ф. Тейлора, Л. Гілбрейта, класичної чи адміністративної школи управління А. Файоля, Л. Рейлі, П. Стоуна, теорії конкуренції Дж. Робінсона, Ч. Чемберлена. Найбільш суттєвий внесок у розвиток концепції конкурентоспроможності країн внесли американські та західноєвропейські наукові центри, зокрема науково-дослідні групи М. Портера (США), А. Гутмана (Канада), Дж. Даннінга (Великобританія) та ін.

Теоретико-методологічні засади конкуренції, її динаміку, сучасні форми, особливості глобального конкурентного середовища, формування новітніх заходів і забезпечення конкурентних переваг досліджували такі вчені як: Дж. Кейнс, А. Маршалл, Дж. Мілль, Б. Олін, М. Портер, Д. Рікардо, Дж. Робінзон, Дж. Сакс, П. Самуельсон, А. Сміт, Р. Солоу, Й. Шумпетер, Ф. Хайєк, Е. Хекшер, Дж. Хікс. Фундаментальні теоретичні основи державної політики щодо формування конкурентоспроможності суб’єктів національної економіки одержали подальший розвиток у дослідженнях багатьох науковців, але насамперед слід відзначити праці Е. Азроянца, Т. Алтенбурга, В. Бакуменка, О. Білоруса, З. Бжезінського, С. Брю, М. Бутка, І. Валлерстайна, А. Вебера, А. Гальчинського, М. Гельвановського, В. Гейця, Б. Губського, І. Драгана, Я. Жовнірчика, О. Іваницької, Ю. Коробова, А. Кредісова, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, О. Мозгового, Дж. Мура, Б. Нейблаффа, Є. Панченка, Ю. Пахомова, А. Поручника, В. Савчука, Є. Савельєва, В. Сіденко, С. Соколенка, А. Халецької, В. Шевчука, Д. Юданова.

В той же час, залишаються недостатньо вивченими фактори та умови формування державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, форми впливу глобалізації на модифікацію економічної політики, стратегічні завдання підвищення конкурентного статусу України в сучасному глобалізованому світі.

Саме ці проблеми формування державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та її реалізації обумовили вибір даної теми дослідження, структуру та зміст дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Чернігівського державного технологічного університету “Організація регіональної системи інформаційного забезпечення” в межах науково-дослідної роботи Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193). Особисто автором в рамках цих тем досліджено імперативи глобальної конкурентоспроможності у контексті прогресивних глобалізаційних тенденцій та оцінено конкурентний статус України в світовій економічній системі.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо розвитку державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Для досягнення мети дослідження було вирішено наступні завдання:

- провести аналіз ґенези управлінської думки й основних інструментів її забезпечення з метою теоретичного переосмислення і практичного вирішення проблем державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки;

- визначити фактори і умови формування державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки;

- обґрунтувати форми впливу глобалізації на модифікацію державної політики забезпечення конкурентоспроможності;

- уточнити понятійно-категорійний апарат державної політики в сфері управління національною економікою;

- розробити оптимістичний сценарій підвищення конкурентоспроможності національної економіки;

- обґрунтувати концептуальні положення оптимізації конкурентоспроможності на державному рівні;

- сформувати модель функціонування та визначити стратегічні завдання державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в контексті антикризового управління;

- обґрунтувати напрями підвищення конкурентного статусу України та конкурентоспроможності її малого бізнесу у відповідності до європейських стандартів;

- оцінити стан інноваційного розвитку галузей національної економіки та розробити заходи щодо вдосконалення інноваційної політики;

- удосконалити механізми здійснення монетарної політики України як умови підвищення конкурентоспроможності економіки;

- розробити інформаційно-знаннєву складову державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки;

- узагальнити концептуальні функції держави як гаранта забезпечення конкурентоспроможності економіки України та визначити імперативи національної конкурентоспроможності.

Об’єктом дослідження є державне управління національною економікою.

