МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ І НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ Автореферат

У першому розділі – «Теоретичні засади формування системи безперервної освіти та місце регіональних органів влади в її забезпеченні» – окреслено теоретичне підґрунтя формування системи безперервної освіти, досліджено розвиток взаємодії регіональних органів влади та навчальних закладів упродовж становлення системи освіти в Україні, проаналізовано місце та роль регіональних органів влади в управлінні системою безперервної освіти.

Етапи розвитку освіти в Україні досліджено з позиції взаємодії регіональних органів влади з навчальними закладами. Встановлено, що на сучасний стан вітчизняної системи освіти вплинули тенденції її розвитку, починаючи з перших шкіл і закінчуючи змінами, які відбуваються зараз.

Упродовж всього процесу формування системи освіти в Україні розвивався механізм взаємодії регіональних органів влади та навчальних закладів країни. На початку формування освітнього процесу цей зв'язок був непрямий: значну роль у розвитку освіти відігравали монастирі, церкви та заможні громадяни. З'ясовано, що через складні історичні умови у Західній Україні регіональні органи влади були не зацікавлені у розвитку освіти – ігнорувалися інтереси українського народу, навчання велося не українською мовою, було закрито православні школи.

Визначено, що перші кроки в бік формування безперервної освіти зародилися в роки Радянського Союзу – з’явилися нові форми та види освітніх закладів, у т. ч. для навчання дорослих людей, підвищення кваліфікації працюючих тощо, а з проголошенням незалежності України розпочався новий етап у розвитку освіти, регіональні органи влади почали активно брати участь у розбудові нової освітньої системи, набула актуальності орієнтація вітчизняної системи освіти на європейську модель, а концепція безперервної освіти стала головною тенденцією розвитку процесу навчання.

Аналіз системи безперервної освіти в економіці знань дав змогу виділити шість ключових принципів безперервної освіти, а саме: нову базові знання та навички для всіх; збільшення інвестицій у людський капітал; інноваційні методики викладання та навчання; нову систему оцінки освіти; розвиток системи наставництва та консультування учнів; наближення освіти до будинку. Обґрунтовано, що неформальне навчання не є альтернативою формального навчання, а являє собою його доповнення. Формальне й неформальне навчання є складовими безперервної освіти, що спрямовані на досягнення своїх власних цілей та результатів.

Визначено головні недоліки традиційної системи освіти, а саме: переважання догматичного навчання, домінування авторитарного стилю спілкування викладача з учнями, відсутність творчого рівня навчальної діяльності, залежність оцінки учнів від суб’єктивного уявлення викладача тощо. Встановлено, що перехід від традиційної системи освіти до системи безперервної освіти вимагає значного реформування в плані змісту та системи надання освітніх послуг, які сприятимуть формуванню в людини ключових компетенцій.

Встановлено, що сучасна система управління освітою в Україні розвивається як державно-громадська, а також враховує регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг.

На відміну від існуючих досліджень, аналіз напрямів модернізації системи управління освітою в Україні проведено за трьома основними напрямами: сприяння взаємодії між діючими партерами; забезпечення гарантії якості освіти; збільшення доступу до рівних освітніх можливостей. Встановлено, що необхідною складовою виконання функцій управління системою освіти на державному та регіональному рівнях є плідна та конструктивна взаємодія між центральними та регіональними органами влади з навчальними закладами. При цьому регіональні органи влади постають як координатор та контролер. Також обґрунтована доцільність співпраці центральних і регіональних органів влади з приватним сектором та громадським суспільством. Встановлено, що для реалізації системи безперервної освіти потрібна розробка нових механізмів забезпечення якості освітніх послуг, а саме сертифікації учнів та акредитації навчальних закладів. Визначено, що існуючі на сьогодні механізми не враховують сучасних навичок та компетенцій, а також не приділяють достатньої уваги неформальному навчанню. Виходячи з цього, обґрунтовано доцільність вирішення таких питань: 1) створення стандартів ключових компетенцій; 2) визнання неформального навчання; 3) зниження напруги між формальними та неформальними освітніми установами.

Доведено доцільність розробки концептуальних засад координування та контролю діяльності навчальних закладів, визначення факторів, які в найбільшою мірою впливають на ефективність взаємодії, розробки методики оцінки стану розвитку навчальних закладів. Визначено, що значну увагу варто приділити висвітленню ролі державного управління зі структурної перебудови системи освіти в Україні та перерозподілу функцій між центральними й регіональними органами влади.

У другому розділі – «Аналіз особливостей взаємодії регіональних органів влади і навчальних закладів у системі безперервної освіти в Україні» – здійснено аналіз сучасного стану взаємодії регіональних органів влади та навчальних закладів у системі безперервної освіти в Україні (на прикладі Донецької області), встановлено фактори, які негативно впливали на стан і розвиток освіти в області, визначено шляхи подальшої оптимізації механізму надання освіти в області, проаналізовано можливі варіанти розподілу тягаря витрат на освіту та субсидування в системі безперервної освіти.

