МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ Автореферат

У вступі розкрито сутність і стан розробленості проблеми, що розв’язується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі “Теоретичні засади механізмів державного управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України” визначено, що у питаннях обґрунтування необхідності і ступеня втручання держави у фінансування й забезпечення освітнього процесу існують два основних підходи. Вони засновані на концепції зовнішніх ефектів, що визначаються у теорії галузі науки «Державне управління» як наслідки будь-якої діяльності, що не включаються у витрати здійснення цієї діяльності і які впливають на інших суб’єктів, під якими розуміються безпосередньо особу, різні фірми і державу. Перший підхід розглядає освіту як умову формування „людського капіталу”. В теорії людського капіталу переважно розглядається економічний ефект вищої освіти. На думку її представників (американських Т. Шульца, Г. Беккера та ін. і вітчизняні економісти О. Грішнова, М. Згуровський та ін.), вища освіта є активом людського капіталу у вигляді знань, умінь і навичок, що формуються внаслідок інвестування. Прихильники підходу «освіта як капітал» (В. Луговий, В. Козаков, К. Корсак, В. Кремень, В. Огнев’юк, С. Ніколаєнко та ін.), наслідуючи підхід людського капіталу, намагалися наступне питання: наскільки продуктивна освіта, наскільки вона впливає на сталий розвиток національної економіки.

У дисертації пропонується інший підхід до формування механізмів державного управління освітою як специфічним сигналом. Із цих позицій розглядати проблему освіти необхідно як чинник розвитку кожної окремої галузі з інших позицій. Так, зокрема освіта в МВС сама по собі не є продуктивним чинником, а лише побічно впливає на ефективність функціонування системи вищих навчальних закладів цієї специфічної сфери.

Згідно з трактуванням такого підходу система державного управління вищими навчальними закладами МВС стає „ситом”, що просіває індивідів і дає змогу одним підніматися на верхні щаблі соціальної піраміди, залишаючи інших на середніх і нижчих рівнях. На думку окремої особистості диплом вищого навчального закладу МВС має значну цінність – дає змогу одержати більш високооплачувану роботу, підвищити статус у соціальній ієрархії, викликати повагу або заздрість із боку товаришів по службі. Із погляду системи державного управління, кошти, вкладені в освіту, і втрата часу студентів і викладачів є небажаними витратами, тому що освіта не збільшує сукупну продуктивність праці, будучи лише сигналом, що відокремлює здібного працівника від нездібного. Якщо учні одержують знання, що їм не знадобляться у житті, то, з погляду державного управління, ці витрати є неефективними. Система державного управління одержує лише громіздкий і дорогий механізм добору кандидатів для виконання тієї або іншої важливої роботи.

Якщо механізми державного управління освітою в сфері МВС є непродуктивними, тобто не є істотним фактором її розвитку і служать усього лише «соціальним ліфтом», то може постати питання про існування більш дешевих й ефективних механізмів вирішення проблеми добору кадрів. Тобто механізми державного управління освітою в сфері МВС, які несуть сигнальні функції, є не що інше, як механізмами перерозподілу доходів цивілізованим способом.

Із метою більшої наочності підходів до пояснення ролі держави у сфері вищої освіти системи МВС України систематизовані моделі участі держави у даній сфері на прикладі Великобританії, США, Швеції, Норвегії, Нової Зеландії та Японії. На фоні процесів, що відбуваються у системах вищої освіти країн ОЕСР, у результаті практичної реалізації проголошеної ними освітньої політики в Україні стан системи вищої освіти оцінюється зовсім не однозначно, в суспільстві немає єдиної думки з цього питання.

Дослідження побудови організації вищої освіти зарубіжних країн є для державного управління вищими навчальними закладами МВС України з точки зору двох характерних особливостей. Перша особливість полягає у тому, що закордонний досвід освітньої діяльності в Україні в даний час використовується переважно лише в частині накладання на освітню систему особливостей господарської діяльності в умовах ринкових відносин. Головним чинником при цьому є відсутність зв’язку між потребою у фахівцях системи МВС та кількістю студентів, що навчаються у всіх вищих навчальних закладах. Характерним при цьому є різке збільшення числа випускників гуманітарних спеціальностей. У вищих навчальних закладах зберігається ажіотажний попит на спеціальності фінансистів і юристів. Друга особливість відображає прагнення певної категорії молоді отримати вищу освіту, не звертаючи уваги на наявність чи відсутність попиту на дану спеціальність.

На основі порівняння особливостей побудови і функціонування систем вищої освіти в окремих країнах Європи і США виділені певні особливості, що заслуговують особливої уваги у плані можливого використання явно позитивних аспектів в процесі реформування системи державного управління вищими навчальними закладами МВС України в Україні: наявність державних служб сприяння працевлаштуванню випускників; зовнішній контроль за якістю освіти; фінансова допомога студентам через урядові гранти; постійний характер наукової роботи студентів, що є частиною освітнього процесу; зростання ролі роботодавців у підготовці спеціалістів; можливість студентів самостійно обирати перелік дисциплін; прив’язка лекційного матеріалу та семінарів до специфічної проблематики.

