ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації; зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; надано відомості щодо шляхів і форм їх упровадження й апробації; приведено характеристику публікацій дисертанта, у яких відображено основні положення представленого наукового дослідження.

Розділ 1. «Концептуальні положення використання спеціальних знань при розслідуванні фальшивомонетництва» складається з трьох підрозділів, у яких проаналізовані поняття, мета використання спеціальних знань, його правове регулювання, визначені суб’єкти, які використовують спеціальні знання під час розслідування фальшивомонетництва.

У підрозділі 1.1. «Поняття та цілі використання спеціальних знань при розслідуванні фальшивомонетництва» з позицій теорії пізнання розроблені вихідні теоретичні положення понятійного апарата, що розкривають сутність, ознаки та мету використання спеціальних знань у ході розслідування фальшивомонетництва. Також дисертантом проведене відмежування спеціальних і загальновідомих, наукових, правових знань. Розглянуто таке дискусійне питання кримінально-процесуальної теорії, як відмінність термінів «спеціальні знання» і «спеціальні пізнання». З’ясоване співвідношення спеціальних знань із категоріями «вміння», «навички», «досвід». У даному підрозділі сформульовано висновок про неконструктивність визначення складу спеціальних знань за допомогою традиційного переліку – наука, техніка, мистецтво, ремесло, тому що він не охоплює всіх галузей знання, які можуть бути використані в процесі розслідування злочинів. Окрема увага в підрозділі приділена вивченню питання щодо процесуальних і непроцесуальних форм використання спеціальних знань під час розслідування фальшивомонетництва.

У підрозділі 1.2. «Правове регулювання використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів» розкрито зміст вимог, що висуваються до використання спеціальних знань, які визначені кримінально-процесуальним законодавством. З’ясовані прогалини чинного законодавства та запропоновані шляхи їх усунення. Зокрема, пропонується розширити в Кримінальному процесуальному кодексі України форми використання спеціальних знань. Удосконалення правового регулювання використання знань спеціаліста в кримінальному судочинстві, на думку автора, повинне здійснюватись за чотирма напрямами: удосконалення правового регулювання статусу спеціаліста; надання процесуального значення джерел доказів документам, що оформляються спеціалістом; унормування процесуального порядку проведення слідчих дій за участю спеціаліста; забезпечення захисту прав та інтересів інших учасників процесу, що охороняються законом, під час проведення слідчих дій за участю спеціаліста. Дисертантом визначена технологія моделювання правового інституту використання спеціальних знань у криміналістичній обліковій діяльності. Сформульовані рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання судово-експертної діяльності. Вивчення в процесі дослідження слідчої та експертної практики засвідчило існування потреби покращення правової регламентації процесуальних повноважень керівника судово-експертної установи. З цією метою сформульовано низку конструктивних пропозицій щодо внесення змін і доповнень до кримінально-процесуального законодавства щодо визначення правового статусу даного суб’єкта кримінального судочинства. Крім того, акцентована увага на необхідності врегулювання питань призначення та проведення комплексних експертиз.

У підрозділі 1.3. «Суб’єкти використання спеціальних знань при розслідуванні фальшивомонетництва» показана відмінність між носієм спеціальних знань і суб’єктом їх використання. Автором визначене коло осіб, які можуть використовувати спеціальні знання в процесі розслідування фальшивомонетництва. Зроблено висновок про те, що спеціальні знання в процесі розслідування злочинів можуть використовуватися не лише шляхом залучення обізнаних осіб, але й самостійно слідчим. У зв’язку із цим надане визначення поняття «спеціальні знання слідчого», встановлено критерії розмежування спеціальних знань слідчого і спеціаліста (експерта), розкрито умови допустимості використання слідчим даних знань, запропоновано рекомендації щодо підвищення рівня професійної підготовки слідчого для набуття спеціальних знань, необхідних йому для ефективного розслідування фальшивомонетництва. Враховуючи різний правовий статус суб’єктів використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві, здійснено їх поділ на категорії. Визначені форми реалізації спеціальних знань залежно від суб’єкта, виду діяльності та мети їх використання. Обґрунтовано твердження щодо необхідності залучення до розслідування фальшивомонетництва обізнаних осіб. Окремо приділена увага розмежуванню понять і повноважень спеціаліста й експерта.