Встановлено, що за останні роки відбулося поступове скорочення дитячого населення, наслідком чого стало скорочення контингенту учнів загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ) та оптимізація (скорочення) мережі дитячих та ЗНЗ. Проте з 2002 р. через стабільне зростання народжуваності та збільшення зайнятості жінок в області вже зараз існує гостра проблема перевантаження дошкільних начальних закладів, у подальші роки ця проблема стане ще більшою. Визначено, що в області зменшується кількість професійно-технічних навчальних закладів; через непривабливість пропонованих спеціальностей, застарілість професійно-технічної бази, відсутність гарантії працевлаштування зменшується кількість учнів, які отримують професійну підготовку. Проте останніми роками розширилася мережа навчальних закладів, які займаються підготовкою й перепідготовкою дорослого населення за заявками служби зайнятості, прямими договорами з громадянами, підприємствами й закладами.

Прогнозні дані про кількість вступників до ВНЗ Донецької області показали, що до 2019 р. буде спостерігатися тенденція зменшення абітурієнтів – на стан та розвиток вищої освіти в області продовжують негативно впливати такі фактори, як демографічні процеси в області, обмежене фінансування вищої освіти (призвело до суттєвого зниження розвитку матеріально-технічної бази ВНЗ та їх соціальної інфраструктури); зниження престижу педагогічної та наукової праці (призвело до відтоку творчої молоді до інших галузей економіки); порушення партнерських зв’язків ВНЗ із підприємствами та організаціями.

Відсутність фінансового забезпечення, небажання розвитку кар’єрного зростання внаслідок «сімейственості», що склалася на цей час у бізнесі, відсутність упевненості у завтрашньому дні дестимулюють подальший розвиток особистості та бажання продовжувати свою освіту впродовж всього життя.

На основі виконаного аналізу сучасного стану освіти в області визначено шляхи подальшої оптимізації механізму надання освіти в області для:

- дошкільної та шкільної освіти – подальше формування оптимальної мережі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, посилення контролю за охопленням суспільним дошкільним та загальноосвітнім навчанням і вихованням, продовження моніторингових досліджень якості освіти у діючих закладах, підготовка до систематичного навчання у школах, професійно-технічних навчальних закладах та ВНЗ у рамках реалізації принципів системи безперервної освіти;

- професійної освіти – створення сучасних умов для розвитку системи безперервної освіти шляхом модернізації професійно-технічної освіти області, підвищення якості професійної підготовки;

- вищої освіти – включення до пріоритетних напрямів розвитку системи вищої освіти реалізації принципів евристичного навчання, тобто формування власної точки зору, власного сенсу, цілей навчання тощо; необхідно забезпечити привабливість навчальних закладів для залучення більшої кількості студентів;

- додаткової освіти – приділення більшої уваги розвиткові корпоративного навчання, яке адаптоване до місця, часу та професії, і надає можливість отримати освіту на виробництві та за рахунок підприємства чи організації.

Встановлено, що на регіональному рівні розвиток вищої освіти майже не регулюється, оскільки управління ВНЗ здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки (Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України) та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, тому прийняття важливих рішень щодо модернізації вищої освіти в системі безперервного навчання на регіональному рівні наразі неможливо. З огляду на це доцільним є перегляд функцій управлінь освіти і науки облдержадміністрацій та надання цим органам повноважень щодо формування напрямів взаємодії ВНЗ з іншими ланками освіти, стратегічних напрямів розвитку вищої освіти відповідно до науково-технічного прогресу й інших факторів, узагальнення світового та вітчизняного досвіду розвитку вищої освіти, участі у формуванні державної політики в галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів.

Аналіз сучасного стану взаємодії регіональних органів влади і навчальних закладів у системі безперервної освіти в Донецькій області показав, що Управлінням освіти і науки Донецької облдержадміністрації спільно з навчальними закладами постійно вдосконалюється механізм надання освіти в області, у т. ч. у частині реалізації основних принципів системи безперервної освіти: за результатами нарад з інтеграції зусиль органів виконавчої влади, навчальних закладів та роботодавців щодо підготовки кадрів для економіки області визначено концепцію розвитку освіти в області на 2007–2011 рр., відстежуються тенденції формування контингенту учнів навчальних закладів, аналізується розвиток усіх ланок системи освіти, виконується оцінка кадрового забезпечення та матеріально-технічної бази закладів освіти. В області впроваджено профільне навчання, де найбільш повно реалізується система безперервної освіти (створено 105 закладів освіти нового типу, 689 профільних шкіл, 273 школи з поглибленим вивченням окремих предметів, 315 консультаційних пунктів, 12 багатофункціональних комплексів), 700 шкіл області співпрацюють за угодами з вищими навчальними закладами.