ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК І ТАКТИКА ЕКСГУМАЦІЇ ТРУПА У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ (за матеріалами МВС України)

summary

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначено ступінь її наукової розробленості та науково-теоретична основа, зв’язок роботи з державними програмами боротьби зі злочинністю, з науковими програмами, планами проведення науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ; визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження; висвітлюється наукова новизна, емпірична база, методологічна основа і практичне значення отриманих результатів та форми їх апробацій.

Розділ 1 «Ексгумація трупа у системі процесуальних дій за КПК України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття і види ексгумації трупа» зазначається, що поняття «ексгумація трупа» наразі у чинному законодавстві України не має усталеного і конкретно визначеного значення. Сутність цього поняття припустимо визначити як: а) археологічні розкопки міст і поселень, у тому числі виявлення стародавніх поховань людей; б) виймання трупа відомої людини з відомого місця поховання; в) виймання невідомого трупа з відомого місця поховання; г) виймання трупа відомої людини з землі при проведенні огляду місця події, обшуку місцевості чи відтворення обстановки і обставин події; ґ) перепоховання останків відомих воїнів, полеглих у боях за часів Великої Вітчизняної війни; д) перепоховання останків невідомих воїнів, полеглих у боях за часів Великої Вітчизняної війни; е) виймання з місця поховання трупів відомих історичних діячів задля встановлення причин їх смерті; ж) випадкове виявлення трупів при проведенні земляних, будівельних, геодезичних та інших робіт.

Така дія може проводитися як планово (наприклад, щодо історичних діячів з метою визначення важливих обставин їх життя і смерті), так і непередбачено (зокрема, з метою наруги над трупом). У зв’язку з цим розрізняється ексгумація випадкова (виявлення трупа під час виконання земляних робіт, розбирання старих будівель тощо), злочинна (виймання трупа з місця поховання у випадках мародерства) та офіційна (за постановою органів дізнання, досудового слідства чи суду). Необхідність проведення саме цієї дії у кримінальному судочинстві зазвичай виникає при перевірці та уточненні наявних у справі доказів або одержанні нових доказів, раніше невідомих слідчому. Абсолютна більшість проанкетованих дисертантом слідчих − 225 з 318 осіб (80,19 %) під поняттям «ексгумація трупа» розуміють виймання трупа відомої людини з відомого місця поховання при розслі­дуванні кримінальної справи.

У підрозділі 1.2 «Сутність ексгумації трупа у кримінальному судочинстві України» звертається увага на співвідношення слідчих та процесуальних дій і доводиться, що ексгумація трупа є дією суто процесуальною, однак до слідчих дій вона не відноситься: при її проведенні дії, спрямовані на виявлення, фіксацію або перевірку доказів, відсутні. Головне призначення цієї дії полягає у створенні належних умов для додаткового чи повторного огляду трупа, пред’явлення його або предметів, що при ньому знаходяться, для впізнання, одержання зразків для експертного дослідження, призначення судово-медичної та інших видів експертиз з питань, які як досліджувалися раніше, так і не були предметом попереднього розгляду при експертних дослідженнях. Проте, як стверджує автор, вказані дії є самостійними процесуальними, у тому числі й слідчими діями. Хід і результати їх проведення фіксуються не у протоколі ексгумації трупа, а в інших відповідних процесуальних документах. Тож ексгумація трупа, на думку дисертанта, є, з однієї сторони, дією процесуальною, а з іншої − суто організаційно-технічною, оскільки точно відомо, яка особа похована і де, у зв’язку з чим тіло цієї людини має бути вийняте із місця її поховання для подальшого його дослідження.

Проаналізувавши поняття «ексгумація трупа», оприлюднені в юридичній літературі, автор пропонує уточнити його у частині конкретного місця, звідки проводиться виймання трупа людини. Таким місцем є могила як певна конкретно визначена частина місця поховання. Зважаючи на те, що ексгумація проводиться саме з конкретного відомого місця поховання, спеціально для цього призначеного, більш доцільним, на погляд автора, було б при визначенні ексгумації застосовувати саме це поняття.

Враховуючи викладене, надається авторське визначення ексгумації трупа у кримінальному процесі України − це процесуальна дія організаційно-технічного характеру, що полягає у вийманні трупа людини з могили з метою створення належних умов для подальшого проведення огляду трупа, пред’явлення його для впізнання, експертного дослідження та/або інших процесуальних дій.