Досліджені питання, пов’язані з формами, видами участі спеціалістів у розслідуванні вказаної категорії злочинів, їх функціями. Розкрито проблемні аспекти, пов’язані із отриманням слідчим висновку спеціаліста: невизначеність його структури в законодавстві, відмінність від висновку експерта, суперечливість можливості одержання висновку спеціаліста з правових питань тощо. Запропоновано вирішення дискусійних питань допиту спеціаліста. Звернено увагу на визначення понять «експерт», «спеціальні знання експерта». Наведено перелік форм використання слідчим спеціальних знань експерта, розглянуто нюанси використання спеціальних знань керівником судово-експертної установи як суб’єктом експертної діяльності. Спираючись на положення ст. 48 Кримінально-процесуального кодексу України, ст. 6 Закону України «Про адвокатуру», автор аргументував позицію щодо можливості використання спеціальних знань захисником. Також відстоюється позиція щодо залучення до розслідування фальшивомонетництва спеціаліста в галузі психології. Висвітлюються особливості участі в розслідуванні цієї категорії злочинів перекладача.

Розділ 2. «Особливості використання спеціальних знань при розслідуванні фальшивомонетництва» складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджені проблемні питання участі спеціаліста в проведенні окремих слідчих дій у ході розслідування фальшивомонетництва, з’ясовані поняття та значення експертизи фальшивих грошових знаків у кримінальному судочинстві, встановлені особливості та правові засади підготовки й призначення експертиз фальшивих грошових знаків під час розслідування зазначеної категорії злочинів, а також вивчені дії слідчого в процесі оцінки висновку експерта.

У підрозділі 2.1. «Участь спеціаліста в проведенні окремих слідчих дій при розслідуванні фальшивомонетництва» виділено ситуації, в яких доцільно залучати спеціалістів до участі в слідчих діях. Докладно вивчені функції та завдання спеціалістів, яких залучають до проведення слідчих дій. На думку автора, під процесуальним порядком проведення слідчих дій за участю спеціаліста слід розуміти сукупність установлених кримінально-процесуальним законом правил та вимог до залучення слідчим (дізнавачем) спеціаліста для використання його спеціальних знань у ході дослідження матеріальних об’єктів під час проведення слідчих дій. Важлива роль у цьому належить організаційному аспекту залучення спеціаліста до участі в проведення слідчої дії. До змісту організації участі спеціаліста в слідчій дії необхідно включати як діяльність слідчого щодо залучення конкретного спеціаліста до виконання завдань під час її проведення, так і організацію взаємодії з ним на всіх етапах її проведення в непроцесуальних і процесуальних формах. Важлива роль у цьому належить слідчому і полягає вона у комплексі обов’язкових і додаткових заходів, сукупність яких залежить від виду слідчої дії, профілю спеціаліста й інших обставин у конкретній справі. Дисертантом виділені загальні для всіх слідчих дій принципи організації й тактики участі спеціаліста в їх проведенні, які покликані забезпечити найбільш раціональні умови використання спеціальних знань і допустимість результатів слідчої дії як доказу в справі. Передусім у даному підрозділі досліджені питання залучення спеціалістів до участі в огляді місця події. Доведена потреба комплексної участі в цій слідчій дії кількох різнопрофільних спеціалістів (поліграфістів, граверів, осіб, пов’язаних із роботою з ковальсько-пресовим обладнанням, гальванотехнікою, спеціалістів, які мають глибокі знання та досвід діяльності в сфері комп’ютерних технологій, й інших осіб). На переконання дисертанта, важливим є проведення попереднього дослідження виявлених об’єктів під час огляду місця події або відразу після його закінчення.

У підрозділі розроблені рекомендації щодо тактики проведення допиту за участю спеціаліста-криміналіста, психолога, поліграфолога, перекладача. Вказано на значущість ролі спеціалістів у проведенні обшуку та виїмки, відтворення обстановки та обставин події, пред’явлення для впізнання, в одержанні зразків для експертного дослідження. Наприкінці підрозділу наведені типові прорахунки та помилки в процесі використання спеціальних знань під час проведення слідчих дій і вказані шляхи, якими повинно відбуватись вирішення зазначених проблем.