Предметом дослідження є розвиток державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Методи дослідження базуються на загальнонаукових засадах і фундаментальних постулатах економічної теорії та науки «Державне управління». Фундаментальну основу дослідження становлять категоріальний апарат, історико-логічний і системний підходи до аналізу економічних явищ і процесів у контексті глобалізації. Для реалізації поставлених завдань у роботі застосовано методи наукової абстракції, аналізу і синтезу (для обґрунтування моделі сумісного інтеграційного розвитку та сучасного феномену глобальної конкуренції), системного узагальнення (для визначення стрижневих понять конкурентоспроможності; для розкриття системної сутності державної політики забезпечення конкурентоспроможності; обґрунтування імперативів конкурентоспроможності у контексті прогресивних глобалізаційних тенденцій тощо), порівняльного аналізу (для визначення параметрів конкурентоспроможного розвитку галузей національної економіки), факторного аналізу (для обґрунтування суперечностей сучасного етапу розвитку економічної системи; для визначення сучасної конфігурації державної політики), статистичного якісного і кількісного порівнянь, кластерного аналізу, експертних оцінок (для визначення конкурентоспроможності національної економіки України та селективного оцінювання її потенціалу).

Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, інформаційні матеріали ряду міжнародних асоціацій та рейтингових агентств, український інтернет-ресурс.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у комплексній розробці на базі конструктивного аналізу існуючих економічних та управлінських концепцій нових методологічних і науково-методичних засад становлення та розвитку конкурентоспроможності суб’єктів національної економіки в умовах глобальної конкуренції через призму сучасної державної політики.

Вперше:

- теоретично обґрунтовано двовекторність державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, де «економічний вектор» відповідальний за створення та підтримку середовища конкурентоспроможності суб’єктів національної економіки, а «соціально-економічний вектор» сприяє високому рівню якості життя населення та зумовлюється новою, доцільною цивілізаційною моделлю економіки, яка відповідає постіндустріальному (інформаційно-мережевому) суспільству, але у його «антитезисному» форматі протиставлений фінансовій економіці;

- розроблено методологічний інструментарій державної політики, що полягає в реалізації оптимістичного сценарію підвищення конкурентоспроможності національної економіки, ґрунтуючись на технологічному укладі, як рушії цього розвитку, і виходячи із структурної гетерогенності наявних в національній економіці репрезентативних типів технологічних укладів від третього до п’ятого який сам має бути гетерогенним і містити дві складові, котрі умовно можна позначати як периферійну третього і четвертого технологічних укладів і базову шостого укладу;

- запропоновано концептуальні положення оптимізації конкурентоспроможності на державному рівні у двох взаємопов’язаних аспектах: автономному, що передбачає створення відповідного інституційного середовища, котре складається з ієрархічно різних державного, регіонального, галузевого, виробничого та громадського рівнів і загальному, що передбачає включення конкурентоспроможності і як проблеми, і як засобу в систему антикризового управління на двох сполучених вимірах часу: синхронному та діахронному;

вдосконалено:

- систему стратегічних завдань державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на основі обґрунтування моделі її функціонування в контексті антикризового управління, згідно якої в ній діють три вихідних блоки, що зумовлює варіативну необхідність коригувань стратегічного плану: динаміка змін зовнішнього та внутрішнього середовища відповідної (економічної, соціально-економічної, соціоприродної) системи, котра відображає спонтанну в тому числі й кризову самоорганізацію соціально-економічних процесів; динаміка цивілізаційних артефактів, яка відображає творчо-продуктивні зміни науково-технічного, соціально-культурного та світоглядного (ідеологічного) характеру; цивілізаційні імперативи, тобто певні ціннісно-цільові та моральні сталі орієнтири людського буття;

- підходи до формування стратегічного плану забезпечення конкурентоспроможності національної економіки шляхом його інституалізації (прийняття закону «Про стратегічне планування»; розроблення 5-річної програми модернізації економіки на основі нового технологічного укладу; забезпечення управлінської культури, адекватної вимогам інноваційного розвитку; стимулювання застосування передових технологій управління; форсованого впровадження інформаційних технологій; модернізації системи освіти) і функціонального забезпечення (реалізація податково-бюджетної політики та використання фінансово-інвестиційної системи як компонент фінансової підтримки стратегічного плану; стабілізація фінансового ринку; впровадження опосередкованої цінової політики держави та заходів щодо захисту й розширення внутрішнього ринку та збереження виробничого потенціалу; оптимальне функціонування інфраструктури економіки; провадження заходів щодо захисту інтересів і стимулювання ділової активності соціуму);

