ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАЙНЯТОСТІ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ТА ГОСПОДАРСТВАХ НАСЕЛЕННЯ (на матеріалах Чернівецької області) Автореферат

У першому розділі – «Теоретичні та методичні засади ефективної зайнятості» – уточнено економічну сутність трудових категорій – робоча сила, трудові ресурси, трудовий потенціал, людський капітал, які є важливими для характеристики зайнятості. У контексті ринкових перетворень категорію «зайнятість населення» розглянуто як таку, що відображає соціально-економічні відносини щодо забезпечення громадян робочими місцями, включення їх у трудову та інтелектуальну діяльність з метою отримання доходів. Розглянуто види і форми зайнятості населення, наведено основні їх характеристики. Виявлено, що для сільського господарства характерні гнучка та неповна зайнятість, зумовлена нерівномірністю використання праці протягом року в результаті сезонності аграрного виробництва.

Із ринковою перебудовою аграрного сектору економіки відбулася реструктуризація зайнятості – зросла частка самозайнятих в особистих селянських

господарствах. Така форма зайнятості ґрунтується на задоволенні споживчих потреб сільських сімей, сильній мотивації праці, створенні робочих місць для членів своїх родин, забезпеченні доходів. Водночас така зайнятість носить тіньовий характер, оскільки особисті селянські господарства функціонують за умов відсутності організаційно-правових засад регламентації їхньої діяльності.

На основі досліджень категорії «ефективна зайнятість» встановлено, що її необхідно розглядати як з економічного боку – забезпечення раціонального використання трудових ресурсів, так і з соціального – наскільки вона відповідає інтересам людини. У цьому зв’язку та з урахуванням особливостей аграрного сектору визначено критерії ефективності зайнятості:

1) Продуктивність праці в сільськогосподарському виробництві, виходячи із завдань та оцінки зайнятості у ньому, яку доцільно здійснювати за показниками затрат праці на гектар угідь і поголів’я тваринництва.

2) Використання трудового ресурсу, що характеризується відпрацьованим працівником за рік часом, який залежить від сезонності та краще забезпечується при раціональному поєднанні галузей виробництва.

3) Рівень використання землі як основного засобу виробництва, який визначається землемісткістю робочого місця, оціненою площею сільськогосподарських угідь у розрахунку на працівника.

4) Надійність зайнятості, яка визначається трудовим статусом працівника, оскільки людина включається у трудову діяльність у формі найманої праці та самостійної зайнятості. При реформуванні сільськогосподарських підприємств гарантії зайнятості стали обмеженими. Що до статусу самостійно зайнятих, то вони функціонують за відсутності організаційно-правових засад регламентації їхньої діяльності, тому не захищені від дискримінації.

5) Оплата праці та дохідність, яка у підприємствах визначається на годину та середньорічного працівника, у господарствах населення дохідність праці розрахована виходячи з розподілу продукції на товарну та для власного споживання, цін на різні види продукції, трудових і матеріальних витрат.

Зайнятість селян у сільськогосподарському виробництві дуже різна і визначається щільністю населення, землезабезпеченістю, природними умовами, станом місцевих сільгосппідприємств та іншими чинниками. Чернівецька область, на матеріалах якої виконано дослідження, виділяється високою часткою сільського населення 57,9% (у 2010 р.), щільністю та великими селами із середньою людністю 1320 осіб. Поділ території області на три частини: рівнинну, передгірну та гірську, де частка отанніх двох становить 50,7%, впливає на землезабезпеченість, яка є низькою – 0,85 га сільськогосподарських угідь на сільського жителя.

Природною основою формування трудових ресурсів виступає постійне сільське населення, динаміка його природного руху. Сільське населення Чернівецької області за період з 2000 по 2010 р. зменшилося на 4,8% і становило 525,1 тис. осіб. По Україні його скорочення було вищим – 10,1%. Останнім часом у сільській місцевості дещо поліпшилася ситуація з народжуваністю, проте висока смертність зумовлює від’ємний показник природного приросту -1,5. Порівняно з Україною демографічна ситуація в досліджуваній області краща.

Динаміка економічно активного сільського населення за методологією Міжнародної організації праці (МОП) за період 2006-2010 рр. свідчить про позитивні тенденції – його чисельність збільшилася на 27,6% і становить 302,5 тис. осіб. Підвищується рівень економічної активності населення сільської місцевості, який досяг 80,6%. Спостерігається і зростання рівня зайнятості (рис). По Україні рівні економічної активності та зайнятості нижчі й у 2010 р. становили 67,5 та 62,7% відповідно.