У підрозділі 1.3 «Співвідношення ексгумації трупа з іншими процесуальними діями» стверджується, що правильний вибір процесуальної дії, необхідної у кож­ному конкретному випадку, сприятиме оптимізації процесу розслідування злочинів.

Співвідношення ексгумації трупа з іншими процесуальними діями визначено при порівнянні процесуальної регламентації їх підготовки та проведення, визначенні співпадаючих аспектів і положень, що різняться. У дисертації розмежовано ексгума­цію трупа з оглядом, у тому числі з оглядом трупа, пред’явленням для впізнання, відтворенням обстановки і обставин події, виїмкою, одержанням зразків для екс­пертного дослідження. Від зазначених процесуальних дій ексгумація трупа відріз­няється за метою проведення та стадією кримінального судочинства, на якій вона може бути проведена, процесуальною природою, складом учасників, фактичною і юридичною підставами, визначеним у КПК України процесуальним порядком, рекомендованими тактичними прийомами проведення.

Розділ 2 «Процесуальний порядок проведення ексгумації трупа на стадії досудового розслідування» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Правова регламентація проведення ексгумації трупа за чинним законодавством України» проаналізовано частину другу статті 192 КПК, з’ясовано підстави проведення ексгумації трупа, коло її учасників, психологічні проблеми проведення.

Фактична підстава проведення ексгумації трупа визначена як сукупність зібраних у справі наявних даних, що зумовлюють необхідність проведення саме цієї процесуальної дії. Зазначено, що термін «необхідність» носить оціночний характер та обґрунтовано висновок про те, що рішення про проведення ексгумації трупа приймається безпосередньо слідчим після аналізу зібраних у справі доказів, якщо вони у своїй сукупності дають підстави зробити висновок, що саме у цій ситуації процес доказування у справі неможливий без проведення вказаної процесуальної дії. Про достатність використання цього терміна у КПК зазначає 161 (50,63 %) проанке­тований слідчий. Натомість 131 респондент (41,19 %) вважає за необхідне визначити конкретний перелік процесуальних дій, для проведення яких може виникнути необхідність ексгумації трупа.

Юридичною підставою ексгумації трупа є постанова слідчого про її прове­дення, винесена відповідно до частини другої статті 192 КПК, яку затверджує прокурор. У постанові необхідно вказати, чий труп підлягає вийманню, місце його поховання (номер, назва та адреса кладовища), підстави для проведення ексгумації. Враховуючи те, що така постанова буде виконуватися на цвинтарі, аргументується необхідність її посвідчення гербовою печаткою органів прокуратури.

На думку автора, коло обов’язкових учасників ексгумації трупа, визначене в чинному КПК − слідчий, судово-медичний експерт і двоє понятих − цілком відповідає вимогам практики і не потребує розширення. Цю точку зору підтримують 170 (53,46 %) проанкетованих нами слідчих. У дисертації наведено коло факуль­тативних учасників даної процесуальної дії, до якого в кожному конкретному випадку може бути віднесено технічних працівників цвинтаря, які крім того, можуть виконувати функції понятих (але в останньому випадку, поза сумнівом, вони будуть обов’язковими учасниками), спеціаліста, зокрема, для технічної фіксації ходу та результатів ексгумації трупа, священнослужителя. Зазначено, що постанову про проведення ексгумації слід обов’язково доводити до відома адміністрації кладови­ща, представники якої також відносяться до факультативних учасників. За їх відсутності, а також у ситуаціях, коли адміністрація цвинтаря заперечує проти проведення ексгумації, пропонується ознайомлювати з постановою представника місцевої Ради народних депутатів і ексгумація може проводитися в його присут­ності. До факультативних учасників відносяться також близькі родичі померлого, які за їх згодою можуть бути присутніми при ексгумації трупа.

Обґрунтоване положення про те, що необхідною умовою успішного проведення ексгумації трупа є знання психологічних проблем, що виникають між її учасниками в процесі підготовки та проведення, а також вміння слідчого їх долати. Саме задля реалізації поставлених перед ним завдань, на думку автора, слідчий повинен знати і володіти тактичними та психологічними прийомами проведення такої складної процесуальної дії, як ексгумація трупа, вміло застосовувати свої теоретичні знання у кримінально-процесуальній діяльності з розслідування злочинів.