Визначено, що основним завданням ВНЗ МВС України у контексті реформування вітчизняної системи вищої освіти є запровадження передбаченої Болонською декларацією системи академічних кредитів, аналогічної ЕСТS. Важливим моментом запровадження цієї системи є можливість ураховувати не тільки навчальне навантаження, а й інші досягнення курсанта, студента (слухача). Із цією метою було розроблено та прийняте Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України. Це Положення регламентує навчальні, методичні та організаційні аспекти діяльності системи ВНЗ МВС України та спрямоване на самореалізацію особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях для органів внутрішніх справ та інших галузей правової системи України. Крім цього дане Положення регламентує і питання, що пов’язані з реформуванням вищої освіти МВС України з урахуванням ідей Болонського процесу. Однак існує низка проблем, які необхідно вирішити у межах приєднання до Болонського процесу, особливо на макрорівні. До них варто віднести фінансові проблеми, проблеми організаційного характеру, кадрові проблеми, інформаційні проблеми, проблеми ринку, психологічні проблеми. Крім того, відсутня стратегія на мікрорівні, при цьому в усіх прийнятих документах у межах Болонського процесу саме ВНЗ віддають пріоритетну роль у впровадженні принципів. Також відсутні довгострокові прогнози щодо тенденцій в освітньо–науковому комплексі України. Отже, з урахуванням вимог Болонської декларації та сучасних тенденцій розвитку українська система вищої освіти МВС України потребує реформування за наступними напрямами: перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості у здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до її здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці; підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання протягом усього життя; формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та потреби кожної людини і держави загалом; піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти у розвинутих країнах світу та її інтеграція у міжнародне співтовариство.

У другому розділі — “Методологічні засади формування ефективних механізмів державного управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України” — встановлено, що державна політика у галузі освіти МВС виходить із закріпленого у Конституції України пріоритету прав, свобод і інтересів людини і громадянина. Визначено, що базовими принципами державної політики розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України мають бути наступні: загальнодоступність, забезпечення передумов і гарантій якісної освіти для всіх; різноманіття, створення умов якісної освіти для кожного; безперервність, творчий і новаторський характер, подальший розвиток системи освіти, що оперативно оновлюється протягом всього життя; фундаментальність і глибина загальнообов’язкових основ вищої освіти; практична спрямованість освіти, повноцінна підготовка підростаючих поколінь до життя і праці; адекватність освіти, її відповідність потребам і задачам розвитку економіки, культури, науки і технологій як у загальнодержавному контексті, так і у регіональному та локальному вимірюваннях; міжнародний характер освіти, органічніше поєднання у його змісті і організації кращих вітчизняних традицій з підходами і принципами, що затвердилися у світовій практиці.

Водночас з тим стан справ у сфері освіти МВС, темпи й глибина перетворень не повною мірою задовольняють потреби особистості, суспільства й держави. Глобалізація, зміна технологій, перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства, затвердження пріоритетів постійного розвитку та інші, властиві сучасній цивілізації ознаки, визначають розвиток людини як головну мету, ключовий показник і основний важіль сучасного прогресу. Потреби у радикальній модернізації галузі освіти МВС ставлять перед державою, суспільством завдання забезпечити пріоритетність розвитку освіти й науки, першочерговість вирішення їх проблем.

Актуальним завданням є забезпечення доступності одержання якісної освіти протягом життя для всіх громадян і подальше затвердження його національного характеру. Повинні постійно оновлюватися зміст освіти МВС й організація навчально–виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових основ економіки, сучасних науково–технічних досліджень. Критичним залишається стан фінансування вищих навчальних закладів системи МВС, недостатнім є рівень оплати праці працівників. Необхідно істотно зміцнити учбово-матеріальну базу, здійснити сучасну комп’ютеризацію навчальних закладів, упровадити технології, забезпечити ефективну підготовку й підвищення кваліфікації педагогічних і науково–педагогічних працівників, увести нові економічні й управлінські механізми розвитку освіти. Усі ці проблеми вимагають першочергового вирішення.

У межах положень Національної доктрини розвитку освіти України необхідно визначити основні цілі удосконалення управління вищими навчальними закладами МВС. Сучасна система управління розвивається як державно-суспільна. Вона може враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг.

Першочерговими завданнями є налагодження високопрофесійного наукового, аналітичного, інформаційного супроводу управлінських рішень, подолання розрізненості адміністративних даних.

Нова модель системи управління вищими навчальними закладами МВС повинна бути відкритою й демократичною. У ній передбачається забезпечення державного управління із урахуванням суспільної думки, внаслідок чого змінюються навантаження, функції, структура й стиль центрального й регіонального управління освітою у системі МВС.

Принципами державної політики розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України мають бути: оптимізація державних управлінських структур, децентралізація управління; перерозподіл функцій і повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування і навчальних закладів; перехід до програмно–цільового управління; об’єднання державного і суспільного контролю; впровадження нової етики управлінської діяльності, що базується на принципах взаємоповаги, позитивної мотивації; прозорість розробки, експертизи, апробації і затвердження нормативно-правових документів; створення систем моніторингу ефективності управлінських рішень, їх вплив на якість освітніх послуг на всіх рівнях; організація експериментальної перевірки і експертизи освітніх інновацій; упровадження новітніх інформативно–управлінських і комп’ютерних технологій; демократизація процедури призначення керівників навчальних закладів, їх атестації; удосконалення механізму ліцензування, атестації й акредитації навчальних закладів; підвищення компетентності керівників усіх рівнів; більш шире залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів.

Управління ВНЗ МВС України здійснюється на основі специфічних принципів: розмежування прав, повноважень та відповідальності МОН, МВС, керівництва ВНЗ та його структурних підрозділів; поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; академічної автономії та самоврядування. Міністерство внутрішніх справ є своєрідним організуючим і регулюючим центром системи органів внутрішніх справ України. МВС України розробляє і затверджує Правила добору та прийому до вищих навчальних закладів МВС за погодженням з МОН. Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за відповідними освітньо–кваліфікаційними рівнями затверджується Кабінетом Міністрів України. Державне замовлення на підготовку фахівців у ВНЗ щороку визначається МВС України спільно з МОН. Наказом МВС України створено Департамент освіти та науки, що є структурним підрозділом апарату Міністерства внутрішніх справ України, який покликаний організовувати та координувати освітньо–наукову діяльність міністерства.