- елементи державної політики щодо розвитку національної економіки шляхом розроблення дворівневої системи реалізації інноваційної її складової, де на першому рівні пропонується запровадити цілісну систему нормативно-правового та організаційного забезпечення структурних перетворень, а на другому рівні держава повинна сприяти розповсюдженню нововведень у галузях, яким характерні: об’єктивна непідготовленість підприємств до ризику; ускладнення використання новітніх технологій внаслідок викривлення конкурентної ситуації на світовому ринку; спроможність засвоїти нові технологічні рішення у сфері підготовки кадрів;

- механізми здійснення монетарної політики України як умови підвищення конкурентоспроможності економіки шляхом впровадження режиму таргетування інфляції зі створенням певних передумов, зокрема: визначення цільового показника інфляції, який повинен бути незалежним від інших показників; абсолютна прозорість діяльності Національного банку (транспарентність); розвиток фінансового ринку в розрізі кожного його сегменту, стабільність фінансової системи; систематична оцінка минулої, сучасної і, особливо, майбутньої інфляції; узгодження всіх тактичних цілей монетарної політики відносно основної – подолання інфляції шляхом її таргетування;

- складові державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки шляхом їх доповнення інформаційно-знаннєвою, принципом дії якої є потенціал зростання управлінського знання, що відбувається в рівневій структуризації реального, фінансового секторів та системи антикризового управління, де держава діє як «арбітр», по-перше, рівневої узгодженості секторів (по горизонталі), і, по-друге, їх послідовно-іерархічної збалансованості (по вертикалі) за характером інформаційної взаємодії: фізичним, сигнальним, лінгвістичним, семантичним, колективної поведінки, навчання, відтворення та еволюції;

дістали подальший розвиток:

- систематизація факторів та умов формування державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, що враховує сучасні тенденції підвищення міжнародної конкурентоспроможності, а саме: рівень політичної стабільності в країні; соціально-економічні параметри країни, рівень відповідності параметрів інфраструктури країни міжнародним і національним нормативам; тип соціально-економічної системи і модель державної економічної політики; природно-кліматичні, географічні, екологічні параметри країни; внутрішня забезпеченість факторами виробництва; оптимальний технологічний простір, підприємницька й інноваційна активність у країні; рівень міжнародної інтеграції і кооперування країни; переорієнтація оцінок з валових показників на показники вартості, якості та паритету національних активів;

- теоретичні підходи до визначення ступеня впливу глобалізації на модифікацію державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, що відображається у таких формах як: вихід глобалізації за суто економічні межі і охопленням нею практично всіх основних сфер суспільної діяльності, включаючи політику, ідеологію, культуру, спосіб життя, а також самі умови існування людства; зміна ролей національних та всесвітніх економічних відносин в умовах глобалізації, де останні виходять на перший план; реалізація сценарію розвитку глобалізації в концепції сталого розвитку згідно з яким процес глобалізації знайде нову якість і буде здійснюватися в рамках нової цивілізаційної парадигми; розмивання та знецінення регулюючих функцій національної держави у зв’язку із глобалізацією, що вже не може, як колись, захищати національну економіку від небажаних зовнішньоекономічних впливів;

- понятійно-категорійний апарат державної політики в сфері управління національною економікою, а саме: уточнено сутність поняття «конкурентоспроможність», яке включає поняття ефективності й доповнюється тим, що вимагає забезпечення економічної безпеки, оскільки навіть високоефективний економічний суб’єкт, не забезпечений необхідним рівнем захисту від конкурентів, ще не може вважати себе конкурентоспроможним; «система формування конкурентоспроможності» за рівнями виходячи з носіїв конкуренції або конкурентних переваг: локальний; регіональний; національний; міжнаціональний; глобальний;