У Підрозділі 2.2. «Поняття та значення експертизи фальшивих грошових знаків у кримінальному судочинстві» проаналізовані наявні в літературі підходи до визначення поняття судової експертизи, показана різниця між проведенням експертизи фальшивих грошових знаків й іншими формами використання спеціальних знань. Специфіка експертизи фальшивих грошових знаків обумовлена колом її завдань, об’єктів і методами дослідження. Ці елементи розглядаються в сукупності, оскільки жоден із них, взятий окремо, не дозволяє визначити сутність даного виду експертизи. Предметом експертизи фальшивих грошових знаків є сторони, властивості досліджуваних об’єктів експертизи, які пізнаються засобами (методами, методиками) даного виду експертизи з метою вирішення питань, що мають значення для справи і входять у сферу відповідної галузі знання. До конкретного предмета експертизи фальшивих грошових знаків належать питання, поставлені перед експертом слідчим, а також ті, що вирішуються ним за власною ініціативою. Об’єкти дослідження – це матеріально-фіксовані носії інформації, що досліджуються із використанням спеціальних знань з різних галузей з метою вирішення певного завдання. Крім загального поняття об’єкта, розрізняють також категорії родового (видового) та конкретного об’єктів. Під родовим (видовим) об’єктом розуміється клас, категорія предметів, що володіють загальними ознаками (грошові знаки). Конкретним об’єктом є певний індивідуально визначений предмет, що досліджується в процесі експертизи фальшивих грошових знаків. Крім наведеної класифікації об’єктів, прийнятої в юридичній літературі, також виділяється безпосередній об’єкт, який розглядається як сукупність однорідних властивостей предмета, що піддаються експертному дослідженню. Підкреслюється, що розуміння сутності експертних завдань неможливе без їх класифікації. Визначені ідентифікаційні, неідентифікаційні, діагностичні, ситуаційні завдання. Дисертантом перераховані найбільш ефективні методи, використовувані в процесі дослідження фальшивих грошових знаків. У завершальній частині підрозділу акцентована увага на причинах незадовільного використання розглядуваного виду експертизи та запропоновані заходи з метою вдосконалення судово-експертної діяльності.

Підрозділ 2.3. «Особливості та правові засади підготовки та призначення експертиз фальшивих грошових знаків при розслідуванні фальшивомонетництва» присвячений вивченню процесуальних аспектів підготовки та призначення експертиз фальшивих грошових знаків. Автором запропоновано такі етапи процесу підготовки та призначення експертизи: прийняття рішення про необхідність призначення експертизи; вибір моменту призначення експертизи; підбір об’єктів і матеріалів, що надаються в розпорядження експерта; вирішення питання щодо меж і обсягу ознайомлення експерта з матеріалами справи; вибір експерта та експертної установи; встановлення мети й обсягу дослідження; чітке визначення завдання експертові та формулювання питань, що потребують вирішення; створення умов для проведення експертизи, якщо остання проводиться поза експертною установою; винесення мотивованої постанови; ознайомлення учасників процесу, вказаних у законі, з постановою про призначення експертизи; вирішення заявлених у зв’язку з призначенням експертизи клопотань; направлення матеріалів до експертної установи чи вручення їх конкретному експерту та детально досліджено кожен із них. На будь-якому із зазначених етапів можуть виникнути ускладнення, тому слідчий може залучати для консультації відповідних спеціалістів. На завершення дисертант розглядає проблемні аспекти підготовки та призначення повторних, додаткових, комісійних і комплексних експертиз та шляхи їх вирішення.

У підрозділі 2.4. «Оцінка висновку експерта» надане визначення понять «висновок експерта», «оцінка доказів», «оцінка висновку експерта». Оцінка висновку експерта – це оцінка одного з видів доказів, логічна операція, що має вираз у формулюванні оціночних суджень слідчого, що ґрунтуються на його знаннях і практичному досвіді щодо процесу експертного дослідження з метою правильної оцінки всіх його критеріїв. Значна допомога в оцінці висновку експерта може бути надана спеціалістом. Існують певні критерії, якими слідчий повинен керуватись під час оцінки висновку експерта. У даному підрозділі докладно розглянуті ті критерії, які викликають дискусії. Окремо приділена увага оцінці ймовірних, категоричних висновків, висновків про родову (групову) належність, повідомлення експерта про неможливість дати висновок, а також оцінці результатів повторної, додаткової, комплексної, комісійної експертиз. Доведено, що одним із способів перевірки й оцінки висновку експерта є допит останнього. За результатами оцінки висновку експерта слідчий використовує його повністю або частково для складання обвинувального висновку або постанови про закриття справи.