Виходячи з досвіду розвитку професійної поліцейської освіти в зарубіжних країнах, насамперед таких, як Франція, Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Італія, Канада, Австрія, Японія, Німеччина виділено низку тенденцій: демократизація процесу відбору в поліцію; гуманізація освітнього процесу; інтелектуалізація навчання; прагнення до побудови поліцейської вищої освіти відповідно до стандартів загальногромадянської і загальноуніверситетської освіти; формування творчого мислення особи співробітника поліції, а не тільки фахівця із виконання певних правоохоронних дій; обов'язковість початкової базової професійної підготовки для всіх, хто йде на службу, незалежно від освіти, що є у них (у т. ч. вищої); прагнення систем поліцейської освіти різних країн до інтеграції і кооперації.

Більш глибоке співробітництво у галузі поліцейської вищої освіти і досягнення більшого зближення вузівських систем вимагають від системи вищої освіти МВС України перш за все наступних дій: ранжувати існуючі навчальні заклади, які презентують вищу поліцейську освіту (університети, академії, інститути), за ступенем здійснення навчальних програм (бакалаврська, магістерська, докторська); перейти до структурно організованого навчання; вирішити питання про правовий характер диплома випускника; підтримувати мобільність студентів, викладачів і наукових працівників; спробувати визначити міжнародні стандарти поліцейської вищої освіти, які б реагували на підвищення вимог до виконання поліцейських функцій, інтернаціоналізацію злочинності; забезпечення високої якості освіти і проведення наукової роботи необхідно оцінювати у межах системи внутрішніх, національних і міжнародних оцінок і акредитацій; життєвою необхідністю є постійна (безперервна освіта); навчання і наукова діяльність повинні бути взаємопов’язані.

У третьому розділі — “Аналіз механізмів державного управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України” — встановлено, що функціонування системи вищої освіти МВС України ґрунтується на Законах України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про міліцію", "Про наукову і науково–технічну діяльність", Указах Президента України "Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні", "Про Національну доктрину розвитку освіти", "Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України", постановах Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад", "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами", наказах МВС України "Про Програму реформування системи освіти МВС України", "Про затвердження Правил відбору та прийому до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України", ,,Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ”, "Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України", «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС», «Про затвердження Положення про організацію післядипломної освіти працівників органів внутрішніх справ України», «Про затвердження Положення про підготовку фахівців у вищих навчальних закладах МВС за заочною та дистанційною формами навчання», «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України», «Про затвердження Положення про практичну підготовку слухачів та курсантів вищих навчальних закладів МВС України» та інших нормативно–правових актах.

На основі проведеного аналізу регулювання діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України на ринку освітніх послуг варто відзначити, що більша частина нормативно-правових актів, що регулюють діяльність вищих навчальних закладів системи МВС України, були розроблені та ухвалені протягом 2008 року. До цього часу особливості вищої освіти системи МВС України не були достатньо врегульованими. Однак, слід зазначити, що, не дивлячись на позитивні зрушення у регулюванні діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України, нормативна база потребує удосконалення з урахуванням змін у зовнішньому середовищі та враховуючи стан розвитку вищих навчальних закладів МВС України.

Система відомчої освіти як складова державної системи освіти України призначена для підготовки фахівців усіх освітньо–кваліфікаційних рівнів для органів внутрішніх справ. Виділені певні особливості системи відомчої освіти: режимність і закритість вищих навчальних закладів; наявність озброєння, спеціальних засобів та техніки; перебування основної частини курсантів на казарменому становищі; перебування особового складу на дійсній службі в органах внутрішніх справ; наявність спеціального звання; підвищені вимоги до дисципліни; нерегулярний розклад, що зумовлено великою кількістю предметів; професійна деформація у особового складу; великий відсоток осіб, які вже служили в армії; фізична та спеціальна підготовка, яка необхідна для подальшого проходження служби.

Запропоновані напрями розвитку системи відомчої освіти: підвищення ефективності управління освітянською діяльністю на основі раціонального розмежування функцій центрального апарату та керівництва ВНЗ; створення повноцінної нормативно-правової бази функціонування системи відомчої освіти; врегулювання на принципово нових засадах взаємної відповідальності керівників комплектуючих органів та відомчих навчальних закладів за якість підготовки фахівців для органів внутрішніх справ; максимальне використання і впровадження у навчальний процес які позитивно зарекомендували себе на практиці, форм і методів оперативно-службової діяльності, забезпечення впровадження наукових рекомендацій, зарубіжного досвіду, адаптованих до умов, які склалися в Україні; розширення ділового співробітництва з іншими правоохоронними органами у питаннях підготовки кадрів, розбудова та координація на нових принципах і засадах взаємин із населенням та громадськими інституціями; усунення існуючих паралельних структур для підготовки фахівців за спорідненими спеціальностями для ОВС та інших формувань; загальної інформатизації навчального процесу та системи управління, визначення ефективності роботи системи відомчої освіти, якості підготовки фахівців за рахунок впровадження системи зворотного зв'язку на підставі аналізу відгуків про випускників вищих навчальних закладів.

На основі проведеного аналізу показників стану розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України зроблено висновок, що ВНЗ МВС України достатньо розвинуті, що підтверджується кількістю курсантів, які навчаються за великою кількістю спеціальностей. Однак існують і проблеми розвитку ВНЗ МВС України: не ведеться робота з вивчення попиту на спеціальності у ВНЗ МВС України; не достатнє проведення агітації серед регіонів, де відсутні ВНЗ МВС України; низька частка державного замовлення на підготовку фахівців для органів внутрішніх справ; необхідність збільшення набору та випуску фахівців за освітньо–кваліфікаційним рівнем «магістр» за різними спеціалізаціями, що викликано вимогами Болонської декларації; низький контроль якості підготовки у ад’юнктурах ВНЗ МВС України та недоцільність відкриття спеціальностей, які не користуються попитом; низький якісний склад постійного складу ВНЗ МВС України, що потребує підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу; необхідність розширення набору на навчання на базі освітньо-кваліфікаційного рівня «молодшого спеціаліста» та розширення спеціалізацій підготовки; проблема недостатнього забезпечення практичної спрямованості навчального процесу, узагальнення та використання досвіду практичної діяльності ОВС, залучення науково–педагогічного складу та практичних працівників до вирішення найбільш актуальних проблем діяльності ОВС на базі ВНЗ МВС України; проблема зміцнення службової дисципліни і законності серед особового складу.

