РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ Автореферат

Актуальність теми. Проблеми економічного розвитку України на найближчу перспективу зумовлюються її здатністю до залучення інвестиційних ресурсів для забезпечення стабільності. Тому залучення інвестицій у вітчизняну економіку й, зокрема, у такий стратегічно важливий комплекс, як аграрний сектор, повинні розглядатися урядом як основний фактор для завершення структурних та інституційних перетворень в аграрному секторі. Негативні проблеми в аграрному секторі економіки, що накопилися останнім часом, вимагають вироблення нових принципів здійснення інвестиційної політики на регіональному рівні, адекватних завданням посткризового відродження аграрного сектора економіки.

Інвестиційна політика впливає на діяльність будь-якої сфери національної економіки, у тому числі аграрного сектора. Без залучення інвестицій неможливо реалізувати завдання зі структурної реорганізації економіки, підвищити технічний рівень виробництва й конкурентоспроможність вітчизняної продукції як на вітчизняному, так і світовому рівнях. У цей час до інвестиційної політики аграрного сектора пред'являються особливі вимоги, оскільки вона повинна являти собою управлінський інструмент, що забезпечує структурно-технологічне вдосконалювання агропромислового виробництва й реалізацію соціально-економічного розвитку як країни в цілому, так регіону зокрема.

Оцінка економічної кон'юнктури й інвестиційного клімату аграрного сектора країни характеризується різними специфічними індикаторами, що відповідають зміні кількісних і якісних параметрів відносних величин. При цьому, виходячи з регіональних умов, оцінка інвестиційного клімату охоплює цілий ряд блоків інтегрованих показників, що сприяють виявленню виробничого, споживчого, інфраструктурного, інноваційного й фінансового потенціалів з визначення дисконтованого порядку й ризику проекту вкладень.

Теоретичні і практичні аспекти розв'язання проблем інвестиційного розвитку розглядаються в працях О.І. Амоші, Б.М. Вишиван, П.П. Борщевського, М.П. Бутка, О.В. Гаврилюка, В.М. Геєця, А.А. Пересади, М.І. Кісіля, П.Т. Саблука та ін. Істотний внесок у розвиток теорії державної політики інвестиційного розвитку регіонів зробили такі вітчизняні вчені, як М.Х. Корецький, В.М. Мартиненко, Н.В. Дацій, Л.М. Івашова, О.М. Кисельова, А.С. Музиченко та інші.

Теоретичне і практичне розв'язання проблем розвитку аграрного сектора розглядаються в працях В.Г. Андрійчука, П.І. Гайдуцького, І.К. Бистрякова, П.М. Макаренка, М.Й. Маліка, Л.Ю. Мельника, А.С. Лисецького, М.А. Хвесика, В.В. Юрчишина та ін. Істотний внесок у розвиток теорії державного управління розвитком аграрного сектора регіонів зробили такі вітчизняні вчені, як О.Ю. Амосов, П.М. Бутко, В.Є. Воротін, О.І. Дацій, А.О. Дєгтяр, В.М. Могильний, Г.І. Мостовий, М.А. Латинін, І.Г. Сурай та інші.

Незважаючи на те, що у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі розкрито різнопланові питання щодо теоретичних основ й узагальнення досвіду інвестиційного розвитку регіонів, окремі аспекти залишилися поза увагою вчених. Так, зокрема, недостатньо проаналізовано стан досліджень теорії та практики державної політики інвестиційного розвитку регіону. Не вироблено єдиних теоретичних та методичних підходів до державного управління основними елементами регіонального аграрного сектора. Причиною виникнення такої ситуації є недостатня розробленість теоретичних і методичних положень відповідної проблематики, що забезпечують потреби практики державного управління.

Проте, існуючі наукові розробки не охоплюють всього комплексу методологічних та практичних завдань щодо питань розвитку регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки. Саме ці складові визначили актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукових тем: Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України „Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (номер державної реєстрації 0107U0004762), в рамках якої дисертантом здійснена розробка напрямів удосконалення розвитку регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки; Донецького державного університету управління «Інноваційний і стратегічний соціальний менеджмент у регіональному управлінні» (номер державної реєстрації 0102U001295), у рамках якої розроблено теоретичні положення щодо розвитку регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки, методологічні функції державного регулювання аграрного сектора залежно від фази відтворювального циклу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних і методологічних засад розвитку регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки та відповідних практичних рекомендацій.