Підрозділ 2.2 «Порівняльно-правовий аналіз проведення ексгумації трупа за КПК України та ряду країн СНД» присвячений відповідності процесуального порядку проведення ексгумації трупа міжнародно-правовим актам у галузі кримінального судочинства та співвідношенню регламентації цієї процесуальної дії за законодавством України й деяких країн ближнього зарубіжжя.

Зазначено, що ексгумація трупа як процесуальна дія врегульовується в тій чи іншій мірі практично в усіх Кримінально-процесуальних кодексах держав ближньо­го зарубіжжя. У них передбачаються підстави її призначення, мета, коло учасників, порядок підготовки та проведення, а також регламентуються окремі питання оформлення ходу та результатів даної дії. Разом з тим, враховуючи самостійність і самобутність проведення ексгумації трупа, на думку автора, нелогічним і помилковим є її унормування лише у одній частині окремої статті КПК, як це має місце, зокрема, за КПК України. Більш доцільним, з точки зору дисертанта, є визначення процесуального порядку підготовки та проведення ексгумації трупа у одній (КПК Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Республіки Молдова) або навіть двох (КПЗ Латвійської Республіки) окремих статтях.

Підкреслено важливість законодавчого закріплення необхідності одержання дозволу родичів покійного на ексгумацію трупа, що, поза сумнівом, мало б позитивний вплив на здійснення процесуальної діяльності та надавало б можливість уникнути конфліктних ситуацій при розслідуванні кримінальних справ. За відсутно­сті згоди родичів або протидії таких осіб проведенню ексгумації трупа запропоно­вано передбачити у чинному КПК України можливість звернення до суду за місцем провадження досудового слідства за поданням слідчого, погодженим з прокурором. Цю пропозицію підтримує 173 слідчий МВС України, що складає 54,4 % від загаль­ної кількості опитаних.

Розглянуто питання правової природи витрат, здійснених на саму ексгумацію та наступне поховання і приведення могили у попередній стан. Ці витрати автором віднесено до судових відповідно до пункту 3 статті 91 КПК України. Акцентовано увагу на неприпустимості покладення таких витрат на родичів померлого чи відшкодування їм уже понесених ними фінансових затрат.

Враховуючи викладене, найважливіші положення процесуального порядку підготовки і проведення ексгумації трупа запропоновано зафіксувати в одній статті 192¹ КПК України і наводиться її редакція.

Відповідно, частину другу статті 192 КПК пропонується виключити.

Розділ 3 «Тактичні прийоми проведення ексгумації трупа» складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 3.1 «Тактичні прийоми, процесуальні та організаційні заходи на підготовчому етапі ексгумації трупа» присвячений аналізу змісту підготовчого етапу ексгумації трупа і рішень, що при цьому приймаються. Початком підготовчо­го етапу є прийняття слідчим тактичного рішення про проведення ексгумації трупа. Враховуючи об’ємність зазначеного етапу, підтримано висловлену в літературі про­позицію щодо його розподілу на два напрями, що включають у себе дії слідчого до виїзду на місце проведення ексгумації та на місці її проведення, але до її фактичного початку.

Визначені наступні тактичні прийоми підготовки до виїзду на місце проведення ексгумації: чітке усвідомлення слідчим необхідності проведення ексгумації трупа для вирішення завдань кримінального судочинства та наявності фактичних підстав для проведення саме цієї процесуальної дії; вирішення питання про місце прове­дення ексгумації; визначення дати ексгумації, яка повинна бути узгодженою з адміністрацією місця поховання, з родичами померлого, а також з бюро судово-медичних експертиз; вирішення питання про коло осіб, що можуть прийняти участь у проведенні ексгумації трупа; підбір технічних засобів, за допомогою яких буде здійснювати розкопка могили та виймання трупа з місця поховання, а також підго­товка засобів транспортування трупа і предметів, виявлених при ньому; підготовка засобів фіксації ходу та результатів ексгумації трупа; узгодження з бюро судово-медичних експертиз питань, що стосуються проведення підготовчих робіт над трупом, судово-медичного дослідження у визначену годину в день ексгумації, одер­жання необхідних консультацій; розробка плану проведення ексгумації трупа; винесення постанови про проведення ексгумації трупа і затвердження її проку­рором; попередній загальний інструктаж учасників і присутніх, оголошення їм прав та обов’язків, проведення необхідних консультацій для уникнення несподіваних питань безпосередньо на місці поховання.