Обґрунтована необхідність державної підтримки інформаційного забезпечення вищих навчальних закладів системи МВС України. Створення інформаційної системи кадрового забезпечення (ІСКЗ) повинне забезпечити оперативну інформаційну підтримку реалізації кадрової політики на регіональному і місцевому рівнях на основі актуальних, несуперечливих і достовірних даних про випускників вищих навчальних закладів системи МВС України. Основним компонентом ІСКЗ має стати база даних кадрового забезпечення (БДКЗ). Запропонована структура ІСКЗ є трирівневою (місцевий, регіональний, державний рівні) розподіленою системою. Визначені функції ІСКЗ на кожному рівні. Визначено групи користувачів за типами вирішуваних задач у ІСКЗ; за обсягами і періодичністю користування інформацією про випускників; за характером інформаційної взаємодії з базами даних ІСКЗ.

Для розрахунку відповідних потреб у фахівцях можуть бути використані наступні підходи: визначення потреби на основі норм і нормативів; визначення потреби на основі тенденцій зміни насиченості (частка фахівців у загальній кількості робітників); визначення потреби на основі розрахунку фактичної кількості зайнятих фахівців; визначення потреби на основі тенденцій зміни техніко–економічних показників (багатофакторне моделювання); визначення потреби на основі аналогії.

Розроблена модель прогнозування потреби у фахівцях ОВС, яка складається з наступних блоків: оцінювання стану економіки регіону; сценарії (програми) розвитку економіки регіону; очікувані обсяги інвестицій угалузь освіти; динаміка зайнятості різних категорій працівників ОВС; очікувана чисельність і структура вивільнення працівників у галузі; очікувані демографічні умови регіону.

Запропонована схема прогнозування потреби та підготовки спеціалістів з вищою освітою у системі МВС України в регіоні.

Розроблена методика прогнозування оптимального розміщення державного замовлення на фахівців ОВС у cиcтемі вищої освіти МВС України. Запропоновано розроблену методику покласти в основу «Методики прогнозування потреби у фахівцях із вищою оcвітою системи МВС України». На жаль, подібний документ до теперішнього часу відсутній, що призводить до нераціонального витрачання бюджетних коштів на підготовку фахівців для органів внутрішніх справ, у яких відсутня потреба та недостатньо забезпечення розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України.

Нову модель освіти у сфері МВС України необхідно пов'язати зі стратегією стійкого розвитку, до якої людство повинне переходити у XXI столітті й реалізовувати цю стратегію протягом усього тисячоліття. Основні контури нової моделі суспільного розвитку і однієї з найважливіших підсистем – освіти МВС – повинні сформуватися вже у найближчі десятиліття разом із самою моделлю стійкого розвитку як її істотна частина.

У цьому контексті йде протиставлення як мінімум трьох методологічних підходів в організації системи освіти МВС.

По–перше, мова йде про традиційну модель освіти, де вища освіта МВС розглядається як процес і результат засвоєння людиною систематизованих знань, умінь і навичок, досвіду, має в такому розумінні інформаційно–трансляційну природу. Освіта є переданням інформації, накопиченої попередніми поколіннями, іншим – наступних у часі поколінням для того, щоб вони могли вижити й далі розвиватися, маючи рівні можливості й умови із сучасними поколіннями.

По–друге, пропонується як альтернатива традиційної – інформаційна модель освіти МВС. Вони базується на наступних положеннях. В умовах прискорення темпів соціального розвитку освіта повинна розвиватися випереджальними темпами порівнянно як з освітніми процесами минулого, так і з іншими сферами соціальної діяльності, за винятком науки. Інформатизація освіти МВС на базі комп'ютерних навчальних систем, штучного інтелекту, медіатизації й формування глобальних телекомунікацій приведе до становлення нової освітньої системи, що реалізує механізм випереджального відбиття, моделюючи інформаційні сценарії майбутнього, допомагаючи з сьогодення управляти майбутнім. Таким чином, інформатизація освіти створює нову технологічну основу, оскільки вона забезпечує доступ до інформаційних ресурсів суспільства, надаючи йому ефективний засіб їх освоєння.

Третій методологічний підхід до формування моделі освіти МВС є трансформаційним. Мова йде про підхід, пов'язаний із новою моделлю розвитку цивілізації – ноосферною (ноосфера – сфера розуму). Із цього погляду будь-які перетворення у суспільстві, державі, будь-якої галузі й у будь-якому виді соціальної діяльності повинні визначатися не тільки минулим і сьогоденням, але й майбутнім, причому не традиційним природно-стихійним розвитком, а розумно керованим.

Із цих позицій повинна бути створена модель стійкого розвитку суспільства, держави, особистості, що відповідала б інформаційній картині бажаного ноосферного майбутнього. Усі тенденції і перетворення, які будуть відповідати цій інформаційно-прогностичній моделі, повинні заохочуватися й підтримуватися.