Досягнення визначеної мети зумовило необхідність виконання наступних завдань:

– розглянути стан досліджень теоретико-методологічних засад регіональної інвестиційної політики в аграрному секторі економіки й визначити основні функції держави та відповідний понятійно-категорійний апарат;

– узагальнити існуючі теоретичні й методичні підходи щодо теорії та практики розвитку регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки й визначити основні положення управління сільськогосподарським виробництвом;

– дослідити світовий досвід державного управління аграрним сектором на регіональному рівні в економічно розвинених країнах та визначити напрями можливої його адаптації до потреб України;

– розробити методичні підходи до аналізу інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки регіону;

– розробити прикладний інструментарій здійснення регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки;

– проаналізувати сучасний стан і тенденції здійснення регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі;

– дослідити державну підтримку інвестиційної привабливості вітчизняного аграрного сектора регіону;

– обґрунтувати підходи до визначення точок надання інвестиційної підтримки аграрному сектору регіону;

– розробити методичні підходи до управління інвестиційними процесами;

– розробити механізми активізації інвестиційних процесів і підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектора на державному та регіональному рівні;

– розробити напрями поліпшення регіонального інвестиційного клімату в аграрному секторі економіки;

– удосконалити систему управління інвестиційними програмами регіону.

Об’єктом дослідження є державне управління національною економікою.

Предметом дослідження є розвиток регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є система взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об’єктивних та достовірних результатів. Дослідження спиралося на системний підхід до функціонування і розвитку інноваційної політики держави в аграрному секторі економіки.

У роботі використано методи: абстрактно-логічний, зокрема прийомів аналогії, співставлення, індукції, дедукції (узагальнення теоретичних засад щодо сутності державного регулювання, сформульовано загальні висновки та висновки до розділів); історичний (для дослідження еволюційного розвитку предмета дисертаційної роботи); економіко-статистичний (для аналізу сучасного стану соціально-економічного розвитку регіону); системно-структурний (розробка основних напрямів регулювання та заходів державної підтримки аграрного сектора регіонів України); розрахунково-конструктивний (для вдосконалення напрямів розвитку регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки); порівняльний, компаративний (для поглибленого вивчення та визначення оптимальних державних регуляторів інвестиційної діяльності, а також дослідження компетенції органів держави, діяльність яких спрямована на сприяння реалізації інвестиційної політики держави, поліпшення загального інвестиційного клімату); синергетичний (для аналізу норм господарського законодавства, якими регулюється діяльність держави в інвестиційній сфері).

Інформаційною базою дослідження послужили наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів з різних галузей знань, в яких висвітлені фундаментальні положення теорії державної інвестиційної політики, законодавчі акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, статистичні дані Державного комітету статистики України, міністерств і відомств України, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуальної наукової проблеми в галузі державного управління, що полягає у розробці й обґрунтуванні методологічних, теоретичних і науково-методичних засад, а також шляхів удосконалення розвитку регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки.

Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні результати:

вперше:

– розроблено теоретичні положення щодо розвитку регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки, що базуються на системному підході до структури державного управління сільськогосподарським виробництвом з інтеграцією ланок апарату управління, моніторингу сільськогосподарського виробництва, якості виконання проектів, розподілу інвестицій;

– запропоновано функції державного регулювання аграрного сектора залежно від фази відтворювального циклу, зміст яких полягає у визначенні рівня державної підтримки під час соціальних, економічних і політичних криз, а також під час природних катаклізмів;

– розроблено прикладний інструментарій здійснення регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки, що містить сукупність управлінських рішень для: збереження і відновлення виробничого потенціалу, забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, оновлення засобів праці і технологій, динамічного інвестування в нові наукоємні галузі;

удосконалено:

– підходи до формування інвестиційної стратегії регіону, що враховує зміни соціально-економічних відносин і управління зовнішніми та внутрішніми ризиками розвитку аграрного сектора, а саме: здійснення прямого впливу на величину проектного ризику; оцінка взаємозалежності між ціною продукції і ризиком; регулювання і контроль співвідношення власних і позикових джерел фінансування, а також міри використання коштів; урахування найсприятливіших варіантів оподаткування; регулювання оптимального обсягу реалізації, контроль за використанням і станом виробничого потенціалу; комплексне використання фінансових методів і важелів; розробка прийнятних орієнтирів (оптимальних значень) інвестиційної політики; детальне опрацювання умов контрактів; організація постійного моніторингу зовнішнього середовища і створення дієвої системи оперативної дії;

– методичні підходи до аналізу інвестиційної привабливості аграрного сектору економіки регіону шляхом доповнення прогнозів управлінських рішень щодо розвитку: політико-правового середовища, яке характеризується політичною стабільністю в суспільстві, наявністю і стабільністю нормативної бази підприємницької та інвестиційної діяльності, гарантією рівності форм власності й інвестицій у перехідний період; економічного середовища або стабільності національної валюти, темпу росту інфляції, режиму оподатковування і валютного регулювання, стану фондового ринку, фінансово-кредитної системи, ємності і платоспроможності ринку; ресурсів та інфраструктури, соціально-культурного середовища, екології;

