ФІНАНСОВО - ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ В УКРАЇНІ ПО ЗАПОБІГАННЮ ТАПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИХ ШЛЯХОМ

summary

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету і завдання, охарактеризовано об’єкт, предмет і методологічну основу наукової роботи, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, вказано на особистий внесок здобувача, наведено дані, що свідчать про апробацію результатів дослідження, окреслено публікації.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади правового регулювання діяльності банків в Україні по запобіганню та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджуються причини виникнення явища легалізації злочинних доходів та враховуючи економічне значення та правове становище банківської системи в Україні законодавчо встановлений механізм протидії легалізації злочинних доходів з використанням банків.

Підрозділ 1.1 «Історико-правовий аналіз виникнення, розвитку та сучасного стану банків в Україні в правовому забезпеченні запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» присвячено вивченню історичних умов виникнення, дослідження і трансформації категорії «легалізація» в нових реаліях економічного стану держави і пошуку адекватних правових конструкцій вирішення даної проблеми.

Доведено, що виникнення такого негативного явища, як легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, створює загрозу для національної безпеки і фінансової стабільності країни. Для запобігання цьому потрібно розробити державну концепцію правових заходів протидії.

Порівняльний аналіз історії розвитку банківської системи України та правових заходів банківської діяльності у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, дозволяє виділити чотири основні хронологічні етапи в еволюції даного правового феномена: початковий (кінець XVIII – початок XIX ст.), капіталістичний (розвиток банківської справи і банківського законодавства (початок XIX – кінець XX ст.)), радянський (початок XX ст. – 1991 р.), національний (формування банківської системи України (з 1991 р. – дотепер)). Аналіз умов формування і стану банківської системи як обов’язкового елемента фінансової системи держави доводить, що банки здатні виконувати функції, необхідні для забезпечення законності руху грошових фондів.

Проблема боротьби з легалізацією кримінальних капіталів у вітчизняній науковій літературі наразі ще не дістала нового всебічного дослідження. Науковці висвітлювали окремі сторони цієї проблеми, переважно криміналістично-правову. Використання фінансових ресурсів повинно бути спрямовано на забезпечення законності не тільки приватних інтересів, але й публічних, що потребує подальшого вивчення фінансово-правового механізму регулювання грошових коштів, які функціонують у країні.

Доведено, що виникнення такого суспільно небезпечного явища, як легалізація злочинних доходів, стало можливим на ґрунті незаконних явищ в економіці, політиці, соціальній сфері, що і потребує розроблення фінансово-правових норм і норм інших галузей права, які встановлюють правові підстави для боротьби з цим явищем.

У підрозділі 1.2 «Сутність, понятійний апарат та сучасні ознаки проблеми боротьби банків з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом» доведено, що легалізація в сучасному вигляді являє собою складний процес трансформації кримінальних фондів з одних активів в інші за допомогою численних і різноманітних фінансових операцій за схемами, що безперервно вдосконалюються. Легалізація злочинних доходів – це кінцева, підсумкова мета злочинної діяльності, оскільки, як було визначено вище, вона є наслідком суспільно небезпечного діяння.

Передумовами для виникнення легалізації злочинних доходів в Україні є, перш за все, високий рівень тінізації економіки, недосконалість діючого законодавства, обмежені можливості правоохоронних органів. Ключовою у цьому переліку є глибока тінізація економіки країни, що зумовлює втрату податкових надходжень до бюджету, недієвість управлінських рішень, відсутність повної та об’єктивної інформації про розвиток економічних процесів і скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів, зменшення інтересу потенційних стратегічних інвесторів до української економіки, відсутність повноцінного ринкового середовища та недостатність його конституційного забезпечення підприємницької діяльності, недосконалість і переважно фіскальний характер податкової політики. До інших передумов легалізації злочинних доходів належить корупція, організована злочинність, розвиток злочинів у фінансовій сфері, зокрема в бюджетній, податковій, виникнення та розвиток такого явища, як фінансування тероризму.

У підрозділі 1.3 «Моделі легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, у системі правового механізму запобігання та протидії банків» окреслені чинні в юридичній науці підходи до класифікації таких моделей, їх зміст та доведено використання трифазової моделі легалізації злочинних коштів, яка заснована на поділі процесу легалізації на основні три фази: розміщення (рlасеmеnt), розшарування (layering) й інтеграція (integration), та визнана їх типовість. Розгляд етапів типової моделі легалізації дозволяє стверджувати, що діяльність відповідних суб’єктів на кожному з етапів може розглядатися як об’єкт контролю з боку державних установ.

Підрозділ 1.4 «Фінансовий моніторинг у системі запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, як фінансово-правовий інститут» приcвячено аналізу банківського контролю як інституту фінансового контролю й інституту банківського права, що охоплює норми права, які регламентують забезпечення стабільності та ефективності банківської діяльності, проведення фінансових операцій і надання банківських послуг, організацію банківської системи і вимагають дотримання фінансового законодавства, запобігання порушенням і злочинам у банківський сфері. Усе це обумовило розвиток різновиду фінансового контролю – особливого методу банківського контролю у сфері легалізації злочинних доходів – фінансового моніторингу.

На підставі дослідження категорій «метод фінансового контролю» та видів методів фінансового та банківського контролю доведено, що фінансовий моніторинг як метод банківського контролю у сфері легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, – це встановлені законом певні засоби, тобто прийоми та способи його здійснення, такі як ідентифікація клієнтів, тобто збір, обробка, аналіз і зберігання інформації про операції, аналіз інформації про здійснені операції з метою виявлення серед них тих, котрі пов’язані з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму, та їх використання з метою запобігання та протидії злочинності у фінансовій сфері.

Відповідно до чинного законодавства українська система фінансового моніторингу складається з двох рівнів. Перший рівень являє собою систему первинного (внутрішнього) моніторингу, до якої входять фінансові установи: банки, страхові організації, платіжні організації, клірингові та еквайрингові установи, біржі, професійні учасники ринку цінних паперів, ігорні заклади, ломбарди, організатори лотерей, інститути спільного інвестування і ряд інших організацій, що здійснюють фінансові операції. Усі перераховані вище організації повинні реалізовувати заходи внутрішнього контролю стосовно здійснюваних трансакцій.

Другий рівень представлений суб’єктами державного моніторингу: центральними органами виконавчої влади (Державний департамент фінансового моніторингу, Національний банк, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг), що регулюють діяльність суб’єктів первинного моніторингу. Департамент фінансового моніторингу контролює роботу всієї системи. Таким чином, державні органи координують діяльність суб’єктів первинного фінансового моніторингу, але не проводять контрольних заходів у відношенні суб’єктів господарювання.

Запропоновано визначення фінансового моніторингу як сукупності контрольних дій держави, направлених на запобігання легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом, як в окремих господарюючих суб’єктах, так і в масштабі всієї країни та за її межами. Окремо розглядаються завдання, принципи та прийоми фінансового моніторингу як методу банківського контролю в системі засобів запобігання та протидії легалізації злочинних доходів. Наголошено, що за ознаками використання фінансовий моніторинг становить інститут фінансового контролю в системі банківського права.