У четвертому розділі – “Удосконалення механізмів управління освітньою діяльністю вищих навчальних закладів системи МВС України” – з результатів аналізу статистичних даних МВС України зроблено висновок, що сьогодні одним з важливіших питань підготовки майбутніх правоохоронців є проблема їх адаптації до специфічних умов навчання, особливо на першому курсі. Відрахування курсантів у перший рік навчання (за порушення нормативно–правових вимог, академічні заборгованості, вживання спиртних напоїв, хуліганство, крадіжки та ін.) свідчить про відсутність стійкої мотивації, дійсного інтересу до обраної професії, незрілість поглядів, недостатнє уявлення про професію під час вибору, можливо, деструкційну уяву про її зміст. В ієрархії мотивів першокурсників, що звільняються, не простежується мотивація до навчання, засвоєння професії не має домінуючого провідного значення. Безумовно, перш за все, причини цього полягають у специфічності навчання у вузах системи МВС України. Учорашнім школярам важко звикнути до суворого розпорядку, виконання безлічі наказів, інструкцій, авторитарного стилю керівництва командирів, неможливості побути на самоті. Різкий контраст між домашніми умовами та умовами жорсткої регламентації, що передбачено усією системою органів внутрішніх справ, може викликати психоемоційне напруження та стресовий стан.

Відповідно до проведених досліджень та узагальнюючи наявні здобутки попередніх дослідників, запропоновано виокремити 9 груп мотивів – так званих мотиваційних факторів, які визначали вибір абітурієнтами професії. Дослідження проводилося на основі опитування курсантів та майбутніх абітурієнтів Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Едуарда Олексійовича Дідоренка. За результатами опитування, мотиви, які обиралися опитуваними, об’єднані у 9 груп: саморозвиток для виконання професійних обов’язків; влада і соціальне домінування; вплив друзів, кінофільмів та бажання мати зброю; романтика; стабільність і престиж; професійна династія; давній вибір; ризик, незвичайність, гострі відчуття; свобода від норм моралі.

Рекомендуємо розглянути можливість більш глибокого вивчення особливостей мотивації вибору професії правоохоронця абітурієнтами на етапі їх вступу до навчальних закладів МВС України. Вважаємо за необхідне використовувати комплексні психодіагностичні методи (у тому числі індивідуальні співбесіди) для цілеспрямованого формування професійної спрямованості та адекватної мотивації майбутніх правоохоронців.

Необхідно розробити та здійснювати на постійній основі системну, кваліфіковану та комплексну профорієнтаційну роботу для формування у кандидатів на навчання адекватної мотивації та свідомого ставлення до вибору професії. Вважаємо за доцільне організувати заходи з професійної інформації та агітації серед учнів старших класів загальноосвітніх шкіл, в тому числі і в профільних юридичних класах. Як одну з форм профорієнтаційної роботи рекомендуємо розробити та надіслати до шкільних бібліотек посібник для майбутнього правоохоронця. При цьому особливу увагу слід приділяти інформації про умови роботи працівника органів внутрішніх справ, професійні вимоги до його особистісних якостей, про проблеми соціального характеру, матеріального забезпечення, особливості навчання у закладі системи МВС України, перспективи щодо роботи за фахом.

На основі проведеного аналізу статистичних даних за показниками, що характеризують систему вищої професійної освіти, сформовано логічну модель функціонування механізму державного управління системою освіти МВС як специфічної галузі.

Для оцінювання ефективності такого механізму запропонований методологічний підхід із вхідними й вихідними показниками, що характеризують якість функціонування самої системи професійної освіти. До основних показників при цьому віднесено:

– початковий рівень знань S₀ абітурієнтів, що надійшли в навчальні заклади для одержання освіти у системі МВС України (вхід у систему професійної освіти);

– досягнутий рівень знань випускників S_1, що одержали професійну освіту у системі МВС України (вихід із системи професійної освіти).

S₀ є вектором наступних компонентів, що характеризують як особисті здатності курсанта, так і його ставлення до навчання: успіхи у придбанні первісних знань і навичок (W); індивідуальний розвиток (Q); моральна й матеріальна підтримка курсанта в одержанні професійної освіти з боку родини (R).

S₁ є вектором наступних компонентів, що характеризують досягнутий курсантом у результаті навчання рівень знань, професіоналізму й компетентності: засвоєння сукупності знань, умінь і навичок за фахом (Т); знаходження нового соціального статусу у суспільстві (U); розвиток здатності до технологічної і психологічної самоорганізації (D); створення власної інформаційної бази даних за отриманою спеціальністю (Z).

Розроблена кваліфікаційна конструктивно–логічна модель системи освіти у галузі МВС України на основі синтезу певної сукупності структурних компонентів, де структурними компонентами системи професійної освіти (СПО) є: матеріально–технічна база СПО (Р); організаційно–методичне забезпечення функціонування СПО (F); професорсько–викладацький склад СПО (L); управлінський і учбово–допоміжний персонал СПО (С); телекомунікаційні та інформаційні зв'язки СПО (Y); забезпечення соціально–економічних умов функціонування CПO (G); державна політика у сфері освіти й участь держави в управлінні СПО (J).

Для вивчення питань впливу якості на ефективність діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України розроблено новий методологічний підхід, що дає змогу розділити якість освітньої послуги ВНЗ і якість освітньої діяльності ВНЗ.

До поняття якості освітньої послуги слід віднести як якість освітнього процесу, так і якість (професіоналізм) випускника вищого навчального закладу за обраною спеціальністю вищої професійної освіти. Це обумовлено особливістю освітніх послуг, що полягає, по–перше, у тісній взаємодії у процесі їх надання як споживача послуги, так і виконавця послуги і, по–друге, у важливості для кінцевого результату послуги – одержаної сукупності знань, умінь і навичок, що визначають рівень професіоналізму випускника.

У поняття якості освітньої діяльності вищого навчального закладу системи МВС України включено якість всієї сукупності освітніх послуг з підготовки фахівців із вищою професійною освітою, що надаються вищим навчальним закладом, а також якість інших видів діяльності ВНЗ, які визначають умови надання освітніх послуг та впливають на ефективність діяльності ВНЗ.