– підходи до визначення точок надання інвестиційної підтримки аграрному сектору регіону, яка здійснюється на основі аналізу ефективності і ризикованості підприємств відповідно до міри зацікавленості регіону в його розвитку та інвестиційної привабливості; розвитку районів відповідно до таких стратегій: розвитку виробничої сфери, розвитку людського капіталу, розвитку інфраструктури;

– механізми активізації інвестиційних процесів і підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектора на державному та регіональному рівні у певних сферах, а саме: економіки; у законодавчій сфері; в інформаційній сфері; в окремих галузево-специфічних проблемах; організації;

– систему управління інвестиційними програмами регіону, що, на відміну від адресності, базується на: узгодженні інтересів всіх груп економічних суб'єктів-учасників інвестиційного процесу; обліку відносин реципієнта державної інвестиційної підтримки до «точок зростання», або «больових точок» регіону; системі показників, які характеризують інвестиційний потенціал територіальних одиниць;

набули подальшого розвитку:

- понятійно-категорійний апарат теорії регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки шляхом тлумачення сутності поняття державної підтримки сільського господарства як сукупності різних науково обґрунтованих форм, методів, механізмів і інструментів дії, що встановлюються державою з метою досягнення стійкого зростання сільськогосподарського виробництва, підвищення прибутковості сільськогосподарських товаровиробників, розвитку і насичення ринку якісним продовольством, збереження екологічної рівноваги і забезпечення продовольчої безпеки країни;

- напрями адаптації світового досвіду державного управління аграрним сектором на регіональному рівні в економічно розвинених країнах до потреб України, а саме: переорієнтації структурної і інвестиційної політики на максимальне збільшення капітало- і ресурсовіддачі у всіх сферах, галузях і підприємствах аграрного сектора регіону, а також ліквідацію товарного дефіциту продовольства вітчизняного виробництва на споживчому ринку України;

– напрями поліпшення регіонального інвестиційного клімату в аграрному секторі економіки, а саме: дотримання вимог економічних законів; формування інтегрованих агропромислових об’єднань; упровадження ефективного механізму акумуляції амортизаційних коштів; підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, забезпечення зростання фінансових накопичень та їх трансформації в інвестиції; створення державного спеціалізованих банків (земельного, іпотечного, інвестиційного); відновлення раціональних міжнародних господарських і науково-виробничих зв’язків; сприяння розвитку ефективної взаємодії влади, бізнесу, науки і освіти; поліпшення мотивації праці аграрних працівників.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні та методологічні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних для впровадження в управлінську практику, а також у науковому обґрунтуванні напрямів удосконалення розвитку регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки.

Результати досліджень щодо формування системи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому секторі економіки були використані Міністерством аграрної політики та продовольства України при реалізації окремих положень Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року (довідка про впровадження від 17.05.2011 р. № 37–18–1–16/7502).

Наукові напрацювання щодо удосконалення розвитку регіональної інвестиційної політики держави в аграрному секторі економіки використані Київською обласною державною адміністрацією при реалізації Програми залучення інвестицій та поліпшення інвестиційного клімату в Київській області на 2010–2012 рр. (довідка про впровадження від 14.05.2010 р. № 11–22–11–13506) та Сумською обласною державною адміністрацією при розробці розділу «Потенціал та основні передумови розвитку агропромислового комплексу» програми розвитку агропромислового комплексу Сумської області на період до 2015 року (довідка про впровадження від 10.02.2011 р. № 11–28–16–13619).

Пропозиції автора щодо удосконалення нормативно-правої бази в аграрній сфері використані Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (довідка про впровадження від 31.08.2010 р. № 04–11/15–271).

Практичні розробки використані Київською обласною радою під час удосконалення інвестиційної політики в Київському регіоні (довідка про впровадження від 03.09.2010 р. № 1789/02). Зокрема, автором внесено конкретні пропозиції щодо створення сприятливого інвестиційного клімату в окремих галузях економіки, що полягають в усуненні практики надання окремим підприємствам або їх групам необґрунтованих пільг, перегляді амортизаційної політики та зниженні занадто високої реальної відсоткової банківської ставки, що позитивно позначиться на розвитку інвестиційної ініціативи.

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при розробці програм навчальних курсів „Державне регулювання економіки”, „Публічне адміністрування”, „Інвестиційний та інноваційний менеджмент” (довідка про впровадження від 05.10.2010 р. № 145).