- узагальнення функцій держави як гаранта забезпечення конкурентоспроможності економіки України за досвідом урядів розвинених країн, а саме: обґрунтування напрямів довгострокового економічного зростання на засадах інноваційності, створення умов для ефективного виробництва та підприємницької діяльності, вибір пріоритетних напрямів у фундаментальній науці та інженерії та їх фінансування, формування орієнтирів вертикальної мобільності, яка забезпечує мобілізацію соціальних ресурсів та інтеграцію суспільства, створення ділового клімату, сприятливого для діяльності державного і приватного секторів у сфері інновацій та конкурентоспроможності; налагодження органічної співпраці національного капіталу, науки та виробництва, розроблення та реалізація системи стимулювання, створення і комерціалізації новітніх технологій, створення конкурентоспроможної інфраструктури, створення необхідних передумов для формування економіки знань, сприяння розвитку інтелектуального потенціалу, захист результатів інтелектуальної діяльності;

- імперативи національної конкурентоспроможності, які з одного боку, визначені прискоренням економічного розвитку, а з другого – формуванням практично всього комплексу передумов для реалізації необхідних заходів якісного зростання, що передбачає дотримання концепції синхронізації економічної політики – поетапного підвищення конкурентоспроможності і ефективності державного управління.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть слугувати науковою основою для розроблення загальнодержавної стратегії зовнішньоекономічної політики підвищення рівня ефективності використання експортного потенціалу України у забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки, яка відповідає вимогам і потребам як внутрішнього, так і зовнішнього глобального середовища. Пропозиції автора використано Комітетом Верховної Ради України з питань економічної політики в процесі вдосконалення нормативно-правової бази у сфері розвитку державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та розроблення заходів у сфері формування інноваційної моделі розвитку України (довідка № 04-17/12-268 від 04.05.2011 р.). Результати досліджень враховані Міністерством промислової політики України при розробці пріоритетних напрямів промислового розвитку, що визначені Концепцією загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року (довідка № 97-23/221 від 29.03.2011 р.). Структурними підрозділами Харківської обласної державної адміністрації в своїй практичній роботі використані пропозиції щодо впровадження інституційних механізмів регулювання міжрегіональних зв’язків та фінансового забезпечення регіонів (довідка № 01-45/2916 від 19.04.2011 р.). Результати наукових досліджень використані українським державним підприємством «Укрхімтрансаміак» при розробленні пропозицій Міністерству промислової політики України в частині визначення інституційних чинників, які відіграють роль економічних регуляторів і стимуляторів стратегічного розвитку України (довідка № 87/4 від 22.04.2011 р.). Результати проведеного дослідження впроваджено в навчально-методичну діяльність Інституту підготовки кадрів промисловості Міністерства промислової політики України в 2009-2010 рр. при підготовці фахівців з державного управління (довідка № 94 від 31.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно виконаному науковому дослідженні, яке відображає авторський підхід до розв’язання проблеми становлення та розвитку державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Усі наукові результати, які виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на наукових, науково-практичних конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2010), “Проблеми формування нової економіки ХХІ століття” (м. Дніпропетровськ, 2010), “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2010), “Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів” (м. Київ, 2010), “Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі” (м. Дніпропетровськ, 2010), “Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку” (м. Київ, 2010), “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2010), “Фінанси України” (м. Дніпропетровськ, 2010), “Спецпроект: аналіз наукових досліджень” (м. Дніпропетровськ, 2010), “Проблеми формування та оцінки ефективності функціонування сучасних землегосподарських систем” (м. Київ, 2010), “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: влив на національну економіку та окремий бізнес” (м. Дніпропетровськ, 2010), “Актуальні проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2011), “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (м. Мінськ, 2011), “Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (м. Суми, 2011).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 43 наукових працях, в тому числі у одноосібній та колективній монографіях, 27 наукових праць у наукових фахових виданнях з державного управління. Загальний обсяг публікацій становить 41,52 обл.-вид. арк., з них 35,7 обл.-вид. арк. належить автору.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 406 сторінок. Робота містить 21 таблицю на 20 сторінках, 16 рисунків на 14 сторінках, додаток на 2 сторінках. Список використаних джерел містить 333 найменування на 32 сторінках.