Важливе теоретичне і практичне значення для досягнення високої якості освітньої діяльності має створення «Державних систем забезпечення якості підготовки фахівців». Базові вимоги до систем забезпечення якості різних об'єктів (зокрема послуг) і рекомендації по їх реалізації наведено у комплексі міжнародних стандартів ISO 9000: 2000. У них використані кращі світові досягнення у сфері управління якістю товарів і послуг і, в першу чергу, досвід створення систем тотального менеджменту якості.

В основі системи забезпечення якості підготовки фахівців у системі МВС України запропоновано використовувати триступінчату структуру показників. Із цією метою виділено загальні критерії якості (ЗКЯ) освітньої послуги і освітньої діяльності вищого навчального закладу. Для кожного загального критерію якості передбачена сукупність приватних критеріїв якості (ПКЯ), що деталізують зміст загального критерію. У свою чергу для кожного з приватних критеріїв якості виділено відповідно групу визначальних їх якісних і кількісних характеристик якості (ХЯ), для яких повинна бути передбачена процедура оцінювання їх відповідності вимогам, що пред'являють.

Основною перевагою запропонованої системи є відносна простота оцінок (відповідає – не відповідає), висока практична значущість (забезпечує або не забезпечує виконання вимог державного освітнього стандарту) і відсутність необхідності суб'єктивних оцінок (не вимагається використання експертних оцінок). Представлена система володіє чіткішою практичною спрямованістю на завоювання ринку освітніх послуг у регіоні.

Для аналізу рівнів якості освітніх послуг вищих навчальних закладів запропоновано використовувати модель управління освітнім процесом за фахом (напрямом). Відповідно до моделі основними етапами освітнього процесу є проектування освітніх послуг і власне процес навчання курсантів (надання послуг) за відповідними спеціальностями. Проект освітньої послуги базується на вимогах вищого навчального закладу, включаючи вимоги державних освітніх стандартів, а також побажання працедавців і абітурієнтів. На процес навчання істотно впливають ресурси вищого навчального закладу: професорсько–викладацький склад, бібліотечне, методичне, інформаційно–програмне та інше забезпечення.

Сукупність критеріїв і показників якості освітніх послуг представлено у вигляді дерева якості освітніх послуг.

У результаті проведеного аналізу виявлено, що найзначущішим загальним критерієм є критерій «Учбово–методичний рівень надання освітньої послуги», а найзначущішими для цього критерію приватними критеріями якості – «Якість організації учбового процесу» і «Якість проведення лекційних і практичних (семінарських) занять».

Для загального критерію якості «Забезпеченість освітньої послуги необхідними ресурсами» найзначущішими приватними критеріями є: «Кваліфікація професорсько–викладацького складу», «Якість бібліотечного забезпечення» і «Якість методичного забезпечення».

У п’ятому розділі – “Напрями вдосконалення державного управління вищими навчальними закладами в системі МВС України” – поставлені цілі і задачі модернізації управління відомчою професійною підготовкою, які припускають корегування її ціннісно–нормативних регуляторів. Для вирішення завдання інтеграції підсистем професійної освіти та підвищення професійної підготовки кадрів у системі МВС України запропоновано розробити та ухвалити Концепцію удосконалення професійної підготовки кадрів у системі МВС України на 2009–2015 роки. Концепція вдосконалення професійної підготовки кадрів у системі МВС України на 2009–2015 роки має припускати ефективне функціонування освітньої системи органів внутрішніх справ при обов'язковому збереженні і розвитку кращих традицій відомчої освіти, корпоративного устрою, високого морального духу освітніх установ Міністерства. Це передбачає активізацію партнерських зв'язків з різними суспільними організаціями та інститутами, установами культури, науки, освітніми установами інших відомств.

Удосконалення технологій професійної підготовки викликає необхідність корегування співвідношення форм навчання, ефективнішого поєднання різних методів навчання і раціонального використання науково–педагогічних кадрів. Для вдосконалення цієї роботи пропонується здійснити:

– упровадження ефективних, перспективних методик і технологій навчання: проблемних лекцій, круглих столів, ролевих, ділових, інноваційних ігор (залежно від мети, форми, вигляду і рівня навчання у професійній освітній установі);

– створення банку даних освітніх технологій, що використовуються в системі професійної освіти в країні і за ордоном, з метою розповсюдження передового педагогічного досвіду;

– упровадження нових інформаційних технологій раціонального комп'ютерного забезпечення учбового процесу і наукової роботи, удосконалення вузівських інформаційних мереж, учбових, науково–методичних і бібліотечних автоматизованих банків даних;

– розповсюдження практики проведення комплексних ситуативних занять та інших учбово–практичних методик навчання;

– забезпечення на договірній основі сумісно із зацікавленими підрозділами прокуратури, суду, органів безпеки, міністерствами і відомствами учбової, наукової і практичної співпраці в організації практики і стажування курсантів і слухачів;

– розвиток міжвузівських наукових центрів, проведення конкурсів, олімпіад наукових робіт курсантів і слухачів на регіональному, відомчому і загальноукраїнському рівнях з юридичних, загальнопрофесійних і спеціальних проблем.

Серед основних задач наукового забезпечення освітнього процесу слід розглядати цілеспрямовану роботу із науково–методичного супроводу спеціальної первинної підготовки, вищої, післядипломної і додаткової професійної освіти у напрямах:

– розроблення відомчих освітніх стандартів, учбових програм і планів нового покоління, що відображають галузеву специфіку професійної підготовки в освітніх установах МВС України;

– наукової організації педагогічної праці, підвищення педагогічної майстерності;

– створення наукових методик активних форм учбової роботи, дипломного і курсового проектування, учбової і виробничої практики, цільової підготовки фахівців та інших.