До підготовчих заходів, що повинні здійснюватись на місці проведення ексгу­мації трупа, автором віднесені: ознайомлення адміністрації цвинтаря з постановою про проведення ексгумації трупа; видалення сторонніх осіб за умовну межу прове­дення ексгумації; захист могили від можливих атмосферних опадів (у разі потреби); проведення більш конкретного інструктажу учасників і присутніх осіб та роз’яс­нення кожному з присутніх, які дії і коли він має виконати; огляд ділянки цвинтаря, що безпосередньо прилягає до могили, для оцінки технічних можливостей виймання трупа в конкретних умовах, визначення взаємного розташування осіб, які будуть безпосередньо здійснювати виймання трупа, понятих, передбачення, куди саме буде поміщено труп одразу після його виймання тощо; одержання необхідних консуль­тацій у фахівців, які беруть участь в ексгумації за запрошенням слідчого (за необхід­ності); підготовка могили до розкопки.

Визначаються сутність та особливості проведення кожного із зазначених захо­дів підготовчого етапу.

У підрозділі 3.2 «Особливості застосування тактичних прийомів проведення робочого етапу ексгумації трупа» виокремлено його наступні тактичні прийоми при ексгумації трупа: тактика співпраці слідчого з родичами покійного з метою встановлення точного місця поховання, усунення конфліктної ситуації при відмові родичів дати згоду на проведення ексгумації чи приймати участь у її проведенні; використання технічних засобів, за допомогою яких буде здійснюватися безпосе­реднє розкопування місця поховання, проводитися виймання трупа з могили, пере­міщення трупа і речей, які знаходилися при ньому, до місця їх дослідження, використання аналітичних приладів, а також засобів фото- чи відеозапису; вибір часу доби для безпосереднього проведення ексгумації трупа; взаємодія слідчого і судово-медичного експерта з тим, щоб ексгумація трупа була проведена у завчасно призначений час, труп після її проведення направлений до бюро судово-медичної експертизи для дослідження у визначений для його проведення термін; пропозиція понятим фіксувати правильність проведення дій під час проведення ексгумації; пропозиція слідчого його технічним помічникам у присутності учасників даної процесуальної дії розпочати демонтаж могили та викопування труни; описання положення та пози трупа, стану його одягу, наявність ушкоджень, забруднень, конфігурації країв ушкодженого одягу, вмісту кишень, а також вилучення при проведенні ексгумації частин трупа, зразків землі та інших об’єктів; проведення на місці ексгумації необхідних процесуальних дій, до яких можна віднести огляд, одержання зразків для експертного дослідження, а також впізнавання; проведення дій, направлених на завершення проведення ексгумації трупа.

Кожен із зазначених тактичних прийомів деталізується залежно від змісту та особливостей їх застосування.

У підрозділі 3.3 «Тактичні прийоми фіксації ходу та результатів ексгумації трупа» проаналізовано особливості заключного етапу ексгумації трупа.

Зазначено, що питання фіксації результатів у протоколі ексгумації трупа у КПК чітко не врегульоване. У частині другій статті 192 КПК лише вказується, що скла­дається протокол, однак його структура, коло обставин, що мають бути висвітлені, черговість фіксації проведених дій у КПК не визначаються. До додаткових засобів фіксації відповідно до частини четвертої статті 85 КПК відносяться фотознімки, матеріали звуко- чи відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, що пояснюють його зміст. Такі матеріали є додатками до протоколу і без нього не мають жодного процесуального значення.

Процесуальна регламентація проведення ексгумації трупа, питання застосуван­ня основних і додаткових засобів фіксації, на думку автора, повинні знайти своє відображення у розміщеній у главі 17 статті 195 КПК. Саме у вказаній главі цього Кодексу унормовані питання проведення ексгумації трупа, однак про неї з невідо­мих причин нічого не зазначається у статті 195 КПК «Протокол огляду, освідування і відтворення обстановки та обставин події». З метою усунення такої невідповід­ності та дотримуючись черговості унормування проведення процесуальних дій у зазначеній главі КПК, запропоновано внести доповнення до статті 195 КПК і викласти її у запропонованій дисертантом новій редакції.