У зв'язку з цим доцільно передбачити:

– подальшу координацію і інформатизацію науково–дослідних і дослідно–конструкторських робіт в установах вищої професійної і відповідної додаткової освіти;

– сприяння розвитку нових організаційно–наукових структур, направлених на ефективну реалізацію результатів наукових досліджень і розробок;

– удосконалення фінансово–економічного механізму забезпечення наукового процесу, створення необхідних умов для розвитку матеріально–технічної і експериментально–виробничої бази учбового процесу і наукових досліджень.

Найважливішим чинником удосконалення освітнього процесу є потенціал науково–педагогічних кадрів вищих навчальних закладів МВС України, який вимагає омолоджування і поповнення. Для цього необхідно передбачити подальший розвиток системи ад'юнктур і докторантур як основного механізму післядипломної професійної освіти, розширення спектру наукових спеціальностей підготовки, що забезпечить стабільне відтворення науково–педагогічних кадрів. Необхідне уточнення порядку прийому в ад'юнктуру осіб, що отримали вищу професійну освіту різних ступенів кваліфікації (спеціаліст, магістр); створення низки ступенів навчання у ад'юнктурі, коли на першому році навчання основна увага надавалася б теоретичній підготовці, а на подальших двох – власне роботі над дисертаційним дослідженням під керівництвом наукового керівника.

У цілях підвищення рівня професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів МВС України, рекомендованих до надходження в ад'юнктуру, доцільно передбачити можливість наукового стажування кандидатів в ад'юнктуру. Передбачається диференціювати терміни навчання в ад'юнктурі, що створить сприятливі умови для якісної підготовки дисертаційних досліджень, відновити принципи, форми і методи комплектування ад'юнктур з метою ширшого залучення здібних до наукової творчості співробітників, що мають досвід практичної роботи.

Для підвищення рівня професійної підготовки ад'юнктів і створення системи дієвого контролю за їх навчанням необхідні заходи з вдосконалення технології післядипломної професійної освіти, що включає стандартизацію відомчої післядипломної освіти, зміцнення системи проміжної атестації. Серед базових елементів системи наукової діяльності освітніх установ слід розглядати організацію участі науково–педагогічного складу у наукових конкурсах, регіональних, державних і міжнародних науково–технічних програмах і проектах, включаючи дослідження на основі грантів. Співпраця у середі підготовки кадрів повинна бути одним з пріоритетних напрямів у міжнародних контактах МВС України.

Удосконалення підготовки кваліфікованих кадрів для органів внутрішніх справ неможливе без підвищення ефективності системи виховання необхідних професіонально–етичних якостей співробітників органів внутрішніх справ. Метою професійного виховання є формування, підготовка і розвиток професійно орієнтованого співробітника, що володіє державно–правовим світоглядом, здібностями до всебічного розвитку, який володіє стійкими навичками виконання посадових обов'язків.

Основними напрямами виховної роботи з курсантами і слухачами освітніх установ МВС України мають бути:

– формування державно–правового світогляду тих, кого навчають, як майбутніх співробітників органів внутрішніх справ, заснованого на адекватному розумінні ролі і функцій держави в суспільстві, місця Міністерства в системі органів державної влади, значення його діяльності з охорони прав і свобод громадян, захисту інтересів суспільства і держави;

– професіонально–етичне виховання як процес засвоєння норм професійної етики, формування готовності виконувати свій службовий обов'язок;

– правове виховання як дія на свідомість тих, кого навчають, з метою формування у них соціально активної правомірної поведінки, розвитку навичок практичного використання правових знань в повсякденній діяльності і житті;

– патріотичне виховання і формування стійких навиків міжнаціонального спілкування, розвитку особи, що володіє найважливішими якостями громадянина – патріота України, відповідального за долю країни і здатного поважати представників усіх націй і народів;

– естетичне виховання як один з основних шляхів всебічного розвитку духовного світу співробітників органів внутрішніх справ.

Інтеграція української освіти в світову освітню систему, необхідність удосконалення підготовки співробітників органів внутрішніх справ до взаємодії із правоохоронними відомствами інших країн у рішенні таких глобальних проблем, як тероризм, транснаціональна злочинність, міжнаціональні конфлікти, забезпечення активізації співпраці з міжнародними організаціями пред'являють нові вимоги до міжнародної співпраці учбових закладів МВС України.

Забезпечуючими функціями модернізації управління професійною підготовкою кадрів у системі МВС України є: нормативне правове забезпечення; наукове і навчально–методичне забезпечення; організаційне забезпечення; кадрове забезпечення; фінансове і ресурсне забезпечення.

Реалізація ціннісно-нормативної моделі дасть змогу, на нашу думку, удосконалити систему професійної підготовки кадрів у МВС України, справить різнобічний позитивний вплив на якість підготовки, підвищення рівня правової грамотності співробітників органів внутрішніх справ.

Уже до 2012–2015 років слід чекати: створення оптимізованої системи безперервної професійної підготовки і ефективного механізму державного і суспільного управління нею; поліпшення якості підготовки кадрів для органів внутрішніх справ на всіх рівнях; підвищення соціально–професійного статусу співробітників органів внутрішніх справ.

Терміни виконання модернізації управління професійною підготовкою кадрів у системі МВС України встановлюються відповідно до розробленого плану Концепції удосконалення професійної підготовки кадрів в органах внутрішніх справ України на 2009–2015 роки.

Визначено основні напрями удосконалення організаційно–методичних форм управління у сфері освітньої діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України з метою забезпечення високої якості підготовки фахівців для ОВС. До таких напрямів віднесено: продовження оптимізації структури освіти з мінімально можливим поділом на масове і елітарне, державне і регіональне, бо подібна диспропорція негативно відображається на викладачах, курсантах і суспільству загалом; збільшення фінансування цільових програм, направлених на інформатизацію, інтернетизацію, розвиток дистанційних форм навчання, створення інноваційної правової бази і т. д.; врахування вимог глобалізації світової економіки, коли роль знань та інформації спонукають їх до істотної трансформації своєї діяльності й організаційних структур, освоєнню нових функцій; підвищення уваги до підготовки професійних кадрів викладацького складу; розвиток інформаційно–комунікаційних технологій, створення на їх основі єдиного освітнього простору України, підключення до нього країн CHД і далекого зарубіжжя, що має важливе значення для кардинальної модернізації усієї сфери освіти; інтеграція України у світову освітню спільноту; удосконалення організаційних форм управління освітньою діяльністю ВНЗ системи МВС України на основі організації учбового процесу із упровадженням залікових одиниць освітніх стандартів і модульної структури освітніх програм; підвищення ефективності використання потенціалу професорсько–викладацького складу, основу якого становлять здібності і професійна компетентність; упровадження нових способів придбання і засвоєння знань шляхом використання так званого електронного навчання з допомогою Інтернету і мультимедіа або Е – lea
ing, на базі якого формується нова організаційна структура «Електронний університет»; підвищення якості підготовки фахівців; розширення взаємодії роботодавців і вузів як важливий напрям підвищення ефективності підготовки випускників.

У якості першочергового механізму вдосконалення державного планування економічного розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України слід розглядати активізацію діяльності відповідних органів державної влади, метою яких стане підвищення рівня визначеності вимог держави з формування державного замовлення галузі.

Запропоновано наступний розподіл обов'язків із підвищення ступеня визначеності вимог держави, що пред'являються до сфери вищої професійної освіти системи МВС України:

1. Державний комітет статистики України: здійснює збір і обробку даних за станом ринку праці, статистики вищої освіти системи МВС України; передає статистичну інформацію у Департамент кадрового забезпечення МВС України і Департамент освіти та науки МВС України.

2. Державний центр зайнятості: аналізує структуру ринку праці і його динаміку, структуру й динаміку чисельності фахівців за спеціальностями, аналізує структуру й динаміку вакансій та аналізує структуру і динаміку приросту попиту на фахівців з боку ринку праці; передає аналітичну інформацію у Департамент освіти та науки МВС України.

3. Департамент освіти та науки МВС України: аналізує структуру і динаміку вищих навчальних закладів системи МВС України, їх забезпеченість професорсько–викладацьким складом; аналізує структуру і динаміку чисельності студентів, аналізує структуру і динаміку випуску студентів за вищими навчальними закладами системи МВС України, групами спеціальностей; зіставляє дані Державного центру зайнятості з одержаними аналітичними матеріалами; формулює прогноз потреби на фахівців у найближчому майбутньому (1–3 роки) і на перспективу; передає матеріали у Міністерство освіти і науки України для розробки заходів щодо контролю якості освіти; обґрунтовує вибір моделі формування фінансових ресурсів у організацій – постачальників освітніх послуг; готує доповідь про стан і тенденції розвитку пропозиції фахівців вищих навчальних закладів системи МВС України для органів внутрішніх справ і пропонує заходи щодо досягнення узгодженості у розвитку сфери вищої освіти і розвитку ринку праці. Доповідь вноситься на обговорення в Уряд України.

4. Міністерство освіти і науки України: здійснює розробку заходів, які сприяють підтримці рівня якості підготовки фахівців, що не вимагаються ринком у найближчі 2 роки, але необхідні у середньостроковій і довгостроковій перспективі; спільно із Департаментом освіти та науки МВС України готує План–прогноз стану і тенденцій розвитку пропозиції фахівців вищих навчальних закладів для органів внутрішніх справ і пропонує заходи щодо досягнення узгодженості у розвитку сфери вищої освіти і розвитку ринку праці.

5. Уряд України: аналізує засобами міжурядової комісії одержані матеріали, здійснює їх експертизу, готує доповідь і розробляє план бюджетного фінансування сфери вищої професійної освіти системи МВС України, а також інші заходи економічної і організаційної дії на сферу вищої освіти. Розробляє напрями корегування соціально–економічної політики; доповідь і розроблений план бюджетного фінансування сфери вищої професійної освіти системи МВС України, а також інші заходи економічної і організаційної дії на сферу вищої освіти вносяться на розгляд Президента; після обговорення і затвердження плану і заходів вони упроваджуються у життя.

Другим механізмом удосконалення державного планування економічного розвитку сфери вищої освіти системи МВС України повинно стати визначення розподілу відповідальності держави і суспільства по управлінню вищою освітою у наступних сферах:

1. «Кадрове замовлення». Участь бізнесу у формуванні попиту на випускників вимагає нових інституційних рішень. Перш за все повинно йтися про перехід на двохрівневу модель: бакалаврат – широка вища освіта, де протягом чотирьох років учать широким професійним навичкам значною мірою за державний рахунок; і магістрат – дворічна програма вузької професійної спеціалізації із диверсифікованими джерелами фінансування. Саме в останньому випадку принципово важлива участь бізнесу, який може визначитися щодо дворічної перспективи і профінансувати підготовку необхідних фахівців. Формування «кадрового замовлення» на 5–6 років вперед і більше – це прерогатива державної політики.

2. Зміна інституційних умов функціонування вищих навчальних закладів системи МВС України: формування нових організаційно–правових форм учбових закладів, при яких вони мають велику фінансову самостійність, не несуть субсидіарної відповідальності з державою, несуть ринкові ризики здійснення фінансово–господарської діяльності; формування механізмів фінансової підтримки вищих навчальних закладів системи МВС України з боку приватних осіб і організацій, створення можливостей для формування опікунських рад; формування механізмів залучення бізнесу і суспільства в атестацію вищих навчальних закладів системи МВС України і випускників, створення суспільних учбових рад; формування механізмів, що забезпечують створення і функціонування рейтингових систем за оцінкою суспільством діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України, із залученням у процес складання рейтингів працедавців і професійне